Наказ МОЗ України від 11.10.2019 р. № 2070

Відсутній вплив на формування імунної відповіді на вакцинацію осіб з гострою хворобою з легким перебігом як без, так із підвищенням температури до 38,0 °C. Такі стани не є протипоказанням до проведення як планової, так й екстреної вакцинації.

Особи з гострими захворюваннями з лихоманкою вище 38,0 °C можуть бути вакциновані, як тільки одужають та не матимуть ознак гострої хвороби.

Виняток:

1. Реконвалесцент кору. Потрібно відкласти щеплення живими вакцинами на 4 тижні від початку захворювання, що пов’язано з тимчасовим зниженням клітинно-опосередкованого імунітету.

2. Реконвалесцент вітряної віспи. Потрібно відкласти введення живих вакцин на 4 тижні від початку захворювання.

Незначні порушення у стані здоров’я (прорізування зубів, диспепсія, застуда з підвищеною температурою або без), які часто зустрічаються у дітей перших років життя, не є протипоказанням до вакцинації.

Особи з хронічними захворюваннями можуть потребувати додаткової вакцинації, якщо вона не передбачена як рутинна та не включена до Календаря щеплень. Перелік станів, що потребують додаткової вакцинації за станом здоров’я, зазначено у пункті 4 розділу II Календаря щеплень.

Виняток:

1. Прийом ацикловіру, валацикловіру, фамцикловіру та інших лікарських засобів з доведеною дією на вірус вітряної віспи може призвести до субоптимальної імунної відповіді під час вакцинації проти вітряної віспи. Особи, які перебувають на тривалій терапії зазначеними препаратами, повинні припинити (за можливості) їх прийом щонайменше принаймні за 24 години до введення вакцини проти вітряної віспи та не повинні відновлювати противірусну терапію до 14 днів після вакцинації.

2. Введення оральної вакцини проти черевного тифу має бути відкладено на 24 години після припинення прийому антибактеріальних препаратів, що активні проти Salmonella typhi.

Виняток: введення вакцини за життєвими показаннями (вакцина проти сказу).

Залишкова кількість яєчного білка, що може бути присутня в цих вакцинах, є недостатньою для ініціації алергічної реакції. Особи в анамнезі з анафілактичною реакцією до яєчного білка можуть бути щеплені вакцинами для профілактики кору, епідемічного паротиту та краснухи, вакциною проти вітряної віспи. Реципієнти вакцини не мають проходити скринінгових обстежень щодо алергії до яєчного білка

Особи з алергією до яєчного білка (в тому числі і ті, у кого розвивалися анафілактичні реакції після вживання в їжу яйця) можуть бути щеплені інактивованою вакциною проти грипу без додаткових заходів застереження відповідно до стандартної практики введення вакцин

Вакцини, що були виготовлені з використанням курячого ембріона, з більшою ймовірністю можуть містити яєчний білок або білки ембріона, що у свою чергу підвищує ризик розвитку алергічної реакції у осіб з алергією до яйця. Отже, вакцина проти жовтої лихоманки не має рутинно використовуватися у осіб з відомою алергією до яєчного білка

алергії на побутові алергени;

алергії на алергени рослинного походження;

алергії в сімейному анамнезі;

проведення алергенспецифічної імунотерапії;

алергії на антибактеріальні препарати, що використовуються рутинно.

Виняток: вакцини, що містять неоміцин та/або поліміксин протипоказані особам, які в анамнезі мали анафілактичні реакції на зазначені антибактеріальні препарати.

Пацієнтам з високим рівнем імуносупресії (отримують протиракову терапію; період 2 місяці після трансплантації органа; CD4 Т-лімф. <200 кл/мм-3 (підлітки та дорослі) або <15 % (діти); щоденна терапевтична доза кортикостероїдів ≥20 мг (або >2 мг/кг/добу для пацієнтів <10 кг) за преднізолоном ≥14 діб; терапія певними імуномодуляторами, такими як анти-TNF-α.) планові щеплення інактивованими вакцинами та анатоксинами проводяться після закінчення терапії, щеплення живими вакцинами – не раніше ніж через 4 тижні після припинення терапії.

Вакцинація проти кору, епідемічного паротиту, краснухи, вітряної віспи має бути проведена за 4 тижні до отримання імуносупресивної терапії. Введення живих вакцин протипоказане під час отримання імуносупресивної терапії.

2. Вакцинація осіб з низьким рівнем імуносупресії.

Якщо тривалість терапії кортикостероїдами становить менше ніж 14 діб незалежно від дози або більше ніж 14 діб при дозі за преднізолоном менше 2 мг/кг/добу, або використовується як замісна терапія, або використовується місцево, така терапія не визнається імуносупресивною та не є протипоказанням до проведення планового щеплення.

Пацієнтам з низьким рівнем імуносупресії (безсимптомний перебіг ВІЛ-інфекції з рівнем CD4 T-лімф. 200-499 кл/мм-3 (підлітки та дорослі) та 15-24 % (діти); щоденний прийом кортикостероїдів в низьких дозах тривалістю ≥14 діб або отримують за альтернуючою схемою; отримують метотрексат ≤0.4 мг/кг/тиждень, азатіоприн ≤3 мг/кг/добу або 6-меркаптопурін ≤1.5 мг/кг/добу) щеплення інактивованими та живими вакцинами проводиться відповідно до Календаря щеплень.

Інші інактивовані вакцини відповідно до Календаря щеплень

Усі вакцини відповідно до Календаря щеплень, включаючи і живі вакцини

Пневмококова вакцинація за комбінованим введенням (ПКВ + ППВ) рекомендована

Вакцинація проти MeнB рекомендована

Чедіака-Хігаші, вроджена нейтропенія)

Усі живі вакцини у разі дефекту молекул адгезії та у разі синдрому Чедіака-Хігаші

Усі вакцини відповідно до Календаря щеплень, за винятком живих вакцин

Не рекомендовано інактивованих вакцин, якщо пацієнт отримує внурішньовенний імуноглобулін.

Ді-Джорджі можуть бути щеплені КПК та ВВ, якщо рівень CD3 > SS500/мм-3, CD8 ≥ 200/мм-3 та/або нормальна відповідь на мітоген

Здорові імунокомпетентні особи, які перебувають в тісному сімейному контакті з імунокомпрометованими особами, мають бути щеплені живими вакцинами (проти кору, епідемічного паротиту та краснухи) відповідно до Календаря щеплень, а також можуть бути щеплені проти вітряної віспи. Також контактним особам може бути проведена вакцинація за потреби проти жовтої лихоманки та проти черевного тифу. Вакцинація проти поліомієліту проводиться ІПВ (за винятком безсимптомних ВІЛ-інфікованих).

Особи з тяжким імунодефіцитом повинні уникати контакту з підгузками немовлят, які були вакциновані ротавірусною вакциною, протягом 4 тижнів після вакцинації.

Імунокомпрометованим особам слід уникати контакту з особами, у яких розвинулися висипання на шкірі в результаті вакцинації проти вітряної віспи, до моменту припинення цих висипань.

ВІЛ-інфекції

Факт сероконверсії після закінченої серії вакцинації проти гепатиту А підтверджується позитивним результатом визначення анти-HAV. Лабораторне обстеження проводиться через 1-2 місяці після завершення серії вакцинації.

Постконтактна профілактика кору в осіб, що живуть з ВІЛ, шляхом введення загального імуноглобуліну людського проводиться за епідемічними показаннями обов’язково незалежно від попередньо проведеної вакцинації.

Вакцинація ОПВ контактних залежить від наявності протипоказань до вакцинації ОПВ, якщо особа підлягає вакцинації за віком відповідно до Календаря щеплень.

Живі вакцини не призначаються на період проведення хіміотерапії. Щеплення для профілактики вітряної віспи проводиться через 3 місяці після завершення курсу хіміотерапії. Щеплення для профілактики кору, епідемічного паротиту, краснухи проводиться з урахуванням використання в терапії препаратів, що могли містити антитіла до відповідних збудників інфекційних хвороб – кору, епідемічного паротиту, краснухи. У цьому разі потрібно керуватися рекомендаціями щодо вакцинації проти кору, епідемічного паротиту, краснухи, вітряної віспи та введення препаратів крові.

Щеплення реципієнтів органів проводиться відповідно до Календаря щеплень за віком з урахуванням рекомендацій вакцинації осіб з імуносупресією, проведення імуносупресивної терапії, введення препаратів крові.

Вакцинація реципієнта органу проти кору, епідемічного паротиту, краснухи, вітряної віспи має бути проведена за 4 тижні до проведення трансплантації.

2. Вакцинація осіб після трансплантації органів.

Щеплення інактивованими вакцинами проводиться не раніше ніж через 2 місяці після проведення трансплантації органу. За потреби (несприятлива епідемічна ситуація щодо захворюваності грипом) вакцинація проти грипу може бути проведена через 4 тижні від часу проведення трансплантації.

Введення живих вакцин протипоказане через недостатність даних щодо безпечності, ефективності.

Немає доказів щодо ризику для плоду від вакцинації вагітної інактивованими вакцинами.

Оскільки живі вакцини, що вводяться вагітній жінці, становлять теоретичний ризик для плоду, вакцини, що містять живі, атенуйовані віруси та живі атенуйовані бактерії,- протипоказані.

Переваги вакцинації вагітних жінок зазвичай перевищують теоретичні ризики, коли ймовірність виникнення захворювання є високою та інфекція становить ризик для матері або плоду.

Вагітні жінки, які отримали останню дозу вакцини, що містить правцевий анатоксин, більше ніж 10 років тому, мають бути щеплені проти правця і дифтерії під час вагітності. Вакцинація під час вагітності забезпечує формування відповідного імунітету до правця у матері та запобігає захворюванню як у матері, так і у дитини. Якщо є лабораторні підтвердження захисту від правця, введення дози АДП-М може бути відтерміновано.

Вагітні жінки мають підвищений ризик тяжкого перебігу вагітності, госпіталізації внаслідок грипу та смерті під час вагітності. Вакцинація проти грипу рекомендується всім жінкам, які перебувають у стані вагітності або планують вагітність (в будь-якому триместрі) протягом сезону грипу.

Найбільша частота кашлюку, пов’язаних з ним ускладнень і більшість смертей, пов’язаних з кашлюком, зустрічається у дітей, які за віком не підлягають щепленню за календарем (у віці більше ніж 2 місяці) або були не повністю імунізовані (у віці більше ніж 6 місяців). Немовлята, які за віком не можуть бути щеплені, щоб отримувати первинну серію вакцинації проти дифтерії, правця, кашлюку, як рекомендовано, залежать від пасивно набутих материнських антитіл для захисту від кашлюку, проте вагітні жінки мають дуже низькі концентрації антитіл до кашлюку. Імунна відповідь на введення вакцини АаКДП подібна до тих, як і у вакцинованих невагітних жінок.

Трансмісії вакцинних вірусів не відбувається від отримувачів вакцини КПК. Вакцини КПК та проти вітряної віспи слід вводити дітям та іншим особам, що перебувають в сімейному контакті з вагітними. У разі виникнення везикулярного висипання після вакцинації проти вітряної віспи варто розмежувати контакти вагітної з реципієнтом вакцини до припинення висипання.

Немовлята, які мають сімейний контакт з вагітними, мають бути щеплені ротавірусною вакциною згідно з тим самим графіком, що і діти, які не перебувають в сімейному контакті з вагітними.

Жінка має утримуватися від вагітності щонайменше протягом 1 місяця після вакцинації КПК. Існує лише теоретичний ризик ураження плоду дитини через наявність вірусу краснухи у комбінованій вакцині КПК. В іншому разі вакцинація проводиться після закінчення вагітності. Випадкова вакцинація КПК вагітною не є підставою для переривання вагітності.

Місцем вакцинації для передчасно народжених дітей є передня поверхня стегна. Вибір голки залежить від м’язової маси у місці введення вакцини.

Якщо дитина до початку вакцинації проти дифтерії, правця, кашлюку та поліомієліту все ще перебуває в стаціонарі, вакцинація проводиться за віком згідно з чинним Календарем щеплень. Для щеплення проти поліомієліту на час перебування дитини в стаціонарі використовується лише ІПВ.

Ризик виникнення апное після вакцинації зростає в немовлят, які народжені передчасно. Таким дітям (гестаційний вік ?28 тижнів вагітності) потрібно забезпечити респіраторний моніторинг протягом 48-72 годин після введення першої дози. Якщо у дитини спостерігалися епізоди апное, брадикардія або десатурація після першої вакцинації, наступні щеплення рекомендовано також проводити в умовах стаціонару з респіраторним моніторингом протягом 48-72 годин.

Вакцинація передчасно народжених дітей залежно від вакцини.

можуть бути щеплені БЦЖ незабаром після народження.

Діти, що народилися раніше 34 тижня гестації, не мають отримувати щеплення БЦЖ, поки не настане 34 тиждень гестації.

• ПКВ за схемою 3+1, в іншому разі – за Календарем щеплень.

• Дві дози ППВ (23-валентна пневмококова полісахаридна вакцина), перша доза після досягнення 2 років; друга доза вводиться через 5 років після першої.

Є теоретичний ризик виникнення захворювання внаслідок трансмісії вакцинного вірусу.

Якщо немовля у віці 6 тижнів все ще перебуває в стаціонарі, перша доза вакцини:

• вводиться в день виписки, якщо на момент виписки дитині ще не виповниться 15 тижнів;

або

• вводиться під час перебування немовляти в лікарні, якщо виписка не відбудеться до виповнення дитині 15 тижнів.

Перша доза вакцини проти гепатиту В вводиться в перші 12 годин життя дитини незалежно від маси тіла.

Новонародженим з масою тіла до 2 000 г вакцинація проти гепатиту В проводиться незалежно від статусу матері щодо гепатиту В. У такому разі доза вакцини проти гепатиту В, що введена новонародженій дитині з масою менше ніж 2 000 г, не зараховується як доза первинної імунізації. Після досягнення дитиною хронологічного віку 1 місяць вакцинація має бути проведена серією щонайменше із трьох введень вакцин, що можуть бути поєднані з проведенням вакцинації для профілактики кашлюку, правця, дифтерії за віком. За умов використання моновакцини проти гепатиту B введення другої та третьої доз здійснюється у віці 2 та 6 місяців життя.

Якщо мати новонародженого HBsAg «+» (позитивна), вакцинація проти гепатиту В проводиться в перші 12 годин життя дитини незалежно від маси тіла. Разом з вакцинацією, але не пізніше першого тижня життя, в іншу ділянку тіла рекомендовано ввести специфічний імуноглобулін проти гепатиту В. Після досягнення дитиною хронологічного віку 1 місяць вакцинація має бути проведена серією щонайменше із трьох введень вакцин, що можуть бути поєднані з проведенням вакцинації для профілактики кашлюку, правця, дифтерії за віком. За умов використання моновакцини проти гепатиту B введення другої та третьої доз здійснюється у віці 2 та 6 місяців життя.

Дитині, яка народилася у матері з невідомим статусом щодо HBsAg, щеплення проводиться обов’язково в перші 12 годин життя з одночасним дослідженням статусу матері за HBsAg. У разі отримання позитивного результату в матері для профілактики гепатиту В дитині вводиться специфічний імуноглобулін проти гепатиту В відповідно до його використання у дитини, народженої від HBsAg «+» (позитивної) матері.

Введення живих вакцин, у тому числі КПК та проти ВВ, слід уникати протягом принаймні 3 місяців після отримання препаратів крові, що містять антитіла. Також введення препаратів крові, що містять антитіла, слід уникати протягом двох тижнів після введення цих вакцин. Якщо інтервал між щепленням проти кору, епідемічного паротиту, краснухи, вітряної віспи та введенням препарату крові з лікувально-профілактичною метою менше ніж 14 днів, щеплення проти цих інфекцій слід повторити.

Пероральна черевно-тифозна вакцина, жива вакцина проти грипу, ОПВ та вакцина проти жовтої лихоманки можуть бути введені з будь-яким часовим інтервалом від введення препаратів крові, що містять антитіла. Введення вакцини проти ротавірусної інфекції слід уникати протягом шести тижнів після введення препаратів крові, що містять антитіла, хоча вакцина може бути введена, якщо відтермінування введення вакцини може призвести до відкладання введення першої дози ротавірусної вакцини після досягнення віку 15 тижнів.

Введені вакцини для профілактики кору, епідемічного паротиту, краснухи, вітряної віспи раніше зазначеного терміну не зараховуються як введення вакцин відповідно до затвердженої схеми. Після закінчення зазначеного інтервалу часу між введенням препаратів крові вакцина має бути введена повторно.

Інактивовані вакцини, ОПВ можуть бути введенні як одночасно, так і з будь-яким інтервалом.

Виняток: вакцина для профілактики жовтої лихоманки вводиться з інтервалом в 4 тижні з вакцинами проти кору, епідемічного паротиту, краснухи, вітряної віспи.

Ризик підвищення температури після щеплення живими атенуйованими вакцинами не перевищує ризику виникнення будь-якої хвороби з фебрильною лихоманкою.

Зважаючи на ймовірність підвищення температури після щеплення інактивованими вакцинами протягом перших двох діб, що може викликати діагностичні труднощі в післяопераційний період, щеплення має бути проведене за 48 годин до хірургічного втручання або втручання має бути відкладене на 48 годин. Ця рекомендація стосується лише значних хірургічних втручань.

Ургентні або невідкладні хірургічні втручання ніколи не мають відкладатися через нещодавно проведені щеплення.

Необхідно оцінити потребу в додаткових щепленнях, що не передбачені за віком в Календарі щеплень.