Броунівський рух боротьби з коронавірусом по-українськи

Більша частина глобального інформаційного поля сьогодні — інформація про COVID-19. Це і статистики, і новини щодо розробки вакцин/ліків, протоколи лікування, забезпечення медиків. Проте чомусь у цьому контексті зовсім мало уваги приділяється фармацевтам. Про ситуацію, що на сьогодні склалася в Україні, та своє бачення проб­лемних питань і шляхи їх вирішення розповідає Олег Клімов, голова правління ГО «Все­українська фармацевтична палата», член Ради Міжнародної федерації фармацевтів (International Pharmaceutical Federation — FIP).

— Олеже Івановичу, яке ваше бачення ситуації, що склалася на сьогодні в Україні?

— Увесь масив інформації щодо COVID-19 як сніжна лавина обрушився через всі існуючі канали передачі інформації (засоби масової інформації, інтернет, соціальні мережі) на психіку громадян, які сприйняли цей інформаційний шквал кожен по-своєму.

На мою думку, яскравим маркером соціальної свідомості та поваги до оточуючих стала поведінка громадян України один до одного. Так звана самоізоляція, в якій начебто знаходяться сотні тисяч наших співвітчизників, показала неспроможність регіональних органів влади та відсутність ефективної системи охорони здоров’я в Україні.

Самоізоляція громадян «по-українськи» — це імітація наявності ефективних протиепідемічних заходів, які були запропоновані державою своїм громадянам замість сучасної системи охорони здоров’я, яка протягом останніх 10 років успішно руйнувалася різними реформаторами та пройдисвітами.

Наприклад, не проводяться щеплення проти кору, дифтерії, коклюшу, правця. Цікаво, віруси цих небезпечних захворювань теж пішли за власним бажанням на «карантин»?

Так, наших співвітчизників не найкраще життя «загнало» на заробітки в інші країни, а повернувшись до своїх домівок, вони всупереч карантинним заходам влаштовують традиційні для українців гуляння. У країнах, звідки вони повернулися, така поведінка — величезні штрафи та кримінальна відповідальність.

А де в цей час наша місцева влада? Вона цього не бачить чи підступно спостерігає? А результат не забарився — в деяких регіонах (особливо захід України) спостерігається небезпечна динаміка збільшення кількості хворих.

Також коли слухаєш промови керівників регіонів про готовність системи охорони здоров’я до прийняття хворих у великій кількості, складається враження, що ми повернулися в далекі радянські часи, коли відверта брехня видавалася за здобутки.

Але що ж відбувається насправді? Так, на мою думку, можна спостерігати повну відсутність контролю з боку державних органів за моніторингом сумлінного виконання громадянами «самоізоляції». Також відсутня можливість за бажанням провести тестування за доступними цінами. Це зумовлено тим, що тест-систем немає у вільному продажу, а якість тестів китайського виробництва, що наявні у медиків, вже не однією країною ставилася під сумнів. Не кажучи вже про вартість достовірних методів аналізу.

Впевнений, але хотів би помилятися, якщо протестувати всіх без винятку прибулих в останні часи з-за кордону, реальна статистика про стан інфікованості населення коронавірусом буде в «статусі національного лиха». Чого чекають можновладці, від прийняття професійного рішення яких на кону життя та здоров’я наших громадян?

Варто зазначити, що відсутність державної системи епідеміологічного нагляду призвела до епідеміологічної безграмотності населення в цілому.

Так, поява на екранах телевізорів та інших ЗМІ коментарів, що треба робити в першу чергу, щоб уберегтися від масового захворювання на COVID-19, «експертів та знавців», які за своїм освітнім та фаховим статусом не мають права брати участь у такого роду дискусіях, визначають стратегію та тактику подальшої поведінки в суспільстві.

Результат — хаос, паніка та повна зневіра в ефективність системи охорони здоров’я в Україні. На мою думку, саме ці ознаки присутні наразі в суспільстві, а якщо їх хтось не помічає, — варто, мабуть, звернутися до окуліста.

Ще один аспект, на який варто звернути увагу, — це спроби держави завезти терміново літаками мільйони масок, тест-систем, апаратів штучної вентиляції легень (ШВЛ) тощо. А чому це відбувається? Це результат зруйнованої системи медикаментозного забезпечення населення.

Чому ніхто не говорить про те, хто до початку карантину вивіз майже всі захисні маски за кордон, та що сталося з державним резервом, яким передбачено зберігання та своєчасне оновлення всіх засобів захисту?

Ось і виходить, що весь сухий залишок вищезгаданих проблем разом з емоціями громадян як велика хвиля «вдаряється» в аптеку та лягає на тендітні плечі наших дорогих колег — фармацевтичних працівників.

Звичайно, дуже боляче слухати високопосадовців, що почали говорити про роль медичних працівників, яким низький уклін за їх персональну пожертву, але чомусь постійно забувають, яке навантаження та яка роль в протиепідемічних заходах належать саме фармацевтичним працівникам.

— Також складається враження, що за «ширмою» коронавірусу люди зовсім забули про те, що звичайні хвороби нікуди не поділися.

— Дійсно. При цьому потрапити до лікаря сьогодні — це подвиг. Так, за моєю інформа­цією, у ряді регіонів України графіки вакцинації не виконуються. Наприклад, не проводяться щеплення проти кору, дифтерії, коклюшу, правця. Цікаво, віруси цих небезпечних захворювань теж пішли за власним бажанням на «карантин»?

Складається дуже небезпечна ситуація, яка має бути терміново взята на контроль відповідними відомствами системи охорони здоров’я України. Не реагування на це сьогодні може призвести до спалаху непрогнозованих нових інфекційних захворювань.

У результаті таких «професійних заходів» аптечні заклади, що закупили вакцини, вимушені списувати товар на сотні тисяч гривень за власний рахунок. Питання: хто за це буде нести відповідальність у нашій державі?

Та як після цього місцева влада може говорити про соціально важливу функцію аптек? Ті чиновники, через непрофесійні рішення яких ефективні та якісні вакцини для щеплення, своєчасно не використані згідно з Календарем щеплень, затвердженим МОЗ України відповідно до рекомендацій ВООЗ, необхідно утилізувати у зв’язку з закінченням терміну придатності. До яких пір буде тривати свідоме знищення українців?

До того ж у боротьбі з COVID-19 ніхто не звертає увагу на те, що перед низкою аптечних закладів бюджет має заборгованість за відпущені препарати інсуліну, спостерігається тенденція до зменшення виписування рецептів за програмою «Доступні ліки» тощо.

— Дуже багато інформації наразі кумулюється навколо відповідальності аптечних закладів щодо забезпечення населення засобами індивідуального захисту (ЗІЗ). Чи справді вони необхідні та якими вони мають бути?

— Це питання в першу чергу лежить у площині персональної відповідальності громадян. ЗІЗ — це перший крок, який ми можемо зробити для того, щоб мінімізувати ризик інфікування, а також показник культури поведінки громадян у соціумі. Як результат потреби ринок України заполонило різноманіття захисних масок.

Одні бізнесмени пропонують товар за готівку (без документів), другі — китайську штамповку, а деякі просто шиють на власний розсуд у невідомо яких санітарних умовах. А винуватцем цього хаосу Антимонопольний комітет України (АМКУ) зробив аптеки.

А в чому вони винні? В тому, що від бездіяльності влади та безвихіддя закупили маски за тією ціною, що запропонував ринок? Чому АМКУ та відповідні органи не з’ясують, куди поділися маски українського виробника та що наразі купують українці в обхід аптек?

Чому держава не поставить завдання перед текстильною промисловістю України на виготовлення за затвердженим ДСТУ необхідної кількості цієї продукції, сприявши прискореній процедурі їх сертифікації тощо, при цьому гарантувавши державне замовлення для бюджетних установ.

Як показує практика останніх років, мільйони доларів США йдуть на підтримку іноземного виробника, а своїх ми відправляємо на посилений карантин!

Також хочу наголосити, що ЗІЗ — це не один чи декілька медичних виробів, а низка заходів, пов’язаних з побудовою системи бактеріологічної безпеки країни. Так, на мою думку, необхідно терміново зобов’язати у всіх аптечних закладах всіх форм власності запровадити наступні заходи:

  • захисні маски змінювати кожні 2 год (вести облік),
  • через кожні 2 год проводити процедури кварцування торгових залів на 30 хв — технологічна перерва,
  • розробити та терміново організувати систему збору та утилізацію захисних масок, рукавичок (клас — особливо небезпечні відходи).

Усі витрати аптечних закладів на ці заходи мають взяти на себе солідарно місцеві та загальнодержавні бюджети та за рахунок коштів, що ЄС направило Україні в рамках боротьби з пандемією коронавірусу.

Також необхідно ввести обов’язкову процедуру мікробіологічного дослідження захисних масок, оскільки вони безпосередньо контактують зі шкірою людини. А без належних висновків (не розуміючи, яка мікрофлора на поверхні) реалізацію захисних масок через аптечні заклади заборонити та надати роз’яснення для фармацевтичних працівників відповідними державними установами щодо наявних або відсутніх переваг між масками, штампованими з полімерних матеріалів та виготовлених вітчизняними швейними виробниками з марлі.

Така політика залякування державними органами суб’єктів господарювання призвела до цікавого парадоксу — масок на полицях аптек немає взагалі або є за 20 грн/шт. А дешеві вітчизняні бояться брати в очікуванні «дива», що прилетить черговий раз з Китаю. Але це, як я розумію, для лікувально-профілактичних закладів. А де населенню купити ЗІЗ, а не ганчірку з різними написами? Сьогодні, наприклад, бачив гламурну маску з вишиванки — красиво, але чи ефективно?

А винуватцем цього хаосу Антимонопольний комітет України зробив аптеки. А в чому вони винні?

Відсутність професійно продуманих та безпечних заходів з боку держави, що сприяють захисту фармацевтичних працівників під час обслуговування пацієнтів, наражають останніх на низку дуже небезпечних ризиків для їхнього здоров’я.

Не дуже хочеться спостерігати тенденцію захворюваності фармацевтичних працівників, що, окрім іншого, призведе до вимушеного закриття малих та сільських аптек.

— Наразі приймається велика кількість законодавчих ініціатив щодо боротьби з коронавірусом. Що ви думаєте з цього приводу?

— Усі законодавчі ініціативи Президента та Уряду України мають ознаки турботи про здоров’я громадян, але без примусового тестування та 2-тижневої обсервації, а не тривіального виміру температури тіла всіх громадян України, що тисячами поверталися та повертаються з країн високого інфекційного лиха, можуть бути зведені нанівець.

У мене є ряд запитань, на які поки що немає відповіді. Наприклад, чому знову виводяться з України кошти на закупівлю речей, які можливо виробляти в Україні. Чому відсутня публічна інформація про ціни, за якими вони закуповуються, та про суб’єктів, що залучені до виконання даних контрактів?

У ситуації, коли кожна країна «сама за себе», як ніколи гостро постає необхідність підтримки власного виробництва

Відсутня публічна інформація про склад дезінфектантів, якими органи муніципальної влади обробляють міста, та після чого, як у Києві, — мор голубів та бродячих собак.

До того ж інформація про реальну ситуацію в регіонах з підготовкою лікувально-профілактичних закладів до роботи в умовах жорсткого карантину, на мою думку, не відповідає офіційній звітності, що, в свою чергу, видає бажане за дійсне та унеможливлює прийняття вищими щаблями влади ефективних протиепідемічних заходів.

У ситуації, коли кожна країна «сама за себе», що демонструється наразі світовою практикою, як ніколи гостро постає необхідність підтримки власного виробництва та бізнесу, а також належної якості закладів системи охорони здоров’я, фінансування вітчизняних наукових установ, розвитку вітчизняної фармацевтичної галузі та ін. Адже ніхто нам у такому випадку не допоможе. І про це потрібно пам’ятати. Це має бути холодний душ для продовжувачів реформи охорони здоров’я в Україні.

Ситуація з подоланням COVID-19 у світі — це яскравий покажчик неефективності існуючих систем охорони здоров’я, які ґрунтуються на бізнес-моделі, а не на соціальній спрямованості системи. Тобто системи Семашко. Також виключно бізнес-спрямована політика розвитку світової Фарми продемонструвала свою неспроможність витримати пандемії та забезпечити всіма необхідними ліками світову систему охорони здоров’я.

Я маю на увазі, що глобалізація фармацевтичної індустрії та концентрація виробництва субстанцій в декількох країнах — це крихкий лід, який не витримав навантаження 2 міс пандемії та яскравий індикатор того, що необхідно розвивати власне виробництво ефективних, безпечних лікарських засобів та медичних виробів.

Я впевнений, що після подолання цієї пандемії багато країн змінять своє ставлення до надважливого стратегічного питання забезпечення лікарськими засобами та організації функціонування систем охорони здоров’я в цілому.

— Який вектор руху, на вашу думку, варто сьогодні обрати нашій країні у цьому контексті?

— На мою думку, вектор розбудови епідеміологічної безпеки України має бути спрямований у першу чергу на розвиток вітчизняного виробництва, а не лобіювання інтересів різних бізнес-асоціацій, що представляють виключно мультинаціо­нальні фармацевтичні компанії.

Також, на мою думку, надважливо контролювати якість інформації, що на сьогодні поширюється в інтернеті та ЗМІ, а також забезпечити належне професійне інформування населення щодо того, чому вживають тих чи інших карантинних заходів.

Ну і головне, з чого повинен почати кожен із нас, — це усвідомлення особистої відповідальності за своє здоров’я та здоров’я оточуючих.

Будьте всі здорові!

Пресслужба «Щотижневика АПТЕКА»

Коментарі

Роман 10.04.2020 9:18
Вирозуміло та виважено. У продовження викладеного варто підтримати петицію До Презедента щодо аптечних працівників https://petition.president.gov.ua/petition/90822
карина 13.04.2020 10:22
Олеже Івановичу! Ви що не розумієте чому маски не випускають наші виробники?. Бо аптеки зараз купують маски по 12 гривен без ПДВ за ціною постачальника. Казали обмежать ціни! Та якраз ! А заробити на війні?

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Інші статті розділу


Останні новини та статті