Вакцинація для всіх: нові виклики та можливості в умовах пандемії COVID‑19

У рамках Всесвітнього тижня імунізації 23 квітня 2020 р. відбувся онлайн-захід для ЗМІ, присвячений актуальній ситуації з вакцинацією в Україні та світі, новим викликам сьогодення та можливостям імунопрофілактики за наявних умов. Організатором заходу виступила компанія GSK Україна. Під час зустрічі українські експерти, фахівці в галузі імунології та сімейної медицини представили останні дані щодо епідеміологічної ситуації з вакцинокерованими захворюваннями в Україні, озвучили оновлені рекомендації Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) та Міністерства охорони здоров’я (МОЗ) України стосовно рутинної імунізації в умовах карантину, що діють у країні у зв’язку з поширенням COVID-19, зупинилися на важливості вакцинації осіб із груп ризику та обговорили довгострокову стратегію імунізації і вдосконалення Календаря профілактичних щеплень. У якості експертів на заході виступили Ігор Кузін, в.о. директора державної установи «Центр громадського здоров’я МОЗ України»; Федір Лапій, кандидат медичних наук, доцент кафедри дитячих інфекційних захворювань з курсом імунології, Національна медична академія післядипломної освіти (НМАПО) імені П.Л. Шупика, Тетяна Бухановська, кандидат медичних наук, доцент кафедри сімейної медицини та амбулаторно-поліклінічної допомоги, НМАПО ім. П.Л. Шупика; Лариса Костюченко, доктор медичних наук, завідувач педіатричного відділення Західноукраїнського спеціалізованого дитячого медичного центру, професор кафедри клінічної імунології та алергології Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького.

Імунізація: ключовий інструмент профілактики небезпечних інфекційних захворювань

Пандемія коронавірусної інфекції COVID-19 і масштабні спалахи інших інфекційних захворювань, які останнім часом реєструються в різних країнах планети, актуалізували важливість вакцинації для збереження здоров’я людства. В умовах, що склалися, мільйони людей у всьому світі усвідомили, що імунізація залишається ключовим інструментом профілактики небезпечних інфекційних захворювань. Саме важливість загального доступу до вакцинації стала головною темою Всесвітнього тижня імунізації, який проходить із 24 до 30 квітня під гаслом «Vaccines Work for All» (Вакцини працюють для всіх).

Оскільки ВООЗ оголосила 2020 р. Міжнародним роком працівників сестринських та акушерських служб, особливу увагу під час Всесвітнього тижня імунізації–2020 приділено внеску медсестер та акушерок у збереження здоров’я людства шляхом імунізації. Загалом вакцинопрофілактика забезпечує здоров’я та благополуччя людей завдяки тому, що:

  • попереджує захворювання, які можуть призвести до смерті дитини чи незворотного впливу на все її подальше життя;
  • підтримує здоров’я родин та здорове старіння;
  • попереджує виникнення кількох видів раку;
  • зменшує загрозу розвитку стійкості до протимікробних препаратів.

Наразі вакцини здатні захистити людину від 31 захворювання, серед яких такі небезпечні, як дифтерія, поліомієліт, правець, пневмонія, рак шийки матки, гепатит В, кір, краснуха, кашлюк, вітряна віспа (вітрянка) та інші. Вакцинація визнана ВООЗ одним із найефективніших заходів профілактики інфекційних захворювань, які існують сьогодні. Більш дієвим є лише використання чистої питної води. Навіть застосування антибіотиків не чинить настільки істотного впливу на зниження рівня смертності, як вакцинація.

Імунізація зменшує потребу в антибіотиках. Так, наприклад, глобальна вакцинація дітей віком до 5 років проти пневмококових захворювань може сприяти зменшенню на 11,4 млн днів (на 47%) застосування антибіотиків при лікуванні пневмонії, викликаної Streptococcus pneumoniae.

Імунізація допомагає щорічно запобігати 2–3 млн випадків смерті у світі. Однак незважаючи на значні досягнення вакцинації, все ще близько 19,4 млн дітей у світі або взагалі не вакциновані, або отримали не всі рекомендовані дози тієї чи іншої вакцини.

Глобальний рівень охоплення імунізацією проти краснухи становить лише 69%, пневмококової інфекції — 47%, гепатиту В — 42%; ротавірусної інфекції — 35%. В умовах глобалізації та масового переміщення населення настільки низькі показники свідчать про високу загрозу спалахів небезпечних інфекційних захворювань.

Підтвердженням того, що побоювання небезпідставні, стала ситуація із захворюваністю на кір, зокрема і в Україні, де у 2019 р. зареєстровано 57 282 випадки (на 7% більше, ніж у 2018 р.). При цьому загалом у Європейському регіоні ВООЗ минулого року зафіксовано 104 248 випадків кору.

Також тривожним сигналом є підвищення захворюваності на дифтерію в Україні у 2019 р. Виявлених хворих було більш ніж удвічі більше порівняно з 2018 р. На 4,5% зросла і кількість випадків кашлюку (2314 хворих у 2019 р. проти 2214 — у 2018 р.).

Причина розвитку загрозливої ситуації — катастрофічне зниження охоп­лення імунізацією у країні протягом попередніх років унаслідок високого рівня недовіри суспільства до вакцинації.

«Протягом 2019 р. ситуація з охоп­ленням вакцинацією помітно покращилася, однак експерти звертають увагу на те, що все одно поки що не вдалося досягти максимальних показників охоплення дітей віком до 1 року так званим первинним вакцинальним комплексом, тобто кількістю доз вакцини, необхідних для створення базового імунітету. Станом на 1 січня 2020 р. усі необхідні дози вакцини проти кору, паротиту та краснухи в Україні отримали 93% дітей віком до 1 року, проти гепатиту В — 77%, проти поліомієліту — 78,4%, коклюшу, дифтерії та правця — 80,5%, гемофільної інфекції — 76,5%», — відмітив Ігор Кузін.

Забезпечення ефективної вакцинопрофілактики попри епідемію COVID-19 та карантин

Результати та позитивна динаміка минулого року обнадіюють, проте, за словами експертів, заспокоюватися рано, країна має витримати темп і нарощувати показники охоплення вакцинацією. І сьогодні перед медичною системою, державою, суспільством стоїть важливе завдання: забезпечити ефективну вакцинопрофілактику попри епідемію COVID-19 та запроваджений карантин.

«Карантин не скасовує рутинну імунізацію. Будь-яке переривання рутинної вакцинації, навіть на короткий період, призведе до підвищення ймовірності спалахів вакцинокерованих інфекцій або збільшення кількості випадків захворювань, яким можна запобігти шляхом вакцинації. Той самий вірус кору не зник, і якщо ми не докладатимемо зусиль, щоб зупинити його, він повернеться. До того ж без імунізації зростає ризик збільшення кількості випадків вакцинокерованих інфекцій з тяжким перебігом, які потребуватимуть госпіталізації, проведення інтенсивної терапії. А це створить додаткове навантаження на систему охорони здоров’я у країні з ризиком кадрового дефіциту медичних працівників, дефіциту ліжкового фонду в стаціонарах, зниження спроможності надавати своє­часну, якісну допомогу в достатньому обсязі», — пояснив Федір Лапій.

Рекомендації ВООЗ та МОЗ Украї­ни стосовно рутинної вакцинації в умовах карантину включають наступні положення:

  • новонароджених у пологових будинках необхідно вакцинувати згідно із Календарем профілактичних щеплень;
  • у пріоритеті — первинні вакцинальні комплекси. Зокрема, це вакцинація від кору, краснухи, поліомієліту, дифтерії, кашлюку та правця, особливо серед дітей першого року життя;
  • триває імунізація рекомендованими вакцинами серед осіб з групи ризику, вакцинація за станом здоров’я (вакцинація проти сезонного грипу, пневмококової інфекції, вчасна ревакцинація для профілактики правця);
  • рутинна імунізація осіб, які перебували на самоізоляції через COVID-19, та контактних осіб здійснюється після закінчення періоду самоізоляції у разі відсутності симптомів респіраторної інфекції. Особи, у яких лабораторно підтверджений COVID-19, можуть вакцинуватися після одужання (відповідно до прийнятого визначення);
  • для зменшення частоти відвідувань бажано введення одночасно кількох вакцин, у тому числі комбінованих, а для зниження ризику передавання SARS-CoV-2 під час вакцинації обов’язково слід дотримуватися вимог інфекційного контролю.

«Зазвичай вакцинація не передбачає, що медичний персонал, лікар та медсестра, яка проводить вакцинацію, повинні використовувати щітки або захисні окуляри. Однак у даному випадку ми загострюємо на цьому увагу. Справа в тому, що у дитини (яка прийшла на вакцинацію і у якої не виявлено симптомів інфекції) при огляді горла може виникнути кашель. При цьому у дітей дуже часто взагалі не виявляють проявів COVID-19. Тому захист медичного персоналу в умовах пандемії має велике значення.

Якщо говорити про розподіл потоків пацієнтів, то у даному випадку мова йде про те, що в амбулаторію повинні бути різні входи (окремо для хворих та окремо для тих, хто прийшов на вакцинацію). Якщо ж немає можливості забезпечити окремі входи, існує варіант розподілу амбулаторії за призначенням. Тобто одна амбулаторія працює на прийом пацієнтів із симптомами, а інша — приймає пацієнтів лише для вакцинації. У випадку, коли обидва варіанти неможливо реалізувати, вакцинація має проводитися зранку. Тобто тільки після закінчення вакцинації амбулаторія може почати прийом пацієнтів із симптомами.

Не слід забувати й про інші заходи інфекційного контролю, включаючи соціальне дистанціювання між відвіду­вачами амбулаторії. Ми також наголошуємо на тому, що супроводжувати дитину, яка проходить вакцинацію, має тільки 1 особа, що юридично представляє права дитини. Не треба відвідувати амбулаторію всією сім’єю. Також при записі на вакцинацію повинен бути чітко встановлений час прийому, щоб не створювати черги», — зазначив Ф. Лапій.

Недооцінка небезпеки деяких вакцино­контрольованих захворювань

Важливим завданням для медичної спільноти та суспільства загалом залишається підвищення обізнаності населення про вакцинацію та її вплив на здоров’я поколінь. Наприклад, в Україні і загалом у світі досі існує така проблема, як недооцінка небезпеки деяких вакциноконтрольованих захворювань та, як наслідок, ігнорування рекомендацій щодо імунізації. Показовою є ситуація з вітряною віс­пою (або вітрянкою), небезпека якої недооцінюється суспільством.

Вітряна віспа може стати причиною тяжких ускладнень: пневмонії, енцефаліту. У 0,4–2% дітей, які народилися від матері, інфікованої вірусом вітряної віспи в період вагітності, відмічають синдром вродженої вітряної віспи (рубцювання шкіри, аномалії кінцівок, головного мозку та очей). При цьому слід враховувати, що при інфікуванні вірус здатний регенеруватися, викликаючи в осіб віком старше 50 років, а також з ослаб­леним імунітетом вторинну інфекцію — оперізувальний герпес (або оперізувальний лишай).

За оцінками ВООЗ, щороку у світі реєструється мінімум 140 млн випадків вітряної віспи, у 4,2 млн випадків відмічаються тяжкі ускладнення, 4200 осіб помирають. Причому летальність серед дорослих у 30–40 разів вища, ніж серед дітей віком 5–9 років. З огляду на те, що вітряна віспа є значною проблемою для громадської охорони здоров’я, ВООЗ виступає з рекомендаціями планової імунізації дітей проти цього захворювання. Наприклад, у США, Канаді, Німеччині вакцинація проти вітряної віспи є обов’язковою.

Ситуація з поширенням вакциноконтрольованих інфекційних захворювань свідчить про те, що держави у всьому світі зобов’язані ще більш відповідально ставитися до впровадження та ефективної реалізації багаторічних стратегій імунізації. Без комплексного перспективного плану важко і перемогти, і втримати результати. Саме багаторічна стратегія вакцинопрофілактики, передусім серед дітей та осіб із груп ризику, — запорука епідеміологічної безпеки країни. А забезпечення належного рівня охоп­лення населення профілактичними щепленнями та налагодження безперервного постачання вакцин — одне із ключових завдань МОЗ.

В Україні є затверджена Стратегія розвитку імунопрофілактики та захисту населення від інфекційних хвороб, яким можна запобігти шляхом проведення імунопрофілактики, на період до 2022 р. Уряд схвалив її в листопаді 2019 р. Стратегією передбачено, зокрема, 100% фінансування програми імунопрофілактики в межах Календаря профілактичних щеплень; спрощення вимог до організації пунктів щеп­лень та доступ до вакцин приватних медичних працівників, які підписали угоду з Націо­нальною службою здоров’я України; оптимізація Календаря профілактичних щеплень відповідно до сучасних міжнародних рекомендацій.

Зміни до Календаря профілактичних щеплень набули чинності 10 грудня 2019 р. Серед нововведень:

  • скасування ревакцинації від туберкульозу у 7-річному віці;
  • зміщення першої дози вакцинації проти гепатиту В з першого місяця життя дитини на другий (це зменшує завантаженість кабінетів щеплень та медичного персоналу, збільшує кількість дітей, щеплених своєчасно, зменшує парен­теральне навантаження і стрес від щеплення у дитини);
  • дозвіл за епідпоказаннями щеп­лення проти кору у віці 6 міс та розширення вікового діапазону для щеплення від кору серед дорослого населення.

Наступні кроки реалізації Стратегії передбачають:

  • розширення Календаря профілактичних щеплень вакцинацією від ротавірусної, пневмококової інфекцій та вірусу папіломи людини; аудит та поновлення холодового ланцюга,
  • розробку стандартних операційних процедур на всіх етапах транс­портування і зберігання імунобіологічних препаратів;
  • доступ до імунопрофілактики 80% цільових груп населення, які пропустили планову імунізацію у 2008–2016 рр.;
  • законодавче регулювання обмежень допуску в організовані дитячі колективи дітей, у яких відсутні відомості про обов’язкові профілактичні щеплення відповідно до Календаря.

Передбачається, що в ході реалізації Стратегії в Україні буде забезпечено елімінацію кору та краснухи, контроль та елімінацію гепатиту В, а також країна підтримуватиме статус території, вільної від поліомієліту.

Фахівці стверджують, що встановлені цілі — реальні. Але за однієї умови: якщо ми усвідомимо, що вакцинація — це і право, і обов’язок кожної людини, і наше спільне завдання — зробити так, щоб ми всі були захищені.

Пресслужба «Щотижневика АПТЕКА»
Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті