Законопроєкт Про внесення змін до деяких законів України з метою підвищення спроможності системи охорони здоров’я України протидіяти поширенню короновірусної хвороби COVID-19»

24 Квітня 2020 3:14 Поділитися

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

ПОДАННЯ

Відповідно до частини першої статті 93 Конституції України вносимо, в порядку законодавчої ініціативи, на розгляд Верховної Ради України проект Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з метою підвищення спроможності системи охорони здоров’я України протидіяти поширенню короновірусної хвороби COVID-19» (№ 3380).

Доповідати зазначений законопроект на пленарному засіданні Верховної Ради України буде народний депутат України Стефанишина О.А.

Народний депутат України

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

до проекту закону України про внесення змін до деяких законів України з метою підвищення спроможності системи охорони здоров’я України протидіяти поширенню коронавірусної хвороби COVID-19

  1. Обґрунтування необхідності прийняття Закону

Ситуація, яка сьогодні склалася з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) на території України, засвідчує суттєві недоліки підходу до проведення протиепідемічних заходів та неготовність системи охорони здоров’я України відповідати на виклики, пов’язані з COVID-19. Відзначаються катастрофічно низькі показники забезпеченості медичних працівників засобами індивідуального захисту: жодна з областей не готова до епідемії, а лікарі забезпечені засобами захисту менше, ніж на 60%. В окремих лікарнях дефіцит сягає понад 90%. Міністерство охорони здоров’я України (далі – «МОЗ України») досі не розробило низку важливих алгоритмів, які необхідні для належного здійснення протиепідемічних заходів або не оновлює їх у відповідності до міжнародних рекомендацій – зокрема, йдеться про алгоритми амбулаторного тестування, відпрацювання пікового навантаження на визначені заклади охорони здоров’я тощо. Наразі, величезною проблемою для України є темпи зараження медичних працівників COVID-19: на сьогодні кількість медиків, які захворіли, перевищує 20%, що є вдвічі вищим за показники європейських країн. Це свідчить про неналежну забезпеченість медичних працівників засобами індивідуального захисту, інколи – невміння їх правильно використовувати, а також недосконалість підходів та алгоритмів щодо прийому пацієнтів із симптомами, їх тестування в закладах охорони здоров’я, що сприяє стрімкому розповсюдженню захворювання.

Окрім цього, критично низькими залишаються показники тестування на COVID-19 в Україні порівняно з іншими країнами. Відповідно до рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров’я та Центру з контролю та профілактики захворювань США, надзвичайно важливим в умовах стримування поширення коронавірусної хвороби (COVID-19) є забезпечення проведення масового тестування. За умови обмеженості ресурсів для проведення тестування, рекомендується вважати пріоритетними такі категорії як: особи з симптомами коронавірусної хвороби; особи, які мали контакт із хворим на COVID-19; медичні працівники та працівники, які залучені до інших заходів із протидії COVID-19 – незалежно від контакту з хворими. При цьому, необхідно, за можливості, розширювати потужності для тестування осіб, які не потребують госпіталізації, на амбулаторному рівні – в тому числі, шляхом розгортання пунктів забору матеріалів у пішій доступності для громадян. Це дозволить зменшити навантаження та ризик поширення інфекції в закладах охорони здоров’я, а також охопити тестуванням значно більшу кількість людей. До роботи в таких пунктах тестування рекомендується залучати лікарів-інтернів та лікарів-спеціалістів на волонтерській основі.

Окрім цього, очевидно, що умови праці для медичних працівників, які задіяні до боротьби з коронавірусною хворобою (COVID-19), є неприйнятними. Зокрема, виконуючи свої службові обов’язки, медики не можуть уникнути контакту з хворими на COVID-19, а отже, відповідно до чинного законодавства змушені одразу йти на самоізоляцію, що передбачає отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності в розмірі 50% заробітної плати.

Отже, нагальними пріоритетами щодо підвищення спроможності системи охорони здоров’я України реагувати на поширення COVID-19, є:

– налагодження алгоритмів та забезпечення системи масового тестування (на амбулаторному та стаціонарному рівнях);

– підсилення потужності та забезпеченості визначених закладів охорони здоров’я, які приймають хворих на COVID-19;

– захист та поліпшення умов праці медичного персоналу.

  1. Цілі та завдання законопроекту

Проект закону розроблений з метою підвищення спроможності системи охорони здоров’я України стримувати поширення коронавірусної хвороби (COVID-19) та забезпечувати належне лікування пацієнтів. Окрім цього, проект закону спрямований на поліпшення умов роботи для медичного персоналу, що безпосередньо задіяний у заходах щодо протидії та стримування коронавірусної хвороби (COVID-19).

  1. Загальна характеристика і основні положення законопроекту

Проектом закону пропонується внести зміни до:

1) Основ законодавства України про охорону здоров’я – з метою закріплення можливості залучення лікарів-інтернів та лікарів-спеціалістів без присвоєння або підтвердження кваліфікації до участі (на волонтерських засадах) в заходах щодо протидії коронавірусній хворобі (COVID-19) на умовах та з урахуванням обмежень, які визначить МОЗ України;

2) Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» – з метою підвищення розміру допомоги по тимчасовій непрацездатності медичним працівникам, які перебувають на самоізоляції з огляду на контакт із хворим на COVID-19 під час виконання службових обов’язків – до 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) незалежно від страхового стажу;

3) Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» – з метою забезпечення проведення МОЗ України масового тестування на COVID-19 (як на стаціонарному, так і на амбулаторному рівні залежно від медичних показань щодо госпіталізації).

Проект закону містить також низку доручень Кабінету Міністрів України, які, серед іншого, стосуються:

1) оновлення алгоритмів тестування на амбулаторному рівні, визначення закладів охорони здоров’я (першої, другої, третьої хвиль) та спеціалізованих шпиталів для прийому хворих на коронавірусну хворобу (COVID-19), а також черговості їх заповнення відповідно до останніх міжанродних рекомендацій;

2) забезпечення розробки інструкцій щодо навчання медичних працівників та продовження відповідних навчань, які вже проводяться;

3) забезпечення опублікування всієї інформації, що стосується протидії коронавірусній хворобі (COVID-19).

  1. Стан нормативно-правової бази у зазначеній сфері правового регулювання

Регулювання правовідносин у зазначеній сфері базується на положеннях Конституції України та здійснюється Основами законодавства України про охорону здоров’я, Законом України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування та Законом України про захист населення від інфекційних хвороб.

  1. Фінансово-економічне обґрунтування

Прийняття проекту закону потребує додаткового фінансування з державного чи місцевого бюджетів, яке може бути здійснено за рахунок використання коштів стабілізаційного фонду, створеного саме з метою забезпечення фінансування боротьби з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2.

  1. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття Закону

Прийняття проекту закону дозволить суттєво підвищити спроможність системи охорони здоров’я якісно та послідовно реагувати на виклики, пов’язані з поширенням коронавірусної хвороби COVID-19, при цьому, поліпшивши умови праці для медичного персоналу, безпосередньо задіяного в таких заходах – зокрема, за рахунок підвищення оплати на період самоізоляції. До того ж, позитивним наслідком прийняття проекту закону буде закріплення чіткого обов’язку забезпечення масового тестування, яке, відповідно до міжнародної практики, належить до найбільш дієвих заходів зі стримування пандемії  COVID-19.

Народні депутати України

Проєкт

зареєстрований в Парламенті 23.04.2020 р.

ЗАКОН УКРАЇНИ

про внесення змін до деяких законів України з метою підвищення спроможності системи охорони здоров’я України протидіяти поширенню коронавірусної хвороби COVID-19

Верховна Рада України постановляє:

  1. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
  2. В Основах законодавства України про охорону здоров’я (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, № 4, ст.19):

1) статтю 74 доповнити частиною четвертою такого змісту:

«До виконання заходів, пов’язаних із протидією поширенню коронавірусної хвороби (СOVID-19), у закладах охорони здоров’я та інших закладах, установах, пунктах, організаціях, які здійснюють відповідну діяльність, на волонтерських засадах можуть залучатися лікарі-інтерни, а також лікарі-спеціалісти без вимог щодо атестації на присвоєння чи підтвердження кваліфікаційної категорії в порядку та з урахуванням обмежень щодо такого залучення, які встановлюються рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я».

  1. У Законі України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1999, № 46-47, ст.403):

частину другу статті 24 викласти в такій редакції:

«2. Особам, які перебувають у закладах охорони здоров’я, а також на самоізоляції під медичним наглядом у зв’язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також локалізацію та ліквідацію її спалахів та епідемій, – 50 відсотків середньої заробітної плати (доходу) незалежно від страхового стажу, за винятком медичних працівників, які перебувають у закладах охорони здоров’я, а також на самоізоляції у зв’язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також локалізацію та ліквідацію її спалахів та епідемій.

Допомога по тимчасовій непрацездатності таким медичним працівникам виплачується в розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) незалежно від страхового стажу.».

  1. У Законі України «Про захист населення від інфекційних хвороб» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2000, № 29, ст. 228):

доповнити новою статтею 351 такого змісту:

«Стаття 351. Епідеміологічний пошук випадків зараження коронавірусною хворобою (COVID-19) шляхом тестування

З метою здійснення епідеміологічного пошуку випадків зараження коронавірусною хворобою (COVID-19), а також ефективного виявлення осіб, які мали контакт із особами, хворими на коронавірусну хворобу (СOVID-19), та застосування обмежувальних протиепідемічних заходів, центральний орган виконавчої влади, що здійснює формування державної політики у сфері охорони здоров’я, забезпечує організацію проведення посиленого тестування на амбулаторному та стаціонарному рівнях залежно від медичних показань відповідно до галузевих стандартів медичної допомоги.

Тестування відповідно до частини першої цієї статті є обов’язковим для:

осіб, які звертаються за медичною допомогою з ознаками коронавірусної хвороби (СOVID-19);

осіб, які мали встановлений контакт із особою, хворою на коронавірусну хворобу (COVID-19).

Регулярне тестування відповідно до частини першої цієї статті є обов’язковим для:

медичних та інших працівників, які працюють у закладах охорони здоров’я, що надають медичну допомогу хворим на коронавірусну хворобу (COVID-19), а також осіб, які здійснюють заходи, пов’язані з недопущенням поширення коронавірусної хвороби (COVID-19), зокрема, й працівників Національної поліції та Національної гвардії – незалежно від того, чи мали вони встановлений контакт із особою, хворою на коронавірусну хворобу (COVID-19).

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, забезпечує проведення тестування на амбулаторному рівні для осіб, які не потребують госпіталізації відповідно до галузевих стандартів медичної допомоги. Для проведення тестування на амбулаторному рівні може забезпечуватися розгортання пунктів тестування (відбору зразків матеріалів) для подальшого транспортування відібраних зразків у визначений заклад охорони здоров’я за адміністративно-територіальною приналежністю. Тестування на амбулаторному рівні здійснюється відповідно до алгоритму, розробленого та затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, який оновлюється та переглядається в порядку, визначеному законом. До проведення тестування на амбулаторному рівні можуть залучатися лікарі-інтерни, а також лікарі-спеціалісти без вимог щодо атестації на присвоєння чи підтвердження кваліфікаційної категорії з урахуванням обмежень щодо їх залучення, визначених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.».

ІІ. Прикінцеві та перехідні положення

  1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
  2. Цей Закон діє протягом терміну дії карантину та обмежувальних заходів, запроваджених Кабінетом Міністрів України в порядку, встановленому законом, та протягом двох місяців з моменту їх відміни.
  3. Кабінету Міністрів України протягом одного тижня з дати набрання чинності цим Законом:

1) доручити Міністерству охорони здоров’я України розробку порядку визначення закладів охорони здоров’я, призначених для госпіталізації осіб, хворих на коронавірусну хворобу (COVID-19), які належать до першої, другої та третьої хвиль, а також тимчасових закладів охорони здоров’я (спеціалізованих шпиталів) та черговість заповнення таких закладів хворими на коронавірусну хворобу (COVID-19);

2) доручити Міністерству охорони здоров’я України розробку інструкції з навчання медичного та іншого персоналу, залученого до боротьби з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), щодо запобіжних заходів, спрямованих на попередження інфікування, зокрема, використання засобів індивідуального захисту, а також додаткових заходів із профілактики інфекцій та інфекційного контролю при наданні медичної допомоги та догляді за пацієнтами, хворими на коронавірусну хворобу (COVID-19), та забезпечити продовження відповідних навчань;

3) забезпечити регулярне оновлення та приведення у відповідність Міністерством охорони здоров’я України алгоритму тестування осіб на COVID-19, алгоритму прийому осіб із симптомами коронавірусної хвороби (COVID-19) в закладах охорони здоров’я, а також алгоритму дій у випадку звернення таких осіб за медичною допомогою поза визначеними точками контакту відповідно до останніх рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров’я та Центру з контролю та профілактики захворювань США;

4) доручити Міністерству охорони здоров’я України розробку, затвердження та відпрацювання (тренувального застосування) порядку, який визначає алгоритм дій у випадку пікового навантаження на заклади охорони здоров’я, призначені для госпіталізації осіб, хворих на коронавірусну хворобу (COVID-19), відповідно до останніх рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров’я та Центру з контролю та профілактики захворювань США;

5) забезпечити обов’язкове оприлюднення на офіційному веб-сайті інформації про:

результати тестування на COVID-19 та кількість проведених тестів на амбулаторному та стаціонарному рівнях – на щоденній основі;

забезпеченість закладів охорони здоров’я лікарськими засобами, медичними виробами, медичним обладнанням, витратними матеріалами (зокрема, й засобами індивідуального захисту), необхідними для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію коронавірусної хвороби (COVID-19), а також кількість та кваліфікацію відповідно залученого медичного персоналу із обов’язковим зазначенням належності конкретного закладу охорону здоров’я, призначеного для госпіталізації пацієнтів з коронавірусною хворобою (COVID-19), до закладів охорони здоров’я першої, другої та третьої хвилі – на щотижневій основі;

закупівлю, отримання (в тому числі й в якості гуманітарної або благодійної допомоги) та розподіл лікарських засобів, медичних виробів, медичного обладнання та витратних матеріалів, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію коронавірусної хвороби (COVID-19), із обов’язковим зазначенням кількості таких матеріалів, їх вартості та джерела фінансування (в разі придбання), отримувачів (зі вказанням конкретного закладу охорони здоров’я, який отримує матеріали) та строків розподілу таких матеріалів між отримувачами – на щотижневій основі;

методологію розрахунку забезпеченості (потреби) закладів охорони здоров’я в лікарських засобах, медичних виробах, медичному обладнанні та витратних матеріалах, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію коронавірусної хвороби (COVID-19);

оновлення та приведення у відповідність до останніх рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров’я та Центру з контролю та профілактики захворювань США Міністерством охорони здоров’я України алгоритмів, пов’язаних зі здійсненням заходів, пов’язаних із протидією поширенню коронавірусної хвороби (СOVID-19);

6) прийняти нормaтивно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону;

7) привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

8) забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Голова Верховної Ради України

ПОРІВНЯЛЬНА ТАБЛИЦЯ

до проекту Закону «Про внесення змін до деяких законів України з метою підвищення спроможності системи охорони здоров’я України протидіяти поширенню коронавірусної хвороби COVID-19»

Зміст положення (норми) чинного акта законодавства Зміст відповідного положення проекту закону
Основи законодавства України про охорону здоров’я

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, № 4, ст.19)

Стаття 74. Заняття медичною і фармацевтичною діяльністю

Медичною і фармацевтичною діяльністю можуть займатися особи, які мають відповідну спеціальну освіту і відповідають єдиним кваліфікаційним вимогам.

Єдині кваліфікаційні вимоги до осіб, які займаються певними видами медичної і фармацевтичної діяльності, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я. Відповідальність за дотримання зазначених кваліфікаційних вимог несуть керівники закладу охорони здоров’я і ті органи, яким надано право видавати ліцензію на провадження господарської діяльності в сфері охорони здоров’я.

Особи, які пройшли медичну або фармацевтичну підготовку в навчальних закладах іноземних країн, допускаються до професійної діяльності після перевірки їх кваліфікації у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, якщо інше не передбачено законодавством або міжнародними договорами, в яких бере участь Україна.

 

Стаття 74. Заняття медичною і фармацевтичною діяльністю

Медичною і фармацевтичною діяльністю можуть займатися особи, які мають відповідну спеціальну освіту і відповідають єдиним кваліфікаційним вимогам.

Єдині кваліфікаційні вимоги до осіб, які займаються певними видами медичної і фармацевтичної діяльності, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я. Відповідальність за дотримання зазначених кваліфікаційних вимог несуть керівники закладу охорони здоров’я і ті органи, яким надано право видавати ліцензію на провадження господарської діяльності в сфері охорони здоров’я.

Особи, які пройшли медичну або фармацевтичну підготовку в навчальних закладах іноземних країн, допускаються до професійної діяльності після перевірки їх кваліфікації у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, якщо інше не передбачено законодавством або міжнародними договорами, в яких бере участь Україна.

 

Відсутнє До виконання заходів, пов’язаних із протидією поширенню коронавірусної хвороби (СOVID-19), у закладах охорони здоров’я та інших закладах, установах, пунктах, організаціях, які здійснюють відповідну діяльність, на волонтерських засадах можуть залучатися лікарі-інтерни, а також лікарі-спеціалісти без вимог щодо атестації на присвоєння чи підтвердження кваліфікаційної категорії в порядку та з урахуванням обмежень щодо такого залучення, які встановлюються рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.
Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування»

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1999, № 46-47, ст.403)

 

Стаття 24. Розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності

2. Особам, які перебувають у закладах охорони здоров’я, а також на самоізоляції під медичним наглядом у зв’язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також локалізацію та ліквідацію її спалахів та епідемій, – 50 відсотків середньої заробітної плати (доходу) незалежно від страхового стажу.

Стаття 24. Розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності

2. Особам, які перебувають у закладах охорони здоров’я, а також на самоізоляції під медичним наглядом у зв’язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також локалізацію та ліквідацію її спалахів та епідемій, – 50 відсотків середньої заробітної плати (доходу) незалежно від страхового стажу, за винятком медичних працівників, які перебувають у закладах охорони здоров’я, а також на самоізоляції у зв’язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також локалізацію та ліквідацію її спалахів та епідемій.

Відсутнє Допомога по тимчасовій непрацездатності таким медичним працівникам виплачується в розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) незалежно від страхового стажу.
Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб»

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2000, № 29, ст. 228)

Відсутнє Стаття 351. Епідеміологічний пошук випадків зараження коронавірусною хворобою (COVID-19) шляхом тестування

З метою здійснення епідеміологічного пошуку випадків зараження коронавірусною хворобою (COVID-19), а також ефективного виявлення осіб, які мали контакт із особами, хворими на коронавірусну хворобу (СOVID-19), та застосування обмежувальних протиепідемічних заходів, центральний орган виконавчої влади, що здійснює формування державної політики у сфері охорони здоров’я, забезпечує організацію проведення посиленого тестування на амбулаторному та стаціонарному рівнях залежно від медичних показань відповідно до галузевих стандартів медичної допомоги.

Тестування відповідно до частини першої цієї статті є обов’язковим для:

осіб, які звертаються за медичною допомогою з ознаками коронавірусної хвороби (СOVID-19);

осіб, які мали встановлений контакт із особою, хворою на коронавірусну хворобу (COVID-19).

Регулярне тестування відповідно до частини першої цієї статті є обов’язковим для:

медичних та інших працівників, які працюють у закладах охорони здоров’я, що надають медичну допомогу хворим на коронавірусну хворобу (COVID-19), а також осіб, які здійснюють заходи, пов’язані з недопущенням поширення коронавірусної хвороби (COVID-19), зокрема, й працівників Національної поліції та Національної гвардії – незалежно від того, чи мали вони встановлений контакт із особою, хворою на коронавірусну хворобу (COVID-19).

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, забезпечує проведення тестування на амбулаторному рівні для осіб, які не потребують госпіталізації відповідно до галузевих стандартів медичної допомоги. Для проведення тестування на амбулаторному рівні може забезпечуватися розгортання пунктів тестування (відбору зразків матеріалів) для подальшого транспортування відібраних зразків у визначений заклад охорони здоров’я за адміністративно-територіальною приналежністю. Тестування на амбулаторному рівні здійснюється відповідно до алгоритму, розробленого та затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, який оновлюється та переглядається в порядку, визначеному законом. До проведення тестування на амбулаторному рівні можуть залучатися лікарі-інтерни, а також лікарі-спеціалісти без вимог щодо атестації на присвоєння чи підтвердження кваліфікаційної категорії з урахуванням обмежень щодо їх залучення, визначених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

Народні депутати України                                                                          

ВИСНОВОК

на проект Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з метою підвищення спроможності системи охорони здоров’я України протидіяти поширенню коронавірусної хвороби COVID-19»

У проекті Закону пропонується внести зміни до: Основ законодавства України про охорону здоров’я, законів України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» та «Про захист населення від інфекційних хвороб».

Головне науково-експертне управління, розглянувши законопроект  у стислий термін, висловлює щодо його змісту наступні зауваження.

  1. З метою недопущення виникнення правових колізій, забезпечення юридичної визначеності законодавчих норм окремі положення законопроекту доцільно доопрацювати. Йдеться, зокрема, про зміни до ст. 74 Основ законодавства України про охорону здоров’я, згідно з якими «до виконання заходів, пов’язаних із протидією поширенню коронавірусної хвороби (СOVID-19) … можуть залучатися лікарі-інтерни, а також лікарі-спеціалісти без вимог щодо атестації на присвоєння чи підтвердження кваліфікаційної категорії …». Зокрема, потребує конкретизації, що мається на увазі під словосполученням «виконання заходів», які по суті в такій редакції можуть мати довготривалий період застосування, в той час як запропоновані пропозиції у законопроекті носять виключний характер. Крім того, в контексті невизначеної тривалості зазначених положень втрачають правове значення положення ч. 1 ст. 74 Основ законодавства України про охорону здоров’я, відповідно до яких медичною і фармацевтичною діяльністю можуть займатися особи, які мають відповідну спеціальну освіту і відповідають єдиним кваліфікаційним вимогам.

Окремо висловлюємо застереження щодо залучення до робіт інтернів, оскільки такі особи не мають належної медичної кваліфікації і не можуть нести відповідальності за надання якісної медичної допомоги. Крім того, існує ризик, що інтерни з огляду на необхідність одержання диплому лікаря можуть бути змушені погоджуватися на залучення до заходів.

  1. Щодо залучення до виконання заходів, пов’язаних з протидією поширенню коронавірусної хвороби (СOVID-19), на волонтерських засадах лікарів-інтернів та лікарів-спеціалістів, зауважимо, що зважаючи на характер та умови виконуваних робіт, доцільно було б внести також зміни до ст. 119 Кодексу законів про працю України «Гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов’язків». Тобто, залучені особи повинні мати право на відповідні гарантії чи компенсації, що покривали б понесені ними витрати. Порядок надання таких компенсацій може бути аналогічним, визначеному законом для осіб, які направляються у службові відрядження, та працівників, які використовують свої інструменти для потреб підприємства.
  2. Слід звернути увагу на недостатньо визначені у правовому відношенні терміни і формулювання, якими оперує законопроект, що може ускладнювати практичне застування відповідних норм. Наприклад: «установи, пункти, організації, які здійснюють відповідну діяльність» (зміни до ст. 74 Основ); «регулярне тестування», «регулярне оновлення алгоритму тестування», «тимчасові заклади охорони здоров’я (спеціалізовані шпиталі)»
    (розділ ІІ «Прикінцеві та перехідні положення»).
  3. Виглядають недостатньо коректними окремі доручення Кабінету Міністрів України, зокрема, «доручити Міністерству охорони здоров’я України розробку, затвердження та відпрацювання (тренувального застосування) порядку, який визначає алгоритм дій у випадку пікового навантаження на заклади охорони здоров’я, призначені для госпіталізації осіб, хворих на коронавірусну хворобу (COVID-19), відповідно до останніх рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров’я та Центру з контролю та профілактики захворювань США» (пп. 4 п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення»).
  4. Концептуальною вадою законопроекту, на думку Головного управління, є запропонований підхід щодо запровадження тимчасових заходів, адже включення в тексти базових законів тимчасових норм не узгоджується з природою закону, як постійно діючого нормативно-правового акту.

Узагальнюючий висновок: за результатами розгляду у першому читанні законопроект доцільно повернути суб’єктам права законодавчої ініціативи на доопрацювання.

Керівник Головного управління                                С. Тихонюк

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

ВИСНОВОК

на проект закону України про внесення змін до деяких законів України з метою підвищення спроможності системи охорони здоров’я України протидіяти поширенню коронавірусної хвороби COVID-19, внесений народними депутатами України Стефанишиною О.А., Рудик К.О., Железняком Я.І., Радуцьким М.Б.,  Устіновою О.Ю., Бобровською С.А., Василенко Л.В., Васильченко Г.І., Клименко Ю.Л., Лозинським Р.М., Макаровим О.А., Костенком Р.В., Осадчуком А.П., Піпою Н.Р., Рущишиним Я.І., Умєровим Р.Е., Цабалем В.В., Юрчишиним Я.Р., Булах Л.В., Дмитрієвою О.О., Дубілем В.О., Дубневичем Я.В., Дубновим А.В., Перебийносом М.В., Сюмар В.П. (реєстр. № 3380 від  23.04.2020 р.)

Комітет Верховної Ради України з питань здоров’я нації, медичної допомоги та медичного страхування відповідно до вимог статті 93 Регламенту Верховної Ради України розглянув на своєму засіданні проект закону України про внесення змін до деяких законів України з метою підвищення спроможності системи охорони здоров’я України протидіяти поширенню коронавірусної хвороби COVID-19 (реєстр. № 3380 від  23.04.2020 р.), поданий народними депутатами України Стефанишиною О.А., Рудик К.О., Железняком Я.І., Радуцьким М.Б. та іншими народними депутатами України (протокол від  06.05.2020 р. № 31).

Законопроектом пропонується внести зміни до Основ законодавства України про охорону здоров’я, законів України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», «Про захист населення від інфекційних хвороб», згідно з якими  на період дії встановленого Кабінетом Міністрів України карантину та ще протягом двох місяців з моменту його відміни:

запроваджуються додаткові заходи для підвищення соціального захисту медичних  працівників закладів охорони здоров’я шляхом встановлення виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності в розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) незалежно від страхового стажу;

надається можливість залучати на волонтерських засадах до виконання заходів, пов’язаних із протидією поширенню коронавірусної хвороби (СOVID-19)  лікарів-інтернів, а також лікарів-спеціалістів, які ще не мають  кваліфікаційної категорії із встановленням обмежень щодо такого залучення;

вводиться обов’язкове тестування на амбулаторному та стаціонарному рівнях усіх осіб, які звертаються за медичною допомогою з ознаками коронавірусної хвороби, та контактних з хворими на коронавірусну хворобу (COVID-19) осіб, а також медичних працівників, які працюють у закладах з надання медичної допомоги таким хворим, працівників Національної поліції, Національної гвардії та іншим працівникам, задіяним у здійсненні протиепідемічних заходів, незалежно від того чи мали вони контакт з хворим на коронавірусну хворобу (COVID-19).

Також законопроектом пропонується Кабінету Міністрів України надати низку доручень Міністерству охорони здоров’я, зокрема щодо розробки та оновлення:

– порядку визначення призначених для госпіталізації хворих на коронавірусну хворобу (COVID-19) закладів охорони здоров’я, які належать до першої, другої та третьої хвиль захворюваності та тимчасових закладів охорони здоров’я (спеціалізованих шпиталів), а також черговості їх заповнення;

– інструкції з навчання медичного та іншого персоналу, залученого до боротьби з COVID-19 щодо запобіжних заходів, спрямованих на попередження інфікування;

– порядку дій у випадку пікового навантаження на заклади охорони здоров’я, призначені для госпіталізації хворих на коронавірусну хворобу (COVID-19);

– алгоритму тестування визначених законом осіб на COVID-19 з регулярним його переглядом відповідно до рекомендацій ВООЗ та Центру з контролю та профілактики захворювань США,

а також обов’язкового оприлюднювати на офіційному веб-сайті інформації щодо результатів тестування; забезпеченості закладів охорони здоров’я лікарськими засобами, виробами медичного призначення; кількості та кваліфікації залученого до боротьби з COVID-19 медичного персоналу; проведення закупівель, отримання та розподілу лікарських засобів тощо.

Комітет Верховної Ради України з питань здоров’я нації, медичної допомоги та медичного страхування підтримує вказані законодавчі ініціативи з огляду на ситуацію, що склалася у світі у зв’язку з пандемією коронавірусної хвороби (COVID-19), темпи її поширення в Україні та необхідність організації надання своєчасної та якісної медичної допомоги із залученням усіх наявних ресурсів.

Водночас обговоривши окремі положення Комітет вважає за необхідне внести ряд уточнюючих правок, зокрема:

пункт другий розділу І законопроекту викласти в такій редакції:

«2. У Законі України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1999, № 46-47, ст.403):

частину другу статті 24 викласти в такій редакції:

«2. Особам, які перебувають у закладах охорони здоров’я, а також на самоізоляції під медичним наглядом у зв’язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також локалізацію та ліквідацію її спалахів та епідемій, допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується у розмірі  50 відсотків середньої заробітної плати (доходу) незалежно від страхового стажу, за винятком медичних працівників, яким допомога по тимчасовій непрацездатності у таких випадках виплачується в розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) незалежно від страхового стажу.»

З огляду на необхідність підвищення спроможності системи охорони здоров’я України протидіяти поширенню коронавірусної хвороби COVID-19, керуючись положеннями частини третьої статті 93 Регламенту Верховної Ради України Комітет ухвалив рішення невідкладно включити проект закону України про внесення змін до деяких законів України з метою підвищення спроможності системи охорони здоров’я України протидіяти поширенню коронавірусної хвороби COVID-19 (реєстр. № 3380) до порядку денного позачергової сесії Верховної Ради України дев’ятого скликання та за результатами розгляду в першому читанні прийняти його за основу та в цілому як Закон з урахуванням пропозицій, наданих у висновку Комітету, та доручити Комітету спільно з Головним юридичним управлінням здійснити техніко-юридичне доопрацювання при підготовці на підпис Голові Верховної Ради України.

Співдоповідачем із зазначеного питання при розгляді його на пленарному засіданні Верховної Ради України Комітет визначено Голову Комітету з питань здоров’я нації, медичної допомоги та медичного страхування, народного депутата України Радуцького Михайла Борисовича.

Голова Комітету                                   М.Б. Радуцький

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Інші статті розділу


Останні новини та статті