На думку ГО «ВОМФАФР», це насамперед пов’язано з уведенням у діяльність фізичних осіб — підприємців обов’язку використовувати у своїй діяльності реєстратори розрахункових операцій (РРО), що призвело до значного скорочення таких суб’єктів господарювання на ринку обігу лікарських засобів. Саме про такі наслідки ГО «ВОМФАФР» неодноразово попереджало авторів відповідних законодавчих новацій і депутатський корпус Верховної Ради України. Натепер маємо, що маємо…
Дані тенденції неодноразово констатував Антимонопольний комітет України. Проте при впровадженні РРО (додаткові витрати на впровадження до 100 тис. грн для кожної фізичної особи — підприємця) аналіз стану ринку обігу лікарських засобів, проведений Антимонопольним комітетом, до уваги не брався взагалі.
Метою новацій були сподівання на збільшення надходжень до бюджету. Проте не враховувалися і дослідження, які спростовували тезу стосовно збільшення бюджетних надходжень при примусовому запровадженні РРО (наприклад Інститут соціально-економічної трансформації. «Як зменшити можливості для ухилення від сплати податків при імпорті та продажі товарів, зокрема через зловживання спрощеною системою оподаткування?» (Policy Paper). Автори: Володимир Дубровський, Вячеслав Черкашин, Олег Гетман, Київ, 2017 р.).
За рік маємо в пасиві 574 фізичні особи — підприємці, що остаточно припинили свою діяльність, 747 закритих аптек, власниками яких були фізичні особи — підприємці, та 120 аптечних пунктів, закритих фізичними особами — підприємцями.
За цими цифрами приховуються втрати не тільки надходжень до місцевих бюджетів, це ще й втрата робочих місць, надходжень до Пенсійного фонду, додаткові витрати на нарахування допомоги з безробіття вивільненим працівникам та багато іншого.
Сільська місцевість втратила 787 аптек та аптечних пунктів у 2019 р. Десятиріччями проблема забезпечення сільського населення лікарськими засобами існує і дедалі погіршується.
Жодних кроків до стимуляції відкриття аптечних закладів на селі не існує, хоча уряди змінюються в калейдоскопічному порядку, а депутатський корпус дедалі яскравіше розписує покращення життя, яке ось-ось настане. Що буде далі — невідомо, проте для очікування позитивних зрушень немає жодних підстав.
Поки позитивна динаміка прослідковується виключно у великих гравців аптечного ринку. Так, у 2019 р. суб’єктами господарювання, кожний з яких є власником більше ніж 20 аптек, закрито 65 аптечних закладів у містах та 116 аптек у сільській місцевості з одночасним відкриттям 1087 аптек у містах та 170 — у сільській місцевості.
Вказана динаміка черговий раз підтверджує посилення монополізації аптечного бізнесу. Із чого слід зробити висновок — регуляторна політика влади у сфері роздрібної торгівлі лікарськими засобами спрямована, свідомо чи ні, на посилення аптечних монополій та поглиблення кризових явищ сегмента малого підприємництва на ринку роздрібної торгівлі лікарськими засобами.
Частина 2 статті 48 Господарського кодексу України декларує: «Держава сприяє розвитку малого підприємництва, створює необхідні умови для цього». Наведені цифри результатів такого «сприяння» та «розвитку» за 2019 р. свідчать, що у сегменті роздрібної торгівлі лікарськими засобами наведена вище норма Господарського кодексу вже давно не працює, хоча приємно, що хоча б на папері вона все ж таки досі існує.
Також варто зазначити, що законодавчі ініціативи в період пандемії COVID-19, що запроваджуються в тому числі й у фармацевтичному секторі та, зокрема, покликані підвищити доступність лікарських засобів для пацієнтів, виконують чітко протилежну функцію.
Наприклад, ініціатива з декларування зміни ціни на товари, що мають істотну соціальну значущість, призвела до того, що аптечні заклади не можуть реалізовувати товари, наявні в закладі, оскільки підпадають під заборону реалізації, встановлену постановою Кабінету Міністрів. Хоча ціну на ці товари підвищує саме постачальник, а не аптека.
Ще одне карантинне нововведення — дистанційний продаж лікарських засобів, чи «ліки поштою». Так, на період карантину препарати дозволено доставляти поштовим операторам. Це у той час, коли аптеки і так знаходяться не в самому виграшному становищі. Не кажучи вже про той факт, що повністю нехтуються фармацевтична опіка пацієнта та надання фармацевтичної послуги.
Адже саме фармацевтичні працівники надають фахові фармацевтичні послуги та здійснюють фармацевтичну опіку пацієнта. І комп’ютерною програмою чи людиною без профільної освіти такого фахівця точно не заміниш.
Враховуючи всю вищенаведену інформацію, постає відкрите питання: чому держава не зацікавлена в розвитку кваліфікованої Фарми та чому законодавчими ініціативами прагне знищити аптеки як такі?
Коментарі