«Усе тече, усе змінюється», — казав давньогрецький мислитель Геракліт. У ці слова закладено думку про неминучість змін у природі й у людському суспільстві. І аптечна справа не є винятком. Навіть можна сказати, що фармація виявилася більш схильною до змін, ніж, наприклад, медицина. У медицині змінилися технології, але сама схема надання допомоги, взаємодія лікар — хворий, стаціонарна і амбулаторна допомога виявилися незмінними. Фармація змінилася кардинально. За останні 100 років трансформувалася навіть роль фармацевта в системі охорони здоров’я. Якою аптека була приблизно 100 років тому, і якою вона стала тепер? Яким вимогам мав відповідати фахівець фармації в минулому? Якими він повинен був володіти професійними й особистісними якостями тоді, а якими зараз?
Якщо повернутися у 20-ті роки минулого століття і зазирнути в аптеку, ми побачимо мінізавод з розвиненим виробництвом ліків за індивідуальними рецептами лікаря. Кожен препарат готується індивідуально для кожного пацієнта з урахуванням перебігу його захворювання. Кожен лікарський засіб ручної роботи є «витвором мистецтва». Тут же в аптеці організована фактично аналітична лабораторія, яка контролює якість вироблених ліків.
Фармацевтам того часу потрібно було дуже добре знати технологію ліків, усі несумісності — фізичні, хімічні, а іноді й фармакологічні, бути хорошими хіміками-аналітиками. Помилка в дозі могла привести до фатальних наслідків для пацієнта!
Завданням фармацевтів того часу було виготовлення якісних і доступних лікарських засобів. Вони повинні були забезпечити індивідуальний підхід у лікуванні кожного пацієнта. Це мали бути терплячі, педантичні, уважні, скрупульозні фахівці.
Фармацевти практично не спілкувалися з пацієнтами. У ті часи інформаційна функція аптеки практично не була представлена в діяльності аптеки. І, навпаки, була добре організована і розвинена виробнича функція.
Із плином часу все змінилося. Наприкінці ХХ ст. почалася епоха серійного виробництва ліків фармацевтичними заводами, з потужним маркетингом вироблених торгових марок. Врешті-решт, це призвело до занепаду екстемпорального виготовлення лікарських засобів і фактично втрати аптекою виробничої функції. Ліки більше не готувалися індивідуально для кожного хворого, і професіоналізм фармацевта у сфері технології і аналітики втратив провідну роль.
Новий фармацевт… Але як же змінилася роль сучасного фармацевта і сучасної аптеки? Із заміщенням екстемпорального виготовлення препаратами серійного виробництва змінилася і функція аптеки. Замість домінування виробничої на перше місце вийшла торгова функція. Але в умовах сучасного ринку і конкурентної боротьби асортимент аптеки збільшився до небувалих розмірів. Якщо раніше аптечний заклад оперував асортиментом у 500–1000 найменувань, то в наш час асортимент середньої мережевої аптеки включає близько 10–12 тис. найменувань.
Орієнтуватися в такому асортименті фахівцям фармації стало вкрай складно. Крім того, змінився темп і рівень життя. Інформація перестала належати тільки «обраним» і стала доступною всім — через інтернет.
Суспільство стало іншим: із легким нездужанням, головним болем або нежитю хворі більше не хочуть іти до лікаря. Набагато зручніше стало прийти в аптеку і попросити порекомендувати препарат, наприклад, при кашлі або болю в горлі. Так почала набувати більшої значущості та затребуваності інформаційна функція аптеки.
Разом з цим змінилася і функція фармацевта. Якщо в минулому це був технолог і хімік-аналітик, то тепер — фахівець у галузі ліків і раціональної фармакотерапії, який добре орієнтується в асортименті, серед аналогів препаратів.
З’явилися такі нові поняття, як «фармацевтична допомога», «фармацевтична опіка» і «фармацевтична послуга». І хімічні знання фармацевту стали необхідні для того, щоб розуміти і передбачати, як можуть взаємодіяти ліки між собою та з їжею, випливати на організм, які поєднання лікарських засобів є небезпечними, а які, навпаки, бажаними.
Окрім глибоких знань у галузі фармакології та патології, для фармацевта стала важливою наявність певних особистісних якостей. З огляду на нову інформаційну і консультаційну роль фармацевта, це має бути відкрита комунікабельна особистість, з високим рівнем екстраверсії, здатна швидко приймати рішення в умовах дефіциту часу та інформації про стан пацієнта. Фармацевт повинен бути стресостійким, здатним витримувати тривалі психоемоційні навантаження.
З плином часу також змінювалася й мета діяльності аптеки. Якщо комунальна аптека працювала, аби забезпечити населення лікарськими засобами та медичними виробами, то з переходом аптечних закладів переважно у форму приватної власності, пріоритетною метою діяльності стало отримання прибутку.
Такі зміни не могли не породити жорстку конкуренцію і збільшення кількості аптек. У цих умовах почав активно розвиватися фармацевтичний маркетинг.
На ринку змогли утриматися тільки ті аптечні заклади, що запропонували ширший асортимент, кращу цінову політику, додаткові послуги, такі як бронювання лікарських засобів, замовлення ліків «під пацієнта», консультація лікаря тощо. З’явилося нове поняття «мій фармацевт». Це фахівець фармації, до якого йдуть відвідувачі аптеки, тому що довіряють йому. Він може надати кращу консультацію, допоможе підібрати необхідний препарат, пояснить, як його приймати. Такі фахівці стають «золотим фондом» компанії, в якій вони працюють.
Який нині сучасний роздрібний фармацевтичний сектор України? Конкурентна боротьба призвела до того, що практично припинили існування одиночні аптеки, як це було раніше.
Сьогодні український роздрібний ринок представлений, насамперед, мережевими аптеками, або, якщо точніше сказати, мережеві аптеки превалюють над одиночними. Добре вибудований маркетинг аптечних мереж робить вкрай складною конкуренцію з ними.
Сучасні аптечні мережі — підприємства з централізованим управлінням і централізованої реалізацією стратегій і політик компанії, що транслюються на всі аптеки корпорації. Адміністрація окремо взятої аптеки, як правило, не приймає рішення у сфері розвитку, економіки, цінової політики, маркетингу. Ці функції виконують спеціалізовані відділи фірми. Це дає можливість колективам аптек сконцентрувати свої зусилля на наданні належної фармацевтичної допомоги.
Як правило, сучасні аптечні мережі мають торгову марку і вебсайти, які активно просувають.
Зазвичай фірма — учасник роздрібного сегмента фармринку включає наступні підрозділи: відділ маркетингу, відділ закупівель і товарного забезпечення, економічний відділ і бухгалтерський сектор, відділ розвитку, юридичний відділ, відділ персоналу та кадрів. Також до складу аптечних мереж можуть входити різні технічні відділи, що забезпечують їх функціонування, такі, як технічна та IT-підтримка, або вони можуть бути залучені у вигляді аутсорсингу. Кожен з відділів виконує свою функцію відповідно до політики компанії.
У ході маркетингових воєн між операторами роздрібного ринку виграє в першу чергу споживач фармацевтичних послуг — відвідувач аптеки, пацієнт.
Компанії, конкуруючи між собою, прагнуть надати споживачеві більш якісні послуги: впроваджуються стандарти обслуговування, поняття якості надання послуги, у разі відсутності потрібного лікарського засобу аптека робить все можливе для того, щоб допомогти пацієнту — запропонувати аналог, допомогти відшукати, де, в якій аптеці є даний товар, та забронювати його. Пропонується найкраща ціна. Ліки стають доступнішими. Підтримується широкий асортимент товарів, який більше не вичерпується лікарськими засобами та медичними виробами. Широко представлені в аптечному асортименті медична техніка, дитяче харчування та аксесуари, лікувальна косметика та засоби гігієни.
Таким чином, аптека більше не є підприємством, яке реалізує тільки лікарські засоби. Тепер її роль зросла і охоплює не тільки допомогу хворим, а й включає сприяння підтримці здорового способу життя. Аптека і фармацевт відіграють провідну роль в інформуванні відвідувачів про профілактику захворювань, особливо в умовах пандемії COVID-19.
Одночасно зі змінами в аптечній справі змінювалася й фармацевтична освіта. У Національному фармацевтичному університеті (НФаУ), поряд з класичними дисциплінами — аптечною технологією ліків, фармацевтичною хімією та ін. — з’явилися нові, що відповідають вимогам часу: фармацевтичне право і законодавство, фармацевтична етика та деонтологія, фармацевтичний менеджмент та маркетинг, клінічна фармація з фармацевтичною опікою. З’явилися навчальні дисципліни, що розкривають основи здорового харчування, такі як нутриціологія і броматологія. Були створені нові кафедри з урахуванням нових тенденцій.
Разом із тим, НФаУ залишається зразком класичної фармацевтичної освіти. Хтось може запитати: навіщо потрібна аптечна технологія або фармацевтична хімія сучасним провізорам?
Але невже можна вважати повноцінним фахівця, який не володіє основними правилами приготування настоїв, відварів, виготовлення різних лікарських форм? Адже власне давньогрецьке слово «фармацевт» означає «той, хто готує ліки».
Також не може бути повноцінним фахівець, який не має навичок у галузі аналізу і контролю якості ліків. Фармація — це набагато більше, ніж аптека. Це і аналітичні лабораторії виробників, і науково-дослідні лабораторії, і судово-токсикологічна експертиза…
Нерозривність сучасної фармацевтичної освіти з потребами практичної фармації забезпечується у НФаУ функціонуванням Ради роботодавців. Результатом такого комплексного співробітництва університету із зацікавленими підприємствами і організаціями — провідними роботодавцями — є висока якість професійної підготовки сучасних фахівців, які відповідають вимогам фармацевтичного ринку.
Таким чином, за останні 100 років фармація стала іншою. Але одне залишилося незмінним: вона, як і раніше, стоїть на сторожі здоров’я. Як і раніше, її основне завдання — забезпечення населення якісними і доступними лікарськими засобами. Так само залишилося незмінною роль НФаУ — забезпечення ринку праці якісними фахівцями, з урахуванням кращих традицій фармацевтичної освіти і духу часу.
Коментарі
Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим