На сьогодні вже є очевидним, що COVID-19 може викликати стійке погіршення стану здоров’я. Згідно з даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, близько чверті людей, заражених цим вірусом, відчувають симптоми, які тривають не менше місяця. Однак при цьому важливо враховувати, що кожен десятий пацієнт погано себе почуває навіть через 12 тиж. Наразі розуміння того, як діагностувати та управляти постковідним станом, лише формується. Відомо, що пацієнти стикаються з цілою низкою симптомів, включаючи біль у грудях і м’язах, втому, задишку й різні когнітивні порушення. Тривалі прояви COVID-19 серйозно впливають на здатність людей повернутися до роботи або вести громадське життя. Це, у свою чергу, впливає на їх психічне здоров’я і може мати серйозні економічні наслідки для них, їх сімей та суспільства. Зважаючи на актуальність цієї проблеми, 17 червня 2021 р. у пресцентрі інформаційного агентства «Інтерфакс-Україна» відбувся круглий стіл на тему «Проблеми та перспективи постковідної реабілітації в Україні від експертів-практиків». Під час заходу українські фахівці розповіли про доцільність проведення постковідної реабілітації та методи, які наразі для цього застосовуються.Кому потрібна постковідна реабілітація?
Проведення постковідної реабілітації є доцільним не лише для людей, які перенесли COVID-19 у тяжкій формі, а й ті, у кого була легка форма. Про це під час круглого столу розповів лікар-фізіотерапевт Вадим Керестей. За його словами, у 80% українців відмічають легку форму хвороби.
«Таким пацієнтам теж потрібна постковідна реабілітація. У них може бути тахікардія, часто розвивається дихальна недостатність або залишкові явища в легенях. Вони мають знижену працездатність, а також дуже низьку толерантність організму до будь-якого фізичного навантаження», — відмітив спікер.
Як зазначив В. Керестей, важливим аспектом постковідної реабілітації є методи фізичної терапії. За допомогою них фізичний терапевт підбирає для пацієнта доцільні програми, в які входять правильна індивідуально підібрана дихальна гімнастика, а також різні терапевтичні вправи (враховуючи стан пацієнта та його толерантність до навантаження).
Інші 20% пацієнтів, які хворіють на COVID-19, потребують госпіталізації в медичні центри. З них 3–5% потрапляють до палат інтенсивної терапії та потребують штучної вентиляції легень (ШВЛ). Для таких хворих реабілітація має дуже вагоме значення.
«Реабілітаційні втручання важливі ще з палати інтенсивної терапії, навіть для тих пацієнтів, які знаходяться на ШВЛ. Адже профілактика вторинних позиційних ускладнень, а також дренажні положення пришвидшують одужання пацієнтів», — наголошує лікар.
Коли пацієнти починають частково дихати самостійно, їх переводять на CPAP-терапію (Continuous Positive Airway Pressure). У даному разі робота фізичного терапевта також є важливою.
Адже ці спеціалісти відповідають за активізацію пацієнтів, вчать їх знову рухатися в ліжку, сідати, правильно дихати, визначають їх фізичний стан, а також толерантність організму до фізичного навантаження.
«Важливим є етап, коли пацієнти переходять з реанімації до стаціонару. Доволі часто такі хворі мають суттєві рухові порушення. Вони не здатні самостійно ходити, у них є високий ризик падіння. Такі пацієнти не здатні добре контролювати своє фізичне навантаження. У даному випадку фізичні терапевти за допомогою методів фізичної терапії допомагають пацієнтам відновлюватися, правильно робити дихальну гімнастику й повертатися до попереднього життя», — зазначив В. Керестей.
Реабілітація після інсультів
За словами В. Керестей, багато пацієнтів, які перенесли COVID-19, мають такі постковідні явища, як гострі порушення мозкового кровообігу.
«У більшості пацієнтів під час захворювання були гіпоксичні явища або тромбоз, що значно підвищує ризик інсульту. Інсульт — це тяжке захворювання, яке супроводжується вкрай важким станом пацієнта і значними руховими порушеннями.
Щодо постінсультної реабілітації, то її треба починати ще з перших днів перебування пацієнта в палаті інтенсивної терапії. Адже у пацієнтів з інсультом порушуються всі трофічні процеси. Відповідно, у хворих відмічають високий ризик утворення пролежнів.
Як тільки такі пацієнти досягають гемодинамічної стабільності, необхідно починати відновлювати здатність їх організму до вертикалізації, щоб вони легше переносили навантаження в положенні сидячи та стоячи.
До постінсультних пацієнтів взагалі потрібен мультидисциплінарний підхід. Необхідна злагоджена робота анестезіолога, фізичного терапевта, невролога, логопеда.
На більш пізніх стадіях відновлення до команди також долучаються арттерапевт та соціальний працівник, для того щоб особу з даними порушеннями максимально адаптувати та покращити якість її життя. Адже не всі пацієнти після інсульту можуть відновитися повністю.
Дуже часто пацієнтів вдається не стільки відновити, як компенсувати. Тобто адаптувати їх фізичний стан так, щоб нівелювати їх фізичні порушення для того, щоб вони могли самостійно жити, самостійно себе обслуговувати, а в найкращих випадках — повернутися до попереднього життя, до попереднього місця роботи», — розповів В. Керестей.
Постковідна реабілітація з точки зору офтальмолога
Після тривалого перебування на карантині та самоізоляції постковідної реабілітації потребують не лише ті, хто перехворів на COVID-19, а й всі громадяни.
Це пов’язано з проведенням величезної кількості часу з гаджетами, заявила під час круглого столу лікар-офтальмолог Олександра Зборовська.
«Під час перебування на самоізоляції збільшився час контакту з гаджетами, з моніторами. Практично в усіх розвиваються астенопічні явища, тобто втома очей», — відмітила О. Зборовська.
Крім того, посилаючись на дослідження китайських науковців, лікар повідомила про збільшення кількості випадків короткозорості серед дітей.
«У принципі, це очікуваний результат, тому для всіх, хто був на ізоляції, в плані реабілітації велике значення має зорова гігієна і режим дозованого зорового навантаження. Потрібно менше часу проводити з гаджетами і моніторами», — зазначила спікер.
Щодо пацієнтів, які перенесли тяжкі форми COVID-19, лікар наголосила на порушеннях з боку всього зорового аналізатора.
«Зоровий аналізатор не може не страждати, адже йде гіпоксія головного мозку, а як ми добре знаємо, ми бачимо, за великим рахунком, головним мозком. Тобто очі — це відеокамера, а зображення остаточно формується в зоровій корі головного мозку.
Тому, крім загальної реабілітації, обов’язково необхідно замислюватися про реабілітацію в офтальмолога, про цілий комплекс заходів, який дозволить підвищити гостроту зору.
Звичайно, така ж ситуація спостерігається при інших захворюваннях, які супроводжуються ішемією, ураженням головного мозку. Це і черепно-мозкові травми, і інсульти. Хочу підкреслити, що чим пізніше пацієнт звернеться до офтальмолога, тим менше буде шансів на підвищення і відновлення зору», — пояснила О. Зборовська.
Відновлення активності та когнітивні порушення
В. Керестей наголосив на тому, що пацієнти після COVID-19 повинні бути активними. Однак ця активність має бути дозована. Її має підбирати відповідний спеціаліст, який моніторить ключові геодинамічні показники пацієнта (частота серцевих скорочень, сатурація, артеріальний тиск) та може встановити допустимі індивідуальні норми, враховуючи стан хворого.
«Якщо пацієнт після тяжкої недуги візьме рюкзак і піде в гори, то скоріше за все, цього пацієнта знову госпіталізують до лікарні», — зазначив лікар.
Що стосується когнітивних порушень після COVID-19, то для швидшого відновлення В. Керестей рекомендує пацієнтам полегшити свій робочий графік.
«Таким пацієнтам варто переглянути свій режим дня таким чином, щоб у них було більше можливості відпочивати», — наголосив В. Керестей.
Коментарі
Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим