Проєкт Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення системи управління сферою охорони здоров’я та забезпечення медичного обслуговування населення»

01 Вересня 2021 4:17 Поділитися

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ
ПОДАННЯ

Відповідно до статті 93 Конституції України, у порядку законодавчої ініціативи, вноситься на розгляд Верховної Ради України проєкт Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення системи управління сферою охорони здоров’я та забезпечення медичного обслуговування населення».

Доповідати законопроєкт на пленарному засіданні Верховної Ради України буде народний депутат України Дмитрієва О.О.

Народні депутати України

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проєкту Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення системи управління сферою охорони здоров’я та забезпечення медичного обслуговування населення

1. Обґрунтування необхідності прийняття акта

Основною ціллю законопроєкту є врегулювання роботи електронної системи охорони здоров’я у зв’язку з практичним її розширенням на сферу громадського здоров’я, необхідністю врегулювання її застосування щодо реабілітації у сфері охорони здоров’я, донорства крові та її компонентів, контролю якості наданих послуг та уникнення подвійного фінансування з різних джерел наданих населенню послуг (в основному реабілітаційних), і особливо врегулювання роботи з персональними даними та їх захистом, покладення обов’язків на працівників відповідних органів щодо забезпечення захисту персональних даних.

Наразі в електронній системі охорони здоров’я (ЕСОЗ) впроваджено єдину електронну медичну картку, формування та наповнення якої реалізується всіма підключеними до ЕСОЗ надавачами медичних послуг. Це забезпечує консолідацію інформації про пацієнта, пацієнтоорієнтованість та простежуваність взаємозв’язку між різними подіями в житті та стані здоров’я пацієнтів.

Функціональні можливості ЕСОЗ, які вже впроваджено (зокрема реєстри медичних записів та медичних висновків), можуть бути допрацьовані та розширені на забезпечення завдань, визначених даним законом — реабілітацію, донорство крові та її компонентів. Згадані реєстри є невід’ємною частиною центральної бази даних, що є складовою ЕСОЗ.

У зв’язку з розширенням функціоналу ЕЗОС в період пандемії та задля забезпечення виконання функцій громадського здоров’я (в тому числі вакцинації) та епідеміології є необхідність врегулювати використання даних в цілях безпеки органами, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд та діяльність у галузі громадського здоров’я. Крім того, необхідним елементом є здійснення контролю саме якості надання медичних послуг, у тому числі реагуючи на скарги пацієнтів.

Таким чином визначення і врегулювання роботи електронної системи охорони здоров’я доцільно винести на рівень Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» з рівня Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування».

Також враховуючи, що медичні послуги (в тому числі реабілітаційні) можуть надаватись за рахунок різних джерел — Фонду соціального страхування України, Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, страхових компаній важливо врегулювати та запровадити обмін інформацією у відповідних реєстрах/ інформаційно-телекомунікаційних системах.

Крім того, законопроєктом пропонується замінити визначення «технічні та інші засоби реабілітації» на «допоміжні (технічні) засоби реабілітації», та надано їхнє визначення, що відповідає рекомендаціям ВООЗ, висловленим у експертному звіті ВООЗ «Ситуаційний аналіз сектору допоміжних технологій» за результатами оцінки вітчизняного регулювання забезпечення ТЗР, проведеної у 2020-2021 роках. Дане визначення базується на термінології, що міститься у ратифікованій Україною міжнародній класифікації ІSO 9999:2016,,Assistive products for persons with disability — Classification and terminology» (ISO 9999:2016, NEQ) та офіційній термінології ВООЗ.

Ці зміни до Закону України «Про реабілітацію у сфері охорони здоров’я» дозволять забезпечити якісну його реалізацію на підзаконному рівні, а також забезпечать синхронізацію термінів у всіх нормативних актах, які використовуються у сфері реабілітації.

Також законопроєктом запроваджується можливість перетворення державних установ в державні некомерційні підприємства (за аналогією перетворення впродовж 2017-2019 комунальних установ в комунальні некомерційні підприємства) задля створення єдиного медичного простору, єдиних пацієнтоорієнтованих і конкурентних засад фінансування усіх закладів охорони здоров’я, незалежно від форми власності, залучення державних закладів охорони здоров’я до системи фінансування медичних гарантій, впровадження якісного обліку пацієнтів, наданих їм послуг та фінансування таких послуг, переходу від принципу утримання установ незалежно від результатів роботи до цивілізованого надання послуг.

2. Мета і завдання законопроєкту

Законопроєкт розроблено з метою удосконалення системи охорони здоров’я України та підвищення ефективності роботи ЕСОЗ з врахуванням досвіду її впровадження. Досягнення зазначеної мети можливе завдяки змінам, передбаченим законопроєктом, якими пропонується закріплення на рівні Закону функціонування ЕСОЗ, що гарантуватиме повноцінне її функціонування.

Також передбачено перехід системи виготовлення та забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації на міжнародні класифікації, що сприятиме використанню офіційної термінології ВООЗ в Україні та дозволить синхронізувати систему реабілітації в Україні з міжнародною.

Пропонується перетворення державних установ в державні некомерційні підприємства задля створення єдиного медичного простору, що в умовах розвитку територіальних громад та перетворення комунальних закладів в некомерційні підприємства є необхідним кроком для продовження реформи системи охорони здоров’я України та забезпечення громадян необхідними медичними послугами та медичною допомогою на всій території України.

3. Загальна характеристика та основні положення законопроєкту

З урахуванням розділів 1, 2 Пояснювальної записки, проєкт передбачає внесення змін щодо виключення окремих частин нормативно — правових актів, що не відповідають викликам сьогодення та дублюють або не забезпечують необхідне регулювання в системі охорони здоров’я. Зокрема, проєкт передбачає виключення в ч. 1 пункті 10 статті 14 Закону України «Про реабілітацію у сфері охорони здоров’я» повноважень щодо володільця відомостей Реєстру медичних спеціалістів та фахівців з реабілітації, створення та ведення якого є недоцільним.

Інші зміни щодо виключення або доповнення в проєкті мають позитивний зміст на систему охорони здоров’я України.

4. Стан нормативної бази у даній сфері державного регулювання

Основними нормативно-правовими актами у даній сфері є Конституція України, Господарський кодекс України, Основи законодавства України про охорону здоров’я та закони України «Про реабілітацію у сфері охорони здоров’я», «Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові», «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення», «Про захист персональних даних», «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні, Кодекс України з процедур банкрутства, а також законами України «Про управління об’єктами державної власності» та «Про наукову і науково-технічну діяльність».

5. Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація положень законопроєкту не потребує додаткових видатків з Державного бюджету України.

6. Запобігання корупції

У проєкті відсутні зміни, які можуть містити ризики вчинення корупційних правопорушень.

7. Прогноз наслідків прийняття законопроєкту

Прийняття законопроєкту дозволить удосконалити ЕСОЗ в Україні та сприятиме комплексному наданню від держави гарантованих медичних послуг та медичної допомоги.

Проєкт

зареєстрований в Парламенті

30.08.2021 р. за № 5873

ЗАКОН УКРАЇНИ
про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення системи управління сферою охорони здоров’я та забезпечення медичного обслуговування населення

Верховна Рада України постановляє:

I. Внести зміни до таких законодавчих актів:

1. У Господарському кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2003 p., №№ 18-22, ст. 144):

1) частину дев’яту статті 73 викласти у такій редакції:

«9. Державні унітарні підприємства діють як державні комерційні підприємства, державні некомерційні підприємства або казенні підприємства»;

2) доповнити статтею 751 такого змісту:

«Стаття 751. Державне некомерційне підприємство

1. Державне некомерційне підприємство є суб’єктом некомерційної господарської діяльності, спрямованої на досягнення соціальних та інших результатів, яке утворюється у сферах охорони здоров’я, соціальній та/або гуманітарній сфері без мети одержання прибутку і діє на підставі статуту.

2. Майно державного некомерційного підприємства закріплюється за ним на праві оперативного управління.

3. Орган державної влади, до сфери управління якого входить державне некомерційне підприємство, не несе відповідальності за його зобов’язаннями, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами»;

3) доповнити статтею 752 такого змісту:

«Стаття 752. Особливості діяльності державних некомерційних підприємств

1. Державне некомерційне підприємство зобов’язане приймати та виконувати доведені у встановленому законодавством порядку державні замовлення, враховувати їх при формуванні виробничої програми, визначенні перспектив свого економічного і соціального розвитку та виборі контрагентів, а також складати і виконувати річний та з поквартальною розбивкою фінансовий план на кожен наступний рік.

Державне некомерційне підприємство здійснює свою діяльність в обсягах:

відповідно до виробничих завдань визначених органом, до сфери управління якого воно входить;

самостійно встановлених завдань згідно укладених із споживачами договорів щодо надання відповідних послуг;

державних замовлень.

2. Основним плановим документом державного некомерційного підприємства є фінансовий план, відповідно до якого підприємство отримує доходи і здійснює видатки, визначає обсяг та спрямування коштів для виконання своїх функцій протягом року відповідно до установчих документів.

Фінансовий план підлягає затвердженню до 1 вересня року, що передує плановому, якщо інше не передбачено законом, органами, до сфери управління яких вони належать.

За несвоєчасне подання на розгляд, погодження або затвердження річного фінансового плану та звіту про його виконання посадові особи державного некомерційного підприємства несуть адміністративну відповідальність, установлену законом.

3. Органи, до сфери управління яких входять державні некомерційні підприємства, надають центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, до 1 вересня року, що передує планованому, зведені показники фінансових планів та фінансові плани у розрізі окремих державних некомерційних підприємств, які входять до сфери їх управління.

4. Форма та методичні рекомендації по розробці фінансового плану затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку.

5. Кошти, одержані від продажу майнових об’єктів, що належать до основних фондів державного некомерційного підприємства, використовуються відповідно до затвердженого фінансового плану, якщо інше не передбачено законом.

Кошти, одержані від продажу нерухомого майна, за вирахуванням балансової (залишкової) вартості такого майна, якщо інше не встановлено законом, зараховуються до загального фонду Державного бюджету України.

6. Списання з балансу не повністю амортизованих основних фондів, а також прискорена амортизація основних фондів державного некомерційного підприємства можуть проводитися лише за згодою органу, до сфери управління якого входить дане підприємство.

7. Джерелами формування майна державного некомерційного підприємства є:

державне майно, передане підприємству на праві оперативного управління;

кошти та інше майно, одержані від реалізації продукції (робіт, послуг) підприємства;

цільові кошти, виділені з Державного бюджету України;

кредити банків;

частина доходів підприємства, одержаних ним за результатами господарської діяльності, передбачена статутом;

інші джерела, не заборонені законом.

Порядок використання цих коштів визначається відповідно до затвердженого фінансового плану.

8. Забороняється розподіл прибутку (доходу) державних некомерційних підприємств.

9. У разі зміни керівника державного некомерційного підприємства обов’язковим є проведення ревізії фінансово-господарської діяльності підприємства в порядку, передбаченому законом.

10. Інші особливості діяльності державних некомерційних підприємств визначаються законом».

4) абзац сьомий частини першої статті 76 виключити.

2. У частині четвертій статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2019 р., № 19, ст. 74) після слів «казенних підприємств» доповнити словами «державних некомерційних підприємств».

3. У Законі України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993 р., № 4, ст. 19):

1) у статті 3:

частину першу після абзацу четвертого доповнити двома абзацами такого змісту:

«електронна система охорони здоров’я — інформаційно-телекомунікаційна система, що забезпечує автоматизацію ведення обліку медичних послуг та управління інформацією щодо охорони здоров’я, в тому числі медичною інформацією, шляхом створення, розміщення, оприлюднення та обміну інформацією, даними і документами в електронному вигляді, до складу якої входять центральна база даних та електронні медичні інформаційні системи, між якими забезпечено автоматичний обмін інформацією, даними та документами через відкритий програмний інтерфейс (АРI)»;

«медична інформація — інформація щодо медичного обслуговування особи або його результатів, викладена в уніфікованій формі відповідно до вимог, встановлених законодавством, в тому числі інформація про стан здоров’я, діагнози та будь-які документи, що стосуються здоров’я та обмеження повсякденного функціонування/ життєдіяльності людини»;

абзаци чотирнадцятий і п’ятнадцятий викласти в такій редакції:

«пацієнт — фізична особа, яка звернулася за медичною та/або реабілітаційною допомогою або медичною послугою, або якій така допомога або послуга надається;

послуга з медичного обслуговування населення (медична послуга) — послуга, в тому числі реабілітаційна, що надається пацієнту закладом охорони здоров’я, реабілітаційним закладом або фізичною особою — підприємцем, яка зареєстрована та одержала в установленому законом порядку ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, та оплачується її замовником. Замовником послуги з медичного обслуговування населення можуть бути держава, відповідні органи місцевого самоврядування, юридичні та фізичні особи, у тому числі пацієнт»;

2) у частині тринадцятій статті 16 слова «казенні підприємства» замінити на слова «державні некомерційні підприємства»;

3) доповнити Розділ III статтею 242 такого змісту:

«Стаття 242. Електронна система охорони здоров’я

1. Порядок функціонування електронної системи охорони здоров’я затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням вимог законодавства про захист персональних даних.

Власник, володілець відомостей, розпорядник електронної системи охорони здоров’я забезпечує належний захист інформації, зокрема захист від будь-якого несанкціонованого доступу, у порядку, встановленому законом.

Метою функціонування електронної системи охорони здоров’я є забезпечення виконання завдань та функцій у сфері охорони здоров’я, визначених відповідно до закону

2. Доступ до даних про пацієнта, що містяться в електронній системі охорони здоров’я, можливий лише у разі отримання згоди такого пацієнта (його законного представника) у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди. Без згоди доступ до інформації про пацієнта можливий у випадках:

наявності ознак прямої загрози життю пацієнта;

за умови неможливості отримання згоди такого пацієнта чи його законних представників (до часу, коли отримання згоди стане можливим);

за рішенням суду.

3. Підписуючи декларацію про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, пацієнт (його законний представник) надає згоду на доступ до даних про нього, що містяться в електронній системі охорони здоров’я, такому лікарю, а також іншим лікарям за його направленням у межах, необхідних для надання медичних послуг такими лікарями.

4. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення зобов’язаний опубліковувати на офіційному веб-сайті дані, накопичені в електронній системі охорони здоров’я, за умови знеособлення персональних даних відповідно до вимог Закону України «Про захист персональних даних», в обсязі та в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

5. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення здійснює, із забезпеченням захисту персональних даних осіб, обмін необхідною для діяльності фінансовою інформацією із органом, що здійснює державний санітарно-епідеміологічний нагляд та діяльність у галузі громадського здоров’я, Фондом соціального страхування України, Пенсійним фондом України, Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю».

4. У Законі України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2006 р., № 2-3, ст. 36):

1) частину другу статті 26 викласти в такій редакції:

«Допоміжними (технічними) засобами реабілітації є будь-які зовнішні продукти (включаючи пристрої, обладнання, прилади чи програмне забезпечення), спеціально вироблені або загальнодоступні, основною метою яких є підтримка або поліпшення функціонування та незалежності особи та, таким чином, сприяння її добробуту. Допоміжні (технічні) засоби реабілітації також використовуються для запобігання порушенням та виникненню вторинних станів здоров’я та є об’єктом регулювання технічних регламентів щодо медичних виробів»;

2) частину восьму статті 26 викласти в такій редакції:

«Безкоштовне забезпечення допоміжними (технічними) засобами реабілітації осіб інвалідністю, послугами післягарантійного ремонту здійснюється в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України»;

3) частину одинадцяту статті 26 викласти в такій редакції:

«Допоміжні (технічні) засоби реабілітації та комплектуючі до них, що випускаються в умовах серійного виробництва, мають відповідати відповідному технічному регламенту»;

4) частину тринадцяту статті 26 викласти в такій редакції:

«У разі реалізації продукції, що не відповідає технічному регламенту, виробник (продавець) несе відповідальність згідно із законом»;

5) у тексті слова «технічні та інші засоби реабілітації» та «вироби медичного призначення» в усіх відмінках та числах замінити відповідно словами «допоміжні (технічні) засоби реабілітації» та «медичні вироби» у відповідному відмінку і числі.

5. У Законі України «Про управління об’єктами державної власності» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2006 р., № 46, ст. 456):

1) частину першу статті 3 після слова «підприємствам» доповнити словами «державним некомерційним підприємствам»;

2) частину першу статті 111 після слова «крім» доповнити словами «державних некомерційних підприємств».

6. У Законі України «Про захист персональних даних» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2010 р., № 34, ст. 481):

1) підпункт 6 частини другої статті 7 викласти в такій редакції:

«6) необхідна в цілях охорони здоров’я для:

встановлення медичного діагнозу, для забезпечення піклування чи лікування або надання медичних послуг, функціонування електронної системи охорони здоров’я за умови, що такі дані обробляються медичним працівником, фахівцем з реабілітації або іншою особою закладу охорони здоров’я, реабілітаційного закладу чи фізичною особою — підприємцем, яка одержала ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, та її працівниками, на яких покладено обов’язки щодо забезпечення захисту персональних даних та на яких поширюється дія законодавства про лікарську таємницю, працівниками центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення, працівниками органу, що здійснює державний санітарно-епідеміологічний нагляд та діяльність у галузі громадського здоров’я, на яких покладено обов’язки щодо забезпечення захисту персональних даних;

контролю якості надання медичних послуг за умови, що такі дані обробляються працівниками центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері контролю якості надання медичних послуг, на яких покладено обов’язки щодо забезпечення захисту персональних даних;

обміну інформацією щодо фінансування медичних послуг та послуг у сфері охорони здоров’я за умови, що такі дані обробляються працівниками Фонду соціального страхування України, Пенсійного фонду України, Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на яких покладено обов’язки щодо забезпечення захисту персональних даних».

7. У Законі України «Про наукову і науково-технічну діяльність» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2016 р., № 3, ст. 25):

1) частину сьому статті 9 після слова «казенні підприємства» доповнити словами «державні некомерційні підприємства».

8. У Законі України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2018 р., № 5, ст. 31):

1) підпункти 2 та 3 частини першої статті 2 виключити;

2) у підпункті 8 частини першої статті 7 після слів «електронної системи охорони здоров’я» доповнити словами «в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України»;

3) статтю 11 виключити.

9. У Законі України «Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові» (від 30 вересня 2020 року № 931-IX):

1) підпункт 21 частини першої статті 1 виключити;

2) підпункт 9 частини першої статті 6 виключити;

3) статтю 17 викласти в такій редакції:

«Стаття 17. Застосування електронної системи охорони здоров’я для забезпечення функціонування системи крові

Електронна система охорони здоров’я та інтегровані з нею інформаційно-телекомунікаційні системи окрім іншого забезпечують виконання таких функцій, пов’язаних із донорством крові та компонентів крові:

1. Обробка визначеної законодавством інформації про донорів крові та компонентів крові, а також осіб, яким заборонено виконувати донорську функцію.

2. Можливість чіткої та однозначної ідентифікації медичними працівниками суб’єктів системи крові, до яких особа звернулася з метою здійснення донації крові та / або компонентів крові, особи донорів крові та компонентів крові

3. Можливість ведення медичних записів в особи, які можуть стати підставою для заборони виконувати донорську функцію на постійній чи тимчасовій основі.

4. Надання уповноваженому органу у сфері донорства крові та компонентів крові та суб’єктам системи крові можливості забезпечувати виконання вимог щодо звітування, простежуваності та гемонагляду.

5. Облік результатів тестування крові донорів, контролю якості, випуску, розподілу та реалізації, використання, передання на знищення донорської крові та компонентів.

6. Спостереження за наслідками трансфузії компонентів крові, фіксація та виявлення серйозних несприятливих реакцій та несприятливих випадків».

10. У Законі України «Про реабілітацію у сфері охорони здоров’я» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2021 р., № 8, ст. 59):

1) частину першу статті 1 після абзацу четвертого доповнити абзацом такого змісту:

«допоміжні (технічні) засоби реабілітації — будь-які зовнішні продукти (включаючи пристрої, обладнання, прилади чи програмне забезпечення), спеціально вироблені або загальнодоступні, основною метою яких є підтримка або поліпшення функціонування та незалежності особи та, таким чином, сприяння її добробуту. Допоміжні (технічні) засоби реабілітації також використовуються для запобігання порушенням та виникненню вторинних станів здоров’я та є об’єктом регулювання технічних регламентів щодо медичних виробів»;

2) підпункти 10 та 11 частини першої статті 14 виключити;

3) підпункти 7, 8 частини першої статті 15 виключити;

4) у частині першій статті 28 слова «облікова та звітна документація» замінити словами «принципи ведення документації»;

5) статтю 29 викласти в такій редакції:

«Стаття 29. Застосування електронної системи охорони здоров’я щодо реабілітації

Електронна система охорони здоров’я та інтегровані з нею інформаційно-телекомунікаційні системи окрім іншого забезпечують виконання таких функцій, пов’язаних із реабілітацією:

1) ведення записів з врахуванням моделі Міжнародної класифікації функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров’я;

2) забезпечення оперативного, прозорого, неупередженого та якісного обліку потреб осіб у реабілітації, допоміжних (технічних) та інших засобах реабілітації;

3) забезпечення ефективності надання реабілітаційної допомоги;

4) інформаційна взаємодія із Єдиною інформаційно-аналітичною системою управління соціальною підтримкою населення України центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері соціальної політики;

5) моніторингу та оцінювання кількості, якості та результативності наданої реабілітаційної допомоги та наданих допоміжних (технічних) та інших засобів реабілітації.

6) упередження подвійного фінансування реабілітаційної допомоги з різних джерел»;

6) абзац перший частини другої статті 30 викласти в такій редакції: «Фінансування реабілітаційної допомоги, що входить до програми державних гарантій медичного обслуговування населення, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету»;

7) у тексті слова «технічні та інші засоби реабілітації» у відповідних відмінках і числах замінити словами «допоміжні (технічні) засоби реабілітації» у відповідному відмінку і числі.

II. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім абзацу четвертого підпункту 1 пункту 6 розділу І цього Закону, який набирає чинності з 1 січня 2023 року.

2. Установити, що до 31 грудня 2023 року:

1) кредитори державних закладів охорони здоров’я, реабілітаційних закладів, що діють в організаційно-правовій формі установи, що реорганізуються в державні некомерційні підприємства, не вправі вимагати від них виконання незабезпечених зобов’язань, припинення або дострокового виконання зобов’язання або забезпечення виконання зобов’язання. Згода кредитора на заміну боржника у зобов’язанні у такому разі не вимагається;

2) обов’язкова оцінка майна, передбачена Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», для закладів охорони здоров’я, реабілітаційних закладів, що діють в організаційно-правовій формі установи, що реорганізуються в державні некомерційні підприємства, не застосовується;

3) звільнення працівників закладів, що реорганізуються в державні некомерційні підприємства, допускається лише у разі, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу;

4) передача нерухомого майна від державних закладів охорони здоров’я — бюджетних установ, реабілітаційних закладів, що діють в організаційно-правовій формі установи до державних некомерційних підприємств, що утворюються внаслідок реорганізації, здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку відповідних бюджетних установ щодо такого майна та результатів обов’язкової його інвентаризації.

3. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Голова Верховної Ради України

ПОРІВНЯЛЬНА ТАБЛИЦЯ
до проєкту Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення системи управління сферою охорони здоров’я та забезпечення медичного обслуговування населення

Зміст положення акта законодавства Зміст відповідного положення проєкту акта
Господарський кодекс України (Відомості Верховної Ради України, 2003 p., №№ 18-22, ст. 144)
Стаття 73. Поняття державного унітарного підприємства

1. Державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління.

9. Державні унітарні підприємства діють як державні комерційні підприємства або казенні підприємства.

Стаття 73. Поняття державного унітарного підприємства

1. Державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління.

9. Державні унітарні підприємства діють як державні комерційні підприємства, державні некомерційні підприємства або казенні підприємства.

Стаття відсутня Стаття 751. Державне некомерційне підприємство

1. Державне некомерційне підприємство є суб’єктом некомерційної господарської діяльності, спрямованої на досягнення соціальних та інших результатів, яке утворюється у сферах охорони здоров’я, соціальній та/або гуманітарній сфері без мети одержання прибутку і діє на підставі статуту.

2. Майно державного некомерційного підприємства закріплюється за ним на праві оперативного управління.

3. Орган державної влади, до сфери управління якого входить державне некомерційне підприємство, не несе відповідальності за його зобов’язаннями, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Стаття відсутня Стаття 752. Особливості діяльності державних некомерційних підприємств

1. Державне некомерційне підприємство зобов’язане приймати та виконувати доведені у встановленому законодавством порядку державні замовлення, враховувати їх при формуванні виробничої програми, визначенні перспектив свого економічного і соціального розвитку та виборі контрагентів, а також складати і виконувати річний та з поквартальною розбивкою фінансовий план на кожен наступний рік.

Державне некомерційне підприємство здійснює свою діяльність в обсягах:

відповідно до виробничих завдань визначених органом, до сфери управління якого воно входить;

самостійно встановлених завдань згідно укладених із споживачами договорів щодо надання відповідних послуг;

державних замовлень.

2. Основним плановим документом державного некомерційного підприємства є фінансовий план, відповідно до якого підприємство отримує доходи і здійснює видатки, визначає обсяг та спрямування коштів для виконання своїх функцій протягом року відповідно до установчих документів.

Фінансовий план підлягає затвердженню до 1 вересня року, що передує плановому, якщо інше не передбачено законом, органами, до сфери управління яких вони належать.

За несвоєчасне подання на розгляд, погодження або затвердження річного фінансового плану та звіту про його виконання посадові особи державного некомерційного підприємства несуть адміністративну відповідальність, установлену законом.

3. Органи, до сфери управління яких входять державні некомерційні підприємства, надають центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, до 1 вересня року, що передує планованому, зведені показники фінансових планів та фінансові плани у розрізі окремих державних некомерційних підприємств, які входять до сфери їх управління.

4. Форма та методичні рекомендації по розробці фінансового плану затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку.

5. Кошти, одержані від продажу майнових об’єктів, що належать до основних фондів державного некомерційного підприємства, використовуються відповідно до затвердженого фінансового плану, якщо інше не передбачено законом.

Кошти, одержані від продажу нерухомого майна, за вирахуванням балансової (залишкової) вартості такого майна, якщо інше не встановлено законом, зараховуються до загального фонду Державного бюджету України.

6. Списання з балансу не повністю амортизованих основних фондів, а також прискорена амортизація основних фондів державного некомерційного підприємства можуть проводитися лише за згодою органу, до сфери управління якого входить дане підприємство.

7. Джерелами формування майна державного некомерційного підприємства є:

державне майно, передане підприємству на праві оперативного управління;

кошти та інше майно, одержані від реалізації продукції (робіт, послуг) підприємства;

цільові кошти, виділені з Державного бюджету України;

кредити банків;

частина доходів підприємства, одержаних ним за результатами господарської діяльності, передбачена статутом;

інші джерела, не заборонені законом.

Порядок використання цих коштів визначається відповідно до затвердженого фінансового плану.

8. Забороняється розподіл прибутку (доходу) державних некомерційних підприємств.

9. У разі зміни керівника державного некомерційного підприємства обов’язковим є проведення ревізії фінансово-господарської діяльності підприємства в порядку, передбаченому законом.

10. Інші особливості діяльності державних некомерційних підприємств визначаються законом.

Стаття 76. Казенне підприємство

1. Казенні підприємства створюються у галузях економіки, в яких:

законом дозволено здійснення господарської діяльності лише державним підприємствам;

Стаття 76. Казенне підприємство

1. Казенні підприємства створюються у галузях економіки, в яких:

законом дозволено здійснення господарської діяльності лише державним підприємствам;

здійснюється медичне обслуговування населення. виключити
Кодекс України з процедур банкрутства (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2019, № 19, ст.74)
Стаття 2. Законодавство, що регулює провадження у справах про банкрутство

1. Провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

4. Провадження у справах про банкрутство боржників — казенних підприємств та бюджетних установ, а також санація таких боржників до відкриття провадження у справі про банкрутство не допускаються

Стаття 2. Законодавство, що регулює провадження у справах про банкрутство

1. Провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

4. Провадження у справах про банкрутство боржників — казенних підприємств, державних некомерційних підприємств та бюджетних установ, а також санація таких боржників до відкриття провадження у справі про банкрутство не допускаються.

Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я»(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, № 4, ст.19)
Стаття 3. Поняття і терміни, що вживаються в законодавстві про охорону здоров’я

У цих Основах та інших актах законодавства про охорону здоров’я основні поняття мають таке значення:

життєдіяльність — здатність організму особи до участі у життєдіяльності/заняттєвої участі у спосіб і в межах, звичайних для людини;

здоров’я — стан повного фізичного, психічного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних вад;

заклад охорони здоров’я — юридична особа незалежно від форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, основними завданнями яких є забезпечення медичного обслуговування населення та/або надання реабілітаційної допомоги на основі відповідної ліцензії та забезпечення професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників і фахівців з реабілітації;

Стаття 3. Поняття і терміни, що вживаються в законодавстві про охорону здоров’я

У цих Основах та інших актах законодавства про охорону здоров’я основні поняття мають таке значення:

життєдіяльність — здатність організму особи до участі у життєдіяльності/заняттєвої участі у спосіб і в межах, звичайних для людини;

здоров’я — стан повного фізичного, психічного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних вад;

заклад охорони здоров’я — юридична особа незалежно від форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, основними завданнями яких є забезпечення медичного обслуговування населення та/або надання реабілітаційної допомоги на основі відповідної ліцензії та забезпечення професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників і фахівців з реабілітації;

норма відсутня електронна система охорони здоров’я — інформаційно-телекомунікаційна система, що забезпечує автоматизацію ведення обліку медичних послуг та управління інформацією щодо охорони здоров’я, в тому числі медичною інформацією, шляхом створення, розміщення, оприлюднення та обміну інформацією, даними і документами в електронному вигляді, до складу якої входять центральна база даних та електронні медичні інформаційні системи, між якими забезпечено автоматичний обмін інформацією, даними та документами через відкритий програмний інтерфейс (АРI);

медична інформація — інформація щодо медичного обслуговування особи або його результатів, викладена в уніфікованій формі відповідно до вимог, встановлених законодавством, в тому числі інформація про стан здоров’я, діагнози та будь-які документи, що стосуються здоров’я та обмеження повсякденного функціонування/ життєдіяльності людини;

медична допомога — діяльність професійно підготовлених медичних працівників, спрямована на профілактику, діагностику та лікування у зв’язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв’язку з вагітністю та пологами;

медична субсидія — безготівкова допомога, яка надається за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів для оплати необхідних пацієнту медичних послуг та лікарських засобів;

медичне обслуговування — діяльність закладів охорони здоров’я, реабілітаційних закладів, відділень, підрозділів та фізичних осіб — підприємців, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію у встановленому законом порядку, у сфері охорони здоров’я, що не обов’язково обмежується медичною допомогою та/або реабілітаційною допомогою, але безпосередньо пов’язана з їх наданням;

мережа закладів охорони здоров’я — сукупність закладів охорони здоров’я, що забезпечують потреби населення у медичному обслуговуванні на відповідній території;

невідкладний стан людини — раптове погіршення фізичного або психічного здоров’я, яке становить пряму та невідворотну загрозу життю та здоров’ю людини або оточуючих її людей і виникає внаслідок хвороби, травми, отруєння або інших внутрішніх чи зовнішніх причин;

обмеження життєдіяльності — втрата особою внаслідок хвороби, травми (її наслідків), вроджених порушень або інших станів здоров’я здатності до участі у життєдіяльності/заняттєвої участі у спосіб і в межах, звичайних для людини;

особа, уповноважена на здійснення закупівель у сфері охорони здоров’я, — юридична особа, утворена центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, та уповноважена здійснювати закупівлі лікарських засобів, медичних виробів та допоміжних засобів до них і послуг за кошти державного бюджету для виконання програм та здійснення централізованих заходів з охорони здоров’я, а також за кошти грантів (субгрантів) для виконання програм Глобального фонду для боротьби із СНІДом, туберкульозом та малярією в Україні відповідно до закону. Особа, уповноважена на здійснення закупівель у сфері охорони здоров’я, має право безоплатно постачати (передавати) належні їй лікарські засоби, медичні вироби та допоміжні засоби до них і послуги структурним підрозділам з питань охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або суб’єктам господарювання, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики;

охорона здоров’я — система заходів, спрямованих на збереження та відновлення фізіологічних і психологічних функцій, оптимальної працездатності та соціальної активності людини при максимальній біологічно можливій індивідуальній тривалості її життя. Такі заходи здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, заклади охорони здоров’я; фізичні особи — підприємці, які зареєстровані у встановленому законом порядку та одержали ліцензію на право провадження господарської діяльності з медичної практики; медичні та фармацевтичні працівники, фахівці з реабілітації, громадські об’єднання і громадяни;

оцінка медичних технологій — експертиза медичних технологій щодо клінічної ефективності, економічної доцільності, організаційних проблем та проблем безпеки для громадян у зв’язку з їх застосуванням;

медична допомога — діяльність професійно підготовлених медичних працівників, спрямована на профілактику, діагностику та лікування у зв’язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв’язку з вагітністю та пологами;

медична субсидія — безготівкова допомога, яка надається за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів для оплати необхідних пацієнту медичних послуг та лікарських засобів;

медичне обслуговування — діяльність закладів охорони здоров’я, реабілітаційних закладів, відділень, підрозділів та фізичних осіб — підприємців, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію у встановленому законом порядку, у сфері охорони здоров’я, що не обов’язково обмежується медичною допомогою та/або реабілітаційною допомогою, але безпосередньо пов’язана з їх наданням;

мережа закладів охорони здоров’я — сукупність закладів охорони здоров’я, що забезпечують потреби населення у медичному обслуговуванні на відповідній території;невідкладний стан людини — раптове погіршення фізичного або психічного здоров’я, яке становить пряму та невідворотну загрозу життю та здоров’ю людини або оточуючих її людей і виникає внаслідок хвороби, травми, отруєння або інших внутрішніх чи зовнішніх причин;

обмеження життєдіяльності — втрата особою внаслідок хвороби, травми (її наслідків), вроджених порушень або інших станів здоров’я здатності до участі у життєдіяльності/заняттєвої участі у спосіб і в межах, звичайних для людини;особа, уповноважена на здійснення закупівель у сфері охорони здоров’я, — юридична особа, утворена центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, та уповноважена здійснювати закупівлі лікарських засобів, медичних виробів та допоміжних засобів до них і послуг за кошти державного бюджету для виконання програм та здійснення централізованих заходів з охорони здоров’я, а також за кошти грантів (субгрантів) для виконання програм Глобального фонду для боротьби із СНІДом, туберкульозом та малярією в Україні відповідно до закону. Особа, уповноважена на здійснення закупівель у сфері охорони здоров’я, має право безоплатно постачати (передавати) належні їй лікарські засоби, медичні вироби та допоміжні засоби до них і послуги структурним підрозділам з питань охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або суб’єктам господарювання, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики;

охорона здоров’я — система заходів, спрямованих на збереження та відновлення фізіологічних і психологічних функцій, оптимальної працездатності та соціальної активності людини при максимальній біологічно можливій індивідуальній тривалості її життя. Такі заходи здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, заклади охорони здоров’я; фізичні особи — підприємці, які зареєстровані у встановленому законом порядку та одержали ліцензію на право провадження господарської діяльності з медичної практики; медичні та фармацевтичні працівники, фахівці з реабілітації, громадські об’єднання і громадяни;

оцінка медичних технологій — експертиза медичних технологій щодо клінічної ефективності, економічної доцільності, організаційних проблем та проблем безпеки для громадян у зв’язку з їх застосуванням;

пацієнт — фізична особа, яка звернулася за медичною допомогою та/або якій надається така допомога;послуга з медичного обслуговування населення (медична послуга) — послуга, що надається пацієнту закладом охорони здоров’я або фізичною особою — підприємцем, яка зареєстрована та одержала в установленому законом порядку ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, та оплачується її замовником. Замовником послуги з медичного обслуговування населення можуть бути держава, відповідні органи місцевого самоврядування, юридичні та фізичні особи, у тому числі пацієнт; пацієнт — фізична особа, яка звернулася за медичною та/або реабілітаційною допомогою або медичною послугою, або якій така допомога або послуга надається;послуга з медичного обслуговування населення (медична послуга) — послуга, в тому числі реабілітаційна, що надається пацієнту закладом охорони здоров’я, реабілітаційним закладом або фізичною особою — підприємцем, яка зареєстрована та одержала в установленому законом порядку ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, та оплачується її замовником. Замовником послуги з медичного обслуговування населення можуть бути держава, відповідні органи місцевого самоврядування, юридичні та фізичні особи, у тому числі пацієнт;
домедична допомога — невідкладні дії та організаційні заходи, спрямовані на врятування та збереження життя людини у невідкладному стані та мінімізацію наслідків впливу такого стану на її здоров’я, що здійснюються на місці події особами, які не мають медичної освіти, але за своїми службовими обов’язками повинні володіти основними практичними навичками з рятування та збереження життя людини, яка перебуває у невідкладному стані, та відповідно до закону зобов’язані здійснювати такі дії та заходи;

реабілітаційна допомога у сфері охорони здоров’я (далі — реабілітаційна допомога) — діяльність фахівців з реабілітації у сфері охорони здоров’я, що передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на оптимізацію функціонування осіб, які зазнають або можуть зазнати обмеження повсякденного функціонування у їхньому середовищі;

реабілітаційна послуга — послуга, що надається пацієнту реабілітаційним закладом, реабілітаційною установою, закладом охорони здоров’я, соціального захисту або іншим суб’єктом господарювання, які мають право надавати реабілітаційну допомогу згідно із законодавством, та оплачується її замовником. Замовником реабілітаційної послуги можуть бути держава, орган місцевого самоврядування, юридична або фізична особа, у тому числі пацієнт;

реабілітація — комплекс заходів, яких потребує особа, яка зазнає або може зазнавати обмеження повсякденного функціонування внаслідок стану здоров’я у взаємодії з її середовищем;

рідкісне (орфанне) захворювання — захворювання, яке загрожує життю людини або яке хронічно прогресує, призводить до скорочення тривалості життя громадянина або до його інвалідності, поширеність якого серед населення не частіше ніж 1:2000;

стан здоров’я — загальний показник для хвороб (гострих і хронічних), розладів, пошкоджень або травм. Стан здоров’я також може охоплювати інші обставини, такі як вагітність, старіння, стрес, вроджена аномалія або генетична схильність. Стани здоров’я кодуються за Міжнародною статистичною класифікацією хвороб та споріднених проблем охорони здоров’я;

телемедицина — комплекс дій, технологій та заходів, що застосовуються під час надання медичної допомоги з використанням засобів дистанційного зв’язку для обміну інформацією в електронній формі;

Зміст інших понять і термінів визначається законодавством України та спеціальними словниками понять і термінів Всесвітньої організації охорони здоров’я.

домедична допомога — невідкладні дії та організаційні заходи, спрямовані на врятування та збереження життя людини у невідкладному стані та мінімізацію наслідків впливу такого стану на її здоров’я, що здійснюються на місці події особами, які не мають медичної освіти, але за своїми службовими обов’язками повинні володіти основними практичними навичками з рятування та збереження життя людини, яка перебуває у невідкладному стані, та відповідно до закону зобов’язані здійснювати такі дії та заходи;

реабілітаційна допомога у сфері охорони здоров’я (далі — реабілітаційна допомога) — діяльність фахівців з реабілітації у сфері охорони здоров’я, що передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на оптимізацію функціонування осіб, які зазнають або можуть зазнати обмеження повсякденного функціонування у їхньому середовищі;

реабілітаційна послуга — послуга, що надається пацієнту реабілітаційним закладом, реабілітаційною установою, закладом охорони здоров’я, соціального захисту або іншим суб’єктом господарювання, які мають право надавати реабілітаційну допомогу згідно із законодавством, та оплачується її замовником. Замовником реабілітаційної послуги можуть бути держава, орган місцевого самоврядування, юридична або фізична особа, у тому числі пацієнт;

реабілітація — комплекс заходів, яких потребує особа, яка зазнає або може зазнавати обмеження повсякденного функціонування внаслідок стану здоров’я у взаємодії з її середовищем;

рідкісне (орфанне) захворювання — захворювання, яке загрожує життю людини або яке хронічно прогресує, призводить до скорочення тривалості життя громадянина або до його інвалідності, поширеність якого серед населення не частіше ніж 1:2000;

стан здоров’я — загальний показник для хвороб (гострих і хронічних), розладів, пошкоджень або травм. Стан здоров’я також може охоплювати інші обставини, такі як вагітність, старіння, стрес, вроджена аномалія або генетична схильність. Стани здоров’я кодуються за Міжнародною статистичною класифікацією хвороб та споріднених проблем охорони здоров’я;

телемедицина — комплекс дій, технологій та заходів, що застосовуються під час надання медичної допомоги з використанням засобів дистанційного зв’язку для обміну інформацією в електронній формі;

Зміст інших понять і термінів визначається законодавством України та спеціальними словниками понять і термінів Всесвітньої організації охорони здоров’я.

Стаття 16. Заклади охорони здоров’я

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування сприяють розвитку закладів охорони здоров’я усіх форм власності.

За організаційно-правовою формою заклади охорони здоров’я державної власності можуть утворюватися та функціонувати як казенні підприємства або державні установи.

Стаття 16. Заклади охорони здоров’я

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування сприяють розвитку закладів охорони здоров’я усіх форм власності.

За організаційно-правовою формою заклади охорони здоров’я державної власності можуть утворюватися та функціонувати як державні некомерційні підприємства або державні установи.

Стаття відсутня Стаття 24-2. Електронна система охорони здоров’я

1. Порядок функціонування електронної системи охорони здоров’я затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням вимог законодавства про захист персональних даних.

Власник, володілець відомостей, розпорядник електронної системи охорони здоров’я забезпечує належний захист інформації, зокрема захист від будь-якого несанкціонованого доступу, у порядку, встановленому законом.

Метою функціонування електронної системи охорони здоров’я є забезпечення виконання завдань та функцій у сфері охорони здоров’я, визначених відповідно до закону.

2. Доступ до даних про пацієнта, що містяться в електронній системі охорони здоров’я, можливий лише у разі отримання згоди такого пацієнта (його законного представника) у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди. Без згоди доступ до інформації про пацієнта можливий у випадках:

наявності ознак прямої загрози життю пацієнта;

за умови неможливості отримання згоди такого пацієнта чи його законних представників (до часу, коли отримання згоди стане можливим);

за рішенням суду.

3. Підписуючи декларацію про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, пацієнт (його законний представник) надає згоду на доступ до даних про нього, що містяться в електронній системі охорони здоров’я, такому лікарю, а також іншим лікарям за його направленням у межах, необхідних для надання медичних послуг такими лікарями.

4. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення, зобов’язаний опубліковувати на офіційному веб-сайті дані, накопичені в електронній системі охорони здоров’я, за умови знеособлення персональних даних відповідно до вимог Закону України «Про захист персональних даних», в обсязі та в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

5. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення, здійснює, із забезпеченням захисту персональних даних осіб, обмін необхідною для діяльності фінансовою інформацією із органом, що здійснює державний санітарно-епідеміологічний нагляд та діяльність у галузі громадського здоров’я, Фондом соціального страхування України, Пенсійним фондом України, Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю.

Закон України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2006, № 2-3, ст.36)
Стаття 26. Засоби реабілітації осіб з інвалідністю

Держава гарантує розробку, виробництво технічних та інших засобів реабілітації та закупівлю спеціального автотранспорту, виробів медичного призначення та забезпечення ними осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю для соціальної адаптації, полегшення умов праці і побуту, спілкування осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, поширює інформацію про таку продукцію.

Стаття 26. Засоби реабілітації осіб з інвалідністю

Держава гарантує розробку, виробництво технічних та інших засобів реабілітації та закупівлю спеціального автотранспорту, виробів медичного призначення та забезпечення ними осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю для соціальної адаптації, полегшення умов праці і побуту, спілкування осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, поширює інформацію про таку продукцію.

Технічними та іншими засобами реабілітації осіб з інвалідністю є:

протезно-ортопедичні вироби, у тому числі ортопедичне взуття;

спеціальні засоби для самообслуговування та догляду;засоби для пересування;

допоміжні засоби для особистої рухомості, переміщення та підйому;

меблі та оснащення;спеціальні засоби для орієнтування, спілкування та обміну інформацією;

спеціальні засоби для освіти (включаючи літературу для сліпих) і зайняття трудовою діяльністю;

спеціальне фізкультурно-спортивне обладнання і спорядження, спортивний інвентар.

Виробами медичного призначення є прилади, комплекси, системи обладнання, інструменти, пристрої, імплантанти, приладдя, матеріали або інші вироби, призначені для діагностики, лікування та профілактики захворювань.

Допоміжними (технічними) засобами реабілітації є будь-які зовнішні продукти (включаючи пристрої, обладнання, прилади чи програмне забезпечення), спеціально вироблені або загальнодоступні, основною метою яких є підтримка або поліпшення функціонування та незалежності особи та, таким чином, сприяння її добробуту. Допоміжні (технічні) засоби реабілітації також використовуються для запобігання порушенням та виникненню вторинних станів здоров’я та є об’єктом регулювання технічних регламентів щодо медичних виробів.
Рішення про забезпечення осіб з інвалідністю технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення приймається медико-соціальними експертними комісіями (лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів — щодо дітей з інвалідністю) на підставі медичних показань і протипоказань, а також соціальних критеріїв.

За медичними показаннями встановлюється необхідність надання особі з інвалідністю технічних та інших засобів реабілітації, виробів медичного призначення, що забезпечують компенсацію або усунення стійких обмежень життєдіяльності особи з інвалідністю.

За соціальними критеріями встановлюється необхідність надання особі з інвалідністю технічних та інших засобів реабілітації, виробів медичного призначення для відновлення втрачених або придбання нових професійних знань, навичок та умінь, соціальної адаптації, занять фізичною культурою і спортом, задоволення духовних потреб, дозвілля.

Облік осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, які забезпечуються технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення, спеціальним автотранспортом, у межах повноважень здійснюють місцева державна адміністрація і охорони здоров’я.

Рішення про забезпечення осіб з інвалідністю технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення приймається медико-соціальними експертними комісіями (лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів — щодо дітей з інвалідністю) на підставі медичних показань і протипоказань, а також соціальних критеріїв.

За медичними показаннями встановлюється необхідність надання особі з інвалідністю технічних та інших засобів реабілітації, виробів медичного призначення, що забезпечують компенсацію або усунення стійких обмежень життєдіяльності особи з інвалідністю.

За соціальними критеріями встановлюється необхідність надання особі з інвалідністю технічних та інших засобів реабілітації, виробів медичного призначення для відновлення втрачених або придбання нових професійних знань, навичок та умінь, соціальної адаптації, занять фізичною культурою і спортом, задоволення духовних потреб, дозвілля.

Облік осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, які забезпечуються технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення, спеціальним автотранспортом, у межах повноважень здійснюють місцева державна адміністрація і охорони здоров’я.

Безкоштовне забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації за індивідуальною заявкою особи з інвалідністю, послугами з післягарантійного ремонту здійснюється у вигляді грошової допомоги особам з інвалідністю для оплати вартості виданих виробів та наданих послуг шляхом безготівкового перерахування коштів підприємствам, що виконали зазначені заявки та відповідають кваліфікаційним вимогам, які визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення. Безкоштовне забезпечення допоміжними (технічними) засобами реабілітації осіб інвалідністю, послугами післягарантійного ремонту здійснюється в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.
Перелік технічних та інших засобів реабілітації, порядок забезпечення ними осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Діти з інвалідністю мають пріоритетне право на забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення.

Перелік технічних та інших засобів реабілітації, порядок забезпечення ними осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Діти з інвалідністю мають пріоритетне право на забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення.

Технічні та інші засоби реабілітації та комплектуючі до них, що випускаються в умовах серійного виробництва, підлягають оцінці відповідності вимогам технічних регламентів або національних стандартів (у разі відсутності технічних регламентів). Допоміжні (технічні) засоби реабілітації та комплектуючі до них, що випускаються в умовах серійного виробництва, мають відповідати відповідному технічному регламенту.
У разі реалізації продукції, яка не пройшла оцінку відповідності вимогам технічних регламентів або національних стандартів, виробник (продавець) несе відповідальність згідно із законом. У разі реалізації продукції, що не відповідає технічному регламенту, виробник (продавець) несе відповідальність згідно із законом.
Протезно-ортопедичні підприємства здійснюють розробку, виробництво, реалізацію технічних та інших засобів реабілітації, виробів медичного призначення, що компенсують чи відновлюють порушені або втрачені функції організму, а також надають послуги з обслуговування і ремонту зазначеної продукції.

Протезно-ортопедичні підприємства користуються режимом найбільшого сприяння, що полягає у наданні пільг з оподаткування, виділенні земельних ділянок і виробничих приміщень, які перебувають у державній або комунальній власності, у визначеному законом порядку.

Протезно-ортопедичні підприємства здійснюють розробку, виробництво, реалізацію технічних та інших засобів реабілітації, виробів медичного призначення, що компенсують чи відновлюють порушені або втрачені функції організму, а також надають послуги з обслуговування і ремонту зазначеної продукції.

Протезно-ортопедичні підприємства користуються режимом найбільшого сприяння, що полягає у наданні пільг з оподаткування, виділенні земельних ділянок і виробничих приміщень, які перебувають у державній або комунальній власності, у визначеному законом порядку.

У тексті Закону слова «технічні та інші засоби реабілітації» в усіх відмінках та числах замінити словами «допоміжні (технічні) засоби реабілітації» у відповідному відмінку і числі.

У тексті Закону слова «вироби медичного призначення» в усіх відмінках та числах замінити словами «медичні вироби» у відповідному відмінку і числі.

Закон України «Про управління об’єктами державної власності» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2006, № 46, ст.456)
Стаття 3. Об’єкти управління державної власності

1. Об’єктами управління державної власності є: майно, яке передане казенним підприємствам в оперативне управління;

Стаття 3. Об’єкти управління державної власності

1. Об’єктами управління державної власності є: майно, яке передане казенним підприємствам, державним некомерційним підприємствам в оперативне управління;

Стаття 11-1. Особливості відрахування державними підприємствами частини прибутку (доходу)

1. Державні унітарні підприємства (крім державного підприємства обслуговування повітряного руху України «Украерорух» відповідно до Закону України «Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів», державного підприємства із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами, державних комерційних підприємств та казенних підприємств, які відповідно до статті 1 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» належать до наукових установ, а також науково-технологічних комплексів, заснованих на державній власності, а також державних підприємств «Міжнародний дитячий центр «Артек» і «Український дитячий центр «Молода гвардія») та їх об’єднання зобов’язані спрямувати частину чистого прибутку (доходу) до Державного бюджету України у розмірі не менше 30 відсотків у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Стаття 11-1. Особливості відрахування державними підприємствами частини прибутку (доходу)

1. Державні унітарні підприємства (крім державних некомерційних підприємств, державного підприємства обслуговування повітряного руху України «Украерорух» відповідно до Закону України «Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів», державного підприємства із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами, державних комерційних підприємств та казенних підприємств, які відповідно до статті 1 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» належать до наукових установ, а також науково-технологічних комплексів, заснованих на державній власності, а також державних підприємств «Міжнародний дитячий центр «Артек» і «Український дитячий центр «Молода гвардія») та їх об’єднання зобов’язані спрямувати частину чистого прибутку (доходу) до Державного бюджету України у розмірі не менше 30 відсотків у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Закон України «Про захист персональних даних»(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2010, № 34, ст. 481)
Стаття 7. Особливі вимоги до обробки персональних даних

1. Забороняється обробка персональних даних про расове або етнічне походження, політичні, релігійні або світоглядні переконання, членство в політичних партіях та професійних спілках, засудження до кримінального покарання, а також даних, що стосуються здоров’я, статевого життя, біометричних або генетичних даних.

2. Положення частини першої цієї статті не застосовується, якщо обробка персональних даних:

Стаття 7. Особливі вимоги до обробки персональних даних

1. Забороняється обробка персональних даних про расове або етнічне походження, політичні, релігійні або світоглядні переконання, членство в політичних партіях та професійних спілках, засудження до кримінального покарання, а також даних, що стосуються здоров’я, статевого життя, біометричних або генетичних даних.

2. Положення частини першої цієї статті не застосовується, якщо обробка персональних даних:

6) необхідна в цілях охорони здоров’я, встановлення медичного діагнозу, для забезпечення піклування чи лікування або надання медичних послуг, функціонування електронної системи охорони здоров’я за умови, що такі дані обробляються медичним працівником або іншою особою закладу охорони здоров’я чи фізичною особою — підприємцем, яка одержала ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, та її працівниками, на яких покладено обов’язки щодо забезпечення захисту персональних даних та на яких поширюється дія законодавства про лікарську таємницю, працівниками центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення, на яких покладено обов’язки щодо забезпечення захисту персональних даних; 6) необхідна в цілях охорони здоров’я для:встановлення медичного діагнозу, для забезпечення піклування чи лікування або надання медичних послуг, функціонування електронної системи охорони здоров’я за умови, що такі дані обробляються медичним працівником, фахівцем з реабілітації або іншою особою закладу охорони здоров’я, реабілітаційного закладу чи фізичною особою — підприємцем, яка одержала ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, та її працівниками, на яких покладено обов’язки щодо забезпечення захисту персональних даних та на яких поширюється дія законодавства про лікарську таємницю, працівниками центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення, працівниками органу, що здійснює державний санітарно-епідеміологічний нагляд та діяльність у галузі громадського здоров’я, на яких покладено обов’язки щодо забезпечення захисту персональних даних;

контролю якості надання медичних послуг за умови, що такі дані обробляються працівниками центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері контролю якості надання медичних послуг, на яких покладено обов’язки щодо забезпечення захисту персональних даних;обміну інформацією щодо фінансування медичних послуг та послуг у сфері охорони здоров’я за умови, що такі дані обробляються працівниками Фонду соціального страхування України, Пенсійного фонду України, Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на яких покладено обов’язки щодо забезпечення захисту персональних даних».

Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2016, № 3, ст.25)
Стаття 9. Керівник наукової установи

7. Дія положень, передбачених частинами другою — шостою цієї статті, не поширюється на державні комерційні підприємства та казенні підприємства, які відповідно до статті 1 цього Закону належать до наукових установ. Для таких наукових установ конкурсний відбір та призначення керівника здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Призначення на посаду керівників наукових установ інших форм власності здійснюється в порядку, встановленому статутом (положенням) цих наукових установ.

Стаття 9. Керівник наукової установи

7. Дія положень, передбачених частинами другою — шостою цієї статті, не поширюється на державні комерційні підприємства, державні некомерційні підприємства та казенні підприємства, які відповідно до статті 1 цього Закону належать до наукових установ. Для таких наукових установ конкурсний відбір та призначення керівника здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Призначення на посаду керівників наукових установ інших форм власності здійснюється в порядку, встановленому статутом (положенням) цих наукових установ.

Закон України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2018, № 5, ст.31)
Стаття 2. Визначення основних термінів

2) електронна система охорони здоров’я — інформаційно-телекомунікаційна система, що забезпечує автоматизацію ведення обліку медичних послуг та управління медичною інформацією шляхом створення, розміщення, оприлюднення та обміну інформацією, даними і документами в електронному вигляді, до складу якої входять центральна база даних та електронні медичні інформаційні системи, між якими забезпечено автоматичний обмін інформацією, даними та документами через відкритий програмний інтерфейс (АРI);

3) медичні записи — інформація щодо медичного обслуговування пацієнта або його результатів, викладена в уніфікованій формі відповідно до вимог, встановлених законодавством;

Стаття 2. Визначення основних термінів

Виключити

Стаття 7. Уповноважений орган

1. Основними функціями Уповноваженого органу є:

8) забезпечення функціонування електронної системи охорони здоров’я;

Стаття 7. Уповноважений орган

1. Основними функціями Уповноваженого органу є:

8) забезпечення функціонування електронної системи охорони здоров’я, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

Стаття 11. Електронна система охорони здоров’я

1. Порядок функціонування електронної системи охорони здоров’я затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням вимог законодавства про захист персональних даних.

2. Доступ до даних про пацієнта, що містяться в електронній системі охорони здоров’я, можливий лише у разі отримання згоди такого пацієнта (його законного представника) у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди. Без згоди доступ до інформації про пацієнта можливий у випадках:наявності ознак прямої загрози життю пацієнта;

за умови неможливості отримання згоди такого пацієнта чи його законних представників (до часу, коли отримання згоди стане можливим);

за рішенням суду.

3. Підписуючи декларацію про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, пацієнт (його законний представник) надає згоду на доступ до даних про нього, що містяться в електронній системі охорони здоров’я, такому лікарю, а також іншим лікарям за його направленням у межах, необхідних для надання медичних послуг такими лікарями.

4. Уповноважений орган зобов’язаний опубліковувати на офіційному веб-сайті дані, накопичені в електронній системі охорони здоров’я, за умови знеособлення персональних даних відповідно до вимог Закону України «Про захист персональних даних», в обсязі та в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

виключити
Закон України «Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові» від 30 вересня 2020 року № 931-IX 2020, № 931-IX
Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

1) аутологічна донація — донація крові та компонентів крові, що заготовлюються від однієї особи і призначені виключно для подальшої аутологічної трансфузії чи іншого застосування цій особі;

Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

1) аутологічна донація — донація крові та компонентів крові, що заготовлюються від однієї особи і призначені виключно для подальшої аутологічної трансфузії чи іншого застосування цій особі;

21) Національний реєстр донорів крові та компонентів крові, а також осіб, яким заборонено виконувати донорську функцію, — електронна автоматизована інформаційна система, призначена для збирання, зберігання, використання та передачі визначеної законом інформації про донорів крові та компонентів крові, а також осіб, яким заборонено виконувати донорську функцію, зокрема обміну інформацією між центральною базою даних та електронними медичними інформаційними системами;

Виключити
Стаття 6. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері донорства крові та компонентів крові, функціонування системи крові1. Кабінет Міністрів України у сфері донорства крові та компонентів крові, функціонування системи крові здійснює такі повноваження:1) забезпечує здійснення державної політики;… Стаття 6. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері донорства крові та компонентів крові, функціонування системи крові1. Кабінет Міністрів України у сфері донорства крові та компонентів крові, функціонування системи крові здійснює такі повноваження:1) забезпечує здійснення державної політики;…
9) затверджує порядок створення, ведення та доступу до Національного реєстру донорів крові та компонентів крові, а також осіб, яким заборонено виконувати донорську функцію (далі — Національний реєстр донорів крові), та порядок здійснення електронною системою охорони здоров’я інших функцій, передбачених цим Законом;

Виключити
Стаття 17. Національний реєстр донорів крові

1. Національний реєстр донорів крові функціонує в межах електронної системи охорони здоров’я. Кожному донору, інформація про якого вноситься до Національного реєстру донорів крові, присвоюється унікальний ідентифікаційний номер для забезпечення анонімності донації, конфіденційності інформації, наданої донором, а також можливості його подальшої ідентифікації в системі крові та забезпечення простежуваності.

2. Порядок функціонування Національного реєстру донорів крові затверджується Кабінетом Міністрів України з дотриманням вимог законодавства щодо захисту персональних даних.

3. Національний реєстр донорів крові забезпечує можливість чіткої та однозначної ідентифікації осіб, відсторонених від здійснення донорської функції на постійній чи тимчасовій основі, медичними працівниками суб’єктів системи крові, до яких особа звернулася з метою здійснення донації крові та/або компонентів крові.

4. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, забезпечує належний захист інформації, що міститься в Національному реєстрі донорів крові, зокрема захист від будь-якого несанкціонованого доступу, у порядку, встановленому законом.

5. Електронна система охорони здоров’я може надавати суб’єктам системи крові можливість забезпечувати виконання вимог щодо звітування, простежуваності та гемонагляду, зокрема:

1) встановлення особи донора крові та/або компонентів крові і особи реципієнта компонентів крові;

2) ідентифікацію кожної окремої донації крові та/або компонентів крові;

3) облік результатів тестування донорської крові та компонентів крові на всіх етапах їх заготівлі, зберігання, використання, реалізації, утилізації;

4) спостереження за наслідками трансфузії компонентів крові (посттрансфузійні реакції та ускладнення);

5) виявлення серйозних несприятливих реакцій та серйозних несприятливих випадків.

Порядок здійснення електронною системою охорони здоров’я функцій, передбачених цією статтею, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 17. Застосування електронної системи охорони здоров’я для забезпечення функціонування системи крові

Електронна система охорони здоров’я та інтегровані з нею інформаційно-телекомунікаційні системи окрім іншого забезпечують виконання таких функцій, пов’язаних із донорством крові та компонентів крові:

1. Обробка визначеної законодавством інформації про донорів крові та компонентів крові, а також осіб, яким заборонено виконувати донорську функцію.

2. Можливість чіткої та однозначної ідентифікації медичними працівниками суб’єктів системи крові, до яких особа звернулася з метою здійснення донації крові та/або компонентів крові, особи донорів крові та компонентів крові

3. Можливість ведення медичних записів в особи, які можуть стати підставою для заборони виконувати донорську функцію на постійній чи тимчасовій основі.

4. Надання уповноваженому органу у сфері донорства крові та компонентів крові та суб’єктам системи крові можливості забезпечувати виконання вимог щодо звітування, простежуваності та гемонагляду.

5. Облік результатів тестування крові донорів, контролю якості, випуску, розподілу та реалізації, використання, передання на знищення донорської крові та компонентів.

6. Спостереження за наслідками трансфузії компонентів крові, фіксація та виявлення серйозних несприятливих реакцій та несприятливих випадків.

Закон України «Про реабілітацію у сфері охорони здоров’я» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2021, № 8, ст.59)
Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

реабілітація — комплекс заходів, що допомагають особі з вродженими та/або такими, що виникли у ранньому віці, обмеженнями повсякденного функціонування, досягти оптимального рівня функціонування у її середовищі;

встановлення завдань реабілітації — визначення конкретних, вимірюваних, досяжних, відповідних та визначених у часі показників функціонування особи, які вона повинна досягти внаслідок отримання реабілітаційної допомоги, які визначаються фахівцем з реабілітації спільно з особою при складенні програми терапії;

дитина з інвалідністю — особа до досягнення нею повноліття (віком до 18 років) зі стійким обмеженням життєдіяльності, якій у порядку, визначеному законодавством, встановлено інвалідність;

Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

реабілітація — комплекс заходів, що допомагають особі з вродженими та/або такими, що виникли у ранньому віці, обмеженнями повсякденного функціонування, досягти оптимального рівня функціонування у її середовищі;

встановлення завдань реабілітації — визначення конкретних, вимірюваних, досяжних, відповідних та визначених у часі показників функціонування особи, які вона повинна досягти внаслідок отримання реабілітаційної допомоги, які визначаються фахівцем з реабілітації спільно з особою при складенні програми терапії;

дитина з інвалідністю — особа до досягнення нею повноліття (віком до 18 років) зі стійким обмеженням життєдіяльності, якій у порядку, визначеному законодавством, встановлено інвалідність;

Відсутній допоміжні (технічні) засоби реабілітації — будь-які зовнішні продукти (включаючи пристрої, обладнання, прилади чи програмне забезпечення), спеціально вироблені або загальнодоступні, основною метою яких є підтримка або поліпшення функціонування та незалежності особи та, таким чином, сприяння її добробуту. Допоміжні (технічні) засоби реабілітації також використовуються для запобігання порушенням та виникненню вторинних станів здоров’я та є об’єктом регулювання технічних регламентів щодо медичних виробів;
ерготерапія — процес відновлення, розвитку та/або підтримки навичок, необхідних для залучення особи з обмеженнями повсякденного функціонування до активного повсякденного життя та занять, які вона бажає, потребує або планує виконувати, а також модифікація заняттєвої активності особи та/або адаптації її середовища. Ерготерапія призначається, планується та здійснюється ерготерапевтом або під його контролем;

ерготерапія — процес відновлення, розвитку та/або підтримки навичок, необхідних для залучення особи з обмеженнями повсякденного функціонування до активного повсякденного життя та занять, які вона бажає, потребує або планує виконувати, а також модифікація заняттєвої активності особи та/або адаптації її середовища. Ерготерапія призначається, планується та здійснюється ерготерапевтом або під його контролем;

Стаття 14. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику в сфері охорони здоров’я, у реабілітації у сфері охорони здоров’я

1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику в сфері охорони здоров’я, у реабілітації у сфері охорони здоров’я:

1) здійснює безпосереднє керівництво діяльністю з реабілітації у сфері охорони здоров’я;

Стаття 14. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику в сфері охорони здоров’я, у реабілітації у сфері охорони здоров’я

1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику в сфері охорони здоров’я, у реабілітації у сфері охорони здоров’я:

1) здійснює безпосереднє керівництво діяльністю з реабілітації у сфері охорони здоров’я;

10) здійснює повноваження володільця відомостей Реєстру медичних спеціалістів та фахівців з реабілітації;

11) організовує заходи із створення, доопрацювання та супроводження програмного забезпечення реабілітаційної складової електронної системи охорони здоров’я, відповідає за їх технічне і технологічне забезпечення, збереження та захист даних, проводить навчання щодо роботи з цими інформаційними системами;

Виключити
Стаття 15. Повноваження інших центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику в реабілітаційній галузі

1. Інші центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику в реабілітаційній галузі, в межах своїх повноважень забезпечують:

1) замовлення та оплату реабілітаційних послуг за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення (програма медичних гарантій);

Стаття 15. Повноваження інших центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику в реабілітаційній галузі

1. Інші центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику в реабілітаційній галузі, в межах своїх повноважень забезпечують:

1) замовлення та оплату реабілітаційних послуг за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення (програма медичних гарантій);

7) внесення інформації до реабілітаційної складової електронної системи охорони здоров’я та отримання даних щодо реабілітації в межах законодавства;

8) повноваження власника реабілітаційної складової електронної системи охорони здоров’я та розпорядника Реєстру медичних спеціалістів та фахівців з реабілітації;

Виключити
Стаття 28. Збір даних щодо первинного виникнення та поширеності обмежень повсякденного функціонування та потреб у реабілітації

1. Принципи реєстрації та збору статистичної інформації про первинне виникнення та поширеність обмежень повсякденного функціонування, а також облікова та звітна документація реабілітаційних закладів розробляються відповідно до моделі Міжнародної класифікації функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров’я.

Стаття 28. Збір даних щодо первинного виникнення та поширеності обмежень повсякденного функціонування та потреб у реабілітації

1. Принципи реєстрації та збору статистичної інформації про первинне виникнення та поширеність обмежень повсякденного функціонування, а також принципи ведення документації реабілітаційних закладів розробляються відповідно до моделі Міжнародної класифікації функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров’я.

Стаття 29. Інформаційна система у сфері реабілітації

1. Інформаційна система та інструменти електронного адміністрування застосовуються у сфері реабілітації з метою забезпечення оперативного, прозорого, неупередженого та якісного обліку потреб осіб у реабілітації, технічних та інших засобах реабілітації.

2. З метою забезпечення ефективності надання реабілітаційної допомоги створюється та ведеться реабілітаційна складова електронної системи охорони здоров’я. Реабілітаційна складова електронної системи охорони здоров’я координується із Єдиною інформаційно-аналітичною системою управління соціальною підтримкою населення України центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики.

3. Інформаційна система у сфері реабілітації забезпечує виконання довідково-консультативних, інформаційно-аналітичних функцій та пропонує сервіс замовлення і придбання реабілітаційних послуг, технічних та інших засобів реабілітації.Ведення та використання інформації з інформаційної системи у сфері реабілітації здійснюється з урахуванням вимог збереження інформації з обмеженим доступом, зокрема державної таємниці, лікарської таємниці та захисту персональних даних.

4. Інформаційна система у сфері реабілітації є інструментом моніторингу та оцінювання кількості, якості та результативності проведеної реабілітації та якості реалізованих засобів реабілітації.

5. Порядок формування та ведення інформаційної системи у сфері реабілітації затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 29. Застосування електронної системи охорони здоров’я щодо реабілітації

Електронна система охорони здоров’я та інтегровані з нею інформаційно-телекомунікаційні системи окрім іншого забезпечують виконання таких функцій, пов’язаних із реабілітацією:

1) ведення записів з врахуванням моделі Міжнародної класифікації функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров’я;

2) забезпечення оперативного, прозорого, неупередженого та якісного обліку потреб осіб у реабілітації, допоміжних (технічних) та інших засобах реабілітації;

3) забезпечення ефективності надання реабілітаційної допомоги;

4) інформаційна взаємодія із Єдиною інформаційно-аналітичною системою управління соціальною підтримкою населення України центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері соціальної політики;

5) моніторингу та оцінювання кількості, якості та результативності наданої реабілітаційної допомоги та наданих допоміжних (технічних) та інших засобів реабілітації;

6) упередження подвійного фінансування реабілітаційної допомоги з різних джерел.

Стаття 30. Фінансування реабілітації у сфері охорони здоров’я

1. Фінансове забезпечення реабілітації у сфері охорони здоров’я може здійснюватися за рахунок коштів державного бюджету та місцевих бюджетів, коштів юридичних та фізичних осіб, а також з інших джерел, не заборонених законом.

Стаття 30. Фінансування реабілітації у сфері охорони здоров’я

1. Фінансове забезпечення реабілітації у сфері охорони здоров’я може здійснюватися за рахунок коштів державного бюджету та місцевих бюджетів, коштів юридичних та фізичних осіб, а також з інших джерел, не заборонених законом.

2. Фінансування реабілітаційної допомоги, що входить до програми державних гарантій медичного обслуговування населення, державних програм розвитку та підтримки загальнодержавних реабілітаційних установ і закладів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. 2. Фінансування реабілітаційної допомоги, що входить до програми державних гарантій медичного обслуговування населення, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.
Фінансування місцевих програм розвитку та підтримки комунальних реабілітаційних закладів та реабілітаційних відділень у закладах охорони здоров’я, закладах соціального захисту, закладах, що відносяться до інших сфер діяльності, які належать відповідним територіальним громадам або є об’єктами права спільної власності територіальних громад; місцевих програм надання населенню реабілітаційної допомоги понад обсяг, передбачений програмою державних гарантій медичного обслуговування населення, здійснюється за рахунок коштів бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об’єднаних територіальних громад.Фінансування реабілітаційної допомоги може здійснюватися за рахунок надання платних послуг згідно з переліком, встановленим законодавством, за договорами із суб’єктами господарювання, страховими організаціями; цільових страхових фондів; засновників реабілітаційних установ; благодійних надходжень; добровільних пожертвувань та інших джерел, не заборонених законом. Фінансування місцевих програм розвитку та підтримки комунальних реабілітаційних закладів та реабілітаційних відділень у закладах охорони здоров’я, закладах соціального захисту, закладах, що відносяться до інших сфер діяльності, які належать відповідним територіальним громадам або є об’єктами права спільної власності територіальних громад; місцевих програм надання населенню реабілітаційної допомоги понад обсяг, передбачений програмою державних гарантій медичного обслуговування населення, здійснюється за рахунок коштів бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об’єднаних територіальних громад.Фінансування реабілітаційної допомоги може здійснюватися за рахунок надання платних послуг згідно з переліком, встановленим законодавством, за договорами із суб’єктами господарювання, страховими організаціями; цільових страхових фондів; засновників реабілітаційних установ; благодійних надходжень; добровільних пожертвувань та інших джерел, не заборонених законом.
У тексті Закону слова «технічні та інші засоби реабілітації» у відповідних відмінках і числах замінити словами «допоміжні (технічні) засоби реабілітації» у відповідному відмінку і числі.

 

Народні депутати України

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті