Чому українці не довіряють вакцинації проти COVID-19?

Петро Бурковський поінформував про результати опитування населення України, що стосувалося змін у сфері охорони здоров’я, з якими українці стикнулися з літа минулого року та дотепер. Відтак попри реформу медицини, найбільшою проблемою українців є зростання цін на лікарські засоби — саме цю опцію найчастіше обирали респонденти. Також українці найбільше скаржаться на:

• брак кваліфікованої допомоги з боку лікарів під час хвороби (29%);
• корупційну складову стосовно проходження або отримання певних результатів аналізів (26%);
• складність та довготривалий процес отримання довідки у лікаря (23%);
• погіршення ситуації із наданням невідкладної медичної допомоги (22%) тощо.

Частка тих, хто відзначив зменшення часу на отримання невідкладної допомоги, зросла. У 2019 р. вона становила 8%, у 2020 р. зменшилася до 5%, а у 2021 р. досягнула показника 7%. З позитивних змін відмітили, зокрема, можливість обрати сімейного лікаря за бажанням чи змінити його.

Одне з питань, за яким також проводилося опитування, — скільки коштів в середньому витрачають українці на лікування. Згідно з отриманими відповідями в середньому люди витрачають на лікування 200–500 грн. Однак дана сума відрізнятиметься в різних регіонах країни як за сумою, так і за віком людей, які витрачають кошти на лікування. Наприклад, найбільше на лікування витрачають у Центральних та Східних областях, а за віковою категорією це особи віком 50–59 та 60 років і старше. Витрати цієї категорії населення на лікування найбільші (500–1000 грн), при тому що дана категорія населення має найнижчий показник доходу.

Андрій Сухарина розповів про нове дослідження, яке проводилося 14–24 серпня 2021 р. та стосувалося питань вакцинації населення проти коронавірусної хвороби та труднощів, які виникли у його процесі. За словами доповідача, коли мова йде про проблеми, які є найбільш актуальними на фоні пандемії, зазвичай це стандартні ситуації: дефіцит ліків та необхідного обладнання, недостатня кількість місць під час спалаху захворюваності тощо.

«Уявлення громадськості про проблеми в медичній сфері не означає, що такі проблеми дійсно існують, тобто громадська думка не завжди відображає реальність. У багатьох аспектах люди висловлюють свою думку щодо певних речей, яка може кардинально відрізнятися від того, що насправді відбувається в країні. Але якщо про певну проблему часто говорять, це означає, що вона дійсно важлива та не варто її ігнорувати», — зауважив він.

А. Сухарина зазначив, що результати досліджень співпадають із висновками, які робить Центр громадського здоров’я, — в Україні близько 40% населення мають антитіла проти COVID-19. Приблизно така ж частка опитуваних зазначила, що:

• хворіли на коронавірусну хворобу та робили відповідний тест,
• хворіли і не зверталися до лікаря,
• вважають, що хворіли, так як мали певні ознаки захворювання.

Стосовно захисту від COVID-19, на думку опитаних, найбільш ефективним способом захисту від захворювання є:

• миття рук після вулиці,
• дотримання дистанції з оточуючими,
• уважне ставлення до свого самопочуття та здоров’я найближчих людей.

Повний цикл вакцинації рекомендованими вакцинами в уявленні людей є не найбільш надійним способом захисту проти COVID-19 — так вважають 23,5% опитуваних. Водночас застосування певних профілактичних засобів (наприклад вітамінів певної групи), на думку респондентів, є більш ефективним, аніж вакцинація, що викликає занепокоєння.

Надалі А. Сухарина поінформував, що 43% опитаних вважають, що необхідно ретельно дотримуватися карантинних обмежень, поки ризики поширення захворюваності не буде подолано, а 23% вважають, що слід якнайшвидше відмовитися від карантинних обмежень, незважаючи на ризики, щоб люди мали можливість працювати.

Дані дослідження вказують на те, що знач­на частка респондентів вважають пандемію загрозливою, та приблизно така ж частка вважає, що влада не справляється із питанням боротьби проти цього захворювання. При цьому оцінки місцевої влади в даній ситуації трішки кращі, аніж центральної.

Останній розділ опитування, про який розповів спікер, — ставлення населення до вакцинації. За словами А. Сухарина, в Україні чи не один з найвищих показників негативного ставлення населення до вакцинації, тобто мова йде про тих людей, які не хочуть та не планують у цілому вакцинуватися проти COVID-19. Серед повнолітнього населення ця частка становить понад 50%. «Наразі щеплення робить та категорія населення, яка планувала її робити. Однак у нас велика частка тих, хто не бажає вакцинуватися. Виникає питання: кого вакцинувати далі? Добровольців надалі не буде. А тому владі потрібно обдумати, як вирішити цю проблему», — прокоментував доповідач.

Чому українці не хочуть вакцинуватися? Серед тих опитаних, які не планують робити щеплення, найбільш часто висловлюваними є твердження про те, що:

• вакцини проти коронавірусної хвороби недостатньо перевірені;
• є хвилювання щодо побічних наслідків після вакцинації;
• вакцина проти COVID-19 не захистить від захворювання.

Загалом респонденти не підтримують запровадження обов’язкової вакцинації для всіх повнолітніх громадян. «За» виступають трохи більше 23% опитаних, а проти — майже 52%. Водночас коли мова йде про медичних працівників, то більше половини опитаних все ж виступають за обов’язковість вакцинації для цієї професійної групи. Ще 42% висловлюються за обов’язкову вакцинацію працівників освіти і 40% — військовослужбовців та правоохоронців. Респонденти, які самі хворіли або ймовірно хворіли на COVID-19, частіше виступають за обов’язковість вакцинації. Так, обов’язкова вакцинація всіх повнолітніх громадян підтримується 31,2% опитаних, які перехворіли (47,5% — проти). Окрім того, 56% підтримують обов’язкову вакцинацію медиків (26% — проти). 47% також підтримують вакцинацію освітян (32% — проти) і 43% — обов’язкову вакцинацію військових і правоохоронців (33% — проти).

Дмитро Самофалов, зі свого боку, висловив певні зауваження до проведеного дослідження. На його думку, варто більш детально стратифікувати тих людей, які брали участь в опитуванні. Також зауваження лунали і щодо питання дослідження корупції в медицині. Очільник НСЗУ зазначив, що в цьому напрямку слід з’ясовувати, зокрема, такі питання:

• на якій ланці відбувалися порушення: первинна чи вторинна ланка;
• скільки пацієнт заплатив лікареві за ту чи іншу процедуру чи результати аналізів;
• чи мають такі заклади укладені договори з НСЗУ;
• чи зверталися пацієнти, які змушені були здійснювати такі неформальні платежі із власної кишені, до НСЗУ;
• які ліки купували пацієнти?

Д. Самофалов також наголосив на тому, що необхідно провести дослідження питання взаємодії пацієнта та його сімейного лікаря, особливо в період пандемії коронавірусної хвороби, наприклад у питанні призначення лікування. Щодо проблем із ціною на лікування та на лікарські засоби, на думку доповідача, їх не можна вирішити за один рік.

Він нагадав, що НСЗУ адмініструє програму «Доступні ліки», за якою пацієнт може отримати певний перелік ліків безоплатно чи з незначною доплатою. З 1 жовтня в програму будуть включені препарати інсуліну та ліки для лікування розладів психіки та епілепсії, а наступного року в планах НСЗУ включити також лікарські засоби для лікування хронічного обструктивного захворювання легень.

«Надалі ця програма буде розширюватися. Ми маємо чіткий план від Всесвітньої організації охорони здоров’я, які лікарські засоби є найбільш необхідними для пацієнта поза межами лікарні, тобто для амбулаторного лікування. Це питання часу, коли всі ці препарати будуть включені до програми «Доступні ліки», — зауважив очільник НСЗУ та додав, що наразі понад 3 млн українців користуються цією програмою. Зокрема, більше ніж 2,5 млн пацієнтів — у містах, 626 тис.  — у селах та селищах міського типу.

Відносно роботи екстреної медичної допомоги під час пандемії COVID-19 Д. Самофалов зазначив, що навантаження на екстрену допомогу було високим й іноді приїзду швидкої доводилося очікувати годинами, тому українцям необхідно бути свідомими з цього питання. Також доповідач нагадав, що відбувся запуск електронного лікарняного. Наразі все ще триває перехідний період, а тому отримати цей документ можна як в електронному, так і в паперовому вигляді. Однак з 1 жовтня має відбутися 100% перехід виключно на електронний формат документа.

Лілія Олефір продовжила тему недовіри українців до вакцинації проти COVID-19. Як вже було наголошено, однією з причин, чому українці не бажають вакцинуватися, є недостатня вивченість вакцини проти цього захворювання. У країнах Європейського Союзу це твердження також є досить поширеним, але порівняно з Україною показник недовіри знач­но нижчий.

«Ми розуміємо, що для того, щоб бути в безпеці, потрібно щоб принаймні 80%, а, можливо, навіть і 95% населення було вакциновано. Водночас 56% не готові вакцинуватися взагалі», — наголосила доповідач та додала, що питання вакцинації — це питання національної безпеки країни, тому роль держави в даній ситуації велика.

Як зазначила Л. Олефір, МОЗ як відповідальний орган центральної влади за вакцинацію має докладати максимум зусиль задля боротьби з різного роду фейками щодо вакцини та в цілому з антивакцинальними настроями населення, які, на жаль, продовжують зростати.

Відповідаючи на запитання журналістів щодо електронного лікарняного, Д. Самофалов зазначив, що заклади охорони здоров’я, які мають договір з НСЗУ та тривалий час працюють з електронною системою охорони здоров’я (ЕСОЗ), проблем із видачею документа не мають. Навпаки, певні проблеми мають заклади, що ніколи не працювали з ЕСОЗ, та приватні заклади, які не мають договору з НСЗУ. Однак проблеми зазвичай стосуються вміння медичних працівників правильно заповнювати необхідні документи.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!