Козацький злак та непримітний гриб — фаворити 2023 р.

Людину складно уявити без навколишнього природного середовища. Від видового багатства та насиченості біоценозу безпосередньо залежить здоров’я та благополуччя людської спільноти. У свою чергу, антропогенні чинники є провідними в процесах трансформації біоценозу. Тому розумне та дбайливе поводження із живою та неживою природою є запорукою збереження та розвитку нашої цивілізації. Виходячи із цього, ряд міжнародних та національних організацій на постійній основі кожного року обирає один із живих організмів для просвітницької роботи.

Прабатьківська злакова культура

До проблем, які викликали перебої з продовольством у різних регіонах світу, у 2022–2023 рр. додалася війна в Україні. Визнаючи необхідність адаптації землеробів до несприятливих, мінливих кліматичних умов та нестачі технічних засобів, Продовольча та сільськогосподарська організація (Food and Agriculture Organization — FAO) Об’єднаних Націй оголосила Міжнародний рік проса– 2023.

«Оскільки глобальні агропродовольчі системи стикаються з проблемами, пов’язаними з необхідністю прогодувати населення планети, яке постійно зростає, такі стійкі зернові культури, як просо, є доступним і поживним варіантом, і потребують збільшення зусиль для сприяння їх вирощуванню», — йдеться у відповідній заяві.

Просо звичайне (Panicum miliaceum) — цінна круп’яна та кормова культура, яку використовували в їжу ще в неоліті (5–6 тис. років до н.е.). Зерно (під назвою пшоно) використовують для приготування супів, каш, інших кулінарних виробів. Для прикладу можна згадати полтавський капусняк або козацький куліш. У світі відомі також споріднені види, що використовують у господарстві: сорго (або велике просо), теф, фоніо тощо. Вони глибоко вкорінені в культурі та традиціях певних народів і допомагають гарантувати продовольчу безпеку в регіонах, де мають культурне значення.

Збільшення виробництва проса може підтримати засоби до існування дрібних фермерів і забезпечити гідну роботу, знизити ризики, пов’язані з виробничими потрясіннями, — йдеться у заяві FAO. Організація закликає звернути суспільну увагу на користь споживання проса для здоров’я, придатність його для вирощування в несприятливих і мінливих кліматичних умовах.

Індикатор чистої води

Усе минає. Щоб органічні речовини відмерлих рослин перетворилися на неорганічні та могли бути використані продуцентами (автотрофами), необхідною є участь сапрофітів — грибів, бактерій тощо. Мітрула болотна (Mítrula paludósa) — саме такий непомітний трудівник, що потребує, між тим, підтримки з боку людини. Вирубування лісів, спека, посуха, активність короїдів призводять до значних втрат середовища існування таких організмів.

Німецьке мікологічне товариство (Deutsche Gesellschaft für Mykologie — DGfM), що майже 2 десятиріччя обирає одного зі своїх «підопічних», щоб привернути до нього широку увагу, назвала мітрулу болотну «Грибом 2023 року». Своїм вибором DGfM хоче зосередити увагу на загрозі середовищу існування спеціалізованих видів.

Хоча болотний гриб поширений по всій Європі, його існування залежить від наявності природних лісів з великою кількістю чистої води. На відміну від добре відомих шапинкових, він має малу (заввишки 2–4 см) тендітну (2–3 мм завтовшки) ніжку та лимонно-жовту або насичено-помаранчеву голівку довжиною 3–6 мм. Крихітні спори, що нагадують трубочки, при дозріванні буквально вистрілюють. Гарненькі плодові тіла з’являються ранньою весною, а в гірських районах їх можна знайти навіть улітку. Їх жовто-помаранчеві голівки на скло-білих ніжках нагадують сірники. Гриб колонізує заболочені, переважно гірські, бідні поживними речовинами води на кислому ґрунті. Там він розкладає рослинні залишки, такі як листя, хвоя та ялинові шишки.

Найдешевший і найкращий спосіб зберегти різномаїття на насиченість лісового біоценозу — дозволити природну динаміку: мертві дерева залишаються постачальниками тіні та резервуарами вологи, щоб на цій території міг відновлюватися здоровий ліс, зазначають у DGfM. Результати вже можна побачити, наприклад, у колишніх смерекових лісах національного парку «Баварський ліс». Там росте стійкий, змішаний гірський ліс, що відповідає місцевості, який через кілька десятиліть знову стане середовищем для існування болотного гриба та багатьох інших видів, що забезпечуватимуть відновлення типової для цієї місцевості біологічної різноманітності.

За матеріалами www.fao.org; www.dgfm-ev.de;
фото: FAO/Simon Maina; Dr. Matthias Theiß

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!