Препарат від еректильної дисфункції може принести користь при цукровому діабеті? Дослідження MAKROTAD

Силденафіл, варденафіл, тадалафіл та аванафіл утворюють групу селективних інгібіторів фосфодіестерази-5 (ФДЕ-5). Ці активні фармацевтичні інгредієнти стали відомі як засоби для лікування еректильної дисфункції, тому що пригнічення ФДЕ-5 викликає розширення судин, особливо в печеристих тілах статевого члена, що призводить до ерекції при сексуальному збудженні. Силденафіл (Revatio (20 мг) від «Upjohn EESV») і тадалафіл (Adcirca (20 мг) від «Eli Lilly Nederland B.V.») також схвалені у ЄС для лікування легеневої артеріальної гіпертензії (ЛАГ); ефект у цьому показанні ґрунтується на розширенні легеневих судин.

Cеред інгібіторів ФДЕ-5, що знаходяться на ринку, тадалафіл має найбільший період напіввиведення — в середньому у здорових осіб 17,5 год. Таким чином, це єдиний препарат у даному класі, який можна призначати при еректильній дисфункції не лише за потреби, але й постійно (у такому випадку за рекомендацією лікаря застосовують по 2,5–5 мг на добу). Вищі дози (зазвичай 10, рідше — 20 мг) призначають для використання перед сексуальною активністю та не рекомендовані для щоденного прийому.

При ЛАГ тадалафіл приймають щоденно однократно, але у значно вищій дозі — 40 мг на добу (по 2 таблетки 20 мг).

По 20 мг 1 раз на добу протягом 6 тиж тадалафіл приймали учасники MAKROTAD — рандомізованого подвійного сліпого плацебо-контрольованого двоперіодного перехресного дослідження, проведеного в університетській лікарні Сальгренська (Гетеборг, Швеція). Його метою було оцінити вплив тадалафілу на чутливість до інсуліну, а також доцільність застосування цього препарату як нового варіанту лікування пацієнтів із цукровим діабетом 2-го типу (ЦД-2).

У дослідження включили чоловіків без явної еректильної дисфункції (вік 40–70 років) і жінок (вік 55–70 років, постменопаузальний період) з діагнозом ЦД-2, що встановлено від 3 міс до 10 років тому, з рівнем гемоглобіну A1c (HbA1c) <7,6% та індексом маси тіла (ІМТ) 27–40 кг/м². Тривалість періодів прийому препарату та плацебо становила 6 тиж, між ними застосовували 8-тижневий період «вимивання».

У аналіз включено дані 18 пацієнтів із 23. Вплив тадалафілу на інсулінорезистентність порівняно з плацебо був нейтральним. Проте тадалафіл знижував глікемію, виміряну як HbA1c (середня різниця −2,4%, p=0,005), крім того, відмічали покращання ендотеліальної функції та маркерів стеатозу печінки (сироваткової аланінамінотрансферази — АлАТ) і гліколізу (лактат плазми крові). Для визначення стану ендотелію використовували індекс реактивної гіперемії — маркер відповідних функцій в резистентних артеріях.

Біль у м’язах, диспепсія та головний біль були більш частими в учасників, які приймали високі дози тадалафілу (приблизно у 50%, що потребувало лікування), порівняно з плацебо (p<0,05), але жодної різниці щодо серйозних побічних ефектів не виявлено.

Автори вважають, що необхідно провести більш масштабні довгострокові дослідження, щоб визначити, чи зберігають високі дози тадалафілу позитивні метаболічні ефекти та прийнятні побічні ефекти у пацієнтів із ЦД-2, якщо застосовувати їх через більші проміжки часу, наприклад, тричі на тиждень. Компанія «Eli Lilly» фінансово підтримала дослідження, ініційоване клініцистами.

За матеріалами www.thelancet.com

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!