Освіта — шлях, а не мета. Безперервний професійний розвиток фармацевтів: досвід ЄС

Скільки б ти не жив, усе життя слід навчатися.
Сенека

Фармацевт — це медичний працівник, професійні обов’язки якого включають, серед іншого, забезпечення того, щоб пацієнти отримували максимальну користь від терапевтичних заходів. Це означає, що робота фармацевта потребує обізнаності щодо останніх новинок, розробок, наукових досліджень у сфері фармації, застосування лікарських засобів, змін у нормативно-правовому полі, яке регулює обіг препаратів, тощо. Цього можливо досягти лише за умови відданості фармацевтичній справі та безперервному професійному розвитку (БПР). У цій публікації пропонуємо розібратися із системою БПР в країнах — членах ЄС, в яких вона є обов’язковою, а де — добровільною, як регулюється та контролюється, на кого лягає основний тягар витрат та які існують поширені бар’єри стосовно отримання безперервної освіти.

У 2002 р. Міжнародна фармацевтична федерація (International Pharmaceutical Federation — FIP) визначила БПР як відповідальність окремих фармацевтів за систематичну підтримку, розвиток і розширення знань та навичок з метою забезпечення власної безперервної компетентності як професіонала протягом всієї кар’єри. Це передбачає не лише участь у безперервній освіті, що саме по собі не обов’язково призводить до позитивних змін у професійній практиці і не обов’язково поліпшує результати для пацієнта. Щоб процес був ефективним, він має бути циклічним і керованим. У новій заяві щодо політики БПР 2022 р. FIP визнає, що набуття, розвиток та підтримання професійної компетентності фармацевтів протягом усієї кар’єри є фундаментальною та етичною вимогою.

Обов’язкове vs добровільне

У різних країнах підходи до БПР можуть суттєво відрізнятися. БПР може бути добровільним або обов’язковим для деяких або всіх медичних професій. Розробка політики щодо БПР часто є спільною компетенцією, де важливу роль відіграють як професійні організації, так і міністерства охорони здоров’я.

Модель обов’язкового БПР поширена у більшості європейських країн згідно зі звітом «Дослідження щодо огляду та картографування безперервного професійного розвитку та навчання впродовж життя медичних працівників у ЄС», підготовленим Виконавчим агентством з питань охорони здоров’я та захисту прав споживачів ЄС (Executive agency for Health and Consumers — EAHC).

Так, БПР є обов’язковою вимогою для практикуючих фармацевтів в Австрії, Болгарії, Хорватії, Чехії, Фінляндії, Франції, Німеччині, Угорщині, Ірландії, Італії, Латвії, Литві, Нідерландах, Польщі, Португалії, Румунії, Словаччині, Словенії, Швейцарії, Великобританії (таблиця). Ця вимога, як правило, прописана на законодавчому рівні, часто не в одному документі (закон та кодекс професійної етики або наказ/постанова уряду та кодекс).

Таблиця. Характеристики БПР в ряді європейських країн
Характеристика Австрія Бельгія Болгарія Хорватія Кіпр Чехія Данія Естонія Фінляндія Франція Німеччина Греція Угорщина Ісландія Ірландія Італія Латвія Литва Люксембург Мальта Нідерланди Норвегія Польща Португалія Румунія Словаччина Словенія Іспанія Швеція Швейцарія Великобританія
Обов’язкова система БПР + + + + + + + + + + + + + + + + + + + +
БПР пов’язаний із переглядом ліцензії на фармацевтичну практику + + + + + + + + + +
Добровільна система БПР + + + + + + + + + + + + +

У більшості випадків регулюється мінімальна тривалість навчання. Найчастіше використовується мінімальна кількість кредитів або мінімальна кількість годин. Зазвичай 1 кредит еквівалентний 1 год заходу БПР. Необхідна тривалість навчання може коливатися від 3 до 50 кредитів/год на рік для фармацевтів.

У країнах, де БПР є обов’язковим, ця вимога може братися до уваги під час перегляду ліцензії на здійснення фармацевтичної діяльності. Наприклад, в Португалії така ліцензія переглядається кожні 5 років. При цьому враховується дотримання фармацевтом вимог БПР (необхідно отримати 15 кредитів протягом 5 років). Окрім Португалії, БПР враховується при перегляді ліцензії у Хорватії, Угорщині, Ірландії, Латвії, Литві, Польщі, Румунії, Словаччині та Нідерландах (див. таблиця).

Моніторинг дотримання вимог БПР найчастіше здійс­нюють самоврядні професійні організації, професійні асоціації або міністерства охорони здоров’я. Іноді цю функцію також можуть виконувати роботодавці. У моніторингу часто беруть участь декілька організацій на різних рівнях.

До професіонала охорони здоров’я, який не дотримується БПР, можуть застосовуватися певні санкції, які у різних краї­нах можуть відрізнятися. Наприклад, у Литві ліцензія на практику фармацевта переглядається кожні 5 років, і якщо фахівець не дотримується вимог щодо БПР, він може втратити ліцензію або стикнутися із тимчасовим її призупиненням: ліцензія вилучається, і для того, щоб її поновити, необхідно пройти повторну перевірку. У Латвії ліцензія теж переглядається кожні 5 років, і у разі недотримання БПР професіо­нал охорони здоров’я отримує догану, дія його ліцензії тимчасово призупиняється, і він може працювати лише під наглядом ліцензованого фармацевта. У Швейцарії ліцензія не підлягає перегляду, а наслідки невиконання вимог щодо БПР залежать від законодавства кантонів.

Менш поширеною є система добровільного БПР. «Добровільна» означає відсутність обов’язкових вимог на законодавчому рівні. Однак у деяких випадках БПР де-факто може бути обов’язковим для певних груп згідно з вимогами професійних асоціацій або роботодавця.

Добровільна система БПР працює в Бельгії, на Кіпрі, в Естонії, Греції, Ісландії, Люксембурзі, Мальті, Норвегії, Іспанії, Швеції. У деяких країнах добровільна система БПР може співіснувати з обов’язковою — Австрія, Німеччина, Словенія, Швейцарія (див. таблиця). Так, в Словенії вимога щодо обов’язкового БПР встановлена на законодавчому рівні. Згідно з правилами щодо підвищення кваліфікації медичних представників та медичного персоналу фахівці з вищою професійною освітою повинні проходити професійну підготовку не менше 10 днів на рік або не менше 30 днів кожні 3 роки. Поруч з тим існує добровільна система БПР, що базується на етичних зобов’язаннях.

У більшості випадків моніторинг не здійснюється конкретною організацією та є відповідальністю самого фахівця.

Хто несе витрати на БПР?

Загалом витрати на участь у заходах БПР часто несуть самі професіонали охорони здоров’я, однак це менше стосується професії фармацевтів. Провайдером заходів БПР для фармацевтів найчастіше виступає приватний сектор (фармацевтичні компанії), який і несе витрати, а фармацевт отримує доступ до участі безкоштовно. Іноді БПР фінансується професійною асоціа­цією або роботодавцем.

Акредитації найчастіше підлягають заходи, а не провайдери БПР.

Темами заходів із підвищення професійної кваліфікації фармацевтів найчастіше виступають контроль/профілактика захворювань (ожиріння, цукровий діабет, серцево-судинні захворювання, паління тощо), фармакотерапія, науково-доказова медицина, самолікування, фармаконагляд, управління/менеджмент (фінанси, навчання персоналу), консультування пацієнта, дієтичні добавки, комунікація, відпуск, інновації, огляд застосування препаратів.

У добровільній моделі БПР навчання, як правило, відбувається поза робочим часом, в обов’язковій — у більшості країн може здійснюватися в межах оплачуваного робочого часу.

Найпоширенішими формами заходів є лекції та семінари. Зростаючий інтерес викликає й дистанційне навчання, особливо в умовах, коли для того, щоб потрапити на захід, необхідно подолати значну географічну відстань.

Катерина Дмитрик за матеріалами http://www.health.ec.europa.eu, http://www.fip.org
Джерело: «Дослідження щодо огляду та картографування безперервного професійного розвитку та навчання впродовж життя медичних працівників у ЄС», EAHC.
Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті