Підходи до боротьби з антибіотикорезистентністю: міжнародний досвід

Відкриття антимікробних препаратів (АМП) свого часу стало справжньою революцією в медицині. Однак паралельно із цим на фоні масового і не завжди раціонального їх використання у мікроорганізмів почала розвиватися і стійкість до них — антибіотикорезистентність. Резистентність до АМП виникла як захисний механізм виживання бактерій. Розвиток резистентності є нормальним еволюційним процесом для мікроорганізмів, однак певні чинники значно його прискорюють, зокрема нераціональне та надмірне застосування таких ліків, незадовільні заходи профілактики та контролю інфекцій, обмежений доступ до препаратів, вакцин та діагностики, відсутність доступу до чистої води та відповідних санітарних умов у деяких регіонах. Дедалі більше інфекційних захворювань (наприклад пневмонію, туберкульоз, гонорею, сальмонельоз) стає важче лікувати через зниження ефективності протимікробних лікарських засобів. Нині стійкість до АМП входить до топ-10 загроз для здоров’я.

Глобальна відповідь

У травні 2015 р. на 68-й Всесвітній асамблеї охорони здоров’я Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) схвалила Глобальний план дій щодо боротьби з резистентністю до протимікробних препаратів (Global Action Plan On Antimicrobial Resistance). 194 країни, що входять до ВООЗ, закликали розробити власні національні плани дій проти анти­біотикорезистентності до 2017 р. Однак станом на 2017 р. лише половина повідомила про те, що такий план розроблено, і чверть, що він розробляється.

Відповідно до даних, зібраних ВООЗ у ході останнього опитування країн з метою відстеження заходів боротьби з антибіо­тикорезистентністю (Tripartite AMR Country Self-Assessment Survey) за 2022 р., зі 166 держав, що брали участь у моніторингу, 17 не мають плану дій щодо боротьби зі стійкістю до протимікробних препаратів або він знаходиться в процесі розробки, у 40 — такий план розроблено, але ще не запроваджено, у 62 — план дій схвалено урядом і впроваджено, у 30 країнах є оперативний план і план витрат, і лише в 17 державах фінансове забезпечення національного плану дій щодо боротьби з резистентністю до протимікробних препаратів передбачено в національному бюджеті.

Існують значні відмінності в законодавстві різних країн щодо регулювання та контролю відповідального використання протимікробних лікарських засобів. Переважна більшість держав (147 зі 166) має законодавство, що регулює рецептурний відпуск АМП. При цьому лише 40 держав мають систему моніторингу споживання та раціонального застосування таких ліків на національному та/або субнаціональному рівні. У 20 країнах практика призначення та належного використання АМП контролюється. На регулярній основі дані про призначення та продаж антибактеріальних лікарських засобів на національному рівні збирають 36 країн.

Політики зі стримування розвитку резистентності до АМП

Комплексний підхід до боротьби з резистентністю до АМП, як правило, передбачає поєднання заходів, спрямованих на стримування розвитку і поширення антибіотикорезистентності, а також стимулювання імунізації населення. У звіті Організації економічного співробітництва та розвитку (Organisation for Economic Cooperation and Development — OECD) «Stemming the Superbug Tide. Just A Few Dollars More» описано заходи, ефективність яких було оцінено в багатьох дослідженнях.

Програми адміністрування АМП

Одна з основних цілей заходів, спрямованих на боротьбу з антибіотикорезистентністю, стосується уникнення розвитку резистентних інфекцій, головним чином через контроль застосування АМП. Найпоширеніші методи включають впровадження правил або рекомендацій щодо адміністрування антимікробних лікарських засобів (stewardship programmes). Впровадження програм адміністрування АМП в лікарнях сприяє зниженню частоти призначень таких ліків та рівня резистентності до них (Дейві П. і співавт., 2013). Дослідження показують, що програми адміністрування антимікробних лікарських засобів дозволяють зменшити кількість випадків інфікування і особливо ефективні у разі впровадження разом із заходами інфекційного контролю (Баур Д. і співавт., 2017).

Для стимулювання певної поведінки лікарів може застосовуватися фінансова мотивація, наприклад схема оплати «за результат» (pay-for-performance). Зокрема, у Швеції такий підхід у 2006–2013 рр. підштовхував лікарів частіше обирати АМП вузького спектру дії (замість широкого) для лікування дітей з інфекціями дихальних шляхів (Еллегорд Л. і співавт., 2017). У Японії лікарі зобов’язані не призначати ліки без крайньої необхідності. Постачальникам медичних послуг повністю відшкодовують витрати на призначені АМП лише тоді, коли обране лікування є доцільним.

Обмеження доступу до АМП

До заходів, спрямованих на зменшення нераціонального застосування АМП, належить заборона відпуску таких ліків без рецепта. Однак у деяких країнах немає відповідного регулювання або контролю, тож, антибіотики можна придбати в аптеках без рецепта. У країнах зі строгим регулюванням АМП не можна придбати без рецепта, однак можна знайти способи обійти обмеження, наприклад через інтернет. Однак у такому разі існує серйозний ризик отримати фальсифіковані та неякісні ліки.

Відкладене призначення

Для вирішення проблеми нераціонального та надмірного застосування АМП може застосовуватися стратегія відкладеного призначення. Цей підхід може використовуватися у разі відсутності абсолютних показань до призначення антибіотиків. На відміну від відмови у призначенні АМП взагалі, пацієнта просять зачекати до 3 днів або до погіршення стану, що може бути прийнятним компромісом для обох сторін — лікаря і хворого. Відстрочене призначення антибіотиків може сприяти зменшенню застосування АМП порівняно з негайним призначенням, але не має відмінностей порівняно з відмовою від призначення з точки зору контролю симптомів і ускладнень захворювання (Сперлінг Г. і співавт., 2017). Така стратегія застосовується у багатьох країнах. У Великобританії, наприклад, відстрочене призначення рекомендоване при ряді захворювань.

Інформаційні кампанії та навчання

З метою просування ідеї раціонального призначення антибіотиків та висвітлення проблеми резистентності до цих ліків проводяться інформаційні кампанії. Зазвичай вони спрямовані на пацієнтів та лікарів. Інформаційні кампанії в засобах масової інформації впливають на ставлення до антибіо­тиків та сприяють зменшенню їх призначень, однак їх вплив є досить помірним. Також можуть проводитися інформаційні заходи серед аудиторії лікарів, які у своїй практиці призначають АМП. Часто вони реалізуються на місцевому рівні. Хоча постійне навчання є частиною безперервного професійного розвитку, лише деякі країни мають інтегровану програму, що включає тему антибіотикорезистентності в програму підготовки.

Швидкі діагностичні тести

Використання різноманітних медичних технологій, таких як швидкі діагностичні тести, зростає у всьому світі. Це дозволяє швидше отримувати інформацію, що впливає на рішення лікаря щодо терапії: інфекція вірусна або бактеріальна, тип бактеріальної інфекції, її чутливість до певних протимікробних засобів. У деяких країнах, наприклад у Великобританії, рекомендується проведення швидких діагностичних тестів у пацієнтів, які звертаються із симптомами інфекцій нижніх дихальних шляхів. Застосування швидких тестів може сприяти зменшенню нераціонального застосування АМП, проте їх впровадженню пере­шкоджають технічні, інфраструктурні, економічні бар’єри.

Загалом існує досить широкий спектр різноманітних варіантів реагування на загрозу антибіотикорезистентності. Так, група вчених з Канади (Ван Катвік С. і співавт., 2019) провела дослідження, у якому проаналізувала заходи державного управління, спрямовані на зменшення надмірного і нераціонального застосування АМП у людей в 69 країнах у 4 з 6 регіонів ВООЗ (Америка, західна частина Тихого океану, Європа, Африка). Дослідники виокремили 17 варіантів урядових політик, які країни застосовували у сфері боротьби з антибіотикорезистентністю. Найпоширенішим варіантом заходів є інформаційні кампанії, спрямовані на підвищення обізнаності медичних працівників та/або громадськості про проблему резистентності до протимікробних препаратів і та ризики нераціонального застосування. Другий поширений метод — надання рекомендацій та настанов щодо застосування АМП, вакцинації.

Загалом учені виділили декілька груп заходів: заходи, спрямовані на запобігання інфекціям та покращення контролю (у тому числі створення робочих груп з координації у сфері боротьби з антибіотикорезистентністю, розкриття інформації про рівень використання АМП); заходи, спрямовані на навчання та покращення обізнаності щодо проблеми (проведення просвітницьких кампаній, налагодження зворотного зв’язку з постачальниками медичних послуг щодо застосування антибіотиків); зміни в системі охорони здоров’я (вимога щодо наявності рецепта для відпуску АМП, додавання або вилучення ліків до державного формуляра, запровадження національного переліку основних лікарських засобів); зміна стимулів (наприклад, зменшення суми відшкодування у разі, якщо лікар не дотримався правил раціональної антибіотикотерапії).

Інша група вчених з Великобританії та Німеччини (Пател Дж. і співавт., 2023) проаналізувала національні плани дій 114 країн щодо боротьби з антибіотикорезистентністю з метою оцінити їх за рядом критеріїв. Проаналізовані країни сильно різняться як за стратегіями, так і за можливостями щодо впровадження інструментів для зменшення тягаря резистентності до АМП та системи моніторингу для оцінки цих заходів. Найвищі бали отримали Норвегія, США та Великобританія.

Проаналізував ситуацію Максим Вербілов, керівник служби з розвитку антибактеріальних засобів «Артеріум»: «Стійкість бактерій до антибіотиків — глобальна проблема, тому стратегія боротьби з нею має бути системною та однаковою для усіх країн певного регіону. Для деяких країн можливе посилення заходів залежно від локальної специфіки. В Україні один з негативних факторів — значна частка самолікування антибіотиками. Ефективне впровадження е-рецепта може покращити ситуацію. Боротьба з антибіотикорезистентністю стає більш гострою під час війни: при пораненнях зростає ризик приєднання резистентної флори. Чимало роботи і в напрямі контролю за застосуванням антибіотиків у ветеринарії та сільському господарстві».

Синхронізація боротьби з антибіотикорезистентністю зі стандартами ЄС — важливе та можливе завдання для Украї­ни, оскільки наша країна вже отримала статус кандидата в члени ЄС. У 2019 р. введений в дію Національний план дій щодо боротьби зі стійкістю до протимікробних препаратів. Його розробили з урахуванням Глобального плану дій боротьби зі стійкістю до антибіотиків, прийнятого резолюцією 68-ї Всесвітньої асамблеї охорони здоров’я у 2015 р. та Європейського плану дій боротьби зі стійкістю до протимікробних препаратів «Єдине здоров’я» від 2017 р.

Сьогодні чимало фактів свідчить про те, що природне середовище може бути основною рушійною силою розвитку анти­біотикорезистентності. Європейська комісія прийняла пропозицію щодо рекомендації Ради, яка розширює План дій ЄС «Єдине здоров’я» від 2017 р. У цьому документі державам — членам ЄС, поряд з іншими заходами, рекомендують збирати дані про обсяги продажу ветеринарних антибіотиків, а також розробити інтегровані системи для нагляду за антибіо­тикорезистентністю, які охоплять не лише здоров’я людини, а й рослинництво та тваринництво, харчові продукти, стічні води та навколишнє середовище. Це необхідно для швидкого виявлення й запобігання спалахам та боротьби зі стійкістю бактерій у різних секторах.

Пресслужба «Щотижневика АПТЕКА»
Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті