Психосоматика: як психологічні чинники пов’язані із фізичним здоров’ям?

Що таке психосоматика?

Термін «психосоматика» походить від грецького «psyhe» — душа й «soma» — тіло і вперше запропонований у 1818 р. німецьким психіатром Йоганном Хейнротом (Коломоєць М. і співавт., 2008). Це напрям медичної психології та практичної медицини, що займається вивченням впливу психологічних факторів на виникнення та перебіг соматичних захворювань, тобто тілесних недуг. Хоча сам термін введено відносно нещодавно, сама концепція не нова. Так, ще Гіппократ поєднував психічне і соматичне, хоча прямо це і не зазначено в його працях. Про це свідчить, наприклад, дане ним визначення меланхолії : «меланхоліки страждають не лише поганим настроєм, але й відчувають біль у животі, ніби їх колять тисячами голок» (Середа І., 2022). Йому також належить постулат про те, що лікувати потрібно не хворобу, а хворого, враховуючи його індивідуальні особливості.

Раніше психосоматичні розлади вважалися окремою групою розладів, при яких стрес або психологічний ди­стрес (стан, при якому людина не в змозі повністю адаптуватися до стресових ситуацій, й напруга лише наростає) можуть призводити до захворювання. Нині визнано, що всі хвороби можуть мати соціальні, психологічні та поведінкові аспекти, а також фізичні органічні особливості (Крід Ф., 2007). Це добре прослідковується на прикладі захворювань серцево-судинної системи. Вони можуть зумовлюватися багатьма факторами, включаючи вік, стать і генетичні особливості; фізіологічні чинники, такі як підвищення артеріального тиску, рівня холестерину в крові, паління, вживання алкоголю; а також психологічні та соціальні фактори, включаючи депресію, тривогу та стрес. Стрес може призводити до розвитку тривожних або депресивних розладів. При панічній атаці людина може відчувати нестачу повітря, прискорення серцебиття та пульсу. Таким чином, сучасний погляд на психосоматичні механізми включає роль стресу, депресії, а також наявність або відсутність соціальної підтримки поряд із біологічними факторами у причинно-наслідкових зв’язках захворювання.

Є дані про те, що психологічні чинники пов’язані з більш ніж 40 видами захворювань, серед яких найпоширенішими є ішемічна хвороба серця, гіпертонічна хвороба, цукровий діабет, виразкова хвороба, інфекційні та онкологічні захворювання, різні види дерматитів (Татаєва Р. і співавт., 2022).

Стрес і нейробіохімічні механізми

Соматичні та психічні хвороби можуть бути коморбідними, зі схожими патофізіологічними, нейрохімічними механізмами та медіаторами, що впливають на функціонування систем організму (порушення ендокринної, імунної системи, функціонування гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової осі), які асоційовані з депресивними розладами (Татаєва Р. і співавт., 2022). Гіпоталамо-гіпофізарно-надниркова вісь виступає центральним координатором нейроендокринних змін у відповідь на стрес-фактори.

Під час гострого стресу стимуляція симпатичної нервової системи активує норадренергічні нейрони в головному мозку та викликає вивільнення катехоламінів, включаючи адреналін, норадреналін і кортизол. Діючи як нейромедіатори (хімічні посередники), вони стимулюють організм реа­гувати на негайну небезпеку шляхом підвищення частоти серцевих скорочень, спрямовують більше кисню у головний мозок, прискорюють рух крові, а також підвищують рівень глюкози в крові (що має надати організму заряд енергії, аби втекти від небезпеки або протистояти їй).

До еустресу (стан, внаслідок якого підвищується функціо­нальний резерв організму, відбувається його адаптація до стресового фактора) належать фізичні тренування, збудження перед виступом або розв’язанням певної проблеми. При цьому людина не знаходиться у стані депресії або слабкості: вона відчуває, що проблема є, але її можна вирішити. Це корисний/позитивний стрес. З іншого боку, є ди­стрес — це стан, за якого рівень стресу стає настільки сильним і хронічним, що це починає шкодити.

Адаптуватися до стресу допомагає природний глюкокортикоїдний гормон кортизол. Зазвичай його рівень природно змінюється протягом доби, досягаючи піку вранці та знижуючись вночі. Концентрація кортизолу зростає у стресових ситуаціях і може залишатися підвищеною, доки не буде усунуто причину стресу. Спочатку надмірний рівень кортизолу може викликати ейфорію, але тривалий вплив високої концентрації цього гормону може призводити до появи психологічних симптомів, таких як дратівливість, емоційна лабільність і депресія. Тривала секреція кортизолу наднирковими залозами може знизити імунну функцію й зумовити підвищення ризику захворіти. Стабільно високі концентрації кортизолу протягом тривалого часу можуть виявляти токсичний ефект, що, зокрема, може призводити до метаболічних порушень, таких як цукровий діа­бет (Дзюрковська Е. і співавт., 2021).

Чутливою до стресу є й дофамінергічна система. Дофамін — нейромедіатор, що передає емоційну реакцію, дає змогу відчувати задоволення і не відчувати болю. Він відповідає за виконання багатьох функцій, зокрема таких, як рух, регуляція сну і настрою, активізація когнітивних процесів. Дофамін міститься у більшості складових центральної нервової системи. Вважається, що гальмування цієї системи може призвести до емоційної байдужості та безініціативності.

Рветься там, де тонко

Напевно, всі чули вислів «усі хвороби від нервів». Конфлікти, стреси, хвилювання можуть знаходити слабке місце в організмі і провокувати розвиток захворювання (Середа І., 2022).

Психофізіологічне здоров’я людини значною мірою залежить від уміння долати стрес та його негативні наслідки. Слід зазначити, що в одних і тих самих стресових умовах різні особи виявляють різний рівень стресостійкості та само­організації. Тож багато залежить від індивідуальних особ­ливостей людини. Емоційна стабільність в кризових умовах дає змогу мислити критично і раціонально, ухвалювати більш зважені рішення, продовжувати виконувати професійні та соціальні функції й не витрачати енергію на паніку, розпач, нелогічні та невиважені дії.

Як зберегти емоційну стабільність?

Щодня ми читаємо невтішні новини. Часті повітряні тривоги та ракетні атаки, воєнні злочини з боку країни-агресора, безумовно, не сприяють гарному настрою. Однак задля виживання потрібно зберігати «холодну голову і гаряче серце».

Віктор Франкл, вчений, психіатр, в’язень нацистських концтаборів під час Другої світової війни, який пережив ті події і дожив до глибокої старості, пояснював, що най­ефективніше — це знайти сенс у всіх проявах життя. Ми живемо тут і зараз. І так само тут і зараз вирішуємо проблеми, які є.

Безумовно, можна віднайти дуже багато ситуацій, які є потенційно небезпечними. Напевно у багатьох вже виробився механізм реагування на повітряні тривоги та «запасний» план у разі настання певної ситуації. Однак не варто постійно перебирати в голові всі можливі варіанти розвитку подій, фантазувати, додумувати та «катастрофізувати» майбутнє. Пам’ятайте про інформаційну гігієну й те, що ворог веде й інформаційну атаку. Було б прикро витрачати свою енергію на ворожу дез­інформацію.

В умовах війни важко планувати, однак наявність плану може допомогти зменшити прояви безпорадності та невизначеності, дати відчуття відносного контролю та спокою. Не варто ставити життя на паузу, адже ніхто не знає, коли війна закінчиться. Зараз багато експертів та й пересічних громадян роздумують на тему, коли закінчиться вій­на. Однак прив’язуватися до конкретних дат може бути шкідливо, адже якщо очікування не виправдаються — настане прикре розчарування. Продовжуйте виконувати свої повсякденні завдання. Краще сконцентруватися на тому, що ви можете зробити, аніж на тому, чого не можете.

Піклуйтеся про себе, не забувайте про те, що організму для нормального функціонування обов’язково потрібні здоровий сон, харчування, а також фізична активність. Хочеш допомагати іншим — допоможи спершу собі.

Слід зазначити, що страх та тривога — це нормальні реакції на події, які ми всі переживаємо, однак надмірна тривога та страх можуть призводити до негативних наслідків.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!