Як допомогти здолати прояви посттравматичного стресу?

З маленької іскри до великого вогнища

ПТСР — психологічне порушення, що виникає внаслідок переживання у людей, що потрапили в неординарну, загрозливу для життя ситуацію, котра негативно вплинула на їх психіку (воєнні дії, теракти, стихійні лиха, тяжкі фізичні травми, статеве насильство). Здебільшого цей розлад відзначають у ветеранів війни, цивільних, що перебувають у зоні бойових дій, жертв фізичного насильства чи його свідків, жертв булінгу, дітей, що зазнають неглекту (вихованням яких не зай­маються), жінок, що пережили травматичні пологи, тощо.

Тобто ПТСР — це гранична очікувана реакція організму на сильний стресор. Основна відмінність між гострим стресовим розладом (ГСР) і ПТСР — це тривалість проміжку часу, що минув з моменту травматичної події. ГСР діагностується в період від 2 днів до 1 міс після травматичного інциденту, а ПТСР — не раніше, ніж через місяць, та може тривати від кількох тижнів до 6 міс або зрідка — до декількох років (Barnhill J.W., 2023).

Проте хворіють не всі: ПТСР виникає у близько 8% чоловіків та 20% жінок, що пережили стресову подію (Warner C.H. et al., 2013). Як показали дослідження, провідним фактором розвитку посттравматичного розладу є індивідуальна стійкість (Rakesh G. et al., 2019), а схильність на 40% зумовлена спадковістю (Banerjee S.B. et al., 2017).

Що вказує на розвиток хвороби?

Про наявність ПТСР у дорослих можуть свідчити 4 типи симптомів:

• вторгнення (небажані спогади про травмуючу подію; можуть мати форму «флешбеків», які викликані видами, звуками, запахами чи іншими подразниками);
• уникнення (постраждалі можуть старатися уникати нагадувань про травму);
• негативні зміни в пізнанні та настрої (незацікавленість, відстороненість, спотворені когнітивні функції, самозвинувачення, депресія);
• зміни збудження та реактивності (надмірне збудження, дратівливість і реактивність, або вони можуть здаватися заціпенілими та віддаленими (Barnhill J.W., 2023).

У дітей патологія може проявлятися ознаками агресії або ж, навпаки, емоційною відстороненістю, порушенням пам’яті, нездатністю вчитися, постійним відіграванням пережитого у грі (для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку) або саморуйнівною поведінкою (наприклад підлітки, які стають схильними до самоушкоджень, алкоголізму, вживання наркотиків) (Margolin G. et al., 2007).

Вихід завжди є

Про скарги на перепади настрою, злість, проблеми у відносинах, зі сном, сексуальну дисфункцію чи на загальний фізичний стан, гастроентерологічні проблеми, ревматичний біль, проблеми зі шкірним покривом пацієнти зазвичай охоче розповідають лікарям, а от про досвід пережитої травматичної події можуть навіть не згадати. Небажання обговорювати проблему та певна соціальна стигматизація по відношенню до проблем психічного здоров’я, зокрема, через побоювання бути дискримінованим, провокує людей замовчувати свої симптоми. Крім того, існує стигма щодо деяких форм травматичних подій, наприклад таких, як сексуальне насильство, що може стати перешкодою для розповіді про свої проблеми. Відповідно, у багатьох випадках ПТСР не діагностується вчасно. Проте психіка людей має великі резерви для самовідновлення і саморегуляції. Завдяки підтримці свого оточення та фахівців, своєчасному та раціональному лікуванню постраждала людина може повернутися до нормального стану після пережитої травми.

У кожному окремому випадку лікарі обирають індивідуальний комплексний підхід, базуючись на рекомендаціях різних протоколів та настанов, що включають психотерапію та фармакологічне втручання (NICE (NG116), 2018; Watkins L.E. et al., 2018), а їх вибір визначається змістом і характером перебігу клінічної картини, а також особистісними та фізіологічними особливостями хворого.

Психотерапевтичне лікування потрібне для подолання самої причини, архівування та знешкодження травматичних спогадів. Ці ж заходи використовують і для запобігання розвитку ПТСР в людей, яким він загрожує. Найбільш рекомендованими способами психотерапевтичної допомоги є когнітивно-поведінкова терапія і метод десенсибілізації та репроцесуалізації травми за допомогою руху очей (Hudays A. et al., 2022).

Медикаментозна терапія не усуває ПТСР, але допомагає нормалізувати самопочуття, орієнтуючись на супутні психічні розлади або виражені симптоми цього розладу, наприклад депресія або тривога. Фармакологічне лікування не є основним і розглядається в тому випадку, коли людина не готова чи не бажає залучатися або не має доступу до отримання лікування за допомогою психотерапії, має додаткові проблеми з психічним здоров’ям (наприклад деп­ресія) або не настало покращання після вже проведеного курсу психотерапії.

У медикаментозній терапії ПТСР застосовують майже всі групи психотропних препаратів: антидепресанти, транквілізатори, блокатори бета-адренорецепторів, гіпнотики, нейролептики, в окремих випадках — антиконвульсанти, нормотиміки (стабілізатори настрою) та психостимулятори. Зокрема: селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) призначають при тривожно-фобічних розладах, обсесивно-компульсивній симптоматиці; блокатори бета-адренорецепторів можуть бути рекомендовані лікарем при надмірному психомоторному збудженні; альфа-адренергічні агоністи показані при нічних кошмарах, імпульсивності, гнівливості; психостимулятори рекомендуються при імпульсивності, гнівливості, дисфоріях, які не можуть бути контрольовані методами психологічного лікування; нейролептики призначають здебільшого тоді, колисимптоматика резистентна.

Надаючи перевагу тому чи іншому лікарському засобу, лікар повинен керуватися насамперед існуванням доказової бази дієвості та безпеки призначених препаратів.

А як діяти фармацевту?

При зверненні пацієнта зі скаргами, що, ймовірно, є проявами ПТСР, фармацевт насамперед має уточнити, у кого виникла проблема (пацієнт, члени сім’ї, знайомі — діти чи дорослі), як давно виникло нездужання і скільки часу триває, яких заходів вжито перед зверненням, які лікарські засоби вже застосовувалися для полегшення стану.

Якщо відвідувач аптеки, окрім ознак ПТСР, скаржиться на один з наступних (або декілька одночасно) симптомів, — біль у грудях, який віддає в руку, шию, щелепу (особливо в ліву половину тіла) і триває більше 20 хв та наростає, задишку, ускладнене дихання, нерівномірне серцебиття, високий артеріальний тиск, значне (вище 38 °С) підвищення температури тіла, сильний головний біль з раптовим розвитком неврологічних симптомів (ускладнення мови, рухів, тремтіння кінцівок тощо), підвищену тривожність натще або після фізичного навантаження, панічні настрої, фобії, депресію, необхідно негайно направити відвідувача аптеки до лікаря. Як і у випадку, коли пацієнт повідомить, що приймає симпатоміметики, гормони щитовидної залози, препарати, що містять кофеїн, загальнотонізувальні засоби або відмічено синдром відміни снодійних, транквілізаторів, нікотину, алкоголю. Адже тривожні прояви можуть бути пов’язані з прийомом або відміною цих препаратів, а корекція такого стану потребує лікарської консультації.

За відсутності загрозливих симптомів відвідувачу у стресовому стані варто порекомендувати за можливості зменшити вплив стресових факторів, а для проявів наявних симптомів порадити згідно з Протоколами фармацевта безрецептурні седативні засоби рослинного походження, в тому числі комбіновані препарати, які містять валеріану, пустирник та пасифлору.

• Оскільки при ПТСР можливі прояви депресії та тривоги, цілком раціонально, що препарати на основі валеріани, які, як показали дослідження, чинять протитривожну, антидепресивну та седативну дію (Yang X. et al., 2021), можуть бути рекомендовані для профілактики та лікування цього розладу.
• У результаті вивчення хімічного складу сухого екстрак­ту пустирника визначено його психотропну (анксіолітичну) активність (Koshovyi O. et al., 2021), що обґрунтовує можливість застосування ліків, які його містять, для медикаментозної корекції ПТСР.
• Препарати пасифлори допомагають зменшити вираженість стресу і тому можуть бути корисними при лікуванні безсоння, тривоги та депресії — частих проявів посттравматичних порушень. Прийом екстракту пасифлори в дослідженні покращив емоційний стан людей, діяльність яких пов’язана із активною соціальною та розумовою активністю (Tsuyoshi T. et al., 2019), а у пацієнтів із генералізованим тривожним розладом зафіксовано відсутність суттєвих відмінностей між прийомом екстрак­ту пасифлори та бензодіазепінів (Janda K. et al., 2020).

Розлади сну є поширеними у дорослих із ПТСР і варіюють від безсоння та кошмарів до періодичних рухів ногами та руйнівної нічної поведінки (Koffel E. et al., 2016). У цьому випадку раціонально застосовувати як вищезазначені рослинні засоби на основі валеріани і пасифлори, які чинять, окрім заспокійливої, і снодійну дію (Tammadon M.R. et al., 2021; Bokelmann J.M., 2022), так і засоби, що містять доксиламін .

• Доксиламіну сукцинат — блокатор Н₁-гістамінових рецепторів класу етаноламінів, що виявляє седативний та атропіноподібний ефект. Встановлено, що він зменшує час, необхідний для засинання, а також покращує тривалість і якість сну (Brott N.R. et al., 2023).

При депресивних епізодах легкого ступеня можуть бути застосовані лікарські засоби на основі звіробою.

• Дослідження продемонстрували потужну терапевтичну дію компонентів трави звіробою при різних психіатричних розладах, серед яких ПТСР, синдром дефіциту уваги та гіперактивності (СДУГ) та обсесивно-компульсивний стан (Kholghi G. et al., 2022).

Додатково при ПТСР можна рекомендувати засоби, що діють на нервову систему, на основі гліцину, який показаний у разі стресових ситуацій і психоемоційного напруження, адже чинить гліцин- та ГАМК-ергічну, α-адреноблокувальну, антиоксидантну, антитоксичну дію, регулює діяльність глутаматних рецепторів, за рахунок чого здатний знижувати психоемоційне напруження, агресивність, конфліктність, підвищувати соціальну адаптацію, поліпшувати настрій, полегшувати засинання та нормалізувати сон, підвищувати розумову працездатність у дітей.

Поради на кожен день

Лікування ПТСР — тривалий процес, пришвидшити який можуть такі звичайні рекомендації, як повноцінний відпочинок і нормалізація сну (не менше 8–9 год), оптимізація режиму харчування, достатня фізична активність, забезпечення адекватного психологічного настрою і контролю власної поведінки, планування діяльності, фізична та психічна релаксація або ж зміна характеру діяльності (йога, медитація, музикотерапія, арттерапія, садівництво, бойові мистецтва). При виникненні стресових станів у дітей важливо підвищувати їх самооцінку, частіше хвалити, приділяти більше уваги й любові.

Адаптаційні можливості людини великі, і яким би складним не було життя, психіка людини може кидати виклики долі. І справа не лише в тім, наскільки стійкий організм до травми, а й наскільки раціональним шляхом надається допомога після неї. Адже незважаючи на те що ПТСР є серйозною проблемою для життя та здоров’я, розроблені доведені та ефективні методи психотерапевтичних та фармакологічних втручань, які допоможуть усунути його симптоми.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!