Мільйонам людей у Європі не до снаги оплачувати послуги первинної медичної допомоги — ВООЗ

Питання доступності медичних послуг може опинитися під загрозою, якщо оплата медичних послуг з власної кишені призводить до значних фінансових труднощів населення. За даними нового звіту Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) «Can people afford to pay for health care?», мільйони людей, навіть у найбагатших країнах європейського регіону, відчувають фінансові труднощі через оплату лікарських засобів, а також медичних виробів та стоматологічних послуг. Дослідження враховує дані із 40 країн.

Згідно з аналізом у середньому від 1 до 20% домогосподарств стикаються з катастрофічними витратами на медичні послуги внаслідок оплати їх вартості за власний рахунок. Серед найбідніших верств населення цей показник вищий і може сягати до 69%. Такі особи можуть виявитися не в змозі забезпечувати інші свої базові потреби, такі як їжа, житло та опалення. Виникнення фінансових труднощів часто пов’язане із лікуванням на рівні первинної медичної допомоги, зокрема у зв’язку з оплатою вартості лікарських засобів в умовах амбулаторного лікування, медичних виробів, а також стоматологічних послуг.

Україна належить до групи держав у Європейському регіоні ВООЗ з великою часткою витрат на охорону здоров’я, що оплачується з кишені пацієнта. 18% домогосподарств у нашій державі, за даними 2019 р., стикаються з катастрофічними витратами на охорону здоров’я. Медіана в Європейському Союзі (ЄС) становить 4%.

У звіті виокремлено поширені помилки, яких урядам варто уникати в політиці забезпечення доступу населення до медичних послуг, а також рішення, які можуть сприяти підвищенню рівня фінансового захисту громадян у сфері охорони здоров’я.

У контрольному переліку зазначено 5 варіантів політики, які дали змогу підвищити рівень фінансового захисту населення в країнах із низькою поширеністю фінансових труднощів і незадоволених медичних потреб:

1. Право на медичне обслуговування за державний кошт має бути відокремлене від сплати внесків на соціальне медичне страхування. Проблемою несплати внесків та інших податків має займатися відповідне податкове відомство, а не система охорони здоров’я.
2. Біженці, особи, які шукають прихистку, і мігранти, які не перебувають на офіційному обліку, повинні мати право на ті самі пільги, що й інші мешканці, щоб у такий спосіб забезпечувалося охоплення медичними послугами всього населення.
3. Тарифи для споживачів медичних послуг (співплатежі) мають застосовуватися в рідкісних випадках і мають ретельно продумуватися, щоб, наприклад, люди з низьким рівнем доходу або з хронічними захворюваннями автоматично звільнялися від усіх співплатежів.
4. Покриття вартості послуг первинної медичної допомоги повинно включати послуги лікування, а не тільки консультації та діагностики. Це може допомогти скоротити прямі витрати пацієнтів на лікарські засоби, медичні вироби та стоматологічні послуги.
5. Заходи з охоплення населення медичними послугами повинні в достатньому обсязі фінансуватися з державного бюджету, щоб не допустити серйозної нестачі персоналу, тривалого часу очікування прийому і неформальних платежів.

У звіті відмічено кейс України в реформуванні галузі охорони здоров’я. Зокрема, створення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення — Національної служби охорони здоров’я (НСЗУ), яка уповноважена укладати контракти з державними та приватними постачальниками медичних послуг. У результаті вдалося забезпечити майже всезагальний доступ до медичної допомоги, що фінансується державою, навіть в умовах серйозних потрясінь, спричинених спочатку пандемією COVID-19, а потім повномасштабним вторгненням російської федерації. Також відмічено впровадження урядової програми реімбурсації «Доступні ліки», в яку входить низка препаратів, що застосовують в умовах амбулаторного лікування визначених пріоритетних станів. У такий спосіб держава забезпечує населення відповідними препаратами безоплатно або з невеликою доплатою. Програма постійно розширюється і наразі включає понад 500 найменувань за такими напрямами, як лікування серцево-судинних захворювань, цукрового діабету 2-го типу, нецукрового діабету, хронічних хвороб нижніх дихальних шляхів, розладів психіки та поведінки, епілепсії, хвороби Паркінсона, знеболення паліативних хворих, лікування осіб у посттрансплантаційний період, препарати інсуліну, а також тест-смужки для визначення рівня глюкози в плазмі крові. Однак проблемою залишається недостатня поінформованість населення про цю програму.

За матеріалами www.who.int

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!