Життя в умовах постійного стресу: наслідки для здоров’я та способи його підтримки

Два боки стресу: позитивний та негативний досвід

Стрес — це фізіологічна та психологічна реакція, яка є фундаментальною складовою людського існування, вирішальною для виживання, яка виникає у відповідь на фізичні, емоційні чи психологічні подразники. Реакція на стрес опосередковується гіпоталамусом і включає активацію нервової та ендокринної систем. Стрес активує гіпоталамо-гіпофізарно-адреналову вісь, що призводить до підвищення рівня кортизолу — основного гормону стресу. Коротко­часний стресовий вплив може стимулювати та позитивно мотивувати (Hassoulas A., 2021). Під час затяжного стресу цей механізм стає дисфункціональним, що спричиняє постійно високий рівень кортизолу, дисбаланс вегетативної нервової системи (зміщення з парасимпатичної на симпатичну активність) та запальні процеси через підвищену активність цитокінів (Tsigos C. et al., 2020).

Залежно від типу, часу та тяжкості застосованого подразника стрес може чинити різну дію на організм, починаючи зі змін гомеостазу до загрозливих для життя ефектів і смерті. У короткостроковій перспективі можуть виникати такі прояви, як м’язова напруга, головний біль, задишка, прискорене дихання, прискорене серцебиття, підвищення артеріального тиску, посилення або зниження аптетиту, порушення лібідо тощо¹. У багатьох випадках значні патофізіологічні ускладнення виникають саме у тих, хто перебуває у стресовому середовищі довгий час або на постійній основі (Yaribeygi H. et al., 2017).

Ускладнення стресу

У дослідженнях показано, що стрес чинить різноманітний вплив на нервову систему людини та може викликати структурні зміни в різних частинах головного мозку. При цьому кількість та інтенсивність змін відрізняються залежно від рівня стресу та тривалості впливу. Зокрема, хронічний стрес може призвести до атрофії маси головного мозку та зменшення його маси, що першочергово позначатиметься на когнітивних здібностях. Вважається, що незначний короткостроковий стрес сприяє покращенню когнітивних функцій, особливо щодо віртуальної або вербальної пам’яті. Однак при підвищенні його інтенсивності та тривалості може призводити до розвитку когнітивних порушень, особливо пам’яті та мислення.

Стрес може впливати на функцію імунної системи, змінюючи секрецію гормонів, які відіграють важливу роль у її роботі. Доведено, що стрес негативно впливає на різні рецептори гормонів, які беруть участь у роботі імунної системи. Зокрема, стрес може знизити активність цитотоксичних Т-лімфоцитів і природних клітин-кілерів та призвести до підвищення ризику онкологічних захворювань, генетичної нестабільності та поширення онкопатологічних процесів.

Підтверджено, що вплив стресу на серцево-судинну систему чинить не тільки стимулюючий, але й гальмівний вплив. Початково він зазвичай позначається на частоті серцевих скорочень. Залежно від напрямку зміни симпатовагусної відповіді частота серцебиття буде підвищуватися або знижуватися. Наступним «під удар» потрапляє артеріальний тиск. Стрес може стимулювати вегетативну симпатичну нервову систему до посилення вазоконстрикції, що може опосередковувати підвищення артеріального тиску, рівня ліпідів у крові, порушення згортання крові, судинні зміни, атерогенез, що в комплексі може призвести до розвитку аритмій та навіть інфаркту міокарда. Окрім того, стрес опосередковано призводить до потенційної участі в ризикованій для серця поведінці, такій як куріння. Загалом опосередкована стресом ризикована поведінка, яка впливає на здоров’я серцево-судинної системи, може зумовити підвищення стимуляції симпатичної нервової системи, ініціацію та прогресування ішемії міокарда, розвиток серцевих аритмій, стимуляцію агрегації тромбоцитів та ендотеліальну дисфункцію.

Вплив стресу може призводити до порушення апетиту та функціональності шлунково-кишкового тракту (наприклад процес всмоктування, кишкова проникність, секреція слизу та шлункової кислоти, збільшення кількості кишкових бактерій). Стрес також може змінити функціональну фізіологію кишечнику, зумовивши розвиток хвороби Крона та інших виразкових захворювань шлунково-кишкового тракту.

З одного боку, стрес може впливати на діяльність ендокринної системи, а з іншого — ендокринна система визначає реакцію організму у відповідь на стрес. Зокрема, стрес може або активувати, або змінити активність багатьох ендокринних процесів, пов’язаних із гіпоталамусом, гіпофізом і наднирковими залозами, адренергічною системою, статевими залозами, щитоподібною та підшлунковою залозами (Yaribeygi H. et al., 2017).

Затяжний стрес асоціюється з розвитком депресії, тривожних розладів та синдрому вигорання (Ross R.A. et al., 2017; Richter-Levin G. et al., 2018; Koutsimani P. et al., 2019).

Підвищений рівень кортизолу пов’язаний із резистентністю до інсуліну, збільшенням маси тіла та розвитком метаболічного синдрому (Abraham S.B. et al., 2013). Визначено, що хронічний стрес викликає підвищення рівня глюкози в крові, навіть у людей без цукрового діабету. Проте цукровий діабет ІІ типу може бути ініційований психологічним і фізичним стресом (Sharma K. et al., 2022).

Відомо, що стрес особливо впливає на здоров’я жінок через дисфункцію гіпоталамо-гіпофізарно-гонадної системи (ГПГ) і, як наслідок, овуляторну дисфункцію. Така дисфункція може виявлятися в порушеннях менструального циклу та/або безплідді внаслідок гіпоталамічного гіпогонадизму (Vigil P. et al., 2022). У чоловіків вплив стресу є однією з провідних причин безпліддя (Xiong X. et al., 2022).

Як утримувати стрес під контролем?

Враховуючи, що нам доводиться не лише перебувати, а й продовжувати навчатися та працювати в умовах воєнних дій, постійних блекаутів та переживати низку соціально-економічних проблем, підтримки та захисту від такого значного стресового впливу потребує кожен з нас.

Так традиційно склалося у нашому суспільстві, що одним із перших представників галузі охорони здоров’я, до яких звертаються хворі у багатьох випадках, є саме працівники першого столу. Тому вони повинні знати, як діяти у випадку, коли до них звертаються відвідувачі зі скаргами, що свідчать про стресовий вплив, вміти диференціювати симптоми та знати, яку терапевтичну підтримку запропонувати.

Отже, у разі, коли до аптеки звернувся відвідувач у стресовому стані, необхідно порекомендувати йому мінімізувати за можливості вплив стресових факторів. Зниження рівня стресу може не тільки покращити самопочуття, але й сприяти захисту та підтримці здоров’я в довго­строковій перспективі.

А для зменшення проявів наявних симптомів можна рекомендувати йому безрецептурні препарати відповідної дії — седативні та снодійні, зокрема комбіновані (на основі гліцину, валеріани, кропиви собачої (пустирника), пасифлори), анксіолітики (мебікар), антидепресанти рослинного походження (на основі трави звіробою), а також надати рекомендації щодо способів подолання стресу².

Важливо зауважити, що здоровий спосіб життя, регулярна фізична активність та належна психологічна підтримка є ключовими для мінімізації негативного впливу стресу. У дослідженнях продемонстровано, що втручання, спрямовані на покращення психологічного стану, можуть сприятливо впливати на здоров’я серцево-судинної системи (Rees K. et al., 2004). У зв’язку з цим відвідувачу варто рекомендувати посилювати позитивний вплив, щоб викликати такі відчуття, як щастя, радість, задоволення й ентузіазм, щодня виділяючи час на приємні заняття¹.

Ходьба або інші фізичні навантаження також можуть допомогти емоційно «перезавантажитися»¹. Встановлено, що спорт виходить за межі фізичних навантажень і може стати потужним інструментом емоційної регуляції, розвит­ку стійкості, покращення когнітивних функцій і лікування різних психологічних станів. Нейробіологічно показано, що фізична активність викликає значні нейрохімічні та нейро­фізіологічні зміни, посилюючи нейрогенез і синаптичну функцію, особливо в таких ділянках головного мозку, як гіпокамп. Окрім того, регулярні фізичні вправи не тільки покращують настрій і зменшують вираженість симптомів таких розладів, як депресія і тривога, але також зміцнюють соціальні відносини (Martín-Rodríguez A. et al., 2024).

Рекомендації мають включати також достатній відпочинок та сон (не менше 8–9 год на добу²), а також вправи на релаксацію, які не лише допомагають зменшити вираженість стресу, але й підтримати роботу імунної системи¹. Зокрема, практики йоги збільшують м’язову силу та гнучкість тіла, сприяють і покращують функції дихання та серцево-судинної системи, сприяють одужанню та лікуванню залежності, зменшують вираженість стресу, тривоги, депресії та хронічного болю, покращують режим сну та загальне само­почуття (Woodyard C., 2011). А медитація усвідомленості пов’язана зі змінами в окремих біомаркерах активності імунної системи, залучених у процес запалення, імунітету та біологічного старіння (Black D.S. et al., 2016).

Проте якщо вищезазначені рекомендації та фармакопідтримка не приносять результату, а людина продовжує відчувати себе приголомшеною та стривоженою, необхідно направити її на консультацію до спеціаліста із психічного здоров’я¹.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!