Вченим вдалося визначити, як важлива поживна речовина потрапляє до головного мозку

Про вітамін В₄ та джерела його отримання

Холін (вітамін В₄) є важливою поживною речовиною, яка необхідна людському організму у величезних кількостях для синтезу клітинної мембрани, епігенетичної модифікації та нейротрансмісії. Він може синтезуватися ендогенним шляхом або надходити з їжею. Ендогенний синтез відбувається через шлях печінкової фосфатидилетаноламін-N-трансферази. Однак цього недостатньо для задоволення біологічних потреб у холіні (Zuk E. et al., 2024), тому існує потреба в його отриманні з додаткових джерел (Jaiswal A. et al., 2023).

Поки що не визначено, скільки саме холіну людині потрібно отримувати щодня. Проте, враховуючи, що продукти тваринного походження (яйця, м’ясо, риба) є одними з найкращих джерел вітаміну В₄, споживання їх у меншій кількості через різні причини (алергію, дієтичні обмеження) може призводити до того, що люди можуть недоотримувати цю важливу поживну речовину¹.

В асортименті аптек вітамін В₄ наявний у складі дієтичних добавок, в яких він міститься окремо або ж у комбінації з вітамінами B-комплексу, та може використовуватися як додаткове джерело для збагачення раціону харчування.

Окрім дієтичних добавок, на ринку представлені препарати² вітаміну В₄ у формі холіну альфосцерату у формі таблеток, капсул, оральних та ін’єкційних розчинів, які можуть призначати при різних неврологічних синдромах або вторинних наслідках цереброваскулярної недостатності, що супроводжуються порушенням пам’яті, сплутаністю свідомості, дезорієнтацією, зниженням мотивації та ініціативності, здатності до концентрації, змінами в емоційній та поведінковій сфері, псевдомеланхолії у осіб літнього віку² тощо.

Холін: для кого та для чого

Роль холіну в організмі добре задокументована. Він виконує різні функції, які залежать від його хімічної форми. По-перше, вітамін В₄ є попередником ацетилхоліну, який задіяний у передачі нервових імпульсів. Після окиснення до бетаїну, яке відбувається переважно в печінці та нирках, холін також стає донором метильних груп, що використовуються для метилювання багатьох хімічних сполук, серед яких дезоксирибонуклеїнова кислота (ДНК) та білки. Важливо відмітити, що метаболізм холіну тісно пов’язаний з циклом метіоніну, який також включає кілька вітамінів групи В, зокрема фолієву кислоту. Ці шляхи перетинаються при метилюванні гомоцистеїну та синтезі метіоніну. З цієї причини недостатнє надходження фолієвої кислоти або метіоніну впливає на метаболізм холіну та створює ризик розвитку дефіциту холіну. Іншою формою холіну є фосфатидилхолін, який наявний у складі клітинних мембран, що відповідає за їх плинність і проникність, а також може бути корисним для забезпечення правильної провідності сигналів між клітинами. Крім того, фосфатидилхолін важливий для синтезу ліпопротеїнів низької щільності та для експорту триацилгліцеринів з печінки (Zuk E. et al., 2024).

Про новий терапевтичний потенціал холіну

Головний мозок — орган, що має одну з найбільших потреб у вітаміні В₄. Проте, як цей нутрієнт потрапляє до головного мозку, досі залишалося невідомим, адже головний фасилітатор транспортера FLVCR1, що є транспортером холіну, не зумовлює високу експресію на гематоенцефалічному бар’єрі — захисному клітинному шарі, який захищає головний мозок від токсинів, мікробів та інших шкідливих патогенів, а також запобігає потраплянню низки лікарських засобів, які потенційно можуть усувати неврологічні розлади. Науковцям вдалося визначити, що, на противагу білку FLVCR1,  споріднений до нього білок FLVCR2 (також відомий як MFSD7C або SLC49A2) (рисунок) доволі активно експресується в ендотеліальні клітини, і при цьому є ліпшим транспортером вітаміну В₄ та відповідає за більшу частину поглинання цієї поживної речовини в головному мозку (Cater R.J. et al., 2024).

Рисунок. Структура білка-транспортера FLVCR2 з молекулою холіну (у центрі)¹

Розуміння того, як білок FLVCR2 взаємодіє з холіном та іншими молекулами, може допомогти вченим у майбутньому розробити ліки, які імітують холін, та використовувати ці молекулярні ворота для проникнення крізь гематоенцефалічний бар’єр різних хімічних сполук, що потенційно можуть «боротися» з низкою неврологічних хвороб, які наразі вважаються невиліковними (наприклад проліферативна васкулопатія та рідкісний синдром гідраненцефалії-гідроцефалії (синдром Фаулера), а також інші стани, пов’язані з аномаліями в кровоносних судинах головного мозку) (Cater R.J. et al., 2024).

Інна Грабова

¹За даними Національного інституту здоров’я (National Institutes of Health — NIH) (www.nih.gov).
²За даними Державного реєстру лікарських засобів (www.drlz.com.ua).

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!