У цифровому полоні технологій: під прицілом ментальне здоров’я

Цифрова залежність — глобальний парадокс сучасності

На перший погляд, цифрові технології — це про зручність. Люди з різних кінців світу мають змогу спілкуватися, замовляти їжу в кілька кліків, отримувати доступ до будь-якої інформації. Повідомляється про майже 5,5 млрд користувачів мобільних телефонів та майже 5,2 млрд онлайн-серферів, з яких 4,8 млрд — користувачі соціальних мереж (а це майже 60% населення світу). Однак за цим потенційним добробутом криється тонка межа між користуванням і залежністю. Постійні сповіщення, нескінченні стрічки новин у соціальних мережах, гейміфікація щоденних завдань — новий тип «наркотиків», що «стимулюють» голов­ний мозок вивільняти дофамін (Adinoff B., 2004) та змушують користувачів повертатися до пристроїв, щоб отримати чергову «дозу» цифрового контенту, несвідомо жертвуючи часом, проведеним із близькими, та своїм ментальним здоров’ям (Gao F. et al., 2025).

Цифрова залежність — надмірне, компульсивне, імпульсивне та навіть поспішне використання цифрових медіапристроїв та онлайн-платформ, а також значна психологічна залежність від них. Простіше кажучи, це вид залежності, коли людина нав’язливо і неконтрольовано використовує цифрові гаджети та постійно «сидить» онлайн.

Одним із аспектів цифрової одержимості є ілюзія глобального зв’язку, а саме через соціальні мережі, постійний інформаційний потік у яких створює підвищене навантаження на психіку. При цьому оманлива віртуальна присутність може спричиняти збільшення вираженості реальної соціальної самотності. Як визначено, інтенсивне використання соціальних мереж пов’язане з вищим рівнем психологічного дистресу, особливо серед підлітків (Mougharbel F. et al., 2023). Особи, які надмірно та нав’язливо використовують віртуальні медіа, ставлять під загрозу свою психологічну стійкість та здатність будувати міцні соціальні стосунки в майбутньому (Nakshine V.S. et al., 2022).

За останніми даними, люди проводять в інтернеті в середньому 6,5 год на добу (у деяких країнах >9 год), а в соціальних мережах близько 2,4 год (Gao F. et al., 2025).

Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) офіційно визнала цифрову залежність глобальною проблемою¹, яка може спричиняти низку проблем та розладів, таких як депривація сну, проблеми з пам’яттю та когнітивні порушення (наприклад, призводячи до зниження успішності у дітей (Surat S. et al., 2021)), депресивні розлади, соціальна ізоляція, а у крайньому разі — навіть суїцидальні настрої (термін «смерть від цифрової неуважності» описує найбільш несприятливі наслідки використання гаджетів) (Dresp-Langley B. et al., 2022; Gao F. et al., 2025).

У дослідженнях зафіксовано значну кореляцію між цифровою залежністю, депресією та стресом як серед чоловіків, так і жінок, при цьому чоловіки страждали від цифрової залежності частіше, ніж жінки (Kaur G. et al., 2024).

Окрім психоемоційної складової, особи із цифровою залежністю можуть скаржитися й на фізичний дискомфорт, такий як біль у спині, головний біль, збільшення або зменшення маси тіла, розлади сну, розмитий або напружений зір, розвиток карпального тунельного синдрому тощо (Gao F. et al., 2025). Зокрема, можливі метаболічні зміни, включно зі зниженням доступності серотоніну та порушенням циркадних ритмів — асинхронізації, що корелює з різним ступенем тяжкості депресії, тривоги та втоми (Dresp-Langley B. et al., 2022).

Важливо зазначити, що відсутність «цифрового наркотику» може викликати таке ж відчуття залежності, як і реальні наркотичні засоби, секс, азартні ігри чи швидка їзда, що зумовлено змінами в роботі головного мозку (хімічний дисбаланс, порушення роботи нейромедіаторів), що впливають на систему винагород (дофамін), подібно до інших типів залежності (Dresp-Langley B. et al., 2022; Gao F. et al., 2025).

У пошуку балансу між соціальним комфортом та ментальним здоров’ям

Попри заявлені негативні аспекти, варто наголосити, що цифрова одержимість — це не вирок, а найімовірніше, виклик для сучасного суспільства, розв’язання парадоксу якого полягає не стільки у відмові від технологій, а в усвідомленому їх використанні та встановленні меж між онлайн- і офлайн-світом з метою підтримки та збереження ментального здоров’я.

Тому насамперед необхідна диджитал-гігієна: свідоме обмеження екранного часу та користування інтернетом, вимкнення сповіщень, періодичний «цифровий детокс» та пріоритезація живого спілкування (Alavi S.S. et al., 2011; Nakshine V.S. et al., 2022).

Коли цього недостатньо або ж користувач відчуває, що не може контролювати своє віртуальне життя, варто звернутися по кваліфіковану медичну допомогу. При цьому пам’ятаймо про стигму, що може чинити глибокий вплив на поведінку, пов’язану з пошуком допомоги: люди можуть боятися осуду, глузувань або соціальної ізоляції, якщо розкриють свій стан. Цей страх стигматизації може відлякувати від звернення за підтримкою, навіть коли вони усвідомлюють потребу в ній. Подолання соціальної стигми включає підвищення обізнаності, забезпечення освіти та сприяння розвитку більш чуйного та толерантного суспільства (Chadha Y. et al., 2024).

Однією з основних фахових рекомендацій є поведінкова терапія, що може допомогти вийти зі стану «автопілота» диджитал-залежній особі та усвідомити свою компульсивну поведінку. Попри те, що жодної конкретної форми психологічного втручання наразі не запропоновано як золотого стандарту терапії при цифровій залежності, найчастіше досліджуваними підходами є когнітивно-поведінкова терапія та лікування підвищенням мотивації (Sharma M.K. et al., 2018).

Одночасно важливо буде організувати умови праці та відпочинку (намагатися лягати спати і прокидатися в один час, не спати протягом дня), змінити режим харчування (дотримуватися раціонального режиму, не зловживати алкогольними напоями, тютюном), приділяти увагу фізичній активності та заняттям спортом (безпосередньо перед сном необхідно уникати інтенсивних фізичних навантажень), прогулянкам на свіжому повітрі, планувати діяльність заздалегідь, за можливості уникаючи стресових ситуацій².

Специфічних препаратів, схвалених для лікування диджитал-залежності, не розроблено. Проте, враховуючи той факт, що залежні від технологій часто мають супутні психічні розлади, такі як депресія або тривога, їм може бути запропоноване симптоматичне фармакологічне втручання: прийом антидепресантів (особам із супутньою депресією), анксіолітиків (можуть допомогти впоратися із симптомами тривоги), що можуть призначатися окремо або доповнювати інші види втручань (Chadha Y. et al., 2024), а також таких лікарських засобів, що можуть впливати на дофамін та серотонін, — нейромедіаторів, які регулюють систему винагород, настрій та сон (Dresp-Langley B. et al., 2022).

Визначено, що вітамін D відіграє значну роль у роботі головного мозку, впливаючи на хімічні процеси, що лежать в основі залежності: синтез дофаміну (нейромедіатор, що відповідає за задоволення, мотивацію та навчання) та серотоніну («гормон щастя», відповідальний за контроль настрою, мотивації та імпульсів), а також вивільнення гамма-аміномасляної кислоти (ГАМК) (нейромедіатор, пов’язаний з імпульсивністю та іншими проявами залежності, включно з потягом та синдромом відміни), а недостатній її рівень може негативно відображатися на синтезі ключових нейромедіаторів, підвищуючи ризик розвитку залежності (Jalilian-Khave L. et al., 2024). Тому прийом вітаміну D може стати потенційно корисним втручанням для тих, хто бореться з цифровою залежністю.

Наразі також вивчається потенційне застосування для зниження потягу та компульсивної поведінки антагоністів опіатних рецепторів, які зазвичай призначають для лікування залежності від психоактивних речовин (Chadha Y. et al., 2024).

Для тимчасового полегшення стану, зокрема при порушеннях сну та підвищеній психоемоційній нестабільності, зумовленій стресом, можна застосовувати безрецептурні снодійні та седативні засоби².

Перспективним засобом для корекції порушень сну та циркадного ритму, зокрема тих, що є наслідком цифрової залежності, є мелатонін, низькі дози (≤1 мг) якого можуть бути ефективними для швидшого засинання, 0,3 та 1 мг — чинять вплив на тривалість сну, а відносно високі дози (2 та 5 мг) суттєво підвищують якість сну (Moon Е. et al., 2022).

Окрім вищезазначеного, можуть бути рекомендовані деякі інвазивні втручання (наприклад стимуляція блукаючого нерва, транскраніальна магнітна чи глибока стимуляція) (Dresp-Langley B. et al., 2022), певні технологічні втручання (такі як встановлення програмного забезпечення для блокування та фільтрації інтернету, програми цифрової детоксикації чи застосунки для смартфонів для самоконтролю) або інтегративні підходи (наприклад терапія віртуальної реальності, онлайн-групи підтримки або гейміфіковані втручання) (Chadha Y. et al., 2024).

У деяких тяжких випадках інтернет-залежності людям може знадобитися цифрова детоксикація, щоб розірвати цикл надмірного використання, а саме стаціонарне лікування в спеціалізованих центрах, де їм повністю обмежується доступ до інтернету та цифрових пристроїв (Chadha Y. et al., 2024).

Складно зрозуміти, де пролягає межа між безпечним, корисним та надмірним використанням технологій, адже, схоже, що сьогодні електронні пристрої «вирішили» не просто полегшити життя сучасних людей, а «переформатувати» його, зробивши користувачів залежними від машин. Світ вже починає усвідомлювати цю глобальну загрозу, а в суспільстві все частіше лунають побоювання, що ця одержимість є шкідливою, особливо в контексті ментального здоров’я. Попри те, що цей страх цілком виправданий з огляду на потенційні наслідки, відмовлятися від прогресу — не зовсім раціональне рішення, особливо враховуючи, що люди в сучасну епоху активно залучені до цифрового світу з їхньою згодою чи без неї. Це стосується навчання в школі та університеті чи робочих обов’язків. Тому ключове завдання — не ізолюватися, а навчитися усвідомлено орієнтуватися в цифровому просторі, розуміючи його можливості та потенційні загрози (Nakshine V.S. et al., 2022).

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!