Донорство крові: не в шкоду собі, але на користь іншим

Сьогодні донорство крові відіграє вирішальну роль у громадському здоров’ї, забезпечуючи стабільне постачання крові та її компонентів, необхідних для медичного лікування, включно з операціями, терапією травм та хронічних захворювань (Gasparovic Babic S. et al., 2024). Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) наголошує, що здача крові — це не лише засіб підтримки здоров’я, а й акт зобов’язання щодо здоров’я громади та соціальних зв’язків. Однак, чи це безпечно? Чи всі можуть здавати кров? Як готувати себе до здачі та чи варто це роботи? Шукайте відповіді на ці та інші питання, що стосуються донорства, у нижченаведеній статті.

Що таке донорство і навіщо воно потрібне?

Потреба в крові впливає на всіх людей. 8 із 10 осіб потребують крові або її продуктів у певний момент життя. Кожному 10-му пацієнту в лікарні потрібне переливання крові. Вона постійно користується попитом для лікування осіб, які потрапили у лікарню внаслідок нещасних випадків, пацієнтів з анемією, малярією, онкопатологією або порушеннями згортання крові, такими як гемофілія. Багато хірургічних операцій були б неможливими без наявності крові. Вона може знадобитися під час або після пологів, або для обмінного переливання новонародженим. Потреба в крові ніколи не припиняється!¹

Донорство крові — це добровільна здача крові або її компонентів для медичних цілей, або для прямого переливання, або для виробництва продуктів крові. Цей рятівний акт відіграє вирішальну роль у галузі охорони здоров’я, забезпечуючи необхідну підтримку пацієнтам, яким проводять хірургічні операції, лікують хронічні захворювання або які відновлюються після травм (Gasparovic Babic S. et al., 2024).

Донори крові рятують життя. А кожна донація крові дає людині, яка її отримує, новий шанс на життя та може допомогти щонайменше 3 пацієнтам!^1,2

Заготівлю, переробку, зберігання, розподіл та реалізацію донорської крові та компонентів крові здійснюють суб’єкти системи крові державної та комунальної форм власності³ (донорські центри).

Донорський центр перевіряє кров на інфекції, групу і резус-фактор, щоб забезпечити її безпечне використання для пацієнтів.

Вимоги до донорів

У багатьох країнах донорство — це важлива складова системи охорони здоров’я, що регламентується законом, зокрема і в Україні^3,4.

Так, відповідно до закону³ донором крові та/або компонентів крові може бути будь-який дієздатний громадянин України, іноземець чи особа без громадянства, що має посвідку на постійне проживання на території України, який пройшов відповідне медичне обстеження в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, за результатами якого підтверджено відсутність показань до постійного чи тимчасового відсторонення від донорства відповідно до переліку показань, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, з яким проведено співбесіду перед донацією крові та/або її компонентів, під час якої йому надано вичерпну інформацію щодо донації, та який надав письмову згоду на забір у нього крові та/або її компонентів, а також (за потреби) на застосування до нього допоміжних медичних технологій за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я³.

Особа, яка виявила бажання здійснити донацію крові та/або її компонентів, може звернутися до будь-якого суб’єкта системи крові, що здійснює заготівлю, переробку, тестування, зберігання, розподіл та реалізацію донорської крові та її компонентів незалежно від реєстрації місця проживання. Особа, яка виявила бажання здійснити донацію крові та/або її компонентів, під час медичного обстеження та співбесіди, що проводиться перед донацією крові та/або її компонентів, зобов’язана повідомити відповідній посадовій особі суб’єкта системи крові всю відому їй інформацію про перенесені та наявні в неї захворювання, а також про вживання нею наркотичних речовин та властиві їй інші форми ризикованої поведінки, що можуть спричинити зараження реципієнта інфекційними хворобами внаслідок трансфузії, а також за наявності яких виконання донорської функції може бути обмежене. Зазначена інформація засвідчується особистими підписами особи, яка виявила бажання здійснити донацію крові та/або її компонентів, та посадової особи закладу охорони здоров’я, в якому проводиться медичне обстеження перед донацією, і становить лікарську таємницю³.

Перед здачею крові донор має пройти обстеження за допомогою анкетування і медичного огляду та здати низку лабораторних досліджень (аналізів):

забір капілярної крові для визначення рівня гемоглобіну в організмі (якщо рівень гемоглобіну занизький — донація скасовується);
забір венозної крові для визначення групової (О, А, В, АВ) та резус-належності (Rh+ або Rh−) донора, аналіз крові на наявність Келл-антигена (носіями Келл-антигена є лише 7% людей, але, якщо пацієнту, який не має такого антигена, перелити еритроцити донора, у якого він наявний, можуть виникнути небажані реакції), наявність інфекційних захворювань (вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), гепатиту В, гепатиту С, сифілісу) (якщо маркери таких хвороб виявлено, донора про це інформують, а отриману від донора кров чи компоненти крові, виготовлені з неї, вилучають, знешкоджують та знищують)⁵.

Як підготуватися до здачі крові донору?

Підготовка до донорства крові має бути комплексною — спрямованою на отримання крові та її компонентів належної якості, та не заподіювати шкоди самому донору, а також включати часткову модифікацію способу життя, зокрема й коригування дієти напередодні здачі.

Отже, перед здачею рекомендується:

за 3 дні до здачі крові відмовитися від прийому анальгетиків та ацетилсаліцилової кислоти, а також ліків, що їх містять (ці речовини знижують зсідання крові) — у разі їх застосування;
не можна вживати алкоголь за 48 год до здавання крові, дотримуватися легкого раціону, виключивши жирну, смажену, копчену, молочну їжу, соління⁶; щоб сприяти підвищенню рівня гемоглобіну, варто до проведення процедури включити в режим харчування багаті на залізо продукти (червоне м’ясо, печінку, яйця, морепродукти, крупи, бобові, морську капусту, курагу, чорнослив, яблука, гранати, шпинат тощо)⁷;
контролювати гідратацію, адже вода відіграє ключову роль в об’ємі циркулювальної крові (Sharma R. et al., 2023) (за 1–2 доби до здачі крові варто збільшити споживання води, що може сприяти полегшенню процесу забору та відновленню після процедури)⁷;
безпосередньо перед здачею виспатися та з’їсти легкий сніданок (солодкий чай, дієтичне печиво, каша на воді);
курцям — не курити годину до здавання крові;
не приходити здавати кров, якщо є озноб, запаморочення, головний біль, слабкість тощо⁶.

Під час огляду лікарем перед донацією потрібно відверто відповідати на поставлені запитання і не приховувати інформацію про вживання ліків, алкоголю, наркотичних речовин та перенесені хвороби⁶.

Що робити після здачі?

Після здачі донору рекомендується:

відпочинок (10–15 хв); не варто одразу йти чи керувати машиною;
2–3 год після здачі уникати підняття важких речей рукою, з якої брали кров, а протягом наступних 12 год уникати інтенсивних фізичних навантажень;
3–4 год після донації не знімати пов’язку та намагатися її не мочити;
протягом 2 наступних діб повноцінно та регулярно харчуватися, вживати збільшену кількість рідини (не менше 2 л/добу) — соки, воду, неміцний чай (окрім алкоголю)⁶.

Протипоказання та обмеження для донорів

Розрізняють абсолютні та тимчасові протипоказання до здачі крові.

Серед критеріїв для постійного відсторонення від донорства (абсолютні протипоказання) розрізняють наступні:

серцево-судинні захворювання (крім повністю вилікуваних вроджених хвороб);
серйозні захворювання центральної нервової системи в анамнезі;
патологічна схильність до кровотеч;
багаторазові випадки синкопе або судоми в анамнезі;
шлунково-кишкові, сечостатеві, гематологічні, імунологічні, метаболічні, ниркові захворювання або патологія дихальної системи;
цукровий діабет та інші ендокринні захворювання в разі порушення функції;
інфекційні хвороби (гепатити В та С, ВІЛ-1/2, Т-лімфотропний вірус людини І/II типів (HTLV-I/II), бабезіоз, лейшманіоз, хвороба Шагаса);
злоякісні захворювання (за винятком раку in situ з повним одужанням);
трансмісивна губчаста / спонгіформна енцефалопатія (ТГЕ) (наприклад хвороба Кройцфельда — Якоба, варіант цієї хвороби);
будь-які випадки вживання непризначених лікарем внутрішньовенних або внутрішньом’язових препаратів, у тому числі стероїдів і гормонів для бодибілдингу;
коли потенційний донор є реципієнтом ксенотрансплантатів;
ризикована сексуальна поведінка, яка може призвести до захворювання серйозними інфекційними хворобами, що можуть передаватися через кров;
оперативні втручання за допомогою резекції чи ампутації органа (крім апендектомії, холецистектомії) і трансплантації органів та тканин⁸.

Критерії для тимчасового відсторонення (від 1 доби до декількох років) від алогенних донацій включають:

інфекції (за певних інфекційних уражень потенційні донори відсторонюються щонайменше на 2 тиж після дати повного клінічного одужання, для деяких — більше);
підвищений ризик отримання трансфузійно-трансмісивних інфекцій;
вакцинацію;
вагітність, незначні оперативні втручання, стоматологічне лікування, прийом ліків⁸ (наприклад кровоспинних засобів);
певні епідеміологічні ситуації (наприклад спалахи хвороби)⁸.

Серйозні серцеві захворювання, особи, які хворіли або хворіють на гепатит В, за винятком осіб з негативним результатом дослідження на поверхневий антиген вірусу гепатиту В (HBsAg), з підтвердженим імунітетом; гепатит С; ВІЛ-1/2; Т-лімфотропний вірус людини І/ІІ типу (HTLV-I/II), активна бактеріальна інфекція — протипоказання для донорів аутологічних донацій⁸ (які здають власну кров для подальшого використання ними самими, наприклад, перед плановою операцією).

Як часто можна здавати кров?

При визначенні показань до донорства, виду донації та її об’єму, медичний працівник керується Критеріями відсторонення донорів цільної крові та її компонентів згідно з визначеним регламентом⁸, результатами збору анамнезу, фізичного обстеження і такими нормативами, як:

стандартна донація крові передбачає максимально допустиму дозу в об’ємі, який становить 450 мл, без урахування крові, вилученої для тестування (до 40 мл);
стандартна донація плазми крові, заготовленої методом аферезу, передбачає максимально допустиму дозу в об’ємі, який становить 800 мл, без урахування крові, вилученої для тестування (до 40 мл);
стандартна донація тромбоцитів, заготовлених методом аферезу, передбачає отримання максимально допустимої дози, яка становить не менше 200×10⁹ тромбоцитів у дозі без урахування крові, вилученої для тестування (до 40 мл): при цьому, кількість максимально допустимих доз тромбоцитів, що можуть заготовлюватися від донора під час 1 донації, повинна розраховуватися з урахуванням початкової кількості тромбоцитів у донора та на основі таблиць розрахунку, що враховують його масу тіла і зріст⁸.

Кількість регулярних обсягів донацій крові на рік у чоловіків та жінок становить не більше 6 з мінімальною перервою між стандартними донаціями терміном 60 днів, забезпечуючи контроль запасів заліза за показником вмісту феритину (норма — не менше 15 мкг/л) з метою запобігання розвитку залізодефіцитних станів у регулярних донорів крові⁸.

Кількість регулярних донацій плазми, що заготовлюється методом аферезу, не повинна перевищувати 26 процедур на рік з інтервалом тривалістю не менше 14 днів⁸.

Процедура аферезу тромбоцитів не повинна проводитися у осіб з рівнем тромбоцитів <150×10⁹/л (при цьому розрахунковий вміст тромбоцитів у донора після процедури аферезу не повинен становити менше 100×10⁹/л)⁸.

Здача крові — це не лише благородний вчинок, а й корисна звичка, що допомагає перевірити стан власного здоров’я. Правильна підготовка до донорства та відповідальний підхід — запорука успішної процедури і безпеки як для донора, так і реципієнта.

Інна Грабова

¹Консультування донорів крові: Керівні принципи впровадження. Женева: Всесвітня організація охорони здоров’я; 2014. Додаток 13, Приклад часто задаваних питань (Blood Donor Counselling: Implementation Guidelines. Geneva: World Health Organization; 2014) (www.ncbi.nlm.nih.gov).
²За даними Національного інституту здоров’я (National Institutes of Health — NIH) (www.nhlbi.nih.gov).
³Закон України «Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові» (редакція від 12.01.2022 р.).
⁴Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я». Стаття 46. Донорство крові та її компонентів (редакція від 27.03.2025 р.).
⁵За даними Урядового порталу (www.kmu.gov.ua).
⁶За даними Центру громадського здоров’я Міністерства охорони здоров’я (МОЗ) України (phc.org.ua).
⁷За даними порталу «ДонорUA» (www.donor.ua).
⁸Порядок медичного обстеження донорів крові та компонентів крові (наказ МОЗ України від 1 серпня 2005 р. № 385 (у редакції наказу МОЗ України від 8 лютого 2021 р. № 207).