З віком людський організм зазнає як макро-, так і мікротравм, що у поєднанні зі змінами у габітусі (поставі та звичках) призводить до нерівномірного розподілу біомеханічних навантажень на поперековий відділ хребта. Ці фактори спричиняють природне прогресування дегенерації поперекового сегмента. При дегенеративному захворюванні дисків поперекового відділу хребта це виявляється характерними анатомічними, біомеханічними, радіологічними та клінічними ознаками.
Остеохондроз поперекового відділу хребта — дуже поширене захворювання, при якому відбувається дегенерація міжхребцевих дисків у нижній частині спини. Ці диски, що функціонують як природні амортизатори між хребцями, з часом втрачають свою еластичність, зневоднюються та сплющуються. Це призводить до звуження простору між хребцями, що може викликати біль та порушення рухових функцій (Mavazhdeh S.B.A.M., 2013).
Розвиток остеохондрозу поперекового відділу є багатофакторним процесом, у основі якого лежить низка причин:
- викривлення хребта (сколіоз, гіперлордоз), які призводять до нерівномірного розподілу тиску на міжхребцеві диски (Meir A.R. et al., 2007);
- вікові зміни (з природним старінням організму відбувається зношування хрящових тканин) (Li Y. et al., 2013);
- деякі генетичні особливості (Freidin M.B. et al., 2019);
- травми хребта (можуть прискорити дегенеративні процеси) (Ball J.R., et al., 2019; Donnally III C.J. et al., 2023);
- малорухливий спосіб життя (тривале сидіння, відсутність регулярних фізичних навантажень призводять до ослаблення м’язів спини, які підтримують хребет) (Jung K.S. et al., 2020);
- важка фізична праця, неправильне підняття вантажів, інтенсивні заняття спортом без належної техніки (можуть спричиняти біль у спині, зокрема в попереку) (Fares M.Y. et al., 2020);
- надмірна маса тіла, що створює додаткове надмірне навантаження на поперековий відділ хребта (Lee C.A. et al., 2021);
- незбалансоване харчування (нестача мікроелементів, наприклад кальцію та магнію, може негативно впливати на стан кісткової та хрящової тканини) (Ciosek Ż. et al., 2021; Pasdar Y. et al., 2022);
- постійне емоційне напруження (може викликати м’язові спазми, що погіршують живлення дисків) (Xianglong Chen et al., 2024).
Як проявляється остеохондроз поперекового відділу?
Симптоматика остеохондрозу поперекового відділу залежить від стадії розвитку захворювання: на початкових етапах вона може бути слабко вираженою, виявляючись незначним дискомфортом, але з прогресуванням хвороби симптоми стають більш інтенсивними. Поширеними проявами хвороби є такі:
- біль у попереку (може бути ниючим, тупим та посилюватися при різких рухах, зміні положення тіла, тривалому перебуванні в одній позі (сидячи, стоячи), може іррадіювати у сідниці, стегна, пах або навіть ноги;
- обмеження рухливості через біль і м’язові спазми;
- оніміння, поколювання, відчуття слабкості та «мурашок» у ногах;
- м’язові спазми;
- рідко — знижене потовиділення (через порушення вегетативної нервової системи).
Лікування
Лікування остеохондрозу поперекового відділу хребта — це багатогранний підхід, спрямований на зменшення вираженості болю, відновлення функцій хребта та запобігання подальшому прогресуванню захворювання.
Фармакологічна підтримка відіграє важливу роль у контролі симптомів та включає наступне:
- нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) в різних формах випуску (для усунення болю та зменшення вираженості запалення);
- міорелаксанти (з метою усунення м’язових спазмів);
- хондропротектори (можуть сприяти покращенню метаболізму в хрящовій тканині, підтримуючи її структуру);
- вітаміни групи В (для покращення нервової провідності);
- локальні ін’єкційні блокади (при сильному больовому синдромі).
Важливо відмітити, що фармакопідтримка є важливою для тимчасового зменшення вираженості симптомів хвороби. Однак бажано її поєднувати з іншими видами терапевтичних втручань. Зокрема, як повідомляється, для полегшення одного з провідних проявів остеохондрозу — болю у попереку, важливу роль відіграє фізична реабілітація.
Фізична реабілітація є важливим компонентом лікування, охоплюючи лікувальну фізкультуру (ЛФК) — спеціально підібрані вправи, спрямовані на зміцнення м’язового корсета спини та пресу, покращення гнучкості хребта та кровообігу; масаж, фізіотерапевтичні процедури (електрофорез, ультрафонофорез, лазеротерапія, магнітотерапія та ударно-хвильова терапія), мануальна терапія та витягування хребта. Зокрема, як визначено, фізична реабілітація може сприяти зменшенню вираженості больового синдрому, відновленню рухливості поперекового відділу хребта, підвищенню стійкості пацієнтів похилого віку, скороченню часу в дорозі на відстань 50 м, підвищенню впевненості в ходьбі (Mavazhdeh S.B.A.M., 2013).
Хірургічне втручання може розглядатися лікарем як можливе терапевтичне рішення у випадках, коли консервативне лікування не дає очікуваних результатів, або при вираженому стисненні нервових корінців, що викликає значні неврологічні порушення.
Не менш важливими є модифікація способу життя та низка профілактичних заходів, що можуть сприяти запобіганню прогресування хвороби:
- контроль маси тіла (наприклад зменшення надмірної маси тіла знижує навантаження на хребет);
- підтримка правильної постави як під час сидіння, так і під час стояння та ходьби, та використання ортопедичних виробів (наприклад носіння поперекових поясів, що можуть бути корисними для підтримки та фіксації попереку, особливо під час загострень або фізичних навантажень).
- регулярна помірна фізична активність (наприклад плавання чи йога);
- контроль ергономічності робочого місця;
- збалансоване харчування;
- уникнення стресу.
Важливо відзначити, що чим довше людина страждатиме від остеохондрозу, зокрема й болю в попереку, і не діятиме, тим вища ймовірність виникнення обмежень у функціонуванні, у деяких випадках навіть повної інвалідизації.
Інна Грабова,
за матеріалами www.who.int, www.mayoclinic.org, www.ninds.nih.gov,
www.aaos.org, www.health.harvard.edu, www.who.int, www.emedicine.medscape.com
Коментарі
Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим