Основне про хронічний холецистит

А ви знали, що жовч в організмі людини може змінити свій хімічний склад? Виявляється, що під час такої хвороби, як холецистит — запалення стінки жовчного міхура, може змінюватися баланс компонентів жовчі. Вона стає густішою, менш плинною та більш схильною до утворення каменів. Ці зміни не лише викликають неприємні симптоми, а й можуть призвести до серйозних ускладнень, адже жовчний міхур відіграє одну з ключових ролей у травленні жирів та виведенні токсинів з організму. А коли цей важливий «резервуар» дає збій, це негативно позначається на всій системі¹. Тож, що саме відбувається з жовчю при холециститі, чому це важливо і які наслідки може це мати для здоров’я хворого — далі у статті.

Холецистит буває різним

Холецистит — це запалення жовчного міхура, що може мати гостру або хронічну форму. Хоча обидва стани пов’язані з одним і тим же органом, вони суттєво відрізняються за своїм перебігом, симптомами, патогенезом та підходами до лікування.

Гострий холецистит — це запалення жовчного міхура, яке виникає внаслідок оклюзії міхурової протоки або порушення його спорожнення, що часто пов’язане з каменями або жовчним сладжем (густим осадом у жовчному міхурі). Це ургентний стан, що часто потребує невідкладної медичної допомоги та нерідко — хірургічного втручання (Jones M.W. et al., 2023).

Захворюваність на гострий холецистит у всьому світі становить близько 6300:100 000 осіб віком до 50 років та близько 20 000:100 000 осіб віком старше 50 років (Bozic D. et al., 2023).

Хронічний холецистит — це довготривале запалення стінки жовчного міхура, яке розвивається внаслідок механічних перешкод або порушення його здатності до спорожнення. Цей стан проявляється хронічними симптомами, що можуть супроводжуватися періодичними гострими загостреннями з вираженим болем (так звана гостра жовчна коліка). У деяких випадках хронічний холецистит може прогресувати до гострого холециститу. Виділяють 2 основні форми хронічного холециститу — калькульозний, що розвивається на тлі жовчнокам’яної хвороби, коли в жовчному міхурі наявні камені, та безкам’яний, який виникає за відсутності жовчних каменів (Jones M.W. et al., 2023).

Наявність каменів у жовчному міхурі, поширеного попередника хронічного холециститу, фіксується у близько 10–20% населення світу (Jones M.W. et al., 2023).

Про деякі особливості перебігу хронічного холециститу

Важливо, що хронічний холецистит часто має безсимптомний перебіг і хворі можуть роками не знати, що мають це захворювання. Як повідомляється, з майже 20% осіб, які стикаються з утворенням жовчних каменів, близько 80% залишаються без розвитку симптомів (Jones M.W. et al., 2023). А перші симптоми можуть проявитися лише після стресу, переїдання чи вживання жирної їжі¹.

Симптоматично хронічний холецистит проявляється низкою характерних ознак, що виникають переважно ввечері або вночі. Це такі, як:

тупий біль у правій верхній частині живота (може поширюватися (іррадіювати) навколо талії, до середини спини або правої лопатки);
збільшення вираженості болю після вживання жирної їжі;
диспептичні розлади (наприклад біль може супроводжуватися нудотою та епізодичним блюванням, може відмічатися підвищене здуття живота та метеоризм).

Важливою особливістю проявів хронічного холециститу є їх наявність впродовж багатьох тижнів або місяців та поступове збільшення вираженості симптомів або підвищення частоти епізодів. Підвищена температура тіла та прискорене серцебиття (тахікардія) трапляються рідко при хронічному холециститі, що відрізняє цей тип захворювання від гострого холециститу.

Особливу увагу слід приділяти пацієнтам літнього віку, оскільки у них симптоми холециститу можуть бути нечіткими або атиповими, що підвищує ризик пізньої діагностики та прогресування захворювання до ускладнених форм (Jones M.W. et al., 2023).

Що призводить до розвитку хронічного холециститу?

Найчастішою причиною розвитку хронічного холециститу є рецидивні епізоди гострого холециститу або постійне подразнення стінки жовчного міхура жовчними каменями (понад 90% хронічного холециститу). Це подразнення запускає запальну реакцію, яка з часом призводить до хронічних змін у стінці міхура. Окрім цього, закупорка загальної жовчної протоки, така як при новоутвореннях або стриктурах, також може призвести до стазу жовчного потоку, що спричиняє формування жовчних каменів та, як наслідок, розвитку хронічного холециститу (Jones M.W. et al., 2023).

Факторами ризику розвитку хвороби є жіноча стать, ожиріння (пов’язано з підвищенням секреції холестерину в жовч, що спричиняє каменеутворення), швидке зменшення маси тіла або тривалі необґрунтовані голодування (зумовлюють утворення жовчних каменів через застій жовчі в жовчному міхурі), вагітність, похилий вік (>¼ жінок віком старше 60 років мають жовчні камені), гормональний дисбаланс (естроген може призводити до підвищення рівня холестерину в жовчі та знижувати скоротливість жовчного міхура, через що у жінок репродуктивного віку, а також тих, хто приймає естрогеновмісні контрацептиви, ймовірність утворення жовчних каменів удвічі вища, ніж у чоловіків), супутні хронічні захворювання (наприклад при цукровому діабеті часто порушується скоротливість стінки жовчного міхура через нейропатію, що спричиняє застій жовчі та запалення) (Jones M.W. et al., 2023).

Як повідомляється, існує зв’язок між холециститом і генетикою, адже деякі особи мають спадкову схильність до розвитку порушень виведення жовчі або до каменеутворення (Costa C.J. et al., 2024). Тобто, якщо людина має родичів, у яких є патологія жовчного міхура, варто бути уважнішим до здоров’я свого жовчного міхура також.

Терапія хронічного холециститу

Одним з основних методів лікування хронічного холециститу є планова лапароскопічна холецистектомія (видалення жовчного міхура), що може бути виконана амбулаторно. Відкрита холецистектомія також є варіантом, проте потребує госпіталізації та тривалішого часу відновлення, тому показана пацієнтам, яким неможливо провести лапароскопію, наприклад тим, хто переніс численні попередні операції та має спайки. Ендоскопічна ретроградна холангіопанкреатографія зазвичай проводиться, коли є підозра на холедохолітіаз.

При безкам’яному варіанті хронічного холециститу холецистектомія розглядається лише у крайніх випадках, коли консервативне лікування неефективне, а симптоми суттєво знижують якість життя, і виключено інші причини болю.

За відсутності оперативного втручання пацієнти з хронічним холециститом мають перебувати під пильним наглядом лікаря та застосовувати консервативне лікування.

Повідомляється, що вирішальне значення при хронічному холециститі відіграє харчування. Чи то пропущений прийом їжі або, навпаки, переїдання — явища, які можуть спричиняти застій жовчі (Zhang H. et al., 2024), що далі, відповідно, може стати причиною розвитку хронічного холециститу. Збалансоване та врегульоване за часом харчування з низьким вмістом жирів може допомогти знизити частоту патологічних симптомів (Jones M.W. et al., 2023).

Щодо супутніх проявів, які можуть виникати на тлі хронічного холециститу, то тут допомогти можуть спазмолітики, засоби від здуття, холекінетики, холеретики, що, як виявлено, при застосуванні можуть сприяти зниженню частоти біліарних колік та гострого холециститу, ферментні препарати, прокінетики тощо (Jones M.W. et al., 2023).

Про потенційні ускладнення хвороби

Якщо ж хронічний холецистит не контролювати, підвищується ризик розвитку серйозних ускладнень, деякі з яких можуть потребувати негайного лікарського втручання. Наприклад, доволі поширеними є інфекційні ускладнення (у 60–70% випадків хронічного холециститу з жовчі виділяють бактерії (E. coli, ентерококи, стафілококи)), як-от гострий холецистит, скупчення гною (емпієма) в жовчному міхурі або емфізематозний холецистит, механічні ускладнення (жовчнокам’яна непрохідність кишечнику) та специфічні форми хвороби, наприклад, ксантогранулематозний холецистит чи «порцеляновий» жовчний міхур (Jones M.W. et al., 2023).

Холецистит може впливати на інші органи. Наприклад, через близьке анатомічне розташування він може викликати розвиток панкреатиту (запалення підшлункової залози) або хвороби печінки².

Як бачимо, хронічний холецистит залишається актуальною проблемою сучасної гастроентерології. Однак розуміння його етіології та патогенезу, індивідуальний підхід до вибору тактики лікування (консервативна терапія або мінімально інвазивна холецистектомія) дають змогу контролювати захворювання, запобігати розвитку ускладнень та суттєво підвищувати якість життя пацієнтів (Jones M.W. et al., 2023).

Інна Грабова

¹За даними www.mayoclinic.org.
²За даними my.clevelandclinic.org.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!