Як обрати термометр для тіла?

Зараз, коли зима перетнула свій зеніт, а за вікном панують суворі морози, організм людини опиняється під прицілом низки сезонних інфекцій, частим симптомом яких є підвищення температури тіла. Саме в такий період варто перевірити наявність у домашній аптечці приладу для вимірювання температури тіла, а за наявності — його справність. У випадку коли цей медичний виріб відсутній або його показники викликають сумніви, варто задуматися над придбанням нового приладу. Однак тут виникає дилема, який же термометр обрати, адже в асортименті сучасних аптек можна побачити, окрім різноманіття брендів, ще й різні його типи. Робота першостільника у цій ситуації — визначити при розмові з відвідувачем ключові запити і потреби та порекомендувати найбільш зважений варіант.

Про температуру тіла та для чого її вимірювати?

Життєво важливі показники — це об’єктивний вимір основних фізіологічних функцій живого організму, що традиційно включає температуру тіла, частоту пульсу, артеріальний тиск та частоту дихання (Sapra A. et al., 2025).

Температура тіла визначається як температура крові, яка омиває терморегуляторний рецептор у гіпоталамусі. Цей показник є важливим інструментом контролю стану здоров’я та ранньої діагностики хвороб, що регулюється в гіпоталамусі у вузькому термодинамічному діапазоні та підтримується для оптимізації синаптичної передачі біохімічних реакцій (Mah A.J. et al., 2021; Sapra A. et al., 2025). А от визначені показники на термометрі — приладі для вимірювання температури тіла, можуть допомогти зрозуміти, наскільки серйозною є ситуація.

Здорові люди зазвичай мають температуру тіла 36,5–37,5 °C залежно від індивідуальних особливостей та місця вимірювання. Водночас навіть незначне її коливання може вказувати на розвиток того чи іншого патологічного процесу в організмі (Mah A.J. et al., 2021; Sapra A. et al., 2025). Зокрема, підвищення температури тіла (лихоманка) є природною захисною реакцією імунітету, під час якої організм навмисно «розігрівається», щоб створити несприятливі умови для розмноження вірусів і бактерій та активувати процес вироблення інтерферонів і білих кров’яних тілець для боротьби з патогенами (Evans S.S. et al., 2015). Підвищення температури тіла фіксують, коли оральна температура перевищує 37,5 °C або ректальна — 38 °C (100,5 °F) (Del Bene V.E. et al., 1990).

Примітно, що зниження температури тіла нижче 35 °C (гіпотермія) є не менш небезпечним, ніж підвищені показники, адже може вказувати на сильне виснаження, порушення роботи щитоподібної залози або переохолодження (Duong H. et al., 2025).

При цьому нехтування результатами температурного моніторингу або виявлення хибнопозитивних показників може призвести до неправильного лікування та небажаних наслідків, особливо у дітей (Mah A.J. et al., 2021; Sapra A. et al., 2025).

З огляду на важливість температурного скринінгу в контексті діагностики, а, відповідно, й раціональності підбору терапії, вимірювальні прилади мають бути точними та прецизійними (Mah A.J. et al., 2021). Однак тут є нюанс! Попри те що катетеризація легеневої артерії вважається золотим стандартом для визначення температури тіла, інвазивність та неможливість проведення цієї діагностичної процедури поза лікарняними умовами визначає потребу в більш практичних для загалу методах скринінгу (Mah A.J. et al., 2021).

Від ртутних традицій до сучасних технологій

Одразу варто зауважити, що епоха ртутних термометрів, які тривалий час вважалися золотим стандартом неінвазивного побутового скринінгу та входили майже до всіх домашніх аптечок, відходить у минуле, а сучасний ринок пропонує низку більш безпечних та модернізованих альтернатив.

У домашніх умовах наразі температуру тіла можна вимірювати в роті (орально), прямій кишці (ректально), пахвовій западині (аксилярно), вагінально (у жінок) тощо (Paediatr Child Health, 2000; Mazerolle S.M. et al., 2011; Marui S. et al., 2017; Steward K. et al., 2023). Температура тіла може дещо відрізнятися залежно від того, де її вимірювати. Однак немає точного способу додати або відняти градус, щоб вони збігалися, коли температура тіла вимірюється в різних частинах тіла. З цієї причини найкраще порівнювати показники, зняті однаковим чином щоразу*.

Проте при температурному скринінгу все ж одну з суттєвих ролей відіграє раціональний вибір приладів для вимірювання, які бувають контактними (скляними, електронними), що торкаються тіла для вимірювання температури тіла, та безконтактними (інфрачервоними), що можуть вимірювати температуру тіла, не торкаючись шкіри.

Контактні термометри*

Варто відмітити, що серед контактних приладів класичні скляні термометри залишаються й далі доступними для придбання в аптеках, проте сьогодні вони стали безпечнішими. Замість небезпечної ртуті в них використовують потенційно безпечні спиртові розчини або сплави рідких металів (галій, індій, олово). Проте попри заявлену точність вимірювань та upgrade у плані безпеки ці прилади продовжують мати такі суттєві недоліки, як крихкість скляного корпусу, тривалий час вимірювання (від 5–7 хв) та незручність при використанні, особливо коли температуру потрібно поміряти маленькій дитині.

На противагу скляним приладам у сегменті контактних медичних виробів пропонуються й електронні термометри, що мають датчик, який реагує на тепло тіла, та надсилають сигнал, що зчитується як температура тіла на цифровому дисплеї*.

Усі контактні термометри можна використовувати в роті, пахвовій западині або прямій кишці чи вагінально.

Плюси контактних термометрів:

суттєва швидкість вимірювання;
можливість використання для будь-якого віку, від новонароджених до дорослих.

Мінуси контактних термометрів:

оральне вимірювання може проводитися лише через 15 хв після вживання їжі або пиття (температура їжі або напоїв може вплинути на показники термометра);
може відчуватися значний дискомфорт при ректальному вимірюванні;
потребують ретельного очищення та дезінфекції після кожного використання;
неможливість використання одного приладу для орального та ректального вимірювання.

Безконтактні термометри*

Безконтактні технології дозволяють вимірювати температуру тіла швидко та без фізичного дотику. Основний принцип їхньої роботи полягає у скануванні інфрачервоного випромінювання, яке виділяє шкіра або внутрішні тканини організму.

Зокрема термометри для чола (скроневі термометри) вимірюють тепло в зоні скроневої артерії. Зазвичай сканування проводиться на відстані 1,3–5 см, проте точну дистанцію завжди слід уточнювати в інструкції конкретного виробника.

Плюси скроневих термометрів:

гігієнічність (оскільки пристрій не торкається шкіри, ризик передачі патогенів мінімізований);
відсутність дискомфорту, що особливо підійде для малюків, навіть під час сну;
швидкий результат, адже вимірювання займає лічені секунди.

Недоліки та особливості:

чутливість до умов, при яких проводиться вимірювання (точність може знижуватися під прямими сонячними променями, на холоді або якщо лоб пацієнта спітнів);
важливо чітко дотримуватися рекомендованої відстані.

Інший вид безконтактних приладів — вушні (тимпанічні) термометри, які використовують інфрачервоний промінь для зчитування температури тіла безпосередньо всередині слухового проходу.

Серед їх плюсів:

швидкість вимірювання та комфорт (при правильному розташуванні вони зручні як для дорослих, так і для дітей);
точність (внутрішні вимірювання зазвичай дають стабільніші результати порівняно з поверхневими (наприклад із скроневими термометрами).

Мінуси:

вікові обмеження (вушні термометри не рекомендуються для використання у немовлят до 7 міс, оскільки їхні слухові канали ще занадто вузькі);
вплив факторів (наприклад наявність вушної сірки або інфекції (запалення) може спотворити показники);
чутливість до навколишнього середовища;
потребують ретельної дезінфекції датчика після кожного використання.

Вибір між лобним та вушним термометром залежить від індивідуальних потреб. Для швидкого скринінгу без обмежень за віком найкраще підійде скроневий термометр, тоді як вушний стане надійним помічником для дітей віком від 7 міс та дорослих, за умови дотримання правил гігієни.