Ринок OTC в ЄС
За даними аналітичної компанії Mordor Intelligence, обсяги європейського ринку безрецептурних препаратів у 2025 р. оцінюються у 36,6 млрд дол. США, а прогнозовані середньорічні темпи зростання на 2026–2031 рр. становлять 4%. До основних драйверів зростання належать старіння населення, а також переведення окремих категорій препаратів (алергія, мігрень, жіноче здоров’я) з рецептурного в OTC-сегмент.
Безрецептурні препарати становлять важливу частину фармацевтичного ринку ЄС, однак їхня економічна роль принципово відрізняється від рецептурного сегменту. Варто звернути увагу на розподіл витрат на лікарські засоби та структуру фінансування. Дані Організації економічного співробітництва та розвитку (Organisation for Economic Cooperation and Development — OECD) (рис. 1, 2) свідчать про те, що у середньому близько 70% витрат на лікарські засоби в країнах ЄС покриваються за рахунок державного бюджету або обов’язкового медичного страхування. Це фінансування концентрується переважно в рецептурному сегменті препаратів, які часто більш дороговартісні і застосовуються для лікування тяжких і хронічних захворювань. Таким чином, у більшості країн ЄС державне втручання у ціноутворення логічно пов’язане з сегментами, де наявні державні кошти. Натомість ОТС-препарати фінансуються переважно з кишені пацієнтів і застосовуються в межах їхнього самостійного вибору. Ринок ОТС саморегулюється через попит і пропозицію, а вільне ціноутворення стимулює виробників запускати нові бренди та розробляти нові лікарські форми.


Регуляторна рамка
У ЄС не має єдиного підходу до цінового регулювання лікарських засобів, включно з ОТС: питання ціноутворення кожна країна вирішує окремо.
Водночас національні регуляторні органи мають дотримуватися правил, встановлених Директивою 89/105/EEC, яка забезпечує прозорість рішень щодо ціноутворення та відшкодування вартості лікарських засобів у державах — членах ЄС. Документ, зокрема, зобов’язує ухвалювати рішення у визначені строки та на підставі обґрунтованих критеріїв.
Домінування вільного ціноутворення на ОТС-препарати
У більшості європейських країн ціни на безрецептурні ліки не регулюються (Vila E. et al., 2023).
Наприклад, у Німеччині OTC-препарати не підлягають ціновому регулюванню, при цьому більшість аптек пропонує безрецептурні препарати за єдиними цінами (Schulenburg J., 2011). Вартість безрецептурних ліків зазвичай не покривається державним медичним страхуванням. Однак із цього правила є виняток: у випадках, коли безрецептурний препарат вважається стандартною терапією для лікування серйозних захворювань, його вартість відшкодовується.
У Швеції витрати на лікарські засоби, що входять до схеми виплат, переважно покриваються державною субсидією. Однак ліки, що не відшкодовуються, та безрецептурні препарати, як правило, не субсидуються. Відповідно, і ціна на них не регулюється.
Розвиток ринку OTC-препаратів у Європі та ліберальний підхід до його ціноутворення тісно пов’язані з тенденцією до відповідального самолікування. Безрецептурні препарати можуть застосовувати для лікування хвороб, які можна самостійно ідентифікувати без прямої підтримки медичного працівника (Tavares A., 2025). Пацієнти таким чином мають змогу самостійно лікувати поширені нескладні стани — застуду, головний біль, незначні шлунково-кишкові розлади — без звернення до лікаря, що економить їхній час, а також ресурси системи охорони здоров’я.
Розвиток цієї тенденції відзначався з кінця 1990-х років, що сприяло зростанню попиту на безрецептурні препарати. Паралельно з цим розвивалося й переведення окремих рецептурних препаратів, що добре себе зарекомендували, в ОТС-сегмент, а також лібералізація ринку безрецептурних препаратів у Європі та США (у тому числі дозвіл в окремих країнах поза аптечним продажем обмеженого переліку ОТС-препаратів).
Методи підтримки доступності ліків для пацієнтів
Ключовим механізмом забезпечення доступності лікарських засобів у ЄС є не тотальний контроль за цінами, а розвинена система реімбурсації. У більшості країн ЄС функціонують моделі відшкодування або обов’язкового медичного страхування, які покривають значну частку вартості лікарських засобів, призначених лікарем. Такий підхід дозволяє державі зосередити регуляторні інструменти саме на тих лікарських засобах, які створюють найбільше фінансове навантаження для пацієнтів і бюджетів систем охорони здоров’я.
Натомість сегмент безрецептурних препаратів залишається сферою ринкової конкуренції. Вільне ціноутворення формує конкурентне середовище, у межах якого споживач має можливість обирати лікарський засіб відповідно до власних потреб і фінансових можливостей.
Фармацевт забезпечує професійну консультацію, надає фармацевтичну допомогу в межах відповідального самолікування та, за потреби, направляє пацієнта до лікаря. У такій моделі ОТС-сегмент виконує функцію своєрідного буфера, тим самим знижуючи навантаження на лікарів первинної ланки та оптимізуючи використання ресурсів системи охорони здоров’я.
Європейський досвід демонструє, що ліберальний підхід до ціноутворення на безрецептурні препарати є домінуючим. Запровадження ж державного регулювання цін на ОТС-сегмент ризикує знизити мотивацію виробників конкурувати за ціною, пропонувати акції чи розробляти нові ліки, зумовлювати відмову від виробництва деяких товарів через низьку рентабельність, а також підвищення бюрократичного навантаження.
за матеріалами www.oecd.org,
www.link.springer.com, www.affordablemedicines.eu,
www.mordorintelligence.com, www.pmc.ncbi.nlm.nih.gov
Коментарі
Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим