Порушення смаку та нюху, або як ліки можуть змінювати сприйняття?

Смак і нюх: особливості та можливі розлади

За останні 75 років фармацевтична промисловість створила тисячі нових лікарських засобів, що суттєво розширило можливості лікування різних захворювань. Однак поряд із терапевтичним проривом деякі препарати можуть спричиняти побічні хемосенсорні ефекти — порушення смаку та/або нюху, які можуть виникати як під час застосування одного препарату, так і при поєднанні кількох лікарських засобів. Наразі відомо про понад 350 препаратів із різних фармакологічних груп, застосування яких пов’язують зі скаргами на зміну смаку, та понад 70 препаратів, здатних впливати на нюх [3].

Щоб зрозуміти, чому виникають ці побічні ефекти, варто розглянути, як працює смакова та нюхова система.

ЦІКАВО ЗНАТИ:
Парацетамол та ібупрофен: що краще і коли?

Смакові рецептори розташовані у спеціальних структурах — смакових бруньках, які містяться на язику, м’якому піднебінні, у глотці та надгортаннику. Вони розпізнають 5 основ­них смаків: солодкий, кислий, солоний, гіркий та умамі (характерний для м’ясних і білкових продуктів). Отримані сигнали передаються до центральної нервової системи трьома парами черепних нервів: лицьовим (VII пара, зокрема через барабанну струну — від передніх двох третин язика), язикоглотковим (IX пара — від задньої третини язика) та блукаючим (X пара — від глотки й надгортанника) [5, 6].

Смакові клітини постійно оновлюються — їхній життєвий цикл становить від кількох днів до кількох тижнів. Тому лікарські засоби, які пригнічують поділ клітин, можуть порушувати цей процес і, відповідно, впливати на смакову чутливість [5, 6].

Нюхові рецептори розташовані в нюховому епітелії у верхній частині носової порожнини. Сигнали від них надходять до головного мозку через нюховий нерв (I пара черепних нервів). Як і смакова система, нюховий епітелій здатний до регенерації, проте його відновлення відбувається повільніше й менш передбачувано [7].

Важливо розрізняти власне смак і загальне сенсорне сприйняття їжі (флейвор), що значною мірою визначає, наскільки приємною та насиченою вона здається. Зокрема, флейвор формується завдяки взаємодії 3 складових: смаку, запаху та тригемінальних відчуттів — гостроти, прохолоди, терпкості й інших подразнень, які сприймаються чутливими нервовими закінченнями [8, 9]. Нюх відіграє важливу роль у цьому процесі: саме завдяки йому люди відчувають аромат їжі ще до того, як вона потрапляє до рота. Не менш важлива й слина, яка розчиняє смакові речовини, завдяки чому вони можуть взаємодіяти зі смаковими рецепторами, а також впливає на текстуру їжі. Її кількість, склад і в’язкість визначають відчуття гладкості, терпкості та обволікання в ротовій порожнині [8, 9].

Водночас єдиного механізму розвитку хемосенсорних розладів, пов’язаних із застосуванням лікарських засобів, не встановлено. Зазвичай на виникнення таких порушень впливають кілька чинників одночасно. Зокрема, препарати можуть змінювати роботу біохімічних мішеней, ферментів і транспортерів, а також порушувати процеси передачі та обробки сенсорних сигналів, унаслідок чого може змінюватися сприйняття смаку або запаху [3]. Примітно, що ризик таких побічних ефектів зростає з віком. Спричиняють це вікові зміни, зниження апетиту та секреції слини, недостатнє надходження поживних речовин і цинку, а також уповільнення оновлення смакових клітин. Крім того, дослідження показують: серед людей похилого віку найбільш виражені порушення смаку та нюху відзначають в осіб, які приймають найбільшу кількість рецептурних препаратів [3, 10].

Водночас лікарські засоби — не єдина можлива причина хемосенсорних порушень. Зміни смаку та нюху можуть супроводжувати хронічні захворювання нирок, серцево-судинну патологію, онкологічні та психічні захворювання [3, 10]. Такі розлади також можуть зберігатися після перенесеної інфекції COVID-19 [11].

Що приховується за розладами смаку та нюху та про які ліки йдеться?

Клінічна картина хемосенсорних порушень та їх поширеність є різноманітними та залежать від конкретного препарату (наприклад повідомлялося про розлади смаку та нюху у 50% пацієнтів, які застосовують інгаляційну терапію левофлоксацином) [10, 12, 13].

Розлади смаку, спричинені прийомом лікарських засобів, відмічають у 9–22% випадків. Хоча такі побічні ефекти на перший погляд здаються незначними, вони здатні суттєво погіршити якість життя людини: вона нерідко уникає спільних трапез, необґрунтовано змінює свій раціон, прагнучи компенсувати неприємні смакові відчуття (наприклад часто додає занадто багато солі чи цукру), що, своєю чергою, може призводити до дефіциту низки поживних речовин, зменшення або, навпаки, появи надмірної маси тіла [14].

Загалом це можуть бути такі смакові розлади, як агеузія (повна втрата смакової чутливості), аліагеузія (спотворення смаку), дисгевзія (порушення або спотворення смакових відчуттів (зокрема поява постійного металевого, гіркого чи солоного присмаку в роті)), гіпергевзія (патологічно підвищена надмірна чутливість до смакових подразників), гіпогевзія (часткове зниження смакової чутливості), парагевзія (викривлене сприйняття смаку), фантогевзія (відчуття смаку в роті за відсутності будь-якого реального смакового подразника («смакова галюцинація»)), пресвігевзія (вікове фізіологічне зниження гостроти смаку у людей літнього віку), смакова агнозія (розлад, при якому людина відчуває смак, але не здатна його розпізнати або ідентифікувати) [12, 15].

Що стосується впливу ліків на нюхову систему, то він загалом мало досліджувався в експериментах. Водночас такі розлади є і вони також можуть мати місце в клінічній практиці. Зокрема, йдеться про такі порушення нюху, як гіпосмія (часткове зниження здатності відчувати запахи), аносмія (повна відсутність нюху), паросмія (спотворене сприйняття реальних запахів), фантосмія (відчуття запаху за відсутності його джерела («нюхова галюцинація»)) [13].

Особливу увагу щодо можливого розвитку хемосенсорних розладів слід приділяти застосуванню таких груп лікарських засобів:

• системні антибіотики — амоксицилін, азитроміцин, ципрофлоксацин;
• нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) — ацетилсаліцилова кислота, диклофенак, ібупрофен;
• ненаркотичні анальгетики-антипіретики — парацетамол;
• антигістамінні засоби — лоратадин;
• глюкокортикостероїди — флутиказон, преднізолон;
• антигіпертензивні та інші серцево-судинні засоби, зокрема:
  • блокатори кальцієвих каналів — амлодипін, дилтіазем;
  • інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (іАПФ) — еналаприл, лізиноприл;
  • блокатори рецепторів ангіотензину II (БРА) — лозартан;
  • блокатори β-адренорецепторів — метопролол, пропранолол;
  • діуретики — фуросемід, гідрохлоротіазид, спіронолактон, тріамтерен;
• гіполіпідемічні засоби (статини) — аторвастатин, ловастатин, правастатин, симвастатин;
• ендокринні та протидіабетичні засоби — гліпізид, інсулін, метформін, левотироксин;
• засоби, що застосовуються для лікування захворювань шлунково-кишкового тракту, зокрема інгібітори протонної помпи — омепразол та блокатори H₂-гістамінових рецепторів — ранітидин;
• психотропні засоби, зокрема:
  • трициклічні антидепресанти — амітриптилін;
  • інгібітори зворотного захоплення норадреналіну та дофаміну — бупропіон;
  • селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) — циталопрам, флуоксетин, пароксетин, сертралін;
  • антагоністи та інгібітори зворотного захоплення серотоніну — тразодон;
  • інгібітори зворотного захоплення серотоніну та нор­адреналіну (ІЗЗСН) — венлафаксин;
  • бензодіазепінові анксіолітики — алпразолам, клоназепам, діазепам;
  • небензодіазепінові снодійні засоби (Z-препарати) — золпідем;
• вітаміни, мінеральні речовини та препарати електролітів — ергокальциферол (вітамін D₂), препарати калію тощо [3].

Чи впливають хемосенсорні розлади на апетит, харчування та якість життя

Люди природно тягнуться до смаків та приємних ароматів їжі, які не лише зумовлюють її вибір, але й сприяють здоров’ю, споживанню поживних продуктів, допомагаючи травленню та покращуючи емоційне благополуччя. Коли ж смак і аромат їжі змінюються, наслідки виходять далеко за межі неприємного відчуття в роті [16]. Відраза ж до звичних продуктів через порушення смаку чи нюху може призводити до зменшення їх споживання. Особливо вразливі пацієнти літнього віку, хворі онкологічного профілю, пацієнти з хронічними захворюваннями й поліпрагмазією, у яких недостатнє харчування може провокувати зменшення маси тіла, розвиток саркопенії та нутритивної недостатності.

Намагаючись «повернути» природний смак, пацієнти можуть почати надмірно підсолювати або підсолоджувати їжу, що небажано при артеріальній гіпертензії, цукровому діабеті, серцевій та нирковій недостатності. Окрім того, зниження нюху ускладнює виявлення зіпсованої їжі, витоку газу чи диму.

Втрата задоволення від їжі асоціюється зі зниженням настрою, соціальною ізоляцією та погіршенням якості життя [17].

Примітно, що через хемосенсорні розлади пацієнти можуть самовільно зменшувати застосування призначуваної терапії або ж взагалі відмовлятися від прийому ліків, навіть не повідомляючи про це лікаря. Це, відповідно, може становити загрозу для здоров’я та підвищувати ризик розвитку прогресування хвороб, наприклад невдалої антимікробної терапії чи неконтрольованої гіпертензії.

Як диференціювати побічну реакцію від патологічного симптому?

Фармацевт не встановлює діагнозу, але структурована консультація з відвідувачем аптеки може допомогти виявити ймовірність зв’язку з прийомом ліків та ідентифікувати «червоні прапорці».

Якщо порушення нюху чи смаку виникло після початку прийому чи зміни препарату, слід звірити інформацію з інструкцією для медичного застосування цього лікарського засобу. Якщо така побічна реакція можлива, фармацевт має акцентувати увагу на цьому та порекомендувати обговорити подальшу корекцію терапії з лікарем.

Про підозрювану побічну реакцію слід повідомляти в порядку, встановленому чинним законодавством України про фармаконагляд, через відповідну форму Державного експертного центру МОЗ України [18].

У момент очікування візиту до лікаря пацієнту зі скаргами на хемосенсорні розлади слід рекомендувати наступні втручання:

• ретельна гігієна порожнини рота та чищення язика;
• достатній питний режим, а для стимуляції слиновиділення — жувальна гумка або кисла їжа за відсутності протипоказань;
• при металевому присмаку — пластикові або дерев’яні столові прибори, кімнатної температури їжа (менше запаху), кислинка (лимон), свіжі трави, маринади;
• невеликі, але часті прийоми їжі, збагачення раціону білком і калоріями;
• контроль маси тіла;
• не компенсувати відсутність смаку додаванням солі й цукру [19, 20].

Наприклад, при стійкій гіпосмії корисним втручанням є нюховий тренінг (регулярне вдихання 4 ароматів, наприклад, троянди, евкаліпту, лимона, гвоздики, щонайменше кілька місяців), що чинить позитивний та значний вплив на реабілітацію нюхової функції [21].

Коли скерувати до лікаря?

Доцільно рекомендувати консультацію, якщо порушення виникло раптово, є однобічним або не пов’язане в часі з ліками, з’явилося після травми голови, супроводжується неврологічною симптоматикою, сильним головним болем, носовими кровотечами чи стійкою однобічною закладеністю носа, не зникає після відміни чи корекції дози препарату або прогресує, супроводжується вираженим зменшенням маси тіла, зневодненням чи відмовою від їжі, або ж скарга виникає у дитини, вагітної або пацієнта з онкологічним захворюванням [18].

Поширені запитання

• Чи можуть лікарські засоби спричиняти металевий присмак у роті? — Металевий присмак є одним із можливих проявів дисгевзії — порушення або спотворення смакових відчуттів, яке може бути пов’язане із застосуванням лікарських засобів.
• Які групи препаратів можуть впливати на смак і нюх? — Із хемосенсорними порушеннями пов’язують системні антибіотики, НПЗП, антигістамінні препарати, глюкокортикостероїди, антигіпертензивні, гіполіпідемічні, ендокринні та психотропні засоби, а також деякі вітаміни й препарати електролітів.
• Чи можуть порушення смаку та нюху впливати на прихильність до лікування? — Неприємні смакові й нюхові відчуття можуть спонукати пацієнтів самовільно знижувати дозу, змінювати режим застосування або повністю припиняти прийом призначених препаратів.
• Що рекомендувати пацієнту при металевому присмаку в роті? — Можна рекомендувати ретельну гігієну порожнини рота, достатнє споживання рідини, використання пластикових або дерев’яних столових приборів, а також корекцію харчування з урахуванням індивідуальної переносимості продуктів.
• У яких випадках порушення смаку та нюху потребують консультації лікаря? — Звернення до лікаря доцільне при раптовій появі або прогресуванні симптомів, однобічних порушеннях, неврологічних проявах, після травми голови, вираженому зменшенні маси тіла, зневодненні або відмові від їжі, а також якщо симптоми не зникають після корекції медикаментозної терапії.

Коротко: головне

1. Понад 350 лікарських засобів пов’язують із порушеннями смаку, понад 70 — із порушеннями нюху.
2. Хемосенсорні побічні реакції можуть проявлятися втратою або спотворенням смаку, металевим присмаком, зниженням нюху чи відчуттям неіснуючих запахів.
3. Розлади смаку та нюху можуть негативно впливати на апетит, харчування, масу тіла, соціальну активність і прихильність до лікування.
4. Фармацевту важливо оцінити часовий зв’язок між появою симптомів і початком застосування або зміною лікарського засобу, перевірити інструкцію та за потреби рекомендувати консультацію лікаря.
5. Раптові, прогресуючі, однобічні порушення, неврологічні симптоми та виражені зміни харчування є підставами для скерування пацієнта до лікаря.

Список використаної літератури

1. Doty RL, Shah M, Bromley SM. Drug-induced taste disorders. Drug Saf. 2008; 31(3): 199–215. Available from: link.springer.com/article/10.2165/00002018-200831030-00002. doi: 10.2165/00002018-200831030-00002.
2. Hummel T, Whitcroft KL, Andrews P, Altundag A, Cinghi C, Costanzo RM, et al. Position paper on olfactory dysfunction. Rhinol Suppl. 2017 Mar; 54(26): 1–30. Available from: pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/29528615. doi: 10.4193/Rhino16.248. PMID: 29528615.
3. Schiffman SS. Influence of medications on taste and smell. World J Otorhinolaryngol Head Neck Surg. 2018 Mar 26; 4(1): 84–91. Available from: pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC6051304/. doi: 10.1016/j.wjorl.2018.02.005.
4. de Vries YC, Helmich E, Karsten MD, Boesveldt S, Winkels RM, van Laarhoven HW. The impact of chemosensory and food-related changes in patients with advanced oesophagogastric cancer treated with capecitabine and oxaliplatin: a qualitative study. Support Care Cancer. 2016 Jul; 24(7): 3119–26. Epub 2016 Feb 27. Available from: pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC4877431/#:~:text=Chemosensory%20changes%20are%20frequently%20observed%20side%20effects%20of,life%20by%20altering%20food-related%20behaviour%20and%20daily%20practices. doi: 10.1007/s00520-016-3128-z.
5. Roper SD, Chaudhari N. Taste buds: cells, signals and synapses. Nat Rev Neurosci. 2017 Aug; 18(8): 485–497. Epub 2017 Jun 29. Available from: pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC5958546/. doi: 10.1038/nrn.2017.68.
6. American Heart Association. Understanding tastes and food flavors [Internet]. Dallas: American Heart Association; 2024 Jul 30 [cited 2026 Nov 5]. Available from: www.heart.org/en/healthy-living/healthy-eating/cooking-skills/meal-planning/understanding-tastes-and-food-flavors.
7. Han SA, Kim JK, Cho DY, Patel ZM, Rhee CS. The Olfactory System: Basic Anatomy and Physiology for General Otorhinolaryngologists. Clin Exp Otorhinolaryngol. 2023 Nov; 16(4): 308–316. Epub 2023 Sep 4. Available from: pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC10710919/. doi: 10.21053/ceo.2023.00185.
8. Chen Y, Liu Y, Feng X. Food Perception: Taste, Smell and Flavour. Foods. 2023 Sep 29; 12(19): 3628. Available from: pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC10572903/. doi: 10.3390/foods12193628.
9. Wolinska-Kennard K, Schönberger C, Fenton A, Sahin AW. Mouthfeel of Food and Beverages: A Comprehensive Review of Physiology, Biochemistry, and Key Sensory Compounds. Compr Rev Food Sci Food Saf. 2025 Jul; 24(4): e70223. Available from: pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC12235588/. doi: 10.1111/1541-4337.70223.
10. Razura DE, Badash I, Wrobel B, Hur K. Factors associated with loss and recovery of smell and taste after COVID-19 infection. Laryngoscope Investig Otolaryngol. 2024 Sep 23; 9(5): e70014. Available from: pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC8100100/. doi: 10.1002/lio2.70014.
11. Kan Y, Nagai J, Uesawa Y. Evaluation of antibiotic-induced taste and smell disorders using the FDA adverse event reporting system database. Sci Rep. 2021 May 5; 11(1): 9625. Available from: pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC11418633/. doi: 10.1038/s41598-021-88958-2.
12. Taste Disturbances. Dent Abstr. 2022 September-October; 67(5): 332–4. Epub 2022 Sep 19. Available from: pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC9483850/. doi: 10.1016/j.denabs.2022.07.026.
13. National Institute on Deafness and Other Communication Disorders. Smell disorders [Internet]. Bethesda (MD): National Institutes of Health; 2023 Jul 31 [cited 2026 Nov 5]. Available from: www.nidcd.nih.gov/health/smell-disorders.
14. Rademacher WMH, Aziz Y, Hielema A, Cheung KC, de Lange J, Vissink A, Rozema FR. Oral adverse effects of drugs: Taste disorders. Oral Dis. 2020 Jan; 26(1): 213–223. Epub 2019 Nov 11. Available from: pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC6988472/. doi: 10.1111/odi.13199.
15. Thomas DC, Chablani D, Parekh S, Pichammal RC, Shanmugasundaram K, Pitchumani PK. Dysgeusia: A review in the context of COVID-19. J Am Dent Assoc. 2022 Mar; 153(3): 251–264. Epub 2021 Nov 17. Available from: pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC8595926/. doi: 10.1016/j.adaj.2021.08.009.
16. Hossain MS, Wazed MA, Asha S, Hossen MA, Fime SNM, Teeya ST, Jenny LY, Dash D, Shimul IM. Flavor and Well-Being: A Comprehensive Review of Food Choices, Nutrition, and Health Interactions. Food Sci Nutr. 2025 May 16; 13(5): e70276. Available from: pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC12082435. doi: 10.1002/fsn3.70276.
17. Firth J, Gangwisch JE, Borisini A, Wootton RE, Mayer EA. Food and mood: how do diet and nutrition affect mental wellbeing? BMJ. 2020 Jun 29; 369: m2382. Erratum in: BMJ. 2020 Nov 9; 371: m4269. doi: 10.1136/bmj.m4269. Available from: pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC7322666/. doi: 10.1136/bmj.m2382.
18. Міністерство охорони здоров’я України. Про затвердження протоколів фармацевта: Наказ МОЗ України від 05.01.2022 р. № 7 [Інтернет]. [цитовано 2026 Лис 09]. Доступно: zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0007282-22.
19. Smell and taste disorders [Internet]. American Academy of Family Physicians; 2023 [cited 2026 Nov 9]. Available from: www.aafp.org/afp/2023/0900/smell-and-taste-disorders.
20. European Association of Oral Medicine. Dysgeusia (Bad Taste) [Internet]. EAOM Handbook. [cited 2026 Nov 9]. Available from: eaom.eu/education/eaom-handbook/dysgeusia-bad-taste/.
21. Delgado-Lima AH, Bouhaben J, Delgado-Losada ML. The efficacy of olfactory training in improving olfactory function: a meta-analysis. Eur Arch Otorhinolaryngol. 2024; 281: 5267–84. Available from: ink.springer.com/article/10.1007/s00405-024-08733-7#citeas. doi.org/10.1007/s00405-024-08733-7.

Редакторська група

Інна Грабова

Автор

Євгенія Лук'янчук

Рецензент

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!