Аптеки Європи: вимоги, умови праці та визнання українських дипломів

В ЄС налічується 160 тис. громадських аптек. На одну припадає в середньому 3,2 тис. населення (для порівняння в Україні до повномасштабного вторгнення рф на одну аптеку/аптечний пункт припадало близько 1,9 тис. жителів). У більшості держав — членів ЄС передбачено суворі вимоги до власників аптек, а також обмеження стосовно відкриття торгових точок, що має сприяти уникненню надмірної концентрації аптечних закладів та ізольованих територій. Також у різних країнах ЄС застосовуються різні підходи до ліцензування фармацевтичної діяльності. Враховуючи європейський курс України, а також те, що наразі за кордоном перебуває багато наших громадян, у тому числі з фармацевтичною освітою, цікаво дізнатися більше про особливості аптечної справи в ЄС, правила та норми, вимоги та обмеження, а також ситуацію з визнан­ням українських дипломів. Пропонуємо до уваги читача розширену доповідь Ілларії Пассарані (Ilaria Passarani), генерального cекретаря Фармацевтичної групи Європейського Союзу (Pharmaceutical Group of the European Union — PGEU), яка брала участь в якості спікера у ХІІ Конгресі «АПТЕКИ СВІТУ–2023». Завдання цієї організації — бути голосом європейської фармацевтичної спільноти, адвокатувати та сприяти посиленню ролі фармацевтів у системі громадського здоров’я, представляти точку зору громадських аптек в обговоренні законодавчих і політичних ініціатив, що впливають на професію фармацевта, на рівні ЄС, а також ділитися найкращими практиками.

Громадські аптеки в ЄС та їх типовий склад

В основному в громадських аптеках всього ЄС, яких налічується 160 тис., зайнято 400 тис. фармацевтів. У середньому по ЄС на одну аптеку припадає 2,7 фармацевта (рисунок). Також в аптеках працюють асистенти фармацевта (або фармацевти-техніки) й обслуговуючий персонал.

Рисунок Кількість практикуючих фармацевтів на одну аптеку в ряді країн ЄС

Фармацевти зосереджуються на консультуванні пацієнтів, спілкуванні з постачальниками медичних послуг, наданні аптечних послуг. Асистенти фармацевта працюють під наглядом фармацевта та можуть виконувати рутинні та технічні завдання, такі як підготовка замовлення, збір інформації про клієнта тощо. Структура штату в різних країнах варіює. У середньому одна аптека утримує 7 осіб персоналу.

Загальною тенденцією в європейських країнах є посилення ролі фармацевтів та перетворення громадських аптек у своєрідні хаби, де не лише відпускаються лікарські засоби, а й надають фармацевтичні послуги. Наявна мережа громадських аптек дозволяє більшості жителів ЄС — 58% — мати аптеку у 5-хвилинній доступності.

Хто має право відкрити аптеку в Європі?

У державах — членах ЄС є певні відмінності стосовно того, хто може володіти аптекою. У більш ніж половині з них є вимога, що аптека має повністю або мажоритарно (щонайменше 51%) належати фармацевту або фармацевтам. У 12 державах аптекою може володіти будь-яка особа.

У деяких країнах є заборона дистриб’юторам або фармацевтичним компаніям мати у власності аптеки (наприклад в Естонії). Також в ряді держав забороняється володіти аптеками фондам медичного страхування та лікарям, які виписують рецепти (Данія, Естонія, Ірландія, Мальта, Швеція).

Обмеження можуть варіювати залежно від виду діяльності аптеки. Наприклад, в Болгарії обмеження щодо власності стосуються лише аптек, які займаються екстемпоральним виготовленням препаратів.

Обмеження стосовно кількості аптек, які можуть належати одному власнику

Можливість володіння багатьма аптеками має як переваги (ефект масштабу), так і недоліки (ризики монополізації, зниження конкуренції). У багатьох країнах кількість аптек, які можуть належати одному власнику, обмежена (наприклад в Болгарії, Португалії та Польщі одному власнику може належати максимум 4 аптеки). А в ряді країн володіти декількома аптеками заборонено (Данія, Німеччина, Іспанія).

У багатьох державах для поліпшення доступу до лікарських засобів дозволено відкривати аптечні філії. Філія працює під наглядом та в зоні відповідальності основної (материнської) аптеки. Кількість філій, як правило, обмежується на національному рівні.

Що потрібно враховувати перед тим, як відкрити аптеку?

З метою уникнення надмірної концентрації аптечних закладів, ізольованих територій та забезпечення справедливого розподілу більшість держав-членів (18 з 27) встановлюють певні критерії щодо відкриття аптек — географічні (мінімальна дистанція між аптеками) та/або демографічні (максимальна кількість аптек по відношенню до кількості населення). Далі для того щоб аптека могла працювати, необхідно отримати національну ліцензію на відповідний вид діяльності. Тут поширеними є два підходи.

У першому випадку ліцензія пов’язана із об’єктом і дозволяє аптечному закладу працювати у певній місцевості. Її можна передати при продажу аптеки іншому власнику.

У другому випадку ліцензія надається конкретному фармацевту і не підлягає передачі. Для отримання ліцензії необхідно відповідати певним вимогам. Деякі з них стосуються мови, професійного досвіду, громадянства ЄС/Європейської економічної зони, участі в структурі власності (повне або мажоритарне володіння) тощо.

Вимоги до фармацевта в Європі

Фармацевт — одна з регульованих професій, доступ до якої залежить від володіння певною професійною кваліфікацією. В ЄС питання визнання професійної кваліфікації, зокрема і фармацевтів, врегульовано Директивою 2005/36/ЕС. Документ визначає загальні та мінімальні стандарти професійної підготовки. Він, зокрема, містить вимоги щодо тривалості навчання (не менше ніж 5 років, у тому числі не менше 4 років очної теоретичної та практичної підготовки в університеті, а також 6 міс стажування в громадській або госпітальній аптеці) та переліку обов’язкових предметів, які мають бути включені до формального навчання (фармацевтична хімія, мікробіологія, фармакологія та фармакотерапія тощо).

Кваліфікаційні вимоги до асистента фармацевта або фармацевта-техніка відрізняються між країнами. У ряді держав ця робота потребує середньої спеціальної освіти, в інших — післясередньої вищої, а тривалість підготовки може варіювати від 1,5 (Швеція) до 5 (Словаччина) років.

Чи можуть українські фахівці отримати роботу фармацевта в Європі?

Наразі в ЄС перебуває багато українських громадян, які виїхали через російську агресію. Серед них, зокрема, є професіонали охорони здоров’я — лікарі, медсестри і фармацевти. Багато з них стикаються з проблемами щодо визнання професійної кваліфікації.

5 квітня 2022 р. Європейська комісія опублікувала Рекомендацію (ЄС) 2022/554, в якій закликала держави-члени вжити конкретних заходів щодо визнання кваліфікації людей, які рятуються від вторг­нення росії в Україну. Однак процес автоматичного визнан­ня українських дипломів фармацевтів поки що неможливий, оскільки українські дипломи не обов’язково відображають мінімальні вимоги до підготовки фармацевтичних працівників, визначені Директивою 2005/36/ЕС.

Більшістю держав-членів PGEU розроблено ініціативи, спрямовані на тимчасове визнання професійної кваліфікації фармацевтів — біженців з України.

Наприклад, Міністерство охорони здоров’я Франції дозволило приймати на роботу переміщених професіоналів охорони здоров’я (включаючи фармацевтів) з України. Їх кваліфікацію перевіряє Регіональне агентство охорони здоров’я (Agence régionale de santé) і надає тимчасовий дозвіл.

Італія прий­няла рішення гарантувати тимчасове визнання кваліфікації фахівцям охорони здоров’я, які є громадянами України та проживали на її території до 24 лютого 2022 р. Для цього вони мають отримати Європейський паспорт кваліфікацій для біженців (European Qualifications Passport for Refugees). Це стандартизований документ, який видається в рамках проєкту, ініційованого Радою Європи. Він розроблений для оцінки кваліфікації біженця, у якого відсутні документи про освіту або бракує деяких документів.

Законодавство Латвії дозволяє автоматично визнавати професійну кваліфікацію українських фахівців, але вони мають працювати під конт­ролем відповідального фармацевта.

У Німеччині навіть без визнання професійної кваліфікації надається можливість працювати в громадській аптеці у форматі стеження за роботою (форма навчання на робочому місці), спостерігаючи за роботою колективу аптеки, однак не виконуючи активно функції фармацевта.

Уряд Нідерландів дозволив українським біженцям, які підпадають під дію Директиви про тимчасовий захист 2001/55/EC, працювати без дозволу на роботу, що у звичайній ситуації було б неможливо.

В Ірландії та Португалії українські фармацевти-біженці звільняються від плати (збору) за визнання професійної кваліфікації.

Як бачимо, ініціативи є, але вони розрізнені, оскільки єдиних уніфікованих вказівок немає. PGEU надіслала запит в Європейську комісію з проханням надати рекомендації, як спростити процедуру визнання кваліфікації, щоб українські фармацевти мали можливість працювати в країнах — членах ЄС.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!