Микола Овксентійович Валяшко народився 20 березня 1871 р. у м. Куп’янськ Харківської губернії в родині провізора. Його батько, Овксентій Петрович, володів невеличкою аптекою. Це була людина з широким світоглядом, його знали як активного громадського діяча. За його ініціативою проводилися різні заходи щодо упорядкування міста, санітарно-гігієнічні дослідження деяких харчових продуктів з метою запобігання епідемічним захворюванням.Дитинство М.О. Валяшка тісно пов’язане з аптекою, у якій він проводив багато часу, виконуючи доручення батька. Тоді аптекарю без допоміжного персоналу доводилося тяжко працювати, адже він сам мав займатися збором лікарських рослин, виготовленням тинктур, екстрактів, сиропів, мазей, пластирів та ін. Отже, для М.О. Валяшка аптека стала ранньою школою, яка, за його спогадами, принесла чимало користі.
У 1881 р. майбутній перший ректор Харківського фармацевтичного інституту (ХФІ) вступає до підготовчого класу Бєлгородської гімназії. Проте навчання закінчити не вдалося, його батько був змушений продати аптеку за борги. Родина опинилася у скрутному становищі, з влаштуванням на службу були великі труднощі.
У 1886 р. батько віддає хлопця за контрактом на 3 роки учнем до аптеки Сартиссона в Харкові. Саме тоді розпочався нелегкий шлях М.О. Валяшка до вершин науки. Робочий день аптекарського учня становив 11 год, на місяць припадало лише 2 вихідних. Іноді доводилося терпіти відкрите глузування і приниження. Але завзяте бажання будь-що продовжити навчання надавало сил долати перешкоду за перешкодою.
У 1889 р. М.О. Валяшко склав на «відмінно» іспит при Харківському університеті на звання аптекарського помічника і влаштувався на службу до харківської аптеки І.П. Лапіна. Вона була найбільшою в місті, і роботи там було дуже багато, проте М.О. Валяшко продовжував займатися самоосвітою.
У 1893 р. він перейшов на роботу до аптеки Харківського університету й одночасно вступив на фармацевтичні курси при медичному факультеті. У 1895 р. М.О. Валяшко на «відмінно» витримав екзамен на звання провізора й за клопотанням керівництва медичного факультету його було затверджено на посаду позаштатного лаборанта (асистента) фармацевтичної лабораторії університету. З цього часу справою всього його життя стала підготовка молодих наукових кадрів — хіміків та фармацевтів, розвиток вітчизняної органічної і фармацевтичної хімії. Уже перші роки роботи М.О. Валяшка в лабораторії позначилися творчими досягненнями. Він мав потужний практичний досвід роботи в аптеках, закінчив фармацевтичні курси медичного факультету, тож добре знав вади тогочасної фармацевтичної освіти.
У 1896 р., керуючи практичними заняттями фармацевтів, М.О. Валяшко реорганізував викладання для них аналітичної хімії. Це був лише перший крок його новаторської діяльності як викладача. У вільний від викладацької роботи час він проводив наукові дослідження. Праці Я.М. Зільбера «Исследование крымского горького миндаля» (1898 р.), Р.В. Зінченка «Исследование крымских вин» (1898 р.), І.А. Ліфшица «Исследование малороссийских мятных масел» (1899 р.) виконані під його науковим керівництвом.
У 1899 р. М.О. Валяшко отримав посаду штатного лаборанта фармацевтичної лабораторії і склав іспит на ступінь магістра фармації. Цього ж року розпочалася наукова біографія М.П. Красовського, разом із яким М.О. Валяшку доведеться працювати пліч-о-пліч довгі роки в Харківському університеті, розвивати фармосвіту, відкривати перший в Україні фармацевтичний інститут.
У 1899 р. М.П. Красовський склав іспит на звання провізора при Харківському університеті, і його було затверджено на посаді позаштатного лаборанта фармацевтичної лабораторії. На цей час М.П. Красовський та М.О. Валяшко займалися дослідженнями лікарських засобів та за дорученням медичного факультету проводили деякі судово-хімічні дослідження. М.О. Валяшко керував роботою М.П. Красовського над дисертацією на ступінь магістра фармації («Исследование масел и ягод колючей крушины», 1908).
М.О. Валяшко відчував нагальну потребу поповнити свої знання. Необхідно було також зібрати матеріал для захисту магістерської дисертації. Тому деякий час він працює в лабораторії органічної хімії фізико-математичного факультету, яка була краще пристосована для дослідної роботи. Проте й тут він не знаходив умов для наукового вдосконалення.
Разом із професором А.Д. Чиріковим у 1900 р. йому вдалося виклопотати закордонне відрядження терміном на 1 рік. За рекомендацією А.Д. Чирікова М.О. Валяшко вирушив до хіміко-фармацевтичного інституту при Марбурзькому університеті. Там він розпочав експериментальні дослідження глюкозидів, рутину та робініну, результати якого стали основою його дисертації, а також прослухав теоретичний та практичний курси з хімії поживних речовин і бактеріології. З пристрастю, жадібно М.О. Валяшко працював у бібліотеках, вивчав питання організації фармацевтичної справи й освіти в Німеччині, відвідував фармацевтичні інститути при університетах у Швейцарії, Австрії.
Залишаючи Європу, М.О. Валяшко збагатився чималими здобутками — знаннями, досвідом, задумом втілити найкраще з того, що побачив і про що дізнався, на батьківщині.
Після повернення з-за кордону М.О. Валяшко терміново береться до роботи, аби закінчити дослідження, розпочаті в Німеччині. Одночасно займається самоосвітою і в 1902 р. складає іспит на свідоцтво зрілості при Бєлгородській гімназії, того ж року вступає вільним слухачем на третій курс природничого відділення фізико-математичного факультету Харківського університету, який закінчує 1904 р. з дипломом І ступеня.
У 1903 р. М.О. Валяшко захистив дисертацію на ступінь магістра фармації за темою «Химическое исследование глюкозида рутина из руты». У цей же час на сторінках видань фізико-хімічних товариств друкуються його роботи «К вопросу о строении флавонов», «О глюкозиде робинин».
У 1905 р. після того, як М.О. Валяшко прочитав свої пробні лекції, його затверджують приват-доцентом на кафедрі фармації та фармакогнозії. Десять років натхненної праці — досліди в лабораторіях, викладацька діяльність, безупинне студіювання літератури в бібліотеках, вивчення європейського досвіду — викристалізувалися в наукову і педагогічну творчість. У 1905 р. М.О. Валяшко розробив і вперше почав викладати на медичному факультеті курс із дослідження лікарських засобів. Він також склав програми практичних вправ для фармацевтів із фармацевтичної хімії та фармакогнозії. План нового курсу й ці програми стали основою для всієї наступної системи викладання зазначених дисциплін.
У 1906 р. М.О. Валяшко склав іспит на ступінь магістра хімії, після чого його було затверджено на посаді приват-доцента кафедри хімії фізико-математичного факультету. У 1906–1908 рр. він викладав для студентів природничого відділення цього факультету стереохімію.
Навесні 1908 р. М.О. Валяшка за рекомендацією фізико-математичного факультету було направлено на 2 роки за кордон, де він мав підготуватися до одержання професорського звання. Він працював у лабораторіях і слухав курс лекцій у спеціалізованих інститутах при Лейпцизькому університеті з органічної хімії, з фізичної хімії, з теоретичної фізики. Наступного року М.О. Валяшка запросили на VII Міжнародний конгрес з прикладної хімії, який відбувся в Лондоні.
У 1908 р. його прийняли до німецького хімічного товариства, а в 1910 р. — до хімічного товариства в Лондоні. На цей час він був активним діячем Харківського фармацевтичного та медичного, Російського фізико-хімічного товариств.
Відрядження до Європи не лише надало М.О. Валяшку можливість суттєво розширити підготовку з органічної та фізичної хімії, а й багато в чому визначило пріоритети його подальшої наукової діяльності. Так, працюючи в інститутах при Лейпцизькому університеті, він надзвичайно захопився вивченням в ультрафіолеті спектрів поглинання органічних сполук у різноманітних розчинах. Зацікавившись цим питанням та намагаючись докладніше ознайомитися з системою фармацевтичної освіти, він відвідав провідні хімічні і фармацевтичні інститути Німеччини, а також фабрику оптичних інструментів у Ієні та спектроскопічну лабораторію при університеті в Лондоні.
У 1910 р., щойно повернувшись із-за кордону, М.О. Валяшко організував у фармацевтичній лабораторії Харківського університету спектроскопічні дослідження органічних сполук в ультрафіолеті, чим одразу ж привернув увагу наукової громадськості. Він почав успішно застосовувати цей метод і в подальшому став визнаним авторитетом у даній галузі досліджень не лише в країні, а й за кордоном, мав багато учнів і послідовників.
Наукові експерименти, організовані М.О. Валяшком, докорінно змінили всю систему науково-дослідної роботи фармацевтичної лабораторії Харківського університету, вивели її на якісно новий рівень.
Повною мірою це стосується і його викладацької діяльності. Повернувшись до Харкова, М.О. Валяшко виступає як реформатор навчального процесу. Незважаючи на жорсткі рамки, регламентовані міністерськими інструкціями, у 1910 р. він ґрунтовно переглянув програми викладання фармації, фармакогнозії, а також практичних занять, упровадив заняття з мікроскопом з фармакогнозії. Збільшити ж кількість годин викладання фармації та фармакогнозії не вдавалося, і вона залишалася незмінною з 1880 аж до 1920 р.
Згідно з навчальним планом професор М.О. Валяшко в І півріччі викладав курс фармації (фармацевтична техніка, рецептура, фармацевтична хімія) для студентів-фармацевтів ІІ курсу — 3 год на тиждень з практичними заняттями в окремих групах (1 год на тиждень). У ІІ півріччі їм же викладав фармакогнозію — також 3 год на тиждень з практичними заняттями (1 год на тиждень).
Безперечно, одним з найбільш значущих аспектів багатопланової діяльності М.О. Валяшка в цей період була безперервна робота над розширенням програми спеціальних практичних курсів для фармацевтів, спрямованої на удосконалення системи професійної підготовки. За роки його роботи на посаді керівника кафедри фармації та фармакогнозії значно зріс її престиж.
У 1915 р. М.О. Валяшка було затверджено у званні ординарного професора кафедри. Як активний діяч Харківського медичного товариства, він брав безпосередню участь в організації Жіночого медичного інституту.
У 1910 р. його було обрано професором аналітичної хімії і доручено організувати лабораторію аналітичної хімії.
Під час першої світової війни М.О. Валяшко та М.П. Красовський як члени Товариства наукової медицини та гігієни, разом з колективом інших вчених, почали виготовляти окремі лікарські препарати. Саме в цей період М.О. Валяшко офіційно висловлює думку про нагальну потребу у створенні спеціалізованого фармацевтичного освітнього закладу.
Зокрема, у статті, написаній 1915 р., видатний учений-фармацевт М.О. Валяшко зазначив: «Мысль о крайней необходимости и государственной важности рациональной постановки высшего фармацевтического образования, высказывавшаяся в течении нескольких десятков лет в специальных кругах, на фармацевтических съездах, в повторных ходатайствах фармацевтических обществ и прочих, в настоящее время получила широкое признание в обществе и у правительства».
У 1919 р. рада Харківського технологічного інституту обирає М.О. Валяшка (після захисту ним дисертації на ступінь доктора хімії) професором кафедри органічної хімії, керівником якої він залишався всі наступні роки. До 1920 р. М.О. Валяшко продовжував працювати на посаді завідувача кафедри фармації та фармакогнозії медичного факультету Харківського університету.
На початку 1920 р. постановою Наркомпросу України медичний факультет Харківського університету було об’єднано з Жіночим медичним інститутом і перетворено на Медакадемію, а з 1921 р. — на медичний інститут, де М.О. Валяшко працював як професор аналітичної хімії, фармації та фармакогнозії.
У 1922 р. кафедру фармації та фармакогнозії було закрито у зв’язку із заснуванням у Харкові восени 1921 р. першого в Україні фармацевтичного інституту, фундатором і першим ректором якого став Микола Овксентійович Валяшко.
М.О. Валяшко не тільки стояв у витоків фармацевтичної освіти в Україні, а й зробив колосальний внесок у розвиток фармацевтичної справи в цілому.
У 1924 р. разом із професорами М.П. Красовським та А.Д. Розенфельдом М.О. Валяшко бере участь у виданні Державної Фармакопеї. З 1925 р. він був членом вченої медичної ради Народного комісаріату охорони здоров’я України, у 1926–1933 рр. — членом фармацевтичної комісії при Лікувальному відділі Народного комісаріату охорони здоров’я України.
У 1928 р. М.О. Валяшко разом з А.Д. Розенфельдом організував при Народному комісаріаті охорони здоров’я УРСР видання «Фармацевтичного журналу» і був його редактором до 1930 р. У той же час він обіймає посаду співредактора «Большой Медицинской Энциклопедии».
У 1932 році М.О. Валяшко був членом президії Комітету хімізації при Держплані, брав активну участь у його діяльності як секретар, товариш голови і голова Харківського відділення.
У 1931–1933 та 1936–1941 рр. М.О. Валяшко брав участь у науково-дослідній роботі Українського інституту експериментальної фармації, у 1938–1940 рр. був членом Фармакопейного комітету Народного комісаріату охорони здоров’я СРСР.
З 1934 р. Микола Овксентійович — беззмінний голова Харківського відділення Всесоюзного хімічного товариства ім. Д.І. Менделєєва та член президії оргбюро (у 1941 р. його обрано почесним членом товариства), він був головою оргкомітету скликання VI Менделєєвського з’їзду.
М.О. Валяшко створив свою наукову школу, підготував 1 доктора та 12 кандидатів наук, очолював кафедру фармацевтичної хімії. За плідну роботу уряд нагородив Миколу Овксентійовича орденами Леніна і Трудового Червоного Прапора, медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.», присвоїв почесне звання Заслуженого діяча науки УРСР.
Видатний харківський учений отримав не тільки визнання вітчизняної науки, а й світової громадськості: у 1971 р. під егідою ЮНЕСКО відбулося святкування 100-річчя з дня народження М.О. Валяшка.
Пішов із життя М.О. Валяшко 25 січня 1955 р.
Сучасний Національний фармацевтичний університет пишається тим, що ім’я видатного вченого Миколи Овксентійовича Валяшка тісно пов’язане з історією університету.
Коментарі
Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим