Жіноча інтимна гігієна: основні аспекти догляду

Суттєве не видно оку.
Антуан де Сент-Екзюпері

Через анатомічну будову жіночої репродуктивної системи вона є більш чутливою до зовнішніх чинників, тому потребує особливої уваги в догляді. Однак навколо цієї теми існує чимало міфів та хибних уявлень, які можуть призвести до порушення природного балансу мікрофлори та розвитку гінекологічних проблем. Жіноча інтимна гігієна — це не лише питання чистоти, а й профілактики хвороб, збереження репродуктивного здоров’я та психологічного комфорту. Дотримання базових гігієнічних правил та достатня обізнаність з асортиментом доглядових засобів можуть допомогти жінці зберегти гармонію зі своїм тілом і уникнути багатьох проблем зі здоров’ям. Зокрема, науково обґрунтований підхід до інтимної гігієни має базуватися на розумінні біологічної системи жіночих статевих органів та бути спрямованим на підтримку її природного захисного бар’єра.

Про деякі делікатні нюанси

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), з проблемами сексуального та репродуктивного здоров’я все частіше стикаються жінки в усьому світі. Серед них гігієна, зокрема під час менструального циклу, є критичним питанням для жінок та дівчат репродуктивного віку, недотримання якої може негативно впливати на їхнє здоров’я та розширення можливостей. У всьому світі 1,8 млрд дівчат мають менструацію щомісяця, але більшій частині цього населення не вистачає належних знань, а також базових засобів для належного та здорового поводження з менструацією. Крім того, менструація все ще вважається табуйованою темою в деяких частинах світу (Shah S.F. et al., 2023).

Інтимна зона жінки включає вульву (зовнішні статеві органи), піхву (внутрішній канал) та промежину. Ці ділянки тісно взаємопов’язані.

• Вульва є першою лінією захисту, хоча у її складках можуть накопичуватися забруднювачі. Шкіра вульви особ­ливо чутлива та проникна через свою тонку структуру і волосяні фолікули, що полегшує проникнення мікробів та інших речовин. Вона більш сприйнятлива до різно­манітних подразників, які можуть провокувати розвиток дерматиту.
• Вагіна має природну мікрофлору, де у здоровому стані часто домінують лактобактерії. Ці бактерії виробляють молочну кислоту, створюючи кисле середовище. Переважаючими видами бактерій, що складають здорову вагінальну мікробіоту, є лактобактерії (зокрема Lactobacillus crispatus, Lactobacillus iners, Lactobacillus gasseri та Lactobacillus jensenii). Лактобактерії виробляють молочну кислоту, підтримуючи кисле середовище, яке пригнічує зростання патогенних бактерій. У здоровому стані вагінальна мікрофлора діє як динамічний бар’єр для захисту від патогенної інвазії: лактобацили зв’язуються з поверхнею вагінальних епітеліальних клітин і конкурують з іншими мікроорганізмами, щоб запобігти їх прикріпленню до цих клітин та інфікуванню ними. Вони також вивільняють розчинні компоненти, які перешкоджають іншим бактеріям асоціюватися з мембраною епітеліальних клітин.

Важливо відмітити, що рівень pH є ключовим для здоров’я вульвовагінальної зони, і у нормі у жінок репродуктивного віку є кислим (зазвичай 3,5–4,5), він підтримується молочною кислотою, яку виробляють лактобактерії та слизова оболонка. Це кисле середовище разом з природною мікрофлорою та виділеннями формує важливий захисний бар’єр, що запобігає збільшенню кількості шкідливих мікроорганізмів та розвитку інфекцій. Проте баланс pH та мікрофлори дуже чутливий, і може змінюватися під впливом багатьох внутрішніх (гормони, вік, стан здоров’я, під час менархе, менструації та вагітності) та зовнішніх (гігієнічні засоби, одяг, статеве життя, антибіотики) факторів. Порушення цього балансу послаблює природний захист, значно підвищуючи ризик розвитку низки вульвовагінальних інфекцій (наприклад бактеріального вагінозу, кандидозу), подразнень вульви та інших проблем, що можуть чинити негативний вплив на репродуктивне здоров’я, переважними проявами яких є свербіж, печіння, біль та зміни у вагінальних виділеннях (Graziottin A. et al., 2024).

У дослідженні встановлено, що неналежна менструальна та вагінальна гігієна значною мірою корелює з бактеріальним вагінозом. А жінки, які не дотримувалися гігієни під час менструації, мали аномальні вагінальні виділення, включно зі свербежем, подразненням вульви, болем внизу живота, під час сечовипускання або дефекації та у попереку. Це підкреслює необхідність використання потенційно безпечних та гігієнічних процедур для жінок у всьому світі (Chen Y. et al., 2017; Bruning E. et al., 2020).

Тож інтимна гігієна — це не лише питання чистоти, а й профілактика хвороб, підтримка збереження репродуктивного здоров’я. Дотримання базових правил та обізнаність із доглядовими засобами можуть допомогти жінці зберегти гармонію зі своїм тілом та уникнути багатьох проблем.

Принципи раціонального догляду інтимної зони

У багатьох випадках правильна інтимна жіноча гігієна може допомогти запобігти або зменшити вираженість неприємних симптомів свербежу, ненормальних вагінальних виділень і покращити загальне самопочуття, а також стати корисним допоміжним втручанням для жінок із вагінальними виділеннями з неприємним запахом, а щоденне використання засобів для підмивання може знизити ризик рецидиву бактеріального вагінозу та інших захворювань, асоційованих з недостатньою гігієною (Chen Y. et al., 2017).

Зокрема, для підтримки інтимного здоров’я важливо дотримуватися простих, але науково обґрунтованих правил, що базуються на принципах мінімального втручання та підтримки природної біологічної рівноваги. Так, відповідно до рекомендацій Королівського коледжу акушерів і гінекологів (Royal College of Obstetricians and Gynaecologists — RCOG) та Комітету із Близького Сходу та Центральної Азії (Middle East and Central Asia Committee — MECA) у догляді за інтимною зоною важливо:

• проведення делікатної інтимної гігієни 1 раз на добу, використовуючи невелику кількість спеціальних очищувальних пом’якшувальних засобів, уникаючи використання мила, гелю для душу, скрабів, пінних ванн, дезодорантів, дитячих серветок та спринцювань.

• Миття лише водою або агресивними поверхнево-активними речовинами може бути абразивним, вплинути на місцеву мікрофлору та призвести до сухості шкіри та свербежу вульви, тим самим підвищуючи ризик інфікування. У недавньому дослідженні in vitro виявлено, що деякі вагінальні продукти можуть бути шкідливими для штаму бактерій Lactobacillus і змінювати вагінальне імунне середовище, тому їх слід використовувати з обережністю. Бажано для підмивання використовувати рідини на основі молочної кислоти з кислим рівнем рН, яка може підвищити гомео­стаз шкіри та рекомендується як корисне додаткове втручання при вагінальних інфекціях. Дослідження свідчать, що використання рідкого мила з молочною кислотою та лактосироваткою (~pH 4) для очищення вульви може допомогти запобігти рецидиву бактеріального вагінозу після перорального прийому метронідазолу. У великому дослідженні, під час якого жінок попросили використовувати засоби для миття, що містять натуральні рослинні екстракти, протягом 4 тиж, зафіксовано зниження вагінального pH, зменшення вираженості симптомів і підвищення сексуальної активності. У сукупності ці дані підкреслюють важливість належної жіночої інтимної гігієни з використанням належним чином розроблених і перевірених продуктів із такими ключовими характеристиками, як гіпоалергенність, відсутність мила і подразників, сприятливий рН, м’якість, захист від сухості та підтримка збалансованої мікрофлори.
• Попри те, що вагінальні спринцювання раніше вважалися доречним способом гігієни, наразі підтвердженої користі від них для підтримки здоров’я не встановлено. До того ж їх проведення асоціюються з підвищеним ризиком запальних захворювань органів малого таза, ендометріозу та інфекцій, які передаються статевим шляхом.

• Віддавати перевагу прийому душу, а не ванної.
• Носити шовкову або бавовняну білизну вільного крою, уникаючи обтислого одягу (краще у світлих тонах, оскільки темні барвники для текстилю можуть викликати подразнення та алергію), часто змінювати спідній одяг, проте спати краще без білизни.
• Уникати використання губок або фланелі під час інтимної гігієни, при пранні — кондиціонерів і біологічних пральних порошків (бажано придбавати рідину для прання з м’якими мийними властивостями та рН в діапазоні 4,2–5,6), регулярного використання прокладок, гігієнічних рушників, антисептичних засобів (у вигляді крему або додавання у воду для ванн) у зоні вульви, кольорового туалетного паперу, тальку (Chen Y. et al., 2017).

Варто відзначити, що, незважаючи на критичну важливість інтимного здоров’я, ця тема часто залишається замовчуваною, а жінки не завжди отримують достовірну інформацію. Це призводить до використання невідповідних засобів та практик, які можуть погіршити стан. Тому до консультування щодо цього питання та підбору належних засобів інтимної гігієни мають долучатися і фармацевти як одні з перших представників галузі охорони здоров’я, до кого звертаються по медичну допомогу. Однак, якщо при запиті на засіб інтимної гігієни відвідувачка скаржиться на незвичні за кольором, запахом або консистенцією вагінальні виділення, свербіж, печіння, подразнення або біль в ділянці зовнішніх статевих органів чи піхви, біль під час статевого акту, висип або виразки в інтимній зоні, фармацевт має скерувати жінку до лікаря, адже відповідні симптоми можуть вказувати на розвиток серйозної патології та потребувати діагностики та комплексного лікування.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!