Кожна шоста бактеріальна інфекція — невразлива до лікування: головні висновки звіту ВООЗ

GLASS функціонує з 2015 р. Його охоплення зросло з 25 країн-учасниць у 2016 р. до понад 100 нині. Попри прогрес в охопленні залишаються значні прогалини, зокрема, далеко не всі країни надають повний обсяг даних.

Звіт 2025 р. оцінює резистентність до низки антибактеріальних препаратів, що застосовуються для лікування поширених бактеріальних патогенів, що викликають 4 типи інфекцій, які перебувають під спостереженням, — кровотоку, сечовивідних шляхів, шлунково-кишкові інфекції та урогенітальна гонорея.

Кожна шоста інфекція — резистентна

Згідно з даними за 2023 р., приблизно кожна шоста лабораторно підтверджена бактеріальна інфекція у світі спричинена бактеріями, стійкими до антибіотиків. Частіше резистентність відмічають при інфекціях сечовивідних шляхів (близько 1 з 3) та інфекціях кровотоку (1 з 6), рідше — при шлунково-кишкових (1 з 15) та урогенітальних гонорейних інфекціях (1 з 125). У розрізі регіонів резистентність найчастіше відмічають у Південно-Східній Азії та Східному Середземномор’ї (1 з 3 інфекцій), а також Африканському регіоні (1 з 5), де показники перевищують світову медіану. Рідше резистентність виявляють в Європейському (1 з 10) та Західно-Тихоокеанському регіонах (1 з 11).

Ключові патогени

Інфекції сечовивідних шляхів є одними з найпоширеніших бактеріальних інфекцій у світі, що уражують людей усіх вікових груп. Вони є однією з основних причин амбулаторних звернень та призначення антибіотиків, особливо серед жінок, людей похилого віку та осіб із сечовими катетерами або структурними аномаліями сечовивідних шляхів. У 2023 р. у системі GLASS зареєстровано понад 3,7 млн випадків інфекцій сечовивідних шляхів з результатами тестування на чутливість до антимікробних препаратів (antimicrobial susceptibility testing — AST), що становить понад 80% усіх зафіксованих випадків (табл. 1). Збудниками переважно є E. coli та K. pneumoniae. При інфекціях сечовивідних шляхів, спричинених цими патогенами, резистентність до цефало­споринів ІІІ покоління (зокрема цефотаксим) глобально перевищує 30%. Водночас рівень резистентності до карбапенемів (зокрема іміпенему) залишається низьким (табл. 2).

Інфекції кровотоку є одними з найтяжчих бактеріальних інфекцій, оскільки можуть призводити до сепсису, полі­органної недостатності та смерті. Вони є основною причиною госпіталізації та інтенсивної терапії в усьому світі та пов’язані з високою захворюваністю та смертністю, особ­ливо серед новонароджених, людей похилого віку та осіб з ослабленим імунітетом. Такі інфекції можуть виникати в сечовивідних, шлунково-кишкових або дихальних шляхах, бути результатом інвазивних медичних процедур або виникати внаслідок інфекцій шкіри та м’яких тканин, центральної нервової системи або кісток та суглобів. E. coli, K. pneumoniae та S. aureus є одними з найчастіших збудників як при позалікарняних, так і внутрішньолікарняних інфекціях кровотоку (табл. 1).

У 2023 р. найчастіше фіксували стійкі до лікування інфекції, спричинені E. coli та K. pneumoniae, резистентні до цефало­споринів ІІІ покоління (зокрема цефотаксим) і фторхінолонів (зокрема ципрофлоксацин). Для Acinetobacter spp. зафіксовано високий рівень резистентності до карбапенемів (зокрема іміпенему) (табл. 2).

Дані щодо резистентності збудників інфекцій кровотоку за 2023 р. свідчать про те, що вибір ефективної емпіричної терапії стає дедалі складнішим, особливо в регіонах з високою поширеністю організмів із множинною резистентністю. У таких умовах стандартні режими лікування можуть бути неефективними.

Інфекції шлунково-кишкового тракту продовжують становити серйозну проблему громадського здоров’я в усьому світі. Вони тісно пов’язані з проблемами санітарії, доступу до безпечної води та медичних послуг. Шлунково-кишкові інфекції в основному спричинені кишковими патогенами, що передаються фекально-оральним шляхом, часто через забруднену їжу або воду. Більшість випадків діареї мають вірусну природу та не потребують антибактеріальної терапії. Одними з найпоширеніших бактеріальних причин шлунково-кишкових інфекцій є Salmonella spp. та Shigella spp., й вони знаходяться під наглядом GLASS (табл. 1). Занепокоєння викликає поява нетифоїдних видів Salmonella, резистентних до фторхінолонів (зокрема ципрофлоксацину) (табл. 2). Це значною мірою пов’язано із застосуванням антибіотиків у тваринництві. При цьому у 2023 р. цефалоспорини ІІІ покоління залишалися переважно ефективними проти Salmonella spp. А рівень резистентності до карбапенемів залишався низьким.

Урогенітальні інфекції досі є вагомою проблемою громадського здоров’я, особливо в регіонах з низьким та середнім рівнем доходу. N. gonorrhoeae, збудник гонореї, продовжує становити значний епідеміологічний тягар в усьому світі. Цефтріаксон, відповідно до рекомендацій ВООЗ, є препаратом першого вибору для лікування неускладненої урогенітальної та аноректальної гонореї, і нині рівень резистентності до нього оцінюється як низький.

Загалом аналіз 16 комбінацій «тип інфекції — патоген — антибіотик» (табл. 2) свідчить про те, що у 7 з них відзначається тенденція до зростання резистентності, тоді як у 9 показники залишаються стабільними.

Тенденції зростання

Резистентність до основних антибіотиків, особливо серед грамнегативних бактерій, не лише є значно поширеною, а й зростає та розподілена нерівномірно. Ефективність методів лікування першого вибору для поширених інфекцій кровотоку, сечовивідних шляхів та шлунково-кишкового тракту дедалі частіше опиняється під загрозою.

Аналіз 93 комбінацій «тип інфекції — збудник — антибіо­тик» вказує на те, що резистентність формується як до препаратів першого, так і другого та «останнього» вибору, проте розподілена нерівномірно.

У період 2018–2023 рр. резистентність зросла у 40% комбінацій «патоген — антибіотик» із щорічним середнім приростом у межах 5–15%. Особливо тривожною є динаміка в групі «Watch»* у класифікації AWaRe (Access, Watch, Reserve antibiotics), зокрема резистентність до карбапенемів та фторхінолонів зростає серед ключових грамнегативних патогенів, включаючи Acinetobacter spp., E. coli, K. pneumoniae та Salmonella spp. Зростання резистентності ускладнює емпіричний вибір терапії та призводить до переходу від пероральних до внутрішньовенних схем, включаючи більшу залежність від антибіотиків другого ряду та останнього вибору.

Частота резистентності до карбапенемів зростає серед провідних грамнегативних патогенів, відповідальних за інфекції кровотоку (E. coli, K. pneumoniae та Acinetobacter spp.). Також підвищується резистентність до фторхінолонів у нетифоїдних Salmonella spp. Багато лікарсько-резистентних патогенів пов’язано з тяжкими клінічними наслідками та обмеженими терапевтичними можливостями. Успішність лікування інфекцій, спричинених стійкими патогенами, включаючи карбапенемрезистентні Acinetobacter spp. та E. coli, залишається низькою або помірно низькою. Профілактика цих інфекцій часто буває складною. Інфекції, викликані фторхінолонорезистентними нетифоїдними Salmonella spp., особливо важко контролювати через широке поширення їх передачі. Тим часом розробка нових антибіотиків рухається повільно і навряд чи зможе забезпечити найближчим часом ефективні альтернативи для найактуальніших загроз.

Нерівномірність тягаря

Тягар антимікробної резистентності суттєво відрізняється між країнами та регіонами, і найбільшим залишається там, де системи охорони здоров’я є слабшими. Дані свідчать про виражену обернену кореляцію між охопленням епіднаглядом за антибіотикорезистентністю та зареєстрованим рівнем резистентності. Цей зв’язок зумовлений як епідеміологічними реаліями, так і системними обмеженнями. У країнах з обмеженою інфраструктурою епіднагляду дані про резистентність часто надходять від невеликої кількості лікарень третинного рівня, куди пацієнти зазвичай звертаються з тяжчими інфекціями, множинними невдачами лікування або стійкими до лікування патогенами. Таке упередження вибірки може призвести до переоцінки поширеності проблеми та обмежити узагальнюваність результатів на ширше населення. Недостатні діагностичні можливості обмежують як отримання репрезентативних достовірних даних про резистентність, так і впровадження заходів профілактики.

Молекулярна діагностика, яка є важливою для виявлення механізмів резистентності та може допомогти у правильному застосуванні антибіотиків, значною мірою недоступна в багатьох країнах з обмеженими ресурсами. За відсутності діагностичної інфраструктури для оцінки чутливості бактерій до антибіотиків клініцисти змушені покладатися виключно на емпіричне лікування, яке може не відповідати індивідуальним або місцевим моделям резистентності.

Соціально-економічні фактори теж відіграють ключову роль. Існує сильна обернена кореляція між індексом охоплення послугами загального медичного страхування та рівнем доходу населення із поширеністю антибіотикорезистентності. Ця закономірність вказує на синдемію, коли слабкість системи охорони здоров’я та соціальна вразливість населення посилюють одна одну.

У країнах із сильнішими системами охорони здоров’я рівень резистентності зазвичай нижчий. Однак навіть там простежуються тривожні тенденції зростання, що підкреслює глобальний характер проблеми резистентності до анти­мікробних препаратів.

Фактори зростання

Одним із ключових факторів, що призводять до резистентності, є надмірна залежність від антибіотиків широкого спектру дії групи «Watch»*, які мають вищий ризик розвитку резистентності.

За даними ВООЗ, у 2022 р. препарати групи «Access»**, рекомендовані як препарати першого вибору, становили лише 52,7% глобального застосування. Це істотно нижче за мету, викладену в політичній декларації Генеральної асамблеї Організації Об’єднаних Націй у 2024 р., досягти щонайменше 70% до 2030 р. Натомість препарати групи «Watch» застосовують занадто часто — 45,3% від глобального використання, а в третині країн їх частка перевищує 70%. Препарати групи «Reserve»*** застосовувалися рідко, лише на рівні 0,3%. Часто — через системні проблеми в доступі: через високу вартість, перебої у постачанні та потребу в мікробіологічному підтвердженні резистентності, що нерідко неможливо у країнах із обмеженими ресурсами.

Ці тенденції свідчать про нагальну потребу посилити контроль за застосуванням антибіотиків та забезпечити рівний доступ до ефективних основних антибіотиків на всіх рівнях медичної допомоги.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!