Харчові отруєння навесні: чому розвиваються та чим може зарадити фармацевт

Чому саме навесні та хто «винен»?

Весняне збільшення кількості харчових отруєнь має багатофакторну природу, де ключовим тригером є поступове потепління, що значно пришвидшує розмноження бактерій і накопичення токсинів у продуктах навіть при короткочасному порушенні умов зберігання. Ця загроза посилюється специфікою сезонного раціону: можливою недостатньою термічною обробкою їжі, вживанням залишків домашньої консервації, які можуть містити небезпечний ботулотоксин, появою в раціоні перших овочів та зелені, що нерідко мають підвищений вміст нітратів або мікробне забруднення, а також недотриманням правил гігієни чи умов при приготуванні їжі. Ситуацію може ускладнювати і весняне виснаження організму, адже стан постзимового гіповітамінозу та дефіцит мікронутрієнтів можуть знижувати імунну реактивність, роблячи людину вразливішою до інфекційних агентів (Kovats R.S. et al., 2004; Regenthal P. et al., 2017; Shao T. et al., 2021; Bianchi D.M. et al., 2022; Awad D.A. et al., 2024; Cui W. et al., 2025; Mekonnen A. et al., 2025).

Серед основних збудників харчових отруєнь виділяють Salmonella spp., Escherichia coli, Staphylococcus aureus, Clostridium perfringens, Listeria monocytogenes та ін.¹ Окремо варто виділити такі неінфекційні етіологічні чинники харчових токсикоінфекцій, як ботулотоксин, мікотоксини та хімічні забруднювачі (Palma N.Z. et al., 2019; Stoev S.D., 2024; Onyeaka H. et al., 2024).

Після потрапляння збудника або токсину в організм запускається складний каскад патологічних реакцій, що починається з ураження слизової оболонки кишечнику та активації місцевого імунітету. Розвиток запального процесу, особливо в разі токсикоінфекцій, супроводжується дією ентеротоксинів, які стимулюють активну секрецію води та електролітів у просвіт кишечнику. Клінічно цей процес проявляється типовим набором симптомів: нудотою, блюванням, болем у животі та діареєю, що часто супроводжуються підвищеною температурою тіла та загальною слабкістю (Gelberg H., 2017).

Коли слід негайно йти до лікаря?

Фармацевт повинен рекомендувати пацієнту негайне звернення до лікаря при виявленні «червоних прапорців», до яких належать як і наявні ознаки загального зневоднення (значно виражена спрага, відчуття сухості в роті, зморщена шкіра, зменшення маси тіла, значне зменшення об’єму сечі), так і стійке підвищення температури тіла понад 38,5 °C, наявність домішок крові у випорожненнях або тривалість симптомів, зокрема діареї, понад 48 год, загальний тяжкий стан хворого. Особливої пильності потребують пацієнти з ознаками прогресуючої дегідратації та особи, що належать до груп високого ризику. У таких випадках професійна допомога є обов’язковою, оскільки стан може потребувати невідкладних медичних маніпуляцій, які виходять за межі протоколів фармацевтичної допомоги².

Хоча серйозні ускладнення харчових отруєнь трапляються відносно рідко, вони мають потенційно критичний, а іноді й летальний характер. Найбільшу небезпеку становить розвиток зневоднення, коли через інтенсивну втрату води та електролітів стає неможливим самостійне поповнення дефіциту рідини, що є особливо критичним для дітей, вагітних та осіб літнього віку³. Крім того, певні збудники здатні спричинити специфічні системні ураження: інфекція лістеріями є вкрай небезпечною під час вагітності через ризик викидня або необоротних неврологічних пошкоджень плода, кишкова паличка може спричинити розвиток гемолітико-уремічного синдрому та гострої ниркової недостатності, а інфекції, викликані сальмонелою або кампілобактеріями, іноді призводять до хронічного артриту, а в найбільш тяжких випадках патогени уражують нервову систему, викликаючи менінгіт або розвиток синдрому Гієна — Барре⁴.

Фармацевтична допомога: алгоритм дій

За відсутності загрозливих симптомів більшість випадків харчових отруєнь піддається самостійному контролю, тому алгоритм дій фармацевта має зосереджуватися на посимптомній фармакологічній підтримці.

Однією з найважливіших і першочергових рекомендацій є адекватна регідратація, спрямована на відновлення водно-електролітного балансу та запобігання виснаженню організму⁵.

Згідно з міжнародними науковими рекомендаціями, базова добова потреба в рідині (враховуючи воду в їжі та напоях) становить близько 3,7 л для чоловіків та 2,7 л для жінок. Проте цей показник є індивідуальним і має коригуватися залежно від віку, складу тіла, рівня фізичної активності та наявності супутніх патологічних станів, як-от серцева, ниркова чи печінкова недостатність, що можуть потребувати обмеження споживання води. Особливу увагу слід приділяти стану здоров’я: наприклад, при підвищеній температурі тіла рекомендується додатково вживати 500 мл рідини на кожен градус температури тіла понад 38 °C. Варто пам’ятати, що джерелом гідратації може бути не лише чиста вода, а й чай, молоко чи спортивні напої, причому наявність у складі електролітів, вуглеводів та амінокислот може знач­но поліпшувати засвоєння рідини (Pence J. et al., 2025). Зокрема, дослідження свідчать, що молоко (особливо знежирене) утримує рідину в організмі, і завдяки вмісту електролітів, білків та лактози воно повільніше виводиться нирками. Проте це працює лише на етапі після гострої фази, оскільки при самому отруєнні часто виникає тимчасова лактазна недостатність (Shirreffs S.M. et al., 2007; Aragón-Vargas L.F. et al., 2023). А от поширена «домашня порада» пити солодкі газовані напої може погіршити стан пацієнта при отруєнні, адже висока осмолярність таких рідин здатна підвищувати тяжкість діареї (Bob Bazar H. et al., 2025).

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, обґрунтованим фармакологічним втручанням у разі зневоднення, у тому числі при харчових токсикоінфекціях, є прийом препаратів електролітів з вуглеводами (сольових сполук для пероральної регідратації)², які, як доведено, забезпечують триваліший та якісніший рівень гідратації організму, ніж звичайна вода (Pence J. et al., 2025). Цікаво, що пероральні регідратаційні розчини електролітів рятують життя — буквально, а саме завдяки механізму спільного транспорту глюкози та натрію в кишечнику. Навіть при діареї цей механізм не порушується — і саме тому вода «затягується» назад в організм.

У багатьох випадках при харчовому отруєнні вистачає достатньої регідратації. Надмірна «поліфармація» може лише ускладнити перебіг. Однак за потреби може мати місце додаткове застосування антидіарейних мікробних препаратів (пробіотиків та пребіотиків), ентеросорбентів, засобів, що пригнічують перистальтику, та інших антидіарейних засобів³.

Важливо відмітити, що прийом пробіотиків слід розглядати лише як допоміжне втручання, оскільки їхня ефективність є штам-специфічною (наприклад такі штами, як Saccharomyces boulardii або Lactobacillus rhamnosus GG мають доказову базу щодо зменшення тривалості діа­реї, проте вони не впливають на інші клінічні прояви інтоксикації) (Mourey F. et al., 2020; Petrariu O.A. et al., 2024). До того ж не всі пробіотики ідентичні за своєю природою. Зокрема, Saccharomyces boulardii — це не бактерії, а дріжджі (гриби), що зумовлює їхній вплив: вони не лише витісняють патогенну мікрофлору, а й синтезують специфічні ферменти (протеази), здатні розщеплювати бактеріальні токсини, що є особливо актуальним у боротьбі з токсинами Clostridium difficile. Така властивість робить цей штам потужним інструментом допомоги в комплексній терапії гострих кишкових розладів (Kaźmierczak-Siedlecka K. et al., 2020).

При рекомендації протиблювотних та антидіарейних засобів важливо враховувати, що ці процеси є фізіологічними захисними механізмами, за допомогою яких організм самостійно елімінує патогени та їхні токсини. Саме тому застосування препаратів, які штучно пригнічують моторику шлунково-кишкового тракту, має бути обмеженим і клінічно обґрунтованим. Не є рутинною практикою і антибактеріальна терапія: антибіотики призначаються виключно лікарем за наявності чітких клінічних показань.

Що стосується суворих дієтичних обмежень при отруєннях, то сьогодні вони не вважаються доцільними, за винятком випадків індивідуальної непереносимості певних продуктів (Gargano D. et al., 2021). Натомість у пригоді може стати «щадний» раціон, прикладом якого може бути дієта BRAT (банани, рис, яблучне пюре, тости), що має фізіологічне обґрунтування: ці продукти легко засвоюються, містять пектин та сприяють поступовому відновленню функцій кишечнику⁶. Водночас не слід забувати, що період навіть таких дієтичних обмежень має бути мінімальним — рекомендовано якомога швидше повертатися до повноцінного збалансованого харчування. Доведено, що тривале голодування або надмірна дієтична вибірковість можуть сповільнювати регенерацію слизової оболонки кишечнику (Nunes G. et al., 2023).

Окрім симптоматичної допомоги, фармацевту важливо активно комунікувати з пацієнтом щодо профілактики, як-от дотримання умов зберігання продуктів, ретельне миття овочів та фруктів, достатня термічна обробка, обережність щодо прийому домашніх консервів, дотримання правил гігієни тощо.

Весняні харчові отруєння — це передбачуваний сезонний виклик, який потребує підвищеної уваги з боку фармацевта. Саме він відіграє ключову роль у ранньому виявленні симптомів, наданні доказової допомоги та профілактичній просвіті. Раціональний підхід до регідратації, обґрунтоване застосування лікарських засобів та своєчасне скерування до лікаря — можливість мінімізувати ризики ускладнень і підвищити якість фармацевтичної допомоги.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!