Спецпроєкт «Вакцинація проти ВПЛ»: від державної політики до клінічної практики. Частина ІІ. Як сучасна медицина запобігає раку шийки матки

У першій частині спецпроєкту ми говорили про державну політику у сфері профілактики ВПЛ-асоційованих захворювань, включення вакцинації проти вірусу папіломи людини (ВПЛ) до національного Календаря профілактичних щеплень (далі — Календар) та яке значення це рішення має для громадського здоров’я. У другій частині зосередимося на науковому й практичному підґрунті цих рішень: доказах ефективності однодозової схеми, значенні 9-валентної вакцини (Гардасил 9) для громадського та репродуктивного здоров’я, а також поєднанні вакцинації із сучасним скринінгом раку шийки матки. Про це розповідають представники системи громадського здоров’я, імунологи та фахівці у сфері жіночого здоров’я. У наступній, завершальній частині спецпроєкту йтиметься про те, як вакцинацію проти ВПЛ сприймають батьки та молодь, яку роль в ухваленні рішення відіграють сімейні лікарі й педіатри, які комунікаційні бар’єри ще необхідно подолати та як державна програма реалізується в регіонах.

Володимир Курпіта, генеральний директор Центру громадського здоров’я

— Попри руйнування, міграцію, перевантаження медичної системи й постійну зміну безпекової ситуації, Украї­ні вдалося повернути охоплення більшістю рутинних щеп­лень до довоєнного рівня, а за окремими напрямами навіть перевищити його.

Я б виділив 3 фактори, які зробили це можливим:

1) доступність вакцин. Для батьків це часто виглядає прос­то: вакцина є в кабінеті щеплень, отже дитину можна вакцинувати. Але насправді за цим стоїть велика і дуже складна робота від планування потреби та закупівель на національному рівні до доставки вакцин у регіони, а також щоденної роботи медичних працівників у конкретній амбулаторії. У цій системі важлива кожна ланка: і фахівці, які відповідають за логістику, і лікар, який пояснює батькам необхідність щеплення, і медична сестра, яка безпосередньо проводить вакцинацію. Окремо варто відзначити підтримку наших міжнародних партнерів (Глобального альянсу з вакцин та імунізації (Global Alliance for Vaccines and Immunisation — Gavi), Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) та ЮНІСЕФ), завдяки якій навіть в умовах війни Україна змогла забезпечувати постачання вакцин і дотримання необхідних умов їх зберігання та транспортування;

2) поступове відновлення довіри до вакцинації. За даними опитування батьків і опікунів, проведеного Міністерством охорони здоров’я (МОЗ) України і ЮНІСЕФ у межах співпраці з Gavi, рівень довіри до вакцинації зріс із 67% у 2023 р. до 82% у 2025 р. Це важлива зміна, і вона має кілька причин. З одного боку, за роки війни інформаційний простір змістився: у антивакцинальної риторики, яка раніше активно впливала на частину суспільства, зменшилася сила. З іншого боку — люди почали гостріше сприймати питання безпеки, у тому числі для своїх дітей і родини. У таких умовах вакцинація сприймається не як формальна вимога, а як практичний спосіб захисту. І це, на мою думку, дуже важливий зсув у ставленні до профілактики загалом;

3) гнучкість самої послуги вакцинації. Важливо, що сьогодні щеплення можна отримати не лише у свого сімейного лікаря чи педіатра. Людина може звернутися до будь-якого закладу охорони здоров’я, який проводить вакцинацію. Це особ­ливо важливо для внутрішньо переміщених осіб; родин, які змінили місце проживання, або людей, що тимчасово перебувають в іншому регіоні. Крім того, у віддалених громадах працюють мобільні медичні бригади, які можуть проводити щеплення там, де доступ до медичних закладів ускладнений.

Що ми плануємо для збереження позитивної динаміки:

• системно надолужувати пропущені щеплення серед дітей і дорослих шляхом активного запрошення пацієнтів, роботи з індивідуальними графіками та проведення навздогінної вакцинації там, де потрібно;
• збільшення застосування комбінованих вакцин у ме­жах оновленого Календаря. Це зменшує кількість ін’єкцій і кількість візитів до лікаря, а отже, підвищує шанси, що дитина отримає всі необхідні щеплення вчасно;
• продовжувати чесну і зрозумілу комунікацію. Люди мають отримувати не залякування і не формальні заклики, а спокійні відповіді на свої запитання: у тому числі наскільки ефективною та безпечною є вакцина.

— Включення вакцинації проти ВПЛ до Календаря  — це справді одне з найважливіших рішень 2026 р. На мою думку, його значення виходить далеко за межі власне імунізації. Це крок до іншої логіки громадського здоров’я: попереджати ті стани, які можуть призвести до тяжких наслідків через багато років. ВПЛ-інфекція є основною причиною раку шийки матки, тому вакцинація проти ВПЛ — це один із ключових інструментів профілактики онкологічного захворювання.

Україна запроваджує безоплатну вакцинацію проти ВПЛ для дівчат віком 12–13 років. Це саме той вік, коли вакцинація має найбільшу профілактичну цінність, адже її доцільно проводити до початку статевого життя і до можливого інфікування ВПЛ. Також важливо, що для державної програми закуплено 9-валентну вакцину (Гардасил 9), яка забезпечує захист від 9 типів ВПЛ, передусім високого онкогенного ризику.

Україна таким рішенням робить важливий крок у напрямку глобальної стратегії ВООЗ з елімінації раку шийки матки як проблеми громадського здоров’я. Ця стратегія базується на 3 цілях: 90% дівчат мають бути вакциновані проти ВПЛ до віку 15 років; 70% жінок мають проходити скринінг у віці 35 та 45 років із використанням високоефективного тесту; 90% жінок із передраковими станами або раком шийки матки мають отримати належне лікування.

Тобто вакцинація — це перший, але дуже важливий елемент цієї системи. Щоб реально наблизитися до елімінації раку шийки матки, Україні потрібно одночасно розвивати всі 3 компоненти: вакцинацію підлітків, якісний скринінг для жінок і своєчасне лікування виявлених онкологічних хвороб.

Для системи громадського здоров’я це також питання справедливості. Раніше вакцинація проти ВПЛ фактично залежала від фінансових можливостей родини та поінформованості батьків. Включення її до Календаря означає, що держава бере на себе відповідальність зробити цей захист доступним. У перспективі це може зменшити кількість випадків раку шийки матки, знизити навантаження на онкологічну службу і найголовніше — зберегти життя жінок.

Федір Лапій, дитячий лікар-інфекціоніст, кандидат медичних наук, доцент кафедри педіатрії, імунології, інфекційних та рідкісних захворювань Європейської медичної школи Першого європейського університету, голова Національної технічної групи експертів з питань імунопрофілактики, провідний експерт Національного порталу з імунізації

— Оскільки я є головою Національної технічної групи експертів з питань імунопрофілактики і, отже, є одним із тих, хто рекомендував МОЗ запровадити однодозну схему вакцинації проти ВПЛ, моя оцінка, безумовно, є позитивною. Але вона ґрунтується насамперед на сучасній доказовій базі.

Іноді можна почути думку, що Україна перейшла на однодозну схему лише через фінансові обмеження. Дійсно, ми живемо в умовах війни, маємо значне навантаження на державний бюджет і повинні раціонально використовувати ресурси, але економія не може відбуватися за рахунок втрати ефективності.

Саме тому рішення про однодозову схему базувалося не на економічних причинах, а на результатах масштабних міжнародних досліджень. Сьогодні вже є дані багаторічних спостережень — від 8 до 12 років — у країнах, де порівнювали ефективність одно-, дво- та тридозової схем вакцинації серед дітей і підлітків віком 9–18 років.

Так, після 1 дози рівень антитіл є нижчим, ніж після 2 чи 3 доз, однак це не впливає на клінічну ефективність вакцинації. Частка людей, у яких формується імунна відповідь, залишається такою самою, а захист від тих типів ВПЛ, які охоплює вакцина, становить близько 95% незалежно від схеми вакцинації.

Саме тому дедалі більше країн переходять на однодозову схему. Якщо на початку 2025 р. таких держав було близько 67, то вже станом на липень 2026 р. — 93 країни світу, серед яких США, Канада, Австралія, Велика Британія, Ірландія, Іспанія, Мексика та майже усі країни Латинської Америки.

Чому ж деякі європейські країни, наприклад Німеччина чи Італія, ще не перейшли на таку схему? Це пов’язано не з відсутністю доказів ефективності, а насамперед із особливостями їхнього нормативного регулювання та програм вакцинації.

В Україні це питання було врегульоване наприкінці 2025 р. МОЗ внесло зміни до нормативної бази, визначивши пріоритетність Календаря над інструкцією для медичного застосування лікарського засобу у випадках, коли Календар передбачає іншу схему застосування вакцини. Відповідні зміни затверджено наказом МОЗ України від 14 листопада 2025 р. № 1722.

— Вакцинація проти ВПЛ-інфекції належить до тих профілактичних програм, ефект від яких не можна побачити вже через рік чи два. На відміну від вакцинації, наприклад, проти ротавірусної інфекції, де результат можна оцінити досить швидко, профілактика ВПЛ-асоційованих захворювань потребує тривалого часу.

Це пов’язано з природним перебігом інфекції. Із початком статевого життя відбувається інфікування ВПЛ. У декого вірус буде тривалий час персистувати в організмі, після чого поступово розвиваються передракові зміни шийки матки різного ступеня тяжкості, і лише через роки може сформуватися злоякісне новоутворення.

Саме тому для вакцинації обрано дівчат віком 12–13 років — тобто до ймовірного початку статевого життя, а отже — інфікування.

Ми розпочали 2026 р. з наявною кількістю доз понад 80 тис. Станом на липень 2026 р. на лабораторному контролі перебуває вже наступна партія — 42 тис. доз. Найближчим часом очікуємо надходження ще 40 тис. доз в Україну. Ми бачимо, що вакцинація поступово набирає темпів, і розраховуємо, що до кінця року вдасться охопити понад 40% дівчат цільової вікової групи 12–13 років. Це стане важливим кроком до формування не лише індивідуального, але й колективного захисту від ВПЛ-асоційованих захворювань.

Перший вимірюваний результат ми зможемо побачити значно раніше, ніж зміну онкологічної захворюваності. Уже через близько 5 років можна очікувати зниження поширеності високоонкогенних типів ВПЛ серед молодого населення. Надалі цей ефект поступово посилюватиметься, а вже через 10–15 років він трансформується у зменшення кількості передракових станів і випадків раку шийки матки.

Марія Малачинська, директорка Львівського перинатального центру, кандидатка медичних наук, заслужена лікарка України, докторка наук з державного управління

— Репродуктивне здоров’я — це не лише можливість народити дитину. Це комплексне поняття, яке охоплює профілактику захворювань, своєчасну діагностику, лікування та збереження якості життя жінки на всіх його етапах. Саме тому сьогодні ми дедалі більше говоримо про профілактичну медицину як основу сучасної системи охорони здоров’я.

ВПЛ є найпоширенішою інфекцією, що передається статевим шляхом, а його онкогенні типи є основною причиною розвитку передраку та раку шийки матки. Крім того, ВПЛ асоціюється з розвитком інших злоякісних новоутворень. Водночас це один із небагатьох видів онкопатології, якому можна ефективно запобігти завдяки поєднанню вакцинації, регулярного скринінгу та раннього лікування передракових змін.

Як акушерка-гінекологиня я регулярно стикаюся з наслідками пізньої діагностики патології шийки матки. Для частини молодих жінок лікування означає необхідність складних оперативних втручань, які можуть вплинути на можливість народити дитину або значно ускладнити перебіг майбутньої вагітності. Навіть коли вдається виконати органозберігальне лікування, такі пацієнтки потребують особливого супроводу під час вагітності та пологів.

Нещодавно на науково-практичній конференції у Львівському національному медичному університеті ім. Д. Галицького я представляла клінічний випадок пацієнтки, яка після лікування інвазивного раку шийки матки змогла стати мамою у Львівському перинатальному центрі. Це була надзвичайно складна вагітність, яка потребувала мультидисциплінарного супроводу, тривалого стаціонарного лікування та високої експертизи всієї команди. Такі історії демонструють сучасні можливості медицини, але водночас нагадують: набагато краще не допустити розвитку захворювання, ніж боротися з його наслідками.

Саме тому вакцинація проти ВПЛ має надзвичайно важливе значення. Вона дозволить суттєво знизити захворюваність на рак шийки матки, зменшити кількість складних оперативних втручань, випадків безпліддя, передчасних пологів та інших репродуктивних ускладнень, пов’язаних із лікуванням передракових і злоякісних захворювань шийки матки.

Сьогодні ми дедалі більше говоримо про збереження фертильності після лікування онкологічних захворювань. Але ще правильніше — зробити все можливе, щоб потреба в такому лікуванні виникала якомога рідше. Саме в цьому полягає справжня цінність профілактики.

— Останніми роками Україна зробила важливі кроки в розвитку профілактичної медицини. Включення вакцинації проти ВПЛ до Календаря — це стратегічне рішення, яке чинитиме суттєвий вплив на здоров’я майбутніх поколінь. Із 2026 р. в Україні в межах Програми медичних гарантій стала доступною безоплатна вакцинація дівчат віком 12–13 років проти ВПЛ. Це важливий елемент системи профілактики ВПЛ-асоційованих захворювань.

Разом із тим важливо, щоб вакцинація стала не окремою кампанією, а невід’ємною частиною системи жіночого здоров’я.

Сьогодні лікарі первинної ланки, педіатри, акушери-гінекологи та підліткові гінекологи повинні працювати як єдина команда. Саме вони мають своєчасно інформувати дітей, підлітків, їхніх батьків і пацієнтів про можливості профілактики ВПЛ-асоційованих захворювань, пояснювати переваги вакцинації та необхідність регулярного скринінгу.

У Львівському перинатальному центрі в межах Комплексної програми підтримки галузі охорони здоров’я Львівської обл. проводимо безоплатну вакцинацію 14-річних дівчат після консультації підліткового гінеколога. Водночас надаємо можливість пройти вакцинацію дівчаткам і жінкам будь-якого віку відповідно до чинних медичних рекомендацій. Для нас важливо, щоб кожна пацієнтка не лише отримала щеплення, а й розуміла його значення для збереження свого здоров’я в майбутньому. Варто зазначити, що в межах Комплексної програми ми також проводимо і ВПЛ-скринінг.

Саме такий комплексний підхід — профілактична консультація, вакцинація, регулярний скринінг і подальший медичний супровід — має стати стандартом роботи всієї системи охорони здоров’я. Адже профілактика починається не зі встановлення діагнозу, а з правильної розмови між лікарем і пацієнтом щодо відповідальності за своє здоров’я.

— Насамперед необхідно зробити профілактику максимально зрозумілою та доступною. Жінка має чітко знати, коли необхідно пройти вакцинацію, коли — скринінг, як часто його повторювати та куди звернутися у разі виявлення патології. Простий і зрозумілий маршрут значно підвищує прихильність до профілактичних програм.

Не менш важливо активно використовувати кожен контакт пацієнтки із системою охорони здоров’я. Профілактичний огляд, планування і ведення вагітності, післяпологовий період, консультація щодо контрацепції, пременопауза та менопауза — на кожному з цих етапів лікар-акушер-гінеколог має нагадувати про важливість вакцинації, скринінгу та профілактичних обстежень. Саме так формується культура відповідального ставлення до власного здоров’я.

Окремий напрям — інформаційна робота. Досі існує чимало міфів щодо вакцинації проти ВПЛ, тому комунікація має базуватися виключно на доказах.

Сучасна медицина має дедалі більше працювати на випередження. Наше завдання — не лише успішно лікувати захворювання, а й максимально запобігати їх виникненню. Сьогодні держава створює для цього реальні можливості: запроваджує вакцинацію дітей проти ВПЛ та забезпечує пацієнтам доступ до безоплатних скринінгових обстежень — «Скринінг здоров’я 40+». Саме поєднання вакцинації, регулярних профілактичних оглядів і ранньої діагностики є основою збереження жіночого здоров’я та зниження онкологічної захворюваності в Україні.

Тетяна Татарчук, акушерка-гінекологиня, докторка медичних наук, професорка, членкиня-кореспондентка Національної академії медичних наук (НАМН) України, заступниця генерального директора ДУ «Все­український центр материнства та дитинства НАМН України»

— Сьогодні світова практика поступово переходить до використання первинного тестування на ВПЛ як основ­ного методу організованого скринінгу. Саме він є найбільш сучасним і об’єктивним способом оцінки ризику розвитку раку шийки матки.

В Україні вже затверджені нормативні документи, що визначають сучасні підходи до скринінгу, і зараз триває робота над їх подальшим удосконаленням, зокрема в аспекті впровадження первинного ВПЛ-тестування як основного скринінгу в межах державної програми.

Згідно з чинними міжнародними і національними рекомендаціями, якщо у жінки віком старше 25 років вірус не виявлено і вона не має скарг, достатньо повторити обстеження через 5 років. Якщо ж тест позитивний, подальший алгоритм дій уже чітко визначений у клінічних рекомендаціях.

Водночас потрібно розуміти різницю між організованим та опортуністичним скринінгом. Сьогодні в Україні переважає саме опортуністичний підхід — жінка самостійно звертається до лікаря для обстеження. Натомість організований скринінг передбачає, що система охорони здоров’я сама запрошує жінок відповідного контингенту пройти обстеження.

Така модель дозволяє не лише підвищити рівень раннього виявлення захворювання, а й значно ефективніше використовувати ресурси системи охорони здоров’я. Сьогодні, наприклад, є жінки, які щороку проходять цитологічне дослідження без медичних показань, хоча за сучасними рекомендаціями робити це настільки часто немає потреби.

— Найефективніший підхід — це поєднання первинної та вторинної профілактики.

Первинна профілактика — це насамперед вакцинація проти ВПЛ. Саме вона дозволяє запобігти інфікуванню онкогенними типами вірусу і, відповідно, суттєво знизити ризик розвитку раку шийки матки.

Вторинна профілактика — це своєчасне виявлення онкогенних штамів ВПЛ та цитологічних змін, що вказують на наявність передпухлинної патології. У разі виявлення зазначених змін проводяться необхідні заходи, що попереджують подальше прогресування захворювання. Насамперед ідеться про своєчасне лікування запальних захворювань репродуктивної системи, які можуть зумовлювати тривалу персистенцію вірусу. Саме персистенція ВПЛ є головною передумовою розвитку передракових змін і зло­якісних новоутворень шийки матки.

На сьогодні вже достеменно відомо, що майже 99,7% випадків раку шийки матки пов’язані саме з інфікуванням ВПЛ. Тому найкращих результатів можна досягти лише тоді, коли вакцинація поєднується із сучасним скринінгом і чітким виконанням клінічних рекомендацій щодо ведення пацієнток.

В Україні сьогодні створена необхідна нормативна база, яка, звичайно, потребує певного вдосконалення. І голов­не — важливо забезпечити її повноцінне впровадження та інтегрувати ці підходи в Програму медичних гарантій.

— Слід відмітити, що прихильність до вакцинації поступово зростає. І це дуже позитивна тенденція.

Велику роль відіграє інформаційна робота, яку проводять як державні установи, так і професійні та громадські організації. Люди дедалі більше дізнаються про ВПЛ та можливості профілактики.

Нами проводилися відповідні соціологічні дослідження, і одним із цікавих висновків стало те, що для багатьох людей дуже важливим аргументом є саме включення вакцини до Календаря. Якщо вакцина рекомендована державою, рівень довіри до неї суттєво зростає.

Це підтверджує і мій особистий досвід. Нещодавно я зустрічалася зі старшокласниками, які планують вступати до медичних університетів. Я очікувала, що найбільше їх цікавитимуть питання репродуктивного здоров’я чи контрацепції, але переважна більшість запитань стосувалася саме ВПЛ і вакцинації. Для мене це стало дуже приємним свідченням того, що молодь дедалі більше цікавиться профілактикою.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!