Наказ МОЗ від 15.07.2011 р. № 420

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
НАКАЗ
від 15.07.2011 р. № 420
Про затвердження Методичних рекомендацій щодо розрахунку потреби населення у медичній допомозі

На виконання Указу Президента України від 27.04.2011 № 504/2011 «Про Національний план дій на 2011 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» та постанови Кабінету Міністрів України від 17.02.2010 № 208 «Деякі питання удосконалення системи охорони здоров’я»

НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Методичні рекомендації щодо розрахунку потреби населення у медичній допомозі, що додаються.

2. Міністру охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, начальникам управлінь (головних управлінь) охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій забезпечити виконання цього наказу.

3. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Міністра Толстанова О.К.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
щодо розрахунку потреби населення у медичній допомозі

I. Загальні питання

Розрахунку потреби населення адміністративної території у медичній допомозі має передувати ретельний аналіз:

• медико-демографічної ситуації;
• рівня і структури захворюваності та поширеності захворювань;
• показників діяльності закладів охорони здоров’я;
• географічно-кліматичних параметрів;
• радіусу обслуговування;
• наявність транспортних комунікацій, у тому числі асфальтованих доріг та громадського транспортного сполучення;
• типу розселення населення;
• перспективи соціально-економічного розвитку.

Функціональною одиницею для розрахунку потреби у стаціонарній допомозі є відділення, амбулаторно-поліклінічній допомозі — лікарська посада, яка забезпечує обсяг послуг відповідно до функцій; швидкій медичній допомозі — кількість викликів бригад швидкої медичної допомоги з урахуванням часу доїзду; паліативній допомозі — щорічна кількість померлих пацієнтів з інкурабельними формами онкологічних захворювань, серцево-судинних захворювань, СНІДом, осіб старечого віку тощо.

II. Розрахунок потреби населення у первинній медичній допомозі

Розрахунок потреби населення у первинній медичній допомозі:

здійснюється з урахуванням нормативів чисельності прикріпленого населення до лікаря і Центру первинної медичної (медико-санітарної) допомоги;

проводиться Центром первинної медичної (медико-санітарної) допомоги;

визначаються прогнозовані обсяги надання первинної медичної допомоги на основі даних офіційної статистики (чисельності прикріпленого населення на кінець календарного року, у тому числі осіб віком 0–6 років, 7–65 років, понад 65 років, кількості лікарів первинної медичної допомоги, коефіцієнтів потреби у медичній допомозі (таблиця 1):

П _ПМСД =Ч _{лікарів ПМСД} ×(Ч _{0–6 років} ×1,3+Ч _{7–65 років} ×1,0+Ч _{понад 65 років} ×1,7), де

П _ПМСД — потреба у прикріпленого населення у первинній медичній допомозі;

Ч _{лікарів ПМСД} — чисельність лікарів, які надають первинну медичну допомогу (лікарів загальної практики — сімейних лікарів, дільничних терапевтів, дільничних педіатрів) відповідно до нормативів прикріпленого населення, осіб;

Ч _{0–6 років} — чисельність прикріпленого населення віком 0–6 років;

1,3 –коефіцієнт вікового фактору для осіб віком 0–6 років;

Ч _{7–65 років} — чисельність прикріпленого населення віком 7–65 років;

1,0 –коефіцієнт вікового фактору для осіб віком 7–65 років ;

Ч _{понад 65 років} — чисельність прикріпленого населення понад 65 років;

1,7 –коефіцієнт з урахуванням вікового фактору для осіб віком понад 65 років.

Таблиця 1. Коефіцієнти потреби у первинній медичній допомозі

На основі цих даних формується потреба у первинній медичній допомозі на рівні окремої адміністративно-територіальної одиниці.

III. Розрахунок потреби населення у вторинній (спеціалізованій) медичній допомозі

Надання вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги забезпечують заклади охорони здоров’я, якими є:

• в стаціонарних умовах — багатопрофільні лікарні інтенсивного лікування, лікарні відновного (реабілітаційного), планового лікування, хоспіси, спеціалізовані медичні центри;
• в амбулаторних умовах — консультативно-діагностичні підрозділи лікарень, центри з медичних консультацій та діагностики (консультативно-діагностичні центри).

Потреба населення у вторинній (спеціалізованій) медичній допомозі визначається на основі даних аналізу віко-статевої структури населення, причин, рівнів та структури смертності, рівнів та структури захворюваності, необхідності у госпіталізації хворих до цілодобових стаціонарів різного профілю, а також з урахуванням територіального розміщення лікарні інтенсивної допомоги, наявності транспортних комунікацій, у тому числі асфальтованих доріг та громадського транспортного сполучення.

Наприклад, дані захворюваності населення аналізуються і вносяться у таблицю (макет додається).

Макет таблиці

Захворюваність населення

Для визначення потреби населення у вторинній (спеціалізованій) медичній допомозі необхідні статистичні дані про загальну чисельність населення, розподіл населення за віко-статевими групами серед дорослого і дитячого населення.

Поділ населення на ці групи дозволяє врахувати вплив віко-статевої структури на його стан здоров’я, і відповідно, на обсяги і структуру медичної допомоги, які мають бути враховані при формуванні мережі закладів охорони здоров’я, які надають вторинну (спеціалізовану) медичну допомогу.

Згідно з статистичними даними за попередні 3 роки проводиться аналіз складу хворих у цілодобових стаціонарах і середній термін їх перебування на ліжку у розрізі класів і груп захворювань окремо серед дітей віком до 18 років і дорослих.

За кожною із груп на основі проведеного аналізу готуються рекомендації щодо підвищення використання ресурсів і запровадження ефективних медичних та організаційних (включаючи стаціонарозамінні) технологій.

Також необхідно враховувати ефективність використання ліжкового фонду та термін перебування хворого на ліжку.

Потреба у госпіталізації прикріпленого для обслуговування населення здійснюється з урахуванням фактичних обсягів медичної допомоги за останні роки та обґрунтованості госпіталізації шляхом експертизи історії хвороби.

Розрахунок потреби у госпіталізації проводиться у кожному структурному підрозділу закладу охорони здоров’я, який надає стаціонарну допомогу, таким чином:

P=(P₁–П)+P₂)×100/Н, де

Р — кількість пролікованих хворих (рівень госпіталізації) із розрахунку на 100 мешканців;

Р ₁ — кількість хворих, фактично пролікованих за визначений період;

Р ₂ — кількість пролікованих хворих, які потребували госпіталізації, але не були госпіталізовані з різних причин, — незадоволена госпіталізація;

П — кількість необґрунтованих госпіталізацій;

Н — чисельність населення, яке прикріплене для обслуговування закладу охорони здоров’я, для якого визначається потреба.

Очікуване розрахункове число госпіталізацій визначається на основі територіального прогнозованого показника чисельності населення адміністративно-територіальної одиниці.

Розрахунок потреби в госпіталізації екстрених і планових хворих проводиться за формулами, які наведено нижче.

Для екстрених: P_e=(P₁+P₂–P₃)×100/Н, де

Р _е — потреба в госпіталізації;

Р ₁ — кількість госпіталізованих хворих за екстреними показаннями;

Р ₂ — кількість хворих, які потребували госпіталізації, але не були госпіталізовані з різних причин (незадоволена госпіталізація);

Р ₃ — кількість хворих, госпіталізованих з необґрунтованою екстреністю;

Н — чисельність населення, яке прикріплене до закладу охорони здоров’я, для якого визначається потреба.

Для планових: P_e=(P_нг+P_г+P₃–P₄)×100]/Н, де

Р _нг — число планових хворих, які потребували госпіталізації, але не були госпіталізовані ;

Р _г — кількість госпіталізованих хворих у звітному році в плановому порядку;

Р ₄ — кількість хворих, госпіталізованих необґрунтовано (за даними експертної оцінки);

Р ₃ — кількість хворих, госпіталізованих з необґрунтованою екстреністю;

Н — чисельність населення, яке прикріплене до закладу охорони здоров’я, для якого визначається потреба.

Розрахунок ліжкового фонду для екстрених хворих:

K_e=(P_e×Н×П)/(Д×100), де:

Р _е — величина відбору екстрених хворих на госпіталізацію;

Д — число днів роботи ліжка в рік;

П — середній термін перебування хворого на ліжку;

Н — чисельність населення, яке прикріплене до закладу охорони здоров’я, для якого визначається потреба.

Розрахунок ліжкового фонду для планових хворих:

K_п=(P_п×Н×П×K₀)/(Д×100), де:

Р _п — величина відбору планових хворих на госпіталізацію;

Д — число днів роботи ліжка в рік;

П — середній термін перебування хворого на ліжку;

Н — чисельність населення, яке прикріплене для обслуговування закладом охорони здоров’я, для якого визначається потреба;

К _о — коефіцієнт «очікування» планової госпіталізації (за експертними оцінками від 10 до 22 днів).

Дані за рівнями госпіталізації вносяться до таблиці (макет додається) для проведення розрахунку коефіцієнтів відхилення (чи відповідності) до показників на рівні України.

Коефіцієнти відхилення розраховуються шляхом ділення показників адміністративної території на показники в середньому по Україні. Визначається середньозважена величина відхилень за профілями надання стаціонарної допомоги шляхом множення питомої ваги даного профілю (у%) на коефіцієнт відхилення.

Далі визначається сума результатів цього множення для визначення середньозваженого відхилення показника на рівні адміністративно-територіальної одиниці. Результати вносяться до таблиці-макету, на їх основі проводиться аналіз відхилення від середнього рівня в Україні.

Вивчаються причини відхилення, і якщо вони об’єктивні, то враховуються при визначенні потреби.

Макет таблиці

Розрахунок рівнів госпіталізації

Розрахунок потреби населення у третинній (високоспеціалізованій) медичній допомозі

Надання третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги забезпечується високоспеціалізованими багатопрофільними або однопрофільними закладами охорони здоров’я.

Розрахунок потреби у госпіталізації на 100 населення, потреби в госпіталізації і ліжковому фонді екстрених і планових хворих для надання третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги проводиться аналогічно як і для вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги.

IV. Розрахунок потреби населення у екстреній медичній допомозі

Організація надання екстреної медичної допомоги здійснюється шляхом створення центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф з мережею його відділень та пунктів тимчасового базування виїзних бригад швидкої медичної допомоги або станцій, підстанцій швидкої медичної допомоги в розрахунку виконання нормативу прибуття бригад швидкої медичної допомоги до пацієнта у строк не більш як 20 хвилин та забезпечення їх взаємодії із закладами охорони здоров’я.

Загальний обсяг швидкої медичної допомоги як складової екстреної визначається ретроспективно, виходячи з кількості викликів бригад швидкої медичної допомоги з урахуванням часу доїзду (не більш як 20 хвилин) відповідно до якого визначається радіус обслуговування.

Розрахунок викликів швидкої медичної допомоги розраховується шляхом множення кількості викликів швидкої медичної допомоги на 1000 населення в рік і чисельності населення адміністративно-територіальної одиниці.

Середньозмінне навантаження на 1 бригаду швидкої допомоги (виклику) розраховується шляхом ділення тривалості зміни (360 хвилин) на затрати часу бригади на один виклик.

Середньорічне розрахункове навантаження на 1 бригаду швидкої медичної допомоги на рік (виклику) визначається як добуток середньозмінного розрахункового навантаження на 1 бригаду швидкої допомоги і чисельності календарних днів у році (365).

Розрахункова потужність бригад швидкої медичної допомоги (середньорічна кількість однозмінних бригад) розраховується шляхом ділення розрахункової кількості викликів швидкої допомоги на рік на середньорічне розрахункове навантаження на 1 бригаду швидкої допомоги на рік.

Дані для розрахунку потреби в наданні швидкої допомоги вносяться до макету таблиці.

Макет таблиці

Розрахунок потреби в наданні швидкої медичної допомоги

Розрахунок потреби населення у бригадах швидкої медичної допомоги здійснюється на основі розрахункових затрат бригади швидкої медичної допомоги на 1 виклик та середньозмінного навантаження на 1 бригаду швидкої медичної допомоги.

V. Розрахунок потреби населення у паліативній допомозі

При розрахунку потреби у паліативній допомозі визначаються категорії пацієнтів, які її потребують, та кількість померлих за цими категоріями (наприклад, онкологічні хворі в термінальній стадії).

Відповідно до рекомендацій ВООЗ, не менш ніж 80% пацієнтів з інкурабельними формами онкологічних захворювань потребують паліативної допомоги.

Розрахунок потреби пацієнтів у паліативній допомозі проводиться наступним чином (на прикладі пацієнтів з інкурабельними формами онкологічних захворювань):

К _пд =К _пІФ ×0,80

К _пд — кількість пацієнтів, які потребують паліативної допомоги;

К _пІФ — кількість померлих пацієнтів з інкурабельними формами онкологічних захворювань в  рік;

0,80 — коефіцієнт потреби у паліативній допомозі згідно з рекомендаціями ВООЗ.

Аналогічно проводяться розрахунки для осіб старечого віку, пацієнтів з інкурабельними формами серцево-судинних захворювань, СНІДом тощо.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!