Проект Закону України № 9386 «Про особливості діяльності закладів охорони здоров’я»

02 Листопада 2011 12:38 Поділитися

Повернуто на доопрацювання ініціатору внесення (20.12.2011)

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону «Про особливості діяльності закладів охорони
здоров’я»

1. Обґрунтування необхідності прийняття акта

Проект Закону України «Про особливості діяльності закладів охорони здоров’я» підготовлено робочою групою Міністерства охорони здоров’я України на виконання Указу Президента України від 6 грудня 2005 р. №1694/2005 «Про невідкладні заходи щодо реформування системи охорони здоров’я населення», пункту 1.2. Національного плану розвитку системи охорони здоров’я на період до 2010 року, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2007 № 815, пункту 91 орієнтовного плану законопроектних робіт на 2008 рік, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 р. № 534-р., доручення Кабінету Міністрів України від 23.11.2010 № 69158/1/1-10 до доручення Президента України від 19.11.2010 щодо реформування системи охорони здоров’я, спрямоване на підвищення якості і доступності медичної допомоги для громадян України та Національного плану дій на 2011 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава».

Законопроект визначає особливості правового статусу, порядку створення та діяльності закладів охорони здоров’я для забезпечення реалізації конституційного права громадян України на своєчасне отримання кваліфікованої та високоякісної медичної допомоги.

Відповідно до норм законодавства України на сьогодні державні та комунальні заклади охорони здоров’я України функціонують як бюджетні установи. Статус бюджетної установи суттєво звужує набір управлінських інструментів, які керівник закладу може використовувати для успішного виконання поставлених перед закладом охорони здоров’я завдань.

Одночасно законодавством України передбачається можливість існування закладів охорони здоров’я у вигляді державних некомерційних (неприбуткових) підприємств, що можуть функціонувати відповідно до господарського законодавства поза межами рамок, що встановлені Бюджетним кодексом України для бюджетних установ.

Самостійний заклад охорони здоров’я, який спеціалізовано відповідно до профілю та виду медичної допомоги, може функціонувати ефективніше та надавати якісніші послуги в сфері охорони здоров’я.

2. Мета і шляхи його досягнення

Метою цього законопроекту є забезпечення конституційних прав громадян на отримання своєчасної, кваліфікованої і якісної медичної допомоги на основі здійснення структурної реорганізації системи медичного забезпечення шляхом удосконалення механізмів управління і ініціювання розвитку самоуправління на рівні закладів охорони здоров’я;

Прийняття зазначеного Закону обумовлено необхідністю чіткого окреслення правового поля для здійснення фінансово-господарської діяльності закладів охорони здоров’я всіх форм власності, а також визначення особливостей щодо здійснення цієї діяльності.

Реалізація норм законопроекту дозволить:

  • підвищити відповідальність керівників та трудових колективів закладів охорони здоров’я за раціональне використання наявних фінансових, матеріальних і кадрових ресурсів, впровадження ресурсозберігаючих і новітніх технологій у профілактичну роботу та лікувально-діагностичний процес;
  • перейти на гнучку систему планування і оперативного контролю за якістю медичної допомоги;

запровадити договірні відносини на здійснення медичного обслуговування.

3. Правові аспекти

На сьогодні суспільні відносини, що належать до предмета правового регулювання проекту Закону України «Про заклади охорони здоров’я» частково врегульовані нормами, що містяться у наступних актах законодавства України:

Конституції України; Основах законодавства України про охорону здоров’я, Цивільному кодексі України, Господарському кодексі України, Бюджетному кодексі України та інших законодавчих актах України.

4. Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація Закону України «Про особливості діяльності закладів охорони здоров’я» не потребує додаткових матеріальних та інших витрат.

5. Позиція заінтересованих органів

Доопрацьований у Секретаріаті Кабінету Міністрів України законопроект повторно направлений до МОЗ, Мінфіну, Мінекономіки, Мін’юсту та НАМУ з метою внесення змін і доповнень відповідно до редакцій законів України «Про внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров’я щодо удосконалення надання медичної допомоги» та «Про порядок проведення реформування системи охорони здоров’я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та м. Києві» (прийняті Верховною Радою України 07.07.2011)

У представленій редакції враховані попередні зауваження, що надавались Мінфіном, Мінекономіки та Мін’юстом.

6. Регіональний аспект

Акт не стосується питань розвитку адміністративно-територіальних одиниць.

7. Запобігання корупції

У проекті акта відсутні правила і процедури, які можуть містити ризики вчинення корупційних правопорушень.

8.Позиція соціальних партнерів

Законопроект направлявся до розгляду Спільного представницького органу всеукраїнських профспілок та профспілкових об’єднань, яким надані зауваження, що враховані частково.

Від Спільного представницького органу сторони роботодавців на національному рівні відповіді не надходило.

9. Громадське обговорення

Законопроект оприлюднено на офіційному сайті Міністерства охорони здоров’я України.

10. Прогноз результатів

Реалізація законопроекту передбачає удосконалення порядку організації медичного обслуговування населення та діяльності закладів охорони здоров’я, забезпечення підвищення якості медичного обслуговування, запровадження договірних відносин на здійснення медичного обслуговування, створення механізмів раціонального використання фінансових, кадрових та матеріально-технічних ресурсів галузі.

Міністр охорони здоров’я України О.В. Аніщенко

Вноситься
Кабінетом Міністрів України

ПРОЕКТ

Закон УкраЇни
Про особливості діяльності закладів охорони здоров’я

Цей Закон визначає порядок створення, припинення, особливості діяльності та класифікацію закладів охорони здоров’я.

Розділ І
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

1) госпітальний округ — організаційно-функціональне об’єднання закладів охорони здоров’я, розташованих на території однієї або кількох адміністративно-територіальних одиниць, які задовольняють потребу їх населення у вторинній медичній допомозі;

2) медичний працівник — лікар або інша особа, яка здобула у встановленому законодавством порядку медичну освіту, відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я, працює у закладі охорони здоров’я або як фізична особа — підприємець;

3) профіль закладу охорони здоров’я — ознака закладу охорони здоров’я, що характеризує його здатність надавати медичну допомогу за однією спеціалізацією (однопрофільний, спеціалізований) або кількома спеціалізаціями (багатопрофільний);

4) спеціалізація закладу охорони здоров’я — ознака закладу охорони здоров’я, що характеризує його здатність надавати медичну допомогу певного виду та інтенсивності або провадити іншу передбачену законодавством діяльність у сфері охорони здоров’я;

5) тип закладу охорони здоров’я — сукупність ознак закладу охорони здоров’я, що характеризує його діяльність відповідно до організації медичного обслуговування, окремих категорій громадян, що ним обслуговуються, захворювань, які підлягають лікуванню;

6) типове положення про заклад охорони здоров’я — нормативно-правовий акт, який визначає основні засади діяльності закладу охорони здоров’я.

2. Інші терміни у цьому Законі використовуються у значенні, наведеному в Основах законодавства України про охорону здоров’я.

Стаття 2. Загальні положення щодо утворення та функціонування закладів охорони здоров’я

1. Заклади охорони здоров’я державної і комунальної форм власності утворюються та провадять свою діяльність з метою реалізації права громадян на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування, яке гарантовано Конституцією України.

2. Заклади охорони здоров’я провадять свою діяльність з дотриманням вимог санітарного законодавства, а також відповідно до стандартів у сфері охорони здоров’я.

3. Надання медичної допомоги в закладах охорони здоров’я здійснюється відповідно до державних соціальних стандартів та галузевих стандартів у сфері охорони здоров’я.

4. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування у межах своїх повноважень зобов’язані вживати своєчасних заходів для запобігання банкрутству закладів охорони здоров’я, які належать до сфери їх управління, шляхом проведення у разі необхідності реорганізації, здійснення організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних та інших заходів відповідно до законодавства.

5. Заклади охорони здоров’я державної та комунальної форми власності не можуть бути приватизовані.

Стаття 3. Класифікація закладів охорони здоров’я

1. Залежно від форми власності заклади охорони здоров’я поділяються на державні, комунальні, приватні.

2. За організаційно-правовою формою заклади охорони здоров’я поділяються на бюджетні установи, державні унітарні підприємства, комунальні унітарні підприємства, господарські товариства, приватні підприємства та об’єднання підприємств.

3. За типами заклади охорони здоров’я поділяються на:

  • амбулаторію — заклад охорони здоров’я, що надає первинну медичну допомогу;
  • аптеку — заклад охорони здоров’я, основним завданням якого є забезпечення населення, інших закладів охорони здоров’я, підприємств, установ та організацій лікарськими засобами, виробами медичного призначення та іншими товарами;
  • госпіталь — заклад охорони здоров’я, який надає медичну допомогу військовослужбовцям Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, ветеранам війни та прирівняним до них особам;
  • клінічну лікарню — заклад охорони здоров’я, у якому розміщуються наукові і навчальні структурні підрозділи (кафедри, лабораторії тощо) вищих медичних навчальних закладів III—IV рівня акредитації, закладів післядипломної освіти, науково-дослідних інститутів, що проводять роботу із забезпечення лікувально-діагностичного процесу, підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації медичних працівників та наукові дослідження в медицині;
  • лікарню — заклад охорони здоров’я, призначений для цілодобового надання спеціалізованої та високоспеціалізованої медичної допомоги, а також допомоги під час пологів;
  • медичний пункт — заклад охорони здоров’я, який надає долікарську медичну допомогу;
  • медичний центр — заклад охорони здоров’я, призначений для надання медичної допомоги відповідного виду та профілю;
  • санаторій — заклад охорони здоров’я, що забезпечує надання громадянам послуг лікувального, профілактичного та реабілітаційного характеру з використанням природних лікувальних ресурсів;
  • хоспіс — заклад охорони здоров’я, що забезпечує надання паліативної допомоги населенню;
  • центр державного санітарно-епідеміологічного нагляду — заклад охорони здоров’я, основним завданням якого є організація санітарних та протиепідемічних заходів, спрямованих на попередження, виявлення, усунення або зменшення шкідливого впливу факторів середовища життєдіяльності людини на здоров’я населення, запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб, масових неінфекційних захворювань (отруєнь) та радіаційних уражень, а також здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду (контролю) за дотриманням вимог санітарного законодавства;
  • центр служби крові — заклад охорони здоров’я державної або комунальної форми власності, призначений для заготівлі донорської крові, її компонентів та виробництва препаратів плазми крові, ефективної системи управління їх запасами, транспортування, зберігання, задоволення потреби закладів охорони здоров’я, що надають трансфузійну допомогу, та контролю за клінічним застосуванням компонентів і препаратів крові;
  • центр профілактичної медичної дезінфекції — заклад охорони здоров’я, основним завданням якого є організація та проведення дезінфекційних заходів;
  • інші заклади охорони здоров’я, що провадять діяльність у сфері охорони здоров’я.

4. За видами надання медичної допомоги заклади охорони здоров’я поділяються на:

1) заклади охорони здоров’я із забезпечення надання первинної медико-санітарної допомоги, до яких належать центри первинної медичної (медико-санітарної) допомоги, — заклади охорони здоров’я, що забезпечують надання первинної медичної (медико-санітарної) допомоги населенню в амбулаторних умовах та денних стаціонарах.

До складу зазначених центрів можуть входити як структурні чи відокремлені підрозділи медичні пункти (в тому числі фельдшерсько-акушерські пункти), амбулаторії (в тому числі амбулаторії загальної практики сімейної медицини), медичні кабінети та інші підрозділи, що визначаються типовим положенням;

2) заклади охорони здоров’я із забезпечення надання вторинної медичної допомоги, до яких належать:

  • багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування — заклад охорони здоров’я, що забезпечує надання вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги в умовах цілодобового стаціонару, денного стаціонару або амбулаторних умовах дорослим і дітям у гострому стані або з хронічними захворюваннями, що потребують високої інтенсивності лікування та догляду, з обов’язковою наявністю відділень невідкладної медичної допомоги;
  • багатопрофільна дитяча лікарня інтенсивного лікування — заклад охорони здоров’я, що забезпечує надання вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги в умовах цілодобового стаціонару, денного стаціонару або амбулаторних умовах дітям у гострому стані або з хронічними захворюваннями, що потребують високої інтенсивності лікування та догляду, з обов’язковою наявністю відділень невідкладної медичної допомоги;
  • лікарня планового лікування — заклад охорони здоров’я, що забезпечує надання планової спеціалізованої консультативної та стаціонарної медичної допомоги населенню середньої інтенсивності лікування та догляду;
  • лікарня відновного (реабілітаційного) лікування — заклад охорони здоров’я що забезпечує надання планової реабілітаційної допомоги населенню в умовах стаціонару та денного стаціонару;
  • центр з медичних консультацій та діагностики (консультативно-діагностичний центр) — заклад охорони здоров’я, що забезпечує надання діагностично-консультативної вторинної медичної допомоги хворим у термінальній стадії прогресування захворювання;
  • спеціалізований медичний центр — заклад охорони здоров’я, що забезпечує надання вторинної медичної допомоги за одним профілем та/або спеціалізацією;

3) заклади охорони здоров’я із забезпечення надання третинної медичної допомоги, до яких належать:

  • багатопрофільна обласна (республіканська, міська) лікарня (в тому числі клінічна лікарня) — заклад охорони здоров’я, що забезпечує надання третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги в умовах цілодобового стаціонару, денного стаціонару або амбулаторних умовах дорослим хворим у гострому стані або з хронічними захворюваннями, що потребують високоспеціалізованого діагностичного та лікувального втручання з обов’язковою наявністю відділень невідкладної медичної допомоги;
  • багатопрофільна обласна (республіканська, міська) дитяча лікарня (в тому числі клінічна лікарня) — заклад охорони здоров’я, що забезпечує надання третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги хворим дітям, які потребують високоспеціалізованого діагностичного та лікувального втручання з обов’язковою наявністю відділень невідкладної медичної допомоги;
  • високоспеціалізований медичний центр — заклад охорони здоров’я, що забезпечує надання високоспеціалізованої медичної допомоги за одним профілем та/або спеціалізацією;

4) заклади охорони здоров’я із забезпечення надання паліативної медичної допомоги, до яких належить хоспіс, — заклади охорони здоров’я, що забезпечує надання цілодобового паліативного та/або симптоматичного лікування, медико-психологічної реабілітації, соціальної та духовної підтримки;

5) заклади охорони здоров’я загальнодержавної системи надання екстреної медичної допомоги, до яких належить центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, — заклад охорони здоров’я, що забезпечує організацію та управління наданням екстреної допомоги на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, в тому числі під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

Обов’язковим структурним підрозділом такого центру є оперативно-диспетчерська служба.

Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф утворюється відповідно до вимог законодавства шляхом реорганізації існуючих підрозділів служби швидкої медичної допомоги (станцій, підстанцій, відділень), територіальних центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф.

Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф може бути організований у формі об’єднання закладів охорони здоров’я.

5. Медичну допомогу визначеного виду можуть надавати інші заклади охорони здоров’я відповідно до їх профілю та спеціалізації, типи яких визначені цим Законом і які внесені до переліку закладів охорони здоров’я, затвердженого центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я.

6. Типове положення про заклад охорони здоров’я відповідно до його типу затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я.

7. У типовому положенні про заклад охорони здоров’я, зокрема зазначаються:

  • мета та основна діяльність закладу;
  • спеціалізація, тип і профіль закладу;
  • структура закладу (структурні підрозділи, у тому числі відокремлені);
  • порядок взаємодії структурних підрозділів;
  • порядок взаємодії керівника закладу з керівниками його структурних підрозділів;
  • система внутрішнього контролю діяльності закладу;
  • права та обов’язки працівників закладу.

8. В установчих документах закладу охорони здоров’я, крім загальних вимог, передбачених законодавством, зазначаються його тип, профіль та спеціалізація.

Стаття 4. Наглядова рада закладу охорони здоров’я

1. У закладах охорони здоров’я відповідно до закону може утворюватися наглядова рада з метою розроблення стратегії розвитку такого закладу та забезпечення виконання контрольно-наглядових функцій.

2. Випадки та порядок утворення, провадження діяльності, права та обов’язки наглядової ради закладу охорони здоров’я затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 5. Державна реєстрація закладів охорони здоров’я

1. Заклади охорони здоров’я підлягають державній реєстрації відповідно до закону.

2. Після державної реєстрації заклад охорони здоров’я вноситься до державного реєстру закладів охорони здоров’я, порядок формування та ведення якого затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я.

Стаття 6. Акредитація закладів охорони здоров’я

1. Акредитацією закладів охорони здоров’я є визнання статусу такого закладу за наявності в ньому умов для надання певного виду медичної допомоги, підтвердження його відповідності критеріям, що встановлюються центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я.

2. Порядок проведення акредитації закладів охорони здоров’я затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 7. Особливості управління закладами охорони здоров’я

1. Система управління закладами охорони здоров’я повинна забезпечувати розподіл повноважень між наглядовою радою (у разі її створення) та керівництвом закладу, належний обмін інформацією між ними, прозорість процедур прийняття рішень та контролю за їх виконанням, подання звітності з дотриманням вимог стосовно достовірності і повноти інформації, що в ній міститься.

2. Права і обов’язки закладу охорони здоров’я та його власника (уповноваженого ним органа) у разі надання медичної допомоги за кошти відповідних бюджетів визначаються договором про медичне обслуговування населення.

Стаття 8. Вимоги до керівника закладу охорони здоров’я

1. Керівник закладу охорони здоров’я призначається у порядку, визначеному цим Законом та іншими актами законодавства, з урахуванням організаційно-правової форми закладу.

2. Керівником закладу охорони здоров’я може бути головний лікар (генеральний директор, директор, начальник, завідувач) та/або його заступники.

3. Керівники державних, комунальних закладів охорони здоров’я та їх заступники призначаються на посаду шляхом укладення з ними контракту.

4. Керівник закладу охорони здоров’я організовує і несе відповідальність за якість медичного обслуговування населення, адміністративно-господарську та фінансову діяльність закладу.

Стаття 9. Відокремлені підрозділи закладів охорони здоров’я

1. У закладах охорони здоров’я державної та комунальної форми власності можуть утворюватися відокремлені підрозділи без створення юридичної особи.

2. До закладів охорони здоров’я державної або комунальної форми власності, що провадять некомерційну господарську діяльність, за рішенням їх власників шляхом реорганізації можуть бути приєднані інші, відповідно, державні або комунальні заклади охорони здоров’я як відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи.

Стаття 10. Об’єднання закладів охорони здоров’я

1. У сфері охорони здоров’я можуть утворюватись об’єднання закладів охорони здоров’я, зокрема у вигляді територіальних медичних об’єднань, госпітальних округів та інших об’єднань, для виконання завдань у сфері охорони здоров’я.

2. До складу територіальних медичних об’єднань та госпітальних округів можуть входити заклади охорони здоров’я відповідного профілю та спеціалізації.

3. Нормативи та вимоги щодо організації діяльності територіальних медичних об’єднань та госпітальних округів установлюються центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я з урахуванням щільності та характеру розселення населення, стану транспортних комунікацій та інших регіональних особливостей.

Стаття 11. Провадження інших видів діяльності закладами охорони здоров’я

1. Заклади охорони здоров’я мають право провадити інші види діяльності, що не належать до медичного обслуговування.

До таких видів діяльності може бути віднесена не заборонена законодавством господарська діяльність, що зазначається в установчих документах закладу охорони здоров’я.

2. Будь-яка інша діяльність закладу охорони здоров’я не повинна створювати перешкод для здійснення медичного обслуговування пацієнтів.

Розділ ІІ
ХАРАКТЕРИСТИКА ВИДІВ ЗАКЛАДІВ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я ТА
ДІЯЛЬНІСТЬ ФІЗИЧНИХ ОСІБ — ПІДПРИЄМЦІВ
У СФЕРІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

Стаття 12. Загальна характеристика закладу охорони здоров’я —бюджетної установи

1. Заклад охорони здоров’я — бюджетна установа (далі — бюджетна установа) здійснює медичне обслуговування населення, виконує інші функції, пов’язані з його організацією, а також провадить діяльність із забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення.

2. Бюджетна установа є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та печатку із своїм найменуванням.

3. Бюджетна установа є установою державної або комунальної форми власності, що утворюється в установленому порядку органами державної влади чи органами місцевого самоврядування та повністю утримується за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів. Бюджетні установи є неприбутковими.

Стаття 13. Загальна характеристика закладу охорони здоров’я —державного унітарного підприємства

1. Заклад охорони здоров’я — державне унітарне підприємство (далі — унітарне підприємство) забезпечує медичне обслуговування населення та провадить іншу діяльність у сфері охорони здоров’я, не заборонену законодавством.

2. Унітарне підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в банках та центральних органах виконавчої влади, печатку із своїм найменуванням.

3. Головний розпорядник бюджетних коштів може укладати з державним унітарним підприємством, яке діє як казенне підприємство, договори про медичне обслуговування населення.

4. Забороняється відчуження нерухомого майна державного унітарного підприємства.

Стаття 14. Загальна характеристика закладу охорони здоров’я — комунального унітарного підприємства

1. Заклад охорони здоров’я — комунальне унітарне підприємство (далі — комунальне підприємство) провадить некомерційну господарську діяльність у сфері охорони здоров’я, утворюється, реорганізовується і ліквідовується органом місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

2. Тип комунального підприємства визначається відповідним органом місцевого самоврядування згідно із цим Законом.

3. Комунальне підприємство провадить діяльність на основі статуту, затвердженого відповідним органом місцевого самоврядування.

4. Головний розпорядник бюджетних коштів може укладати з комунальним підприємством договори про медичне обслуговування населення.

Стаття 15. Загальні вимоги до діяльності закладів охорони здоров’я — господарських товариств та приватних підприємств

1. Заклади охорони здоров’я можуть провадити діяльність як господарські товариства та приватні підприємства, що утворені та зареєстровані в установленому законом порядку.

2. Господарські товариства та приватні підприємства мають право здійснювати медичну практику та надавати послуги відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, що визначені цим Законом.

3. Учасники закладу охорони здоров’я — господарського товариства можуть брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, що безпосередньо стосуються професійної діяльності медичних, фармацевтичних працівників.

Стаття 16. Особливості утворення та діяльності закладу охорони здоров’я — приватного підприємства

1. Заклад охорони здоров’я — приватне підприємство (далі — приватне підприємство) забезпечує медичне обслуговування та провадить інші види діяльності, не заборонені законодавством.

2. Медичне обслуговування визначається в установчих документах приватного підприємства як основний вид діяльності.

3. Фізична особа, що здійснює управління заснованим нею приватним підприємством безпосередньо (є його керівником), повинна мати відповідну спеціальну освіту і відповідати кваліфікаційним вимогам, установленим для керівника закладу охорони здоров’я центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я.

Стаття 17. Особливості діяльності фізичних осіб — підприємців у сфері охорони здоров’я

1. Фізична особа — підприємець провадить діяльність відповідно до ліцензії на відповідний вид господарської діяльності з використанням у разі потреби найманої праці шляхом облаштування медичних кабінетів.

2. Медичні кабінети повинні відповідати вимогам санітарного законодавства та бути укомплектованими відповідно до табелів матеріально-технічного оснащення, затверджених центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я.

3. Порядок організації та вимоги до діяльності медичних кабінетів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я.

4. Медичні працівники повинні відповідати кваліфікаційним вимогам, установленим центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я.

5. Лікарі загальної практики — сімейні лікарі, що провадять господарську діяльність з медичної практики як фізичні особи — підприємці, можуть залучатися центрами первинної медичної (медико-санітарної) допомоги для надання такого виду допомоги на договірних засадах.

6. Типову форму договору між центрами первинної медичної (медико-санітарної) допомоги та лікарями загальної практики — сімейними лікарями, що провадять господарську діяльність з медичної практики як фізичні особи — підприємці, затверджує центральний орган виконавчої влади у сфері охорон здоров’я.

Стаття 18. Об’єднання підприємств у сфері охорони здоров’я

1. У сфері охорони здоров’я можуть утворюватися відповідно до закону об’єднання підприємств.

2. Об’єднання підприємств можуть утворюватися як господарські об’єднання або державні (комунальні) господарські об’єднання з метою медичного обслуговування, забезпечення науково-педагогічної діяльності, навчального процесу, координації діяльності закладів охорони здоров’я та поєднання зазначених видів діяльності з метою оптимізації, підвищення якості і доступності медичної допомоги.

3. Під час утворення об’єднання підприємств і визначення в установчих документах мети його діяльності можуть враховуватися соціально-економічні особливості відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на території якої утворюється таке об’єднання.

4. Господарські об’єднання у сфері охорони здоров’я можуть утворюватись у всіх організаційно-правових формах, що визначені законом, з урахуванням вимог цього Закону.

Розділ ІІІ
ДОГОВОРИ ПРО МЕДИЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ
НАСЕЛЕННЯ

Стаття 19. Порядок укладення договорів про медичне обслуговування населення

1. Договір про медичне обслуговування населення — це договір, що укладається з метою забезпечення надання населенню медичної допомоги в державних та комунальних закладах охорони здоров’я.

2. Типові договори про медичне обслуговування населення та порядок їх укладення затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я.

3. Сторонами договору про медичне обслуговування населення є головні розпорядники бюджетних коштів відповідного рівня та заклади охорони здоров’я, що надають первинну, вторинну, третинну, паліативну та екстрену медичну допомогу.

4. У договорі про медичне обслуговування населення обов’язково зазначаються:

  • обсяг медичної допомоги, надання якої повинен забезпечити заклад охорони здоров’я;
  • індикатори якості медичної допомоги;
  • обсяг видатків на забезпечення надання медичної допомоги;
  • права та обов’язки сторін, їх відповідальність.

5. Інформація щодо укладених договорів про медичне обслуговування населення розміщується на офіційному веб-сайті головних розпорядників бюджетних коштів не пізніше п’яти робочих днів з дня їх укладення.

6. Заклади охорони здоров’я, з якими укладено договори про медичне обслуговування населення, здійснюють закупівлю товарів та послуг для забезпечення медичного обслуговування за державні кошти відповідно до закону.

Розділ ІV
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2015 року.

2. До приведення актів законодавства у відповідність із цим Законом їх положення застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

3. Внести до статті 3 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 42—43, ст. 378) такі зміни:

частину другу після слова «державного» доповнити словом ,«комунального»;

абзаци перший — третій частини четвертої після слова «державних» доповнити словом ,«комунальних».

4. Кабінету Міністрів України за результатами реалізації пілотного проекту відповідно до Закону України “Про порядок проведення реформування системи охорони здоров’я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та місті Києві” подати пропозиції щодо внесення змін до цього Закону та інших законодавчих актів.

Голова Верховної Ради України

ПОРІВНЯЛЬНА ТАБЛИЦЯ
до проекту Закону України «Про особливості діяльності закладів охорони здоров’я»

Зміни до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»
Зміст положення (норми)чинного законодавства Положення (норми) запропонованого проекту закону
Стаття 3. Заходи щодо запобігання банкрутству боржника та позасудові процедури
2.Власником майна боржника державного чи приватного підприємства, засновниками (учасниками) боржника — юридичної особи, кредиторами боржника, іншими особами в межах заходів щодо запобігання банкрутству боржника може бути надана фінансова допомога в розмірі, достатньому для погашення зобов’язань боржника перед кредиторами, у тому числі зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) і відновлення платоспроможності боржника (досудова санація).
4. Досудова санація державних підприємств провадиться за рахунок коштів державних підприємств та інших джерел фінансування. Обсяг коштів для проведення досудової санації державних підприємств за рахунок коштів Державного бюджету України щорічно встановлюється законом про Державний бюджет України.
Умови проведення досудової санації державних підприємств за рахунок інших джерел фінансування погоджуються з органом, уповноваженим управляти майном боржника, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України Досудова санація державних підприємств провадиться відповідно до законодавства.
Стаття 3. Заходи щодо запобігання банкрутству боржника та позасудові процедури
2.Власником майна боржника державного, комунального чи приватного підприємства, засновниками (учасниками) боржника — юридичної особи, кредиторами боржника, іншими особами в межах заходів щодо запобігання банкрутству боржника може бути надана фінансова допомога в розмірі, достатньому для погашення зобов’язань боржника перед кредиторами, у тому числі зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) і відновлення платоспроможності боржника (досудова санація).
4. Досудова санація державних, комунальних підприємств провадиться за рахунок коштів державних, комунальних підприємств та інших джерел фінансування. Обсяг коштів для проведення досудової санації державних, комунальних підприємств за рахунок коштів Державного бюджету України щорічно встановлюється законом про Державний бюджет України. Умови проведення досудової санації державних, комунальних підприємств за рахунок інших джерел фінансування погоджуються з органом, уповноваженим управляти майном боржника, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України Досудова санація державних, комунальних підприємств провадиться відповідно до законодавства.
Заступник Міністра охорони здоров’я України О.К. Толстанов

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті