Проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про захист економічної конкуренції» щодо забезпечення доказів у справах, що розглядаються органами АМКУ»

10 Листопада 2011 12:45 Поділитися

Антимонопольний комітет України

Повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта

Оприлюднюється проект регуляторного акта:
Проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про захист економічної конкуренції» щодо забезпечення доказів у справах, що розглядаються органами Антимонопольного комітету України»

Проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про захист економічної конкуренції» щодо забезпечення доказів у справах, що розглядаються органами Антимонопольного комітету України»розроблений Антимонопольним комітетом України на виконання пункту 22 Плану заходів щодо виконання у 2010 році Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 9 червня 2010 року № 1196-р.

Проект передбачає врегулювання порядку реалізації органами та посадовими особами системи органів Комітету повноважень, передбачених Законом України «Про Антимонопольний комітет України» з метою створення належних процесуальних засад забезпечення доказів у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Зауваження та пропозиції до проекту закону просимо надсилати у письмовому та/або електронному вигляді протягом 31 дня з дня його оприлюднення за вказаними адресами:

Антимонопольний комітет України, вул. Урицького, 45, м. Київ, 03035;

e-mail: [email protected]

Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва, вул. Арсенальна, 9/11, м. Київ, 01011;

e-mail: [email protected]

Проект регуляторного акта та аналіз регуляторного впливу оприлюднені шляхом розміщення на офіційному веб-сайті АМКУ в мережі Інтернет за адресою: http://www.amc.gov.ua

Зауваження та пропозиції від фізичних та юридичних осіб, їх об’єднань отримуються у письмовому та/або електронному вигляді.

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про захист економічної конкуренції» щодо забезпечення доказів у справах, що розглядаються органами Антимонопольного комітету України»

1. Обґрунтування необхідності прийняття акта

Проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про захист економічної конкуренції» щодо забезпечення доказів у справах, що розглядаються органами Антимонопольного комітету України»розроблений Антимонопольним комітетом України на виконання пункту 22 Плану заходів щодо виконання у 2010 році Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 9 червня 2010 року № 1196-р.

2. Мета і шляхи її досягнення

Проект передбачає врегулювання порядку реалізації органами та посадовими особами системи органів Комітету повноважень, передбачених Законом України «Про Антимонопольний комітет України» з метою створення належних процесуальних засад забезпечення доказів у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Зокрема, пропонується на законодавчому рівні врегулювати процедуру отримання пояснень та іншої інформації, проведення перевірок і деяких інших дій під час збору доказів у справах, що розглядаються органами Комітету.

Водночас, проект конкретизує права та обов’язки осіб, які беруть участь у таких справах, інших осіб у відносинах з органами Антимонопольного комітету України.

Законопроектом також детально регламентується порядок проведення експертизи, яка необхідна для роз’яснення питань, що виникають під час розгляду справи і потребують спеціальних знань, права та обов’язки експерта, порядок відшкодування витрат, пов’язаних із її проведенням.

Запропоновані зміни сприятимуть підвищенню прозорості у правозастосовній діяльності органів Комітету, а також підсилять процесуальні гарантії учасників провадження у справах.

Проект відповідає положенням законодавства Європейського Союзу, а саме: Регламенту Ради (ЄС) № 1/2003 від 16 грудня 2002 року щодо імплементації правил конкуренції, визначених статтями 81 та 82 Договору, Регламенту Комісії (ЄС) № 773/2004 від 7 квітня 2004 року щодо здійснення Комісією процесуальних дій відповідно до статей 81 та 82 Договору про ЄС, Повідомлення Комісії (ЄС) щодо розгляду Комісією скарг, поданих на підставі статей 81 і 82 Договору про ЄС (2004/C 101/05).

3. Правові аспекти

Відповідні суспільні відносини регулюються законами України «Про Антимонопольний комітет України», «Про захист економічної конкуренції», «Про захист від недобросовісної конкуренції», а також Правилами розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затвердженими розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19 квітня 1994 року № 5, зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 6 травня 1994 року за № 90/299 (у редакції розпорядження Антимонопольного комітету України від 29 червня 1998 року № 169-р) (із змінами), Положенням про порядок проведення перевірок додержання законодавства про захист економічної конкуренції, затвердженим розпорядженням Антимонопольного комітету України від 25 грудня 2001 року № 182-р, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 13 лютого 2002 року за № 139/6427 (із змінами), іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цих законів.

Проект акта передбачає внесення змін і доповнень до Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Реалізація акта не потребує внесення змін до інших законів України чи актів Кабінету Міністрів України.

4. Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація акта не потребуватиме додаткових витрат із Державного бюджету України.

5. Позиція заінтересованих органів

Проект акта погоджено Міністерством фінансів України, Міністерством внутрішніх справ України, Міністерством економіки України (за результатами узгоджувальної наради 14 лютого 2011 року) без зауважень, Міністерством юстиції України із зауваженнями щодо невідповідності положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини.

6. Регіональний аспект

Проект акта не стосується питання розвитку адміністративно-територіальних одиниць.

7. Запобігання корупції

Відповідно до висновку антикорупційної експертизи Секретаріату Кабінету Міністрів України від 16.12.2010 № 59-в проект акта містить корупціоногенний чинник, пов’язаний із розширенням дискреційних повноважень. Комітетом опрацьовано зазначений висновок та в тексті законопроекту враховані рекомендації щодо:

визначення чітких підстав прийняття посадовими особами органів Антимонопольного комітету України відповідних рішень, передбачених статтями 412 та 44;

зазначення у законопроекті обмежень, за яких особа не може бути призначена експертом, а також виключення з редакції частини першої статті 43 проекту слова «незаінтересовані».

Крім того, висновок антикорупційної експертизи містив рекомендації щодо визначення чітких підстав прийняття посадовими особами органів Комітету рішень, передбачених положеннями частини шостої статті 36 законопроекту.

Відповідно до згаданих положень законопроекту (так само як і положень чинної редакції Закону України «Про захист економічної конкуренції») органи Комітету мають право не починати розгляд справи, якщо певна поведінка, що має ознаки протиправної, відчутно не впливає на конкуренцію. Новелою є встановлення невичерпного переліку обставин, за наявності яких органи Комітету мають право відмовити заявнику в розгляді справи, втім, лише у випадках, коли відповідна поведінка відчутно не впливає на конкуренцію.

Оцінка відчутності впливу на конкуренцію певних дій чи бездіяльності суб’єкта порушення здійснюється органами Комітету з урахуванням сукупності ознак цього явища, що містяться у статтях 1 і 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції». Крім того, певні критерії містяться у підзаконних нормативно-правих актах Комітету, зокрема у Методиці визначення монопольного (домінуючого) становища суб’єктів господарювання на ринку, затвердженій розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 № 49-р, зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 01.04.2002 за № 317/6605, Типових вимогах до узгоджених дій суб’єктів господарювання для загального звільнення від попереднього одержання дозволу органів Антимонопольного комітету України на узгоджені дії суб’єктів господарювання, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 12 лютого 2002 року № 27-р, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 07.03.2002 за № 239/6527.

Достатній рівень правової визначеності в даному випадку також може забезпечуватись через надання Антимонопольним комітетом України на підставі пункту 7 статті 13 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» рекомендаційних роз’яснень з питань застосування положень частини шостої статті 36, зокрема щодо критеріїв оцінки впливу на конкуренцію.

Тобто, запропонована розробником редакція відповідних положень Закону дає можливість органам Комітету, за наявності обмежених ресурсів, визначати пріоритети своєї діяльності, зосередивши зусилля на розгляді справ, наслідки яких можуть позитивно позначитися на економіці держави в цілому, захистити інтереси широкого кола суб’єктів господарювання та споживачів. При цьому, деталізація критеріїв для відмови у розгляді справи суттєво покращує правову визначеність порівняно з чинною нормою.

Крім того, важливо враховувати, що законопроект розроблений на виконання Плану заходів щодо виконання у 2010 році Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 9 червня 2010 року № 1196-р (сфера адаптації «Правила конкуренції»), що зумовлює необхідність обов’язкового врахування вимог законодавства Європейського Союзу під час нормопроектування.

Аналоги положень частини шостої статті 36 законопроекту, зокрема щодо критеріїв пріоритетності розслідувань, містяться в Повідомленні Комісії (ЄС) щодо розгляду Комісією скарг, поданих на підставі статей 81 та 82 Договору про ЄС (2004/C 101/05).

8. Громадське обговорення

Проект акта розміщено на офіційному веб-сайті Антимонопольного комітету України.

9. Позиція соціальних партнерів

Проект акта не стосується соціально-трудової сфери.

10. Прогноз результатів

Прийняття законопроекту має підвищити ефективність застосування законодавства про захист економічної конкуренції, а також надати діям органів та уповноважених осіб Комітету прозорості та передбачуваності.

В.о. Голови Комітету Р. Кузьмін

ПРОЕКТ

Кабінетом Міністрів України

М.Я. Азаров

2011 р.

ЗАКОН УКРАЇНИ
Про внесення змін до Закону України
«Про захист економічної конкуренції» щодо забезпечення доказів у справах, що розглядаються органами Антимонопольного комітету України

Верховна Рада України постановляє:

І. Внести до Закону України «Про захист економічної конкуренції» такі зміни:

1. Статті 36, 37, 39–41 викласти в такій редакції:

«Стаття 36. Підстави для початку розгляду справи

1. У разі наявності даних про ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема наслідки такого порушення, органи Антимонопольного комітету України починають розгляд справи.

2. Джерелами, з яких органи Антимонопольного комітету України одержують дані про ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, є:

1) заяви осіб, які відповідають вимогам, установленим у частині четвертій цієї статті;

2) подання органів державної влади, органів місцевого самоврядування;

3) повідомлення посадових і службових осіб підприємств, установ та організацій;

4) відомості, виявлені органом Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення під час здійснення своїх повноважень.

3. У разі коли дані про ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції є суперечливими чи недостатніми, органи Антимонопольного комітету України проводять розслідування з метою встановлення достатніх підстав для початку розгляду справи.

Під час проведення зазначеного розслідування органи Антимонопольного комітету України, голови його територіальних відділень, уповноважені ними посадові особиАнтимонопольного комітету України, його територіальних відділень мають право:

отримувати пояснення осіб у порядку, встановленому статтею 411 цього Закону;

вимагати подання інформації у порядку, встановленому статтею 421 цього Закону;

проводити перевірки у порядку, встановленому частинами першою — третьою і п’ятою — сьомою статті 44 цього Закону.

4. Особами, які мають право подавати заяву про ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, є суб’єкти господарювання, об’єднання, громадяни, установи, організації, які можуть підтвердити, що дії чи бездіяльність особи, в діях якої вбачається порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у тому числі законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, можуть безпосередньо ущемляти їх права та інтереси.

Заяви подаються до Антимонопольного комітету України, його територіального відділення.

Порядок подання та розгляду заяв встановлюється Антимонопольним комітетом України.

5. У разі подання заяви про ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції особою, зазначеною у частині четвертій цієї статті, розгляд справи про таке порушення законодавства починається за заявою.

У разі отримання даних про ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції із джерел, передбачених пунктами 2–4 частини другої цієї статті, розгляд справи про таке порушення законодавства починається за власною ініціативою органів Антимонопольного комітету України.

Особа, яка подала заяву про ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, має право подати разом із такою заявою клопотання про початок розгляду справи за власною ініціативою органів Антимонопольного комітету України у зв’язку з можливістю настання негативних для неї наслідків, пов’язаних з поданням заяви. В такому разі розслідування за заявою, розгляд справи починаються за власною ініціативою органів Антимонопольного комітету України.

З метою захисту інтересів заявника, яким подано зазначене клопотання, для відповідної заяви та доданої до неї інформації забезпечується режим інформації з обмеженим доступом. Такий режим не забезпечується, якщо це перешкоджає доведенню порушення.

6. Органи Антимонопольного комітету України мають право не починати розгляд справи, якщо дії чи бездіяльність, що містять ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, відчутно не впливають на конкуренцію. Під час вирішення цього питання органи Антимонопольного комітету України враховують, зокрема, тяжкість, тривалість та масштаб порушення, можливість припинення порушення та усунення його наслідків без розгляду справи, співвідношення обсягу необхідного розслідування та наслідків порушення.

Про відмову в розгляді справи зазначеній у частині четвертій цієї статті особі, яка подала заяву про ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, з підстав, наведених у цій частині, орган Антимонопольного комітету України приймає відповідне розпорядження, яке протягом трьох робочих днів з дня його прийняття надсилається зазначеній особі.

Стаття 37. Початок розгляду справи

1. Про початок розгляду справи орган Антимонопольного комітету України, голова його територіального відділення приймають відповідне розпорядження.

2. Розпорядження про початок розгляду справи надсилається відповідачу протягом трьох робочих днів з дня його прийняття. У такий самий строк заявнику надсилається повідомлення про початок розгляду справи.

3. У разі коли відповідача визначено після початку розгляду справи, орган Антимонопольного комітету України, голова його територіального відділення приймають розпорядження про залучення відповідної особи до участі у справі як відповідача, яке протягом трьох робочих днів з дня його прийняття разом з розпорядженням про початок розгляду справи надсилається відповідачу.»;

«Стаття 39. Особи, які беруть участь у справі

1. Особами, які беруть участь у справі, визнаються заявник (у разі коли справу розпочато за відповідною заявою), відповідач, їх представники.

2. Заявником є особа, за заявою якої розпочато розгляд справи.

Якщо особа подала відповідну заяву після початку розгляду справи, орган Антимонопольного комітету України, голова його територіального відділення приймають розпорядження про залучення такої особи до участі у справі на правах заявника та надсилають їй повідомлення про це протягом трьох робочих днів з дня прийняття розпорядження.

3. Відповідачем є особа, щодо якої здійснюється розгляд справи.

У разі коли під час розгляду справи буде встановлено, що як відповідач у справі повинна бути залучена інша особа, орган Антимонопольного комітету України, голова його територіального відділення приймають розпорядження про заміну відповідача або про залучення до участі у справі співвідповідача. Зазначене розпорядження надсилається протягом трьох робочих днів з дня його прийняття відповідачу (співвідповідачу).

Стаття 40. Права і обов’язки осіб, які беруть участь у справі

1. Особа, яка бере участь у справі, має право:

1) бути поінформованою про дату, час і місце розгляду справи, про всі рішення, розпорядження, що приймаються у справі та стосуються її інтересів;

2) отримувати копію попередніх висновків, складених за результатами розгляду справи, та висловлювати щодо них власні міркування до прийняття рішення у справі;

3) після складення попередніх висновків ознайомлюватися з матеріалами справи, робити виписки, знімати копії (фотокопії) з матеріалів справи, крім документів, що становлять внутрішньовідомчу службову кореспонденцію (доповідні і службові записки, листування між підрозділами тощо), які не використовуються для доведення наявності чи відсутності порушення, іншої інформації з обмеженим доступом, а також інформації, внаслідок розголошення якої може бути заподіяна шкода заявнику, відповідачу, іншим особам або створена перешкода для розгляду справи (така інформація може бути подана для ознайомлення за згодою її власника або за рішенням суду);

4) бути заслуханою в установленому законодавством про захист економічної конкуренції порядку органами Антимонопольного комітету України до прийняття рішення у справі, зокрема під час розгляду справи;

5) подавати докази та доводити їх достовірність (об’єктивність), подавати клопотання, усні та письмові пояснення, доводи, міркування та заперечення до прийняття рішення у справі;

6) одержувати копії рішень, прийнятих за результатами розгляду справи, витяги з них (крім інформації з обмеженим доступом, а також інформації, розголошення якої може заподіяти шкоду заявнику, відповідачу, іншим особам);

7) користуватися іншими правами, наданими їй законодавством про захист економічної конкуренції.

2. Документи, до яких особам, які беруть участь у справі, було надано доступ, можуть бути використані ними лише для забезпечення реалізації прав, наданих їм законодавством про захист економічної конкуренції. Особи, які беруть участь у справі, мають право замовити та отримати в Антимонопольному комітеті України, його територіальному відділенні додаткові примірники завірених копій рішень, витягів з них на умовах, установлених статтею 34 цього Закону.

3. Особи, які беруть участь у справі, зобов’язані добросовісно користуватися належними їм правами та неухильно виконувати обов’язки, встановлені законодавством про захист економічної конкуренції.

Стаття 41. Забезпечення доказів

1. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких орган Антимонопольного комітету України з’ясовує обставини, які мають значення для справи, зокрема дають можливість установити наявність чи відсутність порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Зазначені фактичні дані встановлюються на підставі:

пояснень осіб;

письмових доказів;

речових доказів;

висновків експертів.

2. Докази мають право подавати особи, які беруть участь у справі, а також будь-які інші особи.

3. Обов’язок доказування обставин, які мають значення для справи, покладається на органи Антимонопольного комітету України, якщо інше не встановлено законом.

4. Під час розгляду справи орган Антимонопольного комітету України, голова його територіального відділення, уповноважені ними посадові особи Антимонопольного комітету України, його територіального відділення збирають докази шляхом вчинення необхідних дій, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції, зокрема отримують пояснення осіб у порядку, встановленому статтею 411 цього Закону, вимагають подання інформації у порядку, встановленому статтею 421 цього Закону, призначають експертизу в порядку, встановленому статтею 43 цього Закону, проводять перевірку в порядку, встановленому статтею 44 цього Закону.

Збір доказів здійснюється незалежно від їх місцезнаходження на території України.

За межами території України збір доказів здійснюється з урахуванням умов та у порядку, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Іноземці та особи без громадянства, підприємства, установи та організації, утворені відповідно до законодавства інших держав, мають право подавати докази з власної ініціативи або на письмовий запит органів Антимонопольного комітету України.».

2. Доповнити Закон статтями 411—415 і 421 такого змісту:

«Стаття 411. Пояснення

1. Поясненням є відомості, надані фізичною особою (від свого імені або від імені юридичної особи), про обставини, які можуть мати значення для справи, зокрема надані нею відповіді на поставлені запитання.

Від імені юридичної особи пояснення надаються особами, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені або є її представниками.

2. Перед наданням пояснень у справі особа попереджається про встановлену законом відповідальність за неподання, подання в неповному обсязі або подання недостовірної інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню.

3. Орган Антимонопольного комітету України, голова його територіального відділення, уповноважені ними посадові особи Антимонопольного комітету України, його територіального відділення мають право вимагати від осіб надання усних або письмових пояснень.

Усні пояснення фіксуються у протоколі, форма якого затверджується Антимонопольним комітетом України.

Особа, що надала пояснення, має право робити зауваження щодо змісту протоколу, які повинні бути зазначені в протоколі перед його підписанням.

Протокол та кожна його сторінка підписуються уповноваженою посадовою особою Антимонопольного комітету України, його територіального відділення, яка отримала пояснення, та особою, що надала пояснення.

Про мотиви своєї відмови від підписання протоколу або окремих сторінок протоколу особа, що надала пояснення, має правоповідомити уповноваженій посадовій особі Антимонопольного комітету України, його територіального відділення.

Про відмову особи, яка надала пояснення, підписати протокол або окремі сторінки протоколу, а також про мотиви такої відмови (чи про неповідомлення мотивів) робиться запис у протоколі.

Усні пояснення можуть фіксуватися з використанням засобів аудіозапису, а за згодою особи, що дає пояснення, — засобів відеозапису.

Стаття 412. Письмові і речові докази

1. Письмовими доказами є документи на паперовому носії, електронні, інші види документів або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Письмовими доказами можуть бути, зокрема, акти, нотатки, листування, телеграми, телефонограми, ілюстрації (карти, діаграми, органіграми, рисунки, схеми тощо), протоколи з відповідними додатками, складені органом Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення, уповноваженими ними посадовими особами Антимонопольного комітету України, його територіального відділення, бази даних комп’ютерних систем або повне чи часткове відтворення їх елементів, а також файли, електронні листи і повідомлення, метадані про електронні документи (ім’я автора, дата створення чи зміни електронного документа тощо), що зберігаються на електронних носіях.

Документи подаються у вигляді засвідченої належним чином копії на паперовому носії.

Копія документа, що подається фізичною особою, засвідчується підписом такої особи із зазначенням її ініціалів, прізвища та дати засвідчення такої копії.

За згодою органу Антимонопольного комітету України, голови його територіального відділення документи на паперовому носії можуть подаватися у вигляді електронної копії, створеної на електронних носіях з можливістю однократного запису. Такі носії подаються разом із супровідним листом, в якому зазначаються перелік документів та їх відповідних електронних копій, а також унікальні (неповторювані) буквено-цифрові коди, що нанесені на носій його виробником. Відповідність копії оригіналу засвідчується особою, що подає письмові докази, шляхом проставляння підпису на супровідному листі поряд з унікальним (неповторюваним) буквено-цифровим кодом носія, а також за можливості на такому носії.

Оригінали документів на паперовому носіїподаються у разі, коли обставини справи можуть бути з’ясовані лише на підставі таких документів або коли документ був змінений (містить закреслення, доповнення, зміни, нерозбірливо написані слова, цифри чи знаки, сліди витирання слів, цифр чи знаків або якщо немає взаємозв’язку між частинами документа, який складається з кількох сторінок) чи не може бути розділений без ушкоджень.

Усі примірники електронного документа, що зафіксовані на електронному носії та є ідентичними, вважаються оригіналами.

2. Речовими доказами є предмети матеріального світу, властивості яких, наявність чи місце виявлення свідчать про обставини, які мають значення для справи. Речовими доказами також вважаються магнітні, електронні та інші матеріальні носії інформації, що містять аудіовізуальну інформацію про обставини, які мають значення для справи.

3. Письмові та речові докази вилучаються, коли є підстави вважати, що вони мають доказове значення для справи.

4. Після проведення аналізу оригіналів паперових документів, огляду та дослідження речових доказів, органи Антимонопольного комітету України протягом одного місяця повертають їх особам, які їх подали або у яких вони були вилучені.

Якщо повернення оригіналів документів на паперовому носії чи речових доказів неможливе без шкоди для розгляду справи, вони повертаються:

протягом одного місяця після закінчення строку оскарження відповідного рішення органу Антимонопольного комітету України до господарського суду;

у разі оскарження відповідного рішення органу Антимонопольного комітету України до господарського суду — протягом одного місяця після набрання законної сили відповідним рішенням господарського суду.

Клопотання осіб про повернення їм оригіналів документів на паперовому носії та речових доказів розглядаються державним уповноваженим, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України протягом трьох робочих днів з дня їх отримання.

У справі залишається копія документа на паперовому носії, засвідчена належним чином. Перед поверненням предмети, що є речовими доказами, повинні бути сфотографовані або зняті із застосуванням засобів відеозапису. У справі повинен зберігатися документ про повернення оригіналів документів на паперовому носії та речових доказів.

У разі відмови у поверненні оригіналів документів на паперовому носії Антимонопольний комітет України, його територіальне відділення надає відповідним особам засвідчені належним чином копії таких документів.

5. Шкода, завдана пошкодженням чи втратою письмових або речових доказів з вини посадових осіб органів Антимонопольного комітету України відшкодовується у порядку, встановленому законодавством.

Стаття 413. Залучення понятих

1.Поняті залучаються у випадках, передбачених цим Законом.

2. Як поняті запрошуються будь-які дієздатні громадяни, які не мають особистої заінтересованості у результатах справи і не пов’язані між собою або з особами, які беруть участь у справі, родинними зв’язками, підлеглістю чи підконтрольністю. Понятими не можуть бути працівники Антимонопольного комітету України, його територіального відділення. Кількість понятих повинна становити не менше двох.

3. Понятий має право знати, для участі у провадженні яких дій його запрошено, на підставі якого документа вони здійснюються, а також робити зауваження з приводу вчинення таких дій. Зауваження понятого підлягають внесенню до протоколу відповідної дії. Понятий зобов’язаний засвідчити факт, зміст і результати дій, під час провадження яких він був присутній. Перед початком провадження відповідних дій, в яких беруть участь поняті, посадова особа Антимонопольного комітету України, його територіального відділення роз’яснює їх права і обов’язки.

Стаття 414. Залучення спеціалістів

1. Спеціалістом є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками і залучена за її згодою органом Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення, уповноваженими ними посадовими особами Антимонопольного комітету України, його територіального відділення для надання консультацій, технічної та іншої спеціальної допомоги під час розгляду справи.

Стаття 415. Застосування технічних засобів

1. Під час проведення дій, пов’язаних із розглядом справи, орган Антимонопольного комітету України, голова його територіального відділення, уповноважені ними посадові особи Антимонопольного комітету України, його територіального відділення, мають право застосовувати фото- і кінозйомку, аудіо- чи відеозапис, інші технічні чи програмно-технічні засоби.

Матеріали, отримані у результаті застосування технічних засобів, додаються до протоколу, складеного за результатами таких дій. При цьому у протоколі зазначаються марка та модель технічного засобу, відомості про носій інформації, що використовувався у технічному засобі.»;

«Стаття 421. Письмова вимога про подання інформації

1. У випадках, передбачених законодавчими актами України про захист економічної конкуренції, державний уповноважений Антимонопольного комітету України, голова його територіального відділення мають право вимагати від суб’єктів господарювання, об’єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, інших юридичних осіб, а також фізичних осіб інформацію, зокрема з обмеженим доступом, та інформацію, що становить банківську таємницю.

У вимозі про подання інформації зазначаються посада, ім’я (ініціали, прізвище) державного уповноваженого Антимонопольного комітету України, голови його територіального відділення, які вимагають подання інформації, мета та правові підстави витребування інформації, строк та порядок її подання.

У вимозі про подання інформації попереджається про обов’язковість її подання та про відповідальність за неподання чи подання в неповному обсязі в установлений строк або за подання недостовірної інформації.

У разі витребування інформації, що становить банківську таємницю, вимога державного уповноваженого Антимонопольного комітету України, голови його територіального відділення скріплюється гербовою печаткою з найменуванням Антимонопольного комітету України, його територіального відділення. Зазначена вимога надсилається (вручається) виключно за місцезнаходженням юридичної особи.

2. Вимога про подання інформації надсилається рекомендованим поштовим відправленням або вручається під розписку.

У разі коли за місцезнаходженням юридичної особи чи останнім відомим місцем проживання фізичної особи неможливо вручити вимогу про подання інформації, вона вважається такою, що вручена адресатові, через десять днів з дня її оприлюднення на офіційному веб-сайті Антимонопольного комітету України або опублікування в офіційному друкованому виданні Кабінету Міністрів України чи у відповідному друкованому засобі масової інформації місцевої сфери розповсюдження, визначеному Кабінетом Міністрів України, в якому розміщуються оголошення про виклик до суду відповідача, третіх осіб, свідків, місце фактичного проживання (перебування) яких невідоме.

3. Відповідь на вимогу про подання інформації підписується особою, яка відповідно до установчих документів чи закону виступає від імені відповідної юридичної особи. Відповідь на вимогу, адресовану фізичній особі, підписує фізична особа.

У разі коли відповідь на вимогу про подання інформації підписується представником, до неї додається документ (договір, доручення чи довіреність), що підтверджує повноваження представника представляти інтереси відповідної особи у відносинах з органами Антимонопольного комітету України.».

3. Статті 43 і 44 викласти у такій редакції:

«Стаття 43. Проведення експертизи

1. Для роз’яснення питань, що виникають під час розгляду справи і потребують спеціальних знань, орган Антимонопольного комітету України з власної ініціативи або за клопотанням особи, яка бере участь у справі, має право призначати експертизу.

Проведення експертизи доручається відповідній експертній організації або конкретному експерту чи групі експертів.

Як експерти залучаються особи, які володіють необхідними спеціальними знаннями, а також особи, внесені до Державного реєстру атестованих судових експертів.

Особа не може залучатися як експерт, якщо вона:

1) є особою, яка бере участь у справі;

2) пов’язана з особами, які беруть участь у справі, родинними зв’язками, підлеглістю чи підконтрольністю;

3) є членом сім’ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім’ї або близький родич цих осіб) особи, яка бере участь у справі.

Під час призначення експертизи та встановлення кола питань, що слід поставити експерту (експертам), орган Антимонопольного комітету України враховує пропозиції осіб, які беруть участь у справі. Відхилення пропозицій осіб, які беруть участь у справі, орган Антимонопольного комітету України повинен вмотивувати.

2. Експертиза призначається розпорядженням органу Антимонопольного комітету України, в якому зазначаються: підстави для проведення експертизи; ім’я (прізвище, власне ім’я та по батькові) експерта або найменування експертної установи; з яких питань необхідні висновки експертів; об’єкти, що підлягають дослідженню; перелік матеріалів, що передаються для дослідження.

Розпорядження про призначення експертизи надсилається протягом трьох робочих днів з дня його прийняття особам, які беруть участь у справі.

3. Експерт має право:

1) знайомитися з матеріалами справи, що стосуються предмета дослідження;

2) заявляти клопотання про надання йому відповідних роз’яснень щодо поставлених питань, а також додаткових матеріалів, необхідних для надання висновку;

3) включати до висновку свої міркування щодо виявлених під час проведення експертизи обставин, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були поставлені питання;

4) з відома органу Антимонопольного комітету України, що призначив експертизу, ставити питання, які стосуються предмета дослідження, особам, що беруть участь у справі;

5) відмовитися від надання висновку, якщо поданих йому матеріалів недостатньо для виконання покладених на нього обов’язків;

6) на оплату за виконану роботу та на компенсацію витрат, пов’язаних із проведенням експертизи.

4. Експерт зобов’язаний:

1) провести повне дослідження і подати обґрунтований та об’єктивний письмовий висновок щодо поставлених йому питань, а в разі потреби роз’яснити висновок;

2) невідкладно повідомити органу Антимонопольного комітету України, що призначив експертизу, про неможливість її проведення за поставленими питаннями внаслідок відсутності в нього необхідних знань або без залучення інших експертів, внаслідок виникнення сумніву щодо змісту та обсягу доручення, недостатньої кількості поданих йому матеріалів;

3) одержати згоду органу Антимонопольного комітету України, що призначив експертизу, на проведення досліджень, пов’язаних з повним або частковим знищенням об’єкта експертизи чи зміною його властивостей;

4) не розголошувати відомості, що стали йому відомі у зв’язку з проведенням експертизи, або не повідомляти будь-кому, крім органу Антимонопольного комітету України, що призначив експертизу, про її результати;

5) у разі прийняття розпорядження про припинення проведення експертизи негайно повернути матеріали справи та інші носії інформації, що використовувалися для проведення експертизи.

5. Експерт дає свій висновок у письмовій формі. Висновок експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені питання.

6. Якщо орган Антимонопольного комітету України, що призначив експертизу, визнав висновок експерта неповним або неякісним, він має право призначити додаткову експертизу, проведення якої доручається тому самому або іншому експерту (експертам).

Повторна експертиза призначається, якщо висновок експерта визнаний органом Антимонопольного комітету України необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи, чи викликає сумніви в його правильності. Проведення повторної експертизи доручається органом Антимонопольного комітету України іншому експертові (експертам).

7. Витрати, пов’язані з проведенням експертизи, відшкодовуються особою, щодо якої прийнято рішення про визнання порушення законодавства про захист економічної конкуренції. У разі відмови у відшкодуванні зазначених витрат особа, яка їх зазнала, може звернутися до господарського суду із заявою про їх відшкодування.

Стаття 44. Проведення перевірки

1. Перевірка суб’єкта господарювання (юридичної особи), об’єднання, органу влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління та контролю проводиться у випадках, передбачених законодавчими актами України про захист економічної конкуренції, на підставі розпорядження державного уповноваженого Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України.

У справах про порушення, що визначені пунктами 1 або 2 статті 50 цього Закону, у разі необхідності здійснення під час перевірки повноважень, передбачених частиною четвертою цієї статті, розпорядження про проведення перевірки відповідача (юридичної особи), а також інших юридичних осіб, пов’язаних з ним відносинами контролю, що дає підстави визнати відповідну групу осіб згідно із статтею 1 цього Закону єдиним суб’єктом господарювання, приймає Голова Антимонопольного комітету України за поданням органу Антимонопольного комітету України, що проводить розслідування.

Не допускається проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи з метою проведення перевірки інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Не допускається повторне проведення перевірки особи стосовно тих самих дій (бездіяльності), вчинених за відповідний період, інакше як за вмотивованим рішенням суду, крім випадків створення цією особою перешкод у проведенні попередньої перевірки, що унеможливило або суттєво ускладнило збір доказів наявності чи відсутності у таких діях (бездіяльності) порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

2. Розпорядження про проведення перевірки повинне містити:

номер, дату і місце його прийняття;

посаду, ім’я (ініціали, прізвище) посадової особи, що приймає розпорядження;

номер справи (у разі проведення перевірки згідно з частиною четвертою статті 41 цього Закону);

найменування юридичної особи, що підлягає перевірці (далі — суб’єкт, який перевіряється);

відомості про обставини, що зумовлюють необхідність проведення перевірки, її мету;

дані про склад комісії з проведення перевірки з числа посадових осіб Антимонопольного комітету України, його територіального відділення (у кількості не менш як три особи);

інформацію про права членів комісії;

попередження про установлену законом відповідальність за створення перешкод у проведенні перевірки.

У разі прийняття розпорядження, передбаченого абзацом другим частини першої цієї статті, у ньому також зазначається найменування органу Антимонопольного комітету України, що вніс подання.

Розпорядження про проведення перевірки є чинним протягом одного місяця з дня його прийняття.

3. Члени комісії на підставі розпорядження про проведення перевірки, прийнятого відповідно до абзацу першого або другого частини першої цієї статті, мають право:

1) безперешкодно входити до приміщень (офісів, кабінетів, підсобних та складських приміщень тощо), транспортних засобів чи інших володінь, які перебувають у власності або користуванні суб’єкта, який перевіряється, за умови пред’явлення службового посвідчення та належним чином засвідченої копії розпорядження про проведення перевірки;

2) вимагати пред’явлення посвідчення чи іншого документа, що посвідчує особу та дає змогу визначити її посадову належність;

3) вимагати пред’явлення або видачі документів, предметів, інших носіїв інформації або їх копій (витягів з них);

4) отримувати пред’явлені або видані документи, предмети, інші носії інформації або їх копії (витяги з них);

5) вимагати від керівника, посадових осіб та інших працівників суб’єкта, який перевіряється, усних або письмових пояснень щодо фактів, документів (зокрема змісту приміток, символів, кодів тощо) та інших питань, що стосуються мети перевірки;

6) залучати працівників органів внутрішніх справ для здійснення у разі потреби заходів, передбачених законом, для подолання (усунення) перешкод у проведенні перевірки;

7) застосовувати фото- і кінозйомку, аудіо- чи відеозапис, інші технічні чи програмно-технічні засоби;

8) складати в установленому законом порядку протоколи про адміністративні правопорушення.

4. Члени комісії на підставі розпорядження про проведення перевірки, прийнятого відповідно до абзацу другого частини першої цієї статті, крім прав, передбачених частиною третьою цієї статті, мають право:

1) мати безперешкодний та безпосередній доступ до місць зберігання інформації (комп’ютерів, шаф, сейфів, робочих місць працівників тощо);

2) вилучати документи, предмети, інші носії інформації;

3) з метою запобігання знищенню, переміщенню або підміні документів, предметів чи інших носіїв інформації:

опечатувати (опломбовувати) на строк, необхідний для проведення перевірки, приміщення, системи комунікації (інформаційні, телекомунікаційні, інформаційно-телекомунікаційні, комп’ютерні тощо) чи місця зберігання інформації або обмежувати доступ до носіїв інформації в інший спосіб;

забороняти особам, що перебувають у приміщенні під час проведення перевірки, а також особам, які під час проведення такої перевірки увійшли в приміщення, переміщувати документи, предмети та інші носії інформації з місць їх зберігання, працювати на комп’ютері до закінчення перевірки у приміщенні;

звертатися до окремих осіб з вимогою звільнити приміщення (крім керівника суб’єкта, який перевіряється, та осіб, що надають йому правову допомогу);

4) залучати спеціалістів для надання допомоги, необхідної, зокрема, для відкриття замкнених приміщень та місць зберігання інформації, вилучення електронних документів чи їх електронних носіїв, вжиття заходів до запобігання знищенню документів, предметів та інших носіїв інформації.

Дії, передбачені пунктами 2 і 3 цієї частини, повинні провадитися за присутності понятих.

5. Члени комісії з проведення перевірки зобов’язані шанобливо ставитися до осіб, присутніх під час проведення перевірки, роз’яснити їх права та обов’язки, пред’явити перед початком проведення перевірки найвищій за посадою з присутніх посадових осіб суб’єкта, який перевіряється, а під час перевірки іншим присутнім особам на їх вимогу службове посвідчення та засвідчену копію розпорядження про проведення перевірки.

6. Керівник, інші посадові особи та працівники суб’єкта, який перевіряється, зобов’язані не чинити перешкод у проведенні перевірки, зокрема виконувати законні вимоги членів комісії без невиправданих зволікань та співпрацювати з комісією (у тому числі провести до місць зберігання інформації, надати схеми та опис систем комунікації, паролі доступу до серверів, робочих станцій та ноутбуків, відкрити замкнені приміщення та місця зберігання інформації або надати відповідні коди та ключі).

Керівник суб’єкта, який перевіряється, зобов’язаний надавати пояснення особисто або визначити з числа працівників осіб, уповноважених надавати пояснення. Уповноваження певних осіб надавати пояснення не обмежує членів комісії у праві вимагати пояснення від інших посадових осіб та працівників суб’єкта, який перевіряється.

У разі коли посадова особа, працівник суб’єкта, який перевіряється, надали на вимогу членів комісії пояснення, зафіксовані у порядку, встановленому статтею 411 цього Закону, та не були уповноважені довіреністю чи іншим документом надавати такі пояснення, голова комісії, державний уповноважений Антимонопольного комітету України, голова територіального відділення Антимонопольного комітету України встановлюють строк, протягом якого керівник відповідної юридичної особи, інша уповноважена особа має право зробити виправлення, внести зміни чи доповнення до пояснень, наданих посадовою особою, працівником під час перевірки. Такі виправлення, зміни та доповнення додаються до відповідних пояснень, зафіксованих у порядку, встановленому статтею 411 цього Закону. Невиправлення керівником відповідної юридичної особи, іншою уповноваженою особою протягом установленого строку наданої під час перевірки в неповному обсязі чи недостовірної інформації тягне за собою встановлену цим Законом відповідальність за подання в неповному обсязі чи подання недостовірної інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню.

Керівник суб’єкта, який перевіряється, особи, що надають йому правову допомогу, мають право бути присутніми під час перевірки, не заважаючи її проведенню, заявляти голові комісії про порушення комісією порядку проведення перевірки, визначеного цією статтею. Відсутність зазначених осіб у приміщеннях чи інших володіннях, які перебувають у власності або користуванні суб’єкта, який перевіряється, не є перешкодою для проведення в них перевірки.

7. Відомості про хід проведення перевірки фіксуються у протоколі.

У протоколі перевірки зазначаються:

1) дата і час початку проведення перевірки (визначаються з часу входу до приміщень чи інших володінь, які перебувають у власності або користуванні суб’єкта, який перевіряється, та представлення членів комісії);

2) місце проведення перевірки;

3) реквізити розпорядження (номер, дата), на підставі якого проводиться перевірка;

4) найменування суб’єкта, який перевіряється;

5) посада, ім’я (ініціали, прізвище) голови та інших членів комісії;

6) відомості про пред’явлення копії розпорядження про проведення перевірки перед початком її проведення (дата, час, посада, ім’я (прізвище, власне ім’я та по батькові) посадової особи або інформація про відмову особи повідомити про такі дані);

7) відомості про залучення понятих, спеціалістів та працівників органів внутрішніх справ;

8) заходи щодо запобігання знищенню, переміщенню або підміні документів, предметів та інших носіїв інформації, зокрема відомості про опечатування (опломбовування) приміщень, систем комунікації чи місць зберігання інформації та зняття печаток (пломб);

9) дані про будь-яку шкоду, заподіяну приміщенням та майну суб’єкта, який перевіряється, у зв’язку з проведенням перевірки;

10) дані про перешкоджання проведенню перевірки, зокрема про час, місце і обставини вчинення таких діянь;

11) заяви (зауваження, заперечення, клопотання тощо) керівника суб’єкта, який перевіряється, та уповноважених ним осіб у зв’язку з проведенням перевірки;

12) дані про юридично значущі діяння посадових осіб, інших працівників суб’єкта, який перевіряється, та членів комісії, а також інші відомості, які комісія вважає за доцільне відобразити у протоколі;

13) відомості про застосування фото- і кінозйомки, аудіо- чи відеозапису, інших технічних чи програмно-технічних засобів;

14) перелік вилучених під час перевірки документів, предметів та інших носіїв інформації із зазначенням їх назви, кількості та інших необхідних ознак;

15) дата і час завершення перевірки;

16) перелік матеріалів та документів, що додаються до протоколу.

Протокол та кожна його сторінка підписуються головою комісії, керівником суб’єкта, який перевіряється (особою, що його заміщує), а також понятими (у разі їх залучення). У разі відсутності керівника суб’єкта, який перевіряється (особи, що його заміщує), протокол та кожна його сторінка підписується іншою уповноваженою особою суб’єкта, який перевіряється.

Керівник суб’єкта, який перевіряється (особа, що його заміщує, чи уповноважена особа), а також поняті мають право подати пояснення і зауваження стосовно змісту протоколу, які додаються до протоколу або вносяться до нього перед підписами осіб, викласти (повідомити) мотиви своєї відмови від підписання протоколу або його окремих сторінок, отримати копію протоколу, засвідчену підписом голови комісії. Про виправлення, зміни та доповнення, внесені до протоколу, робиться запис у протоколі перед його підписанням.

Про відмову особи підписати протокол або окремі сторінки протоколу, а також про мотиви такої відмови (чи про неповідомлення мотивів) робиться запис у протоколі.

На клопотання суб’єкта, який перевіряється, Антимонопольний комітет України, його територіальне відділення протягом одного робочого дня з дня його подання подає довідку про перелік вилучених під час перевірки документів, предметів та інших носіїв інформації.

Вилучені під час проведення перевірки документи, предмети та інші носії інформації повертаються суб’єкту, який перевіряється, за умов та у порядку, що визначені статтею 412 цього Закону.

8. Про опечатування (опломбування) приміщень, систем комунікації чи місць зберігання інформації та зняття печаток (пломб) складається протокол, в якому зазначаються дата, час і місце опечатування (опломбування) чи зняття печаток (пломб), реквізити розпорядження (номер, дата), на підставі якого проводиться перевірка, найменування суб’єкта, який перевіряється, відомості про об’єкт опечатування. Протокол підписується у порядку, передбаченому частиною сьомою цієї статті.

9. Перевірка у разі потреби проводиться із залученням працівників органів внутрішніх справ.

Порядок залучення працівників органів внутрішніх справ для проведення таких перевірок встановлюється Антимонопольним комітетом України та Міністерством внутрішніх справ України.».

4. Пункт 16 статті 50 викласти у такій редакції:

«16) створення перешкод працівникам Антимонопольного комітету України, його територіального відділення у проведенні перевірок;».

ІІ. Цей Закон набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування.

Голова Верховної Ради України

Аналіз регуляторного впливу
до проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про захист економічної конкуренції» щодо забезпечення доказів у справах, що розглядаються органами Антимонопольного комітету України»

1. Визначення проблеми, яку передбачається розв’язати шляхом державного регулювання

Опис проблеми

Відповідно до Закону України «Про Антимонопольний комітет України» повноваженнями Антимонопольного комітету України, зокрема, є розгляд заяв та справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проведення розслідування за цими заявами і справами.

Діючим законодавством про захист економічної конкуренції, процедури розслідування, доказування для прийняття відповідних рішень, забезпечення дотримання необхідних процесуальних гарантій учасників процесу недостатньо врегульовані. Відповідно, не повною мірою забезпечується і виконання завдань захисту конкуренції.

Законодавство про захист економічної конкуренції є однією з пріоритетних сфер адаптації законодавства України до законодавства ЄС. Статтею 49 Угоди між Європейським Союзом та Україною про партнерство та співробітництво закріплено зобов’язання України щодо забезпечення виконання законів, спрямованих проти обмежень конкуренції. Разом з тим, ефективному застосуванню правоохоронних норм законодавства про захист економічної конкуренції, запобіганню і припиненню неправомірних обмежень конкуренції перешкоджає невідповідність існуючих процесуальних методів розслідування і встановлення доказів реальним потребам.

Власний досвід і досвід інших країн свідчить про те, що для розкриття антиконкурентних узгоджених дій, які дедалі все більше вчиняються таємно, мають застосовуватись адекватні засоби їх розслідування і встановлення доказів.

Зокрема, у випадках, коли предметом розслідування є таємна горизонтальна змова, Антимонопольний комітет України не має інструментів, необхідних йому для забезпечення виконання закону. Між конкурентними органами в усьому світі є консенсус, що обшуки службових приміщень без попередження є дуже важливим методом викриття картелів.

Правильне здійснення доказування дає змогу забезпечити реалізацію прав і законних інтересів всіх учасників розгляду справи; всі питання, які виникають під час розслідування у справі, можна вирішити лише на підставі достовірно встановлених у ході доказування обставин. Від того, наскільки правильно буде зібрано і оцінено весь доказовий матеріал, залежить правильність, законність вирішення справи та прийняття відповідного рішення.

Обґрунтування необхідності державного регулювання

Невизначеність процесу доказування ускладнює правозастосовну діяльність органів Антимонопольного комітету України та негативно впливає на захист своїх прав учасниками процесу.

Відповідно до статті 44 Закону України «Про захист економічної конкуренції» Антимонопольний комітет України має певні повноваження, зокрема, вилучення доказів зі службових приміщень та транспортних засобів суб’єкта господарювання (або накладення арешту на такі матеріали, якщо вилучення неможливе).

Проект передбачає врегулювання порядку реалізації органами та посадовими особами системи органів Комітету повноважень, передбачених Законом України «Про Антимонопольний комітет України» з метою створення належних процесуальних засад забезпечення доказів у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Зокрема, пропонується на законодавчому рівні врегулювати процедуру отримання пояснень та іншої інформації, проведення перевірок і деяких інших дій під час збору доказів у справах, що розглядаються органами Комітету.

Водночас, проект конкретизує права та обов’язки осіб, які беруть участь у таких справах, інших осіб у відносинах з органами Антимонопольного комітету України.

Законопроектом також детально регламентується порядок проведення експертизи, яка необхідна для роз’яснення питань, що виникають під час розгляду справи і потребують спеціальних знань, права та обов’язки експерта, порядок відшкодування витрат, пов’язаних із її проведенням.

Запропоновані зміни сприятимуть підвищенню прозорості у правозастосовній діяльності органів Комітету, а також підсилять процесуальні гарантії учасників провадження у справах.

Обґрунтування неможливості розв’язання проблеми за допомогою чинного регулювання

Завданням Антимонопольного комітету України, відповідно до статті 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб’єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Для повного з’ясування обставин справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та відповідно прийняття обґрунтованого рішення необхідним є встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов’язки сторін. Всі ці моменти можуть бути з’ясовані лише внаслідок доказової діяльності, метою якої є всебічне і повне з’ясування всіх обставин справи.

Таким чином, існує потреба у законодавчому врегулюванні порядку реалізації органами та посадовими особами системи органів Комітету повноважень, передбачених Законом України «Про Антимонопольний комітет України» з метою створення належних процесуальних засад забезпечення доказів у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

2. Цілі державного регулювання

Проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про захист економічної конкуренції» щодо забезпечення доказів у справах, що розглядаються органами Антимонопольного комітету України» розроблений Антимонопольним комітетом України на виконання пункту 22 Плану заходів щодо виконання у 2010 році Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 9 червня 2010 року № 1196-р. Законопроект спрямований на розв’язання проблем, визначених у попередньому розділі АРВ.

Основними цілями його прийняття є:

  • врегулювання порядку реалізації органами та посадовими особами системи органів Комітету повноважень, передбачених Законом України «Про Антимонопольний комітет України»;
  • створення належних процесуальних засад забезпечення доказів у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
  • врегулювання процедури отримання пояснень та іншої інформації, проведення перевірок і деяких інших дій під час збору доказів у справах, що розглядаються органами Комітету;
  • конкретизація права та обов’язки осіб, які беруть участь у таких справах, інших осіб у відносинах з органами Антимонопольного комітету України;
  • регламентація порядку проведення експертизи, яка необхідна для роз’яснення питань, що виникають під час розгляду справи і потребують спеціальних знань, права та обов’язки експерта, порядок відшкодування витрат, пов’язаних із її проведенням;
  • підвищення прозорості у правозастосовній діяльності органів Комітету, а також підсилення процесуальних гарантій учасників провадження у справах.

3. Визначення та оцінка альтернативних способів досягнення визначених цілей

Під час розробки проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про захист економічної конкуренції» щодо забезпечення доказів у справах, що розглядаються органами Антимонопольного комітету України» розглянуто такі альтернативні способи досягнення визначених цілей.

1. Залишення існуючої ситуації без змін.

У разі залишення існуючої ситуації без змін можливе лише часткове досягнення визначених цілей.

Відсутність можливості збирання доказів звужує обсяг необхідних процесуальні дій органів Комітету та може призвести до неповного з’ясування обставин справи.

Від такої альтернативи необхідно відмовитись, оскільки розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції потребує засобів, які забезпечили б повне, об’єктивне та всебічне з’ясування обставин справи.

2. Розробка іншого проекту Закону, який дозволяв би здійснювати збирання доказів у справах, що розглядаються органами Комітету, зокрема мати безперешкодний та безпосередній доступ до місць зберігання інформації (комп’ютерів, шаф, сейфів, робочих місць працівників тощо); вилучати документи, предмети, інші носії інформації, на підставі рішення суду.

Від такої альтернати слід відмовитись з наступних підстав. При розслідуванні справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції необхідним є швидке реагування та можливість отримання найбільш повної інформації.

Отримання дозволу суду значно уповільнить процес розслідування справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

3. Внесення змін до Законів України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про міліцію», «Про Службу безпеки України», «Про прокуратуру» та «Антимонопольний комітет України», з метою надання Антимонопольному комітету України статусу правоохоронного органу та наділення його повноваженнями здійснювати оперативно-розшукову діяльність під час проведення перевірок суб’єктів господарювання.

Однак, від такої альтернативи слід відмовитись, з метою непорушення існуючого порядку діяльності правоохоронних органів.

4. Обраний спосіб (прийняття проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про захист економічної конкуренції» щодо забезпечення доказів у справах, що розглядаються органами Антимонопольного комітету України»).

Цей регуляторний акт відповідає потребам у розв’язанні визначених проблем. У ньому чітко встановлюються, зокрема, права та обов’язки органів Комітету та суб’єктів господарювання при збиранні доказів під час розслідування справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Прийняття зазначеного законопроекту має підвищити ефективність застосування законодавства про захист економічної конкуренції, а також надати діям органів та уповноважених осіб Комітету прозорості та передбачуваності.

4. Механізми та заходи, що пропонуються для розв’язання проблеми

Проектом Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про захист економічної конкуренції» щодо забезпечення доказів у справах, що розглядаються органами Антимонопольного комітету України» передбачено врегулювання порядку реалізації органами та посадовими особами системи органів Комітету повноважень, передбачених Законом України «Про Антимонопольний комітет України» з метою створення належних процесуальних засад забезпечення доказів у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Зокрема, законопроектом встановлюється, що орган Антимонопольного комітету України, голова його територіального відділення, уповноважені ними посадові особи Антимонопольного комітету України, його територіального відділення збирають докази шляхом вчинення необхідних дій, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції, зокрема отримують пояснення осіб, вимагають подання інформації, призначають експертизу, проводять перевірку та передбачено чіткий порядок таких дій.

Зокрема, врегульовуються порядок збирання таких доказів:

— пояснення (пояснення — відомості, надані фізичною особою (від свого імені або від імені юридичної особи), про обставини, які можуть мати значення для справи, зокрема надані нею відповіді на поставлені запитання);

— письмові і речові докази (письмові докази — письмові (паперові), електронні, інші види документів або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Письмовими доказами можуть бути, зокрема, акти, нотатки, листування, телеграми, телефонограми, ілюстрації (карти, діаграми, органіграми, рисунки, схеми тощо), протоколи з відповідними додатками, складені уповноваженими посадовими особами Антимонопольного комітету України, його територіального відділення, бази даних комп’ютерних систем або повне чи часткове відтворення їх елементів, а також файли, електронні листи і повідомлення, метадані про електронні документи (ім’я автора, дата створення чи зміни електронного документа тощо), що зберігаються на електронних носіях; речові докази — предмети матеріального світу, властивості яких, наявність чи місце виявлення свідчать про обставини, які мають значення для справи. Речовими доказами також вважаються магнітні, електронні та інші матеріальні носії інформації, що містять аудіовізуальну інформацію про обставини, які мають значення для справи);

— залучення понятих (поняті — будь-які дієздатні громадяни, які не мають особистої заінтересованості у результатах справи і не пов’язані між собою або з особами, які беруть участь у справі, родинними зв’язками, підлеглістю чи підконтрольністю. Понятий має право знати, для участі у провадженні яких дій його запрошено, на підставі якого документа вони здійснюються, а також робити зауваження з приводу вчинення таких дій. Зауваження понятого підлягають занесенню до протоколу відповідної дії. Понятий зобов’язаний засвідчити факт, зміст і результати дій, під час провадження яких він був присутній. Перед початком провадження відповідних дій, в яких беруть участь поняті, уповноважена посадова особа Антимонопольного комітету України, його територіального відділення роз’яснює їх права і обов’язки);

— залучення спеціалістів (спеціаліст — особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками і залучена за її згодою органом Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення, уповноваженими ними посадовими особами Антимонопольного комітету України, його територіального відділення для надання консультацій, технічної та іншої спеціальної допомоги під час розгляду справи);

— застосування технічних засобів (під час проведення дій, пов’язаних із розглядом справи, орган Антимонопольного комітету України, голова його територіального відділення, уповноважені ними посадові особи Антимонопольного комітету України, його територіального відділення, мають право застосовувати фото- і кінозйомку, аудіо- чи відеозапис, інші технічні чи програмно-технічні засоби);

— письмова вимога про подання інформації (у випадках, передбачених законодавчими актами України про захист економічної конкуренції, державний уповноважений Антимонопольного комітету України, голова його територіального відділення мають право вимагати від суб’єктів господарювання, об’єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, інших юридичних осіб, а також фізичних осіб інформацію, зокрема з обмеженим доступом, та інформацію, що становить банківську таємницю);

— проведення експертизи (для роз’яснення питань, що виникають під час розгляду справи і потребують спеціальних знань, орган Антимонопольного комітету України з власної ініціативи або за клопотанням особи, яка бере участь у справі, має право призначати експертизу);

— проведення перевірки (перевірка суб’єкта господарювання (юридичної особи), об’єднання, органу влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління та контролю проводиться у випадках, визначених частиною третьою статті 36 цього Закону, а також в інших випадках, передбачених законодавчими актами України про захист економічної конкуренції, на підставі розпорядження державного уповноваженого Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України).

Таким чином, прийняття даного законопроекту дасть змогу підвищити ефективність діяльності органів Антимонопольного комітету України під час розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що сприятиме розвитку добросовісної конкуренції.

5. Можливість досягнення визначених цілей у разі прийняття регуляторного акта

Вплив зовнішніх факторів на дію регуляторного акта

На дію цього регуляторного акта негативно може вплинути фактор корупції. Проект акта містить можливість виникнення корупціоногенного чинника, пов’язаного з розширенням дискреційних повноважень органів Комітету. Однак у тексті законопроекту в повній мірі враховано вплив цього фактору, оскільки передбачені заходи, спрямовані на усунення цього фактору, а саме:

— визначено чіткі підстави прийняття посадовими особами органів Антимонопольного комітету України відповідних рішень;

— зазначено у законопроекті обмеження, за яких особа не може бути призначена експертом;

— встановлено вичерпний перелік обставин, за наявності яких органи Комітету мають право відмовити заявнику в розгляді справи, втім, лише у випадках, коли відповідна поведінка відчутно не впливає на конкуренцію.

Важливо враховувати, що законопроект розроблений на виконання Плану заходів щодо виконання у 2010 році Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 9 червня 2010 року № 1196-р (сфера адаптації «Правила конкуренції»).

Аналоги положень законопроекту містяться в Повідомленні Комісії (ЄС) щодо розгляду Комісією скарг, поданих на підставі статей 81 та 82 Договору про ЄС (2004/C 101/05).

Оцінка можливості впровадження та виконання вимог регуляторного акта

Впровадження вимог такого регуляторного акта не потребує додаткових витрат з бюджету, оскільки здійснюватиметься в межах повноважень органів Антимонопольного комітету України.

Державний нагляд та контроль за додержанням вимог акта

Державний нагляд та контроль за додержанням вимог акта здійснюється Антимонопольним комітетом України.

6. Очікувані результати від прийняття регуляторного акта. Аналіз вигод і витрат.

Для оцінки результативності законопроекту не вбачається можливим визначити показники результативності у кількісній формі. Основні положення проекту спрямовані на посилення функцій органів Комітету з метою захисту прав і інтересів суб’єктів господарювання та споживачів, розвитку добросовісної конкуренції.

Таблиця вигод і витрат

Сфера впливу Вигоди Витрати
Інтереси держави — реалізація державної політики в сфері розвитку добросовісної конкуренції;— зменшення кількості порушень законодавства про захист економічної конкуренції. витрати на деякі методи збирання доказів (експертиза, застосування технічних засобів)
Інтереси суб’єктів господарювання — зменшення збитків внаслідок зменшення проявів порушень законодавства про захист економічної конкуренції. можливі штрафні санкції;
Інтереси громадян — збільшення захищеності споживачів. відсутні.

Тобто, запропонована розробником редакція законопроекту дає можливість органам Комітету, за наявності обмежених ресурсів, визначати пріоритети своєї діяльності, зосередивши зусилля на розгляді справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, наслідки яких можуть позитивно позначитися на економіці держави в цілому, захистити інтереси широкого кола суб’єктів господарювання та споживачів.

7. Строк дії регуляторного акта

Термін дії акта пропонується визначити безстроковим.

Необмежений термін чинності акту співвідноситься із цілями запровадження такого регуляторного акту та із механізмом його впровадження.

8. Показники результативності регуляторного акта

Для оцінки результативності регуляторного акта не вбачається можливим визначити показники результативності у кількісній формі. Основні положення регуляторного акта спрямовані на посилення гарантій захисту прав та інтересів суб’єктів господарювання. Визначення орієнтовного розміру втрат та вигод для суспільства, пов’язаних з відповідним вчиненням та припиненням порушень законодавства про захист економічної конкуренції у деяких випадках є можливим, але не може бути використано у якості показників результативності, оскільки залежить від характеру та фактичних обставин таких порушень.

Якісним показником результативності запропонованого регуляторного акту можна визначити ефект від удосконалення правового регулювання відносин між Антимонопольним комітетом України та суб’єктами господарювання.

Практичні результати застосування запропонованої моделі правового регулювання певною мірою знаходитимуть відображення у щорічних звітах Антимонопольного комітету у розрізі аналізу припинених порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

9. Заходи за допомогою яких буде здійснюватися відстеження результативності регуляторного акта.

Стосовно регуляторного акту Комітетом буде здійснюватись базове відстеження результативності до набрання чинності цього акта. Базове відстеження буде проведено шляхом аналізу зауважень та пропозицій, що надходитимуть від суб’єктів господарювання стосовно прийняття законопроекту. Повторне відстеження результативності планується здійснити через рік після набуття чинності регуляторним актом. Шляхом аналізу кількості припинених порушень законодавства про захист економічної конкуренції та стану розвитку конкуренції. Періодичне відстеження здійснюється раз на три роки, починаючи з дня виконання заходів з повторного відстеження, в тому числі у разі, коли дію акта, прийнятого на визначений строк, було продовжено з метою оцінки ступеня досягнення актом визначених цілей. Установлені якісні значення показників результативності акта порівнюються із значеннями аналогічних показників, що встановлені під час повторного відстеження.

Аналіз регуляторного впливу підготовлено Юридичним департаментом Антимонопольного комітету України (03035, м. Київ-35, вул. Урицького, 45, тел. 251-60-06, 251-60-07).

В.о. Голови Комітету Р.І. Кузьмін
Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті