Хочемо, щоб нас почули!

Працівникам аптек важко працювати в сучасних умовах, кожен день стикаючись із проблемами, пов’язаними з недосконалим законодавством, що регулює діяльність фармацевтичної галузі України. Незважаючи на численні суттєві пропозиції та зауваження науковців і практичних фармацевтичних працівників до проектів постанов Кабінету Міністрів та наказів МОЗ України, які друкуються на сторінках спеціальних видань, в остаточному варіанті нормативно-правових актів часто ці пропозиції не відображені. На думку фахівців Київської обласної асоціації аптечних працівників для поліпшення роботи аптечної служби необхідно:

1. Передбачити у складі Міністерства охорони здоров’я України структурний підрозділ з керування аптечною службою України, укомплектований професіоналами з досвідом роботи.

2. Створити при структурному підрозділі з керування аптечною службою МОЗ України громадську раду із працівників аптек для кращого вирішення професійних питань та участі у розробленні нормативно-правових актів, які регулюватимуть питання роботи аптечної служби.

3. При створенні нормативно-правових актів, які стосуються діяльності аптечної галузі, враховувати думку аптечних працівників.

4. Організувати єдину фахову асоціацію фармацевтичних працівників України.

5. Передати фаховим асоціаціям функції атестації провізорів і фармацевтів.

6. Передбачити поетапну передачу фаховим асоціаціям України функцій ліцензування, сертифікації і акредитації.

7. Переглянути положення постанови Кабінету Міністрів України від 17 листопада № 1570 «Про затвердження Правил торгівлі лікарськими засобами в аптечних закладах».

7.1. Привести у відповідність з чинним законодавством такі положення вказаної постанови: «Приміщення повинні відповідати вимогам будівельних і санітарно-протиепідемічних норм» та «для аптек, які займаються торгівлею лікарськими засобами, загальна площа аптеки повинна становити не менш ніж 50 кв. м (площа торгового залу — не менше 18 кв. м)».

Згідно з вимогами будівельних і санітарно-протиепідемічних норм загальна площа аптеки, яка займається реалізацією лікарських засобів, повинна бути значно більша, ніж 50 кв. м. До того ж аптека, загальна площа якої становить 50 кв. м, не може забезпечити належне зберігання лікарських засобів і не може бути аптекою європейського зразка.

7.2. Відкриття аптек в кожному населеному пункті узгодити з генеральним планом його забудови та розвитку.

7.3. Враховувати кількість населення на одну аптеку з розрахунку:

для міст і селищ — 24 тис. осіб,

для сіл — 6 тис. осіб.

7.4. Встановити пішохідну доступність між аптеками або їх структурними підрозділами не менше 600 м.

7.5. Обмежити кількість структурних підрозділів аптеки до 2–3 (крім центральних районних аптек з прикріпленою аптечною мережею).

7.6. Встановити квоти на відкриття нових аптек.

7.7. Дозволити відкриття аптеки лише особі з вищою фармацевтичною освітою.

7.8. Заборонити відкриття структурних підрозділів аптеки поза межами області, у якій зареєстрований суб’єкт підприємницької діяльності.

7.9. Заборонити видачу ліцензій на оптову та роздрібну реалізацію лікарських засобів і виробів медичного призначення суб’єктам підприємницької діяльності — фізичним особам.

8. Заборонити оптовим компаніям відкривати аптеки з роздрібної реалізації лікарських засобів та виробів медичного призначення, що є елементом нездорової конкуренції, оскільки оптова фірма може робити мінімальну націнку при роздрібній реалізації ліків, бо має прибуток від гуртової реалізації. Цього не може собі дозволити аптека, яка займається винятково роздрібною реалізацією лікарських засобів і виробів медичного призначення.

9. Просимо впорядкувати відпуск за рецептами на безкоштовне придбання медикаментів населенню, що постраждало внаслідок аварії на ЧАЕС. У Київській області цю роботу виконує тільки Київська обласна госпрозрахункова аптека та пункти видачі ліків при районних лікарнях. У таких пунктах не можуть бути забезпечені належні умови зберігання та правила відпуску, тому що видають ліки особи без фармацевтичної освіти. Така діяльність не передбачена законодавством України.

10. Просимо посилити контроль за якістю лікарських засобів та виробів медичного призначення: для імпортних — митній службі, вітчизняного виробництва — підприємствам. На сьогоднішній день левова частка відповідальності за неякісні лікарські засоби та вироби медичного призначення покладена на аптечні заклади.

11. Пропонуємо БАД реалізовувати виключно через мережу аптек, що дасть змогу населенню використовувати зареєстровані БАД, які зберігалися належним чином та отримувати поради фахівця.

12. Заборонити реалізацію лікарських засобів установам та організаціям нефармацевтичного профілю (наприклад «Ліки — поштою»).

13. Переглянути тарифи (прейскуранти) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами Державної санітарно-епідеміологічної служби, введені в дію постановою Кабінету Міністрів України № 1351 від 27.08.2003 р. Відповідно з цим документом тарифи на послуги підвищилися майже в 10 разів. Оплата аптеками послуг, що надаються Державною санітарно-епідеміологічною службою і є обов’язковими згідно з чинним законодавством України, погіршить фінансове становище аптек, які виготовляють лікарські засоби. Оскільки аптечні установи є госпрозрахунковими підприємствами, то для того, щоб не збанкрутувати, вони будуть змушені підняти ціни на медикаменти, а це негативно вплине на стан здоров’я населення та призведе до соціального напруження у суспільстві.

14. Враховуючи важливість професійної підготовки провізора, вважаємо, що навчання аптечних працівників не повинно бути заочним. На заочних відділеннях вищих навчальних закладів можуть навчатися лише фахівці з середньою фармацевтичною освітою, які працюють за спеціальністю.

15. Необхідно розробити державну програму з підтримки:

а) аптек, які виготовляють лікарські препарати, та аптек, що реалізують наркотичні, психотропні лікарські засоби, транквілізатори й прекурсори, оскільки вказані види діяльності потребують значних фінансових витрат;

б) сільських аптек, які в цілому збиткові. Необхідно переглянути вимоги щодо проведення касових операцій у сільських аптеках. Крім того, слід вирішити питання підготовки фахівців для таких аптек, оскільки відсутність спеціалістів — основна причина закриття аптек в селах України.

16. Погодити з Пожежною службою України наступне:

дозвіл на роботу аптечного закладу чи його структурного підрозділу надавати лише один раз, а не щорічно, як це практикується сьогодні, оскільки місцерозташування та умови діяльності аптечних закладів, як правило, не змінюються. Доцільно періодично проводити перевірки стану протипожежної безпеки в аптечних закладах та їх структурних підрозділах.n

Голова правління
Київської обласної асоціації
аптечних працівників,
депутат Білоцерківської міської ради
Л.Г. Горюнова