Історія України та Польщі — це сага про незламну віру в спільні європейські цінності, пройнята глибокими історичними паралелями, особливо відчутними в науці, медицині та фармації. На цьому перехресті історії та сучасності особливо помітною є роль європейської фармацевтичної компанії Polpharma, яка не лише залишається одним із ключових гравців українського фармацевтичного ринку, а й підтримує низку культурних та освітніх ініціатив, сприяючи поверненню з небуття імен польських медичних діячів та їхньої наукової спадщини, які формували київську медико-фармацевтичну школу, привносячи до неї європейські стандарти та культуру досліджень. Однією з таких подій стала презентація-виставка міжкультурного проєкту «Пам’ять, що єднає: лікарі польського походження в історії Києва» — масштабний жест поваги до спільної історії, що продовжує поєднувати наші країни сьогодні.
Про тих, хто творив історію медицини та фармації
За кожним відкриттям стоять долі, непрості рішення та неймовірна цілеспрямованість. Зокрема, історія медицини та фармації України нерозривно пов’язана з блискучою плеядою польських науковців, чий новаторський дух та наукова глибина сформували цілі медичні напрями.
Так, прогрес у фармації нерозривно пов’язаний із династією Марцинчиків. Вони не просто тримали аптеку — вони створили одну з найсучасніших у місті парову фармлабораторію, піднявши стандарти якості ліків на новий рівень.
Мало хто знає, що Володимир Високович був не лише теоретиком, а й польовим епідеміологом, який особисто очолював боротьбу з епідеміями чуми та холери. Його досвід був міжнародно визнаним, а його висновок про те, що бацили чуми нестійкі й гинуть у навколишньому середовищі, став важливим у стратегії боротьби.
Говорячи про оперативну медицину, згадуємо Юлія Шимановського — одного із засновників світової пластичної хірургії. Його спадщина — це не тільки десятки розроблених інструментів, що й досі використовуються, а й перша ґрунтовна класифікація вад шкіри.
Серед засновників національних медичних шкіл дерматології та офтальмології — Людвіг Горецький, який детально вивчав передові системи викладання нашкірних та венеричних хвороб, аби потім привезти ці знання та застосувати їх, заснувавши Українську дерматологічну школу, та високопоставлений військовий лікар Конрад Румшевич, чия блискуча наукова школа окреслила вектор розвитку сучасної офтальмології.
Точна діагностика почалася з Ігнатія Фонберга, який був ініціатором створення першої хімічної лабораторії в Києві. Окрім того, його праці й рекомендації сприяли значному розвитку курортної медицини.
Никанор Хржонщевський був ініціатором та організатором першої в Києві лікарні для хворих, яка по суті стала першою поліклінікою у місті, забезпечуючи безкоштовну медичну допомогу широким верствам населення.
Комплексні натуралістичні дослідження Густава Бельке дали змогу забезпечувати необхідну наукову базу для вивчення місцевої флори (потенційних ліків) та екологічних умов, важливих для розвитку громадського здоров’я та санітарії в регіоні.
Станіслав Сирочинський спеціалізувався на вивченні дитячих інфекційних хвороб та питань дитячого харчування, він став однією з ключових постатей у створенні та розвитку Київської школи педіатрів.
І, нарешті, Вітольд Камінський — засновник української школи гідротерапії, який систематизував знання про натуральну медицину та реабілітацію, довівши, що сили природи є ключовими у відновленні життєвих сил. Його життя— це справжній роман: на вимогу нареченої він відмовився від кар’єри військового моряка, захопившись ідеєю гідротерапії, та відкрив у Києві водолікарню, про яку ходили легенди.
Майбутнє належить тим, хто пам’ятає минуле
Пам’ять — це не лише збереження минулого, а й фундамент, на якому зростає майбутнє. У медицині та фармації вона має особливу вагу: саме пам’ять про відкриття, помилки, геніальні інсайти й сміливі експерименти веде нас уперед, прокладаючи шлях інноваціям. Завдяки пам’яті ми бачимо не окремі фрагменти історії, а цілісну еволюцію науки — від перших аптекарських майстерень до високотехнологічних лабораторій, від інтуїтивних рецептів травників до таргетної терапії та біоінженерії. Пам’ять — це жива сила, яка дає контекст, сенс і орієнтири. Вона формує культуру відповідальності, спадкоємності та поваги до знання. Без неї фармація була б набором випадкових відкриттів. Завдяки їй вона стає цілісною наукою, що пов’язує покоління та наповнює сучасні інновації глибиною й людяністю. Саме з таким розумінням у Києві відбулася презентація-виставка, що відкрила нову сторінку у двосторонніх відносинах. Проєкт «Пам’ять, що єднає: лікарі польського походження в історії Києва» — це не просто виставка архівних фотографій, документів та історій життя, а й повернення голосів тих, хто лікував серце міста в найтемніші часи епідемій, хто стояв біля витоків київської бактеріології та хірургії, хто відкривав перші лабораторії й клініки, впорядковував аптечну справу та вплітав київську медичну школу в широку європейську наукову традицію. Це історії про людей, які робили медицину Києва сучасною задовго до того, як це стало трендом. Ця подія стала можливою завдяки підтримці компанії «Polpharma Україна» та ініціативи громадської організації (ГО) «Коло європейського діалогу» й Всеукраїнської полонійної громадської організації «Полонія» (Ogólnopolska Platforma Oświatowo-Społeczna Polonia — OPOS Polonia).
Так, на початку заходу Тетяна Атаджанова, керівниця зовнішніх та внутрішніх комунікацій Polpharma Україна, відзначила, наскільки важлива ця ініціатива для їхньої компанії:
Захід відбувся у стінах Польської медичної бібліотеки, зібравши в одному просторі дипломатів, медиків, науковців, істориків та освітян — усіх, хто зберігає і примножує спільну українсько-польську наукову пам’ять, та перетворився не лише на шляхетну реконструкцію минулого, а й на простір живого діалогу, що отримав теплу підтримку з боку представників органів влади та польських дипломатичних установ, які наголосили на важливості збереження імен тих, хто вплітав київську історію в європейську культурну та наукову спадщину, адже історична пам’ять прокладає шлях до сучасної співпраці.
Важливість збереження живої пам’яті для формування майбутнього підтвердила і дипломатична сторона.
У підсумку заходу, який став яскравим прикладом культурної дипломатії, хотілося б навести слова Анатолія Курносова, виконавчого директора ГО «Коло європейського діалогу», який відмітив, що головною метою проєкту, проведеного за підтримки компанії «Polpharma Україна», було повернути голос тим, хто творив медичну історію Києва, але з часом був відсунутий на узбіччя історичної пам’яті: «Ці герої — люди, які своїм життям писали сюжети розвитку української медицини та фармацевтики. І ми хотіли показати унікальні біографії цих представників медичної спільноти польського походження. Ми вважаємо це своєю місією — докладати нехай і невеликі, але міцні цеглинки у фундамент колективної пам’яті обох народів. Не тієї, яка поляризує, роз’єднує і розділяє. А тієї, що надихає, прокладає мости та єднає. Такої пам’яті, яка не похована у багатотомних наукових виданнях, а відома якнайширшому загалу небайдужих українців і поляків».
Отже, проведений захід свідчить, що спільна медична спадщина є невід’ємною частиною європейської ідентичності Києва та потужним моральним і культурним підґрунтям для стратегічного партнерства між Україною та Польщею.
Коментарі
Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим