Законопроект «Про внесення змін та доповнень до деяких законодавчих актів України» (стосовно посилення контролю за охороною здоров’я дітей)

ПОДАННЯ

Відповідно до статті 93 Конституції України в порядку права законодавчої ініціативи вносимо на розгляд Верховної Ради України проект Закону України «Про внесення змін та доповнень до деяких законодавчих актів України» (стосовно посилення контролю за охороною здоров’я дітей).

Доповідати зазначений законопроект на пленарному засіданні Верховної Ради України буде народний депутат України Б.В.Губський.

Проект Закону, порівняльна таблиця, пояснювальна записка, проект Постанови Верховної Ради України додаються.

Додатки:

1) проект Закону України – на ____ арк.;

2) порівняльна таблиця до проекту Закону України – на _____ арк.;

3) пояснювальна записка – на ____ арк.;

4) проект Постанови Верховної Ради України – на ___  арк.

ПОЯСНЮВАЛЬНА  ЗАПИСКА

до проекту Закону України «Про внесення змін та доповнень до деяких законодавчих актів України» (стосовно посилення контролю за охороною здоров’я дітей)

1. Обґрунтування необхідності прийняття Закону

В умовах системної демографічної кризи і погіршення основних показників здоров’я населення охорона здоров’я є пріоритетним вектором загальнодержавної політики щодо соціального захисту і відтворення здорового генофонду нації. Дані питання приходиться вирішувати в складних соціально-економічних умовах.

Особливу увагу  необхідно приділити захисту здоров’я дітей під час навчання, оскільки останнім часом почастішали випадки захворювань та навіть смертельні випадки з дітьми безпосередньо під час відвідування школи, зокрема на уроках фізкультури.

За таких умов нагальною є необхідність надання дитині невідкладної допомоги якнайшвидше, в стінах навчального закладу. Разом з тим, багато навчальних закладів, особливо в сільській місцевості, через брак фінансування не мають стаціонарного медичного кабінету та відповідного медперсоналу. Це не дозволяє забезпечити задовільних контроль за станом здоров’я дітей та у випадку необхідності надати невідкладну допомогу.

Крім того, це призводить до порушення конституційних прав громадян, зокрема, дітей, на отримання доступної, кваліфікованої медичної допомоги на безоплатній основі.

Прийняття даного закону спрямоване на чітке законодавче визначення того, що у кожному дошкільному та середньому навчальному закладі, незалежно від його типу та місця розташування, повинен функціонувати постійно діючий пункт надання невідкладної медичної допомоги, забезпечений відповідним обладнанням та медичним персоналом.

2. Цілі і завдання прийняття Закону

Прийняття зазначеного закону обумовлено необхідністю законодавчого посилення контролю за охороною здоров’я дітей, що відвідують дошкільні та середні навчальні заклади.

Метою цього Закону  є забезпечення конституційних прав громадян, зокрема, учнів,  на отримання доступної, своєчасної і кваліфікованої медичної допомоги.

3. Загальна  характеристика і основні положення законопроекту

Даним законопроектом запроваджується норма, згідно якої у кожному дошкільному та середньому навчальному закладі, незалежно від його типу та місця розташування, утворюється та діє на постійній основі пункт невідкладної медичної допомоги.

Робота пункту невідкладної медичної допомоги забезпечується медичним персоналом, закріпленим за відповідним навчальним закладом.

Кількість осіб медичного персоналу, норми забезпечення медичним обладнанням та лікарськими засобами, що спрямовуються для діяльності кожного пункту невідкладної медичної допомоги, визначаються відповідним органом державної влади у сфері охорони здоров’я.

В окремих випадках, за рішенням відповідного органу державної влади у сфері охорони здоров’я, у сільській місцевості функції медичних працівників пункту невідкладної медичної допомоги при навчальному закладі можуть виконувати за сумісництвом штатні працівники закладів охорони здоров’я, які розташовані на території відповідної сільської (селищної) ради.

4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання

Питання контролю за охороною здоров’я дітей регулюється Законами України «Основи законодавства України про охорону здоров’я», «Про освіту» та іншими нормативно-правовими актами.

5. Фінансово-економічне обґрунтування

Фінансування заходів, визначених у законопроекті, планується здійснювати у межах  коштів державного   та   місцевих  бюджетів,  передбачених  для  забезпечення медичної галузі.

Прогноз Кабінету Міністрів України щодо зростання ВВП на 2012 рік становить 5% (тобто прогнозований обсяг ВВП 2012 року сягає 1,31 трл. грн). Пропорційно зросте і обсяг надходжень до Державного бюджету України у 2012 році, який збільшиться від 3 до 4 відсотків порівняно з минулим роком.

Зазначене збільшення надходжень до Державного бюджету України в 2012 році дає реальну можливість виділення необхідної суми коштів для реалізації запропонованих у законопроекті положень.

6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття Закону

Прийняття закону дозволить посилити контроль за охороною здоров’я» дітей, зокрема, тих, що відвідують дошкільні та середні навчальні заклади. Буде забезпечена можливість надання дитині невідкладної допомоги якнайшвидше, в стінах навчального закладу. Багато навчальних закладів, особливо в сільській місцевості, отримають стаціонарний медичний кабінет та відповідний медперсонал. Це дозволить забезпечити належний контроль за станом здоров’я дітей та у випадку необхідності надати невідкладну допомогу.

Крім того, це забезпечить конституційні права громадян, зокрема, дітей, на отримання доступної, кваліфікованої медичної допомоги на безоплатній основі.

Проект від 26.03.2012 р. № 10265

Вноситься народними депутатами  України Б.В. Губським

ЗАКОН УКРАЇНИ

«Про внесення змін та доповнень до деяких законодавчих актів України»

(стосовно посилення контролю за охороною здоров’я дітей)

Верховна Рада України постановляє:

I. Внести зміни до таких законів України:

1. Статтю 62 Основ законодавства України про охорону здоров’я (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 4, ст.19) викласти в наступній редакції:

«Стаття 62. Контроль за охороною здоров’я дітей у дитячих виховних і навчальних закладах

Контроль за охороною здоров’я дітей та проведенням оздоровчих заходів у навчальних закладах усіх типів, організаційно-правових форм  та  форм  власності здійснюють органи  та  заклади охорони здоров’я разом з органами управління освітою і навчальними закладами.

У кожному дошкільному та середньому навчальному закладі, що визначені законодавством України про освіту, незалежно від його типу та місця розташування, утворюється та діє на постійній основі пункт невідкладної медичної допомоги.

Робота пункту невідкладної медичної допомоги забезпечується медичним персоналом, закріпленим за відповідним навчальним закладом.

Кількість осіб медичного персоналу, перелік необхідного медичного обладнання та лікарських засобів, що спрямовуються на забезпечення діяльності кожного пункту невідкладної медичної допомоги, визначаються відповідним органом державної влади у сфері охорони здоров’я.

В окремих випадках, за рішенням відповідного органу державної влади у сфері охорони здоров’я, у сільській місцевості функції медичних працівників пункту невідкладної медичної допомоги при навчальному закладі можуть виконувати за сумісництвом штатні працівники закладів охорони здоров’я, які розташовані на території відповідної сільської (селищної) ради.

Фінансування пунктів невідкладної медичної допомоги при дошкільних та середніх навчальних закладах здійснюється  відповідно до чинного законодавства України за рахунок  державного та місцевих бюджетів.

Кошти на зазначені цілі щорічно передбачаються в законі про Державний бюджет України окремим рядком. Розподіл цих коштів здійснюється  уповноваженим центральним  органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я.

Не допускається використання  коштів  державного та місцевих бюджетів, а також позабюджетних  коштів, передбачених на фінансування пунктів невідкладної медичної допомоги при дошкільних та середніх навчальних закладах, не за призначенням.

Особи, винні в нецільовому використанні коштів, несуть відповідальність у встановленому порядку.

Громадський контроль здійснюють громадські організації відповідно до закону.»

2. Статтю 24 Закону України «Про освіту» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, N 34, ст.451) викласти в наступній редакції:

«Стаття 24. Організація медичного обслуговування у системі  освіти

Організація безкоштовного медичного обслуговування в  системі освіти  забезпечується  місцевими органами державної  виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, здійснюється закладами Міністерства охорони здоров’я України, відомчими закладами охорони здоров’я відповідно до чинного законодавства.

У кожному дошкільному та середньому навчальному закладі, що визначені цим законом, незалежно від його типу та місця розташування, утворюється та діє на постійній основі пункт невідкладної медичної допомоги.

В окремих випадках, за рішенням відповідного органу державної влади у сфері охорони здоров’я, у сільській місцевості функції медичних працівників пункту невідкладної медичної допомоги при навчальному закладі можуть виконувати за сумісництвом штатні працівники закладів охорони здоров’я, які розташовані на території відповідної сільської (селищної) ради.

Фінансування пунктів невідкладної медичної допомоги при дошкільних та середніх навчальних закладах здійснюється  відповідно до чинного законодавства України за рахунок  державного та місцевих бюджетів.

Кошти на зазначені цілі щорічно передбачаються в законі про Державний бюджет України окремим рядком. Розподіл цих коштів здійснюється  уповноваженим центральним  органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я.

Не допускається використання  коштів  державного та місцевих бюджетів, а також позабюджетних  коштів, передбачених на фінансування пунктів невідкладної медичної допомоги при дошкільних та середніх навчальних закладах, не за призначенням.

Особи, винні в нецільовому використанні коштів, несуть відповідальність у встановленому порядку.»

ІІ. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

2. Кабінету Міністрів України в тримісячний термін з дня опублікування цього Закону:

  • привести свої нормативно-правові акти у відповідність з цим Законом;
  • забезпечити перегляд та скасування центральними органами виконавчої влади прийнятих ними нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.

Голова Верховної Ради України

В. Литвин

Порівняльна таблиця до проекту Закону України

«Про внесення змін та доповнень до деяких законодавчих актів України»

(стосовно посилення контролю за охороною здоров’я дітей)

Існуюча редакція нормативного акту

Пропонована редакція нормативного акту

Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я»

Стаття 62. Контроль за охороною здоров’я дітей у дитячих виховних і навчальних закладах 

Контроль за охороною здоров’я дітей та проведенням оздоровчих заходів у навчальних закладах усіх типів, організаційно-правових форм  та  форм власності здійснюють органи та заклади охорони
здоров’я разом з органами управління освітою і  навчальними закладами.

Громадський контроль здійснюють громадські   організації відповідно до закону.

 

Стаття 62. Контроль за охороною здоров’я дітей у 

дитячих виховних і   навчальних закладах

Контроль за охороною здоров’я дітей та проведенням оздоровчих заходів  у  навчальних закладах усіх типів, організаційно-правових форм та форм  власності здійснюють органи та заклади охорони
здоров’я разом з органами управління освітою і навчальними закладами.

У кожному дошкільному та середньому навчальному закладі, що визначені законодавством України про освіту, незалежно від його типу та місця розташування, утворюється та діє на постійній основі пункт невідкладної медичної допомоги.

Робота пункту невідкладної медичної допомоги забезпечується медичним персоналом, закріпленим за відповідним навчальним закладом.

Кількість осіб медичного персоналу, перелік необхідного медичного обладнання та лікарських засобів, що спрямовуються на забезпечення діяльності кожного пункту невідкладної медичної допомоги, визначаються відповідним органом державної влади у сфері охорони здоров’я.

В окремих випадках, за рішенням відповідного органу державної влади у сфері охорони здоров’я, у сільській місцевості функції медичних працівників пункту невідкладної медичної допомоги при навчальному закладі можуть виконувати за сумісництвом штатні працівники закладів охорони здоров’я, які розташовані на території відповідної сільської (селищної) ради.

Фінансування пунктів невідкладної медичної допомоги при дошкільних та середніх навчальних закладах здійснюється  відповідно до чинного законодавства України за рахунок  державного та місцевих бюджетів.

Кошти на зазначені цілі щорічно передбачаються в законі про Державний бюджет України окремим рядком. Розподіл цих коштів здійснюється уповноваженим центральним  органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я.

Не допускається використання коштів державного та місцевих бюджетів, а також позабюджетних  коштів, передбачених на фінансування пунктів невідкладної медичної допомоги при дошкільних та середніх навчальних закладах, не за призначенням.

Особи, винні в нецільовому використанні коштів, несуть відповідальність у встановленому порядку.

Громадський контроль здійснюють громадські організації відповідно до закону.

Закон України «Про освіту»

«Стаття 24. Організація медичного обслуговування у системі освіти

Організація безкоштовного медичного обслуговування в  системі освіти забезпечується  місцевими  органами державної  виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, здійснюється закладами Міністерства охорони здоров’я України, відомчими закладами охорони здоров’я відповідно до чинного законодавства.

 

 «Стаття 24. Організація медичного обслуговування у системі освіти 

Організація безкоштовного медичного обслуговування в системі освіти забезпечується місцевими органами державної  виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, здійснюється закладами Міністерства охорони здоров’я України, відомчими закладами охорони здоров’я відповідно до чинного законодавства.

У кожному дошкільному та середньому навчальному закладі, що визначені цим законом, незалежно від його типу та місця розташування, утворюється та діє на постійній основі пункт невідкладної медичної допомоги.

В окремих випадках, за рішенням відповідного органу державної влади у сфері охорони здоров’я, у сільській місцевості функції медичних працівників пункту невідкладної медичної допомоги при навчальному закладі можуть виконувати за сумісництвом штатні працівники закладів охорони здоров’я, які розташовані на території відповідної сільської (селищної) ради.

Фінансування пунктів невідкладної медичної допомоги при дошкільних та середніх навчальних закладах здійснюється відповідно до чинного законодавства України за рахунок державного та місцевих бюджетів.

Кошти на зазначені цілі щорічно передбачаються в законі про Державний бюджет України окремим рядком. Розподіл цих коштів здійснюється  уповноваженим центральним  органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я.

Не допускається використання коштів державного та місцевих бюджетів, а також позабюджетних коштів, передбачених на фінансування пунктів невідкладної медичної допомоги при дошкільних та середніх навчальних закладах, не за призначенням.

Особи, винні в нецільовому використанні коштів, несуть відповідальність у встановленому порядку.

ВИСНОВОК ГОЛОВНОГО НАУКОВО-ЕКСПЕРТНОГО УПРАВЛІННЯ

на проект Закону України «Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України» стосовно посилення контролю за охороною здоров’я дітей»

Поданим законопроектом вносяться зміни до Основ законодавства України про охорону здоров’я та Закону України «Про освіту», якими передбачається створення у дошкільних та середніх навчальних закладах пунктів невідкладної медичної допомоги, визначається порядок їх обслуговування медичними працівниками, зокрема в сільській місцевості, та фінансування.

Головне науково-експертне управління щодо поданого законопроекту висловлює такі зауваження і пропозиції. 

Як зазначається у пояснювальній записці, «даним законопроектом запроваджується норма, згідно якої у кожному дошкільному та середньому навчальному закладі, незалежно від його типу та місця розташування, утворюється та діє на постійній основі пункт невідкладної медичної допомоги» (п. 3). У зв’язку з чим треба зазначити, що питання щодо забезпечення навчальних закладів медичною допомогою досить системно врегульоване чинними нормативно-правовими актами. Зокрема, відповідно до статті 34 Закону України «Про дошкільну освіту» у дошкільному навчальному закладі незалежно від підпорядкування, типу і форми власності діти забезпечуються постійним медичним обслуговуванням на безоплатній основі, що здійснюється медичними працівниками, які входять до штату цього навчального закладу або відповідних закладів охорони здоров’я, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 34). Пунктом 30 Положення про дошкільний навчальний заклад, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 12.03. 2003 р. № 305, визначено, що медичне обслуговування дітей у дошкільному навчальному закладі здійснюється на безоплатній основі медичними працівниками, які входять до штату цього закладу або відповідних закладів охорони здоров’я, і передбачає проведення обов’язкових медичних оглядів, у тому числі медичних оглядів перед профілактичними щепленнями, проведення профілактичних щеплень згідно з календарем щеплень, надання невідкладної медичної допомоги на догоспітальному етапі, організацію заходів для госпіталізації (у разі показань) та інформування про це батьків або осіб, які їх замінюють.

У сфері, що розглядається, діє низка інших нормативно-правових актів, серед яких можна вказати на Закон України «Про загальну середню освіту» та Порядок здійснення медичного обслуговування учнів загальноосвітніх навчальних закладів, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.12.2009 р. № 1318. Зокрема, згідно із статтею 22 Закону України «Про загальну середню освіту» загальноосвітній  навчальний заклад учні (вихованці) загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від підпорядкування, типів і форм власності забезпечуються медичним обслуговуванням, що здійснюється медичними працівниками, які входять до штату цих закладів або відповідних закладів охорони здоров’я, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Заклади охорони  здоров’я разом з органами управління освітою та органами охорони здоров’я щорічно забезпечують безоплатний медичний огляд учнів (вихованців), моніторинг і корекцію стану здоров’я, проведення лікувально-профілактичних заходів у загальноосвітніх навчальних закладах незалежно від підпорядкування,  типів  і  форм власності. Контроль за охороною здоров’я учнів (вихованців) покладається на органи охорони здоров’я.

Відповідно до Порядку здійснення медичного обслуговування учнів загальноосвітніх навчальних закладів, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.12.2009 р. № 1318, медичне обслуговування учнів навчальних закладів, зокрема, включає проведення обов’язкових медичних профілактичних оглядів, здійснення профілактичних та оздоровчих заходів під час навчання, надання невідкладної медичної допомоги, організацію госпіталізації за наявності показань та інформування про це батьків або осіб, які їх замінюють та ін. (п. 3).

Таким чином, є підстави вважати, що порушені у законопроекті питання достатньою мірою врегульовані у чинному законодавстві України, у зв’язку з чим виникають сумніви у доцільності його прийняття.

Що ж стосується справедливого зауваження суб’єкта права цієї законодавчої ініціативи стосовно того, що «багато навчальних закладів, особливо в сільській місцевості, через брак фінансування не мають стаціонарного медичного кабінету та відповідного медперсоналу», то вирішення цього питання, на думку управління, належить до сфери виконавчої влади, основне функціональне призначення якої полягає у забезпеченні виконання Конституції і законів України.

Законопроект містить положення, які не належать до предмета регулювання цього закону і мають внормовуватися іншими законодавчими актами. Йдеться, зокрема про частину п’яту статті 62 Основ законодавства України про охорону здоров’я, якою передбачається, що «за рішенням відповідного органу державної влади  у сфері охорони здоров’я у сільській місцевості функції медичних працівників  пункту невідкладної медичної допомоги при навчальному закладі можуть виконувати за сумісництвом штатні працівники закладів охорони здоров’я, які розташовані на території відповідної сільської (селищної) ради».  По-перше, питання роботи за сумісництвом регулюються трудовим законодавством України. По-друге, викликає непорозуміння формулювання «за рішенням відповідного органу державної влади у сфері охорони здоров’я», у якому не враховується, що відповідно до частини першої статті 6 Конституції України державна влада в Україні  здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову, також, що заклади освіти можуть бути в державній і комунальній власності.

Аналогічне зауваження можна висловити і до положення, відповідно до якого не допускається використання коштів державного та місцевих бюджетів, а також позабюджетних коштів, передбачених на фінансування пунктів невідкладної медичної допомоги при дошкільних та середніх навчальних закладах, не за призначенням, а особи, винні у нецільовому використанні коштів, несуть відповідальність у встановленому порядку (частини восьма – дев’ята цієї статті), оскільки ці питання регулюються бюджетним законодавством та Кримінальним кодексом України.

Вважаємо за необхідне вказати також на інші недоліки законопроекту. Йдеться, зокрема про неузгодженість термінологічного апарату законопроекту з термінологією чинних законів України. Так, законопроект оперує термінами «медичний персонал», «штатні працівники закладів охорони здоров’я», «працівники закладів охорони здоров’я», «сільська місцевість», «місцеві органи державної виконавчої влади», «середні навчальні заклади», тоді як чинні закони оперують термінами «медичні працівники» (наприклад: абз. 3 ч. 1 ст. 3 Основ законодавства України про охорону здоров’я; ч. 1 ст. 8 Закону України «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз»; ч. 5 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»), «селища і села» (ст. 133 Конституції України), «місцеві органи виконавчої влади» (наприклад, Закон України «Про правові засади цивільного захисту»), «загальноосвітні навчальні заклади» (Закони України « Про освіту», «Про загальну середню освіту»).

Окремі положення законопроекту сформульовані недостатньо чітко. Такого роду недолік властивий, зокрема, положенню частини п’ятої статті 62 законопроекту, в якому зазначається, що «в окремих випадках, за рішенням відповідного органу державної влади у сфері охорони здоров’я, у сільській місцевості функції медичних працівників пункту невідкладної медичної допомоги при навчальному закладі можуть виконувати за сумісництвом штатні працівники закладів охорони здоров’я, які розташовані на території відповідної сільської (селищної) ради». Вжиті у пропонованій нормі формулювання «в окремих випадках» та «відповідний орган державної влади у сфері охорони здоров’я» не дозволяють зробити чіткого висновку щодо правого механізму її виконання (зокрема, встановити строки та виконавця).

Невдалими вбачаються деякі терміни і формулювання, що вживаються у законопроекті (наприклад: «органи охорони здоров’я», «оздоровчі заходи» (ч. 1 ст. 62), «кількість осіб медичного персоналу» (ч. 4 ст. 62); «система освіти» (ч. 1 ст. 24); «територія відповідної сільської селищної) ради» (ч. 5 ст. 62); «уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері охорони здоров’я» (ч. 7 ст. 62), «відповідний орган державної влади у сфері охорони здоров’я (ч. 3 ст. 24).

Термінології законопроекту бракує узгодженості. Приміром, в одних випадках у законопроекті вживається власна назва центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я, тобто Міністерство охорони здоров’я України (наприклад, ч. 1 ст. 24), тоді як в інших використовується його загальна назва (наприклад, ч. 3 ст. 24), яка, при цьому, виглядає невдалою — «уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері охорони здоров’я» (наприклад, ч. 7 ст. 62). Адже згідно з Положенням про Міністерство охорони здоров’я, що затверджено указом Президента України № 467 від 13.04.2011 р., Міністерство охорони здоров’я України (МОЗ України) є центральним органом виконавчої влади, основними завданнями якого є формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони здоров’я.

У законопроекті не дотримується одна із вимог законодавчої техніки, згідно з якою проект не повинен містити дублювання одних і тих же положень. Натомість у законопроекті одним і тим же положенням пропонується доповнити відразу два чинних закони України  — «Основи законодавства України про охорону здоров’я» та  «Про освіту». 

Також зазначимо, що згідно з усталеними правилами законодавчої техніки, у разі, коли зміни вносяться до кількох законів, що мають однакову юридичну силу, вони мають подаватися у хронологічному порядку.

Деякі положення законопроекту вбачаються зайвими. До таких, зокрема можна віднести положення, відповідно до яких «не допускається використання  коштів  державного та місцевих бюджетів, а також позабюджетних коштів, передбачених на фінансування пунктів невідкладної медичної допомоги при дошкільних та середніх навчальних закладах, не за призначенням» (наприклад, ч. 8 ст. 62); «особи, винні в нецільовому використанні коштів, несуть  відповідальність у встановленому порядку» (ч. 9 ст. 62). На думку управління, потреби у встановленні зазначених вище норм немає, оскільки окреслені питання системно унормовані чинними законами України, зокрема, Бюджетним кодексом України  (наприклад, глава 18 розд. V) та Кримінальним кодексом України (наприклад, стаття 191 передбачає кримінальну відповідальність за привласнення, розтрату майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем). 

Узагальнюючий висновок: за результатами розгляду у першому читанні законопроект доцільно відхилити.

Керівник Головного управління В.І. Борденюк

Комментарии

Нет комментариев к этому материалу. Прокомментируйте первым

Добавить свой

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

Другие статьи раздела


Последние новости и статьи