Державний експертний центр МОЗ України: 20 років успіху

З привітальним словом науково-практичну конференцію відкрив Роман Богачев, заступник міністра охорони здоров’я України — керівник апарату. «Сьогодні ми святкуємо 20-річчя вітчизняної системи реєстрації лікарських засобів. Протягом двох десятиліть фахівці експертної установи чимало зробили для вдосконалення фармацевтичного ринку, наповнивши його широким асортиментом якісних, ефективних та безпечних лікарських засобів, докладаючи зусиль, щоб забезпечити населення України ліками на гідному рівні, зберігаючи здоров’я українців», — зазначив Р. Богачев, пообіцявши, що МОЗ України й надалі сприятиме розвитку національної системи реєстрації лікарських засобів та підйому її до висот світових стандартів.

Михайло Нестерчук, генеральний директор ДЕЦ, у своєму виступі висвітлив основ­ні етапи становлення організації. Систему реєстрації ліків в Україні було започатковано ще в 1990 р., коли наказом МОЗ СРСР при Головному управлінні науки та міжнародних зв’язків МОЗ СРСР було створено Фармакологічну комісію під керівництвом Івана Чекмана та затверджено положення про неї. Цим наказом Фармакологічній комісії було надано право самостійно вирішувати питання, пов’язані з дозволом на проведення клінічних випробувань ліків, а також рекомендувати лікарські засоби до медичного застосування.

Сьогодні ДЕЦ є різноплановою науково-експертною установою, адже у сферу його уваги входять не лише питання державної реєстрації (перереєстрації) лікарських засобів. Серед основних завдань — доклінічні та клінічні випробування препаратів, проведення післяреєстраційного нагляду, експертиза матеріалів для включення препарату в Державний формуляр лікарських засобів, розробка та впровадження медико-технологічних документів системи стандартизації медичної допомоги, супровід інноваційних проектів, зокрема банку даних Всеукраїнського реєстру донорів гемопоетичних стовбурових клітин (кісткового мозку) МОЗ України. Фахівці ДЕЦ беруть активну участь у формуванні державної політики у сфері обігу лікарських засобів.

Експертиза матеріалів клінічних випробувань лікарських засобів — один з важливих напрямків діяльності ДЕЦ. З 1996 р. і до вересня 2012 р. позитивні висновки отримали близько 3600 досліджень. Метою клінічних випробувань є отримання достовірних результатів, що доводять ефективність та безпеку лікарських засобів. Найбільш надійними з точки зору довіри до результатів та етичності їх отримання є випробування, що проведені в рамках міжнародного стандарту GСP (Good Clinical Practice — Належна клінічна практика).

Тенденція до збільшення кількості міжнародних багатоцентрових досліджень змінилася в 2008 р. у зв’язку зі світовою економічною кризою, проте з 2010 р. знову спостерігається зростання їх числа. У 2011 р. була зафіксована максимальна кількість наданих позитивних висновків (211) за всю історію ДЕЦ щодо міжнародних багатоцентрових випробувань.

Наявність в Україні законодавства з фармаконагляду й здійснення просвітницької, організаційної роботи співробітниками регіональних відділень департаменту післяреєстраційного нагляду серед лікарів в усіх куточках країни сприяли створенню позитивної динаміки надходження карт-повідомлень про випадки побічної реакції, а в подальшому — досягненню системою фармаконагляду відповідності критеріям ВООЗ щодо повідомлення про побічні реакції ліків.

М. Нестерчук зазначив, що завдяки діяльності ДЕЦ в Україні впроваджуються принципово нові підходи до розробки медико-технологічних документів, адаптованих до вітчизняної системи охорони здоров’я клінічних настанов, стандартів та протоколів медичної допомоги на засадах доказової медицини. У свою чергу, логічною складовою цієї системи став Державний формуляр лікарських засобів, що визначає підходи до раціональної фармакотерапії. Ним користується велика кількість лікарів як настановою з раціональної фармакотерапії. Протягом останніх років ДЕЦ забезпечує розповсюдження Державного формуляра лікарських засобів у всіх лікувальних установах комунальної та державної форми власності.

ДЕЦ успішно розвиває й міжнародне співробітництво. Серед його партнерів — ВООЗ, Європейська агенція з лікарських засобів (EMA — European Medicines Agency), Міжнародна мережа клінічних настанов (GIN — Guidelines International Network), Міжнародне товариство фармакоекономічних досліджень та результатів лікування (ISPOR — The International Society for Pharmacoeconomics and Outcomes Research), Міжнародний проект з адаптації клінічних настанов (ADAPTE), Європейська Бізнес Асоціація, Американська торговельна палата та ін. Співробітники ДЕЦ — активні члени Міждержавної комісії з питань стандартизації і контролю якості лікарських засобів.

Завершуючи виступ, директор ДЕЦ зазначив, що, незважаючи на досягнення, багато чого ще належить зробити, зокрема, і надалі слід удосконалювати нормативну базу, наближаючи її до європейських та світових стандартів. Серед напрямків подальшої роботи, зокрема:

• впровадження системи управління якістю на всіх етапах досліджень та реєстрації лікарських засобів з урахуванням вимог ЄС та рекомендацій ВООЗ;
• удосконалення практики аудиту доклінічних та клінічних випробувань;
• уніфікація процедур державної реєстрації лікарських засобів;
• впровадження стандартного експертного звіту щодо якості, безпеки та ефективності лікарського засобу;
• посилення кадрового потенціалу;
• удосконалення системи фармаконагляду та створення механізмів аудиту та контролю цієї системи;
• створення системи раціонального використання лікарських засобів при фармакотерапії;
• впровадження належної регуляторної практики як невід’ємної частини системи управління якістю лікарських засобів з урахуванням вимог ЄС та рекомендацій ВООЗ;
• переорієнтація системи реєстрації з функції здійснення нагляду на систему з впровадженням підходів з оцінки та мінімізації ризиків при застосуванні лікарських засобів;
• реалізація сучасних вимог до зареєстрованих раніше лікарських засобів (відповідність вимогам провідних фармакопей, доведення біо­еквівалентності генериків);
• забезпечення прозорості проведення реєстраційних процедур.

Свої вітання з нагоди 20-річного ювілею висловили такі поважні гості конференції, як Юрій Кундієв, академік, перший віце-президент НАМН України, професор Людмила Коношевич, начальник управління лікарських засобів та медичної продукції МОЗ України, Валентин Черних, ректор Національного фармацевтичного університету, доктор хімічних наук, доктор фармацевтичних наук, член-кореспондент НАН України, Василь Дударчук, віце-президент Всеукраїнської громадської організації «Фармацевтична асоціація України», Віктор Георгієвський, член-кореспондент НАН України, Людмила Бумакова, віце-директор агентства лікарських засобів Республіки Молдова, Гуломкодир Бобієв, голова фармакологічного комітету Республіки Таджикистан, та багато інших. Увазі присутніх також був представлений фільм «20 років успіху Державного експертного центру МОЗ України».

Перше пленарне засідання конференції було присвячене науковим та практичним аспектам діяльності експертної установи, під час якого свої доповіді представили провідні вітчизняні вчені. Сергій Комісаренко, академік НАМН і НАН України, доктор біологічних наук, професор, висвітлив питання розробки нових лікарських засобів у НАН України. Сьогодні конче необхідна державна підтримка із впровадження в життя напрацювань вітчизняних науково-дослідних установ. Доповідач нагадав, що постановою КМУ від 22 червня 2011 р. № 725 затверджено Державну цільову науково-технічну програму розроблення новітніх технологій створення вітчизняних лікарських засобів для забезпечення охорони здоров’я людини та задоволення потреб ветеринарної медицини на 2011–2015 рр., розробником якої виступило Державне агентство з питань науки, інновацій та інформатизації України. Проте вона має один недолік — не визначено, хто виступає державним замовником на розробку ліків, яким, за словами С. Комісаренка, має стати МОЗ України. Саме профільне міністерство повинно проаналізувати, які ліки можуть бути розроблені та вироблені в Україні, після чого обрати наукові колективи, відповідальні за окремі напрямки розробки.

Питання вікової фармакології розглянув Владислав Безруков, директор ДУ «Інститут геронтології ім. Д.Ф. Чеботарьова НАМН України». Сьогодні для проведення раціональної фармакотерапії важливо враховувати особливості вікового розвитку організму. Так, дитячий організм має відмінності, спричинені незавершеним розвитком окремих органів та систем, інтенсивним обміном речовин, своєрідним характером біохімічних процесів. У разі призначення препаратів педіатр повинен підібрати зручну лікарську форму, визначити дозу з урахуванням фармакодинаміки та фармакокінетики діючої речовини, особливостей онтогенетичного розвитку дитини, а також характеру та тяжкості патологічного процесу. Раціональна фармакотерапія осіб похилого віку також має свої особливості. Вікові зміни обумовлюють порушення всмоктування ліків, зменшення їх секреції, порушення розподілу в тканинах, змінюється біотрансформація ліків. Для таких осіб необхідно обмежувати кількість одночасно призначених лікарських засобів. У зв’язку з наявністю декількох захворювань необхідно також уважно ставитися до вибору препаратів, враховуючи наявність протипоказань, оптимального дозування, взаємодії ліків та тривалості лікування.

Актуальні проблеми фармацевтичної науки та практики розглянув член-кореспондент НАН України Валентин Черних. За його словами, на сьогодні Національний фармацевтичний університет (НФаУ) не лише готує фармацевтичні кадри для всієї України. На базі університету, науковий потенціал якого зосереджений на 48 кафедрах та 12 науково-дослідних лабораторіях, сформовано повний цикл створення оригінальних лікарських засобів — від синтезу нової молекули до впровадження її у виробництво. На сьогодні в активі НФаУ 8 інноваційних лікарських субстанцій та 6 готових лікарських засобів, 17 базових гетероциклічних систем, тисячі нових біологічно активних молекул, сотні робочих методик та монографій, десятки тисяч заяв та патентів.

Олександр Пархоменко, професор, завідувач відділу реанімації й інтенсивної терапії Національного наукового центру «Інститут кардіології ім. акад. М.Д. Стражеска» НАМН України, присвятив доповідь перспективам застосування антитромботичних засобів у кардіології. Спільні дослідження Інституту кардіології ім. акад. М.Д. Стражеска та Інституту біохімії НАН України свідчать про те, що, незважаючи на одночасне застосування антитромбоцитарних препаратів та антикоагулянтів, у більшості випадків продовжується активація тромбоутворення, у тому числі у пацієнтів перед випискою зі стаціонару. Це свідчить про високий тромбогенний ризик у всіх хворих після перенесеного гострого коронарного синдрому і є підставою для проведення не лише тривалої подвійної антитромбоцитарної терапії, але й підключення пероральних антикоагулянтів. На жаль, відомий усім варфарин небезпечний через ризик виникнення фатальних кровотеч. Саме тому увагу лікарів привернули нові пероральні коагулянти — прямий блокатор тромбіну дабігатран та блокатори активованого Х-фактора згортання крові апіксабан і ривароксабан. У хворих з гострим коронарним синдромом свої переваги довів тільки ривароксабан. Його застосування в низьких дозах у порівнянні з високими не лише знижувало ризик виникнення тромботичних ускладнень, але й достовірно зменшувало летальність без збільшення ризику розвитку кровотеч.

«Біологічно подібні препарати — особливості випробування, експертизи, реєстрації» — тема доповіді академіка Геннадія Бутенка, директора Інституту генетичної та регенеративної медицини НАМН України. Після закінчення терміну патентного захисту багато компаній намагаються відтворити власні препарати — аналоги тих, що вже існують на ринку. Проте, на відміну від генеричних лікарських засобів, біо­логічні препарати неможливо зробити ідентичними оригінальним, їх молекули значно складніші, а процес виробництва не може бути скопійований в деталях. Тому, за словами доповідача, існує невизначеність щодо їх дії, фармакокінетики, фармакодинаміки, спектра подібний реакцій. Це потребує детального доклінічного вивчення на специфічних моделях, а також проведення клінічних досліджень за більш широкою, ніж для генеричних ліків, програмою, що практично наближається до обсягу досліджень при випробовуванні нового препарату.

Про участь ДЕЦ у побудові ефективної системи стандартизації медичної допомоги доповіла Алла Степаненко, консультант ДЕЦ, радник міністра охорони здоров’я, доктор медичних наук. За її словами, у світі існують наступні механізми забезпечення якості та ефективності медичної допомоги: ліцензування та акредитація лікувально-профілактичних установ, стандартизація медичної допомоги, сертифікація медичних кадрів, внутрішній та зовнішній клінічний аудит. Стандартизація медичних послуг у нашій країні представлена наступними документами: стандарти медичної допомоги, клінічні протоколи, Державний формуляр лікарських засобів. Доповідач підкреслила, що ці документи створюються на принципах доказової медицини. Важливо й те, що вони містять індикатори якості (кількісний або якісний показник, відносно якого існують докази чи консенсус щодо його безпосереднього впливу на якість медичної допомоги, визначається ретроспективно — прим. ред.). За їх допомогою можна оцінити якість наданої допомоги як на рівні окремого лікувального закладу, так і регіону в цілому.

Під час другого пленарного засідання керівники департаментів ДЕЦ звітували про діяльність своїх структурних підрозділів та їх досягнення. Анатолій Морозов, доктор медичних наук, професор, заступник генерального директора ДЕЦ, голова Центрального формулярного комітету МОЗ України, розповів про державну формулярну систему забезпечення лікарськими засобами закладів охорони здоров’я. Формулярна система — це комплекс управлінських методик в охороні здоров’я, які забезпечують застосування раціональних, організаційно та економічно ефективних методів постачання і застосування лікарських засобів з метою забезпечення в конкретних умовах медичної допомоги високої якості й оптимального використання наявних ресурсів; інформаційно-економічна доктрина раціонального застосування лікарських засобів. Основний принцип формулярної системи — застосування ліків з доведеною ефективністю їх дії при певному патологічному процесі.

Розвиток вітчизняної формулярної системи визначили наступні документи:

• постанова КМУ від 25.07.2003 р. № 1162 «Про затвердження Державної програми забезпечення населення лікарськими засобами на 2004–2010 роки», де вперше вказано на необхідність створення такої системи, проте до створення Державного формуляра лікарських засобів минуло ще 6 років;
• розпорядження КМУ від 10.09.2008 р. № 1247-р «Про затвердження плану заходів щодо удосконалення державного контролю за обігом лікарських засобів і виробів медичного призначення», де були конкретизовані завдання зі створення формулярної системи в Україні;
• наказ МОЗ України від 22.07.2009 р. № 529 «Про створення формулярної системи забезпечення лікарськими засобами закладів охорони здоров’я», яким затверджено методику створення формулярів лікарських засобів, положення про Державний, регіональний та локальний формуляри лікарських засобів, про Центральний формулярний комітет МОЗ, регіональні формулярні комітети.

Про те, що питання впровадження формулярної системи надзвичайно важливе для країни, свідчить і протокольне доручення Миколи Азарова, прем’єр-міністра України, від 16.06.2010 р., яким поставлено в обов’язок головам обласних адміністрацій контролювати впровадження формулярної системи. У 2011 р. було внесено зміни до основ законодавства України про охорону здоров’я, якими лікарський формуляр визначено одним із галузевих стандартів у сфері охорони здоров’я.

Центральний формулярний комітет МОЗ України працює на базі ДЕЦ, в областях створено регіональні формулярні комітети, і в кожному лікувальному закладі — фармакотерапевтичні комісії. Центральним формулярним комітетом розробляється Державний формуляр лікарських засобів, який щорічно переглядається та оновлюється. На його основі створюються регіональні та локальні формуляри. На сьогодні готується вже 5-й випуск Державного формуляра лікарських засобів, до якого включено розділ вакцини та анатоксини.

Питання проведення клінічних досліджень в Україні висвітлила Валентина Ніколаєва, директор департаменту доклінічних та клінічних досліджень. Вона зазначила, що процес створення законодавчої бази з цього питання розпочався у 1996 р. під керівництвом професора Володимира Мальцева. Сьогодні чинні нормативні акти, що регулюють проведення клінічних досліджень в Україні, гармонізовані з відповідними регламентуючими документами ЄС, і це можна назвати одним з основних чинників збільшення кількості затверджених у нашій країні міжнародних багатоцентрових клінічних досліджень (2006 — 36, 2010 — 177, 2011 — 201, за 10 міс 2012 р. — 184). Великий обсяг роботи передбачає експертиза суттєвих поправок до матеріалів досліджень. Так, у 2010 р. було затверджено 965 суттєвих поправок, у 2011 р. цей показник досяг 1026 і продовжує зростати. Велика увага приділяється реєстрації та аналізу інформації щодо випадків підозрюваних непередбачуваних серйозних побічних реакцій, що виявляють під час проведення клінічного дослідження. Так, у 2011 р. до ДЕЦ надійшло 16 494 повідомлень з усього світу про такі випадки, із них 180 повідомлень стосовно 108 випадків, що сталися в Україні.

До функцій департаменту також входить проведення клінічного аудиту клінічного дослідження. Це процедура офіційної перевірки фахівцями ДЕЦ документів клінічних досліджень, приміщень, устаткування та обладнання, систем гарантії безпеки, якості та інших ресурсів, які стосуються клінічних досліджень і можуть розміщуватися в лікувальному закладі, лабораторіях, приміщеннях спонсора. З 1999 р. до жовтня 2012 р. було проведено 581 клінічний аудит, під час яких призупинено 43 та зупинено 7 клінічних досліджень.

Практичні шляхи удосконалення нормативної бази медичної та фармацевтичної практики розглянула Олена Ліщишина, директор департаменту стандартизації медичних послуг. З моменту створення департаменту в 2008 р. проведено великий обсяг роботи як методологічного, так і практичного спрямування. На основі міжнародного досвіду підготовлено Уніфіковану методику з розробки клінічних настанов, медичних стандартів, уніфікованих клінічних протоколів медичної допомоги, локальних протоколів медичної допомоги (клінічних маршрутів пацієнтів) на засадах доказової медицини. За участю департаменту підготовано 35 наказів МОЗ, у тому числі 7 протоколів та 1 стандарт первинної медичної допомоги, 5 протоколів вторинної медичної допомоги, 5 стандартів третинної допомоги, 3 протоколи екстреної медичної допомоги, 1 протокол паліативної медичної допомоги, 1 протокол медичної реабілітації. Уперше наказами МОЗ рекомендовано до використання в якості джерел інформації про кращу клінічну практику 12 адаптованих клінічних настанов, серед яких настанова та уніфікований протокол медичної допомоги «Артеріальна гіпертензія», на основі яких реалізується Пілотний проект з впровадження державного регулювання цін на лікарські засоби для лікування осіб з гіпертонічною хворобою. Створено Базу стандартів медичної допомоги в Україні, яка містить накази МОЗ з клінічних аспектів надання медичної допомоги, починаючи з 1992 р., а також документів, що стосуються методів та заходів зі стандартизації медичної допомоги.

Важливим напрямком діяльності департаменту є підготовка нормативних документів з належної аптечної практики: регулярно розробляються та оновлюються протоколи провізора (фармацевта). На сьогодні існує 35 таких протоколів про відпуск безрецептурних лікарських засобів та 1 протокол провізора (фармацевта) при отриманні інформації про випадки побічних реакції та (або) відсутності ефективності лікарських засобів.

Олена Матвєєва, директор департаменту післяреєстраційного нагляду, розглянула стан системи фармакологічного нагляду, який було започатковано у 1996 р. професорами Олексієм Вікторовим та Володимиром Мальцевим. Станом на 1 червня 2012 р. база даних України про побічні реакції лікарських засобів становить близько 60 тис. повідомлень, що надійшли від лікарів. Згідно з основним показником ВООЗ щодо дієвості системи фармаконагляду країна повинна отримувати не менше 100 карт-повідомлень про побічні реакції лікарських засобів на 1 млн мешканців. У 2011 р. Україна отримувала в середньому 178 повідом­лень. На думку О. Матвєєвої, необхідно й надалі розвивати та вдосконалювати систему фармаконагляду, зокрема, залучати до інформування про несприятливі наслідки фармакотерапії усіх, хто причетний до застосування препаратів; впроваджувати нові методи збору та аналізу інформації про випадки побічних реакцій, розроб­ляти нові бази даних, використовуючи потенціал фахівців системи охорони здоров’я; а також більш активно залучати до процесу фармаконагляду заявників.

Під час пленарної сесії свої доповіді також представили Оксана Сахнюк, керівник департаменту медичних імунобіологічних препаратів та імунопрофілактики, Світлана Осадченко, директор департаменту лікарських засобів та активних фармацевтичних інгредієнтів, Тетяна Деркач, директор департаменту кадрового забезпечення та документообігу, Тетяна Думенко, керівник департаменту раціональної фармакотерапії та супроводу державної формулярної системи, Сергій Павленко, керівник департаменту інноваційних проектів, Ганна Гусєва, начальник юридичного управління та ін.

За підсумками обговорення учасниками заходу було прийнято резолюцію конференції, яку пропонуємо увазі читачів.

Резолюція

Учасники науково-практичної конференції «Актуальні проблеми створення, впровадження та застосування в Україні лікарських засобів: історія, сьогодення, перспективи» відзначають вагомі досягнення в роботі ДЕЦ та, за результатами доповідей та дискусій, вважають доцільним подальший розвиток наступних напрямків його діяльності:

• подальша гармонізація законодавства України в галузі розробки, клінічних досліджень, реєстрації, медичного застосування лікарських засобів, фармаконагляду, стандартизації медичної допомоги з відповідними директивами, настановами, рекомендаціями, що діють в ЄС;
• створення науково-методичних цент­рів з актуальних питань діяльності ДЕЦ;
• організація та проведення науково-практичних конференцій з міжнародною участю з розробки, випробування, впровадження в медичну практику лікарських засобів;
• розширення спектра завдань та удосконалення спектра роботи регіональних відділень ДЕЦ;
• моніторинг побічних реакцій лікарських засобів, як під час проведення клінічних досліджень, так і під час їх застосування в рутинній медичній практиці;
• вжиття заходів щодо заборони й обмеження застосування небезпечних лікарських засобів, внесення змін та доповнень в інструкції для медичного застосування відповідно до даних, отриманих в результаті здійснення фармаконагляду в Україні;
• видання електронних версій Довідника лікарських засобів Україні з інформацією про лікарські засоби, дозволені до застосування у вітчизняній медичній практиці;
• удосконалення роботи лабораторії фармацевтичного аналізу ДЕЦ;
• розробка адаптованих клінічних настанов, протоколів та стандартів первинної, вторинної та третинної медичної допомоги, екстреної та паліативної медичної допомоги та медичної реа­білітації, протоколів провізора/фармацевта;
• розробка та випуск наступних видань Державного формуляра та щорічне безкоштовне забезпечення ним працівників медичної та фармацевтичної галузі, а також випускників вищих медичних та фармацевтичних установ;
• ведення Всеукраїнського реєстру донорів гемопоетичних стовбурових клітин (кісткового мозку) МОЗ України;
• регулярне видання інформаційно-аналітичного фармацевтичного журналу;
• проведення симпозіумів, конференцій, семінарів та участь у міжнародних заходах, спрямованих на обмін досвідом між країнами Європи та СНГ з питань проведення доклінічних та клінічних досліджень, експертизи та реєстрації лікарських засобів, фармаконагляду.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!