Постанова Окружного адміністративного суду від 18 січня 2013 р. № 2а-17708/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від 18 січня 2013 р. № 2а-17708/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді  Каракашьяна С.К., суддів Добрівської Н.А., Катющенка В.П., при секретарі судового засідання  Бабич Г.Ю. за участі представника позивача Гробової Ю.Б., відповідача Шимченко В.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Домінант-Фарма» до Міністерства охорони здоров’я України провизнання протиправним та скасування наказу № 707 від 07.09.2012 в частині  ОБСТАВИНИ СПРАВИ: До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява  товариства з обмеженою відповідальністю «Домінант-Фарма», в якій позивач просить суд визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства охорони здоров’я України «Про внесення зміни до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами» № 707 від 07.09.2012 р., зареєстрований в Міністерстві юстиції України 21.09.2012р. за № 1630/21942, як незаконний в частині, викладеній в абзаці 4 пункту 1 цього наказу, а саме: «У найменуванні аптечного закладу, у знаку для товарів та послуг, під яким аптечний заклад провадить свою діяльність, у вивісках та зовнішній рекламі аптечних закладів не допускається використання будь-яких відомостей, що містять твердження щодо рівня або іншої ознаки цін та соціальної спрямованості аптечного закладу, які можуть вплинути на наміри споживачів щодо придбання товарів в такому аптечному закладі.»

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач використовує товарний знак «Аптека низьких цін», що заборонено оспорюваним наказом, а сам наказ було видано поза межами повноважень відповідача, з метою, яка не відповідає ні завданням відповідача, ні сфері його державного регулювання, ні сфері застосування Ліцензійних умов.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на правомірність винесеного рішення. Представник відповідача зазначив, що метою видання оспорюваного акту було унеможливлення недобросовісної конкуренції та захист прав споживачів, яких можуть вводити в оману назви аптечних закладів. Також представник відповідача зазначив, що позивачем не можуть використовуватися знаки для товарів та послуг в якості найменування аптечних закладів на підставі свідоцтва №115513.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, –

ВСТАНОВИВ:

Наказом Міністерства охорони здоров’я України «Про внесення зміни до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами» № 707 від 07.09.2012р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.09.2012р. за № 1630/21942 (далі – оспорюваний наказ) було внесено зміни до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 31.10.2011 року № 723, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 07.12.2011року за № 1420/20158. (далі – Ліцензійні умови)

Зазначеним Наказом пункт 2.12 Ліцензійних умов було викладено в такій редакції : «2.12. На фасаді будівлі, де розміщується аптечний заклад, згідно із його призначенням повинна бути вивіска із зазначенням виду закладу. На видному місці перед входом до аптечного закладу розміщується інформація про найменування суб’єкта господарювання, режим роботи аптечного закладу та інформація про місцезнаходження чергової (цілодобової) та найближчої аптек.

У найменуванні аптечного закладу, у знаку для товарів та послуг, під яким аптечний заклад  провадить  свою діяльність, у  вивісках та зовнішній  рекламі аптечних закладів не допускається використання будь-яких відомостей, що містять твердження щодо рівня або іншої ознаки цін та соціальної спрямованості аптечного закладу, які можуть вплинути на наміри споживачів щодо придбання товарів в такому аптечному закладі.

За бажанням ліцензіат може встановити сигнальний покажчик аптечного закладу та його структурного підрозділу, загальний опис якого затверджується МОЗ України».

Згідно п.1.2 Ліцензійних умов, дія цих Ліцензійних умов поширюється на всіх суб’єктів господарювання – зареєстрованих в установленому законодавством порядку юридичних осіб незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які провадять господарську діяльність, пов’язану з виробництвом лікарських засобів, оптовою, роздрібною торгівлею лікарськими засобами, а також на фізичних осіб -підприємців, які провадять господарську діяльність у зазначеній сфері (далі – суб’єкт господарювання). Згідно п. 1.3. Ліцензійних умов, ліцензіат – суб’єкт господарювання, який одержав ліцензію на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню; ліцензія – документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач одержав ліцензію на роздрібну торгівлю лікарськими засобами № 599276 серії АВ, у зв’язку з чим дія оспорюваного наказу на позивача поширюється.

На підставі ліцензійного договору від 16.07.2012 р. позивачу надано дозвіл на використання ним зареєстрованого знаку для товарів і послуг «АПТЕКА НИЗЬКИХ ЦІН» , що засвідчений свідоцтвом на знак для товарів і послуг № 115513, зареєстрованим в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг.

Свідоцтвом та ліцензійними договорами встановлені наступні класи (індекси) Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації послуг МКТП для яких знак зареєстровано: Кл. 35 – Реклама; керування справами; ділове адміністрування; канцелярські роботи; влаштовування виставок на комерційні або рекламні потреби; демонстрування товарів; збирання інформації до комп’ютерних баз даних; представлення товарів через засоби комунікації з метою роздрібного продажу; розміщування об’яв поза приміщеннями; послуги постачання для інших (закуповування товарів та надавання постачальницьких послуг іншим фірмам); сприяння продажеві (посередництво) та кл. 44 «Лікарські (медичні) послуги; гігієнічне та косметичне обслуговування людей   чи  тварин; послуги в землеробстві, плодівництві талісівництві; лікарська (медична) допомога; фармацевтична консультування.»

Відповідно до пункту 4 статті 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням знака та переліком товарів і послуг, внесених до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до названого реєстру зображення знака та переліком товарів і послуг.

Товари і послуги згруповано відповідно до Міжнародної класифікації товарів та послуг для реєстрації знаків (далі – МКТП), яку затверджено Ніццькою угодою про Міжнародну класифікацію товарів і послуг для реєстрації знаків (далі – Ніццька угода), укладеною 15.06.57. Згідно з Законом України від 01.06.2000 № 1762-III Україна приєдналася до Ніццької угоди, яка набрала чинності для України з 29.12.2000.

Згідно з пунктом 4 статті 16 Закону України від 15.12.93 № 3689-XII «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», використанням знака визнається: нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов’язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення); застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет; застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано; застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет. Знак визнається використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності знака.

З огляду на викладене, застосування знака для товарів та послуг «Аптека низьких цін» вбачається колегією суддів використанням знаку для товарів та послуг, під яким аптечний заклад  провадить  свою діяльність, у  вивісках та зовнішній  рекламі аптечних закладів. У зв’язку з викладеним права позивача вбачаються порушеними виданням оспорюваного наказу.

Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство охорони здоров’я України, затвердженого указом Президента України від 13.04.2011 № 467/2011 , МОЗ України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3 цього Положення основними завданнями МОЗ України є формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони здоров’я;    формування державної політики у сферах санітарного та епідемічного благополуччя населення, створення, виробництва, контролю якості та реалізації лікарських засобів, медичних імунобіологічних препаратів і медичних виробів, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням.

Натомість, запобігання недобросовісній конкуренції та захист прав споживачів віднесено до компетенції інших органів державної влади.

За таких обставин, видання оспорюваного наказу колегія суддів вбачає таким, що здійснене з метою, яка суперечить законодавчо встановленим цілям відповідача, тобто повноваження вбачається використаним не з тією метою, з якою його надано.

Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» визначено, що ліцензійні умови – установлений з урахуванням вимог законів вичерпний перелік організаційних, кваліфікаційних та інших спеціальних вимог, обов’язкових для виконання при провадженні видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню (ст.1).

Згідно зі статтею 8 вищезазначеного Закону, ліцензійні умови є нормативно-правовим актом, положення якого встановлюють кваліфікаційні, організаційні, технологічні та інші вимоги для провадження певного виду господарської діяльності. Суб’єкт господарювання зобов’язаний провадити певний вид господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, відповідно до встановлених для цього виду діяльності ліцензійних умов. У ліцензійні умови щодо видів господарської діяльності, для провадження яких необхідні спеціальні знання, включаються кваліфікаційні вимоги до працівників суб’єктів господарювання – юридичних осіб та (або) до фізичних осіб – підприємців. У разі якщо для провадження певних видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, необхідні особливі вимоги щодо будівель, приміщень, обладнання, інших технічних засобів, такі вимоги включаються до ліцензійних умов. У ліцензійних умовах встановлюється вимога до суб’єкта господарювання щодо необхідності подання повідомлення органу ліцензування про зміну даних, зазначених у документах, що додавалися до заяви про видачу ліцензії, у визначений цим Законом строк.  У разі якщо суб’єкт господарювання провадить вид господарської діяльності, зазначений у частині третій статті 9 цього Закону, не в повному обсязі, а частково, ліцензійні умови поширюються на суб’єкта господарювання виключно в частині, що встановлює вимоги до провадження господарської діяльності, зазначеної в ліцензії. Ліцензійні умови та зміни до ліцензійних умов підлягають оприлюдненню у порядку, встановленому законодавством, і набирають чинності через десять днів з дати державної реєстрації нормативно-правового акта, якщо в ньому не передбачений пізніший строк набрання чинності.  

Отже, нормами вищезазначеного Закону передбачено можливість встановлення певних умов до діяльності, персоналу,  будівель, приміщень, обладнання, інших технічних засобів. Натомість можливостей встановлення Ліцензійними умовами обмежень щодо назв підприємств та закладів, вищезазначений Закон не містить.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відповідачем протиправно було встановлено вимоги до вивісок та зовнішньої реклами, оскільки ліцензійні умови не передбачають можливості регламентування ними цих аспектів діяльності підприємств.

Відповідно до частини 2 статті 171 КАС України, право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб’єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб’єкт владних повноважень не довів законності оскаржуваного акту у спірній частині, а отже, беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про незаконність оскаржуваного акту у спірній частині та обґрунтованість позову, а отже і про наявність підстав для його задоволення з урахуванням особливостей, передбачених ч. 8. ст. 171 КАС України.

Зокрема, вирішуючи питання щодо належного способу захисту прав позивача, суд зазначає, що за змістом позовних вимог позивач просить визнати спірний акт в оскаржуваній частині незаконним  та скасувати.

У зв’язку з цим суд зазначає, що за загальними правилами положень п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

В той же час, частиною 8 статті 171 КАС України, передбачено особливості провадження у даній справі та вирішення спору по суті, а саме – суд може визнати нормативно-правовий акт, зокрема, незаконним, внаслідок чого спірний акт не породжує будь-яких правових наслідків від моменту прийняття такого акта. Скасування ж акта суб’єкта владних повноважень означає втрату чинності таким актом з моменту набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Виходячи із заявлених позивачем позовних вимог, суд приходить до висновку, що позивачем фактично заявлено позовні вимоги, які у разі задоволення позову мають різні правові наслідки з точки зору часу припинення дії акту.

Відтак, враховуючи обставини справи, з метою застосування належного способу захисту прав позивача, що відповідає положенням ч. 8 ст. 171 КАС України, суд приходить до висновку про часткове задоволення, а саме – про визнання незаконним оскаржуваного наказу в частині. Стосовно вимог позивача про скасування зазначеного акту, суд відмовляє у цій частині позовних вимог, оскільки приписи наведеної норми не передбачають наведеного позивачем способу судового захисту.

Судові витрати підлягають відшкодуванню позивачу частково.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94,  160-165, 167, 171, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Домінант-Фарма» задовольнити частково.

2. Визнати незаконним абзац 4 пункту 1 Наказу Міністерства охорони здоров’я України № 707 від 07.09.2012 р. «Про внесення змін до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами».

3. Зобов’язати Міністерство охорони здоров’я України невідкладно опублікувати резолютивну частину даної постанови у офіційному виданні , у якому його  було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

  Судові витрати в сумі 16,10грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Домінант-Фарма» за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства охорони здоров’я України.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!