Медико-психологічна та реабілітаційна допомога учасникам АТО

13 лютого 2015 р. в столиці відбувся круглий стіл «Охорона здоров’я учасників антитерористичної операції», ініціатором якого виступила Ірина Сисоєнко, народний депутат України, заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я (далі — Комітет). Участь у заході взяли народні депутати, представники МОЗ України, Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України (МВС). Госпіталі по всій країні щоденно приймають на лікування поранених військових та мирних громадян. Учасники антитерористичної операції (АТО) можуть перебувати на лікуванні тривалий час, але, незалежно від періоду терапії, всі вони потребують подальшої реабілітації. На жаль, проблема відсутності організації ефективної реабілітації є нагальною та потребує першочергового вирішення.

Після закінчення терміну лікування у закладах охорони здоров’я, як правило, учасники АТО мають глибокі душевні та фізичні вади і не завжди готові повернутися до нормального життя, потребують додаткової спеціалізованої допомоги.

Ірина Сисоєнко підкреслила, що в умовах вій­ни відсутність реабілітації або її неналежна якість для учасників бойових дій є ознакою відмови держави від власних захисників.Саме тому реабілітація військовослужбовців, у тому числі в санаторно-курортних закладах, має загальнодержавне значення, є важливою складовою ефективності системи охорони здоров’я. Успішне відновлення пораненого бійця на 80% залежить саме від ефективності цього процесу. Тому профільні установи травматології й ортопедії, інші медичні, санаторні заклади повинні надавати максимальну допомогу в посттравматичній та післяопераційній реабілітації бійців АТО.

Народний депутат зазначила, що існують наступні види реабілітації: психологічна, медична, протезування. Питання медичної реабілітації знайшло своє відображення в законі «Про курорти», де є чітке визначення, що це є система лікувальних закладів, що спрямовані на відновлення порушених чи втрачених функцій організму особи; на виявлення та активізацію компенсаторних можливостей організму з метою забезпечення умов для повернення особи до нормальної життєдіяльності; на профілактику ускладнень та рецидивів захворювання. Сьогодні сфера курортів України залишається без належної державної політики, відповідного контролю, координації, розвитку, впровадження новітніх методичних розробок та популяризації. Відносини у сфері санаторно-курортного забезпечення характеризуються складністю зв’язків між суб’єктами управління всіх рівнів: МОЗ України, Міністерством соціальної політики, іншими органами виконавчої влади та місцевого самоврядування, у віданні яких перебувають санаторно-курортні заклади, а також державними страховими фондами, що виділяють кошти на оплату путівок.

І. Сисоєнко звернула увагу присутніх і на кадрові проблеми. Реабілітація постраждалих — процес довготривалий, потребує кваліфікованих спеціалістів, кількість яких сьогодні, на жаль, обмежена. Необхідно створити самостійну медичну спеціальність «Фізична та реабілітаційна медицина», яка існує в ЄС, а також відокремити сферу протезування, яка потребує розширення державних програм та активного залучення сучасних технологій. Сьогодні основна частина постраждалих, які потребують протезування, можуть і повинні отримувати її в спеціалізованих медичних закладах України, де працюють лікарі високого фаху. Кошти, витрачені на дорогу, перебування та лікування за межами України, можуть бути використані для закупівлі необхідного обладнання, що дозволить допомогти більшій кількості осіб.

Народний депутат Ольга Богомолець, голова Комітету, підкреслила, що на державному рівні повинна бути негайно розроблена та імплементована по всій Україні єдина модель надання допомоги бійцям, що повертаються із зони АТО, де чітко вказано, куди людина повинна звернутися, куди має бути переведена у разі потреби і т.д.

Сьогодні при Міністерстві оборони функціонує міжвідомчий координаційний штаб, до якого входять представники центральних органів виконавчої влади, силових структур, волонтери, серед повноважень якого — координація процесу реабілітації всіх військових, які повертаються із зони АТО. Також в більшості регіонів госпіталі ветеранів Великої Вітчизняної війни перейменовано в госпіталі ветеранів всіх війн та готові для обслуговування бійців (а це більше ніж 8,5 тис. ліжко-місць, 29 госпіталів, 25 госпітальних відділень).

Крім фізичних ушкоджень, на війні солдати отримують ще й психологічні травми. До 90% мобілізованих українців, які не є професійними військовими, ризикують отримати бойову психічну травму.

О. Богомолець повідомила, що днями в Києві пройшов перший випуск тренерів-психологів, що будуть спеціалізуватися на лікуванні посттравматичної стресової реакції. З учасниками семінару працювала команда досвідчених лекторів на чолі із Френком П’юселіком, доктором психології, ветераном В’єтнамської війни, одним із співзасновників нейролінгвістичного програмування. Це є початком створення єдиної системи кваліфікованих тренерів-психологів, які повернуться в свої регіони, де тренуватимуть соціальних працівників та осіб, які будуть безпосередньо контактувати з пораненими бійцями та сім’ями загиблих.

На сьогодні допомога пацієнтам із бойовою психічною травмою надається з значними порушеннями. Ще у вересні від Адміністрації Президента України було надано рекомендацію МОЗ категорично відмовитися від госпіталізації таких осіб в психіатричні лікувальні заклади без наявності у них психіатричних діагнозів, яка масово порушується. Народний депутат звернулася до представників МОЗ України обов’язково дотримуватись цих рекомендацій.

Олександр Третьяков, голова Комітету Верховної Ради України у справах ветеранів, учасників бойових дій, учасників АТО та людей з інвалідністю, зазначив, що члени цього Комітету активно займаються питанням реабілітації учасників АТО із залученням міжнародних партнерів. Нещодавно відбулася зустріч із представниками Посольства Ізраїлю — адже, по суті, Ізраїль живе у режимі «постійного АТО», у них є багаторічний та надзвичайно важливий досвід з вирішення цих проблем. Посольство вже надало на опрацювання усю законодавчу базу з питань реабілітації — більше ніж 700 сторінок, які наразі аналізуються. При вищезазначеному Комітеті також створена робоча група з врегулювання проблемних питань реабілітації (медичної, соціальної тощо) учасників АТО та інших осіб, яка розроблятиме необхідні нормативні акти, до участі в діяльності якої було запрошено усіх бажаючих.

О. Третьяков також повідомив, що досягнуто домовленостей з Державним управлінням справами щодо передачі 200 ліжок клінічної лікарні «Феофанія» для лікування та реабілітації важкопоранених учасників АТО.

У свою чергу, народний депутат Гліб Загорій, член Комітету Верховної Ради України у справах ветеранів, учасників бойових дій, учасників АТО та людей з інвалідністю, наголосив, що Комітет тісно співпрацює як з військовими частинами, так і з медичними працівниками, соціальними службами. Від злагодженої роботи усіх органів державної влади залежать життя та здоров’я захисників України. АТО оголила значну кількість проблем у системі охорони здоров’я, на які раніше було прийнято заплющувати очі. Зокрема, відсутність протоколів лікування або їх невідповідність сучасним методикам лікування та занадто розширений Національний перелік основних лікарських засобів і виробів медичного призначення часто призводять до призначення пораненим надмірної кількості препаратів, що сприяє поширенню поліпрагмазії. Відсутність затверджених критеріїв та протоколів діагностики часто призводить до проведення непотрібних процедур. Відсутня можливість отримання достовірних даних про обсяги та якість медичної допомоги, наданої в регіонах.

44

Незважаючи на те що проблеми, із якими стикаються медичні працівники та пацієнти під час лікування, є досить типовими для системи охорони здоров’я, в умовах проведення АТО існуючий багаторічний безлад призводить до трагічних наслідків. Більше того, з’явився ряд суттєвих проблем, про які раніше не було й мови. Зокрема — психологічна реабілітація учасників АТО, особливості лікування уражень від вогнепальної зброї, масові політравми. До 2014 р. незалежна сучасна Україна ніколи не перебувала у відкритому широкомасштабному збройному конфлікті. Тому у багатьох питаннях українські фахівці некомпетентні. Лише міжнародний досвід може допомогти у вирішенні таких надскладних завдань.

На території України вже працює багато волонтерських та комерційних організацій, що навчають тактичній медицині, застосовуючи різні міжнародні стандарти. Проте часто відмічають використання лише частини затверджених за кордоном методик, їх довільну інтерпретацію або навіть підміну базових понять. І держава жодним чином не намагається навести лад у цьому хаосі. Така поведінка органів виконавчої влади є відверто злочинною. Повинен бути застосований комплексний системний підхід — від освоєння бійцями навиків надання першої допомоги на полі бою до побудови цілісної системи реабілітації учасників АТО.

Для прикладу Г. Загорій навів психологічну реабілітацію військовослужбовців. Далеко не кожний цивільний психолог або психіатр здатний працювати із пораненими військовими. Часто поранені бійці не сприймають такого спеціаліста — адже він не був там, у пеклі. Та й самі медичні працівники виявляються неготовими до вкрай важкого стану пацієнтів.

Психологічна робота із військовослужбовцями не повинна обмежуватися лише пораненими бійцями у військових госпіталях. Європейська модель психологічної підготовки військових та їх реабілітації включають чіткі алгоритми, що стосуються психологічної підготовки військовослужбовців під час їх навчання на тренувальних базах; супроводу та роботи із військовими безпосередньо під час бойових дій, і від цієї складової часто залежать не лише успішність військової операції, а й життя самих бійців; психологічну допомогу пораненим та членам їх сімей під час лікування та подальшої реабілітації, роботу із членами родин загиблих військово­службовців. На сьогодні в Україні немає жодного психолога відповідного рівня знань, досвіду та кваліфікації.

Всеволод Стеблюк, помічник міністра оборони України з напряму медичного забезпечення, зазначив: щоб спланувати наступні кроки в напрямку реабілітації, необхідно розглянути структуру поранень. Переважна більшість — це поранення кінцівок та голови, значно менша частина — пошкодження внутрішніх органів, грудної клітки, хребта. Кожне з цих захворювань потребує застосування різних спеціальних лікувальних факторів. У структурі реабілітаційного фонду Міністерства оборони є 1400 ліжок (Трускавець, Хмільник, Вінниця, Ірпінь, Пуща-Водиця). Доповідач також погодився з попередніми виступаючими, що надання психологічної реабілітації надзвичайно актуальне. Наказом міністра оборони внесено зміни до штатного розкладу госпіталів, і в кожному із них будуть працювати психіатри, медичні психологи та психотерапевти. Проте залишається відкритим питання, а де ж готувати таких фахівців, які зможуть працювати з бойовою психічною травмою.

В. Стеблюк також наголосив на необхідності введення в класифікатор спеціальності «лікар з фізичної та реабілітаційної медицини». Фізичний терапевт та ерготерапевт — це не лікарська спеціальність відповідно до сучасного світового досвіду організації процесу медичної реабілітації. Він також акцентував увагу присутніх, що сьогодні відсутній правовий механізм взаєморозрахунків між реабілітаційними закладами різних відомств. На сьогодні немає проблем з ресурсами та фахівцями. Основна проблема — це бюрократія.

Світлана Хотіна, директор Департаменту з питань охорони здоров’я МОЗ України, повідомила, що в системі Міністерства є 29 госпіталів, на які покладена функція реабілітації бійців, через які вже пройшло більше 1000 осіб. У цій сфері також діють 7 наукових закладів та 2 кафедри, проте підготовка спеціалістів-реабілітологів потребує значного перегляду, унормування чого має бути здійснено на законодавчому рівні. За її словами, першочерговим завданням МОЗ України також є створення протоколів та стандартів медичної та медико-психологічної реабілітації в Україні.

Про завдання та напрями роботи Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників АТО розповіла Лариса Боюк, начальник відділу забезпечення санаторно-курортним лікуванням та засобами реабілітації цього відомства. Для виконання покладених на службу завдань у 2015 р. Державним бюджетом передбачено фінансування низки програм. Зокрема, це протезування за кордоном, забезпечення житлом учасників бойових дій, пластичні операції, психологічна реабілітація, соціально-професійна адаптація, санаторно-курортне лікування. На сьогодні служба опікується проблемами 169 бійців, з яких 75 потребують протезування, 40 вже протезовані, а інші потребують вирішення питань соціального захисту. Розроблено маршрутні листи на кожного учасника АТО, які дозволяють здійснювати персональний супровід під час лікування, протезування, надання інших видів соціальної підтримки.

Євгеній Педанченко, директор Інституту ней­рохірургії ім. академіка А.П. Ромоданова НАМН України, повідомив, що, за даними ООН, в Україні налічується більше 12 тис. поранених, 33% з яких мають ураження голови. Сучасна нейрохірургія дозволяє забезпечити виживання цих хворих, але цього замало. Треба дбати про якість життя вцілілих бійців. Свого часу в Україні була започаткована кафедра нейрореабілітації та розпочато будівництво відповідного центру на базі Інституту нейрохірургії, але проект було заморожено в 1992–1993 рр.

Нейрореабілітація — складний технологічний процес, який не обмежується лише питаннями медикаментозного забезпечення та фізіотерапії. Стандарти та клінічні протоколи з цього питання вже розроблені в західних країнах, і наша держава може використати їх досвід. Доповідач закликав представників влади завершити те, що було розпочато багато років тому, передбачивши в бюджеті кошти на будівництво реабілітаційного центру.

Антоніна Салєєва, директор Українського науково-дослідного інституту протезування, протезобудування та відновлення працездатності, проінформувала присутніх про успішний досвід застосування в Україні технологій європейського рівня протезування та реабілітації постраждалих в зоні АТО.

Інститут займається розробкою нових технічних рішень в протезобудуванні та комплексною реабілітацією інвалідів зі складною патологією опорно-рухового апарату. Сфера його діяльності: розробка та виготовлення конструкцій протезно-ортопедичних виробів; устаткування для біомеханічної оцінки функціональності протезних виробів та контролю якості реабілітації.

У закладі вперше в Україні створено лабораторію для проведення сертифікаційних випробувань технічних засобів реабілітації. Реабілітаційні заходи здійснюються у клініці за індивідуальними програмами.

За її словами, на сьогодні існує лише одна проблема — фахівці інституту потребують вивчення зарубіжного досвіду, зокрема, Центру реабілітації Чикаго, який спеціалізується на допомозі пацієнтам з ампутаційними дефектами, спинальною травмою, та має ефективні методики. Також, як зазначила директор інституту, доречно провести координаційну нараду з представниками інших клінік, що займаються реабілітацією та протезуванням учасників АТО, щоб фахівці могли більш широко дізнатись про можливості своїх колег з Українського науково-дослідного інституту протезування, протезобудування та відновлення працездатності, а також зрозуміли, на якому етапі можна направляти до них пацієнтів.

Костянтин Бабов, директор Українського науково-дослідного інституту медичної реабілітації та курортології МОЗ України, наголосив на необхідності проведення інвентаризації санаторно-курортної системи України, щоб виявити її реальний стан. Центри медичної реабілітації потрібно базувати у відомчих санаторіях та санаторіях Укрпрофоздоровниці, які мають необхідний кадровий потенціал, досвід та обладнання за умови скорочених процедур придбання путівок. До штатного розкладу цих центрів обов’язково мають бути включені лікарі-невропатологи, дитячі неврологи, психотерапевти або психологи.

Якщо врахувати, що середній вік фізіотерапевтів сьогодні становить 56 років, а лікарів з медичної реабілітації Україна не готує, необхідно поставити питання перед вищими навчальними закладами МОЗ України щодо розробки відповідних навчальних програм та запровадити в рамках євроінтеграції нову лікарську спеціальність за європейським зразком — фізичної та реабілітаційної медицини.

«Фізична реабілітація та рекреація як напрями відновлення здоров’я» — тема виступу Олександра Ажиппо, ректора Харківської державної академії фізичної культури. На сьогодні в Україні 4 навчальні заклади готують фахівців такого спрямування. Харківська державна академія фізичної культури вже близько 10 років займається із студентами-інвалідами. О. Ажиппо виступив із пропозицією створити при навчальному закладі факультет для осіб із фізичними обмеженнями, які постраждали в зоні АТО. Окрім повноцінної освіти, це дасть їм можливість реалізувати себе в параолімпійському та дефолімпійському спорті, стати професійними спортивними коментаторами, кваліфікованими суддями, тренерами для інвалідів.

У ході проведення заходу встановлено, що в реаліях сьогодення особливої уваги потребують два пріоритетні напрямки, а саме: вирішення питання недосконалості надання медичної допомоги в районах проведення АТО та реабілітації учасників бойових дій і мирного населення.

Надання спеціальної медичної допомоги ускладнене в умовах польових госпіталів, особ­ливо за обставин, коли вивезти пораненого просто немає можливості. В Україні достатньо медичних закладів, які можуть взяти на себе лікування постраждалих, проте системи координації розподілу поранених між профільними закладами країни немає. Таким чином, необхідна врегульована та послідовна система надання медичної допомоги.

Другим блоком питань, що потребують вирішення, є відсутність системного підходу до реабілітації часників бойових дій та мирного населення.

Були обговорені питання застосування в межах компетенції усіх функціональних можливостей державних органів та відомств для створення системи надання відповідної допомоги постраждалим у зоні АТО. Зокрема, окреслено стан сучасної клінічної бази для проведення реконструктивних, відновних нейрохірургічних втручань з подальшою реабілітацією, фізичною реабілітацією та рекреацією як напрямів відновлення здоров’я, санаторно-курортного лікування, відновлення кісток кінцівок за допомогою клітинних технологій тощо. Було озвучено й основ­ні проблеми, з якими наразі стикається держава в цьому напрямку: фінансові, кадрові, ресурсні.

За результатами обговорення учасники круглого столу прийняли наступні рішення:

  • невідкладно провести інвентаризацію та аудит реабілітаційних (психологічних, оздоровчих, протезно-ортопедичних та інших потужностей та ресурсів України), які можуть надавати допомогу учасникам АТО на різних рівнях, визначити їх потужності та можливості;
  • забезпечити координацію діяльності медичних закладів Міністерства оборони, МВС України, СБУ, МОЗ України, Міністерства соціальної політики України, органів місцевого самоврядування та створення на їх базі реабілітаційних відділень;
  • удосконалити нормативно-правову базу щодо кадрової підготовки спеціалістів-реабілітологів. Таким чином, будуть консолідовані усі зусилля та ресурси, які має держава, аби надати допомогу учасникам АТО.
Ганна Барміна,
фото Сергія Бека

Комментарии

Нет комментариев к этому материалу. Прокомментируйте первым

Добавить свой

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*