Захист пацієнтів в Україні: як реалізувати право на безпеку

16 жовтня 2015 р. у Комітеті Верховної Ради України з питань охорони здоров’я (Комітет) відбувся круглий стіл на тему «Захист прав пацієнтів в Україні та шляхи його вдосконалення». У заході взяли участь народні депутати України, представники Уряду, МОЗ України та інших міністерств і відомств, Національної академії медичних наук України, Національної академії правових наук України, інших провідних наукових медичних і юридичних установ та вищих навчальних закладів, а також представники фахових і пацієнтських громадських організацій.

Під час засідання круглого столу обговорювали стан сучасного правового забезпечення реалізації прав пацієнтів в Україні та в європейських країнах, існуючі проблеми у сфері судового захисту прав пацієнтів в нашій державі, можливості використання міжнародних інструментів для реалізації прав пацієнтів в Україні, роль просвітницьких програм та громадського контролю у цій сфері.

Відкриваючи захід, присутніх привітала народний депутат Ірина Сисоєнко, заступник голови Комітету, яка виступила модератором круглого столу. Незважаючи на визнання Конститу­цією та законами України найвищою соціальною цінністю життя і здоров’я людини, в Україні досі не створено належних механізмів правозастосування основоположних прав пацієнта, таких як право на доступну, якісну і безпечну медичну допомогу, а ці правові норми залишаються лише декларативними. Ст. 24.1 Основ законодавства про охорону здоров’я вказано: правові, економічні, організаційні основи захисту прав та законних інтересів пацієнтів визначаються законом. Проте досі жодного нормативного акта, пов’язаного із цим напрямком, в Україні не прийнято, і громадяни так і не мають можливості захистити гарантовані законами свої права як пацієнтів.

«Міжнародні дані свідчать, що від неправильно призначеної медикаментозної терапії вмирає більше людей, ніж гине на дорогах у дорожньо-транспортних пригодах. В Україні ця проблема також актуальна. Наші пацієнти не застраховані від помилок медичного персоналу під час проведення діагностичних та лікувальних процедур. Проте, як свідчить судова практика, вони майже не мають можливості відстояти свої права та одержати відшкодування через кругову поруку закладів та установ охорони здоров’я», — додала вона.

За словами заступника голови Комітету, на сучасному етапі одним з оптимальних шляхів вдосконалення системи захисту прав пацієнтів в Україні стало б створення при МОЗ України та регіональних департаментах охорони здоров’я спеціальних рад, до складу яких мають бути залучені висококваліфіковані професіо­нали — як науковці, так і практики сфери охорони здоров’я, фахівці з юриспруденції, а також соціологи, психологи, представники духовенства та медичної і пацієнтської громадськості для забезпечення незалежності, неупередженості та об’єктивності їх діяльності.

На думку Семена Глузмана, правозахисника, президента Асоціації психіатрів України, основна причина недотримання прав пацієнтів в нашій країні — традиція неповаги до закону, отримана у спадок від Радянського Союзу, де головною вирішальною ланкою був безпосередній керівник, а не Конституція. «Не треба думати, що у нас абсолютно трагічна ситуація із правами пацієнтів. Права лікарів також порушуються. Але тільки законодавчими нормами ситуацію не покращити — необхідно одночасно підвищувати рівень підготовки медичних фахівців», — підкреслив він.

Вікторія Галай, президент громадської організації «Київський правозахисний альянс», кандидат юридичних наук, розповіла про використання інструментів правопросвіти для захисту прав пацієнтів в Україні. Це проведення тематичних лекцій, семінарів з проблем медичного права у середніх і вищих навчальних закладах та участь в державній соціальній політиці щодо формування та розвитку правосвідомості громадян; впровадження законодавчих ініціатив стосовно захисту прав пацієнтів і профілактики їх порушень; проведення інтерактивних тренінгів і програм з практичного застосування медичного права та захисту прав пацієнтів.

Захист пацієнтів в Україні: як реалізувати право на безпеку

Питання використання міжнародних інструментів для реалізації прав пацієнтів розглянула Ольга Скорина, представник України в Комітеті захисту здоров’я споживачів ради Європи, керівник юридичної служби Всеукраїнської ради захисту прав та безпеки пацієнтів. Вона зазначила, що з 2002 р. до Всеукраїнської ради захисту прав та безпеки пацієнтів звернулося близько 8 тис. осіб, серед яких були як пацієнти, так і медики. Ці звернення спонукають шукати ефективні механізми захисту, оскільки існуючі нині недієздатні. Звернення у разі завдання медичної шкоди до закладів охорони здоров’я, правоохоронних органів не дають бажаного ефекту та сатисфакції. Новий механізм, який було використано Всеукраїнською радою захисту прав та безпеки пацієнтів — це звернення до Ради Європи, зокрема, її комітетів — Європейського комітету із соціальних прав та Комітету міністрів Ради Європи щодо виконання 11 ст. Європейської соціальної хартії, що гарантує право людини на охорону здоров’я. О. Скорина розповіла про практичне використання цих можливостей для захисту прав пацієнтів із гемофілією та гепатитом С. Вона також повідомила, що за ініціативою ради опубліковано Зелену книгу Національного плану дій з безпеки пацієнтів, яка містить всі можливі міжнародні механізми для забезпечення якісної та безпечної медичної допомоги. На жаль, права пацієнтів порушуються частіше не через дії медичних працівників, а через бездіяльність і безвідповідальність держави, яка не забезпечує належного фінансування системи охорони здоров’я.

Віктор Сердюк, президент Всеукраїнської ради захисту прав та безпеки пацієнтів зазначив, що медицина — це та галузь, яка не може зупинитися навіть на секунду. Як за таких умов впроваджувати зміни, щоб не загальмувати процесу? Адже лишати все по-старому не можна. «У наших лікарнях відсутні елементарні речі, які можуть рятувати життя. Це сироватки від ботулізму, сказу, правця, отрути змії, малярії. Цього року тільки в Дніпропетровській обл. 3 людини загинули від сказу. А ціна питання — 45 копійок для однієї людини на рік. Таким чином, питання не в ціні на ці засоби, а у відсутності персональної відповідальності посадових осіб за наслідки своєї бездіяльності», — наголосив В. Сердюк. На його думку, владі потрібно налагоджувати діалог із суспільством, який полягає в наступних кроках:

  • залучення громадськості до захисту прав людини;
  • імплементація міжнародних зобов’язань України в реальне життя;
  • здійснення моніторингу виконання дотримання прав пацієнтів та міжнародних зобов’язань України;
  • напрацювання документальної бази з фіксації випадків завдання медичної шкоди та порушення прав пацієнтів;
  • створення судових прецедентів та використання методів прямої демократії.

Проблемні питання судового захисту прав пацієнтів висвітлив Роман Титикало, керівник адвокатського бюро «Титикало і партнери». Сьогодні важко не лише довести провину лікувального закладу у втраті здоров’я пацієнта. Навіть у разі прийняття судом позитивного рішення більшість їх не виконується, адже відповідачами зазвичай є бюджетні установи з певним кошторисом та витратами.

Позивачі повинні самі довести наявність завданої шкоди та оцінювати її розмір. Доволі часто при цьому виникають проблеми з медичною документацією, яка знаходиться в медичному закладі і може бути при потребі виправлена на власну користь.

Серед проблем, які необхідно вирішувати, — відсутність клінічних протоколів за багатьма нозологіями, що дозволяє певним лікарям по-різному лікувати одне й те саме захворювання. Ще одна проблема — судова експертиза. На сьогодні пацієнт не має можливості звернутися за висновком до іншого компетентного органу, окрім державної судової експертизи. Що стосується індивідуальної відповідальності медичних працівників, то її практично немає, головний лікар не має впливу на своїх підлеглих у разі завдання ними шкоди.

Зіновій Гладун, президент Львівського центру прав людини, заслужений юрист України, наголосив на необхідності створення при Комітеті робочої групи з удосконалення законодавства щодо захисту прав пацієнтів. Він також підняв питання щодо створення посади уповноваженого з прав пацієнтів.

Як зазначив Віталій Пашков, доктор юридичних наук, завідувач кафедри цивільного, господарського та екологічного права Полтавського юридичного інституту Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого, вітчизняне законодавство регламентує захист прав пацієнтів (Конституція України, Цивільний кодекс України та Основи законодавства України про охорону здоров’я). Проте залишається відкритим питання забезпечення реалізації цих прав. В Україні відсутня незалежна державна інституція, основ­ним завданням якої було б забезпечення прав пацієнтів. Діяльність вже існуючих органів державного контролю спрямована на забезпечення лише окремих аспектів права громадян на охорону здоров’я (наприклад регламентуються питання ціноутворення лікарських засобів, державного контролю якості ліків, технічного регулювання медичних виробів тощо).

Ці заходи носять фрагментарний характер та не забезпечують повноцінної реалізації прав пацієнтів на охорону здоров’я. Таким чином, цим питанням фактично займаються пацієнтські організації, а не держава, незважаючи на те, що в Основах законодавства України про охорону здоров’я міститься норма (ст. 24–1), що вимагає підготовки спеціального закону.

В. Пашков зазначив, що в 2013 р. у Верхов­ній Раді України зареєстровано проект закону «Про права пацієнтів» (р. № 2438, ініційований народними обранцями А.П. Яценюком, С.І. Кубівом, В.В. Шкварилюком, П.Д. Петренком, М.Ю. Бурбаком та А.В. Іванчуком) з метою деталізації визначення прав пацієнтів на охорону здоров’я та медичну допомогу, а також встановлення правових, економічних та організаційних основ захисту цих прав. Проте законопроект було відкликано, оскільки він містив дублювання вже діючих норм.

Ще один законопроект «Про захист прав пацієнтів» у 2007 р. було зареєстровано народним депутатом Юрієм Каракаєм. Зокрема, ст. 31 цього законопроекту було передбачено створення при спеціально уповноваженому центральному органі виконавчої влади з питань охорони здоров’я Національної комісії із захисту прав пацієнтів, а також регіональних комісій із захисту прав пацієнтів при його територіальних органах, що будуть займатися питаннями, пов’язаними із дотриманням і реалізацією прав пацієнтів. Але законопроект так і не був розглянутий у залі.

Відповідно до Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом сторони угоди повинні розвивати співробітництво в галузі охорони здоров’я з метою підвищення рівня його безпеки та захисту здоров’я людини як передумови сталого розвитку та економічного зростання. Таким чином, створення органу із захисту прав пацієнтів є обов’язковим для України.

Як зазначив доповідач, у рамках існуючої правової системи країни можливе впровадження дієвої системи регулювального впливу держави з захисту прав пацієнтів, із застосування такого засобу, як контроль. Зокрема, це може бути:

  • утворення центрального органу виконавчої влади для виконання окремих функцій з реалізації державної політики як служби, агентства, інспекції, діяльність якого спрямовується та координується КМУ;
  • створення центрального органу виконавчої влади зі спеціальним статусом, на кшталт Антимонопольного комітету України, підконтрольного Президенту України та підзвітному Парламенту;
  • створення системи парламентського конт­ролю через інститут Омбудсмена з прав пацієнтів, на кшталт Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, тобто особи, що призначається та звільняється Верховною Радою України.

На думку В. Пашкова, останній варіант є найбільш прийнятним.

У Європі важливими вважаються такі документи, як Декларація про розвиток прав пацієнтів в Європі та Європейська хартія прав пацієнтів. Відповідно до рекомендацій з реалізації положень хартії у національне законодавство заходи із захисту прав пацієнтів можуть здійснюватися організаціями активних громадян, установами та органами, такими як омбудсмени, етичні комітети або комісії альтернативного вирішення спорів, мировими суддями, а також судами.

На сьогодні відповідні інститути уповноважених осіб із захисту прав пацієнтів створені в Австрії, Бельгії, Хорватії, Польщі, Греції, Великій Британії, Угорщині, Канаді тощо. Навіть в Російській Федерації Ліга захисників пацієнтів поставила питання щодо необхідності запровадження інституту омбудсмена з прав пацієнтів та інвалідів. На думку експерта, слід вносити зміни до Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини». Відповідний законопроект вже підготовлено фахівцями Полтавського юридичного інституту Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого.

Зокрема, пропонується доповнити закон розділом 6 «Парламентський контроль за додержанням прав пацієнтів», в якому зазначити, що парламентський контроль за додержанням прав пацієнтів, які звертаються за одержанням медичної допомоги на території України і в межах її юрисдикції, на постійній основі здійснює Уповноважений представник з прав пацієнтів, який у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Як зазначив експерт, в цьому розділі пропонується ввести ст. 23 «Предмет і мета парламентського контролю за додержанням прав пацієнтів», ст. 24 «Організація діяльності представника з прав пацієнтів», ст. 25 «Призначення на посаду, припинення повноважень та звільнення з посади Представника з прав пацієнтів», ст. 26 «Правовий статус Представника з прав пацієнтів». На завершення виступу В. Пашков передав розроблений законопроект заступникові голови Комітету.

Учасники круглого столу також звертали увагу на відсутність належної правової та інформаційної підтримки пацієнтів з боку держави та співпраці органів державної влади з неурядовими організаціями у цій сфері, системного громадського контролю за дотриманням прав пацієнтів в Україні.

За результатами обговорення порушеного питання учасниками засідання було досягнуто домовленості про створення робочої групи з напрацювання законодавчих ініціатив з питань захисту прав пацієнтів із залученням до її складу провідних фахівців та науковців у галузях медицини та права, представників українських медичних асоціацій, а також пацієнтських і правозахисних громадських організацій. Присутні погодилися, що країна потребує створення незалежного та демократичного інституту омбудсмена із захисту прав пацієнтів.

Підбиваючи підсумки, І. Сисоєнко зазначила, що питання захисту прав пацієнту тісно пов’язано із лікарським самоврядуванням, автономізацією закладів охорони здоров’я та зміною фінансування державних та комунальних лікувальних закладів. Усі ці питання потребують комплексного паралельного вирішення.

Прес-служба «Щотижневика АПТЕКА»

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті