Наше видання звернулося до Олега Клімова, голови правління громадської організації «Всеукраїнська фармацевтична палата» (далі — ГО «ВФП»), організаційного члена Міжнародної фармацевтичної федерації (International Pharmaceutical Federation — FIP) з проханням детально розповісти про роль працівника аптечного закладу в процесі лікування пацієнта, завдання громадської організації, а також про важливість об’єднання професіоналів задля вирішення проблем фармацевтичного сектору.
— Олеже Івановичу, розкажіть, будь ласка, яку роль на вашу думку, відіграє фармацевтичний фахівець у процесі лікування та в цілому в системі охорони здоров’я?— На жаль, зміна суспільної думки про роль фармацевта з працівника охорони здоров’я в продавця ліків на сьогодні є актуальною проблемою, яка виникла в результаті безсистемної лібералізації у фармацевтичному секторі. Це призвело до нівелювання його ролі в лікувальному процесі. Цінність сучасного фармацевтичного працівника стала вимірюватися не професійними якостями, а розміром чеку, а аптека із закладу охорони здоров’я перетворюється на торговельну точку. Такі поняття, як фармацевтична опіка, фармацевтична допомога, фармацевтична справа, рецепт для виготовлення лікарського засобу в аптечних умовах, — випали з сучасного лексикону, але з’явилися нові терміни, які замінили аптечного працівника на первостольника, аптечну мережу — на ритейл, а пацієнта — на клієнта.
Свого часу поступово національні виробники лікарських засобів перейшли до системи відповідності вимогам Належної виробничої практики (Good Мanufacturing Рractice), провідні національні дистриб’ютори, топ-5 яких за підсумками 2015 р. забезпечили аптечні установи більш 90% імпортних лікарських засобів як у грошовому, так і в натуральному виразі (за даними аналітичної системи дослідження ринку «PharmXplorer»/«Фармстандарт» компанії «Proxima Research») — Належної практики дистрибуції (Good Distribution Practice). Чому ж тоді у низки професійних асоціацій викликає шалений спротив навіть розгляд пропозицій стосовно необхідності внесення до Ліцензійних умов кваліфікаційних вимог до всіх фармацевтичних працівників аптечних закладів? Звичайно, виникає цілком логічне запитання — навіщо було впроваджувати міжнародні стандарти для вищезгаданих учасників фармацевтичного сектору, коли найближча до пацієнта ланка — аптека, працює без впровадження сучасних міжнародних стандартів, які визначають професійні вимоги до фармацевтичного працівника та самого закладу?
Нагадаю, що 28 вересня 2015 р. на засіданні членів ради FIP, під час 75-го Світового конгресу фармацевтів та фармацевтичних наук (Дюссельдорф, Німеччина), ГО «ВФП» була прийнята до лав FIP у статусі організаційного члена. Наша організація отримала повноваження проводити роз’яснювальну роботу й бути голосом міжнародної фармацевтичної спільноти в Україні. Даний статус покладає велику професійну відповідальність перед суспільством за впровадження сучасних міжнародних стандартів, зокрема, щодо надання якісних фармацевтичних послуг.
Звертаю увагу наших колег, що в 2011 р. FIP & WHO затвердили оновлену версію Належної аптечної практики (Good Pharmacy Practice — GPP) «Спільні FIP & WHO настанови з Належної аптечної практики: стандарти якості фармацевтичних послуг», згідно з якою встановлено такі ключові ролі фармацевтичного спеціаліста:
- виготовлення, отримання, зберігання, розподіл, відпуск і утилізація лікарських засобів;
- ефективне управління медикаментозною терапією;
- підтримання та покращення професійної діяльності;
- внесок у підвищення ефективності системи охорони здоров’я і громадського здоров’я.
Принциповою вимогою GPP є те, що головне професійне завдання фармацевта — це турбота про добробут пацієнта. Фармацевтичні працівники мають нести персональну відповідальність перед пацієнтом під час виконання своїх професійних обов’язків. Однією з ключових рекомендації GPP є необхідність для фармацевтичних спеціалістів проходити навчання і підвищення кваліфікації протягом усієї професійної діяльності. Крім того, вони повинні вживати заходів для того, щоб мати оновлену інформацію про лікарські засоби.
FIP звертає увагу та наголошує на важливості перед впровадженням стандартів GPP визначити роль фармацевта в суспільстві та системі охорони здоров’я, а також сферу та міру його відповідальності.
Хочу підкреслити, що ще 25 січня 1994 р. в ході 93-ї сесії Виконавчого комітету Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) було прийнято резолюцію «Роль фармацевта в підтримці переглянутої стратегії ВООЗ в області лікарських засобів», у якій вказано, що фармацевт може відігравати ключову роль у системі охорони здоров’я, і особливо у забезпечені населення лікарськими засобами. У документі підкреслено необхідність з боку фармацевтичного працівника виявляти виключну пильність задля виявлення та попередження виробництва, експорту або нелегального розповсюдження фальсифікованих або таких, що не відповідають стандартам, лікарських засобів. Крім того, важливу роль відіграє співпраця фармацевтичних фахівців, у тому числі й у складі професійних організацій, з іншими спеціалістами системи охорони здоров’я, які беруть участь у процесі лікування пацієнтів. Обґрунтовано зазначено необхідність підвищувати значення фармацевтичної професії перед населення та на всіх рівнях виконавчої влади, а саме: в участі фармацевтів у розробці відповідних постанов і нормативних документів, що регулюють роботу фармацевтичного сектору.
З іншого боку, резолюція закликає представників держави до тісної співпраці з організаціями, які складаються із фармацевтичних фахівців, задля використання досвіду провізорів та фармацевтів на всіх рівнях надання медико-санітарної допомоги, особливо, під час розробки національної політики у сфері лікарських засобів.
Окремо підкреслено необхідність створення умов для навчання фармацевтичних фахівців з метою отримання висококваліфікованого спеціаліста, який готовий бути відповідальним за такі види діяльності:
- забезпечення нагляду, який необхідний для гарантування якості лікарських засобів та послуг у ході виробництва, імпорту або експорту, а також на всіх етапах надання медичної допомоги пацієнту;
- керувати системами поставок лікарських засобів і при цьому пильно слідкувати, аби виявляти та попереджувати розповсюдження лікарських засобів із сфальсифікованими етикетками, або таких, що не відповідають стандартам;
- надавати інформаційну та об’єктивну консультативну допомогу стосовно препаратів, наприклад, щодо їх використання населенням та технічно-консультативну допомогу іншим спеціалістам охорони здоров’я, які займаються видачею дозвільних документів, тощо;
- активно брати участь та співпрацювати з спеціалістами охорони здоров’я стосовно прийняття концепції фармацевтичного контролю у сфері раціонального використання лікарських засобів щодо попередження виникнення різних захворювань та зміцнення здоров’я населення країни.
Таким чином, на мою думку, необхідно на законодавчому рівні затвердити й визначити того, хто має право займатися фармацевтичною практикою, сферу фармацевтичної діяльності (тобто, що можна називати фармацевтичною діяльністю).
Зрозуміло, що реалізація поставлених завдань потребує значних змін у законодавстві, яке регламентує фармацевтичну діяльність, починаючи від системи підготовки кадрів, післядипломної освіти, і закінчуючи створенням рівних умов ведення аптечної діяльності для всіх учасників незалежно від форми власності. Дані нововведення потребують як певного часового періоду, так і зміни ставлення всіх учасників роздрібної ланки фармацевтичного сегменту ринку до фармацевтичної справи.
— 17 грудня 2014 р. у Києві на установчих зборах було засновано першу в Україні громадську професійну організацію, членами якої на добровільних засадах мають право бути громадяни України, що досягли 18 річного віку, та за наявності єдиної ознаки — фармацевтичної освіти (або навчання на фармацевтичному факультеті), не залежно від місця роботи та форми власності закладу.
Засновниками ГО «ВФП» стали громадяни України, фізичні особи з вищою фармацевтичною освітою, серед них освітяни — доктори та кандидати фармацевтичних наук, провізори-практики зі значним стажем роботи, організатори фармації, військові провізори. Основною відмінною рисою ГО «ВФП» є відсутність ознак лобіювання корпоративних інтересів власників фармацевтичного бізнесу.
Головними завданнями ГО «ВФП» є співробітництво з органами державної влади та місцевого самоврядування, громадськими об’єднаннями, іноземними організаціями та об’єднаннями, закладами, товариствами, підприємствами, суб’єктами господарювання тощо та забезпечення представництва та захисту будь-яких законних прав та інтересів її членів, а саме: фармацевтичного працівника та, з іншого боку, пацієнта від надання неякісної фармацевтичної послуги. Крім того, ГО «ВФП» бере участь у розробці законодавчих і нормотворчих, інших регуляторних актів, перспективних планів та програм розвитку фармацевтичної справи й науковій роботі у фармацевтичному секторі, допомагає членам ГО «ВФП» у питаннях удосконалення професійних знань, атестації, підвищенні кваліфікації, організації, проведенні та координації такої діяльності тощо.
Мета ГО «ВФП» — об’єднання зусиль професійної громади для сприяння процесу безперервної освіти фармацевтичних працівників задля захисту законних соціальних, творчих, економічних та інших спільних інтересів, прав та свобод фахівців і споживачів фармацевтичної продукції та послуг, зокрема пацієнтів, розвитку професійного самоврядування в України.
Головна цільова аудиторія ГО «ВФП», на яку спрямовані всі стратегічні, тактичні, інтелектуальні можливості та ресурси, — це власне фахівець з фармацевтичною освітою та пацієнт, його здоров’я та добробут. Основним завданням ГО «ВФП» являється зміна свідомості суспільства шляхом повернення довіри до професії фармацевта як до учасника лікувального процесу.
— Звертаю увагу всього фармацевтичного суспільства, що без визначення ролі фармацевтичного працівника в суспільстві та системі охорони здоров’я, а також сфери його відповідальності, які, до речі, у деяких європейських країнах встановлені законодавчими актами, зокрема про фармацевтичне самоврядування, впровадження стандартів GPP в Україні не буде можливим. Громадяни України, які мають фармацевтичну освіту, мають враховувати міжнародний досвід, який показує, що за допомогою впровадження фармацевтичного самоврядування можливо визначити роль, повноваження, відповідальність перед суспільством та функції професійних громадських організацій. Це допоможе досягненню довіри між державою, її регуляторними органами та професійною спільнотою.
Таким чином, тільки після прийняття Верховною Радою України Закону «Про фармацевтичне самоврядування» з’явиться законодавче підґрунтя для початку розробки та впровадженню вищезгаданих стандартів.
Я переконаний, що гальмування цього процесу в Україні відбувається тільки з однієї причини — відсутність системи довіри між представниками бізнесу й професійною фармацевтичною спільнотою. ГО «ВФП» налаштована на побудову прозорих, чесних та професійних відносин між усіма учасниками фармацевтичного ринку та закликає всіх відгукнутися на нашу пропозицію.
Запровадження фармацевтичного самоврядування в державі створить передумови для побудови сучасних стандартів лікування і допоможе впорядкувати той хаос та необґрунтовану лібералізацію у сфері реалізації лікарських засобів населенню. Крім того, створить модель довірливих стосунків між владою, бізнесом, лікарем та провізором, де всі учасники стануть партнерами в процесі лікування хворого. На жаль, останнім часом пацієнт у системі охорони здоров’я виконує роль «гаманця», який у тій чи іншій мірі задовольняє інтереси керівництва або власника лікувальних та аптечних закладів, лікаря і навіть фармацевта. Система охорони здоров’я зазвичай побудована таким чином, що в її центрі знаходяться медичні працівники, які надають допомогу пацієнтам, а роль фармацевтичного працівника взагалі випала з цього ланцюжка. Хоча, слід зазначити, що нова програма Європейської політики охорони здоров’я «Здоров’я–2020» закликає до створення системи надання медичної допомоги, яка орієнтована на пацієнта і розширенні його прав та можливостей.
На мою думку, завдання збереження здоров’я нації вимагає об’єднання зусиль лікаря, провізора і самого пацієнта. Їх злагоджена співпраця забезпечує ефективність і безпеку лікувальної. Отже, запровадження сучасних європейських стандартів надання фармацевтичної допомоги в Україні можливе за допомогою встановлення фармацевтичного самоврядування, яке сприятиме створенню механізму поєднання інтересів держави та всіх учасників фармацевтичної діяльності та підвищить роль фармацевтичного фахівця. Крім того, впровадження фармацевтичного самоврядування позитивно позначиться на вдосконаленні нормативних документів, які регулюють даний вид діяльності.
Фармацевтичне самоврядування як ідеологія стане фактором, який стимулюватиме створення потужної національної професійної організації, яка матиме змогу вдосконалити систему навчання, тестування, оцінювання та безперервного підвищення кваліфікації без відриву від безпосереднього місця роботи, а саме за допомогою дистанційної форми навчання. Підготовка фармацевтичного спеціаліста таким чином значною мірою підвищить професійну значимість кваліфікованого фахівця.
— Не було ще такого тижня, коли наші члени правління не надавали б консультацій чи пропозицій у вирішені тих чи інших питань. Наразі, запам’яталося звернення провізора з Херсону щодо визначення фармацевтичного стажу роботи для завідуючого аптечним складом. Слід зазначити, що вона неодноразово особисто зверталася як до представників місцевої влади, так і до інших органів виконавчої влади, але питання протягом значного часу лише перенаправлялося на розгляд різних служб і установ.
Для вирішення цієї проблеми нами було підготовлено звернення до робочої групи МОЗ України з дерегуляції фармацевтичного ринку стосовно внесення змін до постанови Кабінету міністрів України № 909 та до деяких наказів профільного міністерства, що стосуються переліків посад, за наявністю яких передбачається зарахування загального фармацевтичного стажу. Таку пропозицію було підтримано робочою групою одноголосно, за що, користуючись нагодою, висловлюю вдячність усім її членам.
Також хочу нагадати про рішення, яке було прийнято в ході науково-практичної конференції, яка проходила наприкінці минулого року у Львові. Так, було підготовлено звернення до міського голови стосовно встановлення пільгової орендної оплати для аптеки-музею «Під чорним орлом». Приємно зазначити, що на початку цього року ГО «ВФП» одержала відповідь від Департаменту економічної політики Львівської міської ради, у якій вказано, що прийнято рішення підготувати проект ухвали про встановлення пільгової орендної плати та подати його на розгляд під час найближчої сесії Львівської міської ради.
Відомо, що існують значні проблеми з працевлаштуванням у фахівців зі спеціальністю «Клінічний провізор». На останньому засіданні експертної робочої групи з розробки Національної політики забезпечення лікарськими засобами, а саме підгрупи, яка відповідає за формування кадрових ресурсів за участю експертів ВООЗ, Андрій Зіменковський, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри клінічної фармації, фармакотерапії та медичної стандартизації Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького, запропонував ввести в штатний розпис кожного лікувально-профілактичного закладу посаду клінічного провізора. Але тоді може виникнути ситуація, яка не влаштує головного лікаря такого закладу, а саме: зменшення кількості лікарів у штатному розписі. Отже, ГО «ВФП» пропонує розглянути інший варіант — ввести зміни до Ліцензійних умов, де в частині вимог до аптечних закладів, які розташовані на території лікувальних закладів (незалежно від форми власності), буде зазначено обов’язкову наявність клінічного провізора в штатному розписі. Прикладом може стати досвід Великобританії, де в одному лікувальному закладі на 1000 ліжок в штаті аптеки, яка його обслуговує, передбачено 122 працівники, з них понад 90 — клінічні фармацевти. Таким чином, майже з кожним лікарем під час призначення терапії хворому поряд стоїть фармацевт, який допомагає призначати лікарський засіб з врахуванням індивідуальних особливостей пацієнта та дії того чи іншого препарату.
— Наша організація виступає проти і необґрунтованої лібералізації нормативних актів, які регулюють аптечну діяльність. На мою думку, саме надмірна лібералізація фармацевтичного сегменту призвела до неконтрольованого відкриття аптек та інших негативних наслідків.
За свій значний фармацевтичний стаж, а саме 40 років, я не зустрічав жодної людини з фармацевтичним дипломом, яка б за 2 роки набула необхідного досвіду та практичних знань, щоб відповідати вимогам керівника аптечного закладу. Керівником аптеки не можна бути після отримання диплому, як і народитися. Кваліфікованим завідуючим можна тільки стати, повністю оволодівши всіма тонкощами та навичками аптечної справи. Звичайно, є дуже багато грамотної молоді, яка працює над собою, але досвід не продається й Слава Богу не купується, а лише здобувається наполегливою роботою.
Тому представники нашої організації вважають, що вимоги, визначені проектом постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами, імпорту лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів)», не відповідають Довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 78 «Охорона здоров’я», затвердженому наказом МОЗ України від 29.03.2002 р. № 117. Ми пропонуємо уважно розглянути нашу пропозицію стосовно внесення кваліфікаційних вимог до фармацевтичного фахівця до Ліцензійних умов. А саме: встановлення однакової вимоги щодо терміну стажу роботи за фахом — не менше 5 рокiв для завідувачів/заступників аптечного складу (бази) та завідувачів/заступників аптеки.
Крім того, ГО «ВФП» виступає з ініціативою стосовно розробки кваліфікаційних вимог до всіх фармацевтичних працівників, які працюють в аптечних закладах, незалежно від форми власності, та всіх учасників фармацевтичного ринку. З огляду на це, я був би вдячний, якщо б представники/власники аптечних закладів різних форм власності надали свої пропозиції щодо кваліфікаційних вимог до персоналу їх аптечних закладів. Адже, ГО «ВФП» відкрита до конструктивного діалогу з усіма фахівцями, які зацікавлені в удосконаленні діяльності фармацевтичного сектору.
Завершуючи зустріч, О. Клімов підкреслив, що місія ГО «ВФП» направлена в першу чергу на добровільну зміну суспільних відносин між державою, бізнесом, лікарем та фармацевтом заради збереження здоров’я пацієнта. Необхідно всім, хто зайнятий у роздрібному фармацевтичному секторі бути чесним перед пацієнтом і не змішувати протилежні речі, а саме: фармацевтичну справу і фармацевтичний бізнес. Зрозуміло, що економіка існує завдяки своїм законам, але бізнес повинен поважати ті етичні та професійні основи, на яких побудовано фармацевтичну справу, і порушення яких призведе до небажаних і невідворотних наслідків. Закликаю всіх небайдужих представників фармацевтичної спільноти, яких хвилює майбутній розвиток фармації в Україні, до діалогу та спільного вирішення проблемних питань задля покращення взаємин між усіма учасниками фармацевтичного ринку.
Коментарі
Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим