Судові рішення по справі № 2а-17708/12/2670 щодо визнання незаконною норму наказу МОЗ України від 07.09.2012 р. № 707, яка встановлює обмеження до змісту найменування аптек

07 Квітня 2016 9:28 Поділитися

Судові рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 січня 2013 року 16:19 № 2а-17708/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Каракашьяна С.К., суддів Добрівської Н.А., Катющенка В.П., при секретарі судового засідання Бабич Г.Ю. за участі представника позивача Гробової Ю.Б., відповідача Шимченко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Домінант-Фарма» до Міністерства охорони здоров’я України

про визнання протиправним та скасування наказу № 707 від 07.09.2012 в частині

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Домінант-Фарма», в якій позивач просить суд визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства охорони здоров’я України «Про внесення зміни до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами» № 707 від 07.09.2012р., зареєстрований в Міністерстві юстиції України 21.09.2012р. за № 1630/21942, як незаконний в частині, викладеній в абзаці 4 пункту 1 цього наказу, а саме: «У найменуванні аптечного закладу, у знаку для товарів та послуг, під яким аптечний заклад провадить свою діяльність, у вивісках та зовнішній рекламі аптечних закладів не допускається використання будь-яких відомостей, що містять твердження щодо рівня або іншої ознаки цін та соціальної спрямованості аптечного закладу, які можуть вплинути на наміри споживачів щодо придбання товарів в такому аптечному закладі.»

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач використовує товарний знак «Аптека низьких цін», що заборонено оспорюваним наказом, а сам наказ було видано поза межами повноважень відповідача, з метою, яка не відповідає ні завданням відповідача, ні сфері його державного регулювання, ні сфері застосування Ліцензійних умов.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на правомірність винесеного рішення. Представник відповідача зазначив, що метою видання оспорюваного акту було унеможливлення недобросовісної конкуренції та захист прав споживачів, яких можуть вводити в оману назви аптечних закладів. Також представник відповідача зазначив, що позивачем не можуть використовуватися знаки для товарів та послуг в якості найменування аптечних закладів на підставі свідоцтва №115513.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м.Києва, —

ВСТАНОВИВ:

Наказом Міністерства охорони здоров’я України «Про внесення зміни до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами» № 707 від 07.09.2012р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.09.2012р. за № 1630/21942 (далі — оспорюваний наказ) було внесено зміни до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 31.10.2011 року № 723, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 07.12.2011року за № 1420/20158. (далі — Ліцензійні умови)

Зазначеним Наказом пункт 2.12 Ліцензійних умов було викладено в такій редакції: «2.12. На фасаді будівлі, де розміщується аптечний заклад, згідно із його призначенням повинна бути вивіска із зазначенням виду закладу. На видному місці перед входом до аптечного закладу розміщується інформація про найменування суб’єкта господарювання, режим роботи аптечного закладу та інформація про місцезнаходження чергової (цілодобової) та найближчої аптек.

У найменуванні аптечного закладу, у знаку для товарів та послуг, під яким аптечний заклад провадить свою діяльність, у вивісках та зовнішній рекламі аптечних закладів не допускається використання будь-яких відомостей, що містять твердження щодо рівня або іншої ознаки цін та соціальної спрямованості аптечного закладу, які можуть вплинути на наміри споживачів щодо придбання товарів в такому аптечному закладі.

За бажанням ліцензіат може встановити сигнальний покажчик аптечного закладу та його структурного підрозділу, загальний опис якого затверджується МОЗ України».

Згідно п.1.2 Ліцензійних умов, дія цих Ліцензійних умов поширюється на всіх суб’єктів господарювання — зареєстрованих в установленому законодавством порядку юридичних осіб незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які провадять господарську діяльність, пов’язану з виробництвом лікарських засобів, оптовою, роздрібною торгівлею лікарськими засобами, а також на фізичних осіб -підприємців, які провадять господарську діяльність у зазначеній сфері (далі — суб’єкт господарювання). Згідно п. 1.3. Ліцензійних умов, ліцензіат — суб’єкт господарювання, який одержав ліцензію на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню; ліцензія — документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач одержав ліцензію на роздрібну торгівлю лікарськими засобами № 599276 серії АВ, у зв’язку з чим дія оспорюваного наказу на позивача поширюється.

На підставі ліцензійного договору від 16.07.2012р. позивачу надано дозвіл на використання ним зареєстрованого знаку для товарів і послуг «АПТЕКА НИЗЬКИХ ЦІН», що засвідчений свідоцтвом на знак для товарів і послуг № 115513, зареєстрованим в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг.

Свідоцтвом та ліцензійними договорами встановлені наступні класи (індекси) Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації послуг МКТП для яких знак зареєстровано: Кл. 35 — Реклама; керування справами; ділове адміністрування; канцелярські роботи; влаштовування виставок на комерційні або рекламні потреби; демонстрування товарів; збирання інформації до комп’ютерних баз даних; представлення товарів через засоби комунікації з метою роздрібного продажу; розміщування об’яв поза приміщеннями; послуги постачання для інших (закуповування товарів та надавання постачальницьких послуг іншим фірмам); сприяння продажеві (посередництво) та кл. 44 «Лікарські (медичні) послуги; гігієнічне та косметичне обслуговування людей чи тварин; послуги в землеробстві, плодівництві та лісівництві; лікарська (медична) допомога; фармацевтична консультування.»

Відповідно до пункту 4 статті 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням знака та переліком товарів і послуг, внесених до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до названого реєстру зображення знака та переліком товарів і послуг.

Товари і послуги згруповано відповідно до Міжнародної класифікації товарів та послуг для реєстрації знаків (далі — МКТП), яку затверджено Ніццькою угодою про Міжнародну класифікацію товарів і послуг для реєстрації знаків (далі — Ніццька угода), укладеною 15.06.57. Згідно з Законом України від 01.06.2000 N 1762-III Україна приєдналася до Ніццької угоди, яка набрала чинності для України з 29.12.2000.

Згідно з пунктом 4 статті 16 Закону України від 15.12.93 N 3689-XII «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», використанням знака визнається: нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов’язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення); застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет; застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано; застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет. Знак визнається використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності знака.

З огляду на викладене, застосування знака для товарів та послуг «Аптека низьких цін» вбачається колегією суддів використанням знаку для товарів та послуг, під яким аптечний заклад провадить свою діяльність, у вивісках та зовнішній рекламі аптечних закладів. У зв’язку з викладеним права позивача вбачаються порушеними виданням оспорюваного наказу.

Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство охорони здоров’я України, затвердженого указом Президента України від 13.04.2011 № 467/2011, МОЗ України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3 цього Положення основними завданнями МОЗ України є формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони здоров’я; формування державної політики у сферах санітарного та епідемічного благополуччя населення, створення, виробництва, контролю якості та реалізації лікарських засобів, медичних імунобіологічних препаратів і медичних виробів, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням.

Натомість, запобігання недобросовісній конкуренції та захист прав споживачів віднесено до компетенції інших органів державної влади.

За таких обставин, видання оспорюваного наказу колегія суддів вбачає таким, що здійснене з метою, яка суперечить законодавчо встановленим цілям відповідача, тобто повноваження вбачається використаним не з тією метою, з якою його надано.

Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» визначено, що ліцензійні умови — установлений з урахуванням вимог законів вичерпний перелік організаційних, кваліфікаційних та інших спеціальних вимог, обов’язкових для виконання при провадженні видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню (ст.1).

Згідно зі статтею 8 вищезазначеного Закону, ліцензійні умови є нормативно-правовим актом, положення якого встановлюють кваліфікаційні, організаційні, технологічні та інші вимоги для провадження певного виду господарської діяльності. Суб’єкт господарювання зобов’язаний провадити певний вид господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, відповідно до встановлених для цього виду діяльності ліцензійних умов. У ліцензійні умови щодо видів господарської діяльності, для провадження яких необхідні спеціальні знання, включаються кваліфікаційні вимоги до працівників суб’єктів господарювання — юридичних осіб та (або) до фізичних осіб — підприємців. У разі якщо для провадження певних видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, необхідні особливі вимоги щодо будівель, приміщень, обладнання, інших технічних засобів, такі вимоги включаються до ліцензійних умов. У ліцензійних умовах встановлюється вимога до суб’єкта господарювання щодо необхідності подання повідомлення органу ліцензування про зміну даних, зазначених у документах, що додавалися до заяви про видачу ліцензії, у визначений цим Законом строк. У разі якщо суб’єкт господарювання провадить вид господарської діяльності, зазначений у частині третій статті 9 цього Закону, не в повному обсязі, а частково, ліцензійні умови поширюються на суб’єкта господарювання виключно в частині, що встановлює вимоги до провадження господарської діяльності, зазначеної в ліцензії. Ліцензійні умови та зміни до ліцензійних умов підлягають оприлюдненню у порядку, встановленому законодавством, і набирають чинності через десять днів з дати державної реєстрації нормативно-правового акта, якщо в ньому не передбачений пізніший строк набрання чинності.

Отже, нормами вищезазначеного Закону передбачено можливість встановлення певних умов до діяльності, персоналу, будівель, приміщень, обладнання, інших технічних засобів. Натомість можливостей встановлення Ліцензійними умовами обмежень щодо назв підприємств та закладів, вищезазначений Закон не містить.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відповідачем протиправно було встановлено вимоги до вивісок та зовнішньої реклами, оскільки ліцензійні умови не передбачають можливості регламентування ними цих аспектів діяльності підприємств.

Відповідно до частини 2 статті 171 КАС України, право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб’єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб’єкт владних повноважень не довів законності оскаржуваного акту у спірній частині, а отже, беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про незаконність оскаржуваного акту у спірній частині та обґрунтованість позову, а отже і про наявність підстав для його задоволення з урахуванням особливостей, передбачених ч. 8. ст. 171 КАС України.

Зокрема, вирішуючи питання щодо належного способу захисту прав позивача, суд зазначає, що за змістом позовних вимог позивач просить визнати спірний акт в оскаржуваній частині незаконним та скасувати.

У зв’язку з цим суд зазначає, що за загальними правилами положень п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

В той же час, частиною 8 статті 171 КАС України, передбачено особливості провадження у даній справі та вирішення спору по суті, а саме — суд може визнати нормативно-правовий акт, зокрема, незаконним, внаслідок чого спірний акт не породжує будь-яких правових наслідків від моменту прийняття такого акта. Скасування ж акта суб’єкта владних повноважень означає втрату чинності таким актом з моменту набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Виходячи із заявлених позивачем позовних вимог, суд приходить до висновку, що позивачем фактично заявлено позовні вимоги, які у разі задоволення позову мають різні правові наслідки з точки зору часу припинення дії акту.

Відтак, враховуючи обставини справи, з метою застосування належного способу захисту прав позивача, що відповідає положенням ч. 8 ст. 171 КАС України, суд приходить до висновку про часткове задоволення, а саме — про визнання незаконним оскаржуваного наказу в частині. Стосовно вимог позивача про скасування зазначеного акту, суд відмовляє у цій частині позовних вимог, оскільки приписи наведеної норми не передбачають наведеного позивачем способу судового захисту.

Судові витрати підлягають відшкодуванню позивачу частково.

Керуючись ст. ст. 69–71, 94, 160–165, 167, 171, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, —

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Домінант-Фарма» задовольнити частково.

2. Визнати незаконним абзац 4 пункту 1 Наказу Міністерства охорони здоров’я України №707 від 07.09.2012р. «Про внесення змін до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами».

3.Зобов’язати Міністерство охорони здоров’я України невідкладно опублікувати резолютивну частину даної постанови у офіційному виданні, у якому його було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати в сумі 16,10грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Домінант-Фарма» за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства охорони здоров’я України.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185–187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий суддя
С.К. Каракашьян
Судді
В.П. Катющенко
Н.А. Добрівська

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-17708/12/2670

Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К.

Суддя-домовідач: Горяйнов А.М.

УХВАЛА
Іменем України
14 березня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді — Горяйнова А.М.,

суддів — Мамчура Я.С. та Шостака О.О.,

при секретарі — Томко Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Міністерства охорони здоров’я України на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 18 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Домінант-Фарма» до Міністерства охорони здоров’я України про визнання протиправним та скасування наказу в частині,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2012 року ТОВ «Домінант-Фарма» звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати незаконним абз. 4 п. 1 наказу Міністерства охорони здоров’я України «Про внесення зміни до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами» від 07 вересня 2012 року № 707 та скасувати його.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 18 січня 2013 року вказаний адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що судом першої інстанції не було з’ясовано сферу застосування товарного знаку «Аптека низьких цін», неправомірно відмовлено в залученні третіх осіб, що призвело до неповного з’ясування обставин справи та неправильного її вирішення.

Під час судового засідання представник відповідача підтримала свою апеляційну скаргу та просила суд її задовольнити з підстав, викладених в ній.

Представники позивача в судовому засіданні заперечували проти апеляційної скарги та просили суд відмовити в її задоволенні посилаючись на те, що судом першої інстанції було винесено законне і обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування — відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Міністерства охорони здоров’я України — залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 18 січня 2013 року — без змін виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду — без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що ТОВ «Домінант-Фарма» було надано ліцензію на роздрібну торгівлю лікарськими засобами № 599276 серії АВ.

ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 отримали свідоцтво на знак для товарів у послуг «Аптека низьких цін» НОМЕР_1 від 10 грудня 2009 року.

На підставі ліцензійного договору від 16 липня 2012 року, укладеного між вказаними фізичними особами та ТОВ «Домінант-Фарма», позивач набув права користування зазначеним знаком для товарів та послуг.

Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 07 вересня 2012 року № 707 (далі — Наказ) були внесені зміни до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами. Згідно абз. 4 п. 1 зазначеного наказу у найменуванні аптечного закладу, у знаку для товарів та послуг, під яким аптечний заклад провадить свою діяльність, у вивісках та зовнішній рекламі аптечних закладів не допускається використання будь-яких відомостей, що містять твердження щодо рівня або іншої ознаки цін та соціальної спрямованості аптечного закладу, які можуть вплинути на наміри споживачів щодо придбання товарів у такому аптечному закладі.

Не погоджуючись із абз. 4 п. 1 Наказу ТОВ «Домінант-Фарма» звернулося до суду з позовом про його скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «Домінант-Фарма» суд першої інстанції виходив з того, що при внесенні зазначених змін до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами Міністерство охорони здоров’я України вийшло за межі своїх повноважень та предмет регулювання Ліцензійних умов.

Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

У відповідності до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 8 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» ліцензійні умови є нормативно-правовим актом, положення якого встановлюють кваліфікаційні, організаційні, технологічні та інші вимоги для провадження певного виду господарської діяльності. У ліцензійні умови щодо видів господарської діяльності, для провадження яких необхідні спеціальні знання, включаються кваліфікаційні вимоги до працівників суб’єктів господарювання — юридичних осіб та (або) до фізичних осіб — підприємців. У разі якщо для провадження певних видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, необхідні особливі вимоги щодо будівель, приміщень, обладнання, інших технічних засобів, такі вимоги включаються до ліцензійних умов.

Предметом ліцензійних умов, як нормативно-правового акту, можуть бути спеціальні вимоги до провадження господарської діяльності, пов’язані з технологічними особливостями ліцензованого виду діяльності, необхідністю певної кваліфікації спеціалістів, технічних вимог до приміщення тощо.

Разом з тим, можливість визначення в ліцензійних умовах спеціальних вимог до найменування закладу, в якому здійснюється ліцензований вид діяльності, знаку для товарів та послуг, під яким провадиться діяльність, вивісок та зовнішньої реклами на приміщенні, в якому здійснюється діяльність Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» — не передбачена.

У зв’язку з цим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем було проти знаків для товарів та послуг, вивісок та зовнішньої реклами.

В апеляційній скарзі відповідача відсутні заперечення щодо обґрунтованості вказаних висновків суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги Міністерства охорони здоров’я України ґрунтуються на тому, що ТОВ «Домінант-Фарма» не було надано право на використання знаку для товарів та послуг «Аптека низьких цін» під час здійснення господарської діяльності з роздрібної торгівлі лікарськими засобами, а тому оскаржуваний наказ не порушує права та законні інтереси позивача.

Згідно свідоцтво на знак для товарів та послуг «Аптека низьких цін» НОМЕР_1 від 10 грудня 2009 року та ліцензійного договору від 16 липня 2012 року ТОВ «Домінант-Фарма» набуло права користування зазначеним знаком для товарів та послуг в цілях, зокрема, реклами, керування справами, ділового адміністрування, демонстрування товарів, представлення товарів через засоби комунікації з метою роздрібного продажу, розміщення об’яв поза приміщеннями, сприяння продажеві.

Таким чином, на підставі вказаних документів позивач отримав право розміщувати знак для товарів та послуг «Аптека низьких цін» з метою, зокрема, реклами на приміщенні в якому здійснюється ліцензований вид діяльності — роздрібна торгівля лікарськими засобами.

Однак, з прийняттям абз. 4 п. 1 Наказу таке право ТОВ «Домінант-Фарма» було порушене.

За таких обставин колегія суддів вважає доводи відповідач про те, що оскаржуваний Наказ не впливає на права та обов’язки ТОВ «Домінант-Фарма» в процесі використання ним знаку для товарів та послуг «Аптека низьких цін» є необґрунтованими та спростовуються вищевикладеним.

Також апеляційна скарга Міністерства охорони здоров’я України обґрунтована тим, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у залученні до участі у справі в якості третьої особи Державної служби України з лікарських засобів. На думку відповідача такі дії суду призвели до неможливості встановлення фактичних обставин справи.

Зі змісту адміністративного позову та заперечень на нього вбачається, що для розгляду та вирішення даного спору необхідно встановити коло суспільних правовідносин, які відповідно до чинного законодавства можуть бути предметом регулювання Ліцензійних умов.

Про які саме фактичні обставини, що мають значення для справи, могла повідомити суд Державна служба України з лікарських засобів, у разі її залучення до участі в справі у якості третьої особи, відповідач не зазначив.

Можливість перебування у Державної служби України з лікарських засобів інформації щодо обставин, які підлягають встановленню в межах даної справи, судом не встановлена.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні вищезазначеного клопотання Міністерства охорони здоров’я України.

Таким чином, доводи апеляційної скарги Міністерства охорони здоров’я України не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 18 січня 2013 року, та не можуть бути підставами для її скасування.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв’язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Міністерства охорони здоров’я України — залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 18 січня 2013 року — без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, –

УХВАЛИЛА:

В задоволенні апеляційної скарги Міністерства охорони здоров’я України — відмовити.

Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 18 січня 2013 року — залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя
М. Горяйнов
Судді
Я.С. Мамчур
О.О. Шостак

 

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 червня 2013 року м. Київ К/800/19905/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Донця О.Є.,

суддів: Логвиненка А.О.,

Мороза В.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства охорони здоров’я України на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 18.01.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Домінант-Фарм» до Міністерства охорони здоров’я України про визнання протиправним та скасування наказу,

встановила:

У грудні 2012 Товариство з обмеженою відповідальністю «Домінант-Фарм» звернулося до окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства охорони здоров’я України про визнання протиправним та скасування наказу.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 18.01.2013 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Домінант-Фарм» було задоволено частково. Визнано незаконним абзац 4 пункту 1 Наказу Міністерства охорони здоров’я України від 07.09.2012 року № 707 «Про внесення змін до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами». Зобов’язано Міністерство охорони здоров’я України невідкладно опублікувати резолютивну частину даної постанови у офіційному виданні, у якому його було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2013 року апеляційну скаргу Міністерства охорони здоров’я України було залишено без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 18.01.2013 року — без змін.

У касаційній скарзі Міністерство охорони здоров’я України, не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нову постанову, якою відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Домінант-Фарм» у задоволенні позовних вимог.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Домінант-Фарм» надано заперечення на касаційну скаргу, в яких воно просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення — без змін.

Заслухавши доповідь судді — доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Міністерства охорони здоров’я України задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225- 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Державною службою з лікарських засобів 13.07.2012 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Домінант-Фарма» було надано ліцензію на роздрібну торгівлю лікарськими засобами № 599276 серії АВ.

ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 отримали свідоцтво на знак для товарів у послуг «Аптека низьких цін» НОМЕР_1 від 10 грудня 2009 року.

16.07.2012 року між фізичними особами-підприємцями ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4  та Товариством з обмеженою відповідальністю «Домінант-Фарма» було укладено ліцензійний договір, на підставі якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Домінант-Фарма» набуло права користування зазначеним знаком для товарів та послуг.

Наказом Міністерства охорони здоров’я України «Про внесення зміни до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами» від 07.09.2012 року № 707 було внесено зміни до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 31.10.2011 року № 723, яким пункт 2.12 Ліцензійних умов було викладено в такій редакції: «На фасаді будівлі, де розміщується аптечний заклад, згідно із його призначенням повинна бути вивіска із зазначенням виду закладу. На видному місці перед входом до аптечного закладу розміщується інформація про найменування суб’єкта господарювання, режим роботи аптечного закладу та інформація про місцезнаходження чергової (цілодобової) та найближчої аптек.

У найменуванні аптечного закладу, у знаку для товарів та послуг, під яким аптечний заклад провадить свою діяльність, у вивісках та зовнішній рекламі аптечних закладів не допускається використання будь-яких відомостей, що містять твердження щодо рівня або іншої ознаки цін та соціальної спрямованості аптечного закладу, які можуть вплинути на наміри споживачів щодо придбання товарів в такому аптечному закладі.

За бажанням ліцензіат може встановити сигнальний покажчик аптечного закладу та його структурного підрозділу, загальний опис якого затверджується МОЗ України».

Згідно із статтею 1 Закону України «Про ліцензування окремих видів господарської діяльності», ліцензійні умови — установлений з урахуванням вимог законів вичерпний перелік організаційних, кваліфікаційних та інших спеціальних вимог, обов’язкових для виконання при провадженні видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про ліцензування окремих видів господарської діяльності», ліцензійні умови є нормативно-правовим актом, положення якого встановлюють кваліфікаційні, організаційні, технологічні та інші вимоги для провадження певного виду господарської діяльності.

Суб’єкт господарювання зобов’язаний провадити певний вид господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, відповідно до встановлених для цього виду діяльності ліцензійних умов.

У ліцензійні умови щодо видів господарської діяльності, для провадження яких необхідні спеціальні знання, включаються кваліфікаційні вимоги до працівників суб’єктів господарювання — юридичних осіб та (або) до фізичних осіб — підприємців.

У разі якщо для провадження певних видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, необхідні особливі вимоги щодо будівель, приміщень, обладнання, інших технічних засобів, такі вимоги включаються до ліцензійних умов.

У ліцензійних умовах встановлюється вимога до суб’єкта господарювання щодо необхідності подання повідомлення органу ліцензування про зміну даних, зазначених у документах, що додавалися до заяви про видачу ліцензії, у визначений цим Законом строк.

З аналізу Закону України «Про ліцензування окремих видів господарської діяльності» вбачається, що предметом ліцензійних умов як нормативно-правового акту можуть бути спеціальні вимоги до провадження господарської діяльності, пов’язані з технологічними особливостями ліцензованого виду діяльності, необхідністю певної кваліфікації спеціалістів, технічних вимог до приміщення, обладнання чи інших технічних засобів.

Враховуючи, що можливість визначення в ліцензійних умовах спеціальних вимог до найменування закладу, в якому здійснюється ліцензований вид діяльності, знаку для товарів та послуг, під яким провадиться діяльність, вивісок та зовнішньої реклами на приміщенні, в якому здійснюється діяльність Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» безпосередньо не передбачена, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку, визнавши постановою від 18.01.2013 року незаконним абзац 4 пункту 1 Наказу Міністерства охорони здоров’я України від 07.09.2012 року № 707 «Про внесення змін до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами» та зобов’язавши Міністерство охорони здоров’я України невідкладно опублікувати резолютивну частину даної постанови у офіційному виданні, у якому його було офіційно оприлюднено.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220–1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ухвалила:

Касаційну скаргу Міністерства охорони здоров’я України — залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 18.01.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Домінант-Фарм» до Міністерства охорони здоров’я України про визнання протиправним та скасування наказу — без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий
О.Є. Донець
Судді
А.О. Логвиненко
В.Ф. Мороз

 

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті