— Беззаперечно, VІІІ Національний з’їзд фармацевтів України — це визначна подія у галузі. ГО «ВОМФАФР» планує взяти активну участь у з’їзді та висвітлити низку проблем, які турбують фармацевтичних працівників незалежно від форм власності та організаційно-господарських характеристик закладів, у яких вони працюють.
Зокрема, окремі респонденти наполягають на підвищенні ролі роботодавців у фармацевтичній галузі, зокрема у освітньому процесі. У той же час хотілося б зауважити, що однією з головних проблем сьогодення є саме тотальна залежність фармацевта від роботодавців, яка дуже часто призводить до порушення прав споживача, нав’язування йому високовартісних лікарських засобів, обмеження інформації про дешевші альтернативні препарати. Це стосується роздрібного сегменту ринку. Існують негласні плани реалізації, прив’язана до них система преміювання, і все це спрямовано лише на підвищення прибутковості власника. У матеріалах фігурує крилатий вислів «Його величність Пацієнт», але реальний стан справ дуже далекий від цього… Отже, пропонуємо звернути увагу з’їзду на розробку концепції гарантування певної професійної незалежності фармацевтичного працівника від роботодавця в ланцюгу відносин між фармацевтом та пацієнтом. Повинні існувати механізми захисту від свавілля власників, гарантії збереження робочого місця при неухильному дотриманні вимог до професійної діяльності.
— Ми щиро вітаємо і беззаперечно погоджуємося з положеннями перелічених Вами новітніх глобальних концепцій, обізнані з ними й тішимося з них. Однак що турбує, так це наявність різних тлумачень так часто згадуваного трикутника «лікар — фармацевт — пацієнт». ГО «ВОМФАФР» розглядає діяльність фармацевта як своєрідний контроль між лікарем та пацієнтом. Бар’єр, що не дозволить «пройти» призначенню кількох лікарських засобів з однаковою діючою речовиною, або, наприклад, сприятиме мінімізації витрат хворого шляхом підбору і рекомендації відповідних альтернативних препаратів замість більш дорогого лікарського засобу.
На жаль, тенденції спроби змін законодавства дуже тривожні. Мова йде про намагання узаконити так звані «прояви гостинності та подарунки», коли відкривається можливість стимулювати лікарів у просуванні певних фармацевтичних продуктів. Трикутник «лікар — фармацевт — пацієнт» ні в якому разі не повинен працювати так, як це нерідко відбувається нині, коли лікар спрямовує хворого у певну аптеку та отримує відсоток за реалізовані ліки. Цю ганебну схему слід зруйнувати раз і назавжди. На жаль, у нашій державі існує дуже слабкий рівень відповідальності лікаря за шкоду, нанесену неправильно обраним шляхом лікування, зокрема, за помилки у призначенні лікарських засобів.
Саме фармацевти можуть стати на заваді таким помилкам та прагненням недобросовісних медичних працівників збагатитися за рахунок пацієнта. Можливим шляхом є впровадження зворотного зв’язку між фармацевтом та закладом охорони здоров’я, у якому працює винний у помилках лікар. І це питання слід обговорити…
— Також необхідно зазначити, що дотримання принципу верховенства права у діяльності наглядових органів є критично важливим елементом регулювання обігу ліків, а отже, запорукою безперебійного функціонування медикаментозного забезпечення населення. У минулому Державною службою України з лікарських засобів (Держлікслужба) неодноразово здійснювалися спроби законодавчих змін щодо виведення Держлікслужби з-під дії Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Вважаємо, ці спроби були зумовлені тим, що посадовці Держлікслужби не бажали дотримуватися вимог цього базового закону у сфері державного нагляду. Крім того, закон надає широкі права підприємцям під час здійснення державного нагляду, зокрема щодо недопущення за відсутності законних підстав для проведення перевірки, а також щодо права на громадський захист при проведенні перевірок та ін. ГО «ВОМФАФР» завжди послідовно відстоювало обов’язковість дотримання Держлікслужбою вимог зазначеного закону. Сподіваємося, що реформований регуляторний орган не повторюватиме спроб позбавитися встановлених законом обов’язків при проведенні перевірок та не буде зазіхати на закріплені законодавчо права суб’єктів господарювання. Вважаю, що саме на з’їзді на повний спільний голос української фармацевтичної спільноти повинна прозвучати вимога до влади: припиніть перетворювати фармацевтичну галузь на полігон для апробації недолугих регуляторних новел з підтекстом поблажливості до чиновницького свавілля.
Крім того, вкотре наголошую, що необхідна відміна ПДВ на лікарські засоби та вироби медичного призначення як податку, який призвів до здорожчання лікарських засобів на всіх ланках обігу, а кінцеве фінансове навантаження лягло на плечі споживача, тобто пацієнта (зауважу, що за висновками Рахункової палати України введення ПДВ на лікарські засоби та вироби медичного призначення визнано неефективним заходом).
— Перше і головне: членство у самоврядних організаціях беззаперечно має бути суто добровільним. На погляд ГО «ВОМФАФР», у системі самоврядних організацій повинна спостерігатися певна децентралізація, а формування таких органів має будуватися на принципах профільної спрямованості. Цілі, завдання та функції різних груп фармацевтичних працівників досить відрізняються, і їх об’єднання в єдину централізовану самоврядну організацію, швидше за все, не принесе задоволення потреб кожної окремої групи. Йдеться про науковців, працівників виробництв, оптової та роздрібної торгівлі, інших категорій підприємств, закладів охорони здоров’я тощо.
У цьому контексті цікавим є досвід саморегулювання інших країн, наприклад ЄС та США. Зокрема, у галузі будівництва. Наведу окремі приклади з аналізу діяльності самоврядних організацій у цій сфері.
Так, у Німеччині, де будівельна індустрія становить 9,4% ВВП, а темп інвестицій становить 7 тис. євро в секунду (Суркова Ю., 2009), тривалий час існують потужні та розгалужені структури, побудовані за принципом галузевого самоврядування: Головна спілка німецької будівельної індустрії (HVDB), яка об’єднує групу підприємств з 2,5 млн працюючих, та Центральна спілка німецького будівельного підприємництва (ZUDB) із 35 тис. підприємств малого будівельного бізнесу. Крім того, працюють Асоціація малого та середнього будівельного бізнесу (BVMB), а також ціла низка профільних асоціацій, які об’єднують будівників тунелів, підвальних приміщень, виробників покрівельних матеріалів та конструкцій, готових дерев’яних будинків тощо.
Між тим, у США самоврядування має не вертикальний, а горизонтальний характер. Все вирішується через систему обов’язкового страхування ризику. Будівництво в США, а це близько 400 найбільших компаній з річним обсягом 235 млрд дол. США, обслуговують 150 професійних самоврядних організацій (Сердюк Т., Лавровська І., 2013). Це наукові та виробничі асоціації: виробників громадських робіт, будівників доріг, генпідрядників, власників нерухомості, виробників теплоізоляційних матеріалів, бетону тощо. Наприклад, є Асоціація виробників бетону, яка об’єднує наукових розробників, проектувальників і виробників бетону, а також тих, хто проводить ремонт і демонтаж будівель. Асоціація враховує їх інтереси, формує та розробляє єдині вимоги до бетону, технологій, тобто регулює цю частину будівельної галузі. Допуск будівельних фірм на ринок будівництва монолітних будов і споруд — прерогатива держави, а завданням Асоціації є боротьба за якість.
Звісно, завжди треба враховувати особливості галузі, тим більше такої сутнісно специфічної (науко- та інтелектомісткої) і соціально значущої (відповідальність за життя та здоров’я пацієнтів), як фармацевтична. До того ж для нашої ментальності — так вже історично склалося — надмірна централізація — річ досить небезпечна («два українці — три гетьмани» тощо).
Тому, на переконання членів інституту галузевого громадянського суспільства, який я представляю, добровільність членства повинна передбачати конкуренцію, право вибору між самоврядними організаціями за профілем. Такі організації повинні мати на меті виключно підтримку фармацевтів, вдосконалення умов їх праці, підвищення рівня знань, впровадження грантів, іншої фінансової підтримки, правовий захист, організацію курсів та інших видів навчань, обмін досвідом тощо.
Ні в якому разі не можна делегувати таким організаціям владні повноваження з боку держави. Інакше в організації виникає інструмент примусу, в тому числі і до вступу в її лави. Такі повноваження можуть використовуватися верхівкою організації або спонсорами її діяльності у якості впливу на конкурентів, створення привілейованого становища окремим групам на ринку чи у професійному середовищі. Владні повноваження можуть неоднаково застосовуватися до окремих фармацевтів — рядових або таких, що стоять поблизу до керівництва організацією чи є членами її статутних органів.
Безумовно, наша галузь потребує самоврядування, оскільки це і веління часу, і світовий досвід, і нагальна необхідність з огляду на можливості «професійного самозахисту» фармацевтичних працівників, і спосіб підвищення їх кваліфікаційних чеснот, і шлях до підвищення якості фармацевтичного обслуговування, і, врешті-решт, престиж фармацевтичного фаху тощо…
Але! — самоврядні фармацевтичні організації не повинні зрощуватися з бізнесом, зокрема з роботодавцями, не повинні втручатися у їх господарську діяльність, те ж саме стосується й роботодавців. В іншому разі все зведеться до банального створення бюрократичного додаткового органу контролю на «добровільних засадах» із вкрай розмитим рівнем відповідальності за свої дії.
— Термін «аптечний заклад» вживається у багатьох актах законодавства. Дотепер єдиним нормативним документом, де наведено поняття «аптека», залишаються Ліцензійні умови провадження відповідної діяльності (наказ МОЗ України від 31.10.2011 р. № 723 з численними і, вочевидь, не останніми змінами). Однак поняття «аптечний заклад» не міститься ані в Законі України «Про лікарські засоби», ані в Основах законодавства України про охорону здоров’я. Фактично аптечні заклади включено у загальне поняття «заклад охорони здоров’я». Ми повинні усвідомлювати, що термін потребує окремого визначення, оскільки аптечні заклади мають право реалізовувати лікарські засоби іншим закладам охорони здоров’я, крім аптечних. Аптечні заклади мають відмінні від інших закладів охорони здоров’я структуру, штат, кваліфікаційні вимоги, вимоги до мінімальної площі та ін. Пропонуємо учасникам з’їзду розглянути це питання та звернутися до Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України та МОЗ України, щоб нарешті визначити поняття «аптечний заклад» на рівні Закону України «Про лікарські засоби».
Користуючись нагодою, виносимо на розгляд галузевої громади наступні пропозиції термінів:
1) аптека — заклад охорони здоров’я, що належить суб’єкту господарювання, який в установленому порядку отримав ліцензію на роздрібну торгівлю лікарськими засобами. Фармацевтичний персонал аптеки, крім відпуску лікарських засобів, здійснює надання фармацевтичної допомоги і послуг у порядку, встановленому законодавством у сфері охорони здоров’я;
2) аптечні заклади — аптеки та їх структурні підрозділи (аптечні пункти), які відповідають встановленим вимогам законодавства та укомплектовані відповідним штатом фармацевтичного персоналу.
— На яких ще гранях діяльності українського фармацевтичного сектору Вам хотілося б загострити увагу у цій бесіді, а восени, можливо, і з трибуни з’їзду?
— Не можу не поставити на порядок денний питання діяльності фізичних осіб — підприємців (ФОП). Прошу звернути увагу з’їзду, що протягом останніх років на ФОП постійно чиниться тиск, у тому числі шляхом внесення різноманітних проектів нормативних актів обмежувального характеру щодо їх діяльності.
Доводжу до відома делегатів з’їзду, що на українському ринку функціонує 4 тис. ФОП, які є власниками 6 тис. аптечних закладів. Близько 90% приміщень (місць діяльності) є особистою власністю ФОП. Це важливо, і свідчить про мету стабільної довгострокової діяльності на відміну від тих, хто сьогодні орендує приміщення, а завтра закриває його у разі малих прибутків. Понад 50% ФОП відкрили свій малий бізнес у кредит. Досить значна частка таких закладів припадає на сільську місцевість. ФОП, на відміну від великого бізнесу, не беруть участі у глобальному поділі ринку, мають обмежену кількість працівників, а отже, і обмежену кількість закладів. Проте ФОП такі самі роботодавці, що створюють робочі місця для фармацевтів і сплачують податки до бюджету держави. Більше того, понад 50% ФОП мають фармацевтичну освіту, отже, одночасно є і роботодавцями, і фахівцями, що виконують практичну роботу.
Малий бізнес вкрай потребує підтримки, а не руйнування, тому просимо з’їзд розглянути можливість прийняття резолюції на підтримку малого бізнесу у фармацевтичній галузі та унеможливлення спроб його усунення чи обмеження в правах.
P.S. Оргкомітет VIII Національного з’їзду фармацевтів та «Щотижневик АПТЕКА» як генеральний інформаційний спонсор форуму запрошують до участі у рубриці «Назустріч з’їзду» як галузеві інститути громадянського суспільства, так і окремих фахівців фармацевтичного сектору — майбутніх делегатів та учасників прийдешнього з’їзду. Ваша професійна експертна думка вкрай важлива для формування його порядку денного! Адреси для електронного листування:
[email protected], [email protected]
Коментарі
Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим