5-й Міжнародний фармацевтичний форум «АПТЕКИ СВІТУ–2016». Фармацевтичні ринки світу та належна аптечна практика

Модераторами форуму виступили Ігор Крячок, директор компанії «МОРІОН», Сергій Орлик, експерт фармацевтичного ринку, Тетяна Котляр, голова правління громадської спілки «Всеукраїнська фармацевтична спілка «ФАРМ­УКРАЇНА».

Першу сесію конференції було відкрито трансляцією звернення Люка Безансона, генерального секретаря Міжнародної фармацевтичної федерації (International Pharmaceutical Federation — FIP), адже FIP є організацією, яка стоїть у витоків належної аптечної практики. Місія FIP полягає у підтримці та допомозі у розвитку фармації і фармацевтичної науки, підвищенні ролі фармацевтичного працівника, доступності медикаментів і відповідального застосування лікарських засобів з огляду на затрати та ефективність. Задля досягнення спільної мети FIP разом із ВООЗ створено в 2011 р. Настанову з належної аптечної практики. FIP сподівається бачити в українських фахівцях партнерів, які будуть працювати задля покращення здоров’я українців.

За словами Л. Безансона, в цьому контексті слід звернути увагу на впровадження належної аптечної практики і фармацевтичного саморегулювання. Багато європейських країн запровадили системи саморегулювання у фармацевтичній галузі, що дозволяє відповідним організаціям брати активну участь у розробці та впровадженні важливих правових документів, захищати інтере­си спеціалістів, та найголовніше — підвищувати рівень надання фармацевтичної допомоги, адже усі старання спрямовані насамкінець на одне — покращення здоров’я пацієнтів.

Ігор Крячок, директор компанії «МОРІОН», подякував партнерам та учасникам заходу за підтримку та зазначив, що форум «Аптеки світу» — це чудова нагода обмінятися думками, інформацією та досвідом, які накопичилися за рік. Сьогодні, коли все стрімко змінюється, фармація продовжує забезпечувати потреби пацієнтів та лікувальних закладів у необхідних лікарських засобах. Як це вдається операторам ринку? І головне, що необхідно робити для підвищення якості фармацевтичної допомоги та задоволення потреб людей?

На ці питання й шукали відповіді учасники форуму.

Ірина Микичак, заступник директора Департаменту — начальник Управління медичної допомоги населенню Департаменту охорони здоров’я Львівської облдержадміністрації, привітавши учасників форуму, зауважила, що Департамент отримує багато звернень від людей, яких найбільше турбують доступність ліків та якість лікування. «Ми запрошуємо усіх учасників фармацевтичного ринку до соціально орієнтованої діяльності, адже на сьогодні існує багато проблем у системі охорони здоров’я, й головна — це брак фінансування», — підкреслила І. Микичак. Також вона закликала операторів ринку до сприяння розвитку професійної освіти та підтримки освітницьких програм.

Найближчий сусід — Польща

Фармацевтичний ринок Польщі, мабуть, є одним з найцікавіших для української професійної спільноти, адже він, з одного боку, має спільні риси з українським, а з іншого — є більш розвиненим, тобто може вказати, в якому напрямку слід рухатися. Ярек Фрасков’як, директор компанії «Фарм­експерт», Польща, представив доповідь на тему «Розвиток аптечного ринку Польщі. Аналіз п’ятирічного досвіду».

Обсяг фармацевтичного ринку Польщі сягає 5 млрд євро (у цінах виробника), що робить його 6-м за розміром в ЄС. У Польщі існує обов’язкове медичне страхування, під дію якого підпадає майже все населення. Застрахований пацієнт має доступ до лікарів (загальної практики та вузьких спеціалістів), а також має можливість купувати лікарські засоби, вартість яких підлягає реімбурсації. Польська система реімбурсації базується на принципі копейменту: частину вартості рецептурних препаратів відшкодовує держава, решту — сплачує пацієнт. Ця система у Польщі зазнала великих змін у 2012 р. До цього в країні не існувало ефективного контролю за витратами. Лікарі виписували надлишкову кількість рецептів, тобто призначали ліки, які безпосередньо не впливають на ефективність лікування. За такою системою державні витрати на ліки були високими й необґрунтованими.

За новою системою під реімбурсацію підпадають не всі рецептурні лікарські засоби: в перелік препаратів, вартість яких відшкодовується, входить близько 3,5 тис. товарних позицій. Кожні 2 міс перелік переглядається.

Ліки, що реімбурсуються, входять до «лімітованих груп» (статини, антибіотики тощо). Рівень реімбурсації розраховується на основі лікарського засобу, який є лімітом у кожній групі. При розрахунку рівня реімбурсації інших препаратів в групі використовується вартість встановленої добової дози (DDD) лімітованого препарату. Кожні 2 міс ці ліміти змінюються. Лімітований препарат має акумулювати 15% частки сегмента в натуральному вираженні протягом останніх 3 міс.

Гравці ринку можуть знижувати ціни на препарати, адже включення лікарського засобу до переліку реімбурсації фактично є запорукою його маркетингового успіху. При цьому ціни встановлюють у ході переговорів.

Який результат впровадження нової системи реімбурсації? За один рік вдалося заощадити 2 млрд злотих (до 2012 р. на реімбурсацію витрачалося 9–10 млрд злотих). Яким чином фармацевтичні компанії намагаються компенсувати втрату 2 млрд злотих? Вони почали підвищувати ціни на нерегульовані товари.

Напередодні впровадження нової системи реімбурсації (у 2011 р.) обсяг ринку становив 28,14 млрд злотих. У 2012 р. ринок зменшився на 2 млрд злотих і таким чином обсяги продажу становили 26,5 млрд злотих. Та вже наступного року ринок почав відновлюватися. У 2015 р. обсяг фармринку Польщі становив 29,88 млрд злотих. За очікуванням експертів, за підсумками 2016 р. цей показник перевищить 30 млрд злотих.

Перед впровадженням нової системи реімбурсації головним джерелом грошей на ринку були рецептурні лікарські засоби. На сьогодні найбільшим сегментом на ринку стали ОТС-препарати. За підсумками 2015 р., обсяг ринку ОТС-препаратів становив 11,8 млрд злотих.

Обсяг сегмента рецептурних препаратів досі не відновився до рівня 2011 р. У 2011 р. ринок Rx-препаратів становив 12,6 млрд злотих, а в 2015 р. — 11,23 млрд злотих. У 2015 р. зросла роздрібна ціна на препарати, що реімбурсуються, що, вірогідно, пов’язано не із здорожчанням, а зі зміною структури споживання у напрямі більш дорогих ліків. У 2012 р. змінилося регулювання роздрібної націнки на рецептурні реімбурсовані ліки, яка тепер не може перевищувати 18%. Для інших товарів (ОТС-, рецептурні нереімбурсовані препарати, лікувальна косметика, дієтичні добавки) наразі вона сягає 26–27%. Отже, аптекам також вигідніше відпускати нерегульовані препарати.

Відмічається зростання споживання дієтичних добавок (в 2015 р. — 2,5 млрд злотих). В певних випадках статус продукту (ОТС або дієтична добавка) залежить від дозування інгредієнтів. Наразі ведуться дискусії щодо етичності промотування дієтичних добавок замість ОТС-препаратів. Ще один перспективний сегмент фармринку — лікувальна косметика. На сьогодні це невеликий сегмент (1,1 млрд злотих у 2015 р.), але він активно розвивається.

У Польщі дозволено продаж ОТС-препаратів в звичайних торгових точках. Обсяг цього ринку досягає майже 700 млн злотих. Сьогодні тривають дискусії щодо цього питання з декількох причин, та найголовніша полягає в тому, що аптеки та торговельні заклади функціонують за різними конкурентними умовами, адже аптеки не мають права рекламувати ліки.

Які рецептурні бренди найбільше споживають у Польщі? Серед топ-20 брендів домінують антикоагулянти. Однією з найбільших проблем є те, що вартість цих брендів на західних ринках ЄС набагато вища, ніж у Польщі. Тому їх активно вивозять для продажу, що згодом може призвести до їх здорожчання. Найбільше продаються лікарські засоби з груп С, N, А АТС-класифікації.

Кількість аптек в Польщі збільшується, але при цьому середній товарообіг стабільний. На сьогодні 1 аптека обслуговує близько 2600 пацієнтів. Аптечні мережі, до складу яких входять 5 та більше торгових точок, акумулюють 39% аптечного ринку, їх частка в товарообігу становить 52%. 36% ринку займають індивідуальні аптеки, їх питома вага становить 25% товарообігу. На частку маленьких мереж (2–4 аптеки) припадає 26% аптек і 23% товарообігу.

У мережевих аптеках більше пацієнтів, аніж в індивідуальних, що, вірогідно, пов’язано з більш вдалим розташуванням. Звичайно, це позначається і на товарообігу. Середній товарообіг аптеки, що входить до складу мережі, в березні 2016 р. становив 265 тис. злотих, а індивідуальної аптеки — 154 тис. злотих. Сегмент дистрибуції концентрований — троє гравців акумулюють більше 70% ринку, топ-10 займають 95% ринку.

Як зазначив Я. Фрасков’як, на фармринку очікується зростання на рівні 2–3% (у злотих). Очікується приріст аптечних мереж розміром більше 5 на рівні 3–4,5%, індивідуальних аптек — 1–2%. Роздрібна націнка на рецептурні препарати, що не підлягають реімбурсації, становитиме 27,3%, ОТС — 31%.

Далекі фармринки

Єнс Беренс, генеральний директор компанії «Байєр» в Україні, розповів про долю аптечного ритейлу Китаю — одного з найбільших світових ринків. Населення Китаю — 1,364 млрд осіб, площа країни — 9 596 961 кв. км. У Китаї є 5 мегаполісів з населенням більше 10 млн людей та 41 місто, чисельність населення кожного перевищує 2 млн. Більша частина населення проживає в регіонах. Нерівномірно заселена територія Китаю формує певні виклики в роботі фармацевтичної компанії, адже забезпечити належний рівень покриття препаратами на такій великій території дуже складно, навіть з величезною командою зовнішньої служби (коли Є. Беренс закінчував роботу в Китаї, в представництві «Байєр» працювало 8 тис. медичних представників).

У Китаї функціонує 24,7 тис. лікарень (багатопрофільні, спеціалізовані та лікарні традиційної медицини), 915,3 тис. закладів первинної медичної допомоги (медичні пункти в селах, амбулаторні клініки, медичні центри), більше 31 тис. спеціалізованих державних закладів охорони здоров’я, до яких належать центри конт­ролю за захворюваннями, центри матері і дитини тощо. Та цієї кількості недостатньо, тому в цій країні активно розбудовується інфраструктура лікувальних і профілактичних закладів.

У Китаї працюють 2,89 млн лікарів. На одного лікаря припадає 50–100 пацієнтів на день. Умови праці тяжкі: заробітна плата невисока, вони мають лише 10 днів відпустки на рік. При відвідуванні лікарні пацієнти мають бути на місці о 5:00 або 6:00, адже ще до відкриття формується черга зі 100–200 пацієнтів. Прийом пацієнтів ведеться у відкритих кабінетах, де навіть не передбачені двері. Середня вартість консультації — 1,5 дол. США, але цього недостатньо для отримання прибутку. Тому в лікарнях функціонують аптеки — лікарні заробляють і за рахунок роздрібної націнки, отриманої аптекою. Декілька років тому влада почала боротися з цим.

В середньому 1 аптека обслуговує 3 тис. пацієнтів, але є регіони з надлишком аптек: Сичуань, Гуаньдун, Гирин і Хайнань. Цікаво, що держава, активно регулюючи цей сегмент, не підтримує створення моноаптек та прийняла рішення щодо скорочення їх кількості. Сьогодні в Китаї можливе лише розширення аптечної мережі, на відкриття моноаптеки дозволи не видаються.

У Китаї ще декілька років тому функціонували роздрібні аптеки двох типів: традиційні аптеки, де пацієнту виготовлять ліки за індивідуальним рецептом, та аптеки західної медицини, де пацієнти можуть придбати локальні та імпортні рецептурні та безрецептурні препарати. В аптеках західного зразка діють стандартні рецепти, затверджені регуляторними органами. Дохід традиційних аптек є досить низьким, тому сьогодні вони майже не існують окремо, популярним форматом аптеки є комбінація західної аптеки з традиційною.

Доставити ліки в чисельні лікарні та аптеки Китаю за рахунок власних потужностей — завдання майже нездійсненне. Єдина можливість — співпрацювати з мережею дистриб’юторів за принципом «Tier-system» (ярусної системи). На початку 2000-х років у Китаї працювали близько 700 дистриб’юторів. Цей сегмент дуже активно консолідується, і на сьогодні на ринку функціонує близько 200 гравців.

Одна з найбільших проблем для фармкомпаній при роботі в Китаї — дуже тривалий період отримання дозволу на маркетинг нового препарату. Проходження цієї процедури може зайняти 5 років. Ціни на лікарські засоби жорстко регулюються. Фармацевтичним компаніям регулярно наносять візити представники відповідних компетентних органів та проводять перевірки.

На законодавчому рівні встановлено, що рецептурні препарати можуть відпускатися тільки за рецептом лікаря. Та досить часто вони відпускаються без рецептів. При цьому частіше такі порушення відбуваються саме в моноаптеках.

За останні роки кількість моноаптек суттєво зменшилася, адже відбувається активна консолідація аптечного ритейлу. У 2011 р. частка моноаптек на ринку становила 65%. За підсумками 2015 р., вони займають лише 33% ринку.

Обсяг аптечного ринку Китаю активно збільшується: протягом 2008–2010 рр. приріст становив 16%, 2013–2014 рр. — 12%. Приріст ринку в 2015 р. зафіксовано на рівні 9%, обсяг ринку в грошовому вираженні — 43 млрд євро. За прогнозами, у 2020 р. обсяг ринку досягне 60 млрд євро.

Ще одна тенденція останніх років — дистриб’ютори почали активно скуповувати аптеки, тобто консолідувати ринок. Зазвичай аптечна мережа складається з 10 і більше аптек. Топ-10 аптечних мереж займають 15,5% ринку. Найбільша мережа складається з 2 тис. аптек. Вона є також і дистриб’ютором, який входить до топ-3 свого сегмента.

Аптеки Китаю, окрім відпуску ліків, надають певні фармацевтичні послуги, такі як консультування, навчання пацієнтів, професійні рекомендації. У Китаї обов’язково в аптеках мають працювати сертифіковані фармацевти. При цьому вони не зобов’язані бути присутніми весь день — встановлюється графік роботи. Фармацевти здійснюють управління побічними реакціями, надають рекомендації щодо заміни бренду, пропонуючи аналог виписаному препарату.

Важливий тренд, на якому зосередив увагу Є. Беренс, — поява інтернет-аптек. 525 ліцензій на створення інтернет-аптек було схвалено у січні 2016 р. Багато з них є так званим продовженням звичайних аптек. У цих аптеках можна замовити не тільки ОТС-, а й рецептурні препарати, в їх числі ліки для хронічних захворювань, нові спеціалізовані препарати, які за результатами тендерів не потрапили в госпітальний сегмент, оральні контрацептиви тощо. На думку доповідача, необхідно посилити державний конт­роль за цим сегментом ринку.

Після закінчення виступу Є. Беренс зазначив, що, потрапивши на український ринок, він побачив багато спільного з китайським.

Шейх Імран Башир, заступник генерального директора ТОВ «Кусум Фарма», розповів, чому можна повчитися у найфармацевтичнішої країни світу — Індії. «Завжди слід навчатися, адже розумні люди вчаться на чужих помилках», — зауважив експерт, розпочинаючи доповідь. Індія — це 7-ма країна у світі за площею. Її територія займає близько 3,2 млн кв. км. Кількість населення, за офіційними даними, — 1,3 млрд осіб. Очікується, що через 4 роки Індія стане світовим лідером за чисельністю населення.

На сьогодні Індія — це 3-тя у світі країна за споживанням ліків в натуральному вираженні. У той же час вона займає 14-те місце за обсягами фармринку у грошовому вираженні. Чому так? Тому що в Індії діє більше ніж 20 тис. ліцензій на виробництво та більше ніж півмільйона ліцензій на роздрібну реалізацію лікарських засобів. При цьому обмежень на відкриття нових аптек фактично не існує.

Індійська фармацевтична промисловість знаходиться на шляху зростання. Очікується, що до кінця 2016 р. її обсяг досягне 50 млрд дол., з них внутрішній ринок становить 22 млрд дол.

Ключове питання, з якими стикаються у галузі, це управління ланцюгом поставок, а він в Індії дуже фрагментований з більше ніж 5,5 млн аптек.

Експерт звернув увагу на те, що Індія більше експортує в США, ніж країни СНД. Крім того, Індія — це друга країна за кількістю отриманих сертифікатів від Управління з контролю за харчовими продуктами та лікарськими засобами (Food and Drug Administration — FDA) після США. Більше 100 заводів мають такі сертифікати.

«Якість або є або її немає», — зауважив доповідач, тому ми маємо звертати увагу саме на якість, а не на країну походження продукту.

Хоча кількість аптек за останні 30 років збільшилася у 4 рази, іноді торговельної полиці не вистачає. Й так само, як в Україні, існує проблема з аптеками у сільській місцевості та маленьких містах. Виробники, звичайно, хотіли б збільшити роздрібну реалізацію, але це не завжди вдається.

Щодо дистрибуції доповідач нагадав, що площа країни становить 3,2 млн кв. км. Отже, як забезпечити оптове постачання ліків? До 1990 р. усі виробники мали власні склади, з яких товар відвантажували дистриб’юторам. Але сьогодні у ланцюзі поставок з’явився комерційний агент — Сlearing and forwarding agents (CFAs), який має довіреність від заводу на здійснення операцій з дистриб’ютором.

Індія поділена на провінції, у кожній з них працюють один чи декілька CFAs. Усі витрати несе виробник, саме він розраховує економічну складову логістики. А CFAs — це особа, яка отримує 1–3% від операції за те, що вирішує усі питання, пов’язані з постачанням ліків у певній місцевості. Тобто це людина, яка має авторитет у своїй провінції та знайома з місцевими операторами ринку — постачальниками та аптеками. В середньому виробник може співпрацювати з 25–35 CFAs.

Наступна ланка — це дистриб’ютор, який має склад, де зберігається готова продукція, й здатен купувати товар у більше ніж одного виробника (Stockist). Як правило, з виробником працює від 5 до 15 дистриб’юторів, вони купують продукцію у 30–50 виробників. Тобто в Індії не існує націо­нальних дистриб’юторів, хоча ідея щодо створення такої компанії існує.

Дистриб’ютор має сплатити за товар виробнику через 30–45 днів після здійснення поставки, від нього товар надходить у роздріб. У відносинах між дистриб’ютором та виробником не­абияке значення мають довіра та здатність тримати слово. Якщо гроші вчасно не надходять на рахунок виробника, то дистриб’ютор ризикує більше ніколи не отримати товар.

У той же час в Індії діють жорсткі регуляторні вимоги щодо ціноутворення на лікарські засоби. Зокрема, існує фіксована роздрібна ціна, яка зазначається на упаковці. У вартості упаковки 15–22% становить маржа аптеки, яка, до речі, може продавати дешевше, ніж зазначено на упаковці, але дорожче — ні. Частка дистриб’ютора — 10%. Додатково існує вторинний дистриб’ютор (Substockist), його надбавка становить 8%, ще 1% — CFAs, виробник залишає собі 69%.

В Україні наразі обговорюється можливість запровадження максимальних роздрібних цін на лікарські засоби. З цього приводу експерт зауважив, що ціну можна клеїти на упаковки й змінювати у разі валютних коливань, закладаючи у кінцеву вартість передбачену маржу.

Завдяки цьому у сфері ціноутворення буде забезпечена прозорість, а в усіх аптечних закладах — рівність цін.

В Індії кожного року розширюється перелік соціально важливих ліків, й держава може сприя­ти суттєвому зниженню цін на такі препарати. При цьому не важливо, оригінальний це препарат чи генеричний.

Дистриб’ютори також постачають ліки у госпіталі, які існують у формі відкритих акціонерних товариств. І це може бути як державний лікарняний комплекс, так і приватний медичний центр. На сьогодні Індія має потужну медичну галузь, відповідно розвивається й медичний туризм.

Роздрібна ціна встановлюється шляхом домовленостей, й кожна ланка ланцюга постачання розуміє власну маржу. Виробник не має права напряму продавати роздрібній мережі. Цього не дозволяє Індійська фармацевтична асоціація (The Indian Pharmaceutical Association — IPA), яка фактично слідкує за балансом у фармсекторі. Якщо виробник порушуватиме вимоги асоціації, його бойкотуватимуть інші гравці ринку.

Щодо аптечного сегмента експерт розповів, що мережеві аптеки займають лише 3% загального обсягу роздрібної реалізації у грошовому вираженні. Левову частку акумулюють окремі аптеки.

Для того щоб отримати ліцензію, фахівець повинен бути бакалавром або магістром фармації. Тобто ліцензія надається фахівцю. Але він може відкрити не одну, а декілька аптек.

На завершення виступу експерт зауважив: «Ми всі бажаємо жити в заможній країні, де мешкають багаті люди. Якщо у споживача немає коштів, то ринок не розвивається. Тому бажаю Україні процвітання та достатку кожній родині».

Після виступу заступника генерального директора ТОВ «Кусум Фарма» відбулося обговорення доповіді. Тетяна Котляр задала питання, хто ж формує роздрібну ціну? На що експерт відповів — виробник. Він зацікавлений у тому, щоб його продукція була привабливою для усіх учасників процесу поставок й одночасно з цим була конкурентною.

Експерт також звернув увагу на те, що в Індії аптека не може рекомендувати генеричну заміну. Що лікар призначить, те аптека й має надати пацієнту. З лікарем працює виробник. Тобто саме виробник створює попит на свій продукт на певній території. Відповідаючи на питання щодо рецептурного відпуску ліків, експерт пояснив, що в Індії, так само як в Україні, можна придбати рецептурний препарат без рецепта.

Одне з найголовніших очікувань гравців фармацевтичного ринку в Україні — це запровадження системи реімбурсації. Вона відкриє потенціал українського ринку й зробить його привабливим для інвестицій.

Україна на фоні світових ринків

Олег Клімов, голова правління ГО «Все­українська фармацевтична палата», представив доповідь на тему «Роль фармацевтичного працівника в контексті глобального аптечного ринку».

Доповідач нагадав, що ГО «Всеукраїнська фармацевтична палата» об’єднує виключно фахівців із фармацевтичною освітою. Це перша громадська організація, яка долучилася до лав Міжнародної фармацевтичної федерації (International Pharmaceutical Federation — FIP).

Експерт звернув увагу на те, що у світі фахівець з вищою фармацевтичною освітою — це фармацевт, а в Україні — провізор. Особа, яка має середню спеціальну освіту у світі — це технік, помічник фармацевта тощо, а в Україні — фармацевт. У розвинених країнах з пацієнтом контактує лише фахівець із вищою освітою, а техніку дозволено працювати під наглядом ліцензованого фармацевта, адже він не має права на самостійне рішення щодо рекомендації ліків пацієнту. «Україна проголосила курс на євроінтеграцію. Відповідно, ми маємо гармонізуватися з ЄС й у сфері професійної освіти», — підкреслив громадський діяч.

У світовій практиці розвинених країн підготовка фармацевтичних фахівців (вища спеціальна освіта) у вигляді заочної форми навчання відсутня.

Денна форма навчання для фармацевтів існує в вигляді різних моделей, але їх об’єднує необхідність безперервної освіти.

У той же час функціонує дистанційна форма освіти (Distance learning) як спосіб підвищення кваліфікації або перепідготовки. На думку О. Клімова, це чудове джерело для отримання нових знань, але ні в якому разі не шлях для отримання основного диплома.

Між тим, диплом українського зразка потребує процедури його підтвердження (нострифікації).

О. Клімов розповів про світовий досвід підготовки фармацевтичних кадрів на прикладі США, Великобританії та Польщі. У розвинених країнах фахівець з вищою фармацевтичною освітою має отримати доступ до професій. Мова йде про персональну ліцензію та членство у самоврядній професійній організації. В будь-якому разі допуск до професії — це найбільш ефективний механізм для якісної підготовки спеціаліста (прим. ред.: детально з особливостями фармацевтичної освіти цих країн можна ознайомитися у «Щотижневику АПТЕКА» № 12 (1033) від 04.04.2016 р.).

Щодо стану аптечної справи в Україні експерт повідомив, що, за даними синдикативної бази даних Axioma, станом на 01.01.2016 р. аптечна мережа (без АТО та Криму) налічує 19 794 аптечних заклади, з них 15 373 аптеки, 4421 аптечний пункт. Кількість працюючих фармацевтичних фахівців становить 48 200 осіб, з них 56% провізорів — 26 992 особи, 44% фармацевтів — 21 208 осіб.

При цьому, за словами О. Клімова, в Україні критично мало залишилося аптек з екстемпоральним виготовленням. На сьогодні в нашій країні на 100 тис. населення припадає менше 1 аптеки з екстемпоральним виготовленням. В аптечних закладах, що мають ліцензії на виробництво, працюють 5,21% провізорів, а фармацевтів — 3,15% від загальної кількості.

На думку експерта, покращити ситуацію у цій сфері можна шляхом внесення змін до Податкового кодексу (скасувати 20% ПДВ на екстемпоральні лікарські засоби) та до Ліцензійних умов шляхом пом’якшення вимог до приміщень. Нарешті, необхідно проводити роботу з лікарями щодо прописів.

Також в Україні існує проблема з госпітальними аптеками. В лікувальних закладах діють аптечні пункти, а госпітальних аптек як таких немає.

Щодо кількості аптечних закладів на душу населення, то для України характерна ситуація, подібна до більшості країн ЄС. Так, в Україні на 100 тис. населення припадає 43 аптеки. Для порівняння у Іспанії — 46, Італії — 30, Великобританії — 21, Німеччині — 26. Але кількість послуг, які надають аптечні заклади, в країнах ЄС більша, ніж в Україні. Так, у Польщі, Німеччині майже всі аптеки займаються екстемпоральним виготовленням.

На сьогодні в Україні з’явилося розуміння, що таке фармацевтична послуга. У цьому контексті країни ЄС просунулися далеко вперед порівняно з Україною. Так, в європейських країнах в аптеках, серед іншого, надаються такі послуги, як взаємозаміна терапевтично альтернативних препаратів та генерична заміна, моніторинг стану пацієнта, утилізація препаратів, навчання пацієнтів щодо застосування ліків, введення препаратів, адміністративний та клінічний огляд рецепта тощо. За ці послуги аптека отримує кош­ти від платника, який існує у системі охорони здоров’я, наприклад страхового фонду.

Що робити Україні для покращення ситуації у аптечному сегменті? На думку експерта, необхідно запроваджувати належну аптечну практику та добровільну акредитацію аптечних закладів як мотивацію для підвищення якості надання та збільшення кількості фармацевтичних послуг. Громадський діяч запропонував учасникам форуму спільно реалізувати пілотний проект щодо запровадження належної аптечної практики в Україні.

Крім того, він припустив, що необхідно повернутися до такої форми торговельної точки, як аптечний кіоск, хоча б у сільській місцевості.

Після доповіді відбулася дискусія, яка переважно точилася навколо питання стосовно екстемпорального виготовлення, зокрема, на думку деяких учасників форуму, цей вид діяльності, по-перше, нерентабельний, а по-друге, з огляду на те, що таке виготовлення майже втрачено, пацієнти вже забули про екстемпоральні ліки й не потребують їх, а лікарі забули прописи й не призначають такі препарати. Їх опоненти, а це переважно представники комунальних мереж, стверджують, що в окремих сферах медицини екстемпоральні ліки незамінні. Мова йде про педіатрію, дерматологію, офтальмологію. На переконання цих фахівців, твердження про те, що лікарі забули прописи, а пацієнти не потребують таких ліків, надумане.

Завершуючи першу сесію, І. Крячок подякував учасникам за змістовні доповіді та плідну дискусію й зазначив, що ніхто нічого не робитиме за фахівців. «Має працювати самоуправління, це вирішить усі болючі питання», — зауважив експерт.

З доповідями форуму можна ознайомитися на сайтах http://www.apteka.ua та http://www.morion.ua.

Далі буде…

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!