Проект реєстру референтних цін на препарати інсуліну: яку мету переслідує МОЗ?

Проект реєстру

Основною метою реалізації проекту Реєстру є виконання постанови КМУ. При цьому немає економічного обґрунтування реалізації проекту, не зазначено, чи призведе це до економії бюджетних коштів, чи навпаки.

Нагадаємо, що відповідно до постанови КМУ № 73 реалізація пілотного проекту щодо запровадження державного регулювання цін на препарати інсуліну повинна була розпочатися з 1 квітня 2016 р. Порядок розрахунку референтних цін (цін відшкодування вартості) (далі — Порядок) був затверджений 13.04.2016 р. наказом МОЗ України № 359, але проект реєстру винесено на громадське обговорення тільки зараз.

Порядок поширюється на препарати інсуліну, що зареєстровані в Україні і внесені до Державного реєстру лікарських засобів, згідно з Переліком категорій хворих на діабет для відшкодування вартості препаратів інсуліну, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 р. № 239.

Розрахунок референтних цін для препаратів інсуліну зарубіжного виробництва здійснюється на основі оптово-відпускної ціни за первинну упаковку, яка розраховується шляхом використання механізму зовнішнього реферування оптово-відпускних цін, отриманих з офіційних джерел інформації в референтних країнах: Республіці Болгарія, Республіці Молдова, Республіці Польща, Словацькій Республіці, Чеській Республіці, Латвійській Республіці, Угорщині та Республіці Сербія. Оптово-відпускна ціна розраховується як середньоарифметичне значення оптово-відпускних цін у референтних країнах. А референтна ціна повного відшкодування обчислюється шляхом додавання до розрахованої оптово-відпускної ціни надбавок та податків.

Для препаратів вітчизняного виробництва розрахунок референтної ціни (ціни відшкодування) здійснюється на основі задекларованої оптово-відпускної ціни кожної торгової назви препарату інсуліну/аналога інсуліну з урахуванням надбавок та податків.

При цьому відповідно до постанови КМУ № 73 встановлюються граничні постачальницько-збутові надбавки на рівні не вище 10% та граничні торговельні (роздрібні) надбавки не вище 10%.

Окрім цього, для деяких категорій хворих на цукровий діабет застосовується механізм часткового відшкодування вартості. Розрахунок референтної ціни часткового відшкодування за первинну упаковку препарату інсуліну для кожної торгової назви здійснюється на основі середньоарифметичного значення оптово-відпускних цін за міжнародну одиницю для кожної групи препаратів інсуліну. При цьому, якщо розрахована референтна ціна часткового відшкодування первинної упаковки торгової назви препарату інсуліну вища або дорівнює референтній ціні повного відшкодування первинної упаковки торгової назви препарату інсуліну, то ціна часткового відшкодування не може бути вищою, ніж 90% ціни повного відшкодування первинної упаковки торгової назви препарату інсуліну.

У разі часткового відшкодування вартості пацієнт сплачує різницю між референтною ціною повного відшкодування та референтною ціною часткового відшкодування. Залежно від препарату доплата становить 1,3–48,3% від референтної ціни повного відшкодування.

Економічне обґрунтування

Щодо референтної ціни повного відшкодування слід зазначити, що для вітчизняних препаратів інсуліну різниця між референтною та задекларованою ціною стабільна та становить 29,5%. У той час як для більшості препаратів інсуліну зарубіжного виробництва цей показник коливається від 4,3 до 137,4%, а для кількох препаратів має від’ємне значення. Відтак деякі іноземні виробники матимуть змогу суттєво підвищити ціни.

Також ми порівняли розраховану референтну ціну із середньозваженою роздрібною вартістю препаратів інсуліну за 7 міс 2016 р. та з ціною тендерних закупівель за 7 міс 2016 р. Так, у середньому референтна ціна є на 28,5% вищою, ніж середньозважена роздрібна ціна, та на 25,8% вищою за ціну, за якою здійс­нювалися тендерні закупівлі. Це свідчить про те, що механізм референтного ціноутворення на препарати інсуліну недосконалий та не призведе до зниження цін.

ВИСНОВКИ

Насамперед незрозумілою є мета запровадження Пілотного проекту з державного регулювання цін на препарати інсуліну. Аналіз проекту Реєстру свідчить про необхідність збільшення державного фінансування, оскільки розрахована референтна ціна вища, ніж ціна, за якою закуповуються препарати інсуліну в тендерах та реалізуються в роздрібній мережі.

Окрім цього, такий механізм сприятиме продажу в аптеках дорогих (високомаржинальних) препаратів, оскільки це прямий прибуток аптеки.

При цьому логістичні витрати та податки в Україні для всіх препаратів інсуліну однакові. Тому доцільніше було б встановити фіксовану надбавку не у відсотках, а в гривнях, однакову для всіх препаратів.

У результаті можемо зіткнутися з проб­лемою, яка відмічалася під час реалізації пілотного проекту з відшкодування вартості антигіпертензивних препаратів, коли в деяких регіонах виписувалися найдорожчі препарати, які підпадали під відшкодування. Внаслідок цього дуже швидко освоювалися виділені бюджетні кошти.

Також під питанням знаходиться участь аптек у цьому проекті. Ми добре пам’ятаємо ситуацію з реалізацією пілотного проекту з відшкодування вартості антигіпертензивних препаратів, коли аптечні заклади відмовлялися від участі в проекті, оскільки держава несвоєчасно відшкодовувала їм кошти за відпущені препарати, що сприяло вимиванню оборотних коштів з аптек. Чи захочуть аптеки наступати на ті ж самі граблі?

Нещодавно ми аналізували проект постанови КМУ «Про референтне ціноутворення на лікарські засоби» (див. «Щотижневик АПТЕКА» № 32 (1053) від 22.08.2016 р.), у якому пропонується розраховувати референтну оптово-відпускну ціну як середньоарифметичне значення трьох мінімальних оптово-відпускних цін у референтних країнах. А в проекті Порядку розрахунку референтної оптово-відпускної ціни на препарати інсуліну розрахунок здійснюється як середньоарифметичне значення оптово-відпускних цін серед усіх референтних країн.

Можливо, слід було застосувати таку методику розрахунку або прорахувати ще деякі варіанти, згідно з якими досягалася б економія бюджетних коштів. До того ж в Україні державна цільова програма «Цукровий діабет» зводиться лише до забезпечення пацієнтів препаратами інсуліну, при цьому хворі на цукровий діабет II типу мають лікуватися за власні кошти. Тому варто розглядати цю проблему в комплексі та одночасно розроб­ляти й механізм відшкодування вартості цукрознижувальних препаратів.

P.S.

Через 5 міс від запланованої дати початку реалізації Пілотного проекту з державного регулювання цін на препарати інсуліну ми отримали проект, який призведе до нераціонального використання бюджетних коштів та не підвищить економічну, а можливо, і фізичну їх доступність для пацієнтів.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!