Законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у частині оптимізації системи центральних органів виконавчої влади у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення»

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

ПОДАННЯ

У порядку законодавчої ініціативи, керуючись статтею 93 Конституції України, статтею 12 Закону України «Про статус народного депутата України» та нормами Регламенту Верховної Ради України вноситься на розгляд Верховної Ради України проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів у частині оптимізації системи центральних органів виконавчої влади у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Доповідати проект Закону на пленарному засіданні Верховної Ради України буде народний депутат України Кириченко Олексій Миколайович.

Народний депутат України Олексій Кириченко

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

до проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у частині оптимізації системи центральних органів виконавчої влади у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення»

1. Обґрунтування необхідності прийняття законопроекту

Після ліквідації Кабінетом Міністрів України Державної санітарно-епідеміологічної служби України у сфері контролю за забезпеченням санітарного та епідемічного благополуччя виник вакуум, який хаотично заповнюють різні органи державного контролю, що створює додатковий адміністративний тиск на суб’єктів господарювання.

Через неузгодження із положеннями законодавства (законів), якими визначено повноваження органів виконавчої влади, виконання урядової постанови про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади виявилось неможливим, в тому числі в частині належної ліквідації Державної санітарно-епідеміологічної служби та передачі закріплених за нею повноважень органам-правонаступникам.

Окрім цього, проведений аналіз виявив значні прогалини законодавчого регулювання в частині державного контролю у сферах господарської діяльності, які можуть становити ризик для санітарного та епідемічного благополуччя населення, зокрема:

  • відсутність пріоритету норм базового Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» відносно положень інших нормативно-правових актів, що призводить на практиці до правової невизначеності та застосування різних нормативно-правових актів для врегулювання аналогічних відносин;
  • відсутність чіткого виключного переліку наглядових (контрольних) функцій та повноважень органів державного нагляду (контролю) у сферах господарської діяльності, які можуть становити ризик для санітарного та епідемічного благополуччя населення;
  • наявність подвійного контролю з одного і того ж питання
  • необхідність отримання документів дозвільного характеру, процедури отримання яких не приведені у відповідність до вимог Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності»;
  • наявність процедур контролю, які суперечать вимогам законів України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та «Про загальну безпечність нехарчової продукції».

Розв’язання зазначених проблем можливе лише в результаті внесення змін до 29 законів України та викладення в новій редакції Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення».

2. Цілі і завдання прийняття законопроекту

Основною метою законопроекту є приведення законодавства, перш за все в частині державного контролю у сферах господарської діяльності, які можуть становити ризик для санітарного та епідемічного благополуччя населення, у відповідність до визначеної у 2014 році концепції реформування системи центральних органів виконавчої влади, та створення належних умов для ефективної діяльності новостворених органів виконавчої влади чи таких, яким передано функції і повноваження ліквідованих центральних органів виконавчої влади.

3. Загальна характеристика і основні положення законопроекту

Законопроектом пропонується внести зміни і доповнення до таких законодавчих актів:

1. Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» (нова редакція):

  • встановлюється визначаються чіткий перелік наглядових (контрольних) функцій та повноважень органів державного нагляду (контролю) у сферах господарської діяльності, які можуть становити ризик для санітарного та епідемічного благополуччя населення;
  • усувається дублювання функцій контролю за дотриманням санітарного законодавства у сферах господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню;
  • встановлюється поняття «епідеміологічного нагляд»
  • скасовується процедура проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи», як така що є дублюючою та суперечить вимогам законів «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та «Про загальну безпечність нехарчової продукції»;
  • адаптовано питання проведення гігієнічної регламентації до Регламенту (ЄС) № 1907/2006 про реєстрацію, оцінку, авторизацію і обмеження хімічних речовин та препаратів (REACH);
  • скасовано процедуру отримання дозволу державної санітарно-епідеміологічної служби на джерела іонізуючих випромінювань, як такий що дублює дозвіл центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері безпеки використання ядерної енергії;
  • вилучено статті, які дублювали відповідні положення Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»;
  • встановлено вимоги до проведення розслідування випадків інфекційних хвороб, професійних захворювань, масових неінфекційних захворювань (отруєнь), радіаційних уражень людей;
  • ліквідовано статус «головного державного санітарного лікаря», а відповідні повноваження надано посадовим особам;
  • відповідальність за забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення покладено на органи місцевого самоврядування, як це передбачає Концепція реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні;
  • ліквідовуються відомчі санітарно-епідеміологічні служби

2. Водний кодекс України

  • функції державної санітарно-епідеміологічної служби, які стосувалися охорони навколишнього природного середовища, передано до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища;
  • функції державної санітарно-епідеміологічної служби, які стосувалися питної води, як харчового продукту, передано до центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів;
  • виключено 9 дозвільних процедур (погодження), які надавала державна санітарно-епідеміологічна служба для отримання певного дозволу органів місцевого самоврядування;

3. Земельний кодекс України

  • функції державної санітарно-епідеміологічної служби щодо встановлення нормативів гранично допустимих концентрацій передано до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

4. Кодекс України про адміністративні правопорушення

  • повноваження органів державної санітарно-епідеміологічної служби передано до посадових осіб органів державного нагляду (контролю), у віднесеній до їх відання сфері господарської діяльності

5. Основи законодавства України про охорону здоров’я

  • вводяться поняття «громадське здоров’я» та «система громадського здоров’я», що урегулює подальшу діяльність в реалізації глави 22 Угоди про Асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони;
  • врегульовується виконання функцій, які належали до повноважень державної санітарно-епідеміологічної служби.

6. Закон України «Про донорство крові та її компонентів»

  • функції ліквідованого центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань передано до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я

7. Закон України «Про захист населення від інфекційний хвороб»

  • врегульовується виконання функцій, які належали до повноважень державної санітарно-епідеміологічної служби;
  • проведено чітке розмежування функцій щодо санітарної охорони території України між центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів;
  • приведено у відповідність до Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» процедуру реєстрації дезінфекційного засобу.

8. Закон України «Про протидію захворювання на туберкульоз»

  • врегульовується виконання функцій, які належали до повноважень державної санітарно-епідеміологічної служби.

9. Закон України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ»

  • функції ліквідованого центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань передано до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

10. Закон України «Про виконання програм Глобального фонду для боротьби із СНІДом, туберкульозом та малярією в Україні»

  • функції ліквідованого центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань передано до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

11. Закон України «Про охорону атмосферного повітря»

  • врегульовується виконання функцій, які належали до повноважень державної санітарно-епідеміологічної служби;
  • ліквідовується процедура санітарно-епідеміологічної експертизи проектів, як така що суперечить вимогам Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

12. Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища»

  • врегульовується виконання функцій, які належали до повноважень державної санітарно-епідеміологічної служби;
  • ліквідовується процедура санітарно-епідеміологічної експертизи проектів будівництва, як така що суперечить вимогам Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

13. Закон України «Про курорти»

  • ліквідовується процедура санітарно-епідеміологічної експертизи проектів будівництва, як така що суперечить вимогам Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

14. Закон України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку»

  • усувається дублювання дозволів державної санітарно-епідеміологічної служби та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері безпеки використання ядерної енергії;

15. Закон України «Про нафту і газ»

  • функції ліквідованої державної санітарно-епідеміологічної служби щодо визначення придатності мінералізованих підземних вод для господарського використання передаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів

16. Закон України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров’я населення»

  • врегульовується виконання функцій, які належали до повноважень державної санітарно-епідеміологічної служби.

17. Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»

  • функції ліквідованої державної санітарно-епідеміологічної служби передаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів.

18. Закон України «Про поховання та похоронну справу»

  • усувається дозвільна процедура, проведення якої належало до повноважень державної санітарно-епідеміологічної служби.

19. Закон України «Про питну воду та питне водопостачання»

  • врегульовується виконання функцій, які належали до повноважень державної санітарно-епідеміологічної служби.

20. Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності»

  • врегульовується виконання функцій, які належали до повноважень державної санітарно-епідеміологічної служби.

21. Закон України «Про загальну середню освіту»

  • врегульовується виконання функцій, які належали до повноважень державної санітарно-епідеміологічної служби.

22. Закон України «Про охорону праці»

  • функції ліквідованої державної санітарно-епідеміологічної служби передано до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

23. Закон України «Про відходи»

  • врегульовується виконання функцій, які належали до повноважень державної санітарно-епідеміологічної служби.

24. Закон України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів»

  • функції ліквідованої державної санітарно-епідеміологічної служби передаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів.

25. Закон України «Про молоко та молочні продукти»

  • функції ліквідованої державної санітарно-епідеміологічної служби передаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів.

26. Закон України «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції»

  • функції ліквідованої державної санітарно-епідеміологічної служби передаються до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

27. Закон України «Про пестициди і агрохімікати»

  • врегульовується виконання функцій, які належали до повноважень державної санітарно-епідеміологічної служби.

28. Закон України «Про ліцензування видів господарської діяльності»

  • надається право органу ліцензування для проведення контролю у сфері ліцензування залучати до перевірок центральні органи виконавчої влади, що здійснюють державний контроль у сферах господарської діяльності, які можуть становити ризик для санітарного та епідемічного благополуччя населення відповідно до їх компетенції.

29. Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності, затвердженому Законом України «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності»

  • вилучаються висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи та дозвіл на проведення будь-яких діагностичних, експериментальних, випробувальних, вимірювальних робіт на підприємствах, в установах, організаціях, діяльність яких пов’язана з використанням біологічних агентів, хімічної сировини, продукції та речовин з джерелами іонізуючого та неіонізуючого випромінювання і радіоактивних речовин

4. Правові аспекти

У даній сфері правового регулювання діють закони України «Про захист населення від інфекційних хвороб», «Про протидію захворюванню на туберкульоз», «Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення», «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів», «Про загальну безпечність нехарчової продукції», «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», «Про відходи», «Про питну воду і питне водопостачання», «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про охорону атмосферного повітря», «Про благоустрій населених пунктів», «Про охорону праці», «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про використання ядерної енергії та радіаційної безпеки», інших нормативно-правових актів та санітарних норм, виданих відповідно до них.

5. Фінансово-економічне обґрунтування

Прийняття законопроекту не потребуватиме додаткових витрат з Державного бюджету України.

6. Прогноз соціально-економічних, правових та інших наслідків прийняття законопроекту.

Внаслідок прийняття законопроекту стане можливим належне функціонування ряду центральних органів виконавчої влади, на які, в результаті оптимізації системи центральних органів виконавчої влади, покладені функції щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Народний депутат України Олексій Кириченко

Проект

зареєстрований в Парламенті 16.09.2016 р. за № 5134

Закон України

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у частині оптимізації системи центральних органів виконавчої влади у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення

Верховна Рада України постановляє:

І. Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., №27, ст. 218; 2001р., № 9, ст. 38; 2002 р., № 7, ст. 52, № 29, ст. 190; 2003 р., № 37, ст. 300; 2006 р., № 5—6, ст. 74, № 22, ст. 199; 2007 р., №34, ст. 444; 2010 р., №34, ст. 486; 2011р., №34, ст. 343; 2012 р., №51, ст.574, із змінами, внесеними Законами України від 2 жовтня 2012 р. № 5316-УІ, від 16 жовтня 2012 р. №5460-VI, від 9 квітня 2014р. № 1193-VII, від 22 липня 2014р. № 1602- VII, від 28 грудня 2014р. №77-VIII, від 23 грудня 2015р. №901- VIII), викласти в такій редакції:

«ЗАКОН УКРАЇНИ

Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення

Цей Закон визначає загальні правові, економічні та соціальні основи забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення на території України, регулює відносини державних органів, юридичних і фізичних осіб у цій галузі незалежно від виду їх діяльності та форм власності, встановлює правові та організаційні засади здійснення державного контролю за дотриманням санітарного законодавства.

Розділ І

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Терміни та їх визначення

безпечні умови для людини — стан середовища життєдіяльності, при якому відсутня небезпека шкідливого впливу його факторів на людину;

державні санітарні норми та правила, санітарно-гігієнічні та санітарно-протиепідемічні правила і норми, санітарно-епідеміологічні правила і норми, протиепідемічні правила і норми, гігієнічні та протиепідемічні правила і норми, державні санітарно-епідеміологічні нормативи, санітарні регламенти (далі — санітарні норми) — обов’язкові для виконання нормативно-правові акти центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, що встановлюють медичні вимоги безпеки щодо середовища життєдіяльності та окремих його факторів, недотримання яких створює загрозу здоров’ю і життю людини та майбутніх поколінь, а також загрозу виникнення і розповсюдження інфекційних хвороб та масових неінфекційних захворювань (отруєнь) серед населення;

масові неінфекційні захворювання (отруєння) — масові захворювання, виникнення яких зумовлено впливом біологічних, фізичних, хімічних чи соціальних факторів середовища життєдіяльності, у тому числі об’єктів господарської та інших видів діяльності, продукції, робіт, послуг;

небезпечний фактор — будь-який хімічний, фізичний, біологічний чинник, речовина, матеріал або продукт, що впливає або за певних умов може негативно впливати на здоров’я людини;

оцінка ризиків для здоров’я — науково обґрунтований процес визначення вірогідності настання події, пов’язаної з дією шкідливих факторів середовища життєдіяльності, яка може несприятливо вплинути на здоров’я окремої людини та/або населення;

санітарне та епідемічне благополуччя населення — безпечний для здоров’я людини стан середовища життєдіяльності, за якого рівень впливу факторів цього середовища не створює ризику для виникнення та поширення інфекційних хвороб, професійних захворювань, масових неінфекційних захворювань (отруєнь), радіаційних уражень людей;

санітарно-епідемічна ситуація — стан середовища життєдіяльності та обумовлений ним стан здоров’я населення на певній території в конкретно визначений час;

санітарно-епідеміологічний норматив (гігієнічний норматив, епідеміологічний показник, протиепідемічний норматив) — встановлене дослідженнями припустиме максимальне або мінімальне кількісне та (або) якісне значення показника, що характеризує фактор середовища життєдіяльності за медичними критеріями (параметрами) його безпечності для здоров’я людини та здоров’я майбутніх поколінь, а також стан здоров’я населення за критеріями захворюваності, поширеності  хвороб, фізичного розвитку, імунітету тощо;

санітарні та протиепідемічні заходи (далі — санітарні заходи) — комплекс організаційних, адміністративних, інженерно-технічних, медичних, нормативних, екологічних, ветеринарних та інших  заходів, спрямованих на  усунення або зменшення шкідливого впливу на людину факторів середовища життєдіяльності, запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб і масових неінфекційних захворювань (отруєнь) та їх ліквідацію;

середовище життєдіяльності людини (далі — середовище життєдіяльності) — сукупність об’єктів, явищ і факторів навколишнього середовища (природного і штучно створеного), що безпосередньо оточують людину і визначають умови її проживання, харчування, праці, відпочинку, навчання, виховання тощо;

сприятливі умови життєдіяльності людини — стан середовища життєдіяльності, при якому відсутній будь-який шкідливий вплив його факторів на здоров’я людини і є можливості для забезпечення нормальних і відновлення порушених функцій організму;

фактори середовища життєдіяльності — будь-які біологічні (вірусні, пріонні, бактеріальні, паразитарні, генетично модифіковані організми, продукти біотехнології тощо), хімічні (органічні і неорганічні, природні та синтетичні), фізичні (шум, вібрація, ультразвук, інфразвук, теплове, іонізуюче, неіонізуюче та інші види випромінювання), соціальні (харчування, водопостачання, умови побуту, праці, відпочинку, навчання, виховання тощо) та інші фактори, що впливають або можуть впливати на здоров’я людини чи на здоров’я майбутніх поколінь;

шкідливий вплив на здоров’я людини — вплив факторів середовища життєдіяльності, що створює загрозу здоров’ю, життю або працездатності людини чи здоров’ю майбутніх поколінь.

Стаття 2. Законодавство про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення

Законодавство про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення (санітарне законодавство) базується на Конституції України і складається з цього Закону, законів України  «Про захист населення від інфекційних хвороб», «Про протидію захворюванню на туберкульоз», «Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення», «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів», «Про загальну безпечність нехарчової продукції», «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», «Про відходи», «Про питну воду і питне водопостачання», «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про охорону атмосферного повітря», «Про благоустрій населених пунктів», «Про охорону праці», «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про використання ядерної енергії та радіаційної безпеки», інших нормативно-правових актів та санітарних норм, виданих відповідно до них.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються правила міжнародного договору.

Стаття 3. Забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення

Санітарне та епідемічне благополуччя населення забезпечується  шляхом:

профілактики захворювань, відповідно до санітарно-епідемічної ситуації та прогнозу її змін;

виконання санітарно-протиепідемічних заходів та обов’язкового дотримання громадянами, підприємствами, установами і організаціями санітарних норм, як складової частини здійснюваної ними діяльності;

проведення державного нагляду (контролю);

проведення епідеміологічного нагляду;

моніторингу навколишнього природного середовища;

санітарно-епідеміологічного нормування, гігієнічного регламентування і державної реєстрації небезпечних факторів;

включення вимог щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення до ліцензійних умов щодо видів господарської діяльності, провадження яких пов’язане з потенційною небезпекою для здоров’я людей;

профілактичної направленості охорони здоров’я та формування у населення прихильності до здорового способу життя;

наукових досліджень у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення;

формування та ведення відкритих і загальнодоступних інформаційних ресурсів, спрямованих на своєчасне інформування органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, органів влади Автономної Республіки Крим, підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності, фізичних осіб та громадян про виникнення і поширення інфекційних хвороб, професійних захворювань, масових неінфекційних захворювань (отруєнь), радіаційних уражень людей;

забезпечення громадян своєчасною та достовірною інформацією з питань профілактики захворювань, охорони та зміцнення здоров’я;

проведення заходів з гігієнічного виховання і навчання населення, пропаганди здорового способу життя;

вжиття заходів щодо притягнення до відповідальності за порушення санітарного законодавства.

Розділ ІІ

ПОВНОВАЖЕННЯ ОРГАНІВ УПРАВЛІННЯ В СФЕРІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ САНІТАРНОГО ТА ЕПІДЕМІЧНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ НАСЕЛЕННЯ

Стаття 4. Органи державного управління в сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення

Державне управління в сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в сфері охорони здоров’я, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері безпечності харчових продуктів, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику в сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику в сфері безпеки використання ядерної енергії та радіаційної безпеки, Рада міністрів Автономної Республіки Крим і місцеві органи виконавчої влади.

Стаття 5. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

До повноважень Кабінету Міністрів України у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення належать:

стратегічне керівництво в інтересах здоров’я і благополуччя;

визначення основних напрямів державної політики у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення;

забезпечення розроблення і виконання загальнодержавних і міждержавних програм у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення спрямованих на захист і зміцнення здоров’я населення;

забезпечення організаційно-економічних засад у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, впровадження європейської системи громадського здоров’я;

координація роботи міністерств, інших центральних органів виконавчої влади у сфері санітарного та епідемічного благополуччя;

укладає міжурядові договори.

Кабінет Міністрів України може здійснювати й інші повноваження у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, відповідно до законів України.

Стаття 6. Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим і місцевих органів виконавчої влади у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації у межах відповідних територій:

визначають пріоритети у формуванні регіональної політики та стратегічного управління з питань санітарного та епідемічного благополуччя;

забезпечують виконання законів та реалізацію державної політики в галузі охорони здоров’я та щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення;

забезпечують контроль за додержанням керівниками та посадовими особами підприємств, установ, організацій, усіх форм власності, а також громадянами санітарного законодавства;

організовують розроблення і виконання регіональних і місцевих програм з питань санітарного та епідемічного благополуччя населення, а також беруть участь у розробленні та виконанні державних цільових програм;

формують, за участю представників громадських організацій, і забезпечують виконання цільових регіональних програм поліпшення санітарно-епідемічної ситуації, а також санітарних заходів у складі програм соціально-економічного і культурного розвитку регіонів;

забезпечують координацію дій у сфері громадського здоров’я усіх секторів державного управління та зацікавлених сторін на регіональному рівні;

забезпечують ефективне реагування та оперативну мобілізацію, у разі  виникнення надзвичайної ситуації у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, незалежно від її характеру і причини;

забезпечують проведення комплексних заходів, спрямованих на ліквідацію епідемій, спалахів інфекційних хвороб та їх наслідків;

аналізують причини виникнення, поширення та розслідування інфекційних хвороб, професійних захворювань, масових неінфекційних захворювань (отруєнь), радіаційних уражень людей;

формують бази даних про стан здоров’я населення та середовища життєдіяльності людини, на основі результатів аналізу причинно-наслідкових зв’язків між станом здоров’я населення та впливом на нього факторів середовища життєдіяльності людини;

сприяють зміні способу життя, звичок та екологічних і соціальних умов, з метою розвитку культури індивідуального та громадського здоров’я;

проводять регіональні комунікаційні кампанії в сфері громадського здоров’я;

вирішують інші питання, у межах повноважень, визначених цим та іншими законами.

Місцеві органи виконавчої влади взаємодіють з відповідними центральними органами виконавчої влади та сприяють їм у виконанні покладених на ці органи завдань.

Стаття 7. Повноваження органів місцевого самоврядування у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення

Органи місцевого самоврядування, у межах своєї компетенції:

затверджують цільові регіональні програми поліпшення санітарно-епідемічної ситуації, а також санітарні заходи у складі програм соціально-економічного та культурного розвитку регіонів;

реалізують заходи, спрямовані на охорону здоров’я населення та середовища життєдіяльності людини;

здійснюють комплексні заходи, спрямовані на ліквідацію епідемій, спалахів інфекційних хвороб та їх наслідків;

вирішують інші питання, у межах повноважень, визначених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та іншими законами.

Органи місцевого самоврядування можуть створювати при їх виконавчих органах структурні підрозділи з питань санітарно-епідеміологічного захисту для розгляду звернень громадян та їх консультування з питань дотримання вимог санітарного законодавства.

Стаття 8. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я:

затверджує державні санітарні норми та правила, санітарно-епідеміологічні та санітарно-протиепідемічні правила і норми, санітарно-епідеміологічні правила і норми, протиепідемічні правила і норми, гігієнічні та протиепідемічні правила і норми, державні санітарно-епідеміологічні нормативи, санітарні регламенти;

координує діяльність в області наукових досліджень, інновації та трансферу технологій у сферу громадського здоров’я;

забезпечує проведення епідеміологічного нагляду;

організовує вивчення, оцінку і прогнозування показників здоров’я населення, залежно від стану середовища життєдіяльності людини, встановлює фактори навколишнього природного середовища, що шкідливо впливають на здоров’я населення;

затверджує методику визначення розміру відшкодування збитків громадянам за завдану їх життю і здоров’ю шкоду та розмір компенсації додаткових витрат на проведення санітарно-гігієнічних та протиепідемічних (профілактичних) заходів;

встановлює порядок надання державної, галузевої й оперативної звітності про санітарно-епідемічну ситуацію;

затверджує переліки:

інфекційних захворювань, при наявності яких госпіталізація хворих є обов’язковою;

країн, у випадку виїзду в які громадянам України обов’язково проводять щеплення;

критеріїв оцінки санітарно-гігієнічних умов праці жінок, неповнолітніх та осіб з обмеженою працездатністю (з обліком психофізіологічних, вікових та інших особливостей);

морських і річкових портів України, де видаються посвідчення про дератизацію або посвідчення про звільнення від дератизації;

організацій і установ, що здійснюють гігієнічну регламентацію небезпечних факторів у нехарчових продуктах;

особливо небезпечних і небезпечних інфекційних захворювань і умов визнання особи інфекційно хворою на або носієм збудника інфекційного захворювання;

промислових алергенів;

виробництв (професій), до роботи в яких не можуть бути допущені особи, хворі на інфекційні хвороби, є носіями збудників інфекційних захворювань або яким не було зроблено щеплення проти певних інфекційних захворювань;

затверджує форми ведення державного реєстру дезінфікуючих засобів та токсикологічно-гігієнічного паспорту хімічної речовини;

визначає порядок проведення усіх видів випробування, дослідження, спеціалізованої оцінки у разі проведення гігієнічної регламентації та державної реєстрації небезпечних факторів у нехарчовій продукції, дезінфекційних засобів, а також порядок проведення аналізу небезпечних для здоров’я людини факторів на всіх етапах виробництва та реалізації нехарчової продукції;

встановлює єдині кваліфікаційні вимоги до осіб, які займаються діяльністю в сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Стаття 9. Державний контроль у сферах господарської діяльності, які можуть становити ризик для санітарного та епідемічного благополуччя населення

Державний контроль у сферах господарської діяльності, які можуть становити ризик для санітарного та епідемічного благополуччя населення, здійснюється центральними органами виконавчої влади у віднесеній до їх відання сфері господарської діяльності шляхом проведення планових і позапланових перевірок.

Правові та організаційні засади, а також основні принципи і порядок здійснення державного контролю, визначаються Законом України «Про основні засади державного контролю у сфері господарської діяльності».

Лабораторні та інструментальні дослідження і випробування для потреб державного контролю проводяться за рахунок коштів державного бюджету відповідно до щорічних планів заходів, затверджених керівниками відповідних центральних органів виконавчої влади.

Державний контроль у сферах господарської діяльності, які можуть становити ризик для санітарного та епідемічного благополуччя населення здійснюється:

1) центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів щодо таких видів господарської діяльності:

виробництво, у тому числі первинне виробництво, реалізація та/або обіг харчових продуктів та/або інших об’єктів санітарних заходів;

виробництво та реалізація нехарчової продукції;

виробництво та реалізація тютюнових виробів;

розміщування та надавання тимчасового проживання споживачам у засобах розміщування, а також інша діяльність, пов’язана з розміщуванням та тимчасовим проживанням;

побутове обслуговування населення;

проведення дезінфекційних заходів та застосування дезінфекційних засобів, окрім медичної практики;

2) центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів щодо таких видів господарської діяльності:

діяльність, яка призводить до скидання стічних вод у відкриті водойми, що використовується для господарсько-питного водопостачання, купання, спортивних занять, організованого відпочинку, з лікувальною метою, а також води водойм у межах населених пунктів;

діяльність, яка призводить до забруднення атмосферного повітря у населених пунктах, рекреаційних зонах, а також повітря у жилих та виробничих приміщеннях, у навчальних, лікувально-профілактичних та інших закладах, інших місцях тривалого чи тимчасового перебування людей;

виробництво, зберігання, транспортування, використання, захоронення, знищення та утилізація отруйних речовин, у тому числі продуктів біотехнології та інших біологічних агентів;

діяльність, яка передбачає збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, знешкодження, видалення, захоронення відходів;

3) центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю щодо таких видів господарської діяльності:

діяльність, яка призводить до створення шкідливих і небезпечних умов праці, а також діяльність, пов’язана із забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами на робочих місцях працівників;

4) центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері безпеки використання ядерної енергії щодо таких видів господарської діяльності:

діяльність, яка передбачає використання ядерних установок, об’єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, уранових об’єктів, інших джерел іонізуючого випромінювання.

Державний контроль за видами господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, здійснюється органами ліцензування відповідно до вимог Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності». У разі наявності загрози життю чи здоров’ю людей, яка безпосередньо пов’язана з провадженням ліцензіатом виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, орган ліцензування має право залучати для перевірки центральні органи виконавчої влади, що здійснюють державний контроль у сферах господарської діяльності, які можуть становити ризик для санітарного та епідемічного благополуччя населення відповідно до їх компетенції.

Стаття 10. Епідеміологічний нагляд

З метою вивчення, оцінки і прогнозування санітарно-епідемічної ситуації, виявлення причинно-наслідкових зв’язків між станом здоров’я населення та впливом на нього факторів середовища життєдіяльності, розробки науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття ефективних управлінських рішень в Україні проводиться епідеміологічний нагляд.

Епідеміологічний нагляд проводиться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, разом з іншими центральними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Завданнями епідеміологічного нагляду є:

виявлення причинно-наслідкових зв’язків між станом здоров’я населення та впливом на нього факторів середовища життєдіяльності на основі їх системного аналізу та оцінки ризику для здоров’я;

аналіз ефективності застосування профілактичних заходів щодо запобігання виникнення та поширення інфекційних хвороб, професійних захворювань, масових неінфекційних захворювань (отруєнь), радіаційних уражень людей та забезпечення готовності до надзвичайних ситуацій;

підготовка пропозицій щодо поліпшення діяльності у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення для органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

За отриманими даними епідеміологічного нагляду, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, формує базу даних про стан здоров’я населення та середовища життєдіяльності людини – інформаційний фонд стану громадського здоров’я.

Складовою частиною інформаційного фонду стану громадського здоров’я є дані державних систем моніторингу навколишнього природного середовища та моніторингу безпечності та якості харчових продуктів. Інформацію до інформаційного фонду органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та громадські об’єднання надають безоплатно.

Інформаційний фонд стану громадського здоров’я є відкритою інформаційною базою даних, що розміщується на сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я та використовується:

для виявлення факторів, що шкідливо впливають на стан здоров’я населення, та їх оцінки;

прогнозування стану здоров’я населення і середовища життєдіяльності людини;

розроблення невідкладних і довгострокових  заходів щодо запобігання та усунення впливу шкідливих факторів середовища життєдіяльності людини на стан здоров’я населення;

підготовки пропозицій щодо поліпшення діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Порядок проведення епідеміологічного нагляду встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 11. Гігієнічна регламентація і державна реєстрація небезпечних факторів

Гігієнічній регламентації підлягає будь-який небезпечний фактор фізичної, хімічної, біологічної природи, присутній у середовищі життєдіяльності людини. Вона здійснюється з метою обмеження інтенсивності або тривалості дії таких факторів шляхом встановлення критеріїв їх допустимого впливу на здоров’я людини.

Гігієнічна регламентація небезпечних факторів забезпечується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я відповідно до порядку її проведення, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Перелік установ та організацій, які проводять роботи з гігієнічної регламентації небезпечних факторів, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

Державна реєстрація передбачає створення та ведення єдиного Державного реєстру небезпечних факторів, в якому наводяться назви небезпечних хімічних речовин та біологічних чинників, дані про їх призначення, властивості, методи індикації, біологічну дію, ступінь небезпеки для здоров’я людини, характер поведінки у навколишньому середовищі, виробництво, гігієнічні регламенти застосування тощо. Державна реєстрація небезпечного фактору може бути здійснена лише за наявності встановлених для нього гігієнічних регламентів.

Використання в народному господарстві та побуті будь-якого небезпечного фактору хімічної та біологічної природи допускається лише за наявності сертифіката, що засвідчує його державну реєстрацію.

Видача сертифіката здійснюється на безоплатній основі центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я у порядку, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Для одержання сертифіката заявник подає до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я заяву, в якій зазначаються:

повна та скорочена найменування заявника, код ЄДРПОУ;

адреса місцезнаходження заявника;

телефон, телефакс та адреса електронної пошти;

прізвище, ім’я, по батькові уповноваженої особи;

комерційна назва небезпечного фактору;

хімічна назва небезпечного фактору відповідно до номенклатури IUPAC (Міжнародного союзу теоретичної і прикладної хімії) та інших міжнародних класифікаторів;

реєстраційний (кодовий) номер CAS (Служба підготовки аналітичних оглядів з хімії) та EINECS (Європейський реєстр існуючих хімічних речовин);

сфера застосування небезпечного фактору;

перелік конфіденційної інформації, яка не може бути оприлюднена або повідомлена на вимогу третіх осіб (до конфіденційної не може належати інформація щодо властивостей небезпечного фактору, що становлять небезпеку для здоров’я людини та навколишнього природного середовища);

складений українською мовою та затверджений заявником паспорт безпеки небезпечного фактору (далі — паспорт безпеки) на паперовому та електронному носії;

ідентифікація аналогічності небезпечного фактору.

Рішення про видачу або відмову у видачі сертифіката про державну реєстрацію небезпечного фактору приймається протягом 60 днів після надходження відповідних документів.

Підставами для відмови у видачі сертифіката є:

порушення вимог щодо оформлення та змісту документів та/або подання їх у неповному обсязі;

виявлення в документах, поданих суб’єктом господарювання, недостовірних відомостей;

включення небезпечного фактору до переліку небезпечних речовин, заборонених для застосування в Україні, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я у порядку.

Підставою для анулювання сертифіката про державну реєстрацію небезпечного фактору є виявлення нових властивостей небезпечного фактору, які становлять небезпеку для здоров’я людини чи навколишнього природного середовища.

Підставами для видачі дубліката сертифікату є його втрата або пошкодження.

Видача дубліката сертифікату здійснюється за плату, на підставі заяви, протягом двох робочих днів з дня її надходження.

Строк дії сертифікату про державну реєстрацію небезпечного фактору не обмежується.

Небезпечний фактор реєструється тимчасово за наявності відомостей, що властивості, спосіб та галузь застосування дають змогу вважати його небезпеку для здоров’я людини та навколишнього природного середовища неістотною, у разі, коли на момент його державної реєстрації інформація про небезпечний фактор не може бути надана у повному обсязі або для нього не розроблено окремі гігієнічні регламенти.

Тимчасова реєстрація здійснюється одноразово в порядку, встановленому для державної реєстрації, строком на три роки, який не може бути подовжений.

Розділ ІІІ

ВИМОГИ ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ САНІТАРНОГО ТА ЕПІДЕМІЧНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ НАСЕЛЕННЯ

Стаття 12. Застосування та знешкодження хімічних речовин і матеріалів, біологічних засобів

Органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та громадяни у разі застосування хімічних речовин і матеріалів, продуктів біотехнології зобов’язані дотримуватися санітарних норм.

Стаття 13. Забезпечення радіаційної безпеки

Підприємства, установи, організації, що виробляють, зберігають, транспортують, використовують радіоактивні речовини та джерела іонізуючих випромінювань, здійснюють їх захоронення, знищення чи утилізацію, зобов’язані дотримувати норм радіаційної безпеки, відповідних санітарних правил, а також норм, установлених іншими актами законодавства, що містять вимоги радіаційної безпеки.

Випадки порушень норм радіаційної безпеки, санітарних правил роботи з радіоактивними речовинами, іншими джерелами іонізуючих випромінювань, а також радіаційні аварії підлягають обов’язковому розслідуванню за участю посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері безпеки використання ядерної енергії.

Стаття 14. Захист населення від шкідливого впливу шуму, неіонізуючих випромінювань та інших фізичних факторів

Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та громадяни при здійсненні будь-яких видів діяльності з метою відвернення і зменшення шкідливого впливу на здоров’я населення шуму, неіонізуючих випромінювань та інших фізичних факторів зобов’язані:

здійснювати відповідні організаційні, господарські, технічні, технологічні, архітектурно-будівельні та інші заходи щодо попередження утворення та зниження шуму до рівнів, установлених санітарними нормами;

забезпечувати під час роботи закладів громадського харчування, торгівлі, побутового обслуговування, розважального та грального бізнесу, культури, при проведенні концертів, дискотек, масових святкових і розважальних заходів тощо рівні звучання звуковідтворювальної апаратури та музичних інструментів у приміщеннях і на відкритих площадках, а також рівні шуму в прилеглих до них жилих і громадських будівлях, що не перевищують рівнів, установлених санітарними нормами;

вживати заходів щодо недопущення впродовж доби перевищень рівнів шуму, встановлених санітарними нормами, в таких приміщеннях і на таких територіях (захищені об’єкти):

1) жилих будинків і прибудинкових територіях;

2) лікувальних, санаторно-курортних закладів, будинків-інтернатів, закладів освіти, культури;

3) готелів і гуртожитків;

4) розташованих у межах населених пунктів закладів громадського харчування, торгівлі, побутового обслуговування, розважального та грального бізнесу;

5) інших будівель і споруд, у яких постійно чи тимчасово перебувають люди;

6) парків, скверів, зон відпочинку, розташованих на території мікрорайонів і груп житлових будинків.

Шум на захищених об’єктах при здійсненні будь-яких видів діяльності не повинен перевищувати рівнів, установлених санітарними нормами для відповідного часу доби.

У нічний час, із двадцять другої до восьмої години на захищених об’єктах забороняються гучний спів і викрики, користування звуковідтворювальною апаратурою та іншими джерелами побутового шуму, проведення салютів, феєрверків, використання піротехнічних засобів.

Проведення на захищених об’єктах ремонтних робіт, що супроводжуються шумом, забороняється у робочі дні з двадцять першої до восьмої години, а у святкові та неробочі дні — цілодобово. Власник або орендар приміщень, у яких передбачається проведення ремонтних робіт, зобов’язаний повідомити мешканців прилеглих квартир про початок зазначених робіт. За згодою мешканців усіх прилеглих квартир ремонтні та будівельні роботи можуть проводитися також у святкові та неробочі дні. Шум, що утворюється під час проведення будівельних робіт, не повинен перевищувати санітарних норм цілодобово.

Передбачені частинами другою, третьою та четвертою цієї статті вимоги щодо додержання тиші та обмежень певних видів діяльності, що супроводжуються шумом, не поширюються на випадки:

1) здійснення в закритих приміщеннях будь-яких видів діяльності, що супроводжуються шумом, за умов, що виключають проникнення шуму в прилеглі приміщення, в яких постійно чи тимчасово перебувають люди;

2) здійснення в закритих приміщеннях будь-яких видів діяльності, що супроводжуються шумом, за умов, що виключають проникнення шуму за межі таких приміщень;

3) попередження та/або ліквідації наслідків аварій, стихійного лиха, інших надзвичайних ситуацій;

4) надання невідкладної допомоги, попередження або припинення правопорушень;

5) попередження крадіжок, пожеж, а також виконання завдань цивільної оборони;

6) проведення зборів, мітингів, демонстрацій, походів, інших масових заходів, про які завчасно сповіщено органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування;

7) роботи обладнання і механізмів, що забезпечують життєдіяльність жилих і громадських будівель, за умов ужиття невідкладних заходів щодо максимального обмеження проникнення шуму в прилеглі приміщення, в яких постійно чи тимчасово перебувають люди;

8) відзначення встановлених законом святкових і неробочих днів, днів міст, інших свят відповідно до рішення місцевої ради, проведення спортивних змагань;

9) проведення салютів, феєрверків, інших заходів із використанням вибухових речовин і піротехнічних засобів у заборонений час за погодженням із уповноваженим органом місцевого самоврядування в порядку, передбаченому правилами додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях.

Сільські, селищні, міські ради затверджують правила додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях, якими з урахуванням особливостей окремих територій (курортні, лікувально-оздоровчі, рекреаційні, заповідні тощо) установлюються заборони та обмеження щодо певних видів діяльності, що супроводжуються утворенням шуму, а також установлюється порядок проведення салютів, феєрверків, інших заходів із використанням вибухових речовин і піротехнічних засобів.

Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, встановлених законом, забезпечують контроль за додержанням керівниками та посадовими особами підприємств, установ, організацій усіх форм власності, а також громадянами санітарного законодавства, правил додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях, інших нормативно-правових актів у сфері захисту населення від шкідливого впливу шуму, неіонізуючих випромінювань та інших фізичних факторів.

Стаття 15. Санітарно-епідеміологічні вимоги до нехарчової продукції та умови ввезення її з-за кордону

Нехарчова продукція, при виробництві, транспортуванні, зберіганні, застосуванні (використанні) та утилізації якої передбачена безпосередня участь людини, а також товари для особистих і побутових потреб населення не повинні шкідливо впливати на населення і середовище його існування.

Введення в обіг нехарчової продукції, у тому числі й при при її ввезенні на митну територію України, та забезпечення її безпечності для населення здійснюється відповідно до вимог законів України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» та «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».

Підприємства, установи, організації, які здійснюють розробку, виробництво, транспортування, закупівлю, зберігання і реалізацію продукції, у разі встановлення її невідповідності санітарним нормам зобов’язані зупинити таку діяльність, вилучити продукцію з обігу та вжити заходів щодо застосування (використання) продукції в цілях, що виключають заподіяння шкоди людині, або її знищити.

Стаття 16. Виробничий контроль

Виробничий контроль, у тому числі проведення лабораторних досліджень і випробувань, за дотриманням санітарних норм і виконанням санітарно-протиепідемічних (профілактичних) заходів у процесі виробництва, зберігання, транспортування та реалізації продукції, виконання робіт і надання послуг, а також за умовами праці здійснюється суб’єктами господарювання з метою забезпечення безпеки та (або) нешкідливості для населення і середовища життєдіяльності людини продукції, робіт і послуг.

Суб’єктами господарювання створюються системи внутрішнього виробничого контролю за додержанням вимог до безпеки середовища життєдіяльності людини, дані яких є складовою інформаційного фонду стану громадського здоров’я.

Стаття 17. Санітарні вимоги до організації харчування населення

При організації харчування населення у закладах громадського харчування, у тому числі при приготуванні харчових продуктів, їх зберіганні та реалізації населенню, для запобігання виникнення та поширення інфекційних хвороб і масових неінфекційних захворювань (отруєнь) повинні виконуватися санітарні норми.

При організації харчування в дошкільних та інших освітніх установах, закладах охорони здоров’я, оздоровчих установах і закладах соціального захисту, встановленні норм харчового забезпечення для військовослужбовців, а також при встановленні норм харчування для осіб, які перебувають у слідчих ізоляторах або відбувають покарання у виправних установах, необхідно забезпечити дотримання науково обґрунтованих фізіологічних норм харчування населення.

При встановленні державних соціальних стандартів і нормативів повинні враховуватися фізіологічні норми харчування людини.

Стаття 18. Санітарно-епідеміологічні вимоги у містобудівній діяльності

У режимах забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлених у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій повинно передбачатися створення сприятливих умов для життя і здоров’я населення шляхом реалізації планувальних заходів щодо попередження та усунення шкідливого впливу на населення факторів середовище життєдіяльності.

При нормативному регулюванні планування та забудови територій повинні враховуватись вимоги санітарних норм.

Експертиза проектів будівництва проводиться відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Стаття 19. Санітарно-епідеміологічні вимоги до водних об’єктів та питної води

Водні об’єкти, що використовуються у цілях питного та господарсько-побутового водопостачання, а також у лікувальних, оздоровчих та рекреаційних цілях, у тому числі водні об’єкти, розташовані в межах міських і сільських населених пунктів, не повинні бути джерелами біологічних, хімічних і фізичних факторів шкідливого впливу на людину.

Критерії безпеки для людини водних об’єктів, у тому числі гранично допустимі концентрації у воді хімічних, біологічних речовин, мікроорганізмів, рівень радіаційного фону встановлюються санітарними нормами.

Повноваження органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, органів влади Автономної Республіки Крим, а також права та обов’язки підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, фізичних осіб та громадян щодо санітарної охорони водних об’єктів визначаються Водним кодексом України.

Правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров’я людини питною водою, як складової санітарного та епідемічного благополуччя населення, визначаються Законом України «Про питну воду та питне водопостачання».

Стаття 20. Санітарно-епідеміологічні вимоги до атмосферного повітря

Атмосферне повітря у населених пунктах, рекреаційних зонах, а також повітря у жилих та виробничих приміщеннях, у навчальних, лікувально-профілактичних та інших закладах, інших місцях тривалого чи тимчасового перебування людей не повинно мати шкідливий вплив на людину.

Критерії безпеки і (або) нешкідливості для людини атмосферного повітря у населених пунктах, рекреаційних зонах, а також повітря у жилих та виробничих приміщеннях, у навчальних, лікувально-профілактичних та інших закладах, інших місцях тривалого чи тимчасового перебування людей, в тому числі гранично допустимі концентрації (рівні) хімічних, біологічних речовин та мікроорганізмів у повітрі, встановлюються санітарними нормами.

Нормативи гранично допустимих викидів хімічних, біологічних речовин і мікроорганізмів у атмосферне повітря, проекти санітарно-захисних зон затверджуються за наявності обґрунтування центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

Правові і організаційні основи та екологічні вимоги в галузі охорони атмосферного повітря, як складової санітарного та епідемічного благополуччя населення, визначаються Законом України «Про охорону атмосферного повітря».

Стаття 21. Санітарно-епідеміологічні вимоги до ґрунтів, утримання територій населених пунктів

У ґрунтах населених пунктів вміст потенційно небезпечних для людини хімічних і біологічних речовин, біологічних і мікробіологічних організмів, а також рівень радіаційного фону не повинен перевищувати гранично допустимі концентрації (рівні), встановлені санітарними нормами.

Утримання територій населених пунктів повинно відповідати санітарним правилам.

Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів, як складової санітарного та епідемічного благополуччя населення, визначаються Законом України «Про благоустрій населених пунктів».

Стаття 22. Санітарно-епідеміологічні вимоги до збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження та захоронення відходів

Відходи виробництва та споживання підлягають збиранню, перевезенню, зберіганню, обробленню, утилізації, видаленню, знешкодженню та захороненню, умови і способи яких повинні бути безпечними для здоров’я людини.

Правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов’язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, сортуванням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням, як складовими санітарного та епідемічного благополуччя населення, визначаються Законом України «Про відходи».

Стаття 23. Санітарно-епідеміологічні вимоги до житлових приміщень

Житлові приміщення по площі, плануванню, освітленості, інсоляції, мікроклімату, повітрообміну, за рівнями шуму, вібрації, іонізуючих та неіонізуючих випромінювань повинні відповідати санітарним нормам з метою забезпечення безпечних і нешкідливих умов проживання незалежно від його терміну.

Заселення житлових приміщень, визнаних відповідно до вимог санітарного законодавства непридатними для проживання, так як і надання громадянам для постійного або тимчасового проживання нежитлових приміщень не допускається.

Утримання житлових приміщень повинно відповідати санітарним нормам.

Стаття 24. Санітарно-епідеміологічні вимоги до умов відпочинку та оздоровлення дітей, їх виховання і навчання

При організації відпочинку, оздоровлення, відпочинку та навчання дітей  здійснюватися заходи щодо профілактики захворювань, збереження і зміцнення здоров’я учнів і вихованців, у тому числі заходи щодо організації їх харчування, і виконуватися вимоги санітарного законодавства.

Програми, методики і режими виховання і навчання дітей допускаються до застосування після погодження центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

Використання технічних, аудіовізуальних та інших засобів виховання і навчання, навчальних меблів, навчальної та іншої видавничої продукції для дітей здійснюється за умови їх відповідності санітарним нормам.

Стаття 25. Санітарно-епідеміологічні вимоги до умов праці

Умови праці, робоче місце і трудовий процес не повинні шкідливо впливати на людину. Вимоги до забезпечення безпечних для людини умов праці встановлюються санітарними нормами.

Суб’єкти господарювання зобов’язані здійснювати санітарно-протиепідемічні (профілактичні) заходи щодо забезпечення безпечних для людини умов праці та виконання вимог санітарних норм до виробничих процесів і технологічного устаткування, організації робочих місць, режиму праці, відпочинку та побутового обслуговування працівників з метою попередження професійних захворювань та інфекційних хвороб пов’язаних з умовами праці.

Правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов’язаної із реалізацією конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров’я у процесі трудової діяльності, як складової санітарного та епідемічного благополуччя населення, визначаються Законом України «Про охорону праці».

Стаття 26. Організація і проведення протиепідемічних заходів

З метою запобігання виникнення і поширення інфекційних хвороб людини, локалізації та ліквідації їх спалахів та епідемій, повинні своєчасно і в повному обсязі проводитися протиепідемічні заходи, передбачені Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та іншими нормативно-правовими актами, у тому числі заходи щодо здійснення санітарної охорони території України, введення карантинно-обмежувальних заходів на території виникнення і поширення інфекційних хвороб та уражень людей, здійснення заходів щодо госпіталізації та лікування інфекційних хворих і носіїв збудників інфекційних хвороб, проведення медичних оглядів, профілактичних щеплень, гігієнічного виховання та навчання громадян.

Стаття 27. Гігієнічне навчання і виховання громадян

Гігієнічне виховання є одним з головних завдань виховних установ та навчальних закладів. Курс гігієнічного навчання — обов’язкова складова частина  загальноосвітньої та професійної підготовки, підвищення кваліфікації кадрів.

Гігієнічні знання є обов’язковими кваліфікаційними вимогами для працівників, які підлягають обов’язковим медичним оглядам, а також для тих, хто зазнає у виробництві, сфері послуг, інших галузях ризику дії небезпечних факторів.

Органи та заклади охорони здоров’я, медичні працівники, а також працівники освіти і культури зобов’язані пропагувати серед населення гігієнічні навички та здоровий спосіб життя.

Органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації зобов’язані брати участь і створювати умови для гігієнічного навчання і виховання громадян, пропаганди здорового способу життя.

Стаття 28. Розслідування інфекційних хвороб, професійних захворювань, масових неінфекційних захворювань (отруєнь), радіаційних уражень людей

Організацію проведення розслідувань інфекційних хвороб, професійних захворювань, масових неінфекційних захворювань (отруєнь), радіаційних уражень людей, зареєстрованих в установленому порядку, здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

До проведення розслідування залучаються відповідні центральні органи виконавчої влади, що здійснюють державний контроль у сферах господарської діяльності, які можуть становити ризик для санітарного та епідемічного благополуччя населення, у разі необхідності проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю) суб’єктів господарювання, відбору зразків продукції та вжиття заходів щодо усунення порушень.

У ході розслідування:

з’ясовуються причини, джерело і умови виникнення і поширення захворювань;

встановлюється їх зв’язок з вживанням (використанням) населенням товарів народного споживання, в тому числі харчових продуктів, питної води, а також із забрудненням виробничих приміщень, середовища життєдіяльності;

встановлюються громадяни, підприємства, установи та організації, які допустили порушення санітарного законодавства, що спричинило за собою виникнення захворювань людей;

визначаються витрати на проведення санітарно — протиепідемічних (профілактичних) заходів, включаючи вартість лабораторних досліджень, експертиз, розслідувань, обстежень, досліджень, випробувань і токсикологічних, гігієнічних та інших видів оцінок, карантинних заходів, дезінфекції, дезінсекції та дератизації, обстеження осіб, що перебувають у контакті з інфекційними хворими, профілактичних щеплень, інших робіт і витрат у відповідності з конкретними умовами.

На підставі матеріалів проведеного розслідування захворювань людей та розрахунків витрат відповідний центральний орган виконавчої влади готує пропозицію про відшкодування додатково понесених витрат на проведення заходів з ліквідації інфекційних хвороб, професійних захворювань, масових неінфекційних захворювань (отруєнь), радіаційних уражень людей.

Витрати, пов’язані з ліквідацією наслідків порушення вимог санітарного законодавства, відшкодовуються за  рахунок винної юридичної чи фізичної особи в добровільному порядку, а у разі відмови від добровільного відшкодування — у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

За наявності договору страхування ризику відповідальності за зобов’язаннями, які виникають внаслідок заподіяння шкоди життю, здоров’ю, вимоги можуть бути пред’явлені безпосередньо страховику.

Розділ ІV

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ САНІТАРНОГО ЗАКОНОДАВСТВА

Стаття 29. Заходи щодо припинення порушення санітарного законодавства

Повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг, у разі невідповідності їх вимогам санітарних норм, здійснюється за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову центральних органів виконавчої влади, що здійснюють державний контроль у сферах господарської діяльності, які можуть становити ризик для санітарного та епідемічного благополуччя населення.

За вмотивованим письмовим рішенням керівника центрального органу виконавчої влади, що здійснює державний контроль у сферах господарської діяльності, які можуть становити ризик для санітарного та епідемічного благополуччя населення,  власники, підприємств, установ, організацій або уповноважені ними органи відстороняють від роботи, навчання, відвідування дошкільних закладів осіб, які є носіями збудників інфекційних хвороб, хворих на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби, або осіб, які були в контакті з такими хворими.

Стаття 30. Дисциплінарна відповідальність за порушення санітарного законодавства

Працівники підприємств, установ, організацій, дії яких призвели до порушення санітарного законодавства, невиконання приписів посадових осіб центральних органів виконавчої влади, що здійснюють державний контроль у сферах господарської діяльності, які можуть становити ризик для санітарного та епідемічного благополуччя населення, підлягають дисциплінарній відповідальності, згідно із законодавством.

Стаття 31. Адміністративна відповідальність та фінансові санкції за порушення санітарного законодавства

За порушення санітарного законодавства або невиконання приписів посадових осіб центральних органів виконавчої влади, що здійснюють державний контроль у сферах господарської діяльності, які можуть становити ризик для санітарного та епідемічного благополуччя населення, на осіб, винних у вчиненні таких правопорушень, може бути накладено штраф у таких розмірах:

на посадових осіб — від шістдесяти до двохсот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

на громадян — від десяти до ста дванадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

До підприємств, підприємців, установ, організацій, які порушили санітарне законодавство, застосовуються такі фінансові санкції:

1) за передачу замовникові або у виробництво і застосування конструкторської, технологічної та проектної документації, що не відповідає вимогам санітарних норм, розробник цієї документації сплачує штраф у розмірі 25 відсотків вартості розробки;

2) за реалізацію продукції, забороненої до випуску і реалізації постановою адміністративного суду, підприємство, підприємець, установа, організація сплачує штраф у розмірі 100 відсотків вартості реалізованої продукції;

3) за випуск, реалізацію продукції, яка внаслідок порушення вимог стандартів, санітарних норм є небезпечною для життя і здоров’я людей, підприємство, підприємець, установа, організація сплачує штраф у розмірі 100 відсотків вартості випущеної або реалізованої продукції;

4) за реалізацію на території України імпортної продукції, яка не відповідає вимогам стандартів щодо безпеки для життя і здоров’я людей, санітарних норм, що діють в Україні, підприємство, підприємець, установа, організація сплачує штраф у розмірі 100 відсотків вартості реалізованої продукції;

5) за ухилення від пред’явлення продукції, яка підлягає контролю, підприємство, підприємець, установа, організація сплачує штраф у розмірі 25 відсотків вартості продукції, що випущена з моменту ухилення.

Стаття 32. Порядок накладення і стягнення штрафів та застосування фінансових санкцій за порушення санітарного законодавства

Постанови центральних органів виконавчої влади, що здійснюють державний контроль у сферах господарської діяльності, які можуть становити ризик для санітарного та епідемічного благополуччя населення, про накладення штрафу та застосування фінансової санкції за порушення санітарного законодавства виносяться на підставі протоколу про порушення санітарних норм, оформленого у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, і є обов’язковими для виконання.

Розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 30 цього Закону, та виконання постанов у цих справах провадиться в порядку, встановленому Кодексом України про адміністративні правопорушення

Один примірник постанови про застосування фінансової санкції, передбаченої частиною другою статті 30 цього Закону, надсилається державній податковій інспекції за місцезнаходженням підприємства, підприємця, установи, організації для контролю за її виконанням.

У разі невиконання порушником постанови протягом 15 днів з дня її видання сума санкції стягується у судовому порядку.

Сплата штрафів і фінансових санкцій, передбачених статтею 31 цього Закону, не звільняє порушників від обов’язку відшкодування збитків підприємствам, установам, організаціям і громадянам, яких вони зазнали внаслідок порушення санітарного законодавства.

Зарахування сум штрафів здійснюється відповідно до закону.

Повернення необґрунтовано зарахованої до бюджету суми  штрафу або фінансової санкції здійснюється фінансовими органами на підставі рішення органу, який скасував застосування штрафу чи санкції.

Стаття 33. Цивільно-правова відповідальність за порушення санітарного законодавства

Підприємства, установи, організації, підприємці та громадяни, які порушили санітарне законодавство, що призвело до виникнення захворювань, отруєнь, радіаційних уражень, тривалої або тимчасової втрати працездатності, інвалідності чи смерті людей, зобов’язані відшкодувати збитки громадянам, підприємствам, установам і організаціям, а також компенсувати додаткові витрати на проведення санітарних та протиепідемічних заходів і витрати  лікувально-профілактичних закладів на надання медичної допомоги потерпілим.

У разі відмови від добровільної компенсації витрат або відшкодування збитків, спір розглядається у судовому порядку.

Стаття 34. Кримінальна відповідальність за порушення санітарного законодавства

Діяння проти здоров’я людини, вчинені внаслідок порушення санітарного законодавства, тягнуть за собою кримінальну відповідальність, згідно із законодавством.

Розділ V

МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИТИ ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ САНІТАРНОГО ТА ЕПІДЕМІЧНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ НАСЕЛЕННЯ

Стаття 35. Участь України в міжнародному співробітництві

Україна бере участь у міжнародному співробітництві для забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, профілактики захворювань і охорони здоров’я населення.

Україна укладає угоди про розвиток та зміцнення міжнародного співробітництва в галузі охорони здоров’я, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, бере участь у діяльності Всесвітньої організації охорони здоров’я.»

ІІ. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування.

2. Визнати таким, що втратив чинність з дня набуття чинності цим законом, Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1994, № 27, ст.218).

3. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

3.1. У Водному кодексі України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1995, № 24, ст.189):

1) у пункті 7 статті 8 слова «центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, та» виключити;

2) у пункті 1 статті 17 слова «санітарного та епідемічного благополуччя населення» замінити словами «безпечності та окремих показників якості харчових продуктів»;

3) у пункті 12 статті 44 слова «центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення,» виключити;

4) в абзаці другому статті 47 слова «санітарного та епідемічного благополуччя населення» замінити словами «безпечності та окремих показників якості харчових продуктів»;

5) в абзаці третьому статті 58 слова «санітарного та епідемічного благополуччя населення» замінити словами «безпечності та окремих показників якості харчових продуктів»;

6) в абзаці другому статті 59 слова «санітарного та епідемічного благополуччя населення» замінити словами «безпечності та окремих показників якості харчових продуктів»;

7) в абзаці другому статті 60 слова «санітарного та епідемічного благополуччя населення» замінити словами «безпечності та окремих показників якості харчових продуктів»;

8) в абзаці третьому статті 65 слова «санітарного та епідемічного благополуччя населення» замінити словами «безпечності та окремих показників якості харчових продуктів»;

9) у статті 75:

в абзаці першому слова «центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення,» виключити;

в абзаці другому слова «, і центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення» виключити;

10) у статті 77 слова «, і центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення» виключити;

11) в абзаці другому статті 93 слова «центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення,» виключити;

12) в абзаці другому статті 105 слова «та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення,» виключити;

13) в абзаці другому статті 108 слова «санітарного та епідемічного благополуччя населення» замінити словами «безпечності та окремих показників якості харчових продуктів»;

3.2. У частині другій статті 167 Земельного кодексу України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002, № 3-4, ст.27) слова «реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення» замінити словами «забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я»;

3.3. У Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради Української РСР (ВВР) 1984, додаток до № 51, ст.1122):

1) у статті 188-11:

у назві статті слова «державної санітарно-епідеміологічної служби» замінити словами «державного нагляду (контролю) з питань санітарного законодавства»;

в абзаці першому слова «державної санітарно-епідеміологічної служби» замінити словами «державного нагляду (контролю), у віднесеній до їх відання сфері господарської діяльності»;

2) у назві та в абзаці першому статті 188-22 слова «державної санітарно-епідеміологічної служби та державної служби ветеринарної медицини» замінити словами «центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів»;

3) у абзаці першому та в пункті 1 абзацу другого статті 231 слова «(крім порушень санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм)» виключити;

4) у статті 236:

у назві статті, абзаці першому та другому слова «державної санітарно-епідеміологічної служби» замінити словами «державного нагляду контролю за дотриманням вимог санітарного законодавства у віднесеній до їх відання сфері господарської діяльності»;

пункт 1 абзацу другого виключити;

у зв’язку з цим пункт 2 вважати пунктом 1;

у пункті 1 абзацу другого слова «лікарі-гігієністи, лікарі-епідеміологи органів державної санітарно-епідеміологічної служби» замінити словами «посадові особи державного нагляду контролю за дотриманням вимог санітарного законодавства у віднесеній до їх відання сфері господарської діяльності»

5) у абзаці першому статті 242-1 слова «(крім порушень санітарних норм)» та «санітарних норм» виключити;

6) у пункті 1 статті 255 слова «органів  державної  санітарно-епідеміологічної служби» замінити словами «центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та якості харчових продуктів».

3.4. У Законі України «Основи законодавства про охорону здоров’я» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, № 4, ст.19):

1) статтю 3 доповнити пунктами такого змісту:

громадське здоров’я – наука та практика попередження захворювань, збільшення тривалості життя і зміцнення здоров’я шляхом організованих зусиль суспільства;

епідеміологічний нагляд – це постійний систематичний збір, аналіз, тлумачення та поширення даних про охорону здоров’я, включаючи епідеміологічні розробки стосовно категорій інфекційних хвороб та неінфекційних захворювань, зокрема, випадків поширення таких захворювань у просторі й часі та аналіз факторів ризику, що спричиняють ці захворювання, з метою вживання необхідних заходів для попередження та реагування;

система громадського здоров’я — комплекс інструментів, процедур та заходів, що реалізуються державними та недержавними інституціями для зміцнення здоров’я населення, попередження захворювань, збільшення тривалості активного та працездатного віку та заохочення до здорового способу життя шляхом об’єднаних зусиль усього суспільства.

2) у статті 15:

пункт 2 абзацу першого викласти в такій редакції:

«центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері  контролю якості та безпеки лікарських засобів.»;

абзац другий після слів «охорони здоров’я» доповнити словами «, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням, санітарного та епідемічного благополуччя населення»;

3) абзац 10 статті 16 виключити;

4) в абзаці першому статті 27 слова «державного санітарного нагляду» замінити словами «епідеміологічного нагляду і здійсненням державного нагляду (контролю)»;

5) в абзаці другому статті 61 слова «органи державної санітарно-епідеміологічної служби» замінити словами «центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів»;

6) в абзаці четвертому статті 67 слова «і центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, які мають» замінити словами «який має»;

7) у абзаці третьому статті 69 слова «встановленим санітарно-епідеміологічною службою,» виключити.

3.5. У Законі України «Про донорство крові та її компонентів» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1995, № 23, ст.183):

1) у статті 18:

в абзаці другому слова «центральному органу виконавчої  влади, що реалізує державну політику у сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань» виключити;

в абзаці п’ятому слова «реалізує державну політику  у  сфері  протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань» замінити словами «забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я»;

3.6. У Законі України «Про захист населення від інфекційних хвороб» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2000, № 29, ст. 228):

1) статтю 1 доповнити пунктом такого змісту:

«медичний (санітарний) огляд — огляд членів екіпажів (бригад), пасажирів за клініко-епідеміологічними показаннями для визначення їх стану здоров’я і потенційного ризику для інших осіб з точки зору громадського здоров’я, який може включати вивчення медико-санітарних документів і лабораторне обстеження, якщо це обґрунтовано обставинами індивідуального випадку;»;

2) у пункті 2 статті 3 слова «органів державної санітарно-епідеміологічної служби,» виключити;

3) статтю 4 після пункту 4 доповнити новими пунктами такого змісту:

«забезпечують організацію проведення розслідувань причин і умов виникнення інфекційних хвороб;

організовують проведення епідеміологічного нагляду, оцінки та комплексного аналізу основних факторів ризику (поведінкові, біологічні, інші) та соціальних детермінант здоров’я, які впливають на поширення інфекційних хвороб;

забезпечують реагування на надзвичайні події у сфері громадського здоров’я, що мають регіональне значення (наприклад, спалахи інфекційних хвороб);

забезпечують створення, зберігання та своєчасне оновлення необхідного запасу дезінфекційних засобів на випадок епідемій;

у зв’язку з чим пункти 5-8 вважати відповідно пунктами 9-12;

4) у статті 6:

пункт перший абзацу першого перед словом «затверджує» доповнити словами «розробляє та»;

абзац перший після пункту чотири доповнити новими пунктами такого змісту:

«веде державний облік інфекційних хвороб;

координує  проведення заходів, спрямованих на санітарну охорону території України;

аналізує і прогнозує епідемічну ситуацію в Україні та в окремих регіонах, розробляє та подає в установленому порядку обґрунтовані пропозиції, спрямовані на профілактику та зниження рівня інфекційних хвороб, на поліпшення епідемічної ситуації;

організовує проведення наукових досліджень, спрямованих на зниження рівня інфекційних хвороб, поліпшення епідемічної ситуації, підвищення ефективності протиепідемічних заходів;

здійснює міжвідомчу координацію та забезпечує взаємодію з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади у сфері захисту населення від інфекційних хвороб;

організовує та координує роботи з проведення гігієнічного навчання населення з питань запобігання виникненню та поширенню інфекційних хвороб, а також забезпечує медичні служби міністерств, інших  центральних і місцевих органів виконавчої влади періодичною інформацією про епідемічну ситуацію в Україні та у світі, щорічно інформує їх про прийняті санітарно-протиепідемічні правила та інші нормативно-правові акти у сфері захисту населення від інфекційних хвороб;

надає практичну допомогу органам місцевого самоврядування та місцевим державним адміністраціям в ліквідації спалахів та епідемій інфекційних хвороб, медичних наслідків стихійних лих та інших  послуг у сфері громадського здоров’я;

здійснює епідеміологічний нагляд за побічною дією імунобіологічних препаратів та їх епідеміологічною ефективністю;»;

у зв’язку з чим пункт 5 вважати пунктом 13;

абзац третій з пунктами виключити;

5) у статті 11:

в абзаці першому слова «органи державної санітарно-епідеміологічної служби,» виключити;

в абзаці другому слова «державної санітарно-епідеміологічної служби» виключити;

в абзаці третьому слова «та органи державної санітарно-епідеміологічної служби» виключити;

6) у абзаці четвертому статті 12 слова «головний державний санітарний лікар України, головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, головні державні санітарні лікарі областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі» замінити словами «керівники Ради міністрів Автономної Республіки Крим і місцевих органів виконавчої влади та»;

7) у статті 21:

в абзаці третьому слова «за поданням відповідного головного державного санітарного лікаря№ виключити;

в абзаці п’ятому слова «і підлягають обліку у відповідних органах державної санітарно-епідеміологічної служби» виключити;

8) у статті 28:

абзац другий викласти в такій редакції:

«Медичний (санітарний) огляд у пунктах пропуску через державний кордон України здійснюють заклади охорони здоров’я, визначенні центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.»;

в абзаці четвертому слова «санітарно-карантинного підрозділу» замінити словами «центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів»;

в абзаці шостому слова «санітарно-епідеміологічного нагляду» замінити словами «санітарно-епідеміологічного контролю»;

в абзаці сьомому слова «реалізує державну політику» замінити словами «забезпечує формування державної політики»;

9) в абзаці другому статті 29 слова «, за поданням головного державного санітарного лікаря України» виключити;

10) в абзаці першому статті 32 слова «за поданням відповідного головного державного санітарного лікаря» виключити;

11) у статті 33:

у пункті 1 абзацу першого слова «органами державної санітарно-епідеміологічної служби, а також» виключити;

у пункті 3 абзацу першого сова «органами державної санітарно-епідеміологічної служби» замінити словами «закладами охорони здоров’я»;

12) у статті 34:

в абзаці першому слово «законодавством» замінити словами «Кабінетом Міністрів України»;

після абзацу другого доповнити абзацами такого змісту:

«Для державної реєстрації (перереєстрації) дезінфекційного засобу центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я подається заява, в якій зазначається:

найменування засобу (торговельне найменування мовою оригіналу, англійською та українською мовами);

найменування заявника (адреса, телефон, телефакс, електронна адреса), для зарубіжних заявників — реєстраційний номер, для вітчизняних — код згідно з ЄДРПОУ;

найменування виробника (адреса, телефон, телефакс, електронна адреса), для зарубіжних виробників — реєстраційний номер, для вітчизняних — код згідно з ЄДРПОУ;

склад засобу, форма випуску, упаковка;

призначення засобу;

режим використання;

код згідно з УКТЗЕД — для імпортованого засобу;

код згідно з ДКПП — для вітчизняного засобу;

документ, що засвідчує надання повноважень заявнику представляти інтереси виробника (якщо заявник не є виробником);

завірені заявником звіти і протоколи досліджень;

проект етикетки;

проект інструкції з використання засобу або методичних вказівок;

зразок засобу;

стандартні зразки діючих речовин, якщо це передбачено методику визначення їх вмісту в засобі.

Рішення про видачу або відмову у видачі сертифіката про державну реєстрацію приймається протягом 30 днів після надходження відповідних документів.

Підставами для відмови у видачі сертифіката є:

порушення вимог щодо оформлення і змісту документів та/або подання їх у неповному обсязі;

виявлення у документах, поданих суб’єктом господарювання, недостовірних відомостей;

включення до складу небезпечного фактору, що входить до переліку небезпечних речовин, заборонених для застосування в Україні, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування політики у сфері охорони здоров’я .

Підставою для анулювання сертифіката про державну реєстрацію дезінфекційного засобу є виявлення нових властивостей засобу, які становлять небезпеку для здоров’я людини чи навколишнього природного середовища.

Підставами для видачі дубліката сертифікату є його втрата або пошкодження.

Видача дубліката сертифікату здійснюється за плату, на підставі заяви, протягом двох робочих днів з дня її надходження.

Строк дії сертифікату про державну реєстрацію небезпечного фактору не обмежується.»;

у зв’язку з чим абзаци два-три вважати відповідно абзацами дев’ять-десять;

13) в абзаці першому статті 35 слова «відповідного органу державної санітарно-епідеміологічної служби» замінити словами «відповідним закладом охорони здоров’я».

14) в абзаці другому статті 37 слова «фахівцями державної санітарно-епідеміологічної служби» виключити;

15) в абзаці першому статті 38 слова «державної санітарно-епідеміологічної служби» замінити словами «охорони здоров’я».

3.7. У Законі України «Про протидію захворюванню на туберкульоз» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 49, ст.258):

1) у пункті 3 частини першої статті 5 слова «установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби,» виключити;

2) у статті 9:

у частині п’ятій слова «за поданням головного державного санітарного лікаря адміністративної території, на якій» замінити словами «, якщо»;

у частині восьмій слова «головному державному санітарному лікарю відповідної адміністративної території та» виключити.

3.8. У Законі України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, № 11, ст.152 ):

1) у частині першій статті 5 слова «реалізує державну політику  у  сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань» замінити словами «забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я»;

2) у частині першій статті 9 слова «реалізує державну політику  у  сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань» замінити словами «забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я».

3.9. У статті 10 Закону України «Про виконання програм Глобального фонду для боротьби із СНІДом, туберкульозом та малярією в Україні» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2013, № 19-20, ст.187) по тексту слова «центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань» замінити словами «центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я» у відповідному відмінку.

3.10. У Законі України «Про охорону атмосферного повітря» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, № 50, ст.678 ):

1) у статті 11:

в абзаці третьому та четвертому слова «і центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення» виключити;

в абзаці п’ятому, шостому та одинадцятому слова «за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення» виключити;

2) у статті 14 слова «за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення» виключити.

3) в абзаці першому статті 16 слова «із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення,» виключити;

4) у статті 19 слова «центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення,» виключити;

5) в абзаці четвертому статті 23 слова «центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення,» виключити;

6) у статті 25:

у назві статті слова «та санітарно-гігієнічна» виключити;

у абзаці першому статті слова «і санітарно-гігієнічна» виключити.

3.11. У Законі України «Про охорону навколишнього природного середовища» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1991, № 41, ст.546):

1) у пункті в) абзацу другого статті 28 слова «, разом з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення» виключити;

2) в абзаці четвертому статті 53 слова «реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення» замінити словами «забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я»;

3) в абзаці четвертому статті 66 слова «центральному органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення,» виключити.

3.12. У Законі України «Про курорти» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2000, №50, ст.435 ):

1) у статті 10 слова «та санітарно-гігієнічній» та «і «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»« виключити.

2) у статті 11 слова «та санітарно-гігієнічній» виключити;

3) в абзаці 3 статті 14 слова «та санітарно-гігієнічній» виключити;

4) в абзаці третьому статті 31 слова «санітарно-гігієнічної та» виключити;

5) в абзаці четвертому статті 32 слова «державною санітарно-епідеміологічною службою» замінити словами «центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів».

3.13. У Законі України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1995, № 12, ст.81):

1) пункт 2 абзацу першого статті 55 виключити;

2) у статті 81:

пункт 4 абзацу другого виключити;

у пункті 29 абзацу другого слова «без дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення,» виключити.

3.14. У Законі України «Про нафту і газ» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 50, ст.262 ) в абзаці третьому статті 13 слова «санітарного та епідемічного благополуччя населення» замінити словами «безпечності та окремих показників якості харчових продуктів».

3.15. У Законі України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров’я населення» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2005, № 52, ст.565):

1) у статті 7:

абзац перший після пункту 4 доповнити пунктом такого змісту:

«проводить моніторинг ефективності заходів у сфері охорони здоров’я населення від шкідливих наслідків вживання тютюнових виробів, аналізує і прогнозує ситуацію із захворюваністю населення, що пов’язана з вживанням тютюнових виробів;»

у зв’язку з чим пункт 5 вважати пунктом 6;

в абзаці третьому слова «санітарного та епідемічного благополуччя населення» замінити словами «безпечності та окремих показників якості харчових продуктів»;

пункт 4 абзацу третього виключити;

у зв’язку з чим пункт 5 вважати пунктом 4;

2) в абзаці другому статті 11 слова «санітарного та епідемічного благополуччя населення» замінити словами «безпечності та окремих показників якості харчових продуктів»;

3) в абзаці четвертому статті 15 слова «реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення» замінити словами «забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я»;

4) в абзаці першому та другому статті 17 слова «реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення» замінити словами «забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я».

3.16. В абзаці першому та в абзаці одинадцятому статті 9-1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1995, № 46, ст. 345) слова «санітарного та епідемічного благополуччя населення» замінити словами «безпечності та окремих показників якості харчових продуктів».

3.17. В абзаці першому статті 21 Закону України «Про поховання та похоронну справу» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, № 7, ст.47) слова «висновку органу санітарно-епідеміологічної служби» виключити.

3.18. У Законі України «Про питну воду та питне водопостачання» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002, №16, ст.112 ):

1) у пункті 10 статті 6 слова «і санітарно-епідеміологічної» виключити;

2) у пункті 7 абзацу першого статті 7 слова «і санітарно-епідеміологічної» виключити;

3) у пункті 4 статті 13 слова «та санітарно-епідеміологічної» виключити;

4) у пункті 5 абзацу першого статті 23 слова «органів державної санітарно-епідеміологічної служби» замінити словами «центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів»;

5) у статті 34:

в абзаці третьому слова «органами державної санітарно-епідеміологічної служби» замінити словами «центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів»;

в абзаці п’ятому слова «санітарного та епідемічного благополуччя» замінити словами «безпечності та окремих показників якості харчових продуктів»;

6) у пункті 2 абзацу четвертого статті 36 слова «державної санітарно-епідеміологічної служби» замінити словами «центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів»;

7) в абзаці другому статті 47 слова «органам державної санітарно-епідеміологічної служби» виключити.

3.19. У Законі України «Про регулювання містобудівної діяльності» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011, № 34, ст.343) у пункті 2 частини 8 статті 21 слова «і санітарно-епідеміологічного органу» замінити словами «органу охорони здоров’я».

3.20. У Законі України «Про загальну середню освіту» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1999, № 28, ст.230) у статті 16:

в частині четвертій слова «та за погодженням з відповідним органом державної санітарно-епідеміологічної служби» виключити;

в частині п’ятій слова «державної санітарно-епідеміологічної служби» замінити слова «охорони здоров’я».

3.21. У Законі України «Про охорону праці» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, № 49, ст.668):

1) в абзаці третьому статті 33 слова «із залученням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення,» виключити;

2) пункт 4 абзацу першого статті 38 виключити;

3.22. У Законі України «Про відходи» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1998, № 36-37, ст.242 ):

1) у пункті 4 абзацу сьомого слова «центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення,   державної санітарно-епідеміологічної служби» виключити;

2) у статті 22 слова «реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення» замінити словами «забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я»;

3) у пункті н) абзацу першого статті 23 слова «державною санітарно-епідеміологічною  службою України» замінити словами «центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я»;

4)  у пункті д) абзацу першого статті 23-1 слова «реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення» замінити словами «забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я»;

5) статтю 24 викласти в наступній редакції:

«Стаття  24. Компетенція центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, у сфері поводження з відходами

До компетенції центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, у сфері поводження з відходами належить:

а) затвердження вимог безпеки для здоров’я людини під час утворення, збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження та  захоронення відходів;

б) визначення пріоритетних заходів щодо охорони здоров’я людини від негативного впливу відходів;

в) встановлення вимог безпеки для здоров’я людини до продукції, що виробляється з відходів;

г) методичне забезпечення при визначенні рівня небезпечності відходів;

ґ) інші функції, передбачені законами України.»

6) у статті 30 слова «центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення,» виключити;

7) в абзаці третьому статті 33 слова «за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення» замінити словами «відповідно до затверджених вимог безпеки для здоров’я людини».

3.23. У Законі України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2014, № 41-42, ст.2024) пункт 4 частини першої статті 5 виключити.

3.24. У Законі України «Про молоко та молочні продукти» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, № 47, ст.513) у пункті 2 абзацу другого статті 13 слова «державної санітарно-епідеміологічної служби та центрального  органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у галузі ветеринарної медицини» замінити словами «центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів».

3.25. У Законі України «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2000, №12, ст.95) у статті 14:

у назві статті та абзаці першому слова «з питань забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» замінити словами «, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я,»;

пункт перший виключити.

3.26. У Законі України «Про пестициди і агрохімікати» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1995, № 14, ст.91):

1) у статті 7:

в абзаці третьому слова «включаючи позитивний висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи,» виключити;

в абзаці шостому слова «санітарного та епідемічного благополуччя населення» замінити словами «безпечності та окремих показників якості харчових продуктів»;

2) в абзаці другому статті 12 слова «санітарного та епідемічного благополуччя населення» замінити словами «безпечності та окремих показників якості харчових продуктів»;

3) у статті 16 слова «санітарного та епідемічного благополуччя населення» замінити словами «безпечності та окремих показників якості харчових продуктів»;

4) у пункті 1 абзацу першого статті 16-1 слова «реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення» замінити словами «забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я»;

5) у статті 16-3:

у назві статті, в абзаці першому та другому слова «санітарного та епідемічного благополуччя населення» замінити словами «безпечності та окремих показників якості харчових продуктів»;

пункти 1 та 4-6 абзацу першого виключити;

6) абзац перший статті 16-5 доповнити пунктами такого змісту:

«визначення переліку установ, які проводять токсиколого-гігієнічні (медико-біологічні) дослідження пестицидів і агрохімікатів;

проведення арбітражних досліджень щодо токсиколого-гігієнічної оцінки пестицидів і агрохімікатів, умов їх безпечного застосування.»;

7) абзац другий статті 18 викласти в такій редакції:

«Рішення про порядок використання сільськогосподарської сировини, яка не відповідає цим вимогам, приймає центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів.».

3.27. Частину 8 статті 19 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2015, № 23, ст.158) доповнити словами «У разі наявності загрози життю чи здоров’ю людей, яка безпосередньо пов’язана з провадженням ліцензіатом виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, орган ліцензування має право залучати для перевірки центральні органи виконавчої влади, що здійснюють державний контроль у сферах господарської діяльності, які можуть становити ризик для санітарного та епідемічного благополуччя населення відповідно до їх компетенції.»

3.28 У Переліку документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності, затвердженому Законом України «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 47, ст. 532):

1) пункти 6 та 7 викласти в такій редакції:

Сертифікат про державну реєстрацію (перереєстрацію) дезінфекційного засобу Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб
Сертифікат про державну реєстрація небезпечного фактору Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»

2) пункти 8-9 та 53 виключити.

Голова Верховної Ради України

ПОРІВНЯЛЬНА ТАБЛИЦЯ

до проекту Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у частині оптимізації системи центральних органів виконавчої влади у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення

Зміст положення (норми) чинного акту законодавства Зміст відповідного положення (норми) з урахуванням пропонованих змін
Нова редакція:«ЗАКОН УКРАЇНИПро забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення

Цей Закон визначає загальні правові, економічні та соціальні основи забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення на території України, регулює відносини державних органів, юридичних і фізичних осіб у цій галузі незалежно від виду їх діяльності та форм власності, встановлює правові та організаційні засади здійснення державного контролю за дотриманням санітарного законодавства.

Розділ І

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Терміни та їх визначення

безпечні умови для людини — стан середовища життєдіяльності, при якому відсутня небезпека шкідливого впливу його факторів на людину;

державні санітарні норми та правила, санітарно-гігієнічні та санітарно-протиепідемічні правила і норми, санітарно-епідеміологічні правила і норми, протиепідемічні правила і норми, гігієнічні та протиепідемічні правила і норми, державні санітарно-епідеміологічні нормативи, санітарні регламенти (далі — санітарні норми) — обов’язкові для виконання нормативно-правові акти центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, що встановлюють медичні вимоги безпеки щодо середовища життєдіяльності та окремих його факторів, недотримання яких створює загрозу здоров’ю і життю людини та майбутніх поколінь, а також загрозу виникнення і розповсюдження інфекційних хвороб та масових неінфекційних захворювань (отруєнь) серед населення;

масові неінфекційні захворювання (отруєння) — масові захворювання, виникнення яких зумовлено впливом біологічних, фізичних, хімічних чи соціальних факторів середовища життєдіяльності, у тому числі об’єктів господарської та інших видів діяльності, продукції, робіт, послуг;

небезпечний фактор — будь-який хімічний, фізичний, біологічний чинник, речовина, матеріал або продукт, що впливає або за певних умов може негативно впливати на здоров’я людини;

оцінка ризиків для здоров’я — науково обґрунтований процес визначення вірогідності настання події, пов’язаної з дією шкідливих факторів середовища життєдіяльності, яка може несприятливо вплинути на здоров’я окремої людини та/або населення;

санітарне та епідемічне благополуччя населення — безпечний для здоров’я людини стан середовища життєдіяльності, за якого рівень впливу факторів цього середовища не створює ризику для виникнення та поширення інфекційних хвороб, професійних захворювань, масових неінфекційних захворювань (отруєнь), радіаційних уражень людей;

санітарно-епідемічна ситуація — стан середовища життєдіяльності та обумовлений ним стан здоров’я населення на певній території в конкретно визначений час;

санітарно-епідеміологічний норматив (гігієнічний норматив, епідеміологічний показник, протиепідемічний норматив) — встановлене дослідженнями припустиме максимальне або мінімальне кількісне та (або) якісне значення показника, що характеризує фактор середовища життєдіяльності за медичними критеріями (параметрами) його безпечності для здоров’я людини та здоров’я майбутніх поколінь, а також стан здоров’я населення за критеріями захворюваності, поширеності  хвороб, фізичного розвитку, імунітету тощо;

санітарні та протиепідемічні заходи (далі — санітарні заходи) — комплекс організаційних, адміністративних, інженерно-технічних, медичних, нормативних, екологічних, ветеринарних та інших  заходів, спрямованих на  усунення або зменшення шкідливого впливу на людину факторів середовища життєдіяльності, запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб і масових неінфекційних захворювань (отруєнь) та їх ліквідацію;

середовище життєдіяльності людини (далі — середовище життєдіяльності) — сукупність об’єктів, явищ і факторів навколишнього середовища (природного і штучно створеного), що безпосередньо оточують людину і визначають умови її проживання, харчування, праці, відпочинку, навчання, виховання тощо;

сприятливі умови життєдіяльності людини — стан середовища життєдіяльності, при якому відсутній будь-який шкідливий вплив його факторів на здоров’я людини і є можливості для забезпечення нормальних і відновлення порушених функцій організму;

фактори середовища життєдіяльності — будь-які біологічні (вірусні, пріонні, бактеріальні, паразитарні, генетично модифіковані організми, продукти біотехнології тощо), хімічні (органічні і неорганічні, природні та синтетичні), фізичні (шум, вібрація, ультразвук, інфразвук, теплове, іонізуюче, неіонізуюче та інші види випромінювання), соціальні (харчування, водопостачання, умови побуту, праці, відпочинку, навчання, виховання тощо) та інші фактори, що впливають або можуть впливати на здоров’я людини чи на здоров’я майбутніх поколінь;

шкідливий вплив на здоров’я людини — вплив факторів середовища життєдіяльності, що створює загрозу здоров’ю, життю або працездатності людини чи здоров’ю майбутніх поколінь.

Стаття 2. Законодавство про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення

Законодавство про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення (санітарне законодавство) базується на Конституції України і складається з цього Закону, законів України  «Про захист населення від інфекційних хвороб», «Про протидію захворюванню на туберкульоз», «Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення», «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів», «Про загальну безпечність нехарчової продукції», «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», «Про відходи», «Про питну воду і питне водопостачання», «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про охорону атмосферного повітря», «Про благоустрій населених пунктів», «Про охорону праці», «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про використання ядерної енергії та радіаційної безпеки», інших нормативно-правових актів та санітарних норм, виданих відповідно до них.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються правила міжнародного договору.

Стаття 3. Забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення

Санітарне та епідемічне благополуччя населення забезпечується  шляхом:

профілактики захворювань, відповідно до санітарно-епідемічної ситуації та прогнозу її змін;

виконання санітарно-протиепідемічних заходів та обов’язкового дотримання громадянами, підприємствами, установами і організаціями санітарних норм, як складової частини здійснюваної ними діяльності;

проведення державного нагляду (контролю);

проведення епідеміологічного нагляду;

моніторингу навколишнього природного середовища;

санітарно-епідеміологічного нормування, гігієнічного регламентування і державної реєстрації небезпечних факторів;

включення вимог щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення до ліцензійних умов щодо видів господарської діяльності, провадження яких пов’язане з потенційною небезпекою для здоров’я людей;

профілактичної направленості охорони здоров’я та формування у населення прихильності до здорового способу життя;

наукових досліджень у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення;

формування та ведення відкритих і загальнодоступних інформаційних ресурсів, спрямованих на своєчасне інформування органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, органів влади Автономної Республіки Крим, підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності, фізичних осіб та громадян про виникнення і поширення інфекційних хвороб, професійних захворювань, масових неінфекційних захворювань (отруєнь), радіаційних уражень людей;

забезпечення громадян своєчасною та достовірною інформацією з питань профілактики захворювань, охорони та зміцнення здоров’я;

проведення заходів з гігієнічного виховання і навчання населення, пропаганди здорового способу життя;

вжиття заходів щодо притягнення до відповідальності за порушення санітарного законодавства.

Розділ ІІ

ПОВНОВАЖЕННЯ ОРГАНІВ УПРАВЛІННЯ В СФЕРІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ САНІТАРНОГО ТА ЕПІДЕМІЧНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ НАСЕЛЕННЯ

Стаття 4. Органи державного управління в сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення

Державне управління в сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в сфері охорони здоров’я, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері безпечності харчових продуктів, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику в сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику в сфері безпеки використання ядерної енергії та радіаційної безпеки, Рада міністрів Автономної Республіки Крим і місцеві органи виконавчої влади.

Стаття 5. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

До повноважень Кабінету Міністрів України у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення належать:

стратегічне керівництво в інтересах здоров’я і благополуччя;

визначення основних напрямів державної політики у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення;

забезпечення розроблення і виконання загальнодержавних і міждержавних програм у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення спрямованих на захист і зміцнення здоров’я населення;

забезпечення організаційно-економічних засад у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, впровадження європейської системи громадського здоров’я;

координація роботи міністерств, інших центральних органів виконавчої влади у сфері санітарного та епідемічного благополуччя;

укладає міжурядові договори.

Кабінет Міністрів України може здійснювати й інші повноваження у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, відповідно до законів України.

Стаття 6. Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим і місцевих органів виконавчої влади у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації у межах відповідних територій:

визначають пріоритети у формуванні регіональної політики та стратегічного управління з питань санітарного та епідемічного благополуччя;

забезпечують виконання законів та реалізацію державної політики в галузі охорони здоров’я та щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення;

забезпечують контроль за додержанням керівниками та посадовими особами підприємств, установ, організацій, усіх форм власності, а також громадянами санітарного законодавства;

організовують розроблення і виконання регіональних і місцевих програм з питань санітарного та епідемічного благополуччя населення, а також беруть участь у розробленні та виконанні державних цільових програм;

формують, за участю представників громадських організацій, і забезпечують виконання цільових регіональних програм поліпшення санітарно-епідемічної ситуації, а також санітарних заходів у складі програм соціально-економічного і культурного розвитку регіонів;

забезпечують координацію дій у сфері громадського здоров’я усіх секторів державного управління та зацікавлених сторін на регіональному рівні;

забезпечують ефективне реагування та оперативну мобілізацію, у разі  виникнення надзвичайної ситуації у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, незалежно від її характеру і причини;

забезпечують проведення комплексних заходів, спрямованих на ліквідацію епідемій, спалахів інфекційних хвороб та їх наслідків;

аналізують причини виникнення, поширення та розслідування інфекційних хвороб, професійних захворювань, масових неінфекційних захворювань (отруєнь), радіаційних уражень людей;

формують бази даних про стан здоров’я населення та середовища життєдіяльності людини, на основі результатів аналізу причинно-наслідкових зв’язків між станом здоров’я населення та впливом на нього факторів середовища життєдіяльності людини;

сприяють зміні способу життя, звичок та екологічних і соціальних умов, з метою розвитку культури індивідуального та громадського здоров’я;

проводять регіональні комунікаційні кампанії в сфері громадського здоров’я;

вирішують інші питання, у межах повноважень, визначених цим та іншими законами.

Місцеві органи виконавчої влади взаємодіють з відповідними центральними органами виконавчої влади та сприяють їм у виконанні покладених на ці органи завдань.

Стаття 7. Повноваження органів місцевого самоврядування у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення

Органи місцевого самоврядування, у межах своєї компетенції:

затверджують цільові регіональні програми поліпшення санітарно-епідемічної ситуації, а також санітарні заходи у складі програм соціально-економічного та культурного розвитку регіонів;

реалізують заходи, спрямовані на охорону здоров’я населення та середовища життєдіяльності людини;

здійснюють комплексні заходи, спрямовані на ліквідацію епідемій, спалахів інфекційних хвороб та їх наслідків;

вирішують інші питання, у межах повноважень, визначених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та іншими законами.

Органи місцевого самоврядування можуть створювати при їх виконавчих органах структурні підрозділи з питань санітарно-епідеміологічного захисту для розгляду звернень громадян та їх консультування з питань дотримання вимог санітарного законодавства.

Стаття 8. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я:

затверджує державні санітарні норми та правила, санітарно-епідеміологічні та санітарно-протиепідемічні правила і норми, санітарно-епідеміологічні правила і норми, протиепідемічні правила і норми, гігієнічні та протиепідемічні правила і норми, державні санітарно-епідеміологічні нормативи, санітарні регламенти;

координує діяльність в області наукових досліджень, інновації та трансферу технологій у сферу громадського здоров’я;

забезпечує проведення епідеміологічного нагляду;

організовує вивчення, оцінку і прогнозування показників здоров’я населення, залежно від стану середовища життєдіяльності людини, встановлює фактори навколишнього природного середовища, що шкідливо впливають на здоров’я населення;

затверджує методику визначення розміру відшкодування збитків громадянам за завдану їх життю і здоров’ю шкоду та розмір компенсації додаткових витрат на проведення санітарно-гігієнічних та протиепідемічних (профілактичних) заходів;

встановлює порядок надання державної, галузевої й оперативної звітності про санітарно-епідемічну ситуацію;

затверджує переліки:

інфекційних захворювань, при наявності яких госпіталізація хворих є обов’язковою;

країн, у випадку виїзду в які громадянам України обов’язково проводять щеплення;

критеріїв оцінки санітарно-гігієнічних умов праці жінок, неповнолітніх та осіб з обмеженою працездатністю (з обліком психофізіологічних, вікових та інших особливостей);

морських і річкових портів України, де видаються посвідчення про дератизацію або посвідчення про звільнення від дератизації;

організацій і установ, що здійснюють гігієнічну регламентацію небезпечних факторів у нехарчових продуктах;

особливо небезпечних і небезпечних інфекційних захворювань і умов визнання особи інфекційно хворою на або носієм збудника інфекційного захворювання;

промислових алергенів;

виробництв (професій), до роботи в яких не можуть бути допущені особи, хворі на інфекційні хвороби, є носіями збудників інфекційних захворювань або яким не було зроблено щеплення проти певних інфекційних захворювань;

затверджує форми ведення державного реєстру дезінфікуючих засобів та токсикологічно-гігієнічного паспорту хімічної речовини;

визначає порядок проведення усіх видів випробування, дослідження, спеціалізованої оцінки у разі проведення гігієнічної регламентації та державної реєстрації небезпечних факторів у нехарчовій продукції, дезінфекційних засобів, а також порядок проведення аналізу небезпечних для здоров’я людини факторів на всіх етапах виробництва та реалізації нехарчової продукції;

встановлює єдині кваліфікаційні вимоги до осіб, які займаються діяльністю в сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Стаття 9. Державний контроль у сферах господарської діяльності, які можуть становити ризик для санітарного та епідемічного благополуччя населення

Державний контроль у сферах господарської діяльності, які можуть становити ризик для санітарного та епідемічного благополуччя населення, здійснюється центральними органами виконавчої влади у віднесеній до їх відання сфері господарської діяльності шляхом проведення планових і позапланових перевірок.

Правові та організаційні засади, а також основні принципи і порядок здійснення державного контролю, визначаються Законом України «Про основні засади державного контролю у сфері господарської діяльності».

Лабораторні та інструментальні дослідження і випробування для потреб державного контролю проводяться за рахунок коштів державного бюджету відповідно до щорічних планів заходів, затверджених керівниками відповідних центральних органів виконавчої влади.

Державний контроль у сферах господарської діяльності, які можуть становити ризик для санітарного та епідемічного благополуччя населення здійснюється:

1) центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів щодо таких видів господарської діяльності:

виробництво, у тому числі первинне виробництво, реалізація та/або обіг харчових продуктів та/або інших об’єктів санітарних заходів;

виробництво та реалізація нехарчової продукції;

виробництво та реалізація тютюнових виробів;

розміщування та надавання тимчасового проживання споживачам у засобах розміщування, а також інша діяльність, пов’язана з розміщуванням та тимчасовим проживанням;

побутове обслуговування населення;

проведення дезінфекційних заходів та застосування дезінфекційних засобів, окрім медичної практики;

2) центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів щодо таких видів господарської діяльності:

діяльність, яка призводить до скидання стічних вод у відкриті водойми, що використовується для господарсько-питного водопостачання, купання, спортивних занять, організованого відпочинку, з лікувальною метою, а також води водойм у межах населених пунктів;

діяльність, яка призводить до забруднення атмосферного повітря у населених пунктах, рекреаційних зонах, а також повітря у жилих та виробничих приміщеннях, у навчальних, лікувально-профілактичних та інших закладах, інших місцях тривалого чи тимчасового перебування людей;

виробництво, зберігання, транспортування, використання, захоронення, знищення та утилізація отруйних речовин, у тому числі продуктів біотехнології та інших біологічних агентів;

діяльність, яка передбачає збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, знешкодження, видалення, захоронення відходів;

3) центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю щодо таких видів господарської діяльності:

діяльність, яка призводить до створення шкідливих і небезпечних умов праці, а також діяльність, пов’язана із забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами на робочих місцях працівників;

4) центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері безпеки використання ядерної енергії щодо таких видів господарської діяльності:

діяльність, яка передбачає використання ядерних установок, об’єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, уранових об’єктів, інших джерел іонізуючого випромінювання.

Державний контроль за видами господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, здійснюється органами ліцензування відповідно до вимог Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності». У разі наявності загрози життю чи здоров’ю людей, яка безпосередньо пов’язана з провадженням ліцензіатом виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, орган ліцензування має право залучати для перевірки центральні органи виконавчої влади, що здійснюють державний контроль у сферах господарської діяльності, які можуть становити ризик для санітарного та епідемічного благополуччя населення відповідно до їх компетенції.

Стаття 10. Епідеміологічний нагляд

З метою вивчення, оцінки і прогнозування санітарно-епідемічної ситуації, виявлення причинно-наслідкових зв’язків між станом здоров’я населення та впливом на нього факторів середовища життєдіяльності, розробки науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття ефективних управлінських рішень в Україні проводиться епідеміологічний нагляд.

Епідеміологічний нагляд проводиться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, разом з іншими центральними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Завданнями епідеміологічного нагляду є:

виявлення причинно-наслідкових зв’язків між станом здоров’я населення та впливом на нього факторів середовища життєдіяльності на основі їх системного аналізу та оцінки ризику для здоров’я;

аналіз ефективності застосування профілактичних заходів щодо запобігання виникнення та поширення інфекційних хвороб, професійних захворювань, масових неінфекційних захворювань (отруєнь), радіаційних уражень людей та забезпечення готовності до надзвичайних ситуацій;

підготовка пропозицій щодо поліпшення діяльності у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення для органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

За отриманими даними епідеміологічного нагляду, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, формує базу даних про стан здоров’я населення та середовища життєдіяльності людини – інформаційний фонд стану громадського здоров’я.

Складовою частиною інформаційного фонду стану громадського здоров’я є дані державних систем моніторингу навколишнього природного середовища та моніторингу безпечності та якості харчових продуктів. Інформацію до інформаційного фонду органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та громадські об’єднання надають безоплатно.

Інформаційний фонд стану громадського здоров’я є відкритою інформаційною базою даних, що розміщується на сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я та використовується:

для виявлення факторів, що шкідливо впливають на стан здоров’я населення, та їх оцінки;

прогнозування стану здоров’я населення і середовища життєдіяльності людини;

розроблення невідкладних і довгострокових  заходів щодо запобігання та усунення впливу шкідливих факторів середовища життєдіяльності людини на стан здоров’я населення;

підготовки пропозицій щодо поліпшення діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Порядок проведення епідеміологічного нагляду встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 11. Гігієнічна регламентація і державна реєстрація небезпечних факторів

Гігієнічній регламентації підлягає будь-який небезпечний фактор фізичної, хімічної, біологічної природи, присутній у середовищі життєдіяльності людини. Вона здійснюється з метою обмеження інтенсивності або тривалості дії таких факторів шляхом встановлення критеріїв їх допустимого впливу на здоров’я людини.

Гігієнічна регламентація небезпечних факторів забезпечується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я відповідно до порядку її проведення, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Перелік установ та організацій, які проводять роботи з гігієнічної регламентації небезпечних факторів, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

Державна реєстрація передбачає створення та ведення єдиного Державного реєстру небезпечних факторів, в якому наводяться назви небезпечних хімічних речовин та біологічних чинників, дані про їх призначення, властивості, методи індикації, біологічну дію, ступінь небезпеки для здоров’я людини, характер поведінки у навколишньому середовищі, виробництво, гігієнічні регламенти застосування тощо. Державна реєстрація небезпечного фактору може бути здійснена лише за наявності встановлених для нього гігієнічних регламентів.

Використання в народному господарстві та побуті будь-якого небезпечного фактору хімічної та біологічної природи допускається лише за наявності сертифіката, що засвідчує його державну реєстрацію.

Видача сертифіката здійснюється на безоплатній основі центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я у порядку, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Для одержання сертифіката заявник подає до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я заяву, в якій зазначаються:

повна та скорочена найменування заявника, код ЄДРПОУ;

адреса місцезнаходження заявника;

телефон, телефакс та адреса електронної пошти;

прізвище, ім’я, по батькові уповноваженої особи;

комерційна назва небезпечного фактору;

хімічна назва небезпечного фактору відповідно до номенклатури IUPAC (Міжнародного союзу теоретичної і прикладної хімії) та інших міжнародних класифікаторів;

реєстраційний (кодовий) номер CAS (Служба підготовки аналітичних оглядів з хімії) та EINECS (Європейський реєстр існуючих хімічних речовин);

сфера застосування небезпечного фактору;

перелік конфіденційної інформації, яка не може бути оприлюднена або повідомлена на вимогу третіх осіб (до конфіденційної не може належати інформація щодо властивостей небезпечного фактору, що становлять небезпеку для здоров’я людини та навколишнього природного середовища);

складений українською мовою та затверджений заявником паспорт безпеки небезпечного фактору (далі — паспорт безпеки) на паперовому та електронному носії;

ідентифікація аналогічності небезпечного фактору.

Рішення про видачу або відмову у видачі сертифіката про державну реєстрацію небезпечного фактору приймається протягом 60 днів після надходження відповідних документів.

Підставами для відмови у видачі сертифіката є:

порушення вимог щодо оформлення та змісту документів та/або подання їх у неповному обсязі;

виявлення в документах, поданих суб’єктом господарювання, недостовірних відомостей;

включення небезпечного фактору до переліку небезпечних речовин, заборонених для застосування в Україні, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я у порядку.

Підставою для анулювання сертифіката про державну реєстрацію небезпечного фактору є виявлення нових властивостей небезпечного фактору, які становлять небезпеку для здоров’я людини чи навколишнього природного середовища.

Підставами для видачі дубліката сертифікату є його втрата або пошкодження.

Видача дубліката сертифікату здійснюється за плату, на підставі заяви, протягом двох робочих днів з дня її надходження.

Строк дії сертифікату про державну реєстрацію небезпечного фактору не обмежується.

Небезпечний фактор реєструється тимчасово за наявності відомостей, що властивості, спосіб та галузь застосування дають змогу вважати його небезпеку для здоров’я людини та навколишнього природного середовища неістотною, у разі, коли на момент його державної реєстрації інформація про небезпечний фактор не може бути надана у повному обсязі або для нього не розроблено окремі гігієнічні регламенти.

Тимчасова реєстрація здійснюється одноразово в порядку, встановленому для державної реєстрації, строком на три роки, який не може бути подовжений.

Розділ ІІІ

ВИМОГИ ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ САНІТАРНОГО ТА ЕПІДЕМІЧНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ НАСЕЛЕННЯ

Стаття 12. Застосування та знешкодження хімічних речовин і матеріалів, біологічних засобів

Органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та громадяни у разі застосування хімічних речовин і матеріалів, продуктів біотехнології зобов’язані дотримуватися санітарних норм.

Стаття 13. Забезпечення радіаційної безпеки

Підприємства, установи, організації, що виробляють, зберігають, транспортують, використовують радіоактивні речовини та джерела іонізуючих випромінювань, здійснюють їх захоронення, знищення чи утилізацію, зобов’язані дотримувати норм радіаційної безпеки, відповідних санітарних правил, а також норм, установлених іншими актами законодавства, що містять вимоги радіаційної безпеки.

Випадки порушень норм радіаційної безпеки, санітарних правил роботи з радіоактивними речовинами, іншими джерелами іонізуючих випромінювань, а також радіаційні аварії підлягають обов’язковому розслідуванню за участю посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері безпеки використання ядерної енергії.

Стаття 14. Захист населення від шкідливого впливу шуму, неіонізуючих випромінювань та інших фізичних факторів

Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та громадяни при здійсненні будь-яких видів діяльності з метою відвернення і зменшення шкідливого впливу на здоров’я населення шуму, неіонізуючих випромінювань та інших фізичних факторів зобов’язані:

здійснювати відповідні організаційні, господарські, технічні, технологічні, архітектурно-будівельні та інші заходи щодо попередження утворення та зниження шуму до рівнів, установлених санітарними нормами;

забезпечувати під час роботи закладів громадського харчування, торгівлі, побутового обслуговування, розважального та грального бізнесу, культури, при проведенні концертів, дискотек, масових святкових і розважальних заходів тощо рівні звучання звуковідтворювальної апаратури та музичних інструментів у приміщеннях і на відкритих площадках, а також рівні шуму в прилеглих до них жилих і громадських будівлях, що не перевищують рівнів, установлених санітарними нормами;

вживати заходів щодо недопущення впродовж доби перевищень рівнів шуму, встановлених санітарними нормами, в таких приміщеннях і на таких територіях (захищені об’єкти):

1) жилих будинків і прибудинкових територіях;

2) лікувальних, санаторно-курортних закладів, будинків-інтернатів, закладів освіти, культури;

3) готелів і гуртожитків;

4) розташованих у межах населених пунктів закладів громадського харчування, торгівлі, побутового обслуговування, розважального та грального бізнесу;

5) інших будівель і споруд, у яких постійно чи тимчасово перебувають люди;

6) парків, скверів, зон відпочинку, розташованих на території мікрорайонів і груп житлових будинків.

Шум на захищених об’єктах при здійсненні будь-яких видів діяльності не повинен перевищувати рівнів, установлених санітарними нормами для відповідного часу доби.

У нічний час, із двадцять другої до восьмої години на захищених об’єктах забороняються гучний спів і викрики, користування звуковідтворювальною апаратурою та іншими джерелами побутового шуму, проведення салютів, феєрверків, використання піротехнічних засобів.

Проведення на захищених об’єктах ремонтних робіт, що супроводжуються шумом, забороняється у робочі дні з двадцять першої до восьмої години, а у святкові та неробочі дні — цілодобово. Власник або орендар приміщень, у яких передбачається проведення ремонтних робіт, зобов’язаний повідомити мешканців прилеглих квартир про початок зазначених робіт. За згодою мешканців усіх прилеглих квартир ремонтні та будівельні роботи можуть проводитися також у святкові та неробочі дні. Шум, що утворюється під час проведення будівельних робіт, не повинен перевищувати санітарних норм цілодобово.

Передбачені частинами другою, третьою та четвертою цієї статті вимоги щодо додержання тиші та обмежень певних видів діяльності, що супроводжуються шумом, не поширюються на випадки:

1) здійснення в закритих приміщеннях будь-яких видів діяльності, що супроводжуються шумом, за умов, що виключають проникнення шуму в прилеглі приміщення, в яких постійно чи тимчасово перебувають люди;

2) здійснення в закритих приміщеннях будь-яких видів діяльності, що супроводжуються шумом, за умов, що виключають проникнення шуму за межі таких приміщень;

3) попередження та/або ліквідації наслідків аварій, стихійного лиха, інших надзвичайних ситуацій;

4) надання невідкладної допомоги, попередження або припинення правопорушень;

5) попередження крадіжок, пожеж, а також виконання завдань цивільної оборони;

6) проведення зборів, мітингів, демонстрацій, походів, інших масових заходів, про які завчасно сповіщено органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування;

7) роботи обладнання і механізмів, що забезпечують життєдіяльність жилих і громадських будівель, за умов ужиття невідкладних заходів щодо максимального обмеження проникнення шуму в прилеглі приміщення, в яких постійно чи тимчасово перебувають люди;

8) відзначення встановлених законом святкових і неробочих днів, днів міст, інших свят відповідно до рішення місцевої ради, проведення спортивних змагань;

9) проведення салютів, феєрверків, інших заходів із використанням вибухових речовин і піротехнічних засобів у заборонений час за погодженням із уповноваженим органом місцевого самоврядування в порядку, передбаченому правилами додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях.

Сільські, селищні, міські ради затверджують правила додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях, якими з урахуванням особливостей окремих територій (курортні, лікувально-оздоровчі, рекреаційні, заповідні тощо) установлюються заборони та обмеження щодо певних видів діяльності, що супроводжуються утворенням шуму, а також установлюється порядок проведення салютів, феєрверків, інших заходів із використанням вибухових речовин і піротехнічних засобів.

Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, встановлених законом, забезпечують контроль за додержанням керівниками та посадовими особами підприємств, установ, організацій усіх форм власності, а також громадянами санітарного законодавства, правил додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях, інших нормативно-правових актів у сфері захисту населення від шкідливого впливу шуму, неіонізуючих випромінювань та інших фізичних факторів.

Стаття 15. Санітарно-епідеміологічні вимоги до нехарчової продукції та умови ввезення її з-за кордону

Нехарчова продукція, при виробництві, транспортуванні, зберіганні, застосуванні (використанні) та утилізації якої передбачена безпосередня участь людини, а також товари для особистих і побутових потреб населення не повинні шкідливо впливати на населення і середовище його існування.

Введення в обіг нехарчової продукції, у тому числі й при при її ввезенні на митну територію України, та забезпечення її безпечності для населення здійснюється відповідно до вимог законів України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» та «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».

Підприємства, установи, організації, які здійснюють розробку, виробництво, транспортування, закупівлю, зберігання і реалізацію продукції, у разі встановлення її невідповідності санітарним нормам зобов’язані зупинити таку діяльність, вилучити продукцію з обігу та вжити заходів щодо застосування (використання) продукції в цілях, що виключають заподіяння шкоди людині, або її знищити.

Стаття 16. Виробничий контроль

Виробничий контроль, у тому числі проведення лабораторних досліджень і випробувань, за дотриманням санітарних норм і виконанням санітарно-протиепідемічних (профілактичних) заходів у процесі виробництва, зберігання, транспортування та реалізації продукції, виконання робіт і надання послуг, а також за умовами праці здійснюється суб’єктами господарювання з метою забезпечення безпеки та (або) нешкідливості для населення і середовища життєдіяльності людини продукції, робіт і послуг.

Суб’єктами господарювання створюються системи внутрішнього виробничого контролю за додержанням вимог до безпеки середовища життєдіяльності людини, дані яких є складовою інформаційного фонду стану громадського здоров’я.

Стаття 17. Санітарні вимоги до організації харчування населення

При організації харчування населення у закладах громадського харчування, у тому числі при приготуванні харчових продуктів, їх зберіганні та реалізації населенню, для запобігання виникнення та поширення інфекційних хвороб і масових неінфекційних захворювань (отруєнь) повинні виконуватися санітарні норми.

При організації харчування в дошкільних та інших освітніх установах, закладах охорони здоров’я, оздоровчих установах і закладах соціального захисту, встановленні норм харчового забезпечення для військовослужбовців, а також при встановленні норм харчування для осіб, які перебувають у слідчих ізоляторах або відбувають покарання у виправних установах, необхідно забезпечити дотримання науково обґрунтованих фізіологічних норм харчування населення.

При встановленні державних соціальних стандартів і нормативів повинні враховуватися фізіологічні норми харчування людини.

Стаття 18. Санітарно-епідеміологічні вимоги у містобудівній діяльності

У режимах забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлених у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій повинно передбачатися створення сприятливих умов для життя і здоров’я населення шляхом реалізації планувальних заходів щодо попередження та усунення шкідливого впливу на населення факторів середовище життєдіяльності.

При нормативному регулюванні планування та забудови територій повинні враховуватись вимоги санітарних норм.

Експертиза проектів будівництва проводиться відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Стаття 19. Санітарно-епідеміологічні вимоги до водних об’єктів та питної води

Водні об’єкти, що використовуються у цілях питного та господарсько-побутового водопостачання, а також у лікувальних, оздоровчих та рекреаційних цілях, у тому числі водні об’єкти, розташовані в межах міських і сільських населених пунктів, не повинні бути джерелами біологічних, хімічних і фізичних факторів шкідливого впливу на людину.

Критерії безпеки для людини водних об’єктів, у тому числі гранично допустимі концентрації у воді хімічних, біологічних речовин, мікроорганізмів, рівень радіаційного фону встановлюються санітарними нормами.

Повноваження органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, органів влади Автономної Республіки Крим, а також права та обов’язки підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, фізичних осіб та громадян щодо санітарної охорони водних об’єктів визначаються Водним кодексом України.

Правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров’я людини питною водою, як складової санітарного та епідемічного благополуччя населення, визначаються Законом України «Про питну воду та питне водопостачання».

Стаття 20. Санітарно-епідеміологічні вимоги до атмосферного повітря

Атмосферне повітря у населених пунктах, рекреаційних зонах, а також повітря у жилих та виробничих приміщеннях, у навчальних, лікувально-профілактичних та інших закладах, інших місцях тривалого чи тимчасового перебування людей не повинно мати шкідливий вплив на людину.

Критерії безпеки і (або) нешкідливості для людини атмосферного повітря у населених пунктах, рекреаційних зонах, а також повітря у жилих та виробничих приміщеннях, у навчальних, лікувально-профілактичних та інших закладах, інших місцях тривалого чи тимчасового перебування людей, в тому числі гранично допустимі концентрації (рівні) хімічних, біологічних речовин та мікроорганізмів у повітрі, встановлюються санітарними нормами.

Нормативи гранично допустимих викидів хімічних, біологічних речовин і мікроорганізмів у атмосферне повітря, проекти санітарно-захисних зон затверджуються за наявності обґрунтування центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

Правові і організаційні основи та екологічні вимоги в галузі охорони атмосферного повітря, як складової санітарного та епідемічного благополуччя населення, визначаються Законом України «Про охорону атмосферного повітря».

Стаття 21. Санітарно-епідеміологічні вимоги до ґрунтів, утримання територій населених пунктів

У ґрунтах населених пунктів вміст потенційно небезпечних для людини хімічних і біологічних речовин, біологічних і мікробіологічних організмів, а також рівень радіаційного фону не повинен перевищувати гранично допустимі концентрації (рівні), встановлені санітарними нормами.

Утримання територій населених пунктів повинно відповідати санітарним правилам.

Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів, як складової санітарного та епідемічного благополуччя населення, визначаються Законом України «Про благоустрій населених пунктів».

Стаття 22. Санітарно-епідеміологічні вимоги до збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження та захоронення відходів

Відходи виробництва та споживання підлягають збиранню, перевезенню, зберіганню, обробленню, утилізації, видаленню, знешкодженню та захороненню, умови і способи яких повинні бути безпечними для здоров’я людини.

Правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов’язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, сортуванням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням, як складовими санітарного та епідемічного благополуччя населення, визначаються Законом України «Про відходи».

Стаття 23. Санітарно-епідеміологічні вимоги до житлових приміщень

Житлові приміщення по площі, плануванню, освітленості, інсоляції, мікроклімату, повітрообміну, за рівнями шуму, вібрації, іонізуючих та неіонізуючих випромінювань повинні відповідати санітарним нормам з метою забезпечення безпечних і нешкідливих умов проживання незалежно від його терміну.

Заселення житлових приміщень, визнаних відповідно до вимог санітарного законодавства непридатними для проживання, так як і надання громадянам для постійного або тимчасового проживання нежитлових приміщень не допускається.

Утримання житлових приміщень повинно відповідати санітарним нормам.

Стаття 24. Санітарно-епідеміологічні вимоги до умов відпочинку та оздоровлення дітей, їх виховання і навчання

При організації відпочинку, оздоровлення, відпочинку та навчання дітей  здійснюватися заходи щодо профілактики захворювань, збереження і зміцнення здоров’я учнів і вихованців, у тому числі заходи щодо організації їх харчування, і виконуватися вимоги санітарного законодавства.

Програми, методики і режими виховання і навчання дітей допускаються до застосування після погодження центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

Використання технічних, аудіовізуальних та інших засобів виховання і навчання, навчальних меблів, навчальної та іншої видавничої продукції для дітей здійснюється за умови їх відповідності санітарним нормам.

Стаття 25. Санітарно-епідеміологічні вимоги до умов праці

Умови праці, робоче місце і трудовий процес не повинні шкідливо впливати на людину. Вимоги до забезпечення безпечних для людини умов праці встановлюються санітарними нормами.

Суб’єкти господарювання зобов’язані здійснювати санітарно-протиепідемічні (профілактичні) заходи щодо забезпечення безпечних для людини умов праці та виконання вимог санітарних норм до виробничих процесів і технологічного устаткування, організації робочих місць, режиму праці, відпочинку та побутового обслуговування працівників з метою попередження професійних захворювань та інфекційних хвороб пов’язаних з умовами праці.

Правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов’язаної із реалізацією конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров’я у процесі трудової діяльності, як складової санітарного та епідемічного благополуччя населення, визначаються Законом України «Про охорону праці».

Стаття 26. Організація і проведення протиепідемічних заходів

З метою запобігання виникнення і поширення інфекційних хвороб людини, локалізації та ліквідації їх спалахів та епідемій, повинні своєчасно і в повному обсязі проводитися протиепідемічні заходи, передбачені Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та іншими нормативно-правовими актами, у тому числі заходи щодо здійснення санітарної охорони території України, введення карантинно-обмежувальних заходів на території виникнення і поширення інфекційних хвороб та уражень людей, здійснення заходів щодо госпіталізації та лікування інфекційних хворих і носіїв збудників інфекційних хвороб, проведення медичних оглядів, профілактичних щеплень, гігієнічного виховання та навчання громадян.

Стаття 27. Гігієнічне навчання і виховання громадян

Гігієнічне виховання є одним з головних завдань виховних установ та навчальних закладів. Курс гігієнічного навчання — обов’язкова складова частина  загальноосвітньої та професійної підготовки, підвищення кваліфікації кадрів.

Гігієнічні знання є обов’язковими кваліфікаційними вимогами для працівників, які підлягають обов’язковим медичним оглядам, а також для тих, хто зазнає у виробництві, сфері послуг, інших галузях ризику дії небезпечних факторів.

Органи та заклади охорони здоров’я, медичні працівники, а також працівники освіти і культури зобов’язані пропагувати серед населення гігієнічні навички та здоровий спосіб життя.

Органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації зобов’язані брати участь і створювати умови для гігієнічного навчання і виховання громадян, пропаганди здорового способу життя.

Стаття 28. Розслідування інфекційних хвороб, професійних захворювань, масових неінфекційних захворювань (отруєнь), радіаційних уражень людей

Організацію проведення розслідувань інфекційних хвороб, професійних захворювань, масових неінфекційних захворювань (отруєнь), радіаційних уражень людей, зареєстрованих в установленому порядку, здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

До проведення розслідування залучаються відповідні центральні органи виконавчої влади, що здійснюють державний контроль у сферах господарської діяльності, які можуть становити ризик для санітарного та епідемічного благополуччя населення, у разі необхідності проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю) суб’єктів господарювання, відбору зразків продукції та вжиття заходів щодо усунення порушень.

У ході розслідування:

з’ясовуються причини, джерело і умови виникнення і поширення захворювань;

встановлюється їх зв’язок з вживанням (використанням) населенням товарів народного споживання, в тому числі харчових продуктів, питної води, а також із забрудненням виробничих приміщень, середовища життєдіяльності;

встановлюються громадяни, підприємства, установи та організації, які допустили порушення санітарного законодавства, що спричинило за собою виникнення захворювань людей;

визначаються витрати на проведення санітарно — протиепідемічних (профілактичних) заходів, включаючи вартість лабораторних досліджень, експертиз, розслідувань, обстежень, досліджень, випробувань і токсикологічних, гігієнічних та інших видів оцінок, карантинних заходів, дезінфекції, дезінсекції та дератизації, обстеження осіб, що перебувають у контакті з інфекційними хворими, профілактичних щеплень, інших робіт і витрат у відповідності з конкретними умовами.

На підставі матеріалів проведеного розслідування захворювань людей та розрахунків витрат відповідний центральний орган виконавчої влади готує пропозицію про відшкодування додатково понесених витрат на проведення заходів з ліквідації інфекційних хвороб, професійних захворювань, масових неінфекційних захворювань (отруєнь), радіаційних уражень людей.

Витрати, пов’язані з ліквідацією наслідків порушення вимог санітарного законодавства, відшкодовуються за  рахунок винної юридичної чи фізичної особи в добровільному порядку, а у разі відмови від добровільного відшкодування — у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

За наявності договору страхування ризику відповідальності за зобов’язаннями, які виникають внаслідок заподіяння шкоди життю, здоров’ю, вимоги можуть бути пред’явлені безпосередньо страховику.

Розділ ІV

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ САНІТАРНОГО ЗАКОНОДАВСТВА

Стаття 29. Заходи щодо припинення порушення санітарного законодавства

Повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг, у разі невідповідності їх вимогам санітарних норм, здійснюється за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову центральних органів виконавчої влади, що здійснюють державний контроль у сферах господарської діяльності, які можуть становити ризик для санітарного та епідемічного благополуччя населення.

За вмотивованим письмовим рішенням керівника центрального органу виконавчої влади, що здійснює державний контроль у сферах господарської діяльності, які можуть становити ризик для санітарного та епідемічного благополуччя населення,  власники, підприємств, установ, організацій або уповноважені ними органи відстороняють від роботи, навчання, відвідування дошкільних закладів осіб, які є носіями збудників інфекційних хвороб, хворих на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби, або осіб, які були в контакті з такими хворими.

Стаття 30. Дисциплінарна відповідальність за порушення санітарного законодавства

Працівники підприємств, установ, організацій, дії яких призвели до порушення санітарного законодавства, невиконання приписів посадових осіб центральних органів виконавчої влади, що здійснюють державний контроль у сферах господарської діяльності, які можуть становити ризик для санітарного та епідемічного благополуччя населення, підлягають дисциплінарній відповідальності, згідно із законодавством.

Стаття 31. Адміністративна відповідальність та фінансові санкції за порушення санітарного законодавства

За порушення санітарного законодавства або невиконання приписів посадових осіб центральних органів виконавчої влади, що здійснюють державний контроль у сферах господарської діяльності, які можуть становити ризик для санітарного та епідемічного благополуччя населення, на осіб, винних у вчиненні таких правопорушень, може бути накладено штраф у таких розмірах:

на посадових осіб — від шістдесяти до двохсот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

на громадян — від десяти до ста дванадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

До підприємств, підприємців, установ, організацій, які порушили санітарне законодавство, застосовуються такі фінансові санкції:

1) за передачу замовникові або у виробництво і застосування конструкторської, технологічної та проектної документації, що не відповідає вимогам санітарних норм, розробник цієї документації сплачує штраф у розмірі 25 відсотків вартості розробки;

2) за реалізацію продукції, забороненої до випуску і реалізації постановою адміністративного суду, підприємство, підприємець, установа, організація сплачує штраф у розмірі 100 відсотків вартості реалізованої продукції;

3) за випуск, реалізацію продукції, яка внаслідок порушення вимог стандартів, санітарних норм є небезпечною для життя і здоров’я людей, підприємство, підприємець, установа, організація сплачує штраф у розмірі 100 відсотків вартості випущеної або реалізованої продукції;

4) за реалізацію на території України імпортної продукції, яка не відповідає вимогам стандартів щодо безпеки для життя і здоров’я людей, санітарних норм, що діють в Україні, підприємство, підприємець, установа, організація сплачує штраф у розмірі 100 відсотків вартості реалізованої продукції;

5) за ухилення від пред’явлення продукції, яка підлягає контролю, підприємство, підприємець, установа, організація сплачує штраф у розмірі 25 відсотків вартості продукції, що випущена з моменту ухилення.

Стаття 32. Порядок накладення і стягнення штрафів та застосування фінансових санкцій за порушення санітарного законодавства

Постанови центральних органів виконавчої влади, що здійснюють державний контроль у сферах господарської діяльності, які можуть становити ризик для санітарного та епідемічного благополуччя населення, про накладення штрафу та застосування фінансової санкції за порушення санітарного законодавства виносяться на підставі протоколу про порушення санітарних норм, оформленого у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, і є обов’язковими для виконання.

Розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 30 цього Закону, та виконання постанов у цих справах провадиться в порядку, встановленому Кодексом України про адміністративні правопорушення

Один примірник постанови про застосування фінансової санкції, передбаченої частиною другою статті 30 цього Закону, надсилається державній податковій інспекції за місцезнаходженням підприємства, підприємця, установи, організації для контролю за її виконанням.

У разі невиконання порушником постанови протягом 15 днів з дня її видання сума санкції стягується у судовому порядку.

Сплата штрафів і фінансових санкцій, передбачених статтею 31 цього Закону, не звільняє порушників від обов’язку відшкодування збитків підприємствам, установам, організаціям і громадянам, яких вони зазнали внаслідок порушення санітарного законодавства.

Зарахування сум штрафів здійснюється відповідно до закону.

Повернення необґрунтовано зарахованої до бюджету суми  штрафу або фінансової санкції здійснюється фінансовими органами на підставі рішення органу, який скасував застосування штрафу чи санкції.

Стаття 33. Цивільно-правова відповідальність за порушення санітарного законодавства

Підприємства, установи, організації, підприємці та громадяни, які порушили санітарне законодавство, що призвело до виникнення захворювань, отруєнь, радіаційних уражень, тривалої або тимчасової втрати працездатності, інвалідності чи смерті людей, зобов’язані відшкодувати збитки громадянам, підприємствам, установам і організаціям, а також компенсувати додаткові витрати на проведення санітарних та протиепідемічних заходів і витрати  лікувально-профілактичних закладів на надання медичної допомоги потерпілим.

У разі відмови від добровільної компенсації витрат або відшкодування збитків, спір розглядається у судовому порядку.

Стаття 34. Кримінальна відповідальність за порушення санітарного законодавства

Діяння проти здоров’я людини, вчинені внаслідок порушення санітарного законодавства, тягнуть за собою кримінальну відповідальність, згідно із законодавством.

Розділ V

МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИТИ ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ САНІТАРНОГО ТА ЕПІДЕМІЧНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ НАСЕЛЕННЯ

Стаття 35. Участь України в міжнародному співробітництві

Україна бере участь у міжнародному співробітництві для забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, профілактики захворювань і охорони здоров’я населення.

Україна укладає угоди про розвиток та зміцнення міжнародного співробітництва в галузі охорони здоров’я, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, бере участь у діяльності Всесвітньої організації охорони здоров’я.»

Водний кодекс України
Стаття 8. Компетенція Верховної Ради Автономної Республіки Крим у галузі регулювання водних відносинДо компетенції Верховної Ради Автономної Республіки Крим у галузі регулювання водних відносин на території Автономної Республіки Крим належить:…

7) прийняття за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища під час виникнення аварійних ситуацій рішень про скидання стічних вод з накопичувачів у водні об’єкти, якщо це не призведе до перевищення нормативів екологічної безпеки водокористування;

Стаття 8. Компетенція Верховної Ради Автономної Республіки Крим у галузі регулювання водних відносинДо компетенції Верховної Ради Автономної Республіки Крим у галузі регулювання водних відносин на території Автономної Республіки Крим належить:…

7) прийняття за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища під час виникнення аварійних ситуацій рішень про скидання стічних вод з накопичувачів у водні об’єкти, якщо це не призведе до перевищення нормативів екологічної безпеки водокористування;

Стаття 17. Компетенція центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, у галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсівДо відання центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, у галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів належить:1) видача спеціальних дозволів на користування надрами для розробки родовищ підземних вод за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці;

Стаття 17. Компетенція центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, у галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсівДо відання центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, у галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів належить:1) видача спеціальних дозволів на користування надрами для розробки родовищ підземних вод за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці;

Стаття 44. Обов’язки водокористувачівВодокористувачі зобов’язані:…

12) своєчасно інформувати центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування про виникнення аварійних забруднень;

Стаття 44. Обов’язки водокористувачівВодокористувачі зобов’язані:…

12) своєчасно інформувати центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування про виникнення аварійних забруднень;

Стаття 47. Право загального водокористування…З метою охорони життя і здоров’я громадян, охорони навколишнього природного середовища та з інших передбачених законодавством підстав районні і міські ради за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, обласних, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища та інших державних органів встановлюють місця, де забороняється купання, плавання на човнах, забір води для питних або побутових потреб, водопій тварин, а також за певних підстав визначають інші умови, що обмежують загальне водокористування на водних об’єктах, розташованих на їх території.… Стаття 47. Право загального водокористування…З метою охорони життя і здоров’я громадян, охорони навколишнього природного середовища та з інших передбачених законодавством підстав районні і міські ради за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, обласних, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища та інших державних органів встановлюють місця, де забороняється купання, плавання на човнах, забір води для питних або побутових потреб, водопій тварин, а також за певних підстав визначають інші умови, що обмежують загальне водокористування на водних об’єктах, розташованих на їх території.…
Стаття 58. Вимоги до якості вод, що використовуються для задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення…У разі невідповідності якісних характеристик цих вод встановленим стандартам, нормативам екологічної безпеки водокористування і санітарним нормам їх використання припиняється за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення. Стаття 58. Вимоги до якості вод, що використовуються для задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення…У разі невідповідності якісних характеристик цих вод встановленим стандартам, нормативам екологічної безпеки водокористування і санітарним нормам їх використання припиняється за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів. 
Стаття 59. Централізоване водопостачання населення…Ці підприємства, установи та організації зобов’язані здійснювати постійне спостереження за якістю води у водних об’єктах, підтримувати в належному стані зону санітарної охорони водозабору та повідомляти центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, і місцеві ради про відхилення від встановлених стандартів і нормативів якості води.… Стаття 59. Централізоване водопостачання населення…Ці підприємства, установи та організації зобов’язані здійснювати постійне спостереження за якістю води у водних об’єктах, підтримувати в належному стані зону санітарної охорони водозабору та повідомляти центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, і місцеві ради про відхилення від встановлених стандартів і нормативів якості води.…
Стаття 60. Нецентралізоване водопостачання населенняПід час використання води для питних і господарсько-побутових потреб населення в порядку нецентралізованого водопостачання юридичні і фізичні особи здійснюють її забір безпосередньо з поверхневих або підземних водних об’єктів у порядку загального і спеціального водокористування.Періодичний контроль за якістю води, що використовується для нецентралізованого водопостачання населення, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, за рахунок водокористувачів. Стаття 60. Нецентралізоване водопостачання населенняПід час використання води для питних і господарсько-побутових потреб населення в порядку нецентралізованого водопостачання юридичні і фізичні особи здійснюють її забір безпосередньо з поверхневих або підземних водних об’єктів у порядку загального і спеціального водокористування.Періодичний контроль за якістю води, що використовується для нецентралізованого водопостачання населення, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, за рахунок водокористувачів.
Стаття 65. Особливості спеціального водокористування та користування водними об’єктами для потреб сільського і лісового господарства…Зрошення сільськогосподарських угідь стічними водами може бути дозволено обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, і центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини.… Стаття 65. Особливості спеціального водокористування та користування водними об’єктами для потреб сільського і лісового господарства…Зрошення сільськогосподарських угідь стічними водами може бути дозволено обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, і центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини.…
Стаття 75. Порядок захоронення забруднюючих речовин, відходів виробництва, стічних вод у глибокі підземні водоносні горизонти та повернення супутньо-пластових вод нафтогазових родовищ до підземних горизонтівСтворення полігонів для захоронення у глибокі підземні водоносні горизонти, що не містять прісних вод, забруднюючих рідинних речовин, відходів виробництва та стічних вод, включаючи мінералізовані шахтні та термальні води, що утворюються на основі природних вод і не піддаються очищенню існуючими методами, допускається у виняткових випадках після проведення спеціальних досліджень з дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за проектами, погодженими із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, та відповідною місцевою радою. Стаття 75. Порядок захоронення забруднюючих речовин, відходів виробництва, стічних вод у глибокі підземні водоносні горизонти та повернення супутньо-пластових вод нафтогазових родовищ до підземних горизонтівСтворення полігонів для захоронення у глибокі підземні водоносні горизонти, що не містять прісних вод, забруднюючих рідинних речовин, відходів виробництва та стічних вод, включаючи мінералізовані шахтні та термальні води, що утворюються на основі природних вод і не піддаються очищенню існуючими методами, допускається у виняткових випадках після проведення спеціальних досліджень з дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за проектами, погодженими із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, та відповідною місцевою радою.
Повернення супутньо-пластових вод нафтогазових родовищ до підземних горизонтів здійснюється за технологічними проектами, погодженими з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, і центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення. Повернення супутньо-пластових вод нафтогазових родовищ до підземних горизонтів здійснюється за технологічними проектами, погодженими з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Стаття 77. Порядок експлуатації водосховищПорядок експлуатації водосховищ визначається правилами, що затверджуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, для кожного водосховища окремо, а для каскаду або системи водосховищ — за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, і центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення. Стаття 77. Порядок експлуатації водосховищПорядок експлуатації водосховищ визначається правилами, що затверджуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, для кожного водосховища окремо, а для каскаду або системи водосховищ — за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Стаття 93. Зони санітарної охорони…Межі зон санітарної охорони водних об’єктів встановлюються місцевими радами на їх території за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища.… Стаття 93. Зони санітарної охорони…Межі зон санітарної охорони водних об’єктів встановлюються місцевими радами на їх території за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища.…
Стаття 105. Охорона підземних вод…У разі розкриття водоносних горизонтів з підземною водою питної якості особи, які проводять бурові, гірничі та інші роботи, пов’язані з пошуками, розвідкою, експлуатацією родовищ корисних копалин, повинні повідомити про це у встановленому порядку обласні, Київську, Севастопольську міські державні адміністрації, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, для вжиття заходів щодо охорони підземних вод від вичерпання і забруднення.… Стаття 105. Охорона підземних вод…У разі розкриття водоносних горизонтів з підземною водою питної якості особи, які проводять бурові, гірничі та інші роботи, пов’язані з пошуками, розвідкою, експлуатацією родовищ корисних копалин, повинні повідомити про це у встановленому порядку обласні, Київську, Севастопольську міські державні адміністрації, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, для вжиття заходів щодо охорони підземних вод від вичерпання і забруднення.…
Стаття 108. Невідкладні заходи щодо запобігання стихійному лихові, спричиненому шкідливою дією вод, аваріям на водних об’єктах та ліквідації їх наслідків…В аварійних ситуаціях на водних об’єктах, пов’язаних з їх забрудненням, що може шкідливо вплинути на здоров’я людей і стан водних екосистем, підприємство, установа чи організація, з вини яких сталася аварія або які виявили її, повинні негайно розпочати ліквідацію її наслідків і повідомити про аварію центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, обласні, Київську, Севастопольську міські державні адміністрації, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища та відповідну раду.… Стаття 108. Невідкладні заходи щодо запобігання стихійному лихові, спричиненому шкідливою дією вод, аваріям на водних об’єктах та ліквідації їх наслідків…В аварійних ситуаціях на водних об’єктах, пов’язаних з їх забрудненням, що може шкідливо вплинути на здоров’я людей і стан водних екосистем, підприємство, установа чи організація, з вини яких сталася аварія або які виявили її, повинні негайно розпочати ліквідацію її наслідків і повідомити про аварію центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, обласні, Київську, Севастопольську міські державні адміністрації, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища та відповідну раду.…
Земельний кодекс України
Стаття 167. Охорона земель від забруднення небезпечними речовинами…2. Нормативи гранично допустимих концентрацій небезпечних речовин у ґрунтах, а також перелік цих речовин затверджуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.… Стаття 167. Охорона земель від забруднення небезпечними речовинами…2. Нормативи гранично допустимих концентрацій небезпечних речовин у ґрунтах, а також перелік цих речовин затверджуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.…
Кодекс України про адміністративні правопорушення
Стаття 188-11. Невиконання постанов, розпоряджень, приписів, висновків, а так само інших законних вимог посадових осіб органів державної санітарно-епідеміологічної службиНевиконання постанов, розпоряджень, приписів, висновків посадових осіб органів державної санітарно-епідеміологічної служби щодо усунення порушень санітарного законодавства, ненадання їм необхідної інформації або надання неправдивої інформації, створення інших перешкод для виконання покладених на них обов’язків -тягне за собою накладення штрафу на громадян від одного до дванадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб — від шести до двадцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Стаття 188-11. Невиконання постанов, розпоряджень, приписів, висновків, а так само інших законних вимог посадових осіб органів державного нагляду (контролю) з питань  санітарного законодавстваНевиконання постанов, розпоряджень, приписів, висновків посадових осіб органів державного нагляду (контролю), у віднесеній до їх відання сфері господарської діяльності, щодо усунення порушень санітарного законодавства, ненадання їм необхідної інформації або надання неправдивої інформації, створення інших перешкод для виконання покладених на них обов’язків -тягне за собою накладення штрафу на громадян від одного до дванадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб — від шести до двадцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стаття 188-22. Невиконання законних вимог посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби та державної служби ветеринарної медицини  Стаття 188-22. Невиконання законних вимог посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів
Невиконання законних вимог посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби або державної служби ветеринарної медицини щодо знищення небезпечних для споживання людиною, твариною чи для іншого використання харчових продуктів, харчових добавок, ароматизаторів, дієтичних добавок та допоміжних матеріалів для переробки харчових продуктів –тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Невиконання законних вимог посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів щодо знищення небезпечних для споживання людиною, твариною чи для іншого використання харчових продуктів, харчових добавок, ароматизаторів, дієтичних добавок та допоміжних матеріалів для переробки харчових продуктів -тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стаття 231. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, розглядає справи: про порушення законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці, щодо безпечного ведення робіт, зберігання,  використання та обліку вибухових матеріалів у галузях  промисловості та на об’єктах, підконтрольних центральному  органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у   сфері охорони праці, про порушення законодавства про надра,  а також невиконання законних вимог посадових осіб  центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну  політику  у  сфері  охорони  праці  (частини п’ята (крім порушень санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм) і шоста статті 41, статті 47, 57, 58, 93, 94, 188-4). Стаття 231. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, розглядає справи: про порушення законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці, щодо безпечного ведення робіт, зберігання,  використання та обліку вибухових матеріалів у галузях  промисловості та на об’єктах, підконтрольних центральному  органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у   сфері охорони праці, про порушення законодавства про надра,  а також невиконання законних вимог посадових осіб  центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну  політику  у  сфері  охорони  праці  (частини п’ята і шоста статті 41, статті 47, 57, 58, 93, 94, 188-4).
Від імені органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право:1) за адміністративні правопорушення, передбачені частинами п’ятою (крім порушень санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм) і шостою статті 41, статтею 93: Від імені органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право:1) за адміністративні правопорушення, передбачені частинами п’ятою  і шостою статті 41, статтею 93:
державні інспектори — штраф до двадцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;головні державні інспектори, начальники інспекцій центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, та їх заступники — штраф до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;начальники управлінь і відділів центрального органу виконавчої  влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, та їх заступники — штраф до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;керівник центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, та його заступники -штраф до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

державні інспектори — штраф до двадцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;головні державні інспектори, начальники інспекцій центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, та їх заступники — штраф до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;начальники управлінь і відділів центрального органу виконавчої  влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, та їх заступники — штраф до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;керівник центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, та його заступники -штраф до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

Стаття 236. Органи державної санітарно-епідеміологічної  служби Стаття 236. Органи державного нагляду контролю за дотриманням вимог санітарного законодавства у віднесеній до їх відання сфері господарської діяльності
Органи державної санітарно-епідеміологічної служби розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов’язані з порушенням санітарних норм (стаття  42), а також про адміністративні правопорушення, передбачені частиною п’ятою статті 41,  статтями  78, 80 — 83, 90-1, 95, 167, 168-1, 170 (коли вони є порушеннями санітарних норм), та статтею 188-11 цього Кодексу. Органи державного нагляду контролю за дотриманням вимог санітарного законодавства у віднесеній до їх відання сфері господарської діяльності розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов’язані з порушенням санітарних норм (стаття  42), а також про адміністративні правопорушення, передбачені частиною п’ятою статті 41,  статтями  78, 80 — 83, 90-1, 95, 167, 168-1, 170 (коли вони є порушеннями санітарних норм), та статтею 188-11 цього Кодексу.
Від імені органів державної санітарно-епідеміологічної служби розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення в межах територій та об’єктів нагляду, визначених законодавством, мають право: Від імені органів державного нагляду контролю за дотриманням вимог санітарного законодавства у віднесеній до їх відання сфері господарської діяльності розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення в межах територій та об’єктів нагляду, визначених законодавством, мають право:
1) головний державний санітарний лікар України та його заступники, головні державні санітарні лікарі Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі  водного,  залізничного,  повітряного транспорту, водних басейнів, залізниць та їх заступники, головні державні санітарні лікарі районів, міст, районів  у  містах, лінійних підрозділів та об’єктів водного, залізничного, повітряного транспорту, Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує  державну  політику  у  сфері захисту державного кордону, Служби  безпеки  України,  з’єднань,  частин  та  підрозділів і їх заступники;
2) лікарі-гігієністи, лікарі-епідеміологи органів державної санітарно-епідеміологічної служби — щодо адміністративних правопорушень, передбачених частиною п’ятою статті 41, а також статтями  42, 78, 80  —  83,  95,  167,  168-1, 170 (коли вони є порушеннями санітарних норм). 1) посадові особи державного нагляду контролю за дотриманням вимог санітарного законодавства у віднесеній до їх відання сфері господарської діяльності — щодо адміністративних правопорушень, передбачених частиною п’ятою статті 41, а також статтями  42, 78, 80  —  83,  95,  167,  168-1, 170 (коли вони є порушеннями санітарних норм).
Стаття 242-1. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного  нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсівЦентральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, розглядає справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 47  —  50,  52  —  53-1,  53-3 — 54, 59 — 77-1, статтею 78 (крім порушень санітарних норм), статтями 78-1 — 79, статтями 80-83 (крім порушень санітарних норм), частинами першою і третьою статті 85, статтями 86-1, 87, статтею 89 (щодо диких тварин), статтею 90-1  (крім  порушень санітарних норм), статтями 91-1 — 91-4, статтею 95 (крім порушень санітарних  норм та норм ядерної безпеки), статтею 153, статтею 167   (щодо реалізації нафтопродуктів, екологічні показники яких не відповідають вимогам стандартів, норм та правил) і статтею 188-5 цього Кодексу.… Стаття 242-1. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного  нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсівЦентральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, розглядає справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 47  —  50,  52  —  53-1,  53-3 — 54, 59 — 77-1, статтею 78, статтями 78-1 — 79, статтями 80-83, частинами першою і третьою статті 85, статтями 86-1, 87, статтею 89 (щодо диких тварин), статтею 90-1, статтями 91-1 — 91-4, статтею 95 (крім порушень норм ядерної безпеки), статтею 153, статтею 167   (щодо реалізації нафтопродуктів, екологічні показники яких не відповідають вимогам стандартів, норм та правил) і статтею 188-5 цього Кодексу.…
Стаття 255. Особи,  які  мають право складати протоколи  про адміністративні правопорушенняУ справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 — 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати:1) уповноважені на те посадові особи:

органів  державної  санітарно-епідеміологічної служби (статті 42-1, 42-2, 188-22);

Стаття 255. Особи,  які  мають право складати протоколи  про адміністративні правопорушенняУ справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 — 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати:1) уповноважені на те посадові особи:

центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та якості харчових продуктів (статті 42-1, 42-2, 188-22);

Основи законодавства України про охорону здоров’я
Стаття 3. Поняття і терміни, що вживаються в законодавстві про охорону здоров’яУ цих Основах та інших актах законодавства про охорону здоров’я основні поняття мають таке значення: Стаття 3. Поняття і терміни, що вживаються в законодавстві про охорону здоров’яУ цих Основах та інших актах законодавства про охорону здоров’я основні поняття мають таке значення:громадське здоров’я – наука та практика попередження захворювань, збільшення тривалості життя і зміцнення здоров’я шляхом організованих зусиль суспільства;

епідеміологічний нагляд – це постійний систематичний збір, аналіз, тлумачення та поширення даних про охорону здоров’я, включаючи епідеміологічні розробки стосовно категорій інфекційних та неінфекційних захворювань, зокрема, випадків поширення таких захворювань у просторі й часі та аналіз факторів ризику, що спричиняють ці захворювання, з метою вживання необхідних заходів для попередження та реагування»;

здоров’я — стан повного фізичного, психічного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних вад;заклад охорони здоров’я — юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, основним завданням яких є забезпечення медичного обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників;медична допомога — діяльність професійно підготовлених медичних працівників, спрямована на профілактику, діагностику, лікування та реабілітацію у зв’язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв’язку з вагітністю та пологами;медичне обслуговування — діяльність закладів охорони здоров’я та фізичних осіб — підприємців, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку, у сфері охорони здоров’я, що не обов’язково обмежується медичною допомогою; здоров’я — стан повного фізичного, психічного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних вад;заклад охорони здоров’я — юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, основним завданням яких є забезпечення медичного обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників;медична допомога — діяльність професійно підготовлених медичних працівників, спрямована на профілактику, діагностику, лікування та реабілітацію у зв’язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв’язку з вагітністю та пологами;медичне обслуговування — діяльність закладів охорони здоров’я та фізичних осіб — підприємців, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку, у сфері охорони здоров’я, що не обов’язково обмежується медичною допомогою;
мережа закладів охорони здоров’я — сукупність закладів охорони здоров’я, що забезпечують потреби населення у медичному обслуговуванні на відповідній території;невідкладний стан людини — раптове погіршення фізичного або психічного здоров’я, яке становить пряму та невідворотну загрозу життю та здоров’ю людини або оточуючих її людей і виникає внаслідок хвороби, травми, отруєння або інших внутрішніх чи зовнішніх причин;охорона здоров’я — система заходів, які здійснюються органами державної влади та органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, закладами охорони здоров’я, медичними та фармацевтичними працівниками і громадянами з метою збереження та відновлення фізіологічних і психологічних функцій, оптимальної працездатності та соціальної активності людини при максимальній біологічно можливій індивідуальній тривалості її життя;пацієнт — фізична особа, яка звернулася за медичною допомогою та/або якій надається така допомога; мережа закладів охорони здоров’я — сукупність закладів охорони здоров’я, що забезпечують потреби населення у медичному обслуговуванні на відповідній території;невідкладний стан людини — раптове погіршення фізичного або психічного здоров’я, яке становить пряму та невідворотну загрозу життю та здоров’ю людини або оточуючих її людей і виникає внаслідок хвороби, травми, отруєння або інших внутрішніх чи зовнішніх причин;охорона здоров’я — система заходів, які здійснюються органами державної влади та органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, закладами охорони здоров’я, медичними та фармацевтичними працівниками і громадянами з метою збереження та відновлення фізіологічних і психологічних функцій, оптимальної працездатності та соціальної активності людини при максимальній біологічно можливій індивідуальній тривалості її життя;пацієнт — фізична особа, яка звернулася за медичною допомогою та/або якій надається така допомога;
  система громадського здоров’я — комплекс інструментів, процедур та заходів, що реалізуються державними та недержавними інституціями для зміцнення здоров’я населення, попередження захворювань, збільшення тривалості активного та працездатного віку та заохочення до здорового способу життя шляхом об’єднаних зусиль усього суспільства;
домедична допомога — невідкладні дії та організаційні заходи, спрямовані на врятування та збереження життя людини у невідкладному стані та мінімізацію наслідків впливу такого стану на її здоров’я, що здійснюються на місці події особами, які не мають медичної освіти, але за своїми службовими обов’язками повинні володіти основними практичними навичками з рятування та збереження життя людини, яка перебуває у невідкладному стані, та відповідно до закону зобов’язані здійснювати такі дії та заходи;рідкісне (орфанне) захворювання — захворювання, яке загрожує життю людини або яке хронічно прогресує, призводить до скорочення тривалості життя громадянина або до його інвалідності, поширеність якого серед населення не частіше ніж 1:2000.Зміст інших понять і термінів визначається законодавством України та спеціальними словниками понять і термінів Всесвітньої організації охорони здоров’я. домедична допомога — невідкладні дії та організаційні заходи, спрямовані на врятування та збереження життя людини у невідкладному стані та мінімізацію наслідків впливу такого стану на її здоров’я, що здійснюються на місці події особами, які не мають медичної освіти, але за своїми службовими обов’язками повинні володіти основними практичними навичками з рятування та збереження життя людини, яка перебуває у невідкладному стані, та відповідно до закону зобов’язані здійснювати такі дії та заходи;рідкісне (орфанне) захворювання — захворювання, яке загрожує життю людини або яке хронічно прогресує, призводить до скорочення тривалості життя громадянина або до його інвалідності, поширеність якого серед населення не частіше ніж 1:2000.Зміст інших понять і термінів визначається законодавством України та спеціальними словниками понять і термінів Всесвітньої організації охорони здоров’я.
Стаття 15. Органи охорони здоров’яРеалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я забезпечують:центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я;

інші центральні органи виконавчої влади, які реалізують державну політику у сферах санітарного та епідемічного благополуччя населення, контролю якості та безпеки лікарських засобів, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань.

Реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я в адміністративно-територіальних одиницях України здійснюють Рада міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації.

Стаття 15. Органи охорони здоров’яРеалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я забезпечують:центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я;

центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері контролю якості та безпеки лікарських засобів.

Реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням, санітарного та епідемічного благополуччя населення в адміністративно-територіальних одиницях України здійснюють Рада міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації.

Стаття 16. Заклади охорони здоров’я…Керівники державних, комунальних закладів охорони здоров’я призначаються на посаду шляхом укладення з ними контракту строком від трьох до п’яти років. Якщо після закінчення строку дії контракту трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія контракту вважається продовженою відповідно до закону. Порядок укладення контракту з керівником державного, комунального закладу охорони здоров’я та типова форма такого контракту затверджуються Кабінетом Міністрів України. Стаття 16. Заклади охорони здоров’я…Керівники державних, комунальних закладів охорони здоров’я призначаються на посаду шляхом укладення з ними контракту строком від трьох до п’яти років. Якщо після закінчення строку дії контракту трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія контракту вважається продовженою відповідно до закону. Порядок укладення контракту з керівником державного, комунального закладу охорони здоров’я та типова форма такого контракту затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Призначення на посаду та звільнення з посади керівників установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби здійснюються відповідно до законодавства про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення.  
Стаття 27. Забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя територій і населених пунктівСанітарно-епідемічне благополуччя територій і населених пунктів забезпечується системою державних стимулів та регуляторів, спрямованих на суворе дотримання санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил та норм, комплексом спеціальних санітарно-гігієнічних і, санітарно-протиепідемічних заходів та організацією державного санітарного нагляду. Стаття 27. Забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя територій і населених пунктівСанітарно-епідемічне благополуччя територій і населених пунктів забезпечується системою державних стимулів та регуляторів, спрямованих на суворе дотримання санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил та норм, комплексом спеціальних санітарно-гігієнічних і, санітарно-протиепідемічних заходів та організацією епідеміологічного нагляду і здійсненням державного нагляду (контролю).
Стаття 61. Дитяче харчуванняДержава забезпечує дітей віком до трьох років виготовленими переважно на промисловій основі з екологічно чистої сировини якісними дитячими сумішами та іншими продуктами дитячого харчування.Контроль за виконанням санітарно-гігієнічних та інших нормативних вимог щодо продуктів дитячого харчування покладається на органи державної санітарно-епідеміологічної служби. Стаття 61. Дитяче харчуванняДержава забезпечує дітей віком до трьох років виготовленими переважно на промисловій основі з екологічно чистої сировини якісними дитячими сумішами та іншими продуктами дитячого харчування.Контроль за виконанням санітарно-гігієнічних та інших нормативних вимог щодо продуктів дитячого харчування покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів.
Стаття 67. Медико-санітарне забезпечення санаторно-курортної діяльності…Державний контроль за наданням медичної допомоги в санаторно-курортних закладах здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, і центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, які мають право у встановленому законодавчими актами порядку зупиняти діяльність цих закладів через порушення законодавства про охорону здоров’я або законних прав та інтересів громадян. Стаття 67. Медико-санітарне забезпечення санаторно-курортної діяльності…Державний контроль за наданням медичної допомоги в санаторно-курортних закладах здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, який має право у встановленому законодавчими актами порядку зупиняти діяльність цих закладів через порушення законодавства про охорону здоров’я або законних прав та інтересів громадян.
Стаття 69. Медико-соціальна експертиза втрати працездатності та стійкого розладу функцій організму…Під час проведення медичної експертизи з тимчасової втрати працездатності встановлюється факт необхідності надання листка непрацездатності чи іншого документа, що засвідчує тимчасову втрату працездатності у зв’язку з хворобою, травмою, вагітністю та пологами, доглядом за хворим членом сім’ї, хворою дитиною, карантином, встановленим санітарно-епідеміологічною службою, протезуванням, санаторно-курортним лікуванням, визначаються необхідність і строки тимчасового переведення працівника у зв’язку з хворобою на іншу роботу, приймається рішення про направлення на медико-соціальну експертну комісію для визначення наявності та ступеня стійкого розладу функцій організму, причини, часу настання і групи інвалідності.… Стаття 69. Медико-соціальна експертиза втрати працездатності та стійкого розладу функцій організму…Під час проведення медичної експертизи з тимчасової втрати працездатності встановлюється факт необхідності надання листка непрацездатності чи іншого документа, що засвідчує тимчасову втрату працездатності у зв’язку з хворобою, травмою, вагітністю та пологами, доглядом за хворим членом сім’ї, хворою дитиною, карантином, протезуванням, санаторно-курортним лікуванням, визначаються необхідність і строки тимчасового переведення працівника у зв’язку з хворобою на іншу роботу, приймається рішення про направлення на медико-соціальну експертну комісію для визначення наявності та ступеня стійкого розладу функцій організму, причини, часу настання і групи інвалідності.…
Закон України «Про донорство крові та її компонентів»
Стаття 18. Забезпечення безпеки та якості донорської крові, її компонентів та виготовлюваних з них препаратів. Ведення реєстрів донорів крові та її компонентів…Кров, її компоненти і препарати та відповідні консервуючі розчини підлягають обов’язковому  контролю центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань в порядку, встановленому центральним  органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.… Стаття 18. Забезпечення безпеки та якості донорської крові, її компонентів та виготовлюваних з них препаратів. Ведення реєстрів донорів крові та її компонентів…Кров, її компоненти і препарати та відповідні консервуючі розчини підлягають обов’язковому  контролю в порядку, встановленому центральним  органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.…
Ведення Національного реєстру донорів крові та її компонентів забезпечується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у  сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань. Ведення Національного реєстру донорів крові та її компонентів забезпечується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.
Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб»
Стаття 1. Визначення термінівУ цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:…

медичні імунобіологічні препарати — вакцини, анатоксини, імуноглобуліни, сироватки, бактеріофаги, інші лікарські засоби, що застосовуються в медичній практиці з метою специфічної профілактики інфекційних хвороб;

Стаття 1. Визначення термінівУ цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:…

медичні імунобіологічні препарати — вакцини, анатоксини, імуноглобуліни, сироватки, бактеріофаги, інші лікарські засоби, що застосовуються в медичній практиці з метою специфічної профілактики інфекційних хвороб;

медичний (санітарний) огляд — огляд членів екіпажів (бригад), пасажирів за клініко-епідеміологічними показаннями для визначення їх стану здоров’я і потенційного ризику для інших осіб з точки зору громадського здоров’я, який може включати вивчення медико-санітарних документів і лабораторне обстеження, якщо це обґрунтовано обставинами індивідуального випадку;

носій збудника інфекційної хвороби (далі — бактеріоносій) — людина, в організмі якої виявлено збудників інфекційної хвороби при відсутності симптомів цієї хвороби;… носій збудника інфекційної хвороби (далі — бактеріоносій) — людина, в організмі якої виявлено збудників інфекційної хвороби при відсутності симптомів цієї хвороби;…
Стаття 3 Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері захисту населення від інфекційних хворобКабінет Міністрів України у сфері захисту населення від інфекційних хвороб:розробляє і здійснює відповідні державні цільові програми;

забезпечує фінансування та матеріально-технічне постачання закладів охорони здоров’я, органів державної санітарно-епідеміологічної служби, підприємств, установ та організацій, залучених до проведення заходів і робіт, пов’язаних з ліквідацією епідемій, координує проведення цих заходів і робіт;

координує та спрямовує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади;

укладає міжурядові договори;

вирішує інші питання у межах повноважень, визначених законом.

Стаття 3 Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері захисту населення від інфекційних хворобКабінет Міністрів України у сфері захисту населення від інфекційних хвороб:розробляє і здійснює відповідні державні цільові програми;

забезпечує фінансування та матеріально-технічне постачання закладів охорони здоров’я, підприємств, установ та організацій, залучених до проведення заходів і робіт, пов’язаних з ліквідацією епідемій, координує проведення цих заходів і робіт;

 

координує та спрямовує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади;

укладає міжурядові договори;

вирішує інші питання у межах повноважень, визначених законом.

Стаття 4. Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим і місцевих органів виконавчої влади у сфері захисту населення від інфекційних хворобРада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади у сфері захисту населення від інфекційних хвороб:…

організовують проведення аналізу епідемічної ситуації в регіоні та контролю за її станом;

Стаття 4. Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим і місцевих органів виконавчої влади у сфері захисту населення від інфекційних хворобРада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади у сфері захисту населення від інфекційних хвороб:…

організовують проведення аналізу епідемічної ситуації в регіоні та контролю за її станом;

  забезпечують організацію проведення розслідувань причин і умов виникнення інфекційних хвороб; організовують проведення епідеміологічного нагляду (спостереження), оцінки та комплексного аналізу основних факторів ризику (поведінкові, біологічні, інші) та соціальних детермінант здоров’я, які впливають на поширення інфекційних хвороб;забезпечують реагування на надзвичайні події у сфері громадського здоров’я, що мають регіональне значення (наприклад, спалахи інфекційних хвороб);забезпечують створення, зберігання та своєчасне оновлення необхідного запасу дезінфекційних засобів на випадок епідемій;
забезпечують комунальні заклади охорони здоров’я, діяльність яких пов’язана з лікуванням і профілактикою інфекційних хвороб, кадрами, фінансовими та матеріально-технічними ресурсами;… забезпечують комунальні заклади охорони здоров’я, діяльність яких пов’язана з лікуванням і профілактикою інфекційних хвороб, кадрами, фінансовими та матеріально-технічними ресурсами;…
Стаття 6. Повноваження центральних органів виконавчої влади щодо захисту населення від інфекційних хворобЦентральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, щодо захисту населення від інфекційних хвороб:затверджує санітарно-протиепідемічні правила і норми, методи обстеження та лікування хворих, діагностики та профілактики інфекційних хвороб, інші нормативно-правові акти;

встановлює методи випробувань дезінфекційних засобів, контролю за їх відповідністю вимогам стандартів, інших нормативних документів, регламентує застосування таких методів;

вносить на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції, спрямовані на профілактику та зниження рівня інфекційних хвороб, на поліпшення епідемічної ситуації в Україні;

встановлює допустимі рівні забруднення мікроорганізмами та іншими біологічними чинниками харчових продуктів і продовольчої сировини, води, ґрунту, інших об’єктів середовища життєдіяльності людини;

Стаття 6. Повноваження центральних органів виконавчої влади щодо захисту населення від інфекційних хворобЦентральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, щодо захисту населення від інфекційних хвороб:розробляє та затверджує санітарно-протиепідемічні правила і норми, методи обстеження та лікування хворих, діагностики та профілактики інфекційних хвороб, інші нормативно-правові акти;

встановлює методи випробувань дезінфекційних засобів, контролю за їх відповідністю вимогам стандартів, інших нормативних документів, регламентує застосування таких методів;

вносить на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції, спрямовані на профілактику та зниження рівня інфекційних хвороб, на поліпшення епідемічної ситуації в Україні;

встановлює допустимі рівні забруднення мікроорганізмами та іншими біологічними чинниками харчових продуктів і продовольчої сировини, води, ґрунту, інших об’єктів середовища життєдіяльності людини;

  веде державний облік інфекційних хвороб;координує  проведення заходів, спрямованих на санітарну охорону території України; аналізує  і  прогнозує  епідемічну  ситуацію  в  Україні та в окремих  регіонах,  розробляє та  подає  в  установленому порядку обґрунтовані пропозиції, спрямовані на профілактику та зниження рівня інфекційних хвороб, на поліпшення епідемічної ситуації; організовує проведення наукових досліджень, спрямованих на зниження рівня інфекційних хвороб,   поліпшення епідемічної ситуації, підвищення ефективності протиепідемічних заходів;
  здійснює міжвідомчу координацію та забезпечує взаємодію з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади у сфері захисту населення від інфекційних хвороб; організовує та координує роботи з проведення гігієнічного навчання населення з питань запобігання виникненню та поширенню інфекційних хвороб, а також забезпечує медичні служби міністерств, інших  центральних  і  місцевих органів виконавчої влади періодичною інформацією  про епідемічну ситуацію в Україні та у світі, щорічно інформує їх про прийняті санітарно-протиепідемічні правила та інші нормативно-правові акти у сфері захисту населення від інфекційних хвороб; надає практичну допомогу органам місцевого самоврядування та місцевим державним адміністраціям в ліквідації спалахів та епідемій інфекційних хвороб, медичних наслідків стихійних лих та інших  послуг у сфері громадського здоров’я;здійснює епідеміологічний нагляд за побічною дією імунобіологічних препаратів та їх епідеміологічною ефективністю;
вирішує інші питання у межах повноважень, визначених законом.Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, щодо захисту населення від інфекційних хвороб:здійснює відповідно до законодавства державну реєстрацію медичних імунобіологічних препаратів;бере участь у формуванні державних замовлень на виробництво лікарських засобів, медичних імунобіологічних препаратів та дезінфекційних засобів, необхідних для здійснення профілактичних і протиепідемічних заходів, а також на підготовку фахівців із профілактики та лікування інфекційних хвороб;забезпечує створення, зберігання та своєчасне оновлення необхідного запасу лікарських засобів, медичних імунобіологічних препаратів, дезінфекційних засобів тощо на випадок епідемій;

вирішує інші питання у межах повноважень, визначених законом.

вирішує інші питання у межах повноважень, визначених законом.Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, щодо захисту населення від інфекційних хвороб:здійснює відповідно до законодавства державну реєстрацію медичних імунобіологічних препаратів;бере участь у формуванні державних замовлень на виробництво лікарських засобів, медичних імунобіологічних препаратів та дезінфекційних засобів, необхідних для здійснення профілактичних і протиепідемічних заходів, а також на підготовку фахівців із профілактики та лікування інфекційних хвороб;забезпечує створення, зберігання та своєчасне оновлення необхідного запасу лікарських засобів, медичних імунобіологічних препаратів, дезінфекційних засобів тощо на випадок епідемій;

вирішує інші питання у межах повноважень, визначених законом.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, щодо захисту населення від інфекційних хвороб:розробляє санітарні норми, методи профілактики інфекційних хвороб, інші нормативно-правові акти;здійснює нагляд за додержанням підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності та громадянами законодавства у сфері захисту населення від інфекційних хвороб, контролює виконання вимог санітарно-протиепідемічних правил і норм;здійснює епідеміологічний нагляд за побічною дією імунобіологічних препаратів та їх епідеміологічною ефективністю;веде державний облік інфекційних хвороб;

координує проведення закладами охорони здоров’я, органами державної санітарно-епідеміологічної служби, науково-дослідними установами, що належать до сфери його управління, заходів, спрямованих на санітарну охорону території України;

аналізує і прогнозує епідемічну ситуацію в Україні та в окремих регіонах, розробляє та подає в установленому порядку обґрунтовані пропозиції, спрямовані на профілактику та зниження рівня інфекційних хвороб, на поліпшення епідемічної ситуації;

організовує проведення наукових досліджень, спрямованих на зниження рівня інфекційних хвороб, поліпшення епідемічної ситуації, підвищення ефективності протиепідемічних заходів;

забезпечує створення, зберігання та своєчасне оновлення необхідного запасу дезінфекційних засобів на випадок епідемій;

 
здійснює міжвідомчу координацію та забезпечує взаємодію з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади у сфері захисту населення від інфекційних хвороб;погоджує проекти рішень, якими встановлюється порядок проведення профілактичних і протиепідемічних заходів;погоджує порядок проведення профілактичних і протиепідемічних заходів у межах підпорядкованих центральним органам виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку, захисту державного кордону, виконання кримінальних покарань, Службі безпеки України, територій, об’єктів, частин і підрозділів;організовує та координує роботи з проведення гігієнічного навчання населення з питань запобігання виникненню та поширенню інфекційних хвороб, а також забезпечує медичні служби міністерств, інших центральних і місцевих органів виконавчої влади, органи державної санітарно-епідеміологічної служби періодичною інформацією про епідемічну ситуацію в Україні та у світі, щорічно інформує їх про прийняті санітарно-протиепідемічні правила та інші нормативно-правові акти у сфері захисту населення від інфекційних хвороб;вирішує інші питання у межах повноважень, визначених законом.  
Стаття 11. Організація та проведення профілактичних і протиепідемічних заходівОрганізація та проведення профілактичних і протиепідемічних заходів, зокрема щодо санітарної охорони території України, обмежувальних заходів стосовно хворих на інфекційні хвороби та бактеріоносіїв, виробничого контролю, у тому числі лабораторних досліджень і випробувань при виробництві, зберіганні, транспортуванні та реалізації харчових продуктів і продовольчої сировини та іншої продукції, при виконанні робіт і наданні послуг, а також організація та проведення медичних оглядів і обстежень, профілактичних щеплень, гігієнічного виховання та навчання громадян, інших заходів, передбачених санітарно-гігієнічними та санітарно-протиепідемічними правилами і нормами, у межах встановлених законом повноважень покладаються на органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, органи державної санітарно-епідеміологічної служби, заклади охорони здоров’я, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, а також на громадян. Стаття 11. Організація та проведення профілактичних і протиепідемічних заходівОрганізація та проведення профілактичних і протиепідемічних заходів, зокрема щодо санітарної охорони території України, обмежувальних заходів стосовно хворих на інфекційні хвороби та бактеріоносіїв, виробничого контролю, у тому числі лабораторних досліджень і випробувань при виробництві, зберіганні, транспортуванні та реалізації харчових продуктів і продовольчої сировини та іншої продукції, при виконанні робіт і наданні послуг, а також організація та проведення медичних оглядів і обстежень, профілактичних щеплень, гігієнічного виховання та навчання громадян, інших заходів, передбачених санітарно-гігієнічними та санітарно-протиепідемічними правилами і нормами, у межах встановлених законом повноважень покладаються на органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, заклади охорони здоров’я, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, а також на громадян.
Організацію та проведення профілактичних і протиепідемічних заходів у межах територій, об’єктів, частин і підрозділів, підпорядкованих центральним органам виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку, виконання кримінальних покарань, захисту державного кордону, Службі безпеки України, забезпечують зазначені органи, підпорядковані їм установи державної санітарно-епідеміологічної служби, медичні служби, а також керівники зазначених об’єктів, частин, підрозділів.Проведення профілактичних щеплень забезпечують центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування та органи державної санітарно-епідеміологічної служби. Організацію та проведення профілактичних і протиепідемічних заходів у межах територій, об’єктів, частин і підрозділів, підпорядкованих центральним органам виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку, виконання кримінальних покарань, захисту державного кордону, Службі безпеки України, забезпечують зазначені органи, підпорядковані їм установи, медичні служби, а також керівники зазначених об’єктів, частин, підрозділів.Проведення профілактичних щеплень забезпечують центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування.
Стаття 12. Профілактичні щеплення…Рішення про проведення обов’язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях та об’єктах приймають головний державний санітарний лікар України, головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, головні державні санітарні лікарі областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку, виконання кримінальних покарань, захисту державного кордону, Служби безпеки України.… Стаття 12. Профілактичні щеплення…Рішення про проведення обов’язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях та об’єктах приймають керівники Ради міністрів Автономної Республіки Крим і місцевих органів виконавчої влади та центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку, виконання кримінальних покарань, захисту державного кордону, Служби безпеки України.
Стаття 21. Обов’язкові профілактичні медичні огляди…У разі погіршення епідемічної ситуації за поданням відповідного головного державного санітарного лікаря рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування для працівників, зазначених у частині першій цієї статті, можуть проводитися позачергові обов’язкові профілактичні медичні огляди.… Стаття 21. Обов’язкові профілактичні медичні огляди…У разі погіршення епідемічної ситуації рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування для працівників, зазначених у частині першій цієї статті, можуть проводитися позачергові обов’язкові профілактичні медичні огляди.…
Дані про результати обов’язкових профілактичних медичних оглядів працівників, зазначених у частині першій цієї статті, заносяться до їх особистих медичних книжок та інших медичних документів і підлягають обліку у відповідних органах державної санітарно-епідеміологічної служби.… Дані про результати обов’язкових профілактичних медичних оглядів працівників, зазначених у частині першій цієї статті, заносяться до їх особистих медичних книжок та інших медичних документів.…
Стаття 28. Санітарна охорона території УкраїниСанітарна охорона території України забезпечується проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів та санітарно-епідеміологічним наглядом у пунктах пропуску через державний кордон та на всій території України. Правила санітарної охорони території України затверджуються Кабінетом Міністрів України.Санітарно-епідеміологічний нагляд у пунктах пропуску через державний кордон України здійснюють санітарно-карантинні підрозділи відповідних органів державної санітарно-епідеміологічної служби. Стаття 28. Санітарна охорона території УкраїниСанітарна охорона території України забезпечується проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів та санітарно-епідеміологічним наглядом у пунктах пропуску через державний кордон та на всій території України. Правила санітарної охорони території України затверджуються Кабінетом Міністрів України.Медичний (санітарний) огляд у пунктах пропуску через державний кордон України здійснюють заклади охорони здоров’я, визначенні центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.
Пропуск через державний кордон України пасажирів, екіпажів, бригад тощо, серед яких є особи з симптомами інфекційних хвороб, дозволяється після проведення медичного огляду цих осіб.В’їзд на територію України транспортних засобів, ввезення вантажів, товарів та інших предметів, у тому числі харчових продуктів та продовольчої сировини, лікарських засобів, хімічних, біологічних і радіоактивних речовин, а також матеріалів і відходів, що можуть бути факторами передачі інфекції або створити небезпеку для життя і здоров’я людей, дозволяється лише після огляду їх працівниками санітарно-карантинного підрозділу. Пропуск через державний кордон України пасажирів, екіпажів, бригад тощо, серед яких є особи з симптомами інфекційних хвороб, дозволяється після проведення медичного огляду цих осіб.В’їзд на територію України транспортних засобів, ввезення вантажів, товарів та інших предметів, у тому числі харчових продуктів та продовольчої сировини, лікарських засобів, хімічних, біологічних і радіоактивних речовин, а також матеріалів і відходів, що можуть бути факторами передачі інфекції або створити небезпеку для життя і здоров’я людей, дозволяється лише після огляду їх працівниками центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів.
В’їзд на територію України транспортних засобів, ввезення на її територію, а також вивезення з України чи транзит через її територію вантажів, товарів та інших предметів допускається за наявності товаросупровідної документації, оформленої відповідно до вимог міжнародних договорів України та інших нормативно-правових актів.Ввезення на територію України вантажів, товарів та інших предметів, зазначених у частині четвертій цієї статті, не допускається у разі якщо під час проведення санітарно-епідеміологічного нагляду встановлено, що: В’їзд на територію України транспортних засобів, ввезення на її територію, а також вивезення з України чи транзит через її територію вантажів, товарів та інших предметів допускається за наявності товаросупровідної документації, оформленої відповідно до вимог міжнародних договорів України та інших нормативно-правових актів.Ввезення на територію України вантажів, товарів та інших предметів, зазначених у частині четвертій цієї статті, не допускається у разі якщо під час проведення санітарно-епідеміологічного контролю встановлено, що:
їх ввезення заборонено законодавством у зв’язку з небезпекою для життя і здоров’я людей;товаросупровідна документація не містить відомостей щодо їх безпеки для життя і здоров’я людей;їх ввезення може спричинити масові інфекційні захворювання або отруєння людей. їх ввезення заборонено законодавством у зв’язку з небезпекою для життя і здоров’я людей;товаросупровідна документація не містить відомостей щодо їх безпеки для життя і здоров’я людей;їх ввезення може спричинити масові інфекційні захворювання або отруєння людей.
Дипломатичні представництва, консульські установи, торговельні представництва України за кордоном у разі виникнення в країнах їх перебування особливо небезпечних інфекційних хвороб терміново повідомляють про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я. З урахуванням епідемічної ситуації Кабінет Міністрів України може встановити тимчасові обмеження та особливі умови щодо транспортного сполучення з цими країнами, в’їзду в Україну іноземців та осіб без громадянства з цих країн, а також ввезення в Україну харчових продуктів, продовольчої сировини, тварин, інших вантажів, товарів і предметів, що можуть бути факторами передачі інфекції, а також виїзд громадян України до цих країн.Виїзд громадян України до країн, перебування в яких пов’язане з високим ризиком захворювання на особливо небезпечні та небезпечні інфекційні хвороби, дозволяється після проведення їм відповідних профілактичних щеплень. Дипломатичні представництва, консульські установи, торговельні представництва України за кордоном у разі виникнення в країнах їх перебування особливо небезпечних інфекційних хвороб терміново повідомляють про це центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я. З урахуванням епідемічної ситуації Кабінет Міністрів України може встановити тимчасові обмеження та особливі умови щодо транспортного сполучення з цими країнами, в’їзду в Україну іноземців та осіб без громадянства з цих країн, а також ввезення в Україну харчових продуктів, продовольчої сировини, тварин, інших вантажів, товарів і предметів, що можуть бути факторами передачі інфекції, а також виїзд громадян України до цих країн.Виїзд громадян України до країн, перебування в яких пов’язане з високим ризиком захворювання на особливо небезпечні та небезпечні інфекційні хвороби, дозволяється після проведення їм відповідних профілактичних щеплень.
Стаття 29. КарантинКарантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, за поданням головного державного санітарного лікаря України.

Стаття 29. КарантинКарантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

 

Стаття 32. Обмежувальні протиепідемічні заходиОбмежувальні протиепідемічні заходи встановлюються місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування за поданням відповідного головного державного санітарного лікаря у разі, коли в окремому населеному пункті, у дитячому виховному, навчальному чи оздоровчому закладі виник спалах інфекційної хвороби або склалася неблагополучна епідемічна ситуація, що загрожує поширенням інфекційних хвороб. Обмеженням підлягають ті види господарської та іншої діяльності, що можуть сприяти поширенню інфекційних хвороб.… Стаття 32. Обмежувальні протиепідемічні заходиОбмежувальні протиепідемічні заходи встановлюються місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування у разі, коли в окремому населеному пункті, у дитячому виховному, навчальному чи оздоровчому закладі виник спалах інфекційної хвороби або склалася неблагополучна епідемічна ситуація, що загрожує поширенням інфекційних хвороб. Обмеженням підлягають ті види господарської та іншої діяльності, що можуть сприяти поширенню інфекційних хвороб.…
Стаття 33. Види і порядок проведення дезінфекційних заходівДезінфекційні заходи поділяються на такі види:профілактичні дезінфекційні заходи — заходи, що проводяться у жилих, виробничих, навчальних, санітарно-побутових та інших приміщеннях, будівлях і спорудах, на територіях населених пунктів, у місцях масового відпочинку населення та рекреаційних зонах, в інших можливих місцях розмноження переносників збудників інфекційних хвороб. Профілактичні дезінфекційні заходи проводяться не рідше двох разів на рік — навесні та восени.

Профілактичні дезінфекційні заходи проводяться органами державної санітарно-епідеміологічної служби, а також суб’єктами підприємницької діяльності на підставі відповідних договорів з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та громадянами;

поточні дезінфекційні заходи — заходи, що систематично проводяться у закладах охорони здоров’я, на об’єктах громадського харчування та на підприємствах харчової промисловості, у приміщеннях масового перебування людей (підприємства побутового обслуговування населення, навчальні та культурно-освітні заклади тощо), а також у жилих приміщеннях під час перебування в них інфекційних хворих чи бактеріоносіїв. Поточні дезінфекційні заходи проводяться по декілька разів на день залежно від епідемічної ситуації.

Поточні дезінфекційні заходи проводяться працівниками відповідних підприємств, установ) організацій, а в жилих приміщеннях — хворими на інфекційні хвороби, бактеріоносіями, членами їх сімей тощо;

заключні дезінфекційні заходи — заходи, що проводяться в осередку інфекційної хвороби після видалення з нього джерела інфекції. Заключні дезінфекційні заходи проводяться органами державної санітарно-епідеміологічної служби.

Порядок проведення профілактичних, поточних і заключних дезінфекційних заходів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, з урахуванням особливостей збудників інфекційних хвороб, факторів передачі інфекції тощо.

Стаття 33. Види і порядок проведення дезінфекційних заходівДезінфекційні заходи поділяються на такі види:профілактичні дезінфекційні заходи — заходи, що проводяться у жилих, виробничих, навчальних, санітарно-побутових та інших приміщеннях, будівлях і спорудах, на територіях населених пунктів, у місцях масового відпочинку населення та рекреаційних зонах, в інших можливих місцях розмноження переносників збудників інфекційних хвороб. Профілактичні дезінфекційні заходи проводяться не рідше двох разів на рік — навесні та восени.

Профілактичні дезінфекційні заходи проводяться суб’єктами підприємницької діяльності на підставі відповідних договорів з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та громадянами;

 

поточні дезінфекційні заходи — заходи, що систематично проводяться у закладах охорони здоров’я, на об’єктах громадського харчування та на підприємствах харчової промисловості, у приміщеннях масового перебування людей (підприємства побутового обслуговування населення, навчальні та культурно-освітні заклади тощо), а також у жилих приміщеннях під час перебування в них інфекційних хворих чи бактеріоносіїв. Поточні дезінфекційні заходи проводяться по декілька разів на день залежно від епідемічної ситуації.

Поточні дезінфекційні заходи проводяться працівниками відповідних підприємств, установ) організацій, а в жилих приміщеннях — хворими на інфекційні хвороби, бактеріоносіями, членами їх сімей тощо;

заключні дезінфекційні заходи — заходи, що проводяться в осередку інфекційної хвороби після видалення з нього джерела інфекції. Заключні дезінфекційні заходи проводяться закладами охорони здоров’я.

Порядок проведення профілактичних, поточних і заключних дезінфекційних заходів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, з урахуванням особливостей збудників інфекційних хвороб, факторів передачі інфекції тощо.

Стаття 34. Дезінфекційні засобиХімічні речовини, біологічні чинники та засоби медичного призначення, що застосовуються для проведення дезінфекційних заходів, підлягають гігієнічній регламентації та державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. Стаття 34. Дезінфекційні засобиХімічні речовини, біологічні чинники та засоби медичного призначення, що застосовуються для проведення дезінфекційних заходів, підлягають гігієнічній регламентації та державній реєстрації в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
  Для державної реєстрації (перереєстрації) дезінфекційного засобу центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я подається заява, в якій зазначається:найменування засобу (торговельне найменування мовою оригіналу, англійською та українською мовами);найменування заявника (адреса, телефон, телефакс, електронна адреса), для зарубіжних заявників — реєстраційний номер, для вітчизняних — код згідно з ЄДРПОУ;найменування виробника (адреса, телефон, телефакс, електронна адреса), для зарубіжних виробників — реєстраційний номер, для вітчизняних — код згідно з ЄДРПОУ;склад засобу, форма випуску, упаковка;

призначення засобу;

режим використання;

код згідно з УКТЗЕД — для імпортованого засобу;

код згідно з ДКПП — для вітчизняного засобу;

документ, що засвідчує надання повноважень заявнику представляти інтереси виробника (якщо заявник не є виробником);

завірені заявником звіти і протоколи досліджень;

проект етикетки;

проект інструкції з використання засобу або методичних вказівок;

зразок засобу;

  стандартні зразки діючих речовин, якщо це передбачено методику визначення їх вмісту в засобі.Рішення про видачу або відмову у видачі сертифіката про державну реєстрацію приймається протягом 30 днів після надходження відповідних документів.Підставами для відмови у видачі сертифіката є: порушення вимог щодо оформлення і змісту документів та/або подання їх у неповному обсязі; виявлення у документах, поданих суб’єктом господарювання, недостовірних відомостей;

включення до складу небезпечного фактору, що входить до переліку небезпечних речовин, заборонених для застосування в Україні, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування політики у сфері охорони здоров’я .

Підставою для анулювання сертифіката про державну реєстрацію дезінфекційного засобу є виявлення нових властивостей засобу, які становлять небезпеку для здоров’я людини чи навколишнього природного середовища.

Підставами для видачі дубліката сертифікату є його втрата або пошкодження.

Видача дубліката сертифікату здійснюється за плату, на підставі заяви, протягом двох робочих днів з дня її надходження.

Строк дії сертифікату про державну реєстрацію небезпечного фактору не обмежується.

Виробництво, зберігання, транспортування, застосування та реалізація дезінфекційних засобів здійснюються з дотриманням вимог відповідних нормативно-правових актів.Застосування дезінфекційних засобів, не зареєстрованих у встановленому порядку в Україні, а також тих, у процесі виготовлення, транспортування чи зберігання яких було порушено вимоги технологічних регламентів та інших нормативно-правових актів, забороняється. Виробництво, зберігання, транспортування, застосування та реалізація дезінфекційних засобів здійснюються з дотриманням вимог відповідних нормативно-правових актів.Застосування дезінфекційних засобів, не зареєстрованих у встановленому порядку в Україні, а також тих, у процесі виготовлення, транспортування чи зберігання яких було порушено вимоги технологічних регламентів та інших нормативно-правових актів, забороняється.
Стаття 35. Облік та реєстрація інфекційних хворобОблік інфекційних хвороб базується на системі обов’язкової реєстрації кожного їх випадку незалежно від місця і обставин виявлення та оперативного (екстреного) повідомлення про нього відповідного органу державної санітарно-епідеміологічної служби. Стаття 35. Облік та реєстрація інфекційних хворобОблік інфекційних хвороб базується на системі обов’язкової реєстрації кожного їх випадку незалежно від місця і обставин виявлення та оперативного (екстреного) повідомлення про нього відповідним закладом охорони здоров’я.
Стаття 37. Робота в осередках інфекційних хвороб…Межі осередків інфекційних хвороб визначаються фахівцями державної санітарно-епідеміологічної служби на підставі результатів їх епідеміологічного обстеження.… Стаття 37. Робота в осередках інфекційних хвороб…Межі осередків інфекційних хвороб визначаються на підставі результатів їх епідеміологічного обстеження.…
Стаття 38. Обов’язки посадових осіб закладів охорони здоров’я і медичних працівників у разі виявлення хворого на інфекційну хворобуПосадові особи закладів охорони здоров’я незалежно від форм власності та медичні працівники у разі виявлення хворого на інфекційну хворобу зобов’язані вжити заходів для його тимчасової ізоляції, надати невідкладну медичну допомогу, за необхідності організувати проведення поточних дезінфекційних заходів, терміново повідомити відповідний орган державної санітарно-епідеміологічної служби та організувати госпіталізацію хворого до відповідного закладу охорони здоров’я.… Стаття 38. Обов’язки посадових осіб закладів охорони здоров’я і медичних працівників у разі виявлення хворого на інфекційну хворобуПосадові особи закладів охорони здоров’я незалежно від форм власності та медичні працівники у разі виявлення хворого на інфекційну хворобу зобов’язані вжити заходів для його тимчасової ізоляції, надати невідкладну медичну допомогу, за необхідності організувати проведення поточних дезінфекційних заходів, терміново повідомити відповідний орган охорони здоров’я та організувати госпіталізацію хворого до відповідного закладу охорони здоров’я.…
Закон України «Про протидію захворюванню на туберкульоз»
Стаття 5. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері протидії захворюванню на туберкульоз1. Кабінет Міністрів України у сфері протидії захворюванню на туберкульоз:…

3) забезпечує реалізацію державної фінансової політики та вживає заходів щодо створення та удосконалення матеріально-технічної бази закладів охорони здоров’я, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби, підприємств, установ та організацій, залучених до проведення протитуберкульозних заходів, у частині проведення ними таких заходів;

Стаття 5. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері протидії захворюванню на туберкульоз1. Кабінет Міністрів України у сфері протидії захворюванню на туберкульоз:…

3) забезпечує реалізацію державної фінансової політики та вживає заходів щодо створення та удосконалення матеріально-технічної бази закладів охорони здоров’я, підприємств, установ та організацій, залучених до проведення протитуберкульозних заходів, у частині проведення ними таких заходів;

Стаття 9. Виявлення хворих на туберкульоз і осіб, інфікованих мікобактеріями туберкульозу…5. У разі погіршення епідемічної ситуації щодо захворюваності на туберкульоз за поданням головного державного санітарного лікаря адміністративної території, на якій показники захворюваності на туберкульоз значно перевищують усталений рівень для даної території, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування приймають рішення про проведення позачергових обов’язкових профілактичних медичних оглядів на туберкульоз осіб, які підлягають обов’язковим профілактичним медичним оглядам, чи інших груп населення, серед яких рівень захворюваності значно перевищує середній показник на відповідній території.…8. З метою забезпечення реєстрації випадку захворювання на туберкульоз, організації належного медичного обстеження хворого на туберкульоз, його лікування та здійснення відповідних протиепідемічних заходів медичний працівник, який виявив захворювання на туберкульоз, зобов’язаний повідомити про це головному державному санітарному лікарю відповідної адміністративної території та районному/міському фтизіатру за місцем виявлення випадку хвороби. Форма зазначеного повідомлення та порядок його подання затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я. Стаття 9. Виявлення хворих на туберкульоз і осіб, інфікованих мікобактеріями туберкульозу…5. У разі погіршення епідемічної ситуації щодо захворюваності на туберкульоз, якщо показники захворюваності на туберкульоз значно перевищують усталений рівень для даної території, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування приймають рішення про проведення позачергових обов’язкових профілактичних медичних оглядів на туберкульоз осіб, які підлягають обов’язковим профілактичним медичним оглядам, чи інших груп населення, серед яких рівень захворюваності значно перевищує середній показник на відповідній території.…

8. З метою забезпечення реєстрації випадку захворювання на туберкульоз, організації належного медичного обстеження хворого на туберкульоз, його лікування та здійснення відповідних протиепідемічних заходів медичний працівник, який виявив захворювання на туберкульоз, зобов’язаний повідомити про це районному/міському фтизіатру за місцем виявлення випадку хвороби. Форма зазначеного повідомлення та порядок його подання затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я.

Закон України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ»
Стаття 5. Повноваження органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо здійснення заходів із запобігання захворюванню на ВІЛ-інфекцію 1. Повноваження щодо здійснення міжвідомчої   координації заходів із запобігання захворюванню на ВІЛ-інфекцію покладаються на центральний орган  виконавчої  влади, що реалізує державну політику  у  сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань.… Стаття 5. Повноваження органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо здійснення заходів із запобігання захворюванню на ВІЛ-інфекцію 1. Повноваження щодо здійснення міжвідомчої   координації заходів із запобігання захворюванню на ВІЛ-інфекцію покладаються на центральний орган  виконавчої  влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я

Стаття 9. Реєстрація та облік людей, які живуть з ВІЛ, здійснення медичного нагляду за ними 1. Реєстрація, ведення обліку людей, які живуть з ВІЛ, здійснення медичного нагляду за зазначеними особами забезпечуються відповідними закладами охорони здоров’я державної та комунальної форми власності, визначеними спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу  та  інших  соціально небезпечних захворювань.… Стаття 9. Реєстрація та облік людей, які живуть з ВІЛ, здійснення медичного нагляду за ними 1. Реєстрація, ведення обліку людей, які живуть з ВІЛ, здійснення медичного нагляду за зазначеними особами забезпечуються відповідними закладами охорони здоров’я державної та комунальної форми власності, визначеними спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.…
Закон України «Про виконання програм Глобального фонду для боротьби із СНІДом, туберкульозом та малярією в Україні»
Стаття 10. Моніторинг виконання програм Глобального фонду1. Моніторинг виконання програм та використання грантів проводиться Національним координатором спільно з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань, і уповноваженими представниками Глобального фонду (за згодою) під час виконання програми (поточний моніторинг) і на заключному етапі її виконання (заключний моніторинг).2. Для забезпечення поточного моніторингу основний реципієнт подає центральному органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань:

картку моніторингу виконання програми за підсумками півріччя, підписану відповідальною особою та керівником основного реципієнта кожного півріччя;

щорічний звіт про виконання програми.

Форма і строки подання зазначених картки та звіту встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань, за погодженням з Національним координатором.

3. Для забезпечення проведення заключного моніторингу основний реципієнт подає центральному органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань, підсумковий звіт відповідно до визначених у програмі критеріїв.

Стаття 10. Моніторинг виконання програм Глобального фонду1. Моніторинг виконання програм та використання грантів проводиться Національним координатором спільно з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, і уповноваженими представниками Глобального фонду (за згодою) під час виконання програми (поточний моніторинг) і на заключному етапі її виконання (заключний моніторинг).2. Для забезпечення поточного моніторингу основний реципієнт подає центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я:

 

картку моніторингу виконання програми за підсумками півріччя, підписану відповідальною особою та керівником основного реципієнта кожного півріччя;

щорічний звіт про виконання програми.

Форма і строки подання зазначених картки та звіту встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, за погодженням з Національним координатором.

3. Для забезпечення проведення заключного моніторингу основний реципієнт подає центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, підсумковий звіт відповідно до визначених у програмі критеріїв.

Неподання основним реципієнтом картки моніторингу виконання програми за підсумками півріччя та щорічного звіту про виконання програми вважається незадовільним виконанням програми. Неподання основним реципієнтом картки моніторингу виконання програми за підсумками півріччя та щорічного звіту про виконання програми вважається незадовільним виконанням програми.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань, аналізує та подає Національному координатору висновки за результатами поточного та заключного моніторингу про: Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, аналізує та подає Національному координатору висновки за результатами поточного та заключного моніторингу про:
досягнення очікуваних результатів;вплив результатів виконання програми на розвиток галузі охорони здоров’я у сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу, туберкульозу у державі загалом або у відповідному регіоні;пропозиції щодо подальшого виконання програми.Національний координатор готує відповідні висновки, рекомендації та заходи щодо подальшого використання грантів. досягнення очікуваних результатів;вплив результатів виконання програми на розвиток галузі охорони здоров’я у сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу, туберкульозу у державі загалом або у відповідному регіоні;пропозиції щодо подальшого виконання програми.Національний координатор готує відповідні висновки, рекомендації та заходи щодо подальшого використання грантів.
Закон України «Про охорону атмосферного повітря»
Стаття 11. Регулювання викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарних джерел…За поданням обласних, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища і центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, органи місцевого самоврядування з урахуванням особливостей екологічної ситуації регіону, населеного пункту можуть додатково встановлювати перелік забруднюючих речовин, за якими здійснюється регулювання їх викидів на відповідній території. Стаття 11. Регулювання викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарних джерел…За поданням обласних, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, органи місцевого самоврядування з урахуванням особливостей екологічної ситуації регіону, населеного пункту можуть додатково встановлювати перелік забруднюючих речовин, за якими здійснюється регулювання їх викидів на відповідній території.
За поданням обласних, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища і центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, органи місцевого самоврядування, у разі перевищення нормативів екологічної безпеки, на відповідній території затверджують відповідно до закону програми оздоровлення атмосферного повітря, здійснюють заходи щодо зменшення забруднення атмосферного повітря. За поданням обласних, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, органи місцевого самоврядування, у разі перевищення нормативів екологічної безпеки, на відповідній території затверджують відповідно до закону програми оздоровлення атмосферного повітря, здійснюють заходи щодо зменшення забруднення атмосферного повітря.
Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб’єкту господарювання, об’єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб’єкту господарювання, об’єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища.
Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб’єкту господарювання, об’єкт якого належить до першої групи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.… Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб’єкту господарювання, об’єкт якого належить до першої групи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.…
Якщо за результатами спостережень за станом атмосферного повітря або розрахунковими даними встановлено зони, де внаслідок причин об’єктивного характеру встановлено перевищення нормативів екологічної безпеки, приймається рішення про поетапне зниження викидів забруднюючих речовин підприємствами, установами, організаціями та громадянами — суб’єктами підприємницької діяльності. Тривалість кожного етапу та необхідне зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин на кожному етапі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення. Якщо за результатами спостережень за станом атмосферного повітря або розрахунковими даними встановлено зони, де внаслідок причин об’єктивного характеру встановлено перевищення нормативів екологічної безпеки, приймається рішення про поетапне зниження викидів забруднюючих речовин підприємствами, установами, організаціями та громадянами — суб’єктами підприємницької діяльності. Тривалість кожного етапу та необхідне зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин на кожному етапі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища.
Стаття 14. Регулювання викидів забруднюючих речовин і впливу фізичних та біологічних факторів на стан атмосферного повітря у разі відсутності нормативівВикиди забруднюючих речовин, для яких не встановлено відповідних нормативів екологічної безпеки, допускаються у виняткових випадках лише з дозволу, виданого суб’єкту господарювання, об’єкт якого належить до першої групи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, а до другої або третьої групи, — обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення. Стаття 14. Регулювання викидів забруднюючих речовин і впливу фізичних та біологічних факторів на стан атмосферного повітря у разі відсутності нормативівВикиди забруднюючих речовин, для яких не встановлено відповідних нормативів екологічної безпеки, допускаються у виняткових випадках лише з дозволу, виданого суб’єкту господарювання, об’єкт якого належить до першої групи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, а до другої або третьої групи, — обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища.
Стаття 16. Регулювання діяльності, що впливає на погоду і кліматДіяльність, спрямована на штучні зміни стану атмосфери та атмосферних явищ у господарських цілях, може провадитися підприємствами, установами, організаціями та громадянами — суб’єктами підприємницької діяльності тільки за дозволами, виданими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, або його територіальними органами, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. Порядок погодження і видачі дозволів встановлюється Кабінетом Міністрів України.… Стаття 16. Регулювання діяльності, що впливає на погоду і кліматДіяльність, спрямована на штучні зміни стану атмосфери та атмосферних явищ у господарських цілях, може провадитися підприємствами, установами, організаціями та громадянами — суб’єктами підприємницької діяльності тільки за дозволами, виданими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, або його територіальними органами, за погодженням місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. Порядок погодження і видачі дозволів встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Стаття 19. Виконання вимог до охорони атмосферного повітря під час видобування надр та проведення вибухових робітВидобування надр та вибухові роботи повинні проводитися з дотриманням вимог щодо охорони атмосферного повітря способами, погодженими із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, іншими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до закону. Стаття 19. Виконання вимог до охорони атмосферного повітря під час видобування надр та проведення вибухових робітВидобування надр та вибухові роботи повинні проводитися з дотриманням вимог щодо охорони атмосферного повітря способами, погодженими із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, іншими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Стаття 23. Умови проектування, будівництва та реконструкції підприємств та інших об’єктів, які впливають або можуть впливати на стан атмосферного повітря…Погодження проектів забудови, будівництва та реконструкції підприємств та інших об’єктів, які впливають або можуть впливати на стан атмосферного повітря, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері архітектури та містобудування, із врахуванням висновків центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, а на території Автономної Республіки Крим — органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, та інших органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених законом.… Стаття 23. Умови проектування, будівництва та реконструкції підприємств та інших об’єктів, які впливають або можуть впливати на стан атмосферного повітря…Погодження проектів забудови, будівництва та реконструкції підприємств та інших об’єктів, які впливають або можуть впливати на стан атмосферного повітря, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері архітектури та містобудування, із врахуванням висновків центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, а на території Автономної Республіки Крим — органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, та інших органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених законом.…
Стаття 25. Державна екологічна та санітарно-гігієнічна експертизаДля визначення безпеки для здоров’я людини та екологічної безпеки під час проектування, розміщення, будівництва нових і реконструкції діючих підприємств та інших об’єктів проводиться державна екологічна і санітарно-гігієнічна експертизи у порядку, визначеному законодавством. Стаття 25. Державна екологічна експертизаДля визначення безпеки для здоров’я людини та екологічної безпеки під час проектування, розміщення, будівництва нових і реконструкції діючих підприємств та інших об’єктів проводиться державна екологічна експертизи у порядку, визначеному законодавством.
Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища»
Стаття 28. Державна екологічна експертизаДержавна екологічна експертиза проводиться відповідно до Закону України «Про екологічну експертизу».Завданнями державної екологічної експертизи є:

а) визначення екологічної безпеки господарської та іншої діяльності, яка може нині або в майбутньому прямо або посередньо негативно вплинути на стан навколишнього природного середовища;

в) оцінка повноти й обгрунтованості передбачуваних заходів щодо охорони навколишнього природного середовища та здоров’я населення, яка здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, разом з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Стаття 28. Державна екологічна експертизаДержавна екологічна експертиза проводиться відповідно до Закону України «Про екологічну експертизу».Завданнями державної екологічної експертизи є:

а) визначення екологічної безпеки господарської та іншої діяльності, яка може нині або в майбутньому прямо або посередньо негативно вплинути на стан навколишнього природного середовища;

в) оцінка повноти й обгрунтованості передбачуваних заходів щодо охорони навколишнього природного середовища та здоров’я населення, яка здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Для участі в проведенні державної екологічної експертизи можуть залучатися відповідні органи виконавчої влади, представники науково-дослідних, проектно- конструкторських, інших установ та організацій, вищих навчальних закладів, громадськості, експерти міжнародних організацій. Для участі в проведенні державної екологічної експертизи можуть залучатися відповідні органи виконавчої влади, представники науково-дослідних, проектно- конструкторських, інших установ та організацій, вищих навчальних закладів, громадськості, експерти міжнародних організацій.
Стаття 52. Охорона навколишнього природного середовища при застосуванні засобів захисту рослин, мінеральних добрив, нафти і нафтопродуктів, токсичних хімічних речовин та інших препаратів…Екологічні вимоги при виробництві, зберіганні, транспортуванні, використанні, знешкодженні, захороненні токсичних та інших небезпечних для навколишнього природного середовища і здоров’я людей речовин, віднесення хімічних речовин до категорії токсичних та їх класифікація за ступенем небезпечності визначаються нормативними документами на підставі висновку державної екологічної експертизи і погоджуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, і центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.… Стаття 52. Охорона навколишнього природного середовища при застосуванні засобів захисту рослин, мінеральних добрив, нафти і нафтопродуктів, токсичних хімічних речовин та інших препаратів…Екологічні вимоги при виробництві, зберіганні, транспортуванні, використанні, знешкодженні, захороненні токсичних та інших небезпечних для навколишнього природного середовища і здоров’я людей речовин, віднесення хімічних речовин до категорії токсичних та їх класифікація за ступенем небезпечності визначаються нормативними документами на підставі висновку державної екологічної експертизи і погоджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, і центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.…
Стаття 66. Запобігання аваріям і ліквідація їх шкідливих екологічних наслідків…У разі аварії, що спричинила забруднення навколишнього природного середовища, підприємства, установи, організації зобов’язані негайно приступити до ліквідації її наслідків. Одночасно посадові особи або власники підприємств, керівники установ і організацій зобов’язані повідомляти про аварію і заходи, вжиті для ліквідації її наслідків, виконавчому комітету сільської, селищної, міської ради, центральному органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, відповідній обласній, Київській, Севастопольській міській державній адміністрації, а на території Автономної Республіки Крим — органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища та населенню. Стаття 66. Запобігання аваріям і ліквідація їх шкідливих екологічних наслідків…У разі аварії, що спричинила забруднення навколишнього природного середовища, підприємства, установи, організації зобов’язані негайно приступити до ліквідації її наслідків. Одночасно посадові особи або власники підприємств, керівники установ і організацій зобов’язані повідомляти про аварію і заходи, вжиті для ліквідації її наслідків, виконавчому комітету сільської, селищної, міської ради, відповідній обласній, Київській, Севастопольській міській державній адміністрації, а на території Автономної Республіки Крим — органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища та населенню.
Закон України «Про курорти»
Стаття 10. Експертиза проектів оголошення природних територій  курортними Проекти оголошення природних територій курортними підлягають державній екологічній та санітарно-гігієнічній  експертизам, які проводяться відповідно до законів України «Про державну екологічну експертизу» і «Про  забезпечення  санітарного та епідемічного благополуччя населення» . Стаття 10. Експертиза проектів оголошення природних територій  курортними Проекти оголошення природних територій курортними підлягають державній екологічній експертизам, які проводяться відповідно до законів України «Про державну екологічну експертизу».
Стаття 11. Прийняття рішень про оголошення природних  територій курортними У разі позитивного висновку державної екологічної та санітарно-гігієнічної експертиз щодо проектів оголошення природних територій курортними матеріали передаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері курортів:… Стаття 11. Прийняття рішень про оголошення природних  територій курортними У разі позитивного висновку державної екологічної експертиз щодо проектів оголошення природних територій курортними матеріали передаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері курортів:…
Стаття 14. Розвиток курортів…Містобудівна документація, що регламентує всі види будівництва на території курортів, розробляється відповідно до законів України «Про основи містобудування», «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та інших нормативно-правових актів і підлягає обов’язковій державній екологічній та санітарно-гігієнічній експертизам. Стаття 14. Розвиток курортів…Містобудівна документація, що регламентує всі види будівництва на території курортів, розробляється відповідно до законів України «Про основи містобудування», «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та інших нормативно-правових актів і підлягає обов’язковій державній екологічній експертизам.
Стаття 31. Перша зона (зона суворого режиму)…На території першої зони (зони суворого режиму) дозволяється провадити діяльність, пов’язану з використанням природних лікувальних факторів, на підставі науково обгрунтованих висновків і результатів державної санітарно-гігієнічної та екологічної експертиз виконувати берегоукріплювальні, протизсувні, протиобвальні, протикарстові та протиерозійні роботи, будувати хвилерізи, буни та інші гідротехнічні споруди, а також влаштовувати причали.… Стаття 31. Перша зона (зона суворого режиму)…На території першої зони (зони суворого режиму) дозволяється провадити діяльність, пов’язану з використанням природних лікувальних факторів, на підставі науково обгрунтованих висновків і результатів державної екологічної експертиз виконувати берегоукріплювальні, протизсувні, протиобвальні, протикарстові та протиерозійні роботи, будувати хвилерізи, буни та інші гідротехнічні споруди, а також влаштовувати причали.…
Стаття 32. Друга зона (зона обмежень)…У разі масового поширення небезпечних та карантинних шкідників і хвороб рослин у парках, лісах та інших зелених насадженнях за погодженням з державною санітарно-епідеміологічною службою дозволяється використання нетоксичних для людини і таких, що швидко розкладаються в навколишньому природному середовищі, пестицидів. Стаття 32. Друга зона (зона обмежень)…У разі масового поширення небезпечних та карантинних шкідників і хвороб рослин у парках, лісах та інших зелених насадженнях за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів дозволяється використання нетоксичних для людини і таких, що швидко розкладаються в навколишньому природному середовищі, пестицидів.
Закон України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку»
Стаття 55. Умови видачі дозволу на перевезення радіоактивних матеріалівДозвіл на перевезення радіоактивних матеріалів видається лише за умови:підтвердження сертифікатом безпеки упаковки;

наявності дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, на перевезення радіоактивних матеріалів транспортним засобом;

Стаття 55. Умови видачі дозволу на перевезення радіоактивних матеріалівДозвіл на перевезення радіоактивних матеріалів видається лише за умови:підтвердження сертифікатом безпеки упаковки;
документального підтвердження того, що перевезення здійснюється особами, які мають достатні знання з радіаційного захисту;… документального підтвердження того, що перевезення здійснюється особами, які мають достатні знання з радіаційного захисту;…
Стаття 81. Відповідальність персоналу та посадових осіб ядерної установки, об’єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, джерела іонізуючого випромінювання, підприємств, установ, організацій і громадян за порушення законодавства у сфері використання ядерної енергії…Правопорушеннями у сфері використання ядерної енергії є:порушення норм, правил і стандартів з ядерної та радіаційної безпеки;недотримання вимог щодо розміщення ядерних установок, джерел іонізуючого випромінювання;

проведення робіт на ядерній установці, джерелі іонізуючого випромінювання, а також поводження з ядерними матеріалами та джерелами іонізуючого випромінювання без наявності дозволу;

Стаття 81. Відповідальність персоналу та посадових осіб ядерної установки, об’єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, джерела іонізуючого випромінювання, підприємств, установ, організацій і громадян за порушення законодавства у сфері використання ядерної енергії…Правопорушеннями у сфері використання ядерної енергії є:порушення норм, правил і стандартів з ядерної та радіаційної безпеки;недотримання вимог щодо розміщення ядерних установок, джерел іонізуючого випромінювання;

проведення робіт на ядерній установці, джерелі іонізуючого випромінювання, а також поводження з ядерними матеріалами та джерелами іонізуючого випромінювання без наявності дозволу;

використання ядерної установки, джерел іонізуючого випромінювання, ядерних матеріалів у медичних цілях без дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення;  
невиконання умов дозволів органів державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки;… невиконання умов дозволів органів державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки;…
порушення встановленого порядку ядерного експорту та імпорту;залучення до господарського обігу з метою використання та споживання населенням продукції, що зазнала опромінення, або виробництво та реалізація без дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, продукції, яка містить радіоактивні речовини понад встановлену норму; порушення встановленого порядку ядерного експорту та імпорту;залучення до господарського обігу з метою використання та споживання населенням продукції, що зазнала опромінення, або виробництво та реалізація, продукції, яка містить радіоактивні речовини понад встановлену норму;
порушення вимог щодо забезпечення фізичного захисту ядерних матеріалів, джерел іонізуючого випромінювання, ядерної установки та радіоактивних відходів;… порушення вимог щодо забезпечення фізичного захисту ядерних матеріалів, джерел іонізуючого випромінювання, ядерної установки та радіоактивних відходів;…
Закон України «Про нафту і газ»
Стаття 13. Види спеціальних дозволів на користування нафтогазоносними надрами…Придатність мінералізованих підземних вод для побутового та господарського використання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.… Стаття 13. Види спеціальних дозволів на користування нафтогазоносними надрами…Придатність мінералізованих підземних вод для побутового та господарського використання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів.…
Закон України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров’я населення»
Стаття 7. Повноваження центральних органів виконавчої влади щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров’я населенняЦентральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, в межах своєї компетенції:формує державну політику щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров’я населення відповідно до закону, бере участь у розробленні та виконанні відповідних загальнодержавних програм попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров’я населення;

визначає в установленому порядку з урахуванням норм міжнародного права переліки шкідливих для здоров’я людини речовин та інгредієнтів тютюнових виробів, що входять до складу тютюнових виробів та виділяються з тютюновим димом під час їх куріння;

здійснює відповідно до закону гігієнічну регламентацію щодо небезпечних факторів, пов’язаних з вживанням тютюнових виробів, з урахуванням міжнародного законодавства;

бере участь у розробці пропозицій щодо удосконалення податкової та фінансової політики у сфері протидії поширеності куріння тютюнових виробів чи іншого способу їх вживання та зменшення їх шкідливого впливу на здоров’я населення;

Стаття 7. Повноваження центральних органів виконавчої влади щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров’я населенняЦентральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, в межах своєї компетенції:формує державну політику щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров’я населення відповідно до закону, бере участь у розробленні та виконанні відповідних загальнодержавних програм попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров’я населення;

визначає в установленому порядку з урахуванням норм міжнародного права переліки шкідливих для здоров’я людини речовин та інгредієнтів тютюнових виробів, що входять до складу тютюнових виробів та виділяються з тютюновим димом під час їх куріння;

здійснює відповідно до закону гігієнічну регламентацію щодо небезпечних факторів, пов’язаних з вживанням тютюнових виробів, з урахуванням міжнародного законодавства;

бере участь у розробці пропозицій щодо удосконалення податкової та фінансової політики у сфері протидії поширеності куріння тютюнових виробів чи іншого способу їх вживання та зменшення їх шкідливого впливу на здоров’я населення;

  проводить моніторинг ефективності заходів у сфері охорони здоров’я населення від шкідливих наслідків вживання тютюнових виробів, аналізує і прогнозує ситуацію із захворюваністю населення, що пов’язана з вживанням тютюнових виробів;
здійснює інші повноваження, передбачені законом.Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, в межах своєї компетенції:реалізує державну політику щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров’я населення відповідно до закону, бере участь у розробленні та виконанні відповідних загальнодержавних програм попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров’я населення;розробляє та впроваджує в установленому порядку на рівні первинної медико-санітарної допомоги заходи з діагностики та лікування залежності від тютюну (нікотинової залежності);надає особам, які бажають позбутися шкідливої звички курити тютюнові вироби чи іншим способом їх вживати, доступну, якісну та ефективну лікувально-профілактичну допомогу;

вживає заходів для запобігання поширеності куріння тютюнових виробів серед населення, насамперед серед дітей та молоді;

інформує населення через засоби масової інформації про шкідливість куріння чи інших способів вживання тютюнових виробів та здійснює пропаганду медичних знань з питань профілактики захворювань, пов’язаних з вживанням тютюнових виробів;

бере участь у розробці навчальних програм з профілактики куріння тютюнових виробів чи іншого способу їх вживання та лікування залежності від тютюну (нікотинової залежності);

координує проведення закладами охорони здоров’я, науково-дослідними установами, що належать до сфери його управління, заходів, спрямованих на обмеження вживання тютюнових виробів, а також зменшення їхнього шкідливого впливу на здоров’я населення;

організовує проведення наукових досліджень щодо попередження та зменшення куріння тютюнових виробів чи інших способів їх вживання серед населення, лікування залежності від тютюну (нікотинової залежності);

здійснює інші повноваження, передбачені законом.Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, в межах своєї компетенції:реалізує державну політику щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров’я населення відповідно до закону, бере участь у розробленні та виконанні відповідних загальнодержавних програм попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров’я населення;розробляє та впроваджує в установленому порядку на рівні первинної медико-санітарної допомоги заходи з діагностики та лікування залежності від тютюну (нікотинової залежності);надає особам, які бажають позбутися шкідливої звички курити тютюнові вироби чи іншим способом їх вживати, доступну, якісну та ефективну лікувально-профілактичну допомогу;

вживає заходів для запобігання поширеності куріння тютюнових виробів серед населення, насамперед серед дітей та молоді;

інформує населення через засоби масової інформації про шкідливість куріння чи інших способів вживання тютюнових виробів та здійснює пропаганду медичних знань з питань профілактики захворювань, пов’язаних з вживанням тютюнових виробів;

бере участь у розробці навчальних програм з профілактики куріння тютюнових виробів чи іншого способу їх вживання та лікування залежності від тютюну (нікотинової залежності);

координує проведення закладами охорони здоров’я, науково-дослідними установами, що належать до сфери його управління, заходів, спрямованих на обмеження вживання тютюнових виробів, а також зменшення їхнього шкідливого впливу на здоров’я населення;

організовує проведення наукових досліджень щодо попередження та зменшення куріння тютюнових виробів чи інших способів їх вживання серед населення, лікування залежності від тютюну (нікотинової залежності);

бере участь у формуванні державних замовлень на виробництво лікарських засобів, необхідних для лікування залежності від тютюну (нікотинової залежності), здійснення інших профілактичних і лікувальних заходів, а також проводить підготовку та перепідготовку і підвищення кваліфікації фахівців, які здійснюють заходи щодо попередження та зменшення куріння тютюнових виробів чи інших способів їх вживання серед населення та проводять лікування залежності від тютюну (нікотинової залежності);забезпечує взаємодію з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади і громадськими організаціями з питань охорони здоров’я населення від шкідливих наслідків вживання тютюнових виробів;бере участь у міжнародному співробітництві щодо попередження вживання тютюнових виробів та зменшення їх шкідливого впливу на здоров’я населення;здійснює інші повноваження, передбачені законом.Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, в межах своєї компетенції: бере участь у формуванні державних замовлень на виробництво лікарських засобів, необхідних для лікування залежності від тютюну (нікотинової залежності), здійснення інших профілактичних і лікувальних заходів, а також проводить підготовку та перепідготовку і підвищення кваліфікації фахівців, які здійснюють заходи щодо попередження та зменшення куріння тютюнових виробів чи інших способів їх вживання серед населення та проводять лікування залежності від тютюну (нікотинової залежності);забезпечує взаємодію з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади і громадськими організаціями з питань охорони здоров’я населення від шкідливих наслідків вживання тютюнових виробів;бере участь у міжнародному співробітництві щодо попередження вживання тютюнових виробів та зменшення їх шкідливого впливу на здоров’я населення;здійснює інші повноваження, передбачені законом.Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, в межах своєї компетенції:
реалізує відповідно до закону державну політику щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров’я населення;здійснює контроль за дотриманням показників вмісту шкідливих для здоров’я людини речовин і інгредієнтів у тютюнових виробах, які реалізуються на території України;реалізує першочергові заходи щодо запобігання шкідливому впливу тютюнових виробів на стан здоров’я і життя людини; реалізує відповідно до закону державну політику щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров’я населення;здійснює контроль за дотриманням показників вмісту шкідливих для здоров’я людини речовин і інгредієнтів у тютюнових виробах, які реалізуються на території України;реалізує першочергові заходи щодо запобігання шкідливому впливу тютюнових виробів на стан здоров’я і життя людини;
проводить моніторинг ефективності заходів у сфері охорони здоров’я населення від шкідливих наслідків вживання тютюнових виробів, аналізує і прогнозує ситуацію із захворюваністю населення, що пов’язана з вживанням тютюнових виробів;  
здійснює інші повноваження, передбачені законом. здійснює інші повноваження, передбачені законом.
Стаття 11. Вимоги щодо вмісту шкідливих для здоров’я людини речовин та інгредієнтів, що входять до складу тютюнових виробів та виділяються з тютюновим димом під час їх куріння, та інформації про шкідливі речовини та інгредієнти тютюнових виробів…Контроль за додержанням визначених законом показників вмісту нікотину та смоли, а також показників вмісту інших шкідливих для здоров’я людини речовин та інгредієнтів тютюнових виробів у тютюнових виробах, що виробляються, реалізуються на території України, здійснює в межах своїх повноважень центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.… Стаття 11. Вимоги щодо вмісту шкідливих для здоров’я людини речовин та інгредієнтів, що входять до складу тютюнових виробів та виділяються з тютюновим димом під час їх куріння, та інформації про шкідливі речовини та інгредієнти тютюнових виробів…Контроль за додержанням визначених законом показників вмісту нікотину та смоли, а також показників вмісту інших шкідливих для здоров’я людини речовин та інгредієнтів тютюнових виробів у тютюнових виробах, що виробляються, реалізуються на території України, здійснює в межах своїх повноважень центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів.
Стаття 15. Профілактика вживання тютюнових виробів і лікування залежності від тютюну (нікотинової залежності)…Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, та центри охорони здоров’я зобов’язані проводити у відповідних регіонах роботу по роз’ясненню населенню шкідливих наслідків для здоров’я людини вживання тютюнових виробів, пропагувати здоровий спосіб життя. Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері телебачення і радіомовлення, та засоби масової інформації зобов’язані сприяти зазначеним службам у проведенні цієї роботи. Стаття 15. Профілактика вживання тютюнових виробів і лікування залежності від тютюну (нікотинової залежності)…Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, та центри охорони здоров’я зобов’язані проводити у відповідних регіонах роботу по роз’ясненню населенню шкідливих наслідків для здоров’я людини вживання тютюнових виробів, пропагувати здоровий спосіб життя. Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері телебачення і радіомовлення, та засоби масової інформації зобов’язані сприяти зазначеним службам у проведенні цієї роботи.
Стаття 17. Моніторинг заходів реалізації державної політики щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров’я населенняДля забезпечення реалізації основних напрямів державної політики щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров’я населення центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, проводиться моніторинг ефективності вжитих заходів, що передбачає:… Стаття 17. Моніторинг заходів реалізації державної політики щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров’я населенняДля забезпечення реалізації основних напрямів державної політики щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров’я населення центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, проводиться моніторинг ефективності вжитих заходів, що передбачає:…
Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»
Стаття 9-1. Інформація про інгредієнти тютюнових виробівКожний виробник або імпортер тютюнових виробів зобов’язаний щорічно, не пізніше 1 лютого року, наступного за звітним, надавати центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, інформацію про інгредієнти тютюнових виробів, які призначені для реалізації на митній території України.…

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, оприлюднює інформацію про інгредієнти тютюнових виробів у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

 

Стаття 9-1. Інформація про інгредієнти тютюнових виробівКожний виробник або імпортер тютюнових виробів зобов’язаний щорічно, не пізніше 1 лютого року, наступного за звітним, надавати центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, інформацію про інгредієнти тютюнових виробів, які призначені для реалізації на митній території України.…

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, оприлюднює інформацію про інгредієнти тютюнових виробів у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Закон України «Про поховання та похоронну справу»
Стаття 21. Перепоховання останків померлихПерепоховання останків померлих допускається у виняткових випадках за рішенням виконавчого органу сільської, селищної, міської ради на підставі письмового звернення особи, яка здійснила поховання, висновку органу санітарно-епідеміологічної служби, лікарського свідоцтва про смерть, дозволу виконавчого органу відповідної сільської, селищної, міської ради на поховання останків на іншому кладовищі.… Стаття 21. Перепоховання останків померлихПерепоховання останків померлих допускається у виняткових випадках за рішенням виконавчого органу сільської, селищної, міської ради на підставі письмового звернення особи, яка здійснила поховання, лікарського свідоцтва про смерть, дозволу виконавчого органу відповідної сільської, селищної, міської ради на поховання останків на іншому кладовищі. 

Закон України «Про питну воду та питне водопостачання»
Стаття 6. Принципи державної політики у сфері питної води та питного водопостачанняДержавна політика у сфері питної води та питного водопостачання будується на принципах:…

обов’язковості державної екологічної і санітарно-епідеміологічної експертизи проектів господарської, інвестиційної та іншої діяльності, яка може негативно вплинути на стан джерел і систем питного водопостачання;

Стаття 6. Принципи державної політики у сфері питної води та питного водопостачанняДержавна політика у сфері питної води та питного водопостачання будується на принципах:…

обов’язковості державної екологічної експертизи проектів господарської, інвестиційної та іншої діяльності, яка може негативно вплинути на стан джерел і систем питного водопостачання;

Стаття 7. Гарантії прав споживачів у сфері питної води та питного водопостачанняДержава гарантує захист прав споживачів у сфері питної води та питного водопостачання шляхом:…

здійснення контролю за дотриманням законодавства у сфері питної води та питного водопостачання, проведення державного моніторингу стану води і систем питного водопостачання, екологічної і санітарно-епідеміологічної експертизи господарської та іншої діяльності, пов’язаної з використанням джерел питного водопостачання;

Стаття 7. Гарантії прав споживачів у сфері питної води та питного водопостачанняДержава гарантує захист прав споживачів у сфері питної води та питного водопостачання шляхом:…

здійснення контролю за дотриманням законодавства у сфері питної води та питного водопостачання, проведення державного моніторингу стану води і систем питного водопостачання, екологічної експертизи господарської та іншої діяльності, пов’язаної з використанням джерел питного водопостачання;

Стаття 13. Повноваження органів місцевого самоврядування у сфері питної води та питного водопостачанняДо повноважень органів місцевого самоврядування у сфері питної води та питного водопостачання належать:…

прийняття рішень з проведення державної екологічної та санітарно-епідеміологічної експертизи проектів господарської діяльності, що можуть негативно вплинути на якість питної води та системи питного водопостачання;

Стаття 13. Повноваження органів місцевого самоврядування у сфері питної води та питного водопостачанняДо повноважень органів місцевого самоврядування у сфері питної води та питного водопостачання належать:…

прийняття рішень з проведення державної екологічної експертизи проектів господарської діяльності, що можуть негативно вплинути на якість питної води та системи питного водопостачання;

Стаття 23. Права та обов’язки підприємств питного водопостачанняПідприємства питного водопостачання мають право:…

обмежувати або припиняти роботу об’єктів централізованого питного водопостачання у разі виникнення необхідності оперативного реагування на погіршення якості води в джерелах питного водопостачання і неможливості доведення її до вимог державних стандартів з повідомленням про таке відключення та його причини органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади та органів державної санітарно-епідеміологічної служби.

Стаття 23. Права та обов’язки підприємств питного водопостачанняПідприємства питного водопостачання мають право:…

обмежувати або припиняти роботу об’єктів централізованого питного водопостачання у разі виникнення необхідності оперативного реагування на погіршення якості води в джерелах питного водопостачання і неможливості доведення її до вимог державних стандартів з повідомленням про таке відключення та його причини органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів.

Стаття 34. Зони санітарної охорони…Межі зон санітарної охорони та поясів особливого режиму встановлюються органами місцевого самоврядування за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, та органами державної санітарно-епідеміологічної служби.… Стаття 34. Зони санітарної охорони…Межі зон санітарної охорони та поясів особливого режиму встановлюються органами місцевого самоврядування за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів.…
У разі розташування зони санітарної охорони на територіях двох і більше областей її межі встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, та за погодженням із центральними органами виконавчої влади, що забезпечують реалізацію державної політики у сферах санітарного та епідемічного благополуччя, розвитку водного господарства, земельних відносин, та відповідними органами місцевого самоврядування. У разі розташування зони санітарної охорони на територіях двох і більше областей її межі встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, та за погодженням із центральними органами виконавчої влади, що забезпечують реалізацію державної політики у сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, розвитку водного господарства, земельних відносин, та відповідними органами місцевого самоврядування.
Стаття 36. Обмеження господарської та іншої діяльності в зонах санітарної охорони…У межах другого поясу зони санітарної охорони забороняється:розміщення складів пально-мастильних матеріалів, пестицидів та мінеральних добрив, накопичувачів промислових стічних вод, нафтопроводів та продуктопроводів, шламосховищ та інших об’єктів підвищеної небезпеки, що створюють небезпеку хімічного забруднення вод;використання хімічних речовин без дозволу державної санітарно-епідеміологічної служби;

Стаття 36. Обмеження господарської та іншої діяльності в зонах санітарної охорони…У межах другого поясу зони санітарної охорони забороняється:розміщення складів пально-мастильних матеріалів, пестицидів та мінеральних добрив, накопичувачів промислових стічних вод, нафтопроводів та продуктопроводів, шламосховищ та інших об’єктів підвищеної небезпеки, що створюють небезпеку хімічного забруднення вод;використання хімічних речовин без дозволу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів;

Стаття 47. Відшкодування шкоди, завданої порушенням законодавства у сфері питної води та питного водопостачання…Підприємства питного водопостачання, які порушили законодавство у сфері питної води та питного водопостачання, що призвело до виникнення захворювань, отруєнь, тривалої або тимчасової втрати працездатності, зобов’язані відшкодувати збитки споживачам та компенсувати додаткові витрати органам державної санітарно-епідеміологічної служби на проведення санітарних заходів і витрати закладів охорони здоров’я на надання медичної допомоги потерпілим.… Стаття 47. Відшкодування шкоди, завданої порушенням законодавства у сфері питної води та питного водопостачання…Підприємства питного водопостачання, які порушили законодавство у сфері питної води та питного водопостачання, що призвело до виникнення захворювань, отруєнь, тривалої або тимчасової втрати працездатності, зобов’язані відшкодувати збитки споживачам та компенсувати додаткові витрати органам державної санітарно-епідеміологічної служби на проведення санітарних заходів і витрати закладів охорони здоров’я на надання медичної допомоги потерпілим.…
Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності»
Стаття 21. Громадські слухання щодо врахування громадських інтересів…8. Для розгляду спірних питань, що виникають у процесі громадських слухань, може утворюватися погоджувальна комісія.До складу погоджувальної комісії входять:1) посадові особи відповідного органу місцевого самоврядування;

2) представники органу земельних ресурсів, природоохоронного і санітарно-епідеміологічного органу, органу містобудування та архітектури, охорони культурної спадщини та інших органів;

Стаття 21. Громадські слухання щодо врахування громадських інтересів…8. Для розгляду спірних питань, що виникають у процесі громадських слухань, може утворюватися погоджувальна комісія.До складу погоджувальної комісії входять:1) посадові особи відповідного органу місцевого самоврядування;

2) представники органу земельних ресурсів, природоохоронного і органу охорони здоров’я, органу містобудування та архітектури, охорони культурної спадщини та інших органів;

Закон України «Про загальну середню освіту»
Стаття 16. Навчальний рік та режим роботи загальноосвітнього навчального закладу1. Навчальний рік у загальноосвітніх навчальних закладах незалежно від підпорядкування, типів і форм власності розпочинається у День знань — 1 вересня і закінчується не пізніше 1 липня наступного року.3. Структура навчального року (за чвертями, півріччями, семестрами) та тривалість навчального тижня встановлюються загальноосвітнім навчальним закладом у межах часу, передбаченого робочим навчальним планом, за погодженням з відповідним органом управління освітою.

4. Режим роботи загальноосвітнього навчального закладу визначається ним на основі нормативно-правових актів та за погодженням з відповідним органом державної санітарно-епідеміологічної служби.

5. Тривалість уроків у загальноосвітніх навчальних закладах становить: у перших класах — 35 хвилин, у других — четвертих класах — 40 хвилин, у п’ятих — одинадцятих класах — 45 хвилин. Зміна тривалості уроків допускається за погодженням з відповідними органами управління освітою та органами державної санітарно-епідеміологічної служби.

Різниця в часі навчальних годин перших — четвертих класів обов’язково обліковується і компенсується проведенням додаткових, індивідуальних занять та консультацій з учнями.

6. Тривалість канікул у загальноосвітніх навчальних закладах протягом навчального року не може бути меншою 30 календарних днів.

Стаття 16. Навчальний рік та режим роботи загальноосвітнього навчального закладу1. Навчальний рік у загальноосвітніх навчальних закладах незалежно від підпорядкування, типів і форм власності розпочинається у День знань — 1 вересня і закінчується не пізніше 1 липня наступного року.3. Структура навчального року (за чвертями, півріччями, семестрами) та тривалість навчального тижня встановлюються загальноосвітнім навчальним закладом у межах часу, передбаченого робочим навчальним планом, за погодженням з відповідним органом управління освітою.

4. Режим роботи загальноосвітнього навчального закладу визначається ним на основі нормативно-правових актів.

 

5. Тривалість уроків у загальноосвітніх навчальних закладах становить: у перших класах — 35 хвилин, у других — четвертих класах — 40 хвилин, у п’ятих — одинадцятих класах — 45 хвилин. Зміна тривалості уроків допускається за погодженням з відповідними органами управління освітою та органами охорони здоров’я.

 

Різниця в часі навчальних годин перших — четвертих класів обов’язково обліковується і компенсується проведенням додаткових, індивідуальних занять та консультацій з учнями.

6. Тривалість канікул у загальноосвітніх навчальних закладах протягом навчального року не може бути меншою 30 календарних днів.

Закон України «Про охорону праці» 
Стаття 33. Повноваження міністерств та інших центральних органів виконавчої влади в галузі охорони праці…Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, забезпечує проведення державної експертизи умов праці із залученням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, здійснює контроль за якістю проведення атестації робочих місць за умовами праці.… Стаття 33. Повноваження міністерств та інших центральних органів виконавчої влади в галузі охорони праці…Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, забезпечує проведення державної експертизи умов праці, здійснює контроль за якістю проведення атестації робочих місць за умовами праці.…
Стаття 38. Органи державного нагляду за охороною праціДержавний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють:центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці;

центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ядерної та радіаційної безпеки;

центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки;

центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Стаття 38. Органи державного нагляду за охороною праціДержавний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють:центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці;

центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ядерної та радіаційної безпеки;

центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки;

Закон України «Про відходи»
Стаття 12. Виявлення та облік безхазяйних відходів…Підставами для визначення відходів безхазяйними та їх обліку можуть бути:повідомлення власників або користувачів земельних ділянок, на яких виявлено безхазяйні відходи;звернення (повідомлення) громадян, підприємств, установ та організацій, засобів масової інформації;

результати інспекційних перевірок центрального органу виконавчої влади, що реалізує  державну  політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення,   державної санітарно-епідеміологічної служби, органів місцевого  самоврядування.

Стаття 12. Виявлення та облік безхазяйних відходів…Підставами для визначення відходів безхазяйними та їх обліку можуть бути:повідомлення власників або користувачів земельних ділянок, на яких виявлено безхазяйні відходи;звернення (повідомлення) громадян, підприємств, установ та організацій, засобів масової інформації;

результати інспекційних перевірок центрального органу виконавчої влади, що реалізує  державну  політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, органів місцевого  самоврядування.

Стаття 22. Уповноважені органи виконавчої влади у сфері поводження з відходами Уповноваженими органами виконавчої влади у сфері поводження з відходами є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган  виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері  охорони навколишнього природного середовища, центральний  орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із  здійснення державного нагляду (контролю)  у  сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального   використання, відтворення і охорони природних ресурсів, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, а на території Автономної Республіки Крим — орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, інші органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції. Стаття 22. Уповноважені органи виконавчої влади у сфері поводження з відходами Уповноваженими органами виконавчої влади у сфері поводження з відходами є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган  виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері  охорони навколишнього природного середовища, центральний  орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із  здійснення державного нагляду (контролю)  у  сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального   використання, відтворення і охорони природних ресурсів, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, а на території Автономної Республіки Крим — орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, інші органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції.
Стаття 23. Компетенція центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовищаДо компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, у сфері поводження з відходами належить:…

н) затвердження переліку небезпечних властивостей відходів за  погодженням з державною санітарно-епідеміологічною  службою України;

 

Стаття 23. Компетенція центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовищаДо компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, у сфері поводження з відходами належить:…

н) затвердження переліку небезпечних властивостей відходів за  погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я;

Стаття 23-1. Компетенція центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, у сфері поводження з відходамиДо компетенції центрального органу виконавчої влади, що забезпечує  формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, у  сфері поводження з відходами належить:…

д) затвердження переліку небезпечних властивостей відходів за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Стаття 23-1. Компетенція центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, у сфері поводження з відходамиДо компетенції центрального органу виконавчої влади, що забезпечує  формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, у  сфері поводження з відходами належить:…

д) затвердження переліку небезпечних властивостей відходів за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

Стаття  24. Компетенція центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, у сфері поводження з відходамиДо компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, у сфері поводження з відходами належить: Стаття  24. Компетенція центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, у сфері поводження з відходамиДо компетенції центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, у сфері поводження з відходами належить:
а) здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду за дотриманням державних санітарних норм, правил,  гігієнічних нормативів під час утворення, збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження та  захоронення відходів, а також забезпечення у стандартах, нормах і правилах та інших нормативних документах щодо  поводження  з  відходами  вимог безпеки для здоров’я людини; а) затвердження вимог безпеки для здоров’я людини під час утворення, збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження та  захоронення відходів;
б) визначення пріоритетних заходів щодо охорони здоров’я людини від негативного впливу відходів; б) визначення пріоритетних заходів щодо охорони здоров’я людини від негативного впливу відходів;
в) проведення державної санітарно-гігієнічної експертизи проектно-кошторисної документації з метою визначення місць розташування та техніко-економічного обгрунтування проектів будівництва, розширення,  реконструкції  об’єктів  поводження   з відходами; в) встановлення вимог безпеки для здоров’я людини до продукції, що виробляється з відходів;
г) видача висновків державної санітарно-гігієнічної експертизи щодо об’єктів поводження з відходами; д) встановлення санітарно-гігієнічних вимог до продукції, що виробляється з відходів, та видача гігієнічного сертифіката на неї; е) методичне забезпечення та здійснення контролю при визначенні рівня небезпечності відходів; е-1) погодження республіканських Автономної Республіки Крим, обласних (міст Києва та Севастополя) програм у сфері поводження з відходами; є) інші функції, передбачені законами України. г) методичне забезпечення при визначенні рівня небезпечності відходів; ґ) інші функції, передбачені законами України.
Стаття 30. Інформування про вплив відходів і місць чи об’єктів їх зберігання та видалення на стан навколишнього природного середовища та здоров’я людини Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, та інші уповноважені органи виконавчої влади у сфері поводження з відходами забезпечують  заінтересовані органи виконавчої влади, органи місцевого    самоврядування, підприємства, установи, організації, громадян   та їх об’єднання інформацією про розташування місць чи об’єктів зберігання і видалення відходів, їх вплив на стан навколишнього  природного середовища та здоров’я людини. Стаття 30. Інформування про вплив відходів і місць чи об’єктів їх зберігання та видалення на стан навколишнього природного середовища та здоров’я людиниЦентральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, та інші уповноважені органи виконавчої влади у сфері поводження з відходами забезпечують  заінтересовані органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, громадян та їх об’єднання інформацією про розташування місць чи об’єктів зберігання і видалення відходів, їх вплив на стан навколишнього  природного середовища та здоров’я людини.
Стаття 33. Вимоги щодо зберігання та видалення відходів…Видалення відходів здійснюється  відповідно до встановлених законодавством вимог екологічної безпеки з обов’язковим забезпеченням можливості утилізації чи захоронення  залишкових продуктів за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення. Стаття 33. Вимоги щодо зберігання та видалення відходів…Видалення відходів здійснюється  відповідно до встановлених законодавством вимог екологічної безпеки з обов’язковим забезпеченням можливості утилізації чи захоронення  залишкових продуктів відповідно до затверджених вимог безпеки для здоров’я людини.…
Закон України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів»
Стаття 5. Центральні органи виконавчої влади у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів1. До системи органів виконавчої влади у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів належать:Кабінет Міністрів України;

центральний орган виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я;

центральний орган виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів;

центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів (компетентний орган);

центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Стаття 5. Центральні органи виконавчої влади у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів1. До системи органів виконавчої влади у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів належать:Кабінет Міністрів України;

центральний орган виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я;

центральний орган виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів;

центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів (компетентний орган);

2. Інші органи виконавчої влади та установи не мають права встановлювати чи будь-яким іншим чином здійснювати регулювання та/або державний контроль, включаючи інформацію про харчові продукти, якщо це не передбачено цим Законом. 2. Інші органи виконавчої влади та установи не мають права встановлювати чи будь-яким іншим чином здійснювати регулювання та/або державний контроль, включаючи інформацію про харчові продукти, якщо це не передбачено цим Законом.
Закон України «Про молоко та молочні продукти»
Стаття 13. Права та обов’язки суб’єктів господарювання…Суб’єкти господарювання зобов’язані:…забезпечувати додержання вимог санітарних та ветеринарно-санітарних норм і правил, а також за розпорядженнями посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби та центрального  органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у галузі ветеринарної медицини, здійснювати протиепідемічні та протиепізоотичні заходи з метою запобігання розповсюдженню  захворювань,  спільних для людей і тварин;

Стаття 13. Права та обов’язки суб’єктів господарювання…Суб’єкти господарювання зобов’язані:…забезпечувати додержання вимог санітарних та ветеринарно-санітарних норм і правил, а також за розпорядженнями посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, здійснювати протиепідемічні та протиепізоотичні заходи з метою запобігання розповсюдженню  захворювань,  спільних для людей і тварин;

Закон України «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції»
Стаття 14. Повноваження центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення у сфері вилучення з обігу неякісної та небезпечної  продукції і подальшого поводження з нею До повноважень центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення у сфері вилучення з обігу неякісної та небезпечної продукції і подальшого поводження з нею належить:здійснення державної санітарно-гігієнічної експертизи проектно-кошторисної документації підприємств, що здійснюють переробку, утилізацію або знищення вилученої з обігу неякісної та небезпечної продукції;

встановлення санітарно-гігієнічних вимог до продукції, що виготовляється в результаті утилізації;

 

Стаття 14. Повноваження центрального органу виконавчої влади,  що забезпечення формування державної політики у сфері охорони здоров’я, у сфері вилучення з обігу неякісної та небезпечної  продукції і подальшого поводження з нею До повноважень центрального органу,  забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, у сфері вилучення з обігу неякісної та небезпечної продукції і подальшого поводження з нею належить:
розроблення, погодження та затвердження нормативних документів, що встановлюють порядок та умови використання, утилізації, знищення неякісної та небезпечної продукції;виконання інших повноважень, передбачених законами України. розроблення, погодження та затвердження нормативних документів, що встановлюють порядок та умови використання, утилізації, знищення неякісної та небезпечної продукції;виконання інших повноважень, передбачених законами України.
Закон України «Про пестициди і агрохімікати»
Стаття 7. Державна реєстрація пестицидів і агрохімікатів…Обов’язковою умовою державної реєстрації пестицидів та агрохімікатів є наявність відповідної документації щодо їх безпечного застосування, включаючи позитивний висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи, методик визначення залишкових кількостей пестицидів і агрохімікатів у сільськогосподарській продукції, кормах, харчових продуктах, грунті, воді, повітрі.…Пестициди і агрохімікати реєструються терміном до десяти років. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, може встановити повну або тимчасову заборону на застосування пестицидів і агрохімікатів в разі надходження нових, раніше невідомих, даних про їх небезпеку. В окремих випадках, у зв’язку з санітарно-епідемічною та природоохоронною ситуацією в країні (регіоні), центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, вправі обмежити аж до припинення у встановленому порядку всі види діяльності з пестицидами і агрохімікатами.

Стаття 7. Державна реєстрація пестицидів і агрохімікатів…Обов’язковою умовою державної реєстрації пестицидів та агрохімікатів є наявність відповідної документації щодо їх безпечного застосування, методик визначення залишкових кількостей пестицидів і агрохімікатів у сільськогосподарській продукції, кормах, харчових продуктах, грунті, воді, повітрі. 

Пестициди і агрохімікати реєструються терміном до десяти років. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, може встановити повну або тимчасову заборону на застосування пестицидів і агрохімікатів в разі надходження нових, раніше невідомих, даних про їх небезпеку. В окремих випадках, у зв’язку з санітарно-епідемічною та природоохоронною ситуацією в країні (регіоні), центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, вправі обмежити аж до припинення у встановленому порядку всі види діяльності з пестицидами і агрохімікатами.

Стаття 12. Порядок застосування пестицидів і агрохімікатівПри застосуванні пестицидів і агрохімікатів здійснюється комплекс заходів відповідно до регламентів, встановлених для певної грунтово-кліматичної зони, з урахуванням попереднього агрохімічного обстеження грунтів, даних агрохімічного паспорта земельної ділянки (поля) і стану посівів, діагностики мінерального живлення рослин, прогнозу розвитку шкідників і хвороб.Переліки пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні, у тому числі для роздрібної торгівлі та для застосування авіаційним методом, затверджуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення. Стаття 12. Порядок застосування пестицидів і агрохімікатівПри застосуванні пестицидів і агрохімікатів здійснюється комплекс заходів відповідно до регламентів, встановлених для певної грунтово-кліматичної зони, з урахуванням попереднього агрохімічного обстеження грунтів, даних агрохімічного паспорта земельної ділянки (поля) і стану посівів, діагностики мінерального живлення рослин, прогнозу розвитку шкідників і хвороб.Переліки пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні, у тому числі для роздрібної торгівлі та для застосування авіаційним методом, затверджуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів.
Стаття 16. Органи, що реалізують державну політику у сфері діяльності, пов’язаної з пестицидами і агрохімікатамиДержавна політика у сфері діяльності, пов’язаної з пестицидами і агрохімікатами, реалізується Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну аграрну політику, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, та іншими органами виконавчої влади відповідно до їх компетенції. Стаття 16. Органи, що реалізують державну політику у сфері діяльності, пов’язаної з пестицидами і агрохімікатамиДержавна політика у сфері діяльності, пов’язаної з пестицидами і агрохімікатами, реалізується Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну аграрну політику, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, та іншими органами виконавчої влади відповідно до їх компетенції.
Стаття 16-1. Компетенція центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, у сфері діяльності, пов’язаної з пестицидами і агрохімікатамиДо компетенції центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, у сфері діяльності, пов’язаної з пестицидами і агрохімікатами, належить:розробка та затвердження за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, методик визначення відповідності пестицидів і агрохімікатів сертифікатам якості та методичних вказівок визначення вмісту залишкових кількостей пестицидів у воді, ґрунті та сільськогосподарській продукції.

Стаття 16-1. Компетенція центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, у сфері діяльності, пов’язаної з пестицидами і агрохімікатамиДо компетенції центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, у сфері діяльності, пов’язаної з пестицидами і агрохімікатами, належить:розробка та затвердження за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, методик визначення відповідності пестицидів і агрохімікатів сертифікатам якості та методичних вказівок визначення вмісту залишкових кількостей пестицидів у воді, ґрунті та сільськогосподарській продукції.

Стаття 16-3. Компетенція центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, у сфері діяльності, пов’язаної з пестицидами і агрохімікатамиДо компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, у сфері діяльності, пов’язаної з пестицидами і агрохімікатами, належить:проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи планів державних випробувань пестицидів і агрохімікатів, матеріалів реєстрації пестицидів і агрохімікатів; Стаття 16-3. Компетенція центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, у сфері діяльності, пов’язаної з пестицидами і агрохімікатамиДо компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, у сфері діяльності, пов’язаної з пестицидами і агрохімікатами, належить:
погодження планів державних випробувань пестицидів і агрохімікатів та переліків пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні;здійснення державного нагляду за додержанням підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та громадянами державних санітарних норм і правил, гігієнічних нормативів і регламентів безпечного виробництва, транспортування, зберігання, застосування пестицидів і агрохімікатів, за вмістом залишкової кількості пестицидів і агрохімікатів у харчових продуктах та продовольчій сировині, у тому числі імпортованих, лікарських травах, водних об’єктах, воді, що використовується для господарсько-питного постачання, купання, спортивних занять, організованого відпочинку та з лікувальною метою, лікувальних грязях, ґрунтах, на землях населених пунктів, оздоровчого та рекреаційного призначення, у повітрі робочої зони; погодження планів державних випробувань пестицидів і агрохімікатів та переліків пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні;здійснення державного нагляду за додержанням підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та громадянами державних санітарних норм і правил, гігієнічних нормативів і регламентів безпечного виробництва, транспортування, зберігання, застосування пестицидів і агрохімікатів, за вмістом залишкової кількості пестицидів і агрохімікатів у харчових продуктах та продовольчій сировині, у тому числі імпортованих, лікарських травах, водних об’єктах, воді, що використовується для господарсько-питного постачання, купання, спортивних занять, організованого відпочинку та з лікувальною метою, лікувальних грязях, ґрунтах, на землях населених пунктів, оздоровчого та рекреаційного призначення, у повітрі робочої зони;
наукове обґрунтування та розроблення гігієнічних нормативів і регламентів безпечного застосування пестицидів і агрохімікатів;визначення переліку установ, які проводять токсиколого-гігієнічні (медико-біологічні) дослідження пестицидів і агрохімікатів;проведення арбітражних досліджень щодо токсиколого-гігієнічної оцінки пестицидів і агрохімікатів, умов їх безпечного застосування.
До компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, можуть належати й інші види діяльності, пов’язаної з пестицидами і агрохімікатами, відповідно до закону. До компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, можуть належати й інші види діяльності, пов’язаної з пестицидами і агрохімікатами, відповідно до закону.
Стаття 16-5. Компетенція центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, у сфері діяльності, пов’язаної з пестицидами і агрохімікатамиДо компетенції центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, у сфері діяльності, пов’язаної з пестицидами і агрохімікатами, належить:встановлення санітарно-гігієнічних вимог до транспортування, зберігання та застосування пестицидів і агрохімікатів;

затвердження гігієнічних нормативів і регламентів безпечного застосування пестицидів і агрохімікатів.

Стаття 16-5. Компетенція центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, у сфері діяльності, пов’язаної з пестицидами і агрохімікатамиДо компетенції центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, у сфері діяльності, пов’язаної з пестицидами і агрохімікатами, належить:встановлення санітарно-гігієнічних вимог до транспортування, зберігання та застосування пестицидів і агрохімікатів;

затвердження гігієнічних нормативів і регламентів безпечного застосування пестицидів і агрохімікатів;

  визначення переліку установ, які проводять токсиколого-гігієнічні (медико-біологічні) дослідження пестицидів і агрохімікатів;проведення арбітражних досліджень щодо токсиколого-гігієнічної оцінки пестицидів і агрохімікатів, умов їх безпечного застосування.
До компетенції центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, можуть належати також інші види діяльності, пов’язаної з пестицидами і агрохімікатами, відповідно до закону. До компетенції центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, можуть належати також інші види діяльності, пов’язаної з пестицидами і агрохімікатами, відповідно до закону.
Стаття 18. Вимоги до безпечності сільськогосподарської сировиниСільськогосподарська сировина повинна відповідати санітарним вимогам щодо максимальних меж залишків (максимально допустимий рівень залишків) пестицидів і агрохімікатів. Стаття 18. Вимоги до безпечності сільськогосподарської сировиниСільськогосподарська сировина повинна відповідати санітарним вимогам щодо максимальних меж залишків (максимально допустимий рівень залишків) пестицидів і агрохімікатів.
Рішення про порядок використання сільськогосподарської сировини, яка не відповідає цим вимогам, приймають центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, відповідно до їх компетенції.  Рішення про порядок використання сільськогосподарської сировини, яка не відповідає цим вимогам, приймає центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів.
Сільськогосподарська сировина, яка не може бути використана, підлягає вилученню, утилізації і знищенню у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Сільськогосподарська сировина, яка не може бути використана, підлягає вилученню, утилізації і знищенню у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Закон України «Про ліцензування видів господарської діяльності»
Стаття 19. Нагляд і контроль у сфері ліцензування…8. Для проведення перевірки органом ліцензування створюється комісія, до складу якої можуть входити виключно працівники його апарату і територіальних органів.… Стаття 19. Нагляд і контроль у сфері ліцензування…8. Для проведення перевірки органом ліцензування створюється комісія, до складу якої можуть входити виключно працівники його апарату і територіальних органів. У разі наявності загрози життю чи здоров’ю людей, яка безпосередньо пов’язана з провадженням ліцензіатом виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, орган ліцензування має право залучати для перевірки центральні органи виконавчої влади, що здійснюють державний контроль у сферах господарської діяльності, які можуть становити ризик для санітарного та епідемічного благополуччя населення відповідно до їх компетенції.
Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності, затвердженому Законом України «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності»
6. Висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи діючих об’єктів, у тому числі військового та оборонного призначення 6. Сертифікат про державну реєстрацію (перереєстрацію) дезінфекційного засобу
7. Висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи документації на розроблювані техніку, технології, устаткування, інструменти тощо 7. Сертифікат про державну реєстрація небезпечного фактору
8. Висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи щодо ввезення, реалізації та використання сировини, продукції (вироби, обладнання, технологічні лінії тощо) іноземного виробництва за умови відсутності даних щодо їх безпечності для здоров’я населення виключити
  1. Висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи щодо продукції, напівфабрикатів, речовин, матеріалів та небезпечних факторів, використання, передача або збут яких може завдати шкоди здоров’ю людей
виключити
53. Дозвіл на проведення будь-яких діагностичних, експериментальних, випробувальних, вимірювальних робіт на підприємствах, в установах, організаціях, діяльність яких пов’язана з використанням біологічних агентів, хімічної сировини, продукції та речовин з джерелами іонізуючого та неіонізуючого випромінювання і радіоактивних речовин виключити
Народний депутат України Олексій Кириченко

Комментарии

Нет комментариев к этому материалу. Прокомментируйте первым

Добавить свой

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

Другие статьи раздела