На захисті українських фармацевтів: Всеукраїнській фармацевтичній палаті виповнилося 3 роки

Громадські організації, а особливо неурядові професійні, у розвинутих суспільствах відіграють значну та особливу роль. У деяких країнах світу вони є дорадчим органом державних структур, в інших їх рішення навіть мають статус обов’язкових до виконання. В Україні також є організація, покликана захищати інтереси українського народу загалом та українських фармацевтів зокрема. Громадська організація «Всеукраїнська фармацевтична палата» (далі — ГО «ВФП») 15 грудня відзначила 3-тю річницю діяльності. Про роботу, виклики та можливості, здобутки минулого та плани на майбутнє редакції «Щотижневика АПТЕКА» розповів голова правління ГО «ВФП», член Міжнародної фармацевтичної федерації (International Pharmaceutical Federation — FIP), член Ради FIP Олег Клімов.

— Олеже Івановичу, перш за все, вітаю вас з річницею. Розкажіть, будь ласка, про історію створення організації та про те, що надихнуло вас на це.

— Дуже дякую за привітання. 15 грудня 2014 р. установчими зборами засновників було створено ГО «ВФП» — першу професійну громадську організацію, яка базується на засадах ідеології FIP. Ідея створення ГО «ВФП» в такій моделі довго виношувалася фармацевтичним професійним суспільством. Адже існуючі громадські організації, які тією чи іншою мірою позиціонують себе як фармацевтичні професійні асоціації, мають або вузькопрофільний інтерес (лобіюють інтереси представників бізнесу) чи носять регіональний характер.

Основою ідеї створення організації стало бажання консолідувати всіх спеціалістів професійної спільноти незалежно від місця їх роботи з метою збереження професії, підвищення фахового рівня спеціалістів, обізнаності щодо професії, поліпшення якості надання фармацевтичних послуг та запровадження персональної відповідальності за надання неякісних фармацевтичних послуг пацієнтові.

Після створення досить багато людей скептично поставилися до нашої ідеї в силу різноманітних міркувань чи ідеологій. Проте минув певний час, а з ним ми подолали певні перешкоди, отримали перші здобутки, «набили шишки» на наших чолах. Так, ГО «ВФП» уже 2 роки є організаційним членом вельмишановної неурядової професійної фармацевтичної організації FIP, до якої входять близько 130 країн світу в статусі організаційних членів та 4,5 млн суб’єктів — у якості індивідуальних. Серед них представники науки, освіти, регуляторних органів та фармацевтичні спеціалісти різних напрямків.

 Що змінилося в ГО «ВФП» за ці 3 роки та чого вдалося досягти?

— За 3 роки досягти вдалося досить багато. По-перше, хочеться відмітити розвиток структури. Сьогодні у ГО «ВФП» є 12 регіональних філій та близько 1,5 тис. індивідуальних членів — представників фармації. Однією з дуже важливих ознак європейського ґатунку неурядової професійної організації є створення спільно з компанією «МОРІОН» та функціонування Єдиного реєстру фармацевтичних працівників України (ЄРФПУ), який, у свою чергу, є єдиним джерелом інформації щодо кваліфікації фармацевтичного працівника. Добровільно зареєструвалися в ньому індивідуальні члени ГО «ВФП». Інші фармацевти, що працюють у багатьох аптечних закладах, не виявляють бажання добровільно реалізувати таку ініціативу. Причини аналізувати не буду — вони на поверхні та всім зрозумілі.

Варто зазначити, що фармацевтична освіта є обов’язковим критерієм для вступу до організації. Тобто непрофесіоналів у нашій сім’ї немає. Академіки, доктори та кандидати фармацевтичних наук, співробітники державних регуляторних органів, професійних навчальних закладів, працівники різних ланок фармацевтичного сектору охорони здоров’я (починаючи з виробництва та закінчуючи аптечними закладами) з багатьох регіонів України — усі ці люди — основа нашої організації. Завдяки фаховому потенціалу ми «тримаємо руку на пульсі» та відчуваємо щоденні проблеми на фармацевтичній ниві.

 З якими основними перешкодами ви стикнулися у своїй діяльності за ці 3 роки?

— Коли ми створювали нашу громадську організацію й будували модель співпраці з Урядом, іншими професійними організаціями, бізнесом і т.д., «рожевих окулярів» ніхто не одягав. Потрібно розуміти, що співзасновники організації — люди, що мають за плечима багато років, а то й навіть десятиліть досвіду роботи та управління в фармацевтичній сфері. Тому ми розуміли, що створення такої громадської організації буде не до вподоби певним недобросовісним представникам фармацевтичного бізнесу. Адже ГО «ВФП» сповідує ті ідеї, які щоденно порушуються і нехтуються цими представниками бізнесу.

У першу чергу ми сповідуємо ідею запровадження персональної відповідальності фармацевтичного працівника за надання неякісних фармацевтичних послуг. Також для нас важливою є професійна підготовка спеціалістів, яка не має жодного значення для тих, хто є власниками «місць з продажу ліків». Адже назвати по-іншому добру частку всіх існуючих аптек в Україні майже неможливо. У цьому аспекті роботи наші сподівання не дуже відрізняються від того, що ми бачимо в реальності.

Однак сказати те ж саме про співпрацю з державними органами — Міністерством охорони здоров’я (МОЗ) чи Державною службою України з лікарських засобів та контролю за наркотиками (далі — Держлікслужба), на жаль, неможливо. Точніше, тут слід розділити часові періоди чи «ери керівників» цих закладів на успішні та безуспішні.

Наприклад, найбільш успішним прикладом співпраці з МОЗ за 3 роки своєї діяльності ми можемо назвати період керування Олександра Квіташвілі, незважаючи на всю критику в бік його діяльності. У той час профільне міністерство дуже ретельно прислуховувалося до думки громадськості, було створено цілий ряд комісій та робочих груп з розробки нормативних документів та ін. До цієї спів­праці залучено всіх бажаючих представників громадських організацій, що опікуються охороною здоров’я, регуляторних органів та виробників ліків. Ті часи можна сміливо назвати партнерською роботою. Усі разом опрацьовували нормативні документи, готували зміни до законодавчих актів, спрямованих на покращення системи охорони здоров’я та доступності ліків.

Сучасний стан речей у намаганнях достукатися до МОЗ під очільництвом Уляни Супрун, окрім як критичним та безуспішним чи критично-без­успішним класифікувати неможливо. Це якщо зберігати цензуру. Відчуття, що ми намагаємося побудувати діалог з Китайською стіною. Хоча й та, зважаючи на кількість спроб та намагань, мабуть, нам уже відповіла б. Незважаючи на це, заступник в.о. міністра Роман Ілик дуже позитивно ставиться до ініціатив громадських організацій. Але реалізувати домовленості з ним немає можливості, і вся наша співпраця з Міністерством є «імітацією діяльності». Чому імітацією? Тому що в.о. міністра взагалі абстрагувалася від професійного суспільства. За весь час її перебування на посаді на жоден лист ми не отримали відповіді.

Показником сучасних європейських стосунків між професійною спільнотою ми вважаємо спів­працю з Урядом. Наприклад, у питанні відтермінування реімбурсації лікарських засобів згідно з постановою КМУ від 09.11.2016 р. № 863 «Про запровадження відшкодування вартості лікарських засобів» до 1 квітня. Ми були одними з ініціаторів такого перенесення і дуже вдячні колегам з інших громадських організацій за консолідацію та підтримку таких ініціатив. Завдяки такому відтермінуванню вдалося запобігти колапсу ринку, який мав би місце, якби програма розпочалася з 1 січня.

З тривогою ми спостерігаємо за сьогоднішньою роботою Держлікслужби. Цілковите нехтування думками громадських організацій з боку керівництва, рішення чи ініціативи з досить сумнівною метою — ось що сьогодні можна побачити в діяльності служби. Прикладами є введення обов’язкового маркування вітчизняних лікарських засобів чи «ноу-хау»: скорочення структури (штату) самої Держлікслужби. У першому випадку все фінансове навантаження за процеси обробки інформації, обслуговування програмного забезпечення, баз даних тощо було б покладено на аптечний сегмент. А це, у свою чергу, відобразилося б на цінах лікарських засобів, а отже — лягло б на плечі пацієнтів. За нашими приблизними підрахунками, сума виплат аптеками різним «компаніям-прокладкам» становила більше 1 млрд грн. щорічно. Цю норму планувалося внести як зміни до Закону України «Про лікарські засоби». Подібні проекти в країнах сталої економіки фінансуються виключно за бюджетні кошти.

Ініціатива з «оптимізації» роботи Держлікслужби взагалі викликає жах. Якщо на 3 області буде одна уповноважена лабораторія, як аптеці, що виготовляє ліки, везти туди, наприклад, воду на перевірку? Та скільки буде коштувати цей аналіз? Це що, остання крапка на аптеках з виготовлення ліків за індивідуальними прописами лікаря? А як бути стаціонарним хворим психіатричних відділень, шкірно-венерологічним диспансерам, діт­кам та немовлятам?

Усі цивілізовані країни світу, навпаки, посилюють контроль за сферою обігу ліків, а в Україні — знищується роками відбудована сучасна система контролю. Звичайно, в ній були недопрацювання, що потребували осучаснення та змін, але не знищення. В одному зі своїх перших інтерв’ю очільниця служби Наталія Ґудзь зазначила, що «вони слухають всіх, але приймають рішення, як вважають за потрібне». Такі слова можуть говорити директори приватних компаній, товариств закритого типу, але не керівник державного органу, що існує на кошти платників податків та має в першу чергу відстоювати їх інтереси. Чому державний регулятор, який повинен нас захищати, нехтує інтересами громадян та фахівців?

— Такий стан справ є досить дивним, враховуючи вектор євроінтеграції, у якому рухається наша країна. А в європейській спільноті чи навіть в США (звідки очільниця МОЗ) думка професійних самоврядних організацій є дуже вагомою.

— На цьогорічному 77-му Всесвітньому конгресі з фармації та фармацевтичних наук (77th World Congress of pharmacy and pharmaceutical sciences) FIP під час сесії щодо контролю якості лікарських засобів я поставив декілька питань стосовно перевірок аптек. Тема 3-річного мораторію на перевірки аптек, що на сьогодні діє в Україні, викликала резонанс у залі. А один із зарубіжних експертів зазначив, що незрозуміло, яку систему філософії конт­ролю якості сповідує наша країна та до якої системи розвитку ми рухаємося. Якщо це країни третього світу, то ми на правильному шляху.

На сьогодні відсутня доведена до громадськості Національна програма з розвитку системи конт­ролю якості лікарських засобів. Як може існувати ціла державна служба без програми діяльності? Чи як будувати сталу систему контролю якості? Може, я помиляюся, і ця програма є, однак ніхто про неї не чув та не бачив.

— При цьому аптеки сьогодні можна зустріти на кожному кроці.

— А то й декілька в одному будинку, так би мовити, «двері в двері». Україна є лідером серед європейських країн за кількістю аптек на душу населення. Але кількість у нашому випадку взагалі не дорівнює якості. Навпаки. У якій європейській країні пацієнтові, що звернувся з рецептом за ліками, вартість яких відшкодовується (в Україні програма «Доступні ліки»), йому відповіли «тільки ось ті аптеки відпускають» чи «ми не можемо, гроші скінчилися». Це ж нонсенс! Так само як отримання рецептурного препарату без рецепта, чи співробітник аптеки — особа без фармацевтичної освіти. І це при тому, що аптека сьогодні для людей як ювелірна крамниця — ціни непомірно та невиправдано високі.

— Може, нова реформа охорони здоров’я допоможе вирішити ці проблеми?

— Нова реформа допоможе тільки знищити систему надання медичних, а разом з тим і фармацевтичних послуг. Скільки за останні роки ми вислухали популістських гасел «реформаторів»? Адже кожна нова команда «реформує» по-своєму. Але чи відзвітував хтось із попередників про виконаний обсяг робіт та наслідки своїх «реформ»? Чи поніс хоч хтось відповідальність за непомірну шкоду, яку завдав українському народові своєю недбалістю та жадібністю? Про кількість державних коштів, які витрачено на всі ці «реформування», я взагалі мовчу. Можна тільки уявити кількість мільярдів, які було викинуто в нікуди.

У нас досі відсутня Національна політика із забезпечення лікарськими засобами. А саме на ній у розвинених країнах будується мотиваційна, інвестиційно-приваблива модель охорони здоров’я. За часів міністра О. Квіташвілі її розроб­лено на 99%, а зараз «поховано» десь у недрах кабінету пані в.о.

Зміни можливі, на мою думку, лише з розбудовою нормативно-правової бази. Наприклад, зараз ми готуємо проект закону «Про фармацевтичну діяльність», і я дуже вдячний всім, хто долучився до розробки проекту. 2 роки ми не можемо домогтися прийняття проекту закону «Про фармацевтичне самоврядування», який розроблявся за нашою участю. Не прийнято багато необхідних змін до закону «Про лікарські засоби». Усе це, звичайно, не впливає позитивно на діяльність фармацевтичного сектору, проте стимулює нас докладати ще більше зусиль для досягнення своєї мети.

— Дійсно, негативних моментів досить багато. А як щодо позитиву?

— Дуже гріє душу, так би мовити, той факт, що всі наші виступи, розмови, презентації, інтерв’ю, звернення та заяви врешті-решт дають свої плоди. Наприклад, нарешті у фармацевтичному суспільстві починає розвиватися попит на висококваліфікованого фармацевтичного працівника, виникає розуміння необхідності запровадження професійних фармацевтичних стандартів. Розумію­чи це, фармацевтична спільнота та роботодавці вимагають покращання підготовки фармацевтичних кадрів, корінних змін потребує післядипломна освіта. Мало де сьогодні зустрінеш провізора за першим столом. Часто — це особи з середньою фармацевтичною освітою, а то й взагалі без такої. «Касир» — ось такий напис на бейджі працівників аптек сьогодні дуже розповсюджений, про яку фармацевтичну послугу тут може йти мова?

— Дійсно. В аптеці людина сподівається отримати кваліфіковану допомогу та вирішення своєї проблеми. Враховуючи ситуацію, що склалася сьогодні, з таким самим успіхом поради чи допомоги можна шукати у перехожих.

— Аптека — це заклад охорони здоров’я! І про це вкрай важливо пам’ятати. Так само й про те, що працівник аптеки — не кур’єр, який доставляє лікарський засіб з полички в руки пацієнта. Він також має бути працівником системи охорони здоров’я, який отримав належну освіту та підготовку задля того, щоб забезпечити пацієнта раціо­нальною та необхідною допомогою.

На жаль, допоки в Україні аптеки будуть «точками з продажу», ні про яку фармацевтичну допомогу не може бути й мови. Причина такої ситуації, на мою думку, полягає в Ліцензійних умовах в аспекті того, хто може бути власником аптеки. По-перше, це має бути особа з фармацевтичною освітою. Тільки в такому випадку можна сподіватися на збереження соціального фактору фармацевтичного бізнесу. По-друге, повинна бути одна форма оподаткування. Аптека має бути аптекою, а не фізичною особою — підприємцем.

— Абстрагуючись від роботи на національній фармацевтичній ниві, якими досягненнями ви пишаєтеся в роботі на міжнародній арені?

— ГО «ВФП» бере активну участь в роботі FIP. Ця діяльність пов’язана не тільки з поїздками на конгреси, участю в вебінарах чи семінарах. Це робота з перейняттям досвіду тих чи інших країн щодо розвитку фармації (стандартів, самоврядування, виробництва, реімбурсації та ін). Тією чи іншою мірою ми робимо кроки на шляху до імплементації світових стандартів у нашій країні. На минулорічному конгресі FIP в Аргентині під час зустрічі з генеральним секретарем FIP Люком Безансоном досягнуто домовленості щодо методологічної допомоги ГО «ВФП» у підготовці документів з розробки національних стандартів належної аптечної практики (НАП) та акредитації фармацевтичних працівників на волонтерських засадах. «Курує» нас від FIP віце-президент Єва Терасалмі, яка є експертом чи опіньон-лідером FIP за цим напрямком для всіх країн світу, що виявили бажання розробки на запровадження стандартів НАП.

У результаті цих домовленостей ми отримали величезний масив документів від FIP та близько півроку витратили на їх переклад, який став основою наших напрацювань щодо підготовки наказу МОЗ про створення робочої групи з розробки національних стандартів НАП. Проект наказу підготовлено та передано в Міністерство. Маю сподівання, що пані Супрун перестане жити окремим від всіх нас життям та все ж таки розгляне та підпише його.

— Які плани чи цілі ви ставите перед собою на наступний рік?

— Плани на майбутнє… По-перше, нарощувати темпи співпраці в регіонах за рахунок проведення науково-практичних конференцій та семінарів. За 3 роки своєї діяльності ми провели близько 20 таких заходів в різних регіонах країни, а також виступи на телебаченні, близько 200 публікацій в різних часописах та «Щотижневику АПТЕКА» про нашу діяльність. По-друге, дуже важливим для нас є продовження розвитку роботи молодіжного департаменту.

Наступний рік, я сподіваюся, стане роком початку розробки національних стандартів НАП та акредитації фармацевтичних фахівців. Плануємо провести хоча б 4 вебінари з підвищення кваліфікації фармацевтичних працівників. Також уже посилено готуємося до участі в Конгресі FIP 2018 р., який буде проходити в Глазго, Великобританія. Цього року на Конгресі в Сеулі ми вперше за історію FIP як організаційний член провели під націо­нальним брендом «Україна фармацевтична» презентацію досягнень фармацевтичної галузі України в рамках виставки та сподіваємося, що наступного року продовжимо це починання, але в якісно новому форматі. Тобто основний наш план — продовжувати вже розпочату роботу та підкорювати нові вершини фармацевтичного горизонту!

Насамкінець хочу привітати всіх з наступаючим Новим роком та Різдвом Христовим та побажати здоров’я, успіхів та благополуччя! Миру, злагоди та щастя в Новому році!

Ірина Бондарчук

Интересная информация для Вас:

Комментарии

Нет комментариев к этому материалу. Прокомментируйте первым

Добавить свой

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

Другие статьи раздела


Последние новости и статьи