Визначення ризиків для здоров’я людини у сфері обігу лікарських засобів в Україні — проблеми та шляхи вирішення

Особливість полягає в тому, що кожен з 4 видів діяльності, пов’язаної з обігом лікарських засобів, поділяється на 3 рівні ризику впливу на здоров’я людини, що визначено наказом МОЗ від 29.12.2012 р. № 1130. Законом України «Про лікарські засоби» передбачено різні вимоги до застосування ліків — без рецепта лікаря, за рецептом, за спеціальним рецептом суворої звітності тощо. Ці вимоги реалізовані у наказі МОЗ від 19 липня 2005 р. № 360. З цього випливає, що однакове порушення Ліцензійних умов може мати різні ризики для здоров’я людини. Наприклад, такі протимікробні ліки, як розчин Брильянтовий Зелений, стрептоцид та антибіо­тик, матимуть різні рівні ризиків — від незначного до високого.

У додатку 2 до Ліцензійних умов визначено, що суб’єкт господарювання має навести перелік лікарських форм та виробничих операцій, які заплановано виробляти за певним місцем провад­ження діяльності. Виробничі операції поділяються на 4 види: стерильні, нестерильні, біологічні, інші. Тобто господарська діяльність суб’єкта господарювання з виробництва лікарських засобів складається з відокремлених виробничих ділянок, на яких виробляються ліки, що поділяються на 3 рівні ризику.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про основ­ні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» суб’єкти господарювання, які підлягають нагляду, відносяться до одного з 3 ступенів ризику — високого, середнього або незначного. Залежно від ступеню ризику визначається періодичність планових заходів державного нагляду. Для визначення ступеню ризику застосовується критерій, затверджений постановою КМУ від 10 вересня 2008 р. № 843. Методики розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провад­ження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), затверджені постановою КМУ від 10 травня 2018 р. № 342 (далі — Методика).

Відповідно до пп.пп. 2 та 3 п. 4 Методики, кожен вид діяльності має поділятися на 3 рівні ризику за критеріями, які враховують порушення вимог законодавства у відповідній сфері за період не менше як 5 років. При цьому в Методиці не згадуються Ліцензійні умови, тоді як у п. 1 ст. 3 Закону Украї­ни «Про ліцензування господарської діяльності» йдеться, що саме такі виробництва, до яких застосовується Методика, підлягають ліцензуванню. Крім того, виникає питання: з якою періодичністю здійснюватимуться планові перевірки, якщо наявні дані щодо порушень менше ніж за 5 років?

Оскільки постанова КМУ від 10 вересня 2008 р. № 843 не скасована, то залишається встановлена нею періодичність планових перевірок:

• для суб’єктів господарювання, що віднесені до високого ступеня ризику, — не частіше 1 разу на рік;
• для суб’єктів господарювання, що віднесені до середнього ступеня ризику, — не частіше 1 разу на 3 роки;
• для суб’єктів господарювання, що віднесені до незначного ступеня ризику, — не частіше 1 разу на 5 років.

Покладена в основу Методики оцінка порушення Ліцензійних умов без урахування рівнів ризику самої продукції суперечить законодавству ЄС, з яким мають гармонізуватися українські нормативно-правові акти. Зокрема, п. 32 Ліцензійних умов передбачає, що виробництво лікарських засобів здійснюється з дотриманням вимог належної виробничої практики, гармонізованої із законодавством ЄС.

Наказом МОЗ України від 27.12.2012 р. № 1130 визначено 3 рівні ризику порушення Ліцензійних умов за рівнем впливу на здоров’я людини (критичне, суттєве та несуттєве). Також і лікарські засоби, які можуть вироблятися на одній дільниці (тобто в однаковій лікарській формі) поділяються на 3 рівні ризику. Власне з огляду на це ліки за порядком їх відпуску поділяються на безрецептурні, рецептурні й такі, що відпускаються за спеціальними рецептами суворої звітності.

Збірка процедур Європейського Співтовариства з проведення інспектування та обміну інформацією, EMA/572454/2014 Rev 17, 3 October 2014 (далі — Збірка) передбачає, що рівень ризику кожної окремої дільниці розраховується в матриці, яка враховує ризики порушення ліцензійних умов та рівень критичності продукції — лікарських засобів (табл. 1).

У вступі до Збірки зазначено, що цей європейський документ є інструментом для сприяння співробітництву між інспекційними органами GMP країн-членів та засобом досягнення гармонізації. Наведені в Збірці процедури представляють основу для національних процедур, що є невід’ємною частиною систем якості національних інспекційних органів GMP. Таким чином, Україна, регуляторний орган якої є членом PIC/S, має привести власне законодавство у відповідність з вимогами Збірки. Тому за ініціативою ПАТ «Фармак» фахівці кафедри промислової фармації факультету хімічних та біофармацевтичних технологій Київського національного університету технологій та дизайну на основі Збірки розробили проект настанови щодо підготовки та проведення інспектування (далі — проект настанови), опублікований на сайті «Щотижневика АПТЕКА».

У розділі 6.3 проекту настанови викладено зрозумілий алгоритм визначення рівня ризику виробничої ділянки з урахуванням властивостей лікарських засобів відповідно до рівня ризику, наведених у табл. 1. Рівень внутрішнього ризику, пов’язаного із цією виробничою дільницею, визначається відповідно до матриці, наведеної в табл. 2, як результат порівняння рівня критичності продукції, що виробляється дільницею, та складності самої виробничої дільниці.

У розділі 6.3.4 проекту настанови наведені загальні показники складності виробничої дільниці, а в розділі 6.3.5 — загальні показники складності процесів, які реалізуються на цій дільниці на основі даних, які наводяться ліцензіатом відповідно до додатку 2 до Ліцензійних умов, та які перевіряються під час предліцензійного інспектування або аудиту уповноваженим Державною службою України з лікарських засобів та контролю за наркотиками (далі — Держлікслужба) експертним органом у сфері GMP. У розділі 6.3.6 проекту настанови наведено визначення загальних показників складності продукції за критеріями європейської практики, і на основі цього аналізу визначається рівень складності виробничих дільниць за 3-бальною системою в порядку, наведеному в розділі 6.3.7 проекту настанови. У разі, коли немає достатньо інформації чи знань про складність, що пов’язана з виробничою дільницею, її процесами та продукцією, відповідно до європейської практики присвоюється середній бал — 2.

Критичність лікарських засобів, виробництво яких здійснюється на конкретній дільниці, визначаються в порядку, викладеному в розділі 6.3.8 проекту настанови. На основі даних вищенаведеного аналізу визначається рівень ризиків порушення вимог належної виробничої практики (табл. 3).

Критерії оцінки порушень вимог належної виробничої практики — критичне, суттєве або несуттєве — визначаються відповідно до додатку 10 до Порядку проведення підтвердження відповідності умов виробництва лікарських засобів вимогам належної виробничої практики (далі — Порядок), затвердженого наказом МОЗ від 27.12.2012 р. № 1130. Внутрішній ризик та ризик, пов’язаний з відповідністю вимогам належної виробничої практики (Ліцензійних умов), об’єднуються за допомогою матриці (див. табл. 1) з метою визначення категорії ризику для виробничої дільниці. Категорія ризику А, В, С відповідно враховується під час прийняття рішення про періодичність проведення наступного регулярного інспектування виробничої дільниці, як це передбачено ст. 5 Закону України «Про основ­ні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

У контексті відповідності вимогам ЄС та PIC/S розглянемо наступні проекти наказів МОЗ України:

• проект нової редакції «Порядку проведення підтвердження відповідності умов виробництва лікарських засобів вимогам належної виробничої практики», зокрема додаток 21 «Методологія проведення розрахунку рекомендованого терміну наступного інспектування»;
• проект наказу МОЗ «Про затвердження Порядку перевірки відповідності матеріально-технічної бази, кваліфікованого персоналу, а також умов щодо контролю за якістю лікарських засобів, що вироблятимуться, ввозитимуться на територію України перед видачею ліцензії на провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами та з імпорту лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів)».

Відповідно до п. 3 розділу ІІ Порядку, затверд­женого наказом МОЗ від 27.12.2012 р. № 1130, для виробників-резидентів підтвердження відповідності умов виробництва лікарських засобів вимогам GMP здійснюється Держлікслужбою України за результатами планової перевірки дотримання відповідних Ліцензійних умов. За відсутності критичних порушень в акті планової перевірки додержання Ліцензійних умов Держлікслужба України відповідно до розділу V цього Порядку видає ліцензіату Сертифікат протягом 30 робочих днів з дня отримання від нього листа із загальним переліком номенклатури продукції в паперовому вигляді та на електронному носії щодо видачі Сертифіката.

Таким чином, МОЗ України встановлює тотожність між результатами перевірки дотримання Ліцензійних умов та підставами для видачі Сертифіката GMP. А ст. 10 Закону України «Про лікарські засоби» передбачає перевірку у ліцензіата підстав для видачі ліцензії на виробництво лікарських засобів за результатами передліцензійної перевірки. Тобто, якщо підстави для видачі ліцензії та сертифіката GMP є тотожними, то цей сертифікат має видаватися одночасно з ліцензією і не потребує додаткової процедури, визначеної наказом МОЗ від 27.12.2012 р. № 1130. Це означає, що проект Порядку перевірки відповідності матеріально-технічної бази необхідно затвердити з урахуванням вимог українського законодавства та практики PIC/S. Також має бути розроблений проект наказу щодо перевірки дотримання Ліцензійних умов та належної виробничої практики для виробників-резидентів.

На наш погляд, проекти порядків перевірки логічно підготувати у вигляді нормативно-правових актів, які підлягають реєстрації в Міністерстві юстиції України, а порядок планування, інспектування та складання звіту — у вигляді настанови на основі вищезгаданого проекту настанови.

Що стосується додатку 21 «Методологія проведення розрахунку рекомендованого терміну наступного інспектування» проекту наказу МОЗ щодо Порядку проведення підтвердження відповідності умов виробництва лікарських засобів вимогам належної виробничої практики, то всупереч вимогам українського та європейського законодавства, пропонується критерії ризику продукції поділяти на 4 рівні, а не на 3 (табл. 4). Натомість у наказі МОЗ від 27.12.2012 р. № 1130 та у Збірці критичність продукції може мати 3 рівні ризику (табл. 5).

Методологія класифікації порушень Ліцензійних умов також суперечить вимогам європейського та українського законодавства (табл. 6). Такі порушення пропонується поділяти на 4 рівні ризику, а постанова КМУ від 10 травня 2018 р. № 342 передбачає 3 рівні ризику порушень Ліцензійних умов й, відповідно, різну періодичність перевірок. Аналогічно на 3 рівні діляться категорії ризику виробничої дільниці й за європейським законодавством. Проект наказу МОЗ України передбачає періодичність перевірок, яка суперечить вимогам українських та європейських нормативно-правових актів (табл. 7).

З огляду на вищезазначене виникає питання: чи дійсно українські вимоги належної виробничої практики гармонізовані з вимогами ЄС, а український регуляторний орган здатний співпрацювати з фармацевтичними інспекторатами країн PIC/S у контексті взаємного визнання звітів щодо інспектування на відповідність вимогам GMP?

У підсумку звертаємо увагу на наступні ключові проблеми та питання з визначенням рівня ризику від провадження господарської діяльності, пов’язаної з обігом лікарських засобів:

1) у Методиці не згадуються Ліцензійні умови, тоді як у Законі України «Про ліцензування видів господарської діяльності» йдеться, що саме виробництва, до яких застосовується Методика, підлягають ліцензуванню;

2) відповідно до пп.пп. 2 та 3 п. 4 Методики кожен вид діяльності має ділитися на 3 рівні ризику за критеріями, які враховують лише порушення вимог законодавства у відповідній сфері за період не менше 5 років. З якою періодичністю здійснюватимуться планові перевірки за наявності інформації щодо порушень менше ніж за 5 років?

3) під час визначення рівнів ризику потрібно враховувати не лише критичність порушень Ліцензійних умов, але й критичність самої продукції — лікарських засобів.

Неврегульованість проблеми визначення ризиків від провадження господарської діяльності у сфері обігу лікарських засобів та невідповідність процедури визначення ризиків європейському та українському законодавству породжує іншу проблему — корупційні ризики та штучний вплив на систему забезпечення якості лікарських засобів, яка через вільне тлумачення втрачає здатність виконувати функції.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!