Фармацевтичний ринок в очікуванні змін

РЕФОРМА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

Павло Ковтонюк, заступник міністра охорони здоров’я України, повідомив, що за 2,5 міс з початку проведення національної кампанії «Лікар для кожної сім’ї», під час якої громадяни повинні обрати собі лікаря та підписати з ним декларації, більше 9 млн осіб уже обрали свого лікаря. Окрім того, у червні відбувся перший етап підписання договорів з надання медичної допомоги між закладами охорони здоров’я та Національною службою здоров’я України (далі — НСЗУ). На першому етапі до НСЗУ звернулися із заявками на укладення цих договорів 149 комунальних та 26 приватних закладів охорони здоров’я. Однак не всі приватні заклади виконали вимоги до цих заяв, тому поки що договори буде укладено з 12 приватними зак­ладами охорони здоров’я.

Стосовно бюджетних закладів охорони здоров’я, які до 1 січня не встигнуть змінити свою організаційно-правову форму та укласти договори з НСЗУ, П. Ковтонюк зазначив, що все залежатиме від кількості таких закладів. Однак наразі фінансування за рахунок медичної субвенції передбачене лише до 31 грудня 2018 р. Тому місцева влада повинна пришвидшити процес реорганізації закладів охорони здоров’я, щоб з 1 січня не виникло проблем із фінансуванням.

Роман Ілик, заступник міністра охорони здоров’я України, стосовно стадії розробки гарантованого пакету медичних послуг (далі — гарантований пакет) зауважив, що наразі створено робочу групу, яка оцінює лікарські засоби, що закуповуються в рамках державних бюджетних програм, у першу чергу на первинній ланці медичної допомоги. Починаючи з 2019 р., планується надавати їх пацієнтам у рамках урядової програми «Доступні ліки».

П. Ковтонюк додав, що гарантованим пакетом планується оптимізувати не забезпечені фінансово зобов’язання держави. Тому що наразі держава не в змозі фінансово їх виконати. Однак з розширенням переліку лікарських засобів, що входитимуть до гарантованого пакета, кількість таких зобов’язань зменшуватиметься. Також це знизить фінансовий тягар громадян, які в більшості випадків платять за лікарські засоби самостійно.

Стосовно системи управління НСЗУ Михайло Радуцький, президент клініки «Борис», звернув увагу на те, що такий орган не повинен управлятися од­нією людиною і повністю підпорядковуватися державі. Адже, за його словами, держава — поганий менед­жер незалежно від того, яка це країна. На думку доповідача, держава повинна володіти НСЗУ на 51%, а 49% акцій установи повинні бути продані на вільному ринку міжнародним і національним страховим компаніям. Це дозволить уникнути будь-яких зловживань, бо приватні компанії встановлять дієвий контроль за розподілом коштів. Тому що нинішня система управління НСЗУ несе в собі великий корупційний ризик саме щодо розподілу грошей при підписанні договорів із закладами охорони здоров’я, особливо в територіальних органах НСЗУ.

З таким твердженням не погодився Дмитро Алешко, партнер ЮК «Правовий Альянс», який зазначив, що положення закону України від 19.10.2017 р. № 2168 «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» (далі — закон № 2168) виписані таким чином, що існує чіткий перелік умов, відповідність яким дозволяє НСЗУ підписати договір з конкретним закладом охорони здоров’я. В іншому разі НСЗУ не вправі це зробити.

П. Ковтонюк не заперечував, що держава — поганий менеджер, однак в умовах чинного законодавства іншого формату управління НСЗУ не існує. МОЗ розглядає можливість створення при даному органі наглядової ради, до складу якої входитимуть незалежні фінансові організації, які зможуть проводити аудит і конт­роль. Наразі ж Міністерство планує нівелювати корупційні ризики завдяки впровадженню елект­ронної системи охорони здоров’я, яка використовуватиметься на всіх етапах реформи охорони здоров’я. Через це декларації про обрання лікаря та договори між НСЗУ та закладами охорони здоров’я є лише в електронному форматі.

Ірина Сисоєнко, народний депутат України, звернула увагу, що законодавством значна відповідальність за реалізацію реформи охорони здоров’я покладається на місцеві органи влади. Тому слід проводити інформаційну кампанію щодо реформи не лише для пацієнтів, але й для місцевих органів влади. Окрім того, громадянам потрібно пояснити, що за впровадження реформи відповідає місцева влада, інакше вони звинувачуватимуть МОЗ у проведенні неефективної реформи. При цьому лікарі також можуть стати заручниками ситуації, коли пацієнти вимагатимуть надати їм послуги, а лікарі цього не зможуть зробити, бо їх заклад охорони здоров’я не реорганізовано і не підписано договори з НСЗУ.

Стосовно фінансування реформи І. Сисоєнко зазначила, що відповідно до закону № 2168 після того, як завершиться процес реформування до кінця 2020 р., на всю програму гарантій держава зобов’язана виділяти не менше 5% ВВП. В іншому разі не вистачатиме фінансування на забезпечення її повною мірою.

Також вона нагадала, що 31 березня 2019 р. закінчується термін, до якого міжнародні закупівельні організації можуть проводити закупівлі для України. Тому Уряд має створити новий механізм закупівель або внести в Парламент законопроект, який подовжував би термін процедури закупівель із залученням міжнародних закупівельних організацій.

На це Віталій Коблош, директор департаменту гуманітарної та соціальної політики Кабінету Міністрів, повідомив, що Уряд наразі розглядає питання національної агенції, яка б використовувала досвід, отриманий МОЗ за час співпраці з міжнародними закупівельними агенціями.

Також під час даної дискусії обговорювалися проекти законів України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удос­коналення реклами лікарських засобів, медичних виробів, медичної техніки, методів профілактики, діагностики, лікування і реабілітації» (зареєстрований у Парламенті за № 8136); «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо удосконалення порядку реклами лікарських засобів)», розроблений МОЗ, та законопроект, яким пропонується затвердити нову редакції закону України «Про лікарські засоби». Стосовно останнього Д. Алешко зазначив, що з нововведень запропонованої редакції можна виділити насамперед перехід від реєстраційного посвідчення до торгової ліцензії. При цьому власниками такої ліцензії зможуть стати лише резиденти України. У зв’язку із цим наразі обговорюється певний перехідний період для впровадження даної норми.

Р. Ілик зазначив, що в чинному Законі України «Про лікарські засоби» є певні прогалини, починаючи з реєстрації препаратів і закінчуючи конт­ролем їх обігу на ринку. Тому наразі МОЗ спільно з Європейським банком реконструкції та розвитку працюють над їх усуненням. Розглядається можливість реформування існуючих органів. На думку Міністерства, на базі ДП «Державний експертний центр МОЗ України» слід створити окремий орган, який займатиметься реєстрацією лікарських засобів за тими правилами, які діють у Європейському Союзі та яких дотримується Європейське агентство з лікарських засобів (European Medicines Agency — ЕМА). У свою чергу, Державна служба України з лікарських засобів та контролю за наркотиками працюватиме більше в напрямку, що стосується інспекції GMP, GDP.

Коментуючи міністерський законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо удосконалення порядку реклами лікарських засобів)», посадовець звернув увагу, що функція моніторингу дотримання вимог до реклами лікарських засобів повинна бути покладена на МОЗ. Тому що наразі органи конт­ролю, які вправі накладати штрафні санкції за порушення законодавства у сфері реклами, не мають таких фахівців, які можуть оцінити зміст і якість реклами препаратів. Тому планується функцію моніторингу покласти на МОЗ, а накладення штрафів залишити за чинними регуляторними органами. Однак пропонується також збільшити суму штрафу, який для телеканалів становитиме 5% від ліцензійного збору, тобто близько 60 тис. грн.

У свою чергу, І. Сисоєнко повідомила, що наразі проект нової редакції закону України «Про лікарські засоби» вичитується членами підкомітету з питань законодавчого забезпечення розвитку фармації, здійснення фармацевтичної діяльності, доступності ліків, виробництва та обігу виробів медичного призначення, розвитку сучасних медичних технологій. Після цього планується спільно подати його на реєстрацію в Парламент.

КОНКУРЕНЦІЯ НА ФАРМАЦЕВТИЧНОМУ РИНКУ

Андрій Горбатенко, асоційований партнер ЮК «Правовий Альянс», повідомив, що під час регіональних закупівель ліків лоти часто формуються пакетом, тобто включають ряд препаратів. У зв’язку із цим виробники не можуть сформувати пропозицію в рамках широкого лота через наявність у ньому препаратів, які вони не виробляють. Тому набуває поширення практика, коли виробники намагаються оскаржувати такі тендерні процедури, оскільки вважають, що формування таких лотів є дискримінаційними умовами. У дану ситуацію вже втрутився Антимонопольний комітет України (АМКУ) і 30 березня надав рекомендації МОЗ України та Міністерству економічного розвитку і торгівлі України (Мінекономрозвитку) розробити комплекс заходів, спрямованих на врегулювання цієї проблеми.

Наталія Шимко, заступник директора департаменту державних закупівель Мінекономрозвитку, повідомила, що Міністерством планувалося спочатку врегулювати ситуацію шляхом внесення змін у Порядок визначення предмета закупівлі та зобов’язати замовників вказувати в одному лоті одну міжнародну непатентовану назву (МНН) лікарського засобу. Однак у зв’язку з тим, що за законодавством формування лота — це все ж таки прерогатива замовника, тому внесення таких змін було б недоречним.

Наразі з МОЗ ведуться перемовини щодо розробки та затвердження методичних рекомендацій стосовно формування лотів у рамках закупівель лікарських засобів. Наразі ці методичні рекомендації розробляються робочою групою, в яку входять представники МОЗ, Мінекономрозвитку, АМКУ і громадських організацій — Transpаrency International і Центр протидії корупції.

Сергій Ляшок, менеджер з питань регіонального розвитку госпітального відділу «Астеллас Фарма», зазначив, що будь-який зарубіжний виробник, у якого є бажання брати участь у тендерних закупівлях, стикається з рядом проблем. Зокрема, тендерний договір необхідно допрацьовувати, тому що виробникам не підходить спосіб оплати за принципом «у міру надходження бюд­жетних коштів». Також виникають питання щодо строків поставок, коли в договорі вказується, що постачальник зобов’язаний поставити препарати протягом 10 днів з моменту надходження заявки. Кількість препаратів там не обумовлюється, тому замовник може виставити заявку на кілька упаковок, і виробник змушений буде проїхати півкраїни, щоб їх поставити.

А. Горбатенко розглянув питання, чи можна вважати порушенням конкурентного законодавства встановлення виробником умов, відповідно до яких він забороняє своїм дистриб’юторам конкурувати з ним на торгах. На перший погляд, це може призвести до суттєвого обмеження конкуренції, однак встановлення такого обмеження виробником допускається в рамках системи вибіркової дистрибуції за умови, що це не призводить до підвищення цін або дефіциту препаратів на ринку. Така можливість випливає з положень Типових вимог до вертикальних узгоджених дій суб’єктів господарювання стосовно постачання та використання товарів.

DIGITAL PROMOTION ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ

Про електронні способи промоції лікарських засобів розповів Олексій Бежевець, партнер ЮК «Правовий Альянс». Він зауважив, що зараз активно застосовуються такі механізми дистанційної комунікації:

• вебінари на медичну тематику для відкритої аудиторії як спосіб рекламування лікарських засобів. Законодавство допускає рекламування препаратів на медичних заходах, дана правова норма дозволяє не фільтрувати аудиторію і тим самим залучати до таких вебінарів всіх охочих;
• сайт компанії-виробника/продавця. Відповідно до ст. 15 закону України «Про захист прав споживачів» компанії-виробники чи реа­лізатори продукції можуть оприлюднювати на своїх сайтах інформацію про продукцію, у тому числі про OTC- та Rx-препарати. Головне, щоб зміст інформації, розміщеної на цьому сайті, відповідав критеріям, затвердженим у ст. 15, щоб вона не вважалася рекламою;
• лендінги (landing pages) — цільовий сайт (зазвичай містить лише одну сторінку), напов­нений інформацією про конкретний товар і спрямований на його просування. При застосуванні такого виду дистанційної комунікації потрібно визначитися, дані про лікарський засіб розміщуватимуться як реклама чи як інформація для споживача. І залежно від обраного варіанту потрібно дотримуватися правил, передбачених законодавством для конкретного виду просування;
• незалежні інформаційні портали, зокрема спеціалізовані інтернет-видання. Однак при застосуванні такого виду комунікації слід пам’ятати, що на сьогодні спеціалізованими виданнями (які призначені для медичних установ та лікарів) вважаються лише зареєстровані друковані видання (такого висновку можна дійти шляхом аналізу законодавства та практики його застосування). Тому перед розміщенням на інформаційних порталах інформації щодо рецептурних лікарських засобів (чи тих, реклама яких заборонена) фармацевтичні компанії повинні переконатися, що реклама з цих порталів фактично дублюється в друкованих виданнях зі спеціалізованим спрямуванням;
• форуми, блоги. Доповідач звернув увагу, що законодавством не заборонено оприлюднювати в інтернеті інформацію про товар, якщо це власна думка фізичної особи, не пов’язана з підприємницькою діяльністю. Бо в іншому разі, якщо прослідковуватиметься зв’язок між блогером (учасником форуму) і фармацевтичною компанією, то виникне ризик в першу чергу з боку конкурентів, спроб притягнути до відповідальності за порушення законодавства про рекламу;
• web та мобільні додатки. Вони дають широкі можливості для «карткових», соціальних, інформаційних та освітніх програм. При цьому доповідач уточнив, що програмне забезпечення також може в певних випадках вважатися медичним виробом. Відповідно, в такому разі слід аналізувати, чи не потрібно проводити сертифікацію даного програмного забезпечення;
• соціальні мережі, messengers, «особисті» e-mail. О. Бежевець зауважив, що кожна компанія самостійно визначає, яку інформацію працівник може оприлюднювати в інтернеті. Однак на сьогодні це сфера, яку необхідно чітко регламентувати. Адже якщо буде доведено, що працівник за допомогою таких механізмів транслював неправдиву інформацію, яка фактично нашкодила конкуренту або порушила вимоги щодо рекламування лікарських засобів, то відповідальність може нести в тому числі й компанія. Наприклад, якщо така інформація оприлюднювалася в робочий час і особа позиціонувалася на цьому сайті як працівник компанії тощо.

Артем Матвеєв, директор з продажу та маркетингу ALKALOID, зазначив, що електронні канали комунікації давно стали важливим, але додатковим засобом комунікації в бізнесі. Бо немає практики, яка б показала, що дистанційна комунікація без особистих візитів забезпечила компанії отримання прибутку.

У свою чергу Юлія Сидорова, директор Alvogen, повідомила, що на даний момент ця сфера промоції поки відстає від інших. Зокрема, через відсутність на ринку навичок створення контенту і просування його в мережі, щоб він став помітним і не перетворився в нав’язливу рекламу. Однак дану сферу слід розвивати. Тому що більшість людей, які вирішили придбати той чи інший препарат, перед цим використовують інтернет для отримання інформації про нього, його побічні дії і т.д.

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕРЕЛІК ОСНОВНИХ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ ЯК БАЗИС ДЛЯ ЗАКУПІВЕЛЬ

Сергій Іщенко, директор компанії Proxima Research, представив Національний перелік основних лікарських засобів (далі — Національний перелік) у цифрах.

У структурі ринку лікарських засобів частка препаратів, включених до Національного переліку, становить близько 24% в грошовому та 31% у натуральному вираженні. Національний перелік є основою для державних закупівель та інших державних програм. У 2017 р. частка препаратів з Національного переліку в госпітальному сегменті становила 47% в грошовому та 64% у натуральному вираженні. У структурі ринку лікарських засобів за місцем виробництва до Національного переліку включено 24% імпортних та 34% вітчизняних препаратів у грошовому вираженні. За класифікацією ефективності Націо­нальний перелік покриває найбільшу частку в сегменті генеричних генериків.

Як відомо, з 2018 р. заклади охорони здоров’я мають закуповувати лікарські засоби, включені до Національного переліку, та забезпечити на 100% потребу в них. Аналіз тендерних закупівель свідчить, що в 2018 р. закупівлі препаратів, включених до Національного переліку, суттєво збільшилися. Так, за підсумками січня–квітня 2018 р. частка тендерних закупівель препаратів, включених до Національного переліку, становить 74% загального обсягу. За аналогічний період 2017 р. цей показник становив 57%.

Про законодавчі ініціативи в сфері дії Національного переліку розповів Дмитро Алешко, партнер ЮК «Правовий Альянс». По-перше, обговорюється питання впровадження переговорної процедури при закупівлі лікарських засобів за бюджетні кошти. Зокрема, підготовлені зміни до Закону України«Про публічні закупівлі» в частині виведення з під дії цього закону закупівель, проведених шляхом прямих переговорів з виробником.

По-друге, підготовлені зміни до постанови КМУ № 333 в частині усунення підстав для різного трактування норм права щодо можливості закуповувати лікарські засоби, які не внесені до Національного переліку, паралельно із задоволенням потреби в препаратах з нього на 100%. А саме за наявності бюджетних асигнувань, що залишаються після розрахунку обсягів потреби в препаратах, включених у Національний перелік, замовники можуть паралельно здійснювати закупівлі лікарських засобів.

По-третє, пропонується створити міжвідомчу робочу групу щодо застосування мультикритеріального аналізу з питань забезпечення населення лікарськими засобами, які закуповуються за бюджетні кошти. Зокрема, робоча група розроб­лятиме критерії здійснення мультикритеріального аналізу та перелік пріоритетних технологій у сфері охорони здоров’я, які подаватимуться для затвердження до КМУ. З урахуванням переліку пріоритетних технологій робоча група готуватиме рішення щодо пріоритетності забезпечення населення лікарськими засобами відповідно до Національного переліку.

Також розглядається питання щодо врегулювання розгляду заяв про включення в Національний перелік дороговартісних препаратів, які суттєво впливають на бюджет. Пропонується, щоб у МОЗ розглядалися висновки та рекомендації стосовно лікарських засобів, закупівля яких може становити більше 1% бюджетних асигнувань, та подавалися на розгляд КМУ проекти рішення про внесення змін до Національного переліку. Окрім того, задля уникнення проблем з розподілом бюджетних коштів, які виникли на початку року та призвели до зупинки реалізації програми «Доступні ліки» в окремих регіонах, підготовлені зміни до Бюджетного кодексу, які дають можливість використовувати виділені з бюджету кошти на реімбурсацію після закінчення бюджетного року.

Олександра Олещук, голова Експертного комітету з відбору та використання основних лікарських засобів, зазначила, що при визначені пріоритетних для країни станів та захворювань необхідно залучати до цього процесу не лише експертів, а й стейкхолдерів. А визначення пріо­ритетних станів має відбуватися шляхом мультикретиріального аналізу.

До Експертного комітету надходить багато заявок на включення лікарських засобів до Національного переліку, тому одним з механізмів регулювання заявок може стати використання мультикритеріального аналізу для пріоритезації цих заявок.

Стосовно розгляду заявок на включення до Національного переліку, поданих до 1 січня 2018 р., Експертний комітет надасть свої рекомендації до МОЗ до 1 липня 2018р. При цьому О. Олещук зауважила, що більшість з них містять недоліки, і Експертний комітет запитує у заявників додаткові матеріали та уточнення. Також, за словами спікера, на сьогодні дуже важко давати рекомендації, зокрема з тих причин, що бюджет на закупівлю лікарських засобів розмитий та існує декілька джерел фінансування. Окрім того, в Україні діє кілька різних процедур закупівель лікарських засобів.

Стосовно впровадження переговорної процедури та критеріїв її застосування Тарас Лясковський, начальник Управління фармацевтичної діяльності та якості фармацевтичної продукції МОЗ України, зазначив, що така процедура може застосовуватися в разі, коли Експертним комітетом буде проведений мультикритеріальний аналіз певного препарату, і причиною неможливості включення даного препарату до Національного переліку стане його вартість. У такому разі може застосовуватися переговорна процедура з виробником стосовно перегляду ціни.

Також слід зазначити, що відповідно до закону держава повинна забезпечити пацієнтів лікарськими засобами з Національного переліку, з іншого боку, маємо обмежене фінансування, а тому включення препаратів до Національного переліку має відбуватися на основі мультикритеріального аналізу.

Олександр Дорошенко, заступник директора НДІ інтелектуальної власності Національної академії правових наук України, кандидат юридичних наук, судовий експерт, зазначив, що концепцією, яка була прийнята Урядом, Мінекономрозвитку за останні 2 роки було розроблено декілька законопроектів. Один із цих законопроектів кардинально змінить підходи до патентування лікарських засобів. Відповідно до чинного законодавства об’єктами патентування є винаходи та корисні моделі. А законопроектом передбачається, що пристрій оформлятиметься лише патентом на корисну модель, а діюча речовина оформлятиметься патентом на винахід. Наслідками таких змін є те, що на будь-яку заявку про винахід проводитиметься повний комплекс патентної експертизи. Окрім того, пропонуються деякі винятки, зокрема об’єктами патентування не можуть бути нові форми відомого лікарського засобу, у тому числі солі, складні та прості ефіри, комбінації тощо.

Нінель Кадирова, заступник директора проекту SAFEMed, зауважила що до 2020 р. в Украї­ні має бути впроваджений пакет державних гарантій надання медичних послуг. У рамках цих гарантій держава повинна забезпечити пацієнтів лікарськими засобами в рамках Національного переліку. Тому до нього мають включатися якісні, ефективні, безпечні життєво необхідні препарати. Щодо дороговартісних препаратів, то в західних країнах з високим рівнем доходів, наприклад для онкологічних програм, використовуються альтернативні джерела фінансування, зокрема спеціальні фонди. Тобто більшість таких препаратів не включені до національних переліків тих країн та не покриваються державою в рамках медичних гарантій.

ЛІДЕРИ ДУМОК ПРО МАЙБУТНЄ ГАЛУЗІ

Сергій Іщенко представив ключові показники фармацевтичного ринку України.

У національній валюті український фармринок, включаючи роздрібний та госпітальний сегменти, демонструє двозначні темпи приросту. У доларовому вираженні ринок відновлюється після кризи та в 2017 р. і на початку 2018 р. також демонструє double didgit зростання. Споживання в упаковках вже відновилося до докризових показників. При цьому споживання рer capita гранично низьке — 62 дол. США на рік при розрахунку на 42,5 млн населення.

Основне навантаження із забезпечення населення України лікарськими засобами несе на собі роздрібний сегмент. Так, за підсумками січня–квітня 2018 р. споживання ліків у роздрібному сегменті збільшилося на 23% у грошовому вираженні, також на 23% — у доларовому еквіваленті і лише на 2% — в упаковках. Серед ключових трендів фармринку в останні роки слід відзначити збільшення частки дієтичних добавок, рецептурних та генеричних препаратів.

Стосовно запровадженої з 1 квітня 2017 р. системи реімбурсації в рамках урядової програми «Доступні ліки» С. Іщенко зазначив, що за період квітень 2017–травень 2018 р. у рамках програми «Доступні ліки» аптекам компенсовано 996,4 млн грн. При цьому в 2017 р. компенсовано 627,2 млн грн. із виділених 700 млн грн., а за 5 міс 2018 р. — 369,2 млн грн. У 2017 р. обсяг компенсованих коштів суттєво збільшувався щомісяця та сягнув 140 млн грн. у грудні 2017 р. Однак у 2018 р. щомісячний обсяг компенсованих кош­тів значно зменшився та в середньому становить близько 90 млн грн., не враховуючи січень, коли реалізація програми була дещо призупинена через несвоєчасний розподіл коштів у регіонах.

Аналіз свідчить, що розподіл субвенції на відшкодування вартості лікарських засобів по регіо­нах відбувається пропорційно до чисельності населення за даними Державної служби статистики України.

У сегменті дистрибуції завершується процес консолідації, і на сьогодні можна виділити 3 ключових гравці, які забезпечують понад 80% поставок лікарських засобів в аптечні мережі.

У роздрібному сегменті нині налічується близько 20,5 тис. аптечних точок. Продовжується процес консолідації. За останні 6 років частка топ-100 аптечних мереж зросла на 15% та становить більше 73% роздрібного товарообігу серед юридичних осіб. Аптечна мережа — лідер займає більше 11% обсягу ринку серед юридичних осіб з річним товарообігом близько 8 млрд грн.

Середньозважена роздрібна націнка продовжує знижуватися — за останні 10 років вона зменшилася з 25 до 19%. При цьому розмір націнки варіює залежно від товарної категорії.

На завершення свого виступу С. Іщенко навів прогнози розвитку ринку на поточний рік. Так, прогнозується збільшення обсягів споживання лікарських засобів на 18–23% у гривневому вираженні та на 1–2,5% в упаковках. Double-digit зростання українського фармринку дає підстави сподіватися, що до 2020 р. Україні вдасться повернутися до групи Pharmerging Markets — перс­пективних ринків, що розвиваються.

На питання модератора стосовно змін у системі охорони здоров’я, до яких необхідно готуватися фармкомпаніям, Гуля Поготова, директор компанії «Дельта Медікел», відповіла, що необхідно орієнтуватися на досвід країн Східної Європи, які вже пройшли етап реформування, а також слідкувати за змінами в найближчих сусідів. Також необхідно готуватися до розширення системи реімбурсації.

Олександр Суходольський, директор зі стратегічного розвитку «БаДМ», відзначив, що реформа системи охорони здоров’я є позитивним кроком. Нова модель фінансування передбачає принцип «гроші йдуть за пацієнтом», відповідно, й забезпечення пацієнтів лікарськими засобами відбуватиметься за таким же принципом. На думку спікера, це призведе до зменшення кількості лікувальних закладів та концентрації закупівель у певних закладах. Також буде підвищуватися якість закупівель, тобто препарати закуповуватимуться з урахуванням їх ефективності, а не тільки ціни, як це відбувається зараз.

Георгій Вікторов, генеральний директор Abbott Laboratories GmbH Україна, зауважив, що при довгостроковому плануванні необхідно розглядати сукупність зовнішніх факторів, які можуть суттєво впливати на бізнес, зокрема й реформу охорони здоров’я. Г. Вікторов погодився з попереднім спікером, що реформа є позитивним кроком, та зазначив, що в рамках реформи також необхідно мотивувати молодь, яка прагне отримати медичну освіту.

Виробники, у свою чергу, мають бути готовими до розширення системи реімбурсації. Також необхідно готуватися до діалогу з державою щодо включення в систему реімбурсації препаратів з доведеною ефективністю.

Стосовно впливу реформи охорони здоров’я на ринок медичних виробів висловився Павло Харчик, президент асоціації «Оператори ринку медичних виробів» (AMOMD). Серед ключових змін, які планується впровадити найближчим часом, варто відзначити, по-перше, впровадження міжнародної класифікації медичних виробів, що дасть можливість розділити лікарські засоби та медичні вироби в закупівлях. По-друге, це відміна націнки на медичні вироби, які закуповуються за бюджетні кошти.

СТВОРЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ СЛУЖБИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ. ПЕРЕХІД НА НОВИЙ ВИД ФІНАНСУВАННЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ

Олег Петренко, голова НСЗУ, висловив сподівання, що зміни в системі охорони здоров’я вплинуть і на фармацевтичний ринок, оскільки сьогодні його структура далека від досконалої.

НСЗУ виконуватиме функції замовника та платника за медичні послуги всіх рівнів. Цього року реформа впроваджена на первинній ланці. На сьогодні НСЗУ уклала договори зі 149 закладами первинної ланки, на території обслуговування яких проживає близько 8 млн осіб, з яких 2,5 млн вже уклали декларації з лікарями первинної ланки. Загальний бюджет фінансування за цими договорами становить близько 1,5 млрд грн.

Пацієнти, які розраховують на державні гарантії, мають обрати лікаря первинної ланки (сімейний лікар, педіатр, терапевт) та укласти з ним декларацію. До обов’язків лікаря первинної ланки входитиме виписування рецептів на лікарські засоби для амбулаторного лікування, оскільки, як відомо, з 2020 р. система реімбурсації має пов­ністю фінансуватися через НСЗУ.

Заклади охорони здоров’я, які не підписали договори з НСЗУ, цього року будуть фінансуватися за рахунок субвенції. Однак законом передбачено, що з 1 січня 2019 р. така субвенція надаватися не буде. Тому заклади первинної ланки мають до кінця року перетворитися на некомерційні установи, підключитися до електронної системи охорони здоров’я «eHealth» та укласти договори з НСЗУ.

Метою реформування фінансування системи охорони здоров’я є зміна поведінки надавача медичних послуг в інтересах споживача за допомогою економічних стимулів. Так, фінансування закладів первинної ланки, які уклали договори з НСЗУ, за новою моделлю в середньому буде в 2,5 раза вищим, ніж по субвенції.

У своїй діяльності НСЗУ діятиме в інтересах споживачів, а тому всі її дії будуть спрямовані на досягнення максимальної ефективності при мінімальний ціні, зокрема і у забезпеченні населення лікарськими засобами, тому до цього має бути готова і фармацевтична галузь. При цьому всі правила для учасників реформи будуть прозорими.

Щодо реформування вторинної та третинної ланок медичної допомоги О. Петренко зазначив, що цей процес відбуватиметься до кінця 2019 р.

На питання учасників щодо впровадження співоплати за медичні послуги голова НСЗУ зазначив, що він є прихильником впровадження такого механізму, більше того, за даними проведеного соцопитування, до цього готова й більшість населення в разі, якщо чітко розумітиме, скільки має доплачувати за певну послугу. Механізм співоплати працює в системі реімбурсації, а тому може бути впроваджений і для медичних послуг. Однак напередодні виборів втілити таку ініціативу буде вкрай складно.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!